16257

Удосконалення бухгалтерської звітності підприємства

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і організаційно економічних питань з удосконалення бухгалтерської звітності в ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області

Украинкский

2014-12-13

473.5 KB

26 чел.

PAGE  4

Зміст

Загальна характеристика дипломної роботи

  1.   Теоретичні та методологічні аспекти фінансової звітності підприємства в Україні та міжнародній практиці.

  1.   Організаційно – економічна характеристика підприємства

  1.   Бухгалтерська звітність – елемент методу бухгалтерського обліку

3.1.Порядок складання форм фінансової звітності

3.2.Управлінська звітність – елемент методу управлінського обліку

3.3.Аудит фінансової звітності

  1.  Основні напрямки удосконалення бухгалтерської звітності підприємства

4.1 Впровадження досвіду складання форм бухгалтерської звітності в зарубіжних країнах

4.2.Автоматизація облікового процесу на підприємстві та ефективність його впровадження.

Висновки і пропозиції

Список літератури

Додатки

 

Загальна характеристика дипломної роботи

Актуальність теми. Особливе місце звітності визначається роллю її в управлінні підприємством. Проте не завжди підприємство. Яким воно є в сучасних умовах мало достатньо складні взаємозв’язки як внутрішнього так і зовнішнього характеру. Його розвиток відбувався від рівня простого одиничного товарного виробництва до виробництва, для якого характерний високий рівень спеціалізації та кооперування. Такий еволюційний розвиток зумовлював зміни в характері облікової роботи у підходах до відображення об’єктів обліку, в тому числі і нових, що у свою чергу сприяло вирішенню питань інформаційного наповнення звітності з метою оперативного управління виробничими процесами та комплексного аналізу його стану.

Звітність яка є джерелом зведеної інформації про фінансові результати діяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою.

У дипломній роботі досліджується бухгалтерська звітність в Україні та в міжнародній практиці, так як в останні десятиріччя спостерігається тенденція до всебільшої гармонізації та уніфікації бухгалтерської звітності.

Мета і задачі дослідження.  Метою дипломної роботи є пропозиції з удосконалення бухгалтерської звітності та висвітлення відмінностей бухгалтерської звітності в Україні та за кордоном.

Для досягнення мети в процесі дослідження були поставлені такі завдання:

  1.  Вивчити склад, призначення та загальну методику складання бухгалтерської звітності в Україні та зарубіжних країнах.
  2.  Розробити пропозиції що до вдосконалення звітності та автоматизації облікового процесу на підприємстві.

Предмет і об’єкт дослідження .Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і організаційно економічних питань з удосконалення бухгалтерської звітності в ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою при написанні дипломної роботи послужили: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», Методологічні рекомендації, Національні стандарти бухгалтерського обліку, дані річної звітності, роботи відомих вчених економістів.

Апробація результатів дослідження. Головні положення та висновки дипломної роботи доповідалися і схвалені на зборах дирекції приватного підприємства «Коровинці»

Структура та обсяг роботи. Структура дипломної роботи підпорядкована загальному задуму досліджень і визначена його межами. Роботу виконано на х сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається з чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

  1.  Теоретичні та методологічні аспекти бухгалтерської звітності підприємства в Україні та в міжнародній практиці.

Кожна наука загалом, а бухгалтерський облік зокрема, потребує періодичного перегляду основних положень та уточнення методики збирання та опрацювання  даних. Для перебудови господарського механізму, що відбувається нині в Україні в зв’язку з переходом економіки на ринкові відносини, необхідні істотні зміни у системі бухгалтерської інформації. Цей процес тривалий і потребує значних зусиль [1].

Необхідність системи реформування бухгалтерського обліку і звітності в Україні – назріла проблема. Аналогічні заходи вже проведені в країнах Прибалтики, Росії, Молдові. Вони є складовою реформ, спрямованих на трансформацію економіки країни відповідно до вимог ринкового середовища [2].

Передумовою реформування обліку слугували вступ України до світового економічного співтовариства та перехід економіки на ринкові засади. Формально це реформування розпочалося 1993 року після виходу Указу Президента України «Про перехід до загальноприйнятих засад обліку статистики» [3].

Вважають, що на певному етапі економічного розвитку традиційний бухгалтерський облік вже не задовольняв потреби управління, тому виник управлінський облік [4].

В практику діяльності підприємства в Україні поняття управлінського обліку (внутрішньогосподарського) було введено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В якому зазначалось, що управлінський облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством [5].

Розробка та впровадження управлінського обліку на вітчизняних підприємствах – це частина загального процесу реформування системи бухгалтерського обліку в Україні [6].

На підставі даних бухгалтерського обліку передбачене складання фінансової звітності(ст.11 Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Метою складання фінансової звітності – є надання користувачам (для прийняття рішень) повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова звітність підприємства складається з: Балансу (ф.№1), Звіту про фінансові результати (ф.№2), Звіту про рух грошових коштів (ф.№3), Звіту про власні капітали (ф.№4), Примітки до річної фінансової звітності (ф.№5) [7].

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація наведена у фінансовій звітності є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні впливати на рішення користувачів звітності [8].

З слів Білої Л.М. – звітність є джерелом зведеної інформації про фінансові результати діяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою. Вона концентрує дані, що характеризують якісний стан підприємства і можуть мати несистемний або системний характер [9].

Якість надання бухгалтерської інформації залежить насамперед від якості бухгалтерських звітів. При цьому в актуальну площину треба ставити дві складові: форму та зміст: по-перше, це якість розроблених форм бухгалтерської звітності, по-друге – якість відображення бухгалтерської інформації у розроблених формах бухгалтерських звітів [10].

Звітність підприємств – важлива складова як приватного, так і державного управління. Вона є першочерговим елементом в прийнятті рішень щодо інвестицій, кредитування та інших фінансових операцій [11].

Необхідність складання консолідованих фінансових звітів зумовлена тим, що користувачі фінансової звітності звичайно зацікавлені в інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності і грошові кошти підприємств [12].

Тому відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» всі підприємства та організації, юридичні особи повинні вести бухгалтерський облік і на сонові його даних складати й подавати фінансову (бухгалтерську) звітність [13].

В останні десятиріччя спостерігається тенденція до все більшої гармонізації та уніфікації бухгалтерської звітності [14].

Виходячи із аналізу чинного законодавства України щодо рівнів організації, та запитів звітної інформації, а також практики складання й подання звітності, виявляється, що єдиною публічною звітністю, що складається за даними бухгалтерського обліку є фінансова (бухгалтерська) звітність [15].

Фінансова звітність є завершеною стадією бухгалтерського обліку й одночасно інформаційним продуктом, тому її можна розглядати як елемент зворотного зв’язку форм звітності та системи обліку, елемент універсальної комунікації між користувачами фінансової звітності та підприємством і іншими [16].

Державні підприємства і організації, що входять до сфери управління Міністерства аграрної політики України, незалежно від видів діяльності, подають фінансову звітність районним управлінням сільського господарства. Звітність обов’язково надається органам державної статистики по місцю реєстрації підприємства [17].

Комітет з організації звітності АПК, Федерації аудиторів, бухгалтерів, фінансистів АПК України створено у вересні 2003 року з метою сприяння науково-практичного регулювання питань звітності по системі АПК України [18].

Завданням Міністерства фінансів України, як органу, що регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності є формування такої методології  обліку, яка б забезпечила необхідну інформативність фінансової звітності [19].

Внутрішня звітність є важливим джерелом інформації, необхідної менеджерам сільськогосподарських підприємств для продукування виважених управлінських рішень. Важливим елементом внутрішньої звітності є інформація про витрати виробництва, бо вони характеризують ефективність управлінської діяльності по підприємству в цілому, оскільки відображуються сукупні затрати живої й уречевленої праці, тобто поєднання основних засобів, сировини й матеріалів за допомогою праці робітників підприємства. Внутрішня звітність є одною із складових, що дозволяють забезпечити обґрунтованість управлінських рішень, менеджерів, оскільки вона – важливе джерело інформації, необхідної для управління виробництвом [20].

Система внутрішньогосподарської звітності – це форма оберненого зв’язку керівників центрів відповідності з об’єктами управління. Подання управлінської звітності, її форми і структури забезпечує можливість створення різних форм і видів внутрішньогосподарської звітності, що характеризує різносторонність відображення виробничих процесів і формує умови повнішого використання управлінської інформації [21].

Міністерством фінансів України прийняте нове Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за системами» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19 травня 2005 року №412. Цей стандарт набрав чинності з 14 червня 2005 року та визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних елементів та її розкриття у фінансовій звітності [22].

Норми Положення (стандартів) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім малих підприємств, неприбуткових організації, банків, бюджетних установ) [23].

«Інформація за сегментами» (ф.№6), основне її призначення – формування даних про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних елементів та розкриття більш повної інформації щодо організаційної структури та спеціалізації підприємства [24].

Фактично, звітність за сегментами являє собою показники балансу та звіту про фінансові результати, які деталізовані за окремими елементами діяльності підприємства [25].

Існує також Державна статистична звітність (затверджена наказом Державного комітету статистики України від 25.06.2004 року №412). Всі підприємства повинні подавати в органи статистики річні форми статистичного спостереження [26].

Роботу по адаптації до національних вимог Міжнародних стандартів з обліку та звітності слід починати не тільки в методологічному але і в законодавчому та організаційному аспектах задля широкого залучення іноземних інвестицій, покращення управлінських рішень на всіх рівнях [27].

Головним завданням бухгалтерської звітності, як зазначає                             В. Моссаковський, є забезпечення гарантованого доступу зацікавлених користувачів до якісної, надійної інформації про господарчий об’єкт [28].

Як відмітив В.М. Пархоменко, складанню фінансової звітності у підприємствах АПК, як і в інших, передує певна підготовча робота, основними складовими якої є проведення інвентаризації активів та зобов’язань і закриття операційних рахунків [29].

Можна відмітити, що запровадження ПБО 29 є підставою для внесення змін до наказу про облікову політику підприємства, де мають визначатися: види елементів, пріоритетний вид елементів, витрати на збут та інших операційних витрат між звітними системами [30].

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою – дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата [31].

Інформація, відображена у фінансовій звітності, має надавати користувачам можливість оцінювати реальні зміни фінансового стану підприємства за звітній період. Інформацію, подану у фінансовій звітності, поділяють за місцем її подання: на інформацію у складі показників звітів, інформацію у Примітках до звітів [32].

Показники річної бухгалтерської звітності складаються наростаючим підсумком з початку звітного року за січень-грудень [33].

Існує консолідована фінансова звітність. Щодо чинного законодавства України з питань консолідації фінансових звітів, то П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо такої звітності [34].

Слід зазначити, що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України [35].

Користувачі фінансової звітності потребують систематизованої інформації про діяльність підприємства, інвесторами або власниками якого вони є або бажають стати.[36]

Зважаючи на важливість звітності в інформаційному забезпеченні управлінської діяльності, дослідження проблеми, її відповідності науково-обгрунтованим критерієм формування звітних показників є важливим науковим і практичним завданням[37]

Дотримання єдиної методології та правил формування звітних показників достовірне їх відображення є обов’язком кожного господарюючого суб’єкта й політикою держави[38]

Формування науково–обгрунтованої системи звітності можлива за умови широкого обговорення її змісту провідними науковцями та вченими [39].

Зазначимо, що фінансова звітність з використання бюджетних коштів складається окремо по загальному і спеціальному фондах державного)місцевого бюджету) і подається до територіального органу Державного казначейства та головному розпоряднику на загальних підставах [40].

Конкретні уніфіковані формати фінансової звітності разом із вказівками щодо їх заповнення затверджено наказами Міністерства Фінансів України [41].

Вивчення досвіду організації бухгалтерського обліку та звітності в зарубіжних країнах обумовлено необхідністю переусвідомлення критеріїв формування облікової та звітної інформації з метою підвищення ефективності роботи підприємств [42].

На відміну від звітності яку складають підприємства України, фінансова звітність західних країн подає кольорово-оформлені буклети, які крім самих форм бухгалтерських звітів, завірених аудитором, містять багато іншої інформації[43]

 

2. Організаційно–економічна характеристика підприємства

В зв’язку з реформуванням аграрного сектора економіки 19 березня 2000р. КСП «Коровинці» реформувався в приватне підприємство Агрофірму «Коровинці» ( надалі ППА «Коровинці»). Вид економічної діяльності господарства – виробництво сільськогосподарської продукції.

Організація виробничої діяльності підприємства типова для більшості господарств для нашого регіону. Основними виробничими структурами являються бригади. Підприємство знаходиться в Сумській області Недригайлівського району.

Клімат – помірно континентальний. Сума опадів за період переходу температури повітря через 110 градусів складає 270-280мм, а сума температури – 2700 градусів, що достатньо для вирощування основних сільськогосподарських культур.

В господарстві домінують чорноземи. В цілому природні умови господарства дають можливість успішно вирощувати озиму пшеницю, ячмінь, гречку, горох, соняшник, сою, кукурудзу, цукрові буряки, картоплю.

Основне завдання господарства – вирощування основних зернових культур, одержання високих показників урожаю. Передумови для роботи були і є. Отже, оптимальний розмір господарства залежить від виробничого направлення природних та економічних умов, розміщення земельних масивів, населених пунктів, доріг. Найбільш точним прямим показником характеристики розміру ППА «Коровинці» є об’єм валової, товарної продукції та інші, наведені в таблиці 2.1.

Аналізуючи данні таблиці, можна зробити висновок, що практично при незмінних розмірах сільськогосподарських угідь значно зменшилися обсяги виробництва валової та товарної продукції. Так у 2006 році обсяги валової продукції порівняно з 2002 роком скоротилися аж на 88,8%, а порівняно з

2.1 Динаміка показників розміру ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області.

2005 на 19,7%. Обсяги товарної продукції  в2006р. порівняно з 2002 та 2005 роками скоротилися відповідно на 44,7% та 29,9%.

Отже на підприємстві проглядається чітка тенденція зменшення обсягів виробництва, що відповідно є причиною погіршення інших показників, які характеризують роботу підприємства.

Середньорічна чисельність робітників за досліджуваний період змінювалася з тенденцією зменшення росту. Середньорічна вартість активів зменшилася за рахунок валової продукції, яка протягом 5 років зменшилася. Щоб покращити стан роботи господарства необхідно створити добрі умови праці, підвищити зацікавленість працівників, ліквідувати недоліки в організації праці, такі як ненормований робочий день, низькооплачувана праця.

Розмір підприємства тісно пов’язаний зі спеціалізацією. На сьогодні спеціалізація визначається по питомій вазі і структурі товарної продукції. У процесі поглиблення спеціалізації, значно вдосконалюється сільськогосподарське виробництво. І ці позитивні зміни сприяють підвищенню економічної ефективності, як окремих галузей так і сільського господарства в цілому. Розглянемо спеціалізацію ППА «Коровинці» в таблиці 2.2.

  1.  Склад і структура товарної продукції ППА «Коровинці» Недригайлівського району Сумської області.

Аналізуючи данні таблиці 2.2. можна зробити висновок, що в ППА «Коровинці» обсяг товарної продукції коливається і починаючи з 2003 року має тенденцію до зменшення. З даних таблиці видно, що підприємство спеціалізується на вирощувані пшениці, кукурудзи на зерно, починаючи з 2003 року – ячменю, але найбільшу питому вагу займає галузь тваринництва. Як видно з даних таблиці в 2006 році обсяг реалізованої продукції тваринництва був більший, ніж обсяг реалізації продукції рослинництва, він становив 66.8%. В галузі рослинництва господарство отримало 931.3 тис. грн. що становить 33.1%, а саме від реалізації зернових культур 799.3 тис. грн.. В попередніх роках спостерігалася аналогічна тенденція. Тому можна зробити висновок, що ППА «Коровинці» має зерново – молочний напрямок, спеціалізується на вирощувані озимої пшениці та ВРХ.

Фінансовий стан підприємства визначає його економічний стан, який характеризується розміром засобів підприємства, їх використанням забезпеченістю оборотними засобами, розрахунки з банком, бюджетом, кредиторами, платоспроможністю господарства. Платоспроможність – це можливість господарства на певну дату розрахуватись по всім платіжним зобов’язанням.

Платоспроможність ППА «Коровинці» розглянемо за даними таблиці 2.3.

Аналізуючи платоспроможність господарства можна зробити висновок, що платіжні засоби с кожним роком зменшувались. На кінець 2006 року вони становили 934.8 тис. грн. Що на 739.0 тис.грн менше ніж в 2002 році, на 698,1 тис.грн. менше ніж в 2003 році та на 96.5 тис.грн. ніж в 2005 році. Відповідно. Ці зміни є негативними для подальшої роботи господарства. Платіжні зобов’язання підприємства на протязі п’яти років зростали і на кінець 2006 року вони становили 3450.2 тис. грн.

Коефіцієнт платоспроможності з кожним роком зменшувався. Це зменшення є негативним, воно навіть не наближається до оптимального ( не менше 1). Отже, на кінець 2006 року, як свідчить коефіцієнт платоспроможності, підприємство може лише на 27% погасити свої зобов’язання.

У практиці аналітичної роботи використовують цілу систему більш детальних показників платоспроможності, які ще називають показниками ліквідності балансу або покриття.

Ліквідність балансу – одна із важливих умов стійкого фінансового стану підприємства. Вона виражається в можливості швидко мобілізувати


2.3 Платоспроможність «ППА Коровинці», тис.грн.


існуючі засоби ( активу) для оплати в відповідні строки своїх зобов’язань (пасивів), а також передбачених боргів.

Ліквідні засоби підприємства використовує для погашення першочергових зобов’язань заробітної плати, банківських кредитів. Розглянемо показники ліквідності балансу ППА «Коровинці» в таблиці 2.4.

Характеризуючи ліквідність балансу ППА «Коровинці» можна зробити висновок що загальне покриття зобов’язань підприємства на протязі 5 років змінювалося, в 2002 році становило 1.8 що на 0.3 менше ніж в 2006 році. Ці зміни є позитивними для підприємства. В 2006 році загальне покриття зобов’язань становило 1.5 це на 0.5 більше ніж 1, отже більше нормативного значення, Це свідчить про те, що підприємство здатне покривати свої зобов’язання, що є дуже добре для подальшої діяльності господарства.

В господарстві застосовується журнально – ордерна форма обліку. Ця форма ґрунтується на використанні принципу систематизації і накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного та синтетичного обліку. Основними регістрами при цій формі обліку є журнали ордери. Використовують також регістри аналітичного обліку: відомості, таблиці, книги , картки.

Наприкінці місяця підсумкові данні кредитових оборотів із журналів ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по дебету кожного рахунку. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів ордерів, взаємної перевірки записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.

Журнально – ордерна форма обліку є найбільш прогресивною серед інших форм ( меморіально – ордерної, і журнал – головної), крім автоматизованої. Переваги її полягають в тому, що аналітичний і синтетичний облік невідокремлені один від одного, не відбувається дублювання одних і тих же записів. Журнали ордери побудовані таким чином, що в них відображають однорідні за економічним змістом операції а також операції що взаємопов’язані між собою.


2.4. Показники ліквідності балансу ППА «Коровинці»


3. Бухгалтерська звітність – елемент методу бухгалтерського обліку

Загально відомо, що появі обліку та звітності передували чисельні процеси, які відбувалися як на соціальному, так і на побутовому рівнях.

Фінансові звіти поступово стали необхідні усім категоріям користувачів, які так чи інакше мали справу з бізнесом.

Звітність – це система показників у формі таблиці, які відображають об’єм і результати діяльності підприємства. Її складання - завершальний етап облікової роботи.

Фінансова звітність, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємництва за звітній період.

Мета бухгалтерської звітності – це забезпечення інформацію, яка допомагає користувачам приймати вигідні економічні рішення. Виділяють дві групи тих, хто приймає рішення, використовуючи для цього фінансові звіти. Одна група – це керівники підприємств, які звертаються до облікових даних і основуються на них в процесі прийняття важливих управлінських рішень. До другої групи  належать зовнішні особи. Ця група складається в першу чергу, з інвесторів (як існуючих, так і потенційних), інвестиційних аналітиків, кредиторів, уряду, профспілкових організацій, акціонерів.

Бухгалтерські та інші зовнішні фінансові звіти обслуговують різноманітну групу осіб, які приймають рішення, з різноманітними інформаційними потребами.

Отже, бухгалтерська звітність є продуктом облікового процесу. Її користувачів можна умовно поділити на наступні групи:

  •  представники самого підприємства, як правило, вищий управлінський персонал;
  •  контролюючі органи: податкова служба, позабюджетні фонди тощо;
  •  інвестори і кредитори;
  •  засновники і власники підприємства.

Документація, яка ведеться підприємством, містить масу деталізованої інформації. З цієї маси деталей бухгалтер повинен відібрати та об’єднати необхідні дані у формі звітів, ознайомившись з якими керівництво зможе дізнатись про справжній стан речей з метою розробки або зміни політики і контролю фактичної діяльності у відповідності зі встановленою політикою.

Система ведення документації повинна встановлюватись для того, щоб забезпечити надходження необхідної інформації з бухгалтерських записів у звіти. Чітка система звітів базується на чіткій системі ведення документації.

Об’єкти обліку у бухгалтерській звітності можуть наводитись лише за умови, що:

- існує вірогідність надходження і вибуття майбутніх економічних вигід;

- оцінка таких об’єктів може бути достовірно визначена.

Готуючи бухгалтерську звітність, необхідно дотримуватись наступних якісних характеристик:

  1.  Зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачем, вона повинна містити дані про: підприємство; дату звітності і звітній період; валюту звітності та одиницю її виміру; облікову політику підприємства та її зміни; припинення окремих видів діяльності, а також містити інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положенням (стандартами) бухгалтерського обліку.
  2.  Доречність – вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Бухгалтерська звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дозволяє належним чином впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.
  3.  Надійність – в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність звітності забезпечує: правдиве подання операцій і подій, перевагу сутності над формою, нейтральність, обачливість, повнота.

Види бухгалтерської звітності.

Фінансова звітність класифікується за періодом складання:

  •  проміжна (місячна, квартальна)
  •  річна звітність

Проміжна звітність складається, як правило, станом на 31.03, 30.06, 30.09, 31.12 і представлена формою 1 «Баланс», формою 2 «Звіт про фінансові результати». Баланс складається на останнє число місяця, кварталу, а форма 2 «Звіт про фінансові результати» - наростаючим підсумком з початку звітного року.

Річна звітність включає форму 1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові результати», ф.№3 «Звіт про рух грошових коштів», ф.№4 «Звіт про власний капітал», ф.№5 «Примітки до річної фінансової звітності».

За об’єктом показників розрізняють консолідовану та зведену фінансову (бухгалтерську) звітність.

Консолідована фінансова звітність – це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати роботи юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зведену фінансову звітність складають центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на колективній формі власності, щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.

Консолідована та зведена фінансова звітність представлена тими самими формами фінансової звітності.

Основні вимоги до бухгалтерської звітності представленні в статтях 11, 12, 13 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Основною вимогою є те, що всі активи, які відображаються в звітності, є ресурсами, які контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, призводе до отримання економічної вигоди у майбутньому.

Зобов’язання повинні бути відображені у звітності в вигляді заборгованості підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства.

Якщо зобов’язання у вигляді кредиторської заборгованості перед постачальниками не можуть бути погашені в обумовлений договором строк, то такі зобов’язання змінюють свою економічну форму і зараховуються до доходів підприємства проводкою:

  •  Дт 63 «Розрахунки з постачальниками»
    •  Кт 71 «Інший операційний дохід»

Всі статті бухгалтерської звітності повинні бути заповнені, а у разі відсутності показників проставляються прочерки. Звітність повинна містити лише достовірну інформацію.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність – повинна бути достовірною та містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Можна сказати, що досліджуване господарство ППА «Коровинці» складає та заповнює фінансову звітність, яка є достовірною та містить лише доречну інформацію. Бухгалтер заповнює всі статті звітності, але при відсутності показників проставляє прочерки.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в ППА «Коровинці» до річної фінансової звітності включається:

  •  Баланс
  •  Звіт про фінансові результати
  •  Звіт про рух грошових коштів
  •  Звіт про власний капітал
  •  Примітки до річної фінансової звітності
  •  Звітність за сегментами
  •  Статистичну звітність

Готуючи фінансову звітність, бухгалтер даного підприємства дотримується якісних характеристик, таких як: зрозумілість, доречність, надійність.

Досліджуване господарство складає звітність за періодами проміжну (місячну, квартальну), та річну звітність. Проміжну звітність складають станом на 31.03, 30.06, 30.09, 31.12, в неї включають ф.№1 «Баланс» і ф.№2 «Звіт про фінансові результати». Баланс бухгалтер складає на останнє число місяця, а ф.№2 наростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність включає всі форми звітності.

Звітність досліджуваного господарства за 5 років наведена в додатках.

3.1.Порядок складання форм фінансової звітності

Законодавче і нормативне регулювання бухгалтерської (фінансової) звітності підприємств АПК здійснюються згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996 ХIV, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 «Про затвердження Порядку подачі фінансової звітності» та ряду положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Фінансова звітність надається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно з законодавством – інші органи та користувачі, зокрема органи державної статистики.

Сільськогосподарські підприємства – суб’єкти господарської діяльності відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» здійснюють ведення обліку та складання звітності за двома системами:

  1.  За загальною системою – звітність сільськогосподарських підприємств подається у такому складі:
  2.  Баланс (ф.№1);
  3.  Звіт про фінансові результати (ф.№2);
  4.  Звіт про рух грошових коштів (ф.№3);
  5.  Звіт про власний капітал (ф.№4);
  6.  Примітки  до річної фінансової звітності (ф.№5);
  7.  Додаток до річної фінансової звітності «Інформація за елементами» (ф.№6);
  8.  За спрощеною системою.
  9.  Баланс (ф.№1);
  10.  Звіт про фінансові результати (ф.2-М), складається суб’єктами малого підприємства – складається за скороченим терміном показників.

Формування показників фінансової звітності за наведеними формами здійснюється відповідно до таких нормативних документів:

  •  Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
  •  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція по його застосуванню (Наказ Мінфіну України від 30.11.99 року №291);
  •  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємства (Наказ Мінфіну України від 19.04.01 року №186);
  •  Порядок подання фінансової звітності (Постанова КМУ від 28.02.2000 року №419).

Фінансову звітність подають всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності у термін, встановлений Порядком №419, тобто не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

  1.  Порядок складання Балансу (ф.№1)

Порядок складання бухгалтерського Балансу регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 2 «Баланс», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.03.1999 року №87.

Баланс надає користувачам інформацію про наявні у підприємства активи, зобов’язання та капітал, тобто є структурованим відображенням фінансового стану підприємства.

П(С)БО 2 «Баланс» встановлює форму і визначає вимоги до змісту балансу. Форма балансу складається з трьох розділів активу і п’яти розділів пасиву. Активи і зобов’язання в свою чергу поділені на необоротні і оборотні (довгострокові і поточні) у відповідності з періодом протягом якого активи будуть реалізовані або використані, а зобов’язання погашені.

Баланс підприємства заповнюється на основі бухгалтерських даних про залишки на рахунках обліку активів, зобов’язань, капіталу та господарських операцій після закриття відповідних балансових рахунків.

Структурною одиницею будь якого розділу активу чи пасиву, а значить і балансу в цілому є стаття. Для того щоб підприємство могло визначити ту чи іншу статтю балансу, необхідно виконати такі умови: активи і зобов’язання відображають у балансі, лише коли підприємство може достовірно їх оцінити й очікує в майбутньому збільшити або зменшити пов’язаних з ними економічних вигід.

Перший розділ активу балансу складається на основі сальдових рахунків, що відносяться до першого класу Плану рахунків. Він включає такі статті: « Нематеріальні активи», «Незавершене будівництво», «Основні засоби», «Довгострокові біологічні активи», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстрочені податкові активи», Гудвіл»

Переходимо до другого розділу активу. Його формують на основі сальдо рахунків 2-го і 3-го класів Плану рахунків. У цілому в цьому розділі підприємство відображує вартість своїх оборотних активів: коштів та їх еквівалентів, необмежених у використанні, інших активів, призначених для реалізації або споживання протягом дванадцяти місяців із дати Балансу. Він включає такі статті: «Виробничі запаси»,«Поточні біологічні активи» «Незавершене виробництво», «Готова продукція», «Товари», «Векселі отримані», «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом», «Дебіторська заборгованість за виданими авансами», «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Поточні фінансові інвестиції»

Третій розділ активу Балансу формують за допомогою рахунка 3-го класу Плану рахунків 39 «Витрати майбутніх періодів».

Для першого розділу пасиву Балансу передбачено сальдо рахунків 40-46 Плану рахунків. Він містить такі статті: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий вкладений капітал», «Інший додатковий капітал», «Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», «Неоплачений капітал», «Вилучений капітал».

Другий розділ пасиву Балансу заповнюють використовуючи рахунки 47-49 Плану рахунків. Він включає такі статті: «Забезпечення виплат персоналу», «Інші забезпечення», «Цільове фінансування».

При заповненні третього розділу пасиву Балансу використовують рахунки5-го класу. Даний розділ включає такі статті Балансу: «Довгострокові кредити банків», «Інші довгострокові фінансові зобов’язання», «Відстрочені податкові зобов’язання», «Інші довгострокові зобов’язання».

Четвертий розділ пасиву Балансу формується за допомогою рахунків 6-го класу Плану рахунків. Цей розділ включає такі статті: «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями», «Векселі видані», «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів»,   «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом», «Поточні зобов’язання за розрахунками з позабюджетних платежів», «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування», «Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці», «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками», «Поточні зобов’язання за розрахунками із внутрішніх розрахунків», «Інші поточні зобов’язання».

П’ятий розділ пасиву Балансу складають використовуючи рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів».  

2. Порядок складання Звіту про фінансові результати (ф.№2)

Питання, пов’язані зі змістом і формою Звіту про фінансові результати (ф.2), який складається підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ), розглядає ПБО3 «Звіт про фінансові результати» (дані – Звіт).

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства, що надається зовнішнім користувачам та використовується в системі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Головне призначення Звіту – показати які доходи, витрати і фінансові результати отримано підприємством (виявляючи його філії, представництва та інші відокремлені підрозділи за звітній період).

У звіті передбачено відображення доходів та витрат за видами діяльності.

У звіті не дозволяється згортання доходів і витрат. Доходи і витрати від звичайної діяльності відображаються у формі №2 розгорнуто, по окремих рядках, а результати діяльності від надзвичайних подій – згорнуто, тобто показується кінцевий результат (або дохід , або витрати (втрати)).

Умови визнання доходів і витрат зазначені у ПБО 15 «Дохід» і ПБО 16 «Витрати».

В П(С)БО 3 визначається, що дохід відображається в момент надходження активу або погашенню зобов’язання, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства, а витрати – в момент вибуття активу або зменшення зобов’язання, які призводять до зменшення власного капіталу (додаток ).

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів: фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок прибутковості акцій.

Розділ перший «Фінансові результати» побудований згідно з класифікацією доходів і витрат за видами діяльності та функціями, що забезпечують послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

В другому розділі надається інформація про витрати в розрізі економічних елементів: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація.

Третій розділ Звіту  про фінансові результати заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких вільно продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які знаходяться в процесі випуску акцій.

  3.Порядок складання «Звіту про рух грошових коштів» (ф.№3)

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбувалися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітній період.

Визначення змісту, форми звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

У відповідності до П(С)БО 4, рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) та внутрішні зміни у складі грошових коштів (надходження кошті з банку до каси тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використовують інформацію з Балансу, Звіту про фінансові результати, регістрів обліку, тощо.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження та видаток грошових коштів в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають при застосуванні, при складанні «Звіту про рух грошових коштів» або  прямого (для отримання показника чистого руху грошових коштів за звітній період поступово додаються всі фактичні грошові надходження і відмічаються всі їх фактичні витрати), або непрямого (коли чистий прибуток нормується на доходи чи витрати непов’язані з рухом грошових коштів, зміни у складі запасів, дебіторської та кредиторської заборгованостей та доходів і витрат, пов’язаних з рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності) методу.

У П(С)БО 4 для розрахунку руху грошових коштів від операційної діяльності використовується непрямий метод, а для руху грошових коштів від інвестиційної та фінансової діяльності – прямий метод (додаток 6).

4.Порядок складання звіту про власний капітал (ф.№4)

У складі річної фінансової звітності відповідно до Закону України від 16.07.99 року №996 XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено складання «Звіту про власний капітал» (ф.№4). визначення змісту, форми звіту та загальні вимоги до розуміння його статей передбачено П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

Мета складання «Звіту про власний капітал» – розкрити інформацію про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до зміни власного капіталу.

Показники Звіту формують на підставі: Балансу, «Звіту про фінансові результати», даних аналітичного обліку, алгебраїчної суми показників за іншими статтями цього ж Звіту.

За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності проводять детальну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів (додаток).

  1.  Порядок складання Приміток до річної фінансової звітності (ф.№5)

Фінансова звітність підприємства крім чотирьох форм включає Примітки до фінансової звітності.

Примітки до фінансової звітів – це сукупність показників і положень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями бухгалтерського обліку.

У примітках висвітлюються оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності, а також проводиться їх додатковий аналіз з метою забезпечення зрозумілості та доречності наведеної інформації.

Примітки до фінансових звітів повинні містити аналіз сум, показаних в основній частині балансу, звіті про фінансові результати, звіти про рух грошових коштів та звіти про власний капітал, а також іншу інформацію, необхідну для об’єктивного відображення фінансового стану підприємства.

У примітках до бухгалтерського балансу (ф.№1) оцінка та наступне розкриття його окремих статей здійснюються згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО 7-14). В примітках до фінансових звітів додатково розкривають інформацію про:

1. зобов’язання, суму яких неможливо оцінити достовірно;

2. умови кредитування;

3. зобов’язання пов’язаними сторонами.

У примітках до звіту про фінансові результати (ф.№2) наводиться додаткова інформація про доходи та витрати (П(С)БО 15,16).

У примітках до звіту про рух грошових коштів (ф.№3) слід розкривати наступну інформацію:

  •  склад грошових коштів;
  •  склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей;
  •  не грошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;
  •  суми невикористаних кредитних коштів;
  •  загальні суми потоків грошових коштів окремо за видами діяльності.

У примітках до Звіту про власний капітал (ф.№4)  всі підприємства розкривають призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

  1.  Порядок складання Додатка до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (ф.№6)

Починаючи з річної звітності за 2005 рік запроваджуються новий додаток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (ф.№6). Загальні вимоги щодо розкриття інформації та форми звіту регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 року №412. тому при заповненні Додатку слід користуватися П(С)БО 29 та даними рекомендаціями.

Сегмент – це певний вид продукції, напрямок виробництва або реалізації. Згідно П(С)БО 29 виділяють такі звітні сегменти: господарський та географічний.

Для заповнення звіту визначені сегменти поділяють на пріоритетні та допоміжні. Пріоритетними можуть бути господарські або географічні сегменти, які визначаються обліковою політикою підприємства.

Додаток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (ф.№6) складається з  трьох розділів:

  1.  Показники пріоритетних звітних сегментів.
    1.  Показники за допоміжними звітними сегментами.
    2.  Показники за допоміжними звітними географічними сегментами.

Структура стандартного звіту передбачає можливість відображення всього шести  пріоритетних звітів (розділ I) та шести допоміжних (розділ  II  та III) сегментів (графи 3-14) та має ще графи для пріоритетних нерозподілених (розділ I) і допоміжних нерозподілених статей (розділ  II  та III) (графи 15-16).

ППА «Коровинці» Недригайлівського району, Сумської області в бухгалтерському звіті включає, веде всі вище згадані форми звітності.

ППА «Коровинці» Недригайлівського району, Сумської області складає форму №1 фінансової звітності Баланс (додаток ). Форма балансу складається з трьох розділів активу і п’яти розділів пасиву. Активи і зобов’язання в свою чергу поділені на необоротні і оборотні.

В ППА «Коровинці» ф.№1 Баланс заповнюється на основі бухгалтерських даних про залишки на рахунках обміну активів, зобов’язань, капіталу та господарських операцій після закриття відповідних балансових рахунків. Для складання балансу використовують всі рахунки з Плану рахунків, крім 7-го та 9-го класів. Баланс підприємства за  2006 рік  становить 16839,3- на початок звітного періоду та 16711,6 на кінець звітного періоду.

Після складання балансу на підприємстві складається звіт про фінансові результати. Він складається з трьох розділів: фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій. В розділі I відображаються доходи і витрати за видами діяльності, робиться послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного  періоду.

В розділі II надається інформація про матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, та інші витрати.

III розділ «Розрахунок показників прибутковості акцій» досліджуване господарство не заповнює.

Відповідно, підприємство складає та заповнює Звіт про рух грошових коштів. Для того, щоб заповнити цей звіт головний бухгалтер підприємства використовує показники балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку (додаток).

Згідно П(С)БО 5 ППА «Коровинці» заповнюється форма звіту – «Звіт про власний капітал». Статутний капітал підприємства складає 7000 грн., Інший додатковий капітал – 14291,2. всі ці дані наведені в додатку .

Примітки до річної фінансової звітності згідно з вимогами П(С(БО подаються досліджуваним господарством у складі річного звіту у вигляді уніфікованої таблиці як додаток до річного звіту. Бухгалтер, який складає ф.№5 розкриває інформацію, яку не наведено безпосередньо у фінансових звітах, інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності. В примітках до річної фінансової звітності досліджуване підприємство відображає та заповнює такі розділи: ІІ Основні засоби, ІІІ Капітальні інвестиції V Доходи і витрати, VI Грошові кошти, VIII Запаси, IX Дебіторська заборгованість, XIII використання амортизаційних відрахувань. (додаток).

Процес підготовки до складання фінансової звітності може бути поділений на декілька етапів. Зміст деяких залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

1.Вивчення змін і доповнень до законів України, П(С)БО та інших нормативно правових актів.

2.Організація і проведення річної інвентаризації активів і зобов’язань.

3. Внесення корегувань у фінансову звітність за наслідками інвентаризації у разі відхилення фактичних даних інвентаризації з даними бухгалтерського обліку.

4.Перевірка і уточнення показників періодичної (проміжної) і річної звітності.

5.Узгодження показників доходів і витрат, що відносять до звітного періоду.

6.Закриття операційних рахунків доходів і витрат.

7.Завершення аналітичного обліку і підготовка даних для звірки з синтетичним обліком.

8. Складання форм фінансової звітності, взаємоузгодженість показників фінансової звітності.

ППА «Коровинці» дотримується вимог чинних нормативних актів при заповненні форм звітностей

3.2.Управлінська звітність – елемент методу управлінського обліку

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.1 передбачено поділ обліку на бухгалтерський (процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень) та внутрішньогосподарський (управлінський) (система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством). Виходячи з концепції поділу обліку, випливає необхідність поділу інформації, яка ними забезпечується.

Інформація, що формується фінансовою бухгалтерією, в основному призначена для зовнішніх користувачів – державних контролюючих і податкових органів, бірж, банків, постачальників, покупців.

Бухгалтерія підприємства для власних потреб формує перш за все інформацію про витрати. Рівень витрат на утримання виробничих підрозділів та їх обслуговування є одним з основних об’єктів управлінського обліку.

У процесі зіставлення витрат і результатів виявляється ефективність виробничо-господарської діяльності за конкретними її видами, так і за окремими виробничими підрозділами. Тому інформація управлінської звітності являє собою комерційну таємницю.

На сучасному етапі розвитку бухгалтерського обліку в Україні практично уже доведена необхідність існування у кожному підприємстві власної системи управлінського обліку та звітності.

Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку №1 «Подання фінансових звітів», фінансові звіти є структурованим фінансовим відображенням фінансового стану підприємства та операцій, які здійснювалися цим підприємством. Метою фінансових звітів, згідно з вищезгаданим положенням – надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності, та рух грошових коштів підприємства, яка є корисною для широкого кола економічних агентів при прийнятті лише обґрунтованих рішень. Фінансові звіти також демонструють також результати того, як керівництво підприємства розпоряджається ввіреними йому ресурсами.

Оскільки законодавством передбачено виділення в системі бухгалтерського управлінського аспекту, то важливо розмежувати й інформацію, що забезпечується відповідно фінансовою та внутрішньогосподарською управлінською звітністю.

Всі показники як фінансової, так і управлінської звітності розраховують на підставі відповідних документів і регістрами, які являють собою несистематизовану економічну інформацію. Така умова підтримується основними принципами  бухгалтерського обліку – суцільного, безперервного і документального відображення всіх господарських операцій в процесі діяльності підприємства. Зупиняємось детальніше на інформації, що міститься в управлінській звітності.

Однією із функцій управлінського обліку є надання своєчасної і достовірної інформації особам, що приймають рішення на всіх рівнях управління підприємницької діяльності. Інформація управлінського обліку, як уже відзначалось, є комерційною таємницею. Вона не підлягає публікації і має конфіденційний характер. Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, строки і періодичність надання внутрішньої звітності, яка в свою чергу також являє собою одну із складових методу управлінського обліку.

Самостійність у визначенні часу надання управлінської звітності, її форми і структури забезпечує можливість створення різних форм і видів внутрішньогосподарської звітності, що характеризує різносторонність відображення виробничих процесів і формує умови повнішого використання управлінської інформації.

Таким чином, показники і в цілому інформація, що знаходить своє відображення в управлінській звітності, визначається потребами її користувачів. При цьому управлінська звітність вирішує основне завдання – яким чином найбільш повно відповідати на поставлені системою управління задачі. Управлінська звітність є важливим постачальником інформації, що використовується в процесі здійснення комерційної діяльності та управління нею.

Уся сутність управлінського обліку зводиться до проблеми визначеного агрегування обліковою інформацією в обсязі, необхідному керівництву, користувачам для прийняття своєчасних, обґрунтованих управлінських рішень на різних рівнях виробничої діяльності. При цьому деталізація облікової інформації має бути достатньою для адекватного сприйняття відображуваних об’єктів. Від того, наскільки детальна й різностороння надана менеджером інформація, залежить якість і своєчасність прийняття управлінських рішень. Тобто з усього потоку облікової інформації, що надходить до особи, яка приймає рішення, використовується лише та, яка являє для неї інтерес. Це потребує встановлення тісного зв’язку між інформаційною базою і керівником – знання самої системи рахівництва та особливостей формування облікових показників, що можливо тільки за умови раціонально побудованої системи внутрішньогосподарської звітності.

Система внутрішньогосподарської звітності – це форма оберненого зв’язку керівників центрів відповідальності з об’єктами управління. Тому на відміну від фінансової звітності вона має інші форми та принципи побудови показників. Це перш за все:

  •  широке коло й різні напрями формування інформації про витрати і результати (за носіями витрат, центрами виникнення витрат, центрами відповідальності, елементами діяльності);
  •  уведення у звітність поряд із показниками про витрати показників про доходи, що забезпечує виявлення ступеня участі у формуванні суб’єктами діяльності прибутку за центрами його виникнення і центрами відповідальності;
  •  надання необхідної і достатньої інформації для виявлення відхилень фактично до існуючих результатів від планових, нормативних, кошторисних;
  •  забезпечення мінімізації невизначеності при прийнятті управлінських рішень за видами та елементами діяльності.

Регулювання подання внутрішньогосподарських звітів неможливе без організації постійного потоку виробничої та іншої інформації, яку використовують для:

  •  Фінансового прогнозування. Підприємство має одержувати інформацію про очікувані можливі результати діяльності (за видами) та здійснення операцій з активами. Така інформація повинна озброювати  управлінський  персонал про майбутні фінансові результати підприємства;
  •  Фінансову перспективну оцінку, яка дозволяє визначити очікувану підприємством фінансову позицію, результати операцій і грошові потоки.

Запорукою виваженості для менеджерів є їх поінформованість як про кон’юнктуру на ринку, так і безпосередньо про стан виробництва у підприємстві. Саме тому внутрішня звітність є однією із складових, що дозволяють забезпечити обґрунтованість управлінських рішень менеджерів, оскільки воно – важливе джерело інформації, необхідної для управління виробництвом.

У той же час система внутрішньої звітності у сільськогосподарських підприємствах методологічно не обґрунтована, а тому методично формування такої інформації, яка потрібна менеджерам центрів відповідальності для прийняття управлінських рішень, не узгоджується з обліковим забезпеченням.

Окремі реєстри управлінського обліку одночасно слугують документами внутрішньої звітності, наприклад, звіти про рух матеріалів, нагромаджу вальні відомості тощо.

В інших же випадках треба складати спеціальні документи внутрішньої звітності, оскільки облікова інформація не завжди може бути зрозумілою для загалу управлінців. Тому управлінський облік слід розглядати лише як джерело інформації для складання внутрішньої звітності.

Важливим елементом внутрішньої звітності є інформація про витрати виробництва, бор вони характеризують ефективність управлінської діяльності по підприємству в цілому, оскільки відображають сукупні затрати живої й уречевленої праці, тобто поєднання основних засобів, сировини й матеріалів за допомогою праці робітників підприємства. Раціональність такого поєднання залежить від якості управлінських рішень.

Як документи внутрішньої звітності можна розглядати самі первинні документи – «Облікові листи трактористів – машиністів», ф.№67-б та «Облікові листи праці і виконаних робіт» ф.№66 або ф.№66а. Виробництво кормів відображають на основі «Актів приймання грубих і основних кормів» ф.№92 с.-г. Для забезпечення достовірності звітних даних в обов’язковому порядку необхідно проводити звірку аналітичних показників «Виробничих звітів» ф.№10.3а с.-г.

Внутрішня звітність про наявність і рух поголів’я тварин за статево-віковими групами, виробництво продукції тваринництва за її видами – «Звіт про рух худоби і птиці на фермі» ф.№102 с.-г., «Виробничий звіт» ф.№103 а с.-г. дозволяє забезпечувати менеджерів галузі та підприємства необхідною звітною інформацією в повному обсязі.

В загалі можна сказати, що управлінська звітність пов’язана з плануванням обсягу виробництва, партій готової продукції, контролем і управлінням запасами, формуванням моделей обліку витрат і доходів.

Безпосередньо управлінську звітність в ППА «Коровинці» складає головний бухгалтер – Тимошенко В.І.. Документами даної звітності в підприємстві є такі: «Обліковий лист тракториста – машиніста», «Виробничий звіт» Ф. №10.3.а с.-г., «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур» Ф.№29 с.-г., «Звіт про стан тваринництва» Ф. №24 с.-г. та ін. користувачами управлінської звітності на підприємстві є управлінський персонал – це директор господарства, заступник директора, головний економіст та головний бухгалтер.

На нашу думку на підприємстві необхідно вести управлінську звітність для фінансового прогнозування діяльності підприємства. Але на сьогодні не існує як таких спеціальних бланків для заповнення звітності – це є незручним як для працівників, які ведуть дану звітність так і для більшості користувачів. Тому необхідно розробити типові форми управлінської звітності.

Крім фінансової звітності, всі підприємства повинні подавати в органи статистики річні форми статистичного спостереження.

Організаційні засади здійснення державних статистичних спостережень через збір статистичної звітності регулює Закон України «Про державну статистику» від 13.07.2000 року №1992 – III.

Відповідно до даного Закону, показники, що містяться у звітних формах, мають забезпечувати виконання Плану статистичних спостережень на відповідний рік, що розробляється Державним комітетом, статистики України та затверджується Кабінетом міністрів України.  Державним Комітетом статистики на кожний звітний рік складається та затверджується Загальнодержавний табель (перелік) форм державних статистичних спостережень для об’єднань підприємств, організацій і установ України всіх форм власності. Табель на 2005 рік затверджено наказом Державного Комітету Статистики України від 14.01.2005 року 310.

Порушення термінів або складання інформації, а також викривлення її даних несе за собою відповідальність, яка встановлена ст.186 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.07.1984 року «Неподання органам державної статистики даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними, не в повному обсязі, не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, чи з запізненням; незабезпечення належного стану первинного обліку - тягне за собою накладання штрафу на громадян від  трьох до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів, на посадових осіб та суб’єктів підприємницької діяльності – від десяти до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

26 травня 2005 року до Порядку №419 внесено зміни ( Постанова КМ України від 26.05.2005 року №384), яким передбачено, що «Фінансова звітність може подаватись органам державної статистики разом з довідкою про наявність згоди надання органам державної влади даних з фінансової звітності підприємства. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органом державної статистики не подається». Тобто, якщо підприємство не погоджується на поширення даних з його фінансової звітності, то довідка не подається, і відповідно, органи державної статистики не мають права надавати органам державної влади його первинні дані.

Підприємство складає статистичну звітність ( форма №50-с.г.)

Рекомендації щодо окремих нюансів  заповнення форми №50 –с.-г. сформовані на основі проблемних питань, що виникли у бухгалтерів сільськогосподарських підприємств при формуванні даної форми у минулому році.

Розділ I. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції.

  1.  У цьому розділі по рядках 0020-0120, 0140-0210 відображаються показники по продукції лише власного виробництва. Реалізація сільськогосподарської продукції, яка була закуплена у населення чи інших підприємств, а також продукції, отриманої в результаті товарообмінних операцій відображатиметься окремим показником «Реалізація товарів (у т.ч. сільськогосподарської продукції, закупленої у населення)» (код 0269).
  2.  У рядку 0220 відображаються показники по реалізації продукції промислових виробництв і промислів, які працюють у складі сільськогосподарського підприємства (пилорами, ковбасні цехи тощо). Для цього рядка включається також реалізована продукція, вироблена із власної сировини але на чужих виробничих потужностях на давальницьких умовах. Даний рядок відображатиме загальні суми по грошових виробництвах. У наступному рядку (0250) слід виділити, із загальної суми попереднього рядка (0220), показники, що стосуються промислових виробництв не пов’язаних із переробкою сільськогосподарської продукції.
  3.  У рядку 0260 відображаються загальні суми показників із реалізації іншої продукції власного виробництва (продукції, що не ввійшла у попередні графи) та робіт  і послуг. До цього рядка також включаються показники, пов’язані із реалізацією незавершеного виробництва. Що ж стосується покупців незавершеного виробництва, то вони відображатимуть або показники по виробництву і реалізації відповідного виробництва, або витрати на незавершене виробництво у Довідці 2 (рядок 0500). У розділі 2 «Витрати на основне виробництво» ці витрати відображаються загальною сумою у складі інших витрат (ряд 0345).
  4.  Рядок 0270 є підсумковим за першим розділом форми 50-с.-г.

3.3. Аудит фінансової звітності

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дотримання правил і стандартів розкриття інформації як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.

При перевірці аудитор повинен встановити чи дотримуються на підприємстві загальних вимог національних стандартів при складанні фінансової звітності. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Дане положення встановлює:

  •  мету фінансових звітів;
  •  їх склад;
  •  звітний період;
  •  якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;
  •  вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Річна фінансова звітність складається на завершальній стадії фінансового обліку. Вона включає чотири типові форми, які заповнюються і подаються за встановленими адресами. Це — баланс підприємства (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма №5), Додаток до річної фінансової звітності (інформація за сегментами форма №6) .

Фінансова (бухгалтерська) звітність в Україні складається з певною метою:

  •  для користувачів фінансової звітності;
  •  для узагальнення її на галузевих та загальнодержавних рівнях.

Крім фінансової звітності в Україні з липня 1997 року господарюючими суб'єктами складається податкова звітність щодо фінансових результатів - це податкові декларації з численними додатками, інформація яких узагальнюється державними органами контролю регіонального та загальнодержавного рівнів.

Інформація звітності з фінансових результатів та податкової звітності (декларації про прибуток) складається на основі узагальнення фактів господарського та фінансового життя, але має різну мету. В першому випадку - для визначення фінансового результату від господарювання (балансового прибутку), а в другому - для визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, інформація про який має стратегічне значення для державних контролюючих органів, але для суб'єктів господарювання не несе економічного змісту.

Якість фінансової інформації зменшує інформаційний ризик споживачів фінансових звітів. Недоброякісна, тобто викривлена інформація з фінансових результатів, яка узагальнюється, спотворює макроекономічні показники та приводить до прийняття неадекватних управлінських рішень на загальнодержавному рівні.

Серед основних якісних критеріїв оцінки показників фінансової звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є: корисність; релевантність, тобто своєчасність та прогнозування; надійність, тобто достовірність, перевіряння та нейтральність. Достовірність тлумачиться як репрезентативна, що означає відповідність її між фактичним проявом та відповідним описом.

До якісних критеріїв інформації, відображеній у фінансовій звітності (в тому числі у звітності з фінансових результатів), прийнятих в міжнародній практиці з аудиту, належать такі, як: наявність та можливість викривлень; повнота відображення інформації; точність відображення інформації; відповідність інформації даним облікових регістрів та ін. Посилаючись на законодавство України, а саме на Закон України "Про аудиторську діяльність", основними критеріями, за якими оцінюються показники річного балансу та річної звітності (в тому числі звітності з фінансових результатів) є достовірність та повнота балансу і звітності.

Аудиторська перевірка починається із загального огляду звітних форм клієнта. При цьому, передусім, звертається увага на заповнення адресної частини форм. Вид діяльності підприємства (реквізит "Галузь") повинен відповідати його Статуту, а у випадку ліцензування даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензії і строку її дії. Слід мати на увазі, що запис в засновницьких документах про те, що підприємство може займатися й іншими видами діяльності, не забороненими законодавством не дає підстав акціонерному товариству, створеному, наприклад, для виробництва холодильників, займатися операціями з цінними паперами.

Визначення виду діяльності підприємства необхідно для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності.

На наступному етапі перевіряють правильність заповнення звітності за формою: наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток і виправлень та проводять логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з найбільшим інформаційним ризиком, тобто де найвірогідніша можливість прояву шахрайства чи помилок в обліку і звітності. В залежності від цього визначають ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш ретельно, і ті, де можливо довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно провести рахункову перевірку, тобто провести зіставлення і перевірити взаємозв'язок показників, відображених в різноманітних формах бухгалтерської звітності.

Перевірка правильності складання балансу базується на наступних основних моментах:

  •  дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні
    вступного балансу на початок року у порівнянні із звітними даними за попередній рік повинні бути дані відповідні
    пояснення;
  •  дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;
  •  суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;
  •  дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках Головної книги чи іншого аналогічного регістру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;
  •  дані балансів на початок і кінець року повинні бути зіставленими. Будь-які розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і кінцевого балансів повинні бути пояснені.

Перевірка правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включає два основних моменти:

- необхідно впевнитись в тому, що відповідні активи підприємства, включені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

- необхідно впевнитися в доцільності вибору методології відображення господарських операцій та оцінки майна клієнта:

  •  поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;
  •  вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів;

- необхідно встановити, чи не було змін в методології обліку основних засобів та нематеріальних активів протягом періоду, що перевіряється;

- необхідно перевірити правильність обліку придбання, зносу і вибуття нематеріальних активів і основних засобів.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності.

Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шляхом складання розрахунку за 1 - 2 квартали.

До фінансових інвестицій відносяться інвестиції підприємства в державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери і статутні капітали інших підприємств, а також надання іншим підприємствам позик.

У балансі їх відображають відповідно по статтях "Довгострокові фінансові інвестиції" і "Поточні фінансові інвестиції".

При перевірці правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють наявність цінних паперів, їх вартість, власника та відповідність всіх реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань.

При перевірці відповідності фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції обліковим даним необхідно: звернутися до даних річної інвентаризації; вибрати групи запасів, по яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінні чи дефіцитні) в місцях зберігання та визначити групи для вибіркової перевірки.

Важливо звернути увагу на дотримання порядку зберігання матеріальних цінностей на складах, відповідність місць зберігання умовам збереження окремих видів запасів, наявність договорів з матеріально відповідальними особами. Після чого перевірити оцінку та рух запасів.

По статті "Незавершене виробництво" в балансі повинні відображатись залишки коштів на кінець звітного періоду по рахунках 23 "Виробництво". При перевірці сум незавершеного виробництва слід керуватись Методологією відображення господарських операцій та оцінки майна, обраною клієнтом, та нормативно закріпленим Наказом про облікову політику на підприємстві.

По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні залишки даним, вказаним в балансі. Для цього, по-перше, слід впевнитись, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та залишки незавершеного виробництва правильно оцінені.

Велике значення має контроль реальності оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу витрат між річною продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунку собівартості виготовленої продукції. Наведені тут дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат по окремих видах (однорідних групах) продукції, статтях витрат і калькуляційних групах матеріалів. Такий облік на великих і середніх підприємствах зазвичай ведуть в оборотних відомостях по окремих цехах, а на невеликих підприємствах - по підприємству в цілому. Залишки незавершеного виробництва на підприємствах з одиничним (індивідуальним) характером виробництва оцінюють за фактичними виробничими витратами. Але в галузях промисловості з серійним і масовим характером виробництва для спрощення калькуляційних розрахунків незавершене виробництво можна оцінювати за діючою нормативною (плановою) виробничою собівартістю. Тоді всі відхилення від норм виробничих витрат списуються на собівартість готової продукції.

Контролюючи оцінку незавершеного виробництва на підприємствах легкої, харчової та інших галузей промисловості з коротким циклом технологічного процесу, необхідно пам’ятати , що деякі  галузеві рекомендації з планування, обліку і калькулювання продукції передбачають залишки незавершеного виробництва тільки в основних прямих витратах. Наприклад, у текстильній промисловості незавершене виробництво оцінюють лише за вартістю вкладеної сировини і матеріалів. Всі витрати по обробці, в тому числі витрати на оплату праці виробничих робітників, повністю відносять на готову продукцію.

По балансовій статті "Готова продукція" відображаються залишки готових виробів, що знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". При перевірці необхідно впевнитись, що продукція, що обліковується на рахунку 27, повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад за накладною.

В залежності від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в поточному обліку можуть оцінюватись за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) з обліком відхилень фактичної собівартості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки. В останньому випадку для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються (зі знаком "плюс" чи "мінус") до залишків продукції. При виконанні одиничних замовлень і робіт може застосовуватись оцінка за вільними відпускними цінами і тарифами, збільшеними на суму податку на додану вартість. При цьому сума податку повинна враховуватись окремо.

При перевірці правильності відображення в балансі грошових коштів не слід обмежуватись лише порівнянням їх залишків по Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в банку, що здійснює обслуговування слід взяти підтвердження цих залишків по касі та  звірити залишки з даними інвентаризації.

Необхідно провести хоча б вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій та по поточному рахунку (не менше 3-4 місяців) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. Це дозволить також зробити певні висновки щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і визначити коло тих операцій (і рахунків), перевірці яких необхідно приділити особливу увагу. При перевірці залишку по статті "Грошові кошти в національній валюті" необхідно звернути увагу на рахунок 33 "Інші кошти", впевнитись в наявності грошових документів та встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.

Слід пам'ятати, що перед складанням бухгалтерського балансу проходить переоцінка всіх грошових статей бухгалтерського обліку, виражених в іноземних валютах.

При перевірці залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств по депонованій заробітній платі, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності отримання заробітної плати.

По статтях зобов'язання з розрахунків з бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових документах.

Для контролю за достовірністю даних по статтях розрахунків використовуються, якщо можливо, результати взаємної звірки розрахунків з різними кредиторами.

При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками та іншими підприємствами слід враховувати терміни позовної давності, які діють на території України.

Власний капітал складається із статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45). Статутний капітал являє собою об'єднання внесків власників підприємств (учасників, засновників) в його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому, передусім, перевіряється відповідність величини статутного капіталу підприємства, відображеної по статті "Статутний капітал" пасиву балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року величина статутного капіталу в акціонерних товариствах повинна залишатися незмінною, а збільшення чи зменшення розміру статутного капіталу може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути збільшений шляхом випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій, а також шляхом приєднання до статутного капіталу частки нерозподіленого прибутку. Зменшення статутного капіталу проводиться у випадках анулювання частини акцій чи зменшення номінальної вартості акцій. Випуск акцій для покриття збитків підприємства заборонений.

Аналітично перевіряються всі інші статті балансу.

У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який здійснюється аудитором під час аудиту фінансової звітності, може виникнути три ситуації, коли:

  •  інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності;
  •  інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, невірну інтерпретацію господарських фактів та з Інших причин;
  •  інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з попереднім наміром, тобто шляхом застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності з фінансових результатів є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених в тіньовому секторі економіки, складає від 40 до 55 відсотків за оцінкою різних фахівців.

Якщо мова йде про викривлення показників з фінансових результатів, то слід визначити його мету - це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, або їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У випадку, коли базові показники з фінансових результатів завищені, і на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення - покращання показників фінансової звітності для подачі її користувачам.

Однак, під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.

Основними напрямками емпіричного дослідження є:

  •  визначення зовнішніх обставин, пов'язаних з діяльністю підприємства, під тиском яких не відображаються реальні результати фінансово-господарської діяльності;
    •  вивчення особистих мотивів, які спонукають посадових осіб, що мають відношення до фінансової та податкової звітності, впливати на достовірність інформації в цій звітності;
    •  виявлення причин, які сприяють приховуванню фактів недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;
    •  виявлення мотивацій (психоаналітичний підхід), які здатні виправдати факт недостовірного відображення інформації про фінансові результати у фінансовій та податковій звітності;
    •  виявлення способів приховування фактів про невідповідність реальних даних з фінансових результатів, наданих у фінансовій та податковій звітності;
    •  визначення заходів, які можуть сприяти більш достовірному відображенню результатів фінансово-господарської діяльності у фінансовій та податковій звітності.

Фінансовий облік виконує дві основні функції:

  1.  вимірює і відображає фінансовий результат;
  2.  відображає фінансовий стан підприємства: його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерський облік згідно з новими стандартами побудований на загальноприйнятих принципах бухгалтерського обліку і міжнародних стандартах обліку і звітності.

Він спрямований на:

  •  об'єктивне визначення й відображення фінансового результату діяльності та фінансового стану;
  •  відображення ринкових ризиків;
  •  врахування впливу ринку на діяльність.

Тому вивчення показників звітності закінчується дослідженням правильності відображення господарських фактів в бухгалтерському обліку.

За період існування підприємства аудит звітності не проводився. Це зумовлено браком коштів. Тому в процесі посилення контролю з боку керівництва, та визначення відповідності складання нормативним вимогам рекомендую провести аудит фінансової звітності. Для чого керівнику необхідно укласти договір з аудиторською фірмою. Для прийняття адекватних управлінських рішень необхідно провести аудит фінансової звітності в ППА «Коровинці».

4. Основні напрямки удосконалення бухгалтерської звітності підприємства

Перебудова обліку в Україні, здійснена протягом останніх шести, семи років сприяла створенню засад формування облікової інформації відповідно до ринкових умов: прийнято Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Розроблено більшість положень (стандартів) бухгалтерського обліку, план рахунків бухгалтерського обліку, і все це узгоджено з системою фінансової звітності, змінені навчальні плани. Перебудована навчальний процес перепідготовки фахівців з бухгалтерського обліку, тобто виконано великий обсяг роботи.

Настав період, коли слід проаналізувати сучасний стан обліку, уточнити організаційні та методологічні аспекти функціонування існуючої облікової системи в Україні, визначити досягнення та розробки, шляхи поліпшення та напрями подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення управлінням економікою України, та його окремих ланок.

Розглядаючи облікову систему України слід визначити, що запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку вже давно перебуває на рівні, який перевищує досягнення інших країн. Доказом існує той факт, що починаючи з 2005р. подання звітності відповідно до вимог МСБО має стати обов’язковою вимогою для 6200 підприємств Європи.

В Україні побудована система обліку, яка з одного боку, відрізняється від звітності в інших країнах, а з іншого боку – ні.   Позитивним є те, що в Україні створено власну, специфічну систему.

Серед проблем що стосуються належного забезпечення бухгалтерського обліку в Україні, слід назвати розробку, виготовлення та забезпечення документами та регістрами всіх підприємств країни. Ця проблема дуже складна, і потребує вирішення низки питань:

  •  Обґрунтування місця документів у системі господарського обліку, створення можливості їх інтеграції, в бухгалтерському та податковому обліку;
  •  Узгодження документації з системою попереднього контролю за господарською діяльністю;
  •  Організація забезпечення документами підприємств.

Вирішення цих питань можливе за умови централізованого визначення складу документів з урахуванням галузевих особливостей, їх затвердження відповідними органами та організації забезпечення ними шляхом виготовлення та постачання за замовленнями, як це здійснювалося системою обліквидаву при Державному комітеті статистики України, або розповсюдженням форм для комп’ютерного виготовлення бланків на місцях.

Освоєння міжнародних стандартів з обліку, звітності та контролю Україна задекларувала зі становленням своєї державності.

Головною ланкою в інформаційному забезпеченні управління (на рівні держави, галузей, певних ринків та конкретних підприємств) був і буде бухгалтерський облік та бухгалтерська (нині фінансова) звітність.

Постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 1998р. №1786 «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку і застосування міжнародних стандартів», розпочато радикальну реформу по приведенню національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку. Як зазначається в програмі реформування бухгалтерського обліку і застосування міжнародних стандартів фінансової звітності, є приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності. Про те на практиці досить часто спостерігається механічне запозичення положень МСФЗ, що ускладнює реалізацію основних завдань та функцій, реальне макро- та мікроуправління економікою держави.

Однією з головних ланок у розв’язанні проблем пов’язаних з недостатньою увагою положенням організації обліку є формування системи звітності підприємств. Згідно з чинним законодавством, Міністерство Аграрної політики не має можливості організаційно та методично забезпечити формування ефективної системи звітних показників, що в цілому унеможливлює проведення ефективної аграрної політики держави. Між тим становлення ефективної системи звітності підприємств АПК по системі Міністерства Аграрної політики вирішить не тільки державні питання, а й сприятиме налагодженню бухгалтерського обліку безпосередньо на підприємствах.

Роботу по адаптації до національних вимог міжнародних стандартів з обліку та звітності слід посилити не тільки методологічному, але й в законодавчому та організаційному аспектах задля: широкого покращення управлінських рішень на всіх рівнях, залучення іноземних інвестицій.

С цією метою можна створити при Кабінеті Міністрів України, а бо при Мінфіні України Комітет з бухгалтерського обліку та звітності; підготувати та затвердити Урядом Концепцію з бухгалтерського обліку звітності та контролю в Україні.

Якість надання бухгалтерської інформації залежить насамперед від якості бухгалтерських звітів. При цьому в актуальну площину треба ставити дві складові – форму та зміст: по перше, це якість розроблених форм бухгалтерської звітності, по друге – якість відображення бухгалтерської інформації у розроблених формах бухгалтерських звітів.

Одним із неврегульованих питань щодо складання фінансової звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку є питання розкриття додаткової інформації у Примітках до фінансових звітів.

На нормативному рівні існує низка невідповідностей термінологічного та методологічного характеру щодо розкриття додаткової інформації в вітчизняній фінансовій звітності, яка зумовлює на сам перед суттєве зниження якості бухгалтерської інформації, що надається користувачам, що в свою чергу сприяє зниженню ефективності рішень які приймаються на основі наданої інформації.

З метою врегулювання зазначених невідповідностей потрібно запропонувати наступне. Перед усім треба визначитись з тим, у якій формі слід наводити додаткову інформацію при складанні фінансової звітності. Є два варіанти надання подібної інформації.:

  1.  При складанні фінансової звітності додаткова інформація розкривається частково у Примітках до фінансових звітів а частково у Примітках до фінансової звітності. При цьому буде доцільно розділити інформацію щоб уникнути подвійного відображення інформації або взагалі не розкриття окремих аспектів.
  2.  При складанні фінансової звітності додаткова інформація розкривається повністю у Примітках до фінансових звітів. Насамперед є відповідність цього підходу вимогам пункту 2 статті 11 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зокрема вимогам статті 8 та статті 25.

На нашу думку, розкриваючи бухгалтерську звітність необхідно враховувати потреби усіх рівнів управління для підвищення ролі інформації в управлінні діяльністю сільськогосподарських підприємств. Оскільки фінансова звітність є завершальною стадією бухгалтерського обліку й одночасно інформаційним продуктом, її можна розглядати як:

  •  елемент зворотного зв'язку форм звітності та системи обліку, що забезпечує логічність збору й обробки інформації;
    •  елемент прямого зв'язку між користувачами фінансової звітності та підприємствами, що її складають: інструмент контролю за господарськими процесами та їх учасниками як на рівні підприємства, галузі так і на загальнодержавному рівні.

При такому підході слід визнати, що в сучасних умовах бухгалтерська звітність не може забезпечити повною мірою потреби як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів. Для сільськогосподарських підприємств зовнішні користувачі, інвестори, на яких в основному орієнтовано форми звітності, не є переважаючими. Залучення інвестиційного капіталу в сільськогосподарську галузь не набуло масового характеру. Більшість підприємств ведуть виробництво на умовах самофінансування. Тим часом реальні потреби інформованої галузі для управління не знаходять належного відображення. Пояснюється це тим, що фінансова інформація витісняє багато іншої важливої інформації, а концептуальні її основи не зовсім відповідають економічним процесам, які мають місце у галузі та вимагають поліпшення і логічності викладення.

Інформація, яка фіксується у формах звітності, насамперед відображає фінансові результати минулих подій, охоплює різні за характеристиками показники, але в цілому не спроможна надати відомості, потрібні для районного та обласного рівнів управління аграрного сектора України. Суттєвим моментом при цьому є те, що значного спрощення, а то й повного виключення, зазнали такі показники як трудові ресурси, соціальна сфера, виробництво, структура реалізації, розподіл прибутку тощо. Разом із тим, розглянуті проблеми звітності є методологічною основою для формування програми та характеристики стосовно стану й перспектив соціально-економічних відносин аграрного сектора України. Розробка організаційного і економічного механізму державної підтримки сільського господарства вимагає змістовних досліджень форм звітності та їх складових.

З метою підвищення аналітичності звітних форм і розширення можливості щодо прийняття вивірених управлінських рішень, на нашу думку, необхідно до складу звітності включити перелік основних показників діяльності сільськогосподарських підприємств. Але це слід робити не шляхом механічного відновлення раніше існуючої  сільськогосподарської звітності, а шляхом її наукового опрацювання та покращання з урахуванням закономірностей сучасного стану галузі.

Таким чином користувачі, насамперед держава, змогли б мати необхідну інформацію для прийняття рішень щодо інвестування, надання кредитів та аналізу перспектив розвитку цієї важливої сфери економіки.     На нашу думку, у звітності необхідно передбачити забезпечення можливостей галузевого аналізу з метою всебічного й глибокого вивчення усіх сторін діяльності, виявлення резервів економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. У таких звітних формах варто обрати компромісний варіант поєднання інтересів користувачів.

Отже, на основі набутого досвіду впровадження фінансової звітності, яка відповідає міжнародним стандартам, а також враховуючи вітчизняні облікові традиції, ми пропонуємо такий підхід до формування бухгалтерської звітності, що дав би змогу відстежити розвиток сільського господарства.

У чинній звітності треба передбачити показники економічної інформації сільськогосподарських підприємств, яка є необхідною для координації та державного управління галуззю, і всебічно й глибоко характеризує їх діяльність. Для цього варто впровадити систему аналітичних показників, які б відображали результати господарювання за характерними для галузі ознаками, ефективність господарських процесів і характеризували наявні природні й інші ресурси, що використовуються у процесі сільськогосподарської діяльності і отже, належне інформаційне відстеження динамічного процесу сільськогосподарського виробництва необхідне для здійснення ефективної аграрної політики держави, суттєвого підвищення забезпечення продовольчої безпеки, поліпшення організації роботи виробничих структур аграрної сфери та здійснення державного регулювання економікою країни.

4.1. Впровадження досвіду складання форм бухгалтерської звітності в зарубіжних країнах

Бухгалтерський баланс призначений для відображення фінансового стану підприємства на певну дату на дату його створення, на початок і кінець звітного періоду, на дату складання проміжних фінансових звітів, у випадках санації, банкрутства,  ліквідації, реорганізації тощо. Основними елементами балансу є активи, зобов'язання та капітал власників (власний капітал).У загальному вигляді баланс підприємства відображається такою формулою:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Згідно з визначенням МСБО, актив - це ресурс, який контролюється підприємством у результаті минулих подій та має забезпечити, як очікується, збільшення економічних вигод у майбутньому. Активи використовуються у виробництві продукції та послуг, які будуть реалізовані підприємством, або для обміну на інші активи, а також для погашення зобов'язань підприємства.

Зобов'язання - це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, яка виникла внаслідок здійснення у минулому господарських операцій або інших подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів тощо) або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію. Так, унаслідок придбання товарів (сировини, послуг тощо) виникає кредиторська заборгованість постачальникам. Одержання позики банку передбачає прийняття зобов'язання щодо її повернення та сплати відсотків.

Значна частина зобов'язань підприємства нараховується регулярно для виконання вимог законодавчих актів щодо обов'язкових податків і зборів, розрахунків з працівниками. Такі зобов'язання часто називають нарахованими витратами. Отже, одна минула подія - виконана працівниками робота викликає зобов'язання підприємства сплатити їм належну заробітну плату; її нарахування у свою чергу викликає зобов'язання перерахувати до бюджету частину у вигляді прибуткового податку. Зобов'язання відображаються в балансі, якщо є ймовірність зменшення економічних вигод підприємства, майбутньому внаслідок його виконання  сума, за якою воно підлягає погашенню,  може  бути  достовірно  визначена.   У  зарубіжній практиці зобов'язання ще називаються пасивами підприємства.

Власний капітал - це частина активів підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Він показує частку власника в активах підприємства: для індивідуального власника це його капітал, для товариства це капітал партнерів, для корпорації (акціонерних компаній) це акціонерний капітал.

Власний капітал визнається в балансі одночасно з визнанням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. У зв'язку з цим оцінка власного капіталу визначається оцінкою відповідних активів і зобов'язань.

Таким чином, у бухгалтерському балансі зіставляються дві величини з одного боку - реальні господарські засоби (активи), якими користується та розпоряджається підприємство (основні засоби, матеріали, готова, продукція, грошові кошти тощо), з іншого - джерела формування цих господарських активів, які поділяються на власні та позичені (залучені зі сторони).

Бухгалтерський баланс складається з двох частин: активу та пасиву. В активі відображаються активи підприємства, в пасиві - джерела їх формування.

Однією з відмінностей будови бухгалтерського балансу в різних країнах є форма розміщення активу та пасиву - вертикальна або горизонтальна. За вертикальною формою послідовно від верху до низу розмішуються актив і пасив балансу .

Актив і пасив балансу поділяються на окремі показники, які називаються статтями балансу. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів (активні статті) або джерела їх формування (пасивні статті). Статті балансу групуються в розділи за однорідністю господарських засобів або джерел їх формування.

У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. У більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групуються та розміщуються від верху до низу в міру збільшення ліквідності господарських засобів (активів). Ліквідність засобів - це здатність засобів за якийсь певний час перетворюватись, трансформуватись у грошові кошти (готівку).

Для розкриття реального фінансового стану підприємства велике значення має оцінка статей балансу. Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості, оцінка активів, які надходять на підприємство, здійснюється за фактичними витратами на їх придбання або на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовуються і відбувається зміна їх вартості. Певний вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. А тому відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку активи підприємства необхідно оцінювати та подавати в балансі за принципом чистого (нетто) стану. Так, основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їх початковою або переоціненою вартістю, сумою зносу та залишковою вартістю. Але у валюту балансу зараховується тільки залишкова вартість основних засобів. Аналогічно відображаються в балансі і нематеріальні активи.

Виробничі запаси відображаються в бухгалтерському балансі за меншою з двох оцінок: за початковою (фактичною) вартістю або за ринковою ціною на дату складання балансу. Аналогічно оцінюються швидкореалізовані цінні папери, інвестиції в акції, якщо частка їх у капіталі іншої компанії не значна.

Дебіторська заборгованість оцінюється за. поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною із сторін. У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість відображається: за фактичною сумою, за резервом сумнівних боргів і за реальною сумою наявною до одержання. Реальна сума зараховується у валюту балансу.

При складанні балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов'язань) у національну валюту за курсом на дату складання балансу. При цьому визначаються курсові різниці, які обліковуються та відображаються окремо.

Звіт про прибутки та збитки - це звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства. У різних країнах цей звіт називається по різному: звіт про розрахунок прибутків і збитків, звіт про операції. Проте незалежно від назви звіт про прибутки та збитки надає користувачам, насамперед інвесторам і кредиторами, важливу фінансову інформацію для оцінки минулої діяльності підприємства, а також ризику недосягнення
ним очікуваних результатів. Основними елементами звіту про прибутки та збитки є доходи, витрати, прибутки, збитки. Дохід
 - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до зростання; власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

Дохід, який виникає в результаті діяльності підприємства, може виступати  у вигляді виручки від продажу продукції, товарів або послуг, гонорару, відсотків, орендної плати, дивідендів тощо. До складу доходу включаються, також прибутки від інших операцій, наприклад, продажу основних засобів, та. нереалізрваний прибуток, наприклад, прибуток у результаті зростання вартості цінних паперів.

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки на момент, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигод, пов'язаних зі збільшенням активу  або зі зменшенням зобов'язання, і його можна достовірно визначити. Це означає,  що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу (наприклад, збільшення дебіторської заборгованості в результаті продажу продукції) або зменшення зобов'язання (надання послуг у рахунок  погашення позики).

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати включають в себе собівартість реалізованої продукції, заробітну плату, комунальні платежі, амортизацію тощо. До витрат належать збитки від інших операцій (продажу основних засобів) і стихійного лиха, нереалізований збиток, наприклад  збиток від курсових різниць.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за принципом відповідності. Згідно з цим принципом витрати включаються до цього звіту в періоді, коли був визнаний дохід, для одержання якого було здійснено ці витрати.

Структура Звіту про прибутки та збитки ґрунтується на класифікації діяльності підприємства.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують основну діяльність або виникають внаслідок неї. У складі звичайної діяльності можна виділити основну діяльність, наприклад, виробництво, реалізацію продукції (робіт, послуг), та іншу діяльність (продаж основних засобів, будівництво, купівлю цінних паперів тощо).

Класифікація звичайної діяльності дає можливість прогнозувати майбутні доходи та витрати підприємства без урахування впливу надзвичайних факторів.

МСБО 1 визнає мінімальний перелік статей, які мають бути відображені у звіті про прибутки та збитки: дохід; результати (прибуток або збиток) операційної діяльності; фінансові витрати; частка прибутку / збитку асоційованих компаній або спільних підприємств, яка обліковується методом участі н капіталі; витрати на податок з прибутку; прибутки або (збитки) від звичайної діяльності надзвичайні  (екстраординарні) статті; чистий прибуток або збиток. Розглянемо докладніше основні статті звіту про прибутки та збиток. Доходи від операційної діяльності включають в себе: дохід від реалізації продукції; дохід від реалізації товарів; дохід від надання послуг і виконання робіт; інший операційний дохід, дохід від оренди, дохід від реалізації необоротних активів, прибутки від курсових різниць, списання сум невикористаних забезпечень (резервів) майбутніх витрат; одержання субсидій.

Дохід від реалізації продукції, товарів, послуг визначається згідно МСБО 18 "Дохід" і відображається за статтею „Продаж". Підприємство може окремо показувати валовий дохід і чистий дохід від реалізації.

Валовий дохід = Дохід від реалізації - Собівартість реалізованої продукції.

Чистий дохід = Валовий дохід від реалізації Одержані знижки за дострокову оплату - Повернення та уцінка проданих товарів - Податки з продаж.

Але, як свідчить практика, більшість підприємств зарубіжних країн приводять у звіті про прибутки та збитки лише чистий дохід. Це зумовлено тим що на рахунку „Продаж" (або „Реалізація") не відображаються податки продажу, в тому числі ПДВ.

Згідно з М(С)БО 1, підприємство повинно подати у звіті про прибутки та збитки або в примітках до нього аналіз операційних витрат. Цей аналіз залежно від класифікації операційних витрат може бути поданий двома способами  за функціями витрат або за характером (елементами) витрат. Перший спосіб передбачає групування операційних витрат за функціями (виробництво, збут, управління). Унаслідок цього лише виробничі витрати включають у собівартість реалізованої продукції, яка подається окремою статтею, а решту  витрат відносять до складу витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат.

Операційні витрати представлені чотирма статтями: собівартість реалізованої продукції; витрати на збут; адміністративні витрати; інші операційні витрати.

Розрахунок показника „Собівартість реалізованої продукції залежить від методу обліку запасів. У процесі виробництва цей показник визначається за даними поточного обліку відповідно до МСБО 2  „Запаси". У торговельних підприємствах, де, як правило, застосовують періодичний облік запасів, визначається собівартість продажу балансовим методом.

До статті „Витрати на збут" включають:

  •  платню комісійним продавцям та Іншим працівникам відділу збуту, складів, водіям;
  •  витрати на рекламу та дослідження ринку;
  •  витрати на відрядження персоналу, який займається збутом;
  •  витрати на оренду, страхування, амортизацію, ремонт та утримання приміщень, обладнання відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів;
  •  витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;
  •  фрахт та інші виплати, пов'язані з транспортуванням продукції.

До статті „Адміністративні витрати" включають:

  •  витрати на персонал офісу (заробітна плата, страхування, додаткові
    виплати, навчання);
  •  витрати на утриманця приміщень, обладнання офісу (оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт, комунальні послуги);
  •  безнадійні борги та витрати на індексацію дебіторської заборгованості;
  •  гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні);
  •  витрати на  зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо);
  •  амортизацію нематеріальних активів загального призначення;
  •  інші загальногосподарські витрати

Інші операційні витрати обчислюються аналогічно визначенню складу іншого операційного доходу.

При другому способі операційні витрати групуються за однорідним» економічними елементами (матеріали, оплата праці тощо), а не за функціями (виробництво, збут, управління). Тому у звіті відсутня стаття «Собівартість реалізованої продукції» . Проте повна собівартість може бути визначена за допомогою зміни запасів готової продукції та незавершеного виробництва.

Кожний з розглянутих способів аналізу операційних витрат має переваги  та певні вади. Аналіз на функціональній основі є простішим та послідовнішим, оскільки ґрунтується на концепції реалізованої продукції. Такий підхід дає змогу визначити вартість окремих функцій бізнесу й оцінити якість управління ними. Аналіз на основі елементів витрат складніший, оскільки комбінує обсяги виробництва та реалізації. Проте такий підхід дає можливість виявити й оцінити створення доданої вартості та її розподіл між споживачами (працівниками, кредиторами, державою та власниками підприємства). У зв'язку з цим МСБО 1 вимагає обрати такий підхід, який найбільш достовірно відображає складові результатів діяльності конкретного підприємства. До того ж, ураховуючи важливість інформації про-елементи витрат для прогнозування руху грошових коштів, зазначений стандарт передбачає, що підприємства, які застосовують класифікацію витрат за функціями, мають додатково розкривати інформацію про елементи витрат.

Звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формати. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів:

1 - Перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період;

2 - Перелік усіх витрат підприємства за звітний період.

Різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат показує фінансовий результат (прибуток або збиток). Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, яка показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий дохід (прибуток), прибуток від основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових і надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Зазначимо, що в країнах-членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств. У таких країнах, як США, Англія, Канада, форма звіту є вільною щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування.

Порядок складання та подання звіту про рух грошових коштів визначається  М(С)ФЗ 7 „Звіт про рух грошових коштів", який був виданий у 1992 р„ а набрав чинності з І січня 1994 р. Усі підприємства незалежно від розміру та виду діяльності, які складають  фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів обліку, подають  звіт про рух грошових коштів.

Відповідно до М(С)ФЗ 7 «Звіт про рух грошових коштів» має відображати рух грошових коштів протягом відповідного періоду згідно з поділом діяльності  на операційну, інвестиційну, фінансову.

Отже, звіт про рух грошових коштів включає в себе чотири складові:

  •  рух грошових коштів унаслідок операційної діяльності;
  •  рух грошових коштів унаслідок інвестиційної діяльності;
  •  рух грошових коштів унаслідок фінансової діяльності;
  •  сальдо грошових коштів та їх зміна протягом звітного періоду.

Класифікація потоків руху грошових коштів за видами діяльності надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати вплив цих видів діяльності  на фінансовий стан підприємства, а також суму його грошових коштів та їх еквівалентів. Таку інформацію можна також використовувати для оцінки взаємозв'язку наведених вище видів діяльності.

Показник руху грошових потоків використовується, з одного боку, індикатор фінансової стійкості підприємства, з іншого – як індикатор прибутковості. Значення показника грошових потоків може достовірно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії розвитку. Визначаючи рух грошових потоків, слід також ураховувати галузеві особливості діяльності підприємства.

Однак класифікація потоків руху грошових коштів, наведена в міжнародних стандартах, є неповною. Найбільш розгорнуту класифікацію пропонують стандарти фінансової звітності Великобританії. Так, стандарт фінансової звітності 1, прийнятий у 1991 р., виділяє п'ять джерел і напрямків потоків руху грошових коштів: операційна (поточна) діяльність; доходи від інвестицій та обслуговування боргу; оподаткування; інвестиційна діяльність; фінансова діяльність.

Виділення потоків руху грошових коштів по доходах від інвестицій обслуговування боргу, а також по оподаткуванню забезпечує яснішу картин діяльності підприємства, ніж класифікація цих статей відповідно до міжнародних стандартів.

При складанні звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності М(С)ФЗ 7 передбачає використовувати два методи - прямий і непрямий.

За прямим методом розкриваються основні види валових грошових надходжень і валових грошових видатків. Інформація про рух грошових коштів від операційної діяльності може бути одержана безпосередньо з облікових регістрів або послідовним коригуванням доходів і витрат, наведених у звіті про прибутки та збитки. В останньому випадку статті нарахованих доходів і витрат трансформуються у грошові доходи та витрати на загальний алгоритм трансформування доходів і витрат у грошові потоки від операційної діяльності.

За непрямим методом чистий прибуток (збиток) коригується до величини чистої зміни грошових коштів, за винятком впливу не грошових операцій та операцій, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Згідно з непрямим методом чистий рух грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистого прибутку або збитку відповідно до впливу таких факторів: зміни протягом звітного періоду в запасах, в дебіторській і кредиторській заборгованості від операційної діяльності; не грошові статті - амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізовані прибутки та збитки від обміну валют, нерозподілений прибуток від асоційованих компаній і частка меншості; усі інші статті для яких вплив грошових коштів є рухом грошових коштів від інвестиційної або фінансової діяльності.

Поряд з основними формами фінансової звітності передбачаються додатки до звітності, щоб надати користувачам більш детальну аналітичну інформацію стосовно окремих статей, звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової та господарської політики підприємства. Зміст додатків до звітності визначається переважно національним законодавством і національними стандартами обліку. Наводимо перелік додатків до фінансової звітності, передбачених четвертою директивою для країн – членів ЄС.

  1.  .Методи оцінки різних статей річних звітів і методи підраховування
     вартісних виправлень.
  2.  Назва та місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємств, в яких компанія володіє певним відсотком статутного капіталу.
  3.  Кількість і номінальна вартість акцій, випущених за звітний рік у межах дозволеного статутного капіталу (за видами акцій).
  4.  Існування будь-яких сертифікатів участі; конвертованих боргових зобов'язань.
  5.  Суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через п'ять років.
  6.  Загальна сума будь-яких фінансових зобов'язань, не включених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового стану.
  7.  Чистий товарообіг по категоріях діяльності та по географічних ринках.
  8.  Середня кількість осіб, прийнятих на роботу за фінансовий рік (за категоріями персоналу), та соціальні витрати.
  9.  Вплив оцінки статей на суму прибутків і збитків за фінансовий рік.
  10.  Різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у попередні роки.
  11.   .Сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів залежно від ступеня їх відповідальності.
  12.  Сума авансів і кредитів, наданих працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів.
  13.   Звіт про зміни у власному капіталі, згідно з МСБО 1, є обов'язковим фінансовим звітом. Це зумовлено підвищенням потреби користувачів в інформації про всеохоплюючий прибуток.

Всеохоплюючий прибуток відображає всі зміни у власному капіталі внаслідок операцій та інших подій у звітному періоді, за винятком інвестицій власників (учасників) і розподілу капіталу між ними. Оскільки чистий прибуток, наведений у звіті про прибутки та збитки, не відображає частини змін у власному капіталі (дооцінка активів, результат змін в обліковій політиці тощо), підприємство має вказувати в  цьому фінансовому звіті такі дані: чистий прибуток (збиток) за певний період;  кожну статтю доходу (прибутку) та витрат (збитку), відображених безпосередньо у складі власного капіталу, та загальну суму цих статей;  сукупний вплив змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок,  У цьому звіті або у примітках до нього слід також вказати: зміни в капіталі внаслідок операцій з власниками (внески власників, дивіденди тощо); сальдо нерозподіленого прибутку на початок певного періоду, дату балансу та зміни за період; узгодження балансової вартості кожного класу власного капіталу на початок і кінець періоду з розкриттям кожної зміни окремо.

Згідно з першим варіантом усі без винятку зміни у власному капітал узагальнюються в одному звіті – «Звіті про зміни у власному капіталі». Це фінансовий звіт у вигляді таблиці, в якій узгоджуються сальдо кожної статті власного капіталу на початок і на кінець періоду. Кожну зміну (збільшення або зменшення) у складі власного капіталу вказують у звіті про зміни у власному капіталі окремим рядком. Такий звіт повно пояснює причини всіх змін у статтях власного капіталу.

Отже розглянувши вище методику складання форм бухгалтерської звітності закордоном можна сказати, що складання фінансової звітності в зарубіжних країнах дещо відрізняється від складання звітності в Україні. Але існують деякі співпадання. Фінансову звітність іншої країни, а точніше Росії наведено в додатках.

На відміну від зарубіжних країн світу в яких типові форми фінансової звітності в національному масштабі не розробляються і не затверджуються (США, Канада) в Україні існують єдині форми фінансової звітності, які були розроблені і затвердженні. В зарубіжних країнах так. як і в Україні інформація фінансової звітності має ґрунтуватися на даних синтетичного і аналітичного обліку, проведення інвентаризації, закриття рахунків.

Поряд з основними формами фінансової звітності за кордоном передбачається додатки до звітності, щоб надати більш детальну інформацію користувачам стосовно окремих статей звітності, також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики підприємства. В Україні також застосовується додаток до річної фінансової звітності. «Інформація за сегментами». Але зміст статей в додатках України та закордоном – відрізняється. В зарубіжних країнах в додатках відображаються: методи оцінки різних статей, кількість і номінальна вартість акції, суми заборгованості, середня кількість осіб прийнятих на роботу за фінансовий рік, а в Україні відображається: доходи і витрати звітних сегментів, зобов’язання, нерозподілені зобов’язання, капітальні інвестиції, амортизація необоротних активів, нерозподілені активи.

4.2. Автоматизація облікового процесу на підприємстві та ефективність його впровадження

Більшість факторів, що заважають розвитку та процвітанню підприємства, так чи інакше пов’язані з проблемами в організації управління: це прорахунки в плануванні, помилки управлінського та бухгалтерського обліку, робота з дебіторсько-кредиторською заборгованістю та ряд інших. Тому задача оптимізації управління завжди є актуальною. Але, як відомо, оптимізації неможливо досягнути без автоматизації. Сучасний стан інформаційних технологій обумовив достатньо швидкий розвиток систем автоматизації управління підприємством, яких на сьогодні існує багато як від закордонних, так і вітчизняних розробників програмного забезпечення.

На вітчизняному ринку вже з’явилися потужні програмні продукти, які можна використовувати в якості управлінських систем. Але, слід зауважити, що дані продукти мають наступні недоліки з точки зору вітчизняних користувачів:

  •  висока вартість;
  •  середні та великі підприємства за закордонними мірками не відповідають таким за вітчизняними мірками;
  •  ядром цих систем є бухгалтерський облік, а вітчизняний бухгалтерський облік щойно переходить на зарубіжні стандарти;
  •  складність з адаптацією систем до наших умов;
  •  висока вартість “гарячої лінії”.

Вітчизняні продукти набагато дешевші і при цьому за функціональними можливостями не набагато поступаються закордонним аналогам.

Оскільки в ППА «Коровинці»  облік ведеться вручну, при написанні дипломної роботи виникла необхідність обґрунтування вибору програмного забезпечення, яке б найбільш враховувало специфіку діяльності підприємства та дозволило з найменшими доопрацюваннями автоматизувати облік.

Для автоматизації діяльності ППА «Коровинці»  розглядалося програмне забезпечення автоматизації обліку, оскільки комплексні інформаційні системи, які мають як облікові модулі, так і модулі автоматизації аналізу господарської діяльності, планування тощо, набагато дорожчі і ППА «Коровинці»  на даному етапі не має можливості їх придбання.

З метою вибору програми були враховані наступні фактори: рейтинги програмного забезпечення, що друкуються в періодичних виданнях; розповсюдженість в регіоні; наявність програмістів та досвідчених користувачів програми в ППА «Коровинці».

Результатом дослідження стало звуження вибору до двох програм, які може придбати ППА «Коровинці»  “1С:Підприємство”, “Парус”. Програма “Парус” обслуговується лише представниками корпорації в регіоні, відсутні спеціалісти, які б могли безпосередньо на підприємстві обслуговувати дану програму. В той же час на даний момент існує багато спеціалістів, які мають навички програмування в системі “1С:Підприємство”, більшість бухгалтерів, особливо серед молодих спеціалістів мають навички роботи з даною програмою

Конфігурація "1С:Підприємство " реалізує в собі найбільш стандартну методологію бухгалтерського обліку для підприємств сільського господарства. Конфігурація враховує вимоги до організації бухгалтерського обліку на Україні викладені  в Положеннях (стандартах)  бухгалтерського обліку  та  інші вимоги податкового законодавства України.

Система призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації при здійсненні господарські операції на бухгалтерських рахунках, отримання внутрішньої і зовнішньої звітності підприємства.

В основу побудови програми закладений облік господарських операцій в хронологічному порядку. Для ведення обліку кожної господарської операції необхідно занести: короткий зміст господарської операції, назву, номер та дату документу, який підтверджує здійснення операції, прізвища матеріально-відповідальних осіб, найменування отриманих і відпущених матеріальних цінностей. Бухгалтерські проводки формуються автоматично з використанням типових бухгалтерських операцій або документів.

Дана конфігурація включає в себе такі елементи:

  •  план рахунків, який враховує типові настройки аналітичного, валютного  та кількісного обліку підприємств сільського господарства;
  •  - набір довідників для формування первинних документів та ведення переліку     первинних об'єктів аналітичного обліку;
  •  набір документів, передбачених для вводу, зберігання та друку первинних  документів та для автоматичного формування бухгалтерських проводок;
  •  - набір констант, які використовуються для настройки загальних параметрів    ведення обліку на конкретному підприємстві;
  •  - набір стандартних звітів, що дозволяє вивчати дані бухгалтерського обліку в    різних розрізах по будь-яким звітам;
  •  спеціалізовані звіти по конкретних розділах бухгалтерського обліку;
  •  набір регламентованих звітів (податкових, бухгалтерських та інших);
  •  спеціальні режими обробки документів та операцій, які виконують службові  та сервісні функції.

Отже, в конфігурації “1С:Підприємство ” реалізовані всі основні елементи, необхідні для автоматизації обліку підприємства. Тому на мою думку найдоцільніше автоматизувати облік на підприємстві за допомогою даної програми.

Висновки та пропозиції

Проблеми стандартизації бухгалтерського обліку та звітності по – різному вирішується в різних країнах. Багато країн почали розробляти національні стандарти бухгалтерського обліку на основі М(С)БО. Цілеспрямовані зусилля ряду міжнародних організацій сприяють вирішенню проблеми стандартизації бухгалтерського обліку та фінансової звітності різних країн. З переходом України в 2000 році наведення обліку за національними П(С)БО наша країна приєдналася до світових інтеграційних процесів.

Згідно з запровадженням П(С)БО №29 «Фінансова звітність за сегментами», є підстава для внесення змін до наказу про облікову політику підприємства, де мають визначати: види сегментів, приоритетний вид сегментів, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках, методи розподілу адміністративних витрат та інших операційних витрат між звітними сегментами.

На основі використання та зарубіжного досвіду в поєднанні з національною практикою доцільно створити необхідну базу для розробки та вдосконалення звітності в Україні. Отже, можна зробити висновок, що звітність підприємства – є важливим джерелом інформації як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів фінансово економічної інформації. Вона використовується на мікро та макрорівнях, для управління підприємством, а також державного управління. ППА «Коровинці» має нестійкий фінансовий стан. Як свідчить коефіцієнт платоспроможності, підприємство може лише на 27% погасити свої зобов’язання, що є негативним для подальшої роботи господарства. Досліджуване господарство ППА «Коровинці» Сумської області Недригайлівського району складає звітність та вчасно подає данні до органів державної статистики, дотримується вимог які наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Пропоную для більш швидкої обробки інформації підприємству необхідно використовувати автоматизовану форму обліку. Це значно зменшить робочий час бухгалтера та прискорить обробку інформації та складання звітності.

В Україні побудована система обліку, яка з одного боку, відрізняється від звітності в інших країнах, а з іншого боку – ні. Позитивним є те, що в Україні створено власну, специфічну систему.

Серед проблем що стосуються належного забезпечення бухгалтерського обліку в Україні, слід назвати розробку, виготовлення та забезпечення документами та регістрами всіх підприємств країни. Ця проблема дуже складна, і потребує вирішення низки питань:

  •  Обґрунтування місця документів у системі господарського обліку, створення можливості їх інтеграції, в бухгалтерському та податковому обліку;
  •  Узгодження документації з системою попереднього контролю за господарською діяльністю;
  •  Організація забезпечення документами підприємств.

Вирішення цих питань можливе за умови централізованого визначення складу документів з урахуванням галузевих особливостей, їх затвердження відповідними органами та організації забезпечення ними шляхом виготовлення та постачання за замовленнями, як це здійснювалося системою обліквидаву при Державному комітеті статистики України, або розповсюдженням форм для комп’ютерного виготовлення бланків на місцях.

Освоєння міжнародних стандартів з обліку, звітності та контролю Україна задекларувала зі становленням своєї державності.

Головною ланкою в інформаційному забезпеченні управління (на рівні держави, галузей, певних ринків та конкретних підприємств) був і буде бухгалтерський облік та бухгалтерська (нині фінансова) звітність.

Список використаної літератури.

  1.  Моссаковський В.В. Про перспективи подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. - №6. – С 10-12
  2.  Губачова О. Що нового вносить в наше життя Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Все про бухгалтерський облік. – 2000. - №17. – С 22-23
  3.  Михайлов М.Г. Деякі підсумки реформування обліку на підприємствах // Облік і фінанси АПК. – 2005. - №1. – С 64-67
  4.  Сльозко Т. Управлінський облік чи управлінська стратегія? // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №2. – С 49-55
  5.  Методичні рекомендації по складанню бухгалтерської звітності підприємствами АПК ( За ред. Ю.Я. Лузана) // Облік і фінанси АПК. – 2006. - №1. – С 4-86
  6.  Нападовська Л. Управлінський облік, значення і рекомендації що до його використання в практичній діяльності вітчизняних підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №8-9. – С 50-63
  7.  Харитонова А. Фінансова звітність // Агробаланс. – 2006. - №1-2. – С 25-26
  8.  Національні стандарти бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік. – 2005 . - №13, - С 3-112
  9.  Біла Л.М. Роль звітності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами // Економіка АПК. – 2005. - №8. – С 85-90
  10.   Кузнецова С. Методологічні питання реформування національної фінансової звітності: примітки до звітів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №7. – С 46-50
  11.  Проект Закону України «Про внесення змін до закону України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність»» // облік і фінанси АПК. – 2005. - №1. – С 64-67
  12.  Костюченко В. Консолідовані фінансові звіти: порядок складання за МСФЗ і П(С)БО // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №6. – С 34-41
  13.   Пархоменко В. Складання квартальної фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №3. – С 3-11
  14.  Кучеренко Т., Шайко О. Бухгалтерська звітність // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2003. - №21. – С 10-14
  15.  Лузан Ю.А. Звітність підприємства – Основа інформаційної системи управління // Облік і фінанси АПК. – 2004. -№1. – С 4-9
  16.  Біла Л.М. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК.–2004. - №2.– С 69-73
  17.  Бірюкова О. Складання та подання річної звітності сільськогосподарськими підприємствами // Бухгалтерія в сільському господарстві.–2005.-№3.–С.2-11
  18.  Куцупатрий М,М, Комітет з організації звітності в АПК // Облік і фінанси АПК. – 2004. - №1. – С 150-151
  19.  Пархоменко В.М Складання оновленої фінансової звітності за 2006 рік// Облік і фінанси АПК. – 2006. - №1. – С 112-119
  20.   Хомин П.Я. Внутрішня звітність сільськогосподарських підприємств та її облікове забезпечення: проблема узгодженості // облік і фінанси АПК. – 2004. - №1. – С 45-51
  21.  Гуцаленко Л.В. Внутрішньогосподарська звітність як інформаційне джерело для ефективного управління підприємством // Економіка АПК. – 2005. - №8. – С 68-71
  22.   Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами»: затв. Наказом Мінфіна України від 19.05.2005 №412 // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. - №15(16). – С 27-36
  23.  Бірюкова О. Особливості складання річної фінансової звітності за сегментами // Агробаланс. – 2006. - №1-2. – С 37
  24.  Зайцева В.Г. Нововведення в звітності: розподіл по сегментам // Економіка. Фінанси. Право. – 2005 . - №7. – С 31-32
  25.  Складання статистичної звітності// Облік і фінанси АПК. – 2005. - №7. – С 31-32
  26.  Складання статистичної звітності // Облік і фінанси АПК. –2005.-№2.–С 114
  27.  Жук В.А. Реформування бухгалтерського обліку та звітності: стан та перспективи // Облік і фінанси АПК. – 2005. -№3. – С 4-14
  28.   Моссаковський В. Концепція обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. -№11. – С 8-13
  29.   Пархоменко В.М. Фінансова звітність: нюанси формування та перспективи розвитку // Облік і фінанси АПК. – 2005. - №1. – С 4-14
  30.  Пархоменко В.М. Особливості складання звіту про фінансові результати // Облік і фінанси АПК. – 2006. - №1. – С 112-119
  31.  Фінансова звітність // Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №8. – С 3-63
  32.  Головач В.В. Власний капітал – що має знати користувач звітності про підприємство // Економіка. Фінанси. Право. – 2005. - №12. – С 9-12
  33.  Пархоменко В. Річна фінансова звітність // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №1. – С 2-16
  34.  Гармонізація фінансової звітності: Відповідно до плану дій «Україна – ЄС» // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – 34. – С 7-16
  35.  Скорочена фінансова звітність за П(С)БО №25 //Все про бухгалтерський облік: Настільна книга майбутнього бухгалтера. – 2005. – С 50-57
  36.  Пархоменко В.М. Складання річної фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №1. – С 3-21
  37.  Лавріненко Л.І., Хомин П.Я. Звітність сільськогосподарських підприємств треба удосконалити // Облік і фінанси АПК, - 2006, - №4. – С 108-112
  38.  Пархоменко В.Н. Фінансова звітність, нюанси формування та перспективи розвитку // Облік і фінанси АПК. – 2005. - №1. – С 4-14
  39.  Організація Бухгалтерського обліку // Праця і зарплата. – 2005. - №5. – С 15
  40.  Методологічні вказівки з бухгалтерського обліку та звітності // Облік і фінанси АПК. – 2006. - №7. – С 47-50
  41.  Пархоменко В. Квартальна фінансова звітність підприємства // Праця і зарплата. – 2006. – №13. – С 17-20
  42.  Шандурська В.Г. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник / ХНАУ. – Х., 2004. – 244с.
  43.  В.І. Коршунов Організація Бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах: Монографія. – Х.: Основа, 1999. – 226с.
  44.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р.
  45.  Про затвердження змін до деяких нормативно – правових актів міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку: Наказ від 10.06.2005 // Орієнтир.– 2005. – №29. – С 13
  46.  Про затвердження П(С)БО 31 «Фінансові витрати» Наказ МФУ від 28.04.2006. №415 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №6. – С 3
  47.  П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами»: Наказ Мінфіну України від 19.05.2005 №412 (зі змінами) // Агробаланс. – 2006. - №1-2. – С 12-17
  48.  Барило С. Положення про бухгалтерію // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. - №17. – С 12-18
  49.  Біла Л.М. Роль звітності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами // Економіка АПК. – 2005. - №8. – С 85-90
  50.  Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – 2ге вид. перероб. – К.: Вища шк.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 574с.
  51.  Бірюкова О. Особливості складання звіту про фінансові результати // Агробаланс. – 2006. - №1-2. – С 33-36
  52.  Бутинець Ф.Ф., Лайчук С.М. та ін. / Організація бухгалтерського обліку. Підручник третє видання., Житомир. ППС «Рута», - 2002. – с521-528.
  53.  Бутинець Ф.Ф., Соколов Л.В., Панков Д.А., Горецька Л.Л. / Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах: навч. посіб. – Житомир., ПП «Рута», 2002. – 660с.
  54.  Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник 2–ге вид., перероб. і допов. / М.Ф. Огійчук, В.Я Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін. ; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Вища освіта, 2003. – С 756-777
  55.  Жук Н.Л. Стецюк Л.С. Проблемні питання ув’язки показників звітності за сегментами // Облік і фінанси АПК. – 2006. - №2. – С 58-63
  56.  Іванова Н.А. Удосконалення бухгалтерської звітності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. – 2006. - №6. -  С 70-73
  57.  Іванченко А. Електронна звітність: обов’язок чи право? // Податки та бухгалтерський облік. – 2007. - №28. – С 47-48
  58.  Івахненков С. Сучасні інформаційні технології управління підприємством та бухгалтерія: проблеми і вин. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №4. – С 52-58
  59.  Ільяненко С. Звіт про фінансові результати // Все про бухгалтерський облік. Настільна книга майбутнього бухгалтера. – 2005. – С 13-19
  60.  Коробко О.М. Бухгалтерська фінансова звітність: Методологія складання і практика використання: Автореферат. ДНС. Канд. ек. Наук. / Національний аграрний Університет. – К., 2003. – 20с.
  61.  Костюченко В. Консолідована фінансова звітність при поступовому об’єднанні бізнесу // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №6. – С 12-17
  62.  Коцупатрий М.М. Комітет з організації звітності в АПК // Облік і фінанси АПК. – 2004. - №1. – С 150-151
  63.  Кузнєцова С. Методологічні питання реформування національної фінансової звітності: примітки до звітів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №7. – С 46-50
  64.  Кукурудза І.В. Роль обліку, аналізу, та аудиту в розвитку сільськогосподарського виробництва в умовах ринку // інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва: Матеріали міжнародних, наукових конференцій молодих учених, 11-12 квітня 2006 року. Х, 2006 С. – 102-106
  65.  Кулакова М. Звіт про рух грошових коштів// Все про бухгалтерський облік. Настільна книга майбутнього бухгалтера. – 2005. – С 20-33
  66.  Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів «Новий світ - 2000», 2002. – 504с.
  67.  Кучеренко Т. Звіт про фінансові результати // Бухгалтерія в сілському господарстві. – 2004. - №8. – С 2-8
  68.  Кучеренко Т.Є., Шайко О.Г., Мервенецька В.Ф., Методологія складання звіту про власний капітал та її удосконалення // Облік і фінанси АПК. – 2006. - №5. – С 120-126
  69.  Панещенко І.С., Сафронська. Актуальні проблеми фінансової звітності підприємств та шляхи їх вирішення // Економіка АПК і природокористування: Вісник ХНАУ, - Х. – 2006. №1. – С 286-290
  70.  Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні і їх відповідність міжнародним стандартам // Економіка АПК і природокористування: Вісник / ХДАУ. -  2001. - №5. – С100-105
  71.  Проданчук М.А. Удосконалення форм звіту про фінансові результати // Економіка АПК. – 2004. - №8. – С 99-103
  72.  Регурецький В. Про заповнення форм фінансового плану: Лист Мінфіну України від 19.04.2005 №31._- 04200 – 105 // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2005. – №11. – С 38-39
  73.  Рижкова О. Звіт про власний капітал // Все про бухгалтерський облік. Настільна книга майбутнього бухгалтера. – 2005. – С 33-50
  74.  Сук П. Національні положення (стандарти) // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. -№23. – С 36-37
  75.  Сук П. Нормативно – правове регулювання бухгалтерського обліку // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. - №8. – С 2-4
  76.  Сук Л., Сук П., Облік зовнішньоекономічної діяльності // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2004. – №3. – С 35-41
  77.  Харитонова А. Фінансова звітність // Агробаланс. – 2006. - №1-2. – С 25-26
  78.  Цветкова Н. Бухгалтерський облік інформації за сегментами: методологія, організація, звітність (закін. поч. у №6) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №7. – С 29-37
  79.  Фінансова звітність // Все про бухгалтерський облік. – 2005. - №8. – С 3 -63.

ДОДАТКИ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71521. Мультимедиа технологии 147.51 KB
  Задан речевой сигнал (каждый отсчет представлен 16 битовым целым числом). Файл NAT.WAV Разделить сигнал на кадры по 240 отсчетов каждый. Кадр 77 из 179 Текущий кадр -1528 -2817 -3071 -2677 -2428 -2435 -2394 -1941 -966 316 1457 1962 1757 1220 392 -93 4 -74 -302 -943...
71522. Детали машин и основы конструирования (Курс лекций) 4.19 MB
  Курс лекций нацелен на формирование базовых знаний, необходимых для успешного последующего изучения машин, их конструкции и рабочих процессов, происходящих в них при обычных и экстремальных условиях. В свою очередь, Курс лекций базируется на знаниях, полученных при изучении естественнонаучных...
71523. Хозяйственное и трудовое право 669 KB
  Одним из основных условий успешного построения гражданского общества с рыночной экономикой является наличие у руководителей и специалистов глубоких знаний в области хозяйственного и трудового права и умение использовать их в хозяйственной практике..
71524. Лекции по курсу Истории Отечества 313 KB
  Угрофинские, финские, прибалтийские и балтийские народы, чуваши жили на территории современной России. Через территорию России проходили скифы, авары, унгры, булгары, хазары, сарматы. Были и остготы, создавшие первые государственные образования. Прародиной славян считается часть Польши...
71525. История науки и техники 140 KB
  Афины стали главным ремесленным центром Средиземноморья однако у греческих предпринимателей не хватало рабочей силы – тогда они стали покупать рабов. В греческих судах каждый должен был защищать себя сам; на этих процессах истцы и ответчики изощрялись в ораторском искусстве...
71527. АНАЛИЗ КАПИТАЛА ХОЗЯЙСТВУБЩЕГО СУБЪЕКТА 312.5 KB
  Учетный аспект анализа собственного капитала предполагает оценку первоначального вложения капитала и его последующих изменений связанных с дополнительными вложениями полученной чистой прибылью накопленной с момента функционирования предприятия и другими причинами вследствие которых...
71528. История отечественного и зарубежного театра 399.5 KB
  Каждый вечер гостеприимно раскрываются двери театра и сотни зрителей приходят на радостную встречу с музыкой с прекрасным искусством оперы и балета. В сезоны же летних путешествий на залитой солнцем театральной площади в любое время дня вы можете увидеть автобусы Интуриста...
71529. Основные периоды истории математики 272.5 KB
  Периодизация истории математики часто проводится по странам общественноэкономическим формациям наиболее выдающимся открытиям. Колмогоровым периодизации основанной на оценке содержания математики: ее важнейших идей методов и результатов.