16512

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМ ЦИФРОВОЇ ТЕХНІКИ

Лабораторная работа

Коммуникация, связь, радиоэлектроника и цифровые приборы

Лабораторна робота 3 Тема: ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМ ЦИФРОВОЇ ТЕХНІКИ Електрична схема це конструкторський документ в якому умовними графічними позначеннями УГП показано складові частини виробу і звязки між ними. Їх виконують у відповідності д...

Русский

2013-06-22

143.5 KB

9 чел.

Лабораторна робота 3

Тема:  ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМ ЦИФРОВОЇ ТЕХНІКИ

Електрична схема – це конструкторський документ, в якому умовними графічними позначеннями (УГП) показано складові частини виробу і  зв’язки  між  ними. Їх  виконують у відповідності до державних стандартів (додаток Г).

Виконуючи схеми, використовують такі терміни:

• елемент схеми – складова неподільна частина виробу (резистор, діод, логічний елемент та ін.);

• пристрій – сукупність елементів єдиної конструкції;

• функціональна частина – елемент, їх група або пристрій з визначеною функцією у виробі;

• лінія електричного зв’язку – вказує на схемі шлях проходження сигналу або струму.

Розрізняють десять видів схем, які позначають буквами: електрична – Е, гідравлічна – Г, оптична – Л та ін.

Установлено  вісім  типів  схем  у  кожному  виді,  позначених цифрами: структурна – 1, функціональна – 2, принципіальна (повна) – 3, з’єднань (монтажні) – 4, підключення – 5, загальна – 6, розміщення – 7, об’єднана – 0. Найменування і код схеми визначається  її видом і типом. Наприклад: Е1 – схема електрична структурна.

Електричні  зв’язки  виводів  елементів  показують  вхідними  та вихідними лініями. Початок вхідних ліній зображують зліва. Вихідні лінії  закінчуються  на  правій  стороні.  Лініям  зв’язку  присвоюються буквено-цифрові  позначення.  Допускається  внутрішні  лінії  зв’язку переривати в середині листа. На перерваній лінії після найменування через дробову риску записують кількість розгалужень (рис. 3. 1, а). На вихідних лініях, продовжених на інших листах схеми, після найменування в круглих дужках вказують номер другого листа (рис. 3.1, б).

                                   а                                                                 б  

Рис. 3.1. Зображення ліній зв'язку: а – переривання в середині листа;

б – перехід на інший лист

Дозволяється  показувати  стрілками  потоки  інформації  на структурних та функціональних схемах.

На  одній  схемі  рекомендується  використовувати  не  більше трьох типорозмірів ліній по товщині: тонку в, потовщену 2в і товсту 3в...4в, де в = 0,3...0,4 мм є оптимальним значенням.

Рекомендується  використовувати  умовне  графічне  злиття окремих ліній в одну групову за правилами:

• кожна лінія в точці злиття помічається порядковим номером;

• злиття  показують  під  прямим  кутом  або  з  нахилом 45° (рис. 3.2, б). Товщину групових ліній можна зображати як тонкими, так і потовщеними лініями.

                                          а                                                                б  

Рис.3.2. Злиття ліній зв'язку в групову: а – під прямим кутом;

б – під нахилом 450

Для побудови схеми рекомендується:

• елементи з одним функціональним призначенням групувати і розміщувати відповідно до розвитку процесу зліва направо;

• досягати електричної і найбільш простої конфігурації УГП та ланцюгів з малою кількістю переломів та перетинань ліній зв’язку;

• додаткові ланцюги, наприклад живлення, виносити з основного рисунка схеми;

• контур УГП і ліній зв’язку виконувати лініями однієї товщини, зазвичай тонкими. Допускається контур УГП зображати потовщеними лініями.

Структурні схеми визначають основні функціональні частини виробу і взаємозв’язки між ними. Їх розроблюють на початковій стадії проектування  і  використовують для  загального  ознайомлення з виробом.

Функціональні частини структурної схеми загалом зображають прямокутниками  довільного  розміру.  Допускається  функціональні частини зображати у вигляді УГП, як показано на рис. 3.3. У середині УГП вказують найменування кожної функціональної частини.

Рис. 3.3. Структурна схема комп'ютера:  MPU – мікропроцесор;  RAM – оперативна пам'ять; НМД – накопичувач на магнітних дисках; PRIN – принтер; DISP – дисплей

Розмір УГП на структурних схемах по висоті Н вибирають із ряду 10; 15 мм і далі через 5 мм, розмір ширини L = 1,5Н.

Функціональна схема показує складові частини і процеси, які відбуваються в пристроях комп’ютера. Функціональні частини загалом зображають прямокутниками довільного розміру. Допускається функціональні частини показувати у вигляді УГП (рис. 3.4).

                          а                     б                        в                     г                             д

 

Рис. 3.4. Умовні графічні позначення на функціональних схемах:

а – комбінаційна схема; б – дешифратор; в – суматор;  г – регістр зсуву;

д – елемент пам'яті

Розміри допустимих УГП на функціональних схемах: висота Н = 10;15...мм, висота L = 1,5Н. В УГП допускається вказувати розрядність функціональної частини (рис. 3.5, а), а також суміщувати їх, якщо виходи однієї частини повністю  відповідають  входам другої (рис. 3.5, б).  Умовні  графічні позначення на функціональних схемах можна повертати на 90°.

Рис. 3.5. Можливі зображення УГП на функціональних схемах:

а – позначення розрядності; б – суміщення виходів суматоразі входами регістра

Лінії зв’язку поділяють на інформаційні та керуючі. Інформаційні лінії підводять до більшої сторони УГП, а відводять від протилежної. Керуючі лінії підводять до меншої сторони УГП.

Якщо входи і виходи належать до окремих полів УГП, то ці поля  показують  горизонтальними  лініями  з  обмежувачами  над  і (чи)  під  УГП.  На  горизонтальних  полях  допускається  вказувати розрядність виділених полів (рис. 3.6).

Рис. 3.6.  Визначення розрядності полів: а – окремими горизонтальними лініями;

б – суцільними горизонтальними лініями

Зображення УГП за наявності багатьох керуючих ліній показано на рис. 3.7.

Рис. 3.7. Зображення керуючих ліній: а – з продовженням сторін УГП;

б – з використанням покажчиків полів

Принципіальна схема визначає повний склад функціональних частин виробу.  На принципіальних схемах форма  УГП двійкових елементів встановлюється ГОСТ 2.743–91.

 

3.1.   ПРАВИЛА ПОБУДОВИ УМОВНИХ ГРАФІЧНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЦИФРОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Умовні графічні позначення цифрових елементів мають форму прямокутника з основним полем і, за потреби, одним чи двома додатковими (рис. 3.8). Додаткові поля можна розбивати на зони та відділяти від основного поля вертикальною лінією.

                      а                      б                       в                         г                            д

 

Рис.3.8. Форма УГП цифрового елемента: а – основне поле;  б – основне поле з лівим додатковим; в – основне поле з правим додатковим; г – основне поле з лівим і правим  додатковими полями з розділенням на зони; д – основне поле без розділення додаткових полів вертикальними лініями

У першому рядку основного поля записують позначення функції елемента, в другому – його тип або шифр, в наступних рядках – адресну інформацію (рис. 3.9).

Рис. 3.9. Позначення в полях УГП: 1 – функція елемента; 2 – тип

елемента; 3 – лінії виводів; 4 – мітки; 5 – покажчики

У додаткових полях записують мітки – інформацію про призначення  виводів та покажчики (індикатори)  способу прийняття і видачі інформації.

Входи елемента зображують з лівої сторони УГП, виходи – з правої. Двонаправлені і нелогічні виводи можна зображати з обох сторін. Проставляти на лініях виводів стрілки напрямку інформації забороняється. Допускається орієнтація УГП  із  входами  зверху,  а виходами знизу (рис. 3.10, а) та їх зображення сумісним або рознесеним способом (рис. 3.10, б). Лінію зв’язку дозволяється проводити між лініями контурів сумісних УГП (рис. 3.10, в).

                                               А                                        б                           в     

 

Рис. 3.10.  Варіанти УГП: а – еквівалент із входами зверху, виходами знизу; б – сумісне і роздільне зображення; в – проведення ліній зв’язку між контурами

Розмір УГП по висоті визначається кількістю виводів, кількістю рядків інформації в основному та додаткових полях, розміром шрифта і має бути кратним величині С/2, де  С – не менше 5 мм.

Відстань між лініями виводів – не менше і кратна величині С.

Розмір  УГП  по  ширині  визначається  наявністю  додаткових полів,  кількістю  знаків  у  рядках  основного  та  додаткових  полів, розміром шрифта. Ширина додаткового поля – не менше 5 мм.

Функції  та  мітки позначають  великими буквами латинського алфавіту, цифрами і спеціальними знаками, записаними без проміжків. Позначення ряду функцій елементів наведені в додатку К.

Перед  позначенням  функцій елемента  зі  всіма  нелогічними виводами  записують  знак «х». Допускається  комбіноване  позначення  складної функції,  наприклад, чотирирозрядний  лічильник з дешифратором на виході СТ4DC.

Логічні  виводи  ділять  на  статичні  і  динамічні,  а  також  на прямі та інверсні.

На прямому статичному виводі змінна сприймається як логічна одиниця (лог.1) за одиничного значення сигналу, а на інверсному статичному виводі – за нульового (рис. 3.11, а, б). На прямому динамічному виводі змінна набуває значення лог.1 по фронту сигналу, а на інверсному – по спаду (рис. 3.11, в, г). Нелогічний вивід елемента позначають знаком «х» (рис. 3.11, д).

                                 а                    б                   в                    г                   д   

Рис. 3.11. Покажчики: а, б – прямі та інверсні статичні виводи; в, г – прямі та інверсні динамічні виводи; д – нелогічні виводи

Позначення основних міток виводів елементів наведено в додатку Л ГОСТ 2.743-91.

Складну  мітку  виводів  можна  записувати  комбіновано,  наприклад, адреса зчитування RDA. Якщо вивід по черзі може виконувати дві функції, то їх вказують через навкісну риску:

•   –  введення - виведення;

•  – зчитування - записування ;

•    –   керування - дані.

Перша функція реалізується при лог.1, друга – при логічному нулю (лог.0).

Виводи напруги живлення записують на нелогічних виводах зліва чи справа УГП.

Нумерацію  виводів  елементів  наводять  над  їх  лінією  зліва для входів і справа для виходів.

Умовне графічне позначення елемента виконують без додаткових  полів,  якщо  виводи  логічно  рівноцінні,  наприклад, F=Х1*Х2*Х3=Х1*Х3*Х2. При цьому відстані між виводами мають бути однаковими, а мітку вказують над верхньою лінією (рис. 3.12, а). В той же час функція F=Х1*Х2Х3*Х4≠Х1*Х3Х2*Х4  і в даному елементі входи логічно нерівнозначні (рис. 3.12, б).

                                          а                                                              б

Рис. 3.12. Групи входів: а – логічно рівнозначні;

б – логічно нерівнозначні

Якщо позначення декількох виводів має спільну букву, то її записують  над  групою  виводів (рис. 3.13, а).  Номери  розрядів  в групах виводів позначають числами натурального ряду, починаючи з нуля.

                                                          а                                                           б

Рис. 3.13. Позначення груп виводів: а – з груповою міткою,

б – нумерація виводів

Номери  в  групі  двійкових розрядів  можна  записувати  ваговими коефіцієнтами як D1, D2, D4, D8 ... або 1, 2, 4, 8 .... За наявності груп виводів до номера розряду зліва дописують номер групи. Умовні  графічні  позначення  групи  однотипних  елементів, зображених  суміщено,  які  мають  однакову  інформацію,  можуть мати спільний графічний блок керування (рис. 3.14).

Рис. 3.14. Зображення  групи  елементів  із  спільним  блоком  керування

У  групі  суміщених  елементів  з  однаковою  інформацією  в основному  полі  останню  розміщують  тільки  у  верхньому  УГП (рис. 3.15).

                                                   а                                                           б

Рис. 3.15.   Скорочений запис функції для групи суміщених елементів:

а – одна функція; б – дві функції

У схемах з однотипними  суміщеними  елементами допускається пакетне зображення.  При  цьому в основному  полі пакета в кутових дужках записують кількість  елементів,  а зліва  і справа – номери контактів виводів (рис. 3.16).

Рис. 3.16.  Пакетне зображення групи однотипних   суміщених елементів

На рис. 3.17 показано можливе спрощення УГП мікросхеми пам’яті.

                             а

                            б

Рис. 3.17. Позначення мікросхем постійної пам’яті: а – повне; б – спрощене

У разі значного графічного насичення листів схем УГП і лініями зв’язку допускається ділити поле листа на стовпчики, ряди, зони.

Стовпчики позначають по верхньому краю (по горизонталі) зліва направо послідовними порядковими номерами, наприклад, 00, 01, ..., 10 і т. д. (рис. 3.18). Ширина стовпчиків має дорівнювати ширині мінімального основного поля УГП елемента (зазвичай – 15 мм).

Ряди позначають  по вертикалі  по лівому краю листа  зверху вниз  прописними буквами латинського алфавіту. Висота ряду має дорівнювати мінімальній висоті УГП елемента (зазвичай – 20 мм).

Позначення зони складається із позначень ряду (букви А, В, С і т. д.) і стовпчика (цифри), наприклад, В01, К12 і т. д.

Лист дозволяється ділити без зображення на полі листа сітки з ліній розмітки стовпчиків і рядків.

Рис. 3.18. Приклад побудови принципіальної схеми в зонному форматі


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74808. Закон сохранения энергии в механике. Консервативные, диссипативные системы. Примеры 26 KB
  В замкнутой системе тел, силы взаимодействия между которыми консервативны (потенциальны), отсутствуют взаимные превращения механической энергии в другие виды энергии. Такие системы называются замкнутыми консервативными и для них справедлив закон сохранения энергии...
74809. Динамика вращательного движения абсолютно твердого тела. Центр массы. Момент инерции. Кинетическая энергия 57.5 KB
  Неподвижная ось вращения z может проходить как через центр инерции тела (ось вращения маховика, ротора турбины и т.п.), так и вне его (например, ось вращения самолета, выполняющего мертвую петлю). Если известен момент инерции тела относительно оси, проходящей через его центр масс...
74810. Основной закон динамики вращательного движения. Закон сохранения момента импульса. Примеры 87 KB
  Векторная сумма моментов всех внешних сил приложенных к телу называется результирующим или главным моментом внешних сил относительно точки О: Векторная сумма моментов импульса всех материальных точек тела называется моментом импульса тела относительно точки...
74811. Элементы теории поля. Потенциал, градиент потенциала и напряженность поля. (Пример - гравитационное поле) 66 KB
  Потенциал градиент потенциала и напряженность поля. Гравитационное взаимодействие между телами осуществляется с помощью поля тяготения или гравитационного поля. Основное свойство поля тяготения заключается в том что на всякое тело массой т внесенное в это поле действует сила тяготения...
74812. Закон всемирного тяготения. Движение в поле тяготения. Центральные силы. Гравитационное поле и его напряженность 38.5 KB
  Если материальная точка совершает движение под действием центральной силы с центром O, то момент количества движения точки сохраняется, а она сама совершает движение в плоскости, перпендикулярной вектору момента количества движения относительно точки O и проходящей через эту точку O.
74813. Особенности творческого пути А.С. Грибоедова. История создания и публикации «Горя от ума». Чацкий как герой эпохи 1810 –1820-х годов и «вечный» конфликт «старого и нового». Элементы классицизма, романтизма и реализма в комедии 15.67 KB
  Элементы классицизма романтизма и реализма в комедии. Замысел комедии возник в 1820 году по некотором данным уже в 1816 но активная работа над текстом начинается в Тифлисе после возвращения Грибоедова из Персии. В 1825 году с большими цензурными сокращениями были напечатаны отрывки из I и III актов комедии но разрешение на её постановку получить не удалось. Роль Чацкого главная роль без которой не было бы комедии а была бы пожалуй картина нравов.
74814. А.С. Пушкин и начало «золотого века» русской литературы. Периодизация творчества писателя и его структура 15.17 KB
  Золотой век русской литературы – это плеяда гениев искусства слова, прозаиков и поэтов, которые благодаря своему изысканному и непревзойденному творческому мастерству, определили дальнейшее развитие русской культуры. Без сомнений, одним из ярчайших представителем Золотого века русской литературы является знаменитый поэт, отец русского литературного языка А. С. Пушкин.
74815. Полемика о творчестве А.С. Пушкина и литературно-эстетическое самосознание писателя. Значимость наследия А.С. Пушкина в истории русской и мировой культуры и опыт его осмысления 15.66 KB
  Пушкина и литературно-эстетическое самосознание писателя. Пушкина в истории русской и мировой культуры и опыт его осмысления. Пушкин был певцом и вдохновителем освободительного движения своего времени: как поэт свою заслугу перед народом он видел в том что будил чувства добрые и в свой жестокий век восславил свободу. Пушкин самый яркий выразитель чувств дум и стремлений своего времени.
74816. Поэты пушкинской эпохи и понятие «Плеяды». Общее и особенное в их авторских стратегиях: А.А. Дельвиг, П.А.Вяземский, Е.А.Боратынский, Д.В. Веневитинов, Н.М. Языков. Влияние их творческих исканий на дальнейшее развитие отечественной словесности 18.16 KB
  Термин пушкинская плеяда по мере изучения поэзии Пушкина романтической эпохи и конкретных поэтов стал считаться уязвимым поскольку вопервых возник по аналогии с наименованием французской поэтической группы Плеяда Ронсар Жодель Дюбелле и др. давая повод для неправомерных ассоциаций и неуместных сближений Пушкина с Ронсаром. Следовательно если принимать понятие пушкинская плеяда нужно отчетливо осознавать что в этом созвездии названном именем Пушкина последний является самой крупной звездой в то время как другие светила...