17010

Еволюція управлінської думки

Реферат

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

ТЕМА 2. Еволюція управлінської думки План лекції Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки. Ранні теорії менеджменту. Інтегровані підходи до управління. Сучасні напрямки розвитку науки управління 1. Виникнення науки...

Украинкский

2013-06-29

7.49 MB

19 чел.

ТЕМА 2. Еволюція управлінської думки

План лекції

  1.  Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки.
  2.  Ранні теорії менеджменту.
  3.  Інтегровані підходи до управління.
  4.  Сучасні напрямки розвитку науки управління

1. Виникнення науки менеджменту та напрямки еволюції управлінської думки

Впродовж однієї лекції можна лише стисло охарактеризувати основні етапи та досягнення у процесі розвитку науки управління. Тим, хто цікавиться менеджментом має бути корисним ознайомитися з його еволюцією більш докладно, оскільки:

  1.  навіть обмежені відомості можуть допомогти оцінити чисельні ідеї та підходи у розвитку управління;
  2.  знайомство з історією управлінської думки дозволяє глибше усвідомити сутність категорії «менеджмент».

Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини ХІХ століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині ХІХ століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

  1.  досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;
  2.  підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;
  3.  незначне регулювання бізнесу з боку уряду США у ті роки дозволяло швидко збільшувати обсяги виробництва та сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійними напрямками або підходами до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки


2. Ранні теорії менеджменту

Виділяють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.

Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:

а) школу наукового управління;

б) адміністративну школу (класичну теорію організації).

Наукове управління було спрямоване на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Засновниками школи наукового управління були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гантт.

Концепцію наукового управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Послідовність та зміст кроків управління

за концепцією Ф. Тейлора

  1.  аналіз робочої ситуації (у будь-якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання, робітники-виконавці, менеджер.
  2.  аналіз змісту загального завдання: розподіл загального завдання на більш дрібні задачі; визначення якостей та навичок, необхідних для їх виконання; визначення необхідної кількості робітників-виконавців;
  3.  підбір робітників для виконання окремих задач;
  4.  продовження управління - встановлення взаємозв’язків, планування, координація та узгодження дій усієї робочої групи.

Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому.

Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією в цілому. Метою їх досліджень було опрацювання «універсальних принципів» управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

Найбільш чітко “універсальні принципи управління” сформулював А. Файоль (рис. 2.3).

Рис. 2.3. “Універсальні принципи управління” А. Файоля

М.Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії” (рис. 2.4).

Рис. 2.4. “Концепція ідеальної бюрократії” М.Вебера

Поведінкова (неокласична) теорія (підхід) менеджменту.

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте надавала йому незначної уваги (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорій. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х. Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л. Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хотторнських експериментів Елтона Мейо).

Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р. Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг та інші.

Поведінковий підхід до менеджменту включає в себе дві школи:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.

В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Інтереси представників кількісної школи практично повністю пов’язані з застосуванням математики в управлінні.

Основний внесок цієї школи в теорію управління - це ідея про спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

Загальним недоліком ранніх теорій менеджменту було намагання кожної з них опрацювати свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.

Наприкінці 1961р. Гарольд Кунц опублікував статтю, у якій охарактеризував диверсифікацію підходів до вивчення менеджменту та назвав цей стан «джунглями теорій менеджменту». Він зробив висновок, що диверсифікація теорій управління є наслідком намагань кожної школи, кожного напрямку створити якусь завершену теорію менеджменту. Поведінковий та кількісний підходи не еквівалентні усьому полю менеджменту. Це скоріше інструменти, які має використовувати менеджер.

На перший погляд більшість теорій менеджменту здаються і суперечливими, оскільки їх автори науковці і практики, опрацьовували свої схеми незалежно один від одного, в різних контекстах, переслідували різні цілі.

Спробу знайти взаємозв’язки різних теорій і моделей менеджменту, з’ясувати суперечливість цінностей таких теорій зробив Роберт Куінн, автор моделі "конкуруючих цінностей".

Р. Куінн та його колеги (1996 р.) стверджують, що основні моделі збільшують наші знання про менеджмент, проте жодна з них сама собою не є достатньою. Допомагаючи нам сфокусувати погляд на окремих аспектах феномена управління, вони затіняють (відволікають нашу увагу) інші, не менш значущі його характеристики. Різні підходи не стільки взаємовиключають, скільки доповнюють один одного і є однаково суттєвими елементами більшого цілого.

Графічна інтерпретація моделі "конкуруючих цінностей" Р. Куінна наведена на рис. 2.5.

Структуру моделі "конкуруючих цінностей" формують дві осі координат, кожна з яких характеризує різні точки зору не проблеми менеджменту.

По вертикалі представлені елементи контролю та гнучкості. На проблемах контролю концентрували увагу перші теоретики менеджменту (школа наукового управління).

Рис. 2.5. Графічна інтерпретація моделі "конкуруючих цінностей Г. Куінна

Потім настала черга пошуків способів підвищення гнучкості, що прямо протилежні контролю (неокласична теорія менеджменту).

Горизонтальна вісь відділяє внутрішній фокус уваги від зовнішнього. Частина дослідників спрямовує свої зусилля в "надра" організації, тоді як інші концентруються на аналізі відносин організації і зовнішнього середовища.

У моделі людських відносин робиться наголос на таких критеріях як зобов’язання, участь, відкритість індивідів.

У моделі відкритих систем – увага концентрується на інноваціях, адаптації, придбанні ресурсів.

Представники моделі раціональних цілей фокусують увагу на продуктивності, якості цілей.

Автори моделей внутрішніх процесів наголошують на адміністративній ефективності, документації, контролі.

Розташовані в колі елементи менеджменту вказують на основні питання, які розглядаються в межах відповідної теорії. Чотири базові моделі менеджменту розвиваються в напрямках, що зазначені ззовні кола.

Основні характеристики моделей менеджменту у концепції "конкуруючих цінностей" Г. Куінна представлена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Характеристики моделей менеджменту

у концепції "конкуруючих цінностей" Г. Куінна

Конкуруючі цінності моделей скоріше доповнюють одна одну. Кожна з них висвітлює різні сторони одного і того самого феномена управління.

За Р. Куінном кожній моделі відповідає її протилежність: модель людських відносин, для якої характерна гнучкість і зосередженість на внутрішніх проблемах організації контрастує з моделями раціональних цілей, які орієнтовані на контроль і зовнішнє середовище. Основна цінність першої моделі – це людина, а другої – його здатність вносити індивідуальний внесок в досягненя мети організації. Разом з тим Р. Куінн підкреслює, що не менш важливими є і паралелі між моделями. В моделях людських відносин і відкритих систем особлива увага надається гнучкості, тоді як в моделях внутрішніх процесів і раціональних цілей – контролю.

Р. Куінн стверджує, що модель конкуруючих цінностей відбиває складність проблем організації і забезпечує концептуальну структуру для їх подолання, яка дозволяє оцінити слабкі і сильні сторони кожної моделі.


3. Інтегровані підходи до управління

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесним, системним, ситуаційним).

  1.  Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності:

Кожна функція управління, в свою чергу, складається з взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

  1.  Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається, та зв’язків з її зовнішнім середовищем.

Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити так:

  1.  Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник, повинні змінюватися залежно від ситуації.

Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідирування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо.

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення.

Принциповий підхід

Ситуаційний підхід


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29507. Сексуальні девіації, їх причини і форми 106.5 KB
  Вона характеризується значним підвищенням цінності сексуального життя для людини і витискання інших цінностей. При девіантній гіперсексуальності – людина використовує статевий контакт не тільки для отримання сексуального задоволення а скоріше для себе – здійснюється сексуальний контакт без урахування згоди партнера – за кількістю тривалістю часом місцем та формою реалізації. При цьому можуть використовуватись засоби сексуального контакту з приниженням партнера залякуванням його тощо. Асексуальна поведінка – людина знижує значимість і...
29508. Сексуальні перверзії, їх причини і форми 73 KB
  Особливу групу сексуальних девіацій раніше уподобань тепер є: з одного боку традиційна гетеросексуальна орієнтація а з другого – має місце тенденція до порушення ідентифікації своєї статі. Гомосексуальна поведінка – сексуальна орієнтація людини нетрадиційна спрямована на осіб своєї статі без суттєвої зміни ідентифікації своєї статі. Гомосексуалізм при вихованні або перебуванні ддовгий час серед людей своєї статі в’язниця інтернати тощо. Такий тип гомосексуалізму зветься егодистонічним якщо у людини виявляється спаяність зрощування...
29509. Психотерапія сексуальних розладів 83 KB
  Психотерапія сексуальних розладів. Психотерапія сексуальних розладів. В наш час дія при проведенні психотерапії сексуальних дисфункцій більш визначена ніж медикаментозна терапія. Карен Хорні – підкреслювала що розвиток сексуальних порушень найбільшу роль відіграє невротичний перехрест комплексів.
29510. Статеві стосунки в подружньому житті 86.5 KB
  Це важливо також при вирішенні сексуальних проблем подружжя і їх родинної взаємодії. В основі розгортання сексуальних реакцій тільки гормональна забезпеченість представляється більш важливою ніж психологічна складова. На рівні підсистеми сексуальних відносин мають значення гармонія сексуальних стосунків чи дисгармонія їх. Жіночі сексуальні розлади які призводять до дисгармонії сексуальних стосунків.
29511. Статеві стосунки в сімейному житті 91.5 KB
  Нерідко психічна імпотенція накладається на органічну але незначну і виникає психосоматична модель порушень статевого акту. Особлива схильність пацієнтів з психічною імпотенцією звинувачувати себе в онанізмі та інших “розпуствах†і шукати причини свого статевого безсилля в неіснуючих у них венеричних захворюваннях не завжди справдуються. А також алкоголізм чи застосування алкогольних напоїв для стимуляції статевого збудження. Зниження статевого потягу – може бути пов’язана з транзиторною сублімацією – переключенням сексуальної...
29512. Означення поняття сексологія і сексопатологія 158.5 KB
  Сексологія вивчає закономірності психосексуального розвитку диференціації і детермінації статі формування сексуальної орієнтації та ідентичності статевовікові особливості психосексуального розвитку і сексуальної поведінки. Статеве дозрівання статевий розвиток – це процес формування вторинних статевих ознак розвиток репродуктивних органів і здатність до народження дітей. Психосексуальний розвиток ПСР – це формування статевої самосвідомості статевої ролі і психосексуальної орієнтації а саме – формування векторів сексуального потягу...
29513. Формування сексуальної орієнтації і норми 43 KB
  Означення поняття сексуальної норми включає поведінку, відповідну віковим та статево-рольовим закономерностям даної популяції, яка здійснюється в результаті вільного вибору і не обмежує у вільному виборі партнера (А.А. Ткаченко). В сексології розрізняють поняття індивідуальної та партнерської норми.
29514. Формування сексуальної норми 98.5 KB
  запропонував робочу класифікацію ролей чоловіків і жінок в статевому циклі. Її сексуальність носить материнський характер опіка захист турбота до чоловіка що проявляється в її мові використання зменшених ласкавих слів поведінці достатньо активні але не агресивні пестощі з її боку смаки і симпатії віддають перевагу слабким невпевненим в собі інфантільним навіть хворим чоловікам яких годує лікує опікується ними тощо. Ідеальний партнер для тривожних боязких неуспішних чоловіків котрих вона “навчає коханню†підтримує....
29515. Формування сексуальної норми і орієнтації 104 KB
  При наявності високого еротичного показника 4 – 5 оргазм може виникнути без статевого акту. Пестощі бувають першого другого третього порядку – це терміни які відображають послідовність пестощів необхідних для розвитку статевого збудження. Початок статевого акту повинен проходити на фоні значного сексуального збудження жінки включаючи як фізичні так і психічні зміни. Шкала статевого збудження жінки: вегетативносудинний рівень – 10 – 20 ; моторномовленнєвий рівень – 30 – 40 ; поведінковий рівень – 40 – 50 ; психічні прояви –...