17017

Основи теорії мотивації

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

ТЕМА 10. Основи теорії мотивації План лекції Людський фактор в управлінні. Змістовні теорії мотивації. Процесні теорії мотивації. 1. Людський фактор в управлінні Привести в дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо л

Украинкский

2013-06-29

12.21 MB

3 чел.

ТЕМА 10. Основи теорії мотивації

План лекції

  1.  Людський фактор в управлінні.
  2.  Змістовні теорії мотивації.
  3.  Процесні теорії мотивації.

1. Людський фактор в управлінні

Привести в дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо лише шляхом певного впливу на неї управляючого органу або особи. Необхідні певні інструменти впливу на елементи системи, щоб вона почала своє функціонування. Одним з таких інструментів є мотивація. Для того, щоб ефективно рухатися назустріч меті, керівник має не тільки спланувати і організовувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.

Мотивація у широкому розумінніце процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

З цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує:

  1.  усвідомлення того, що спонукає працівника до праці;
  2.  розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.

Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.

Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами. При цьому потреби поділяють на:

  •  потреби першого роду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);
  •  потреби другого роду (вторинні), які носять соціально - психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).

Потреби першого роду закладені в людину генетично, а вторинні є наслідком її соціальної життєдіяльності.

Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи поведінку людей.

Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї стан спрямованості здійснити конкретну дію (дії), спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже, спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії (поведінка) людини розглядаються як засіб задоволення потреби. Коли людина досягає поставленої мети, її потреба може бути:

  •  задоволена;
  •  частково задоволена;
  •  незадоволена.

Ступінь задоволення потреби впливає на спонукання (чи мотиви) поведінки людини в майбутньому.

Спрощена модель процесу мотивації наведена на рис. 10.1.

Рис. 10.1. Спрощена модель процесу мотивації

Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам задовольнити свої потреби поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації.

Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження. В теорії управління під винагородженням розуміється широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типи винагородження:

  1.  внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність, значущість тощо;
  2.  зовнішнє – його працівник отримує від організації (зарплата, просування за службою, пільги, привілеї тощо). 

Історичний аспект мотивації. В історії розвитку теорії мотивації можна виокремити наступні етапи:

  1.  етап простої мотивації (традиційний підхід). Сутність цього підходу зводилась до використання політики "батога і пряника": дії, які вважаються корисними - винагороджуються, а шкідливі (небажані) - караються. Прикладом мотивації такого типу є мотивація за Тейлором. Він запропонував оплачувати працю тих, хто виробляв більше продукції, пропорційно їх внеску. Наслідком такого підходу до мотивації було значне підвищення продуктивності праці. Проте, простий "пряник" не завжди примушує людину працювати завзято. Працівники в сучасних організаціях значно більш освідченні і забезпечені, ніж в минулі часи. Тому, мотиви їхньої трудової діяльності значно складніші і важчі для впливу;
  2.  етап соціально-психологічної мотивації. Його сутність зводиться до використання в управлінні методів психології та соціології. В його основу покладено дві концепції. Перша - психологічної мотивації: використання теорії підсвідомого З.Фрейда. Основна теза цієї концепції полягає в тому, що на рівні підсвідомого людина не завжди поводиться раціонально. Друга - концепція соціально-психологічної мотивації. Її засновником вважається Елтон Мейо (Хотторнські експерименти).


2. Змістовні теорії мотивації

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують людей діяти так, а не інакше. Іншими словами, змістовні теорії мотивації являють собою спроби визначити і класифікувати потреби людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створювати умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.

Найвідомішими змістовними теоріями мотивації є такі:

  1.  теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;
  2.  теорія ERG Клейтона Альдерфера;
  3.  теорія потреб Девіда МакКлелланда;
  4.  теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

В основу теорії ієрархії потреб Абрахама Маслоу покладено тези:

  1.  потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) - див. рис. 10.2;
  2.  поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою;
  3.  найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення;
  4.  за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

Рис. 10.2. Ієрархія потреб А.Маслоу

Це означає, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятному ступені задоволені, перш ніж для даної людини стануть істотно важливими потреби більш високого рівня.

Потреби першого порядку (фізіологічні, первинні) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці (табл. 10.1).

Таблиця 10.1

Сутнісна характеристика потреб в піраміді А. Маслоу

Після задоволення прийнятною у даному суспільстві мірою первинних потреб для даного працівника набувають значення потреби наступного рівня – потреби в безпеці. Такі потреби означають, що первинні потреби і надалі будуть задовольнятися. Способами задоволення таких потреб можуть бути: пенсійна система; страхування; права, що забезпечуються трудовим стажем, членством в профспілках тощо.

Далі потреби задовольняються в такій послідовності:

  •  потреби в належності - це потреби об’єднуватися з іншими людьми (належність до фірми, робочої групи, спортивної команди тощо);
  •  потреби в повазі - потреби в задоволенні самолюбства людини (усвідомлення особистих досягнень, компетенції і визнання іншими людьми);
  •  потреби в самореалізації - потреби в реалізації своїх потенційних можливостей, в зростанні як особистості.

Таким чином, теорія Маслоу стверджує, що в основі прагнення людей до праці лежать їх численні потреби. Отже для того, щоб мотивувати підлеглого, керівник має надати йому можливість задовольнити його потреби, але так, щоб забезпечити досягнення цілей всієї організації.

Західні фірми загалом задовольняють базові потреби своїх працівників. Однак потреби вищих рівнів переважно залишаються не задоволеними. Недостатня мотивація працівника обумовлена головним чином тим, що на своєму робочому місці він не в змозі задовольнити потреби в належності, повазі і самореалізації.

Задоволення потреб вищих рівнів західні фірми вирішують шляхом:

  •  створення атмосфери, що поліпшує міжособові контакти працівників організації;
  •  підтримка виникнення неформальних груп в організації;
  •  делегування підлеглим додаткових прав і повноважень;
  •  організації курсів з навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів;
  •  знаходження можливостей задоволення вищих потреб працівників за межами фірми.

Теорією ERG Клейтона Альдерфера так само як і теорією А. Маслоу стверджується, що потреби людини мають ієрархічну структуру. Проте:

  1.  виокремлено лише три групи потреб (рис. 10.3):
  •  потреби в існуванні (existence) - потреби в їжі, нормальних умовах праці тощо;
  •  потреби в спілкуванні (relatedness) - потреби в дружніх соціальних і міжособових відносинах;
  •  потреби в зростанні (growth) - потреби в самореалізації, самовдосконаленні;

Рис. 10.3. Співвідношення ієрархії потреб в теорії А. Маслоу

і теорії К. Альдерфера

  1.  на додаток до послідовно-прогресивного процесу задоволення потреб за Маслоу має місце ще й так званий порушуюче-регресійний процес. Останній означає, що якщо людина впродовж тривалого часу відчуває неможливість задоволення потреби в зростанні, то потреби в спілкуванні (належності) знову стають основною мотивуючою силою, яка примушує людину спрямовувати зусилля в напрямку задоволення потреби нижчого рівня. Іншими словами, якщо потреба вищого рівня (наприклад, в зростанні) виявляється з будь-якої причини блокованою, тоді менеджер повинен спрямувати свої зусилля на переорієнтацію прагнень підлеглого у напрямку задоволення потреб у спілкуванні (або існуванні).

В теорії потреб Девіда МакКлелланда запропоновано три інші види потреб (рис. 10.4):

  1.  потреби в успіху (досягненнях), тобто потреби в перевищенні встановлених стандартів діяльності, в усвідомленні особистих досягнень (не у винагородженні таких досягнень). Люди з такою потребою намагаються виконати свою роботу краще, якісніше, ефективніше, ніж це було зроблено до них;
  2.  потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути впливовим, “мати вагу”;
  3.  потреби в належності, тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі.

Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:

  •  передбачає особисту (персональну) відповідальність виконавця;
  •  має чіткий і швидкий зворотній зв’язок (для виявлення прогресу у виконанні роботи);
  •  характеризується помірним ступенем ризику (ймовірність успіху/невдачі 50:50).

Рис. 10.4. Теорія набутих потреб Д. МакКлелланда

Працівники з потребами в успіху не азартні гравці, які покладаються на випадок у досягненні успіху, але й не ті, хто вибирає легкі завдання, які не дозволяють реалізувати себе.

Люди з високими потребами у владі віддають перевагу роботі, яка передбачає:

  •  відповідальність за дії та поведінку інших людей;
  •  конкуренцію або орієнтацію на статус.

Вони сконцентровані на зростанні свого впливу, підвищенні власного престижу шляхом підвищення ефективності своєї діяльності.

Люди із високими потребами в належності потребують дружніх стосунків і віддають перевагу роботі, для якої характерні:

  •  кооперація, а не конкуренція;
  •  високий ступінь взаємного порозуміння.

Маніпулюючи цією потребою, менеджери створюють атмосферу сильного командного духу колективу.

За результатами своїх досліджень Д МакКлелланд зробив такі висновки:

  1.  Люди з високою потребою в успіху досягають успіху в підприємницькій діяльності, в управлінні власним бізнесом, в управлінні самостійними одиницями в рамках великих компаній.
  2.  Висока потреба успіху не є обов’язковою рисою хорошого менеджера.
  3.  Потреби в належності і у владі тісно пов’язані з успіхом в управлінні. У ефективних менеджерів спостерігаються високі потреби у владі і значно менші – в належності.
  4.  У підлеглих необхідно стимулювати потреби в успіху (досягненнях).

Теорія мотиваційної гігієни була розроблена Фредеріком Герцбергом на основі даних інтерв’ю, взятих на різних робочих місцях, в різних професійних групах і в різних країнах. Мета такого опитування полягала в описуванні ситуацій, за яких працівники відчували задоволеність чи незадоволеність роботою. Обробка даних опитування дозволила вирізнити (табл. 10.2):

  1.  фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи. Такі фактори отримали назву "дійсних (істинних) мотиваторів";
  2.  фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи. Такі фактори називаються "гігієнічними".

Таблиця 10.2

"Мотиваційні" та "гігієнічні" фактори в теорії Фредеріка Герцберга

«Дійсні мотиватори»

«Гігієнічні фактори»

Визнання результатів праці (заслуг працівника)

Змістовність праці (інтерес до роботи, можливість розвитку особистості)

Досягнення в роботі (успішність)

Високий ступінь відповідальності

Просування за службою

Визнання результатів праці

Можливості творчого та ділового зростання

Заробітна платня

Умови праці

Соціально-трудова політика фірми

Міжособові стосунки в колективі

Ступінь безпосереднього контролю за працею з боку керівника

Ставлення (взаємини) безпосереднього керівника

На думку Ф. Герцберга, фактори, що викликають задоволеність і незадоволеність працею, не слід протиставляти. Кожна з цих груп факторів знаходиться нібито у власній шкалі вимірювання, де одні діють в діапазоні від (–) до (0), а інші – від (0) до  (+) (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Вплив гігієнічних та мотиваційних факторів у теорії Ф. Герцберга

Гігієнічні фактори формують середовище, в якому виконується робота. Якщо вони відсутні чи недостатньо виражені, то у працівника виникає почуття незадоволеності. Якщо вони достатні, то самі собою не можуть мотивувати людину. Тобто у кращому випадку гігієнічні фактори здатні сформувати нейтральне відношення до роботи (діапазон від (–)   до (0)).

Почуття задоволеності роботою спричиняють тільки мотиваційні фактори, використання яких підвищує задоволеність від нейтрального стану (0) до (+).

Отже, згідно теорії “мотиваційної гігієни”, для того, щоб створити ситуацію мотивації, керівник має забезпечити наявність не тільки гігієнічних, але й мотиваційних факторів.

Мотиваційні фактори пов’язані з характером і сутністю самої роботи. Звідси логічно витікає запропонований Ф. Герцбергом метод "збагачення праці". Метод "збагачення праці" побудований на припущенні, що працівники повинні бути особисто зацікавлені в виконанні тієї чи іншої роботи. Для створення ситуації особистої зацікавленості необхідно, щоб будь-яка виконувана робота відповідала трьом таким вимогам:

  1.  робота має бути значущою, тобто працівник на підставі власної системи цінностей повинен розуміти важливість виконання саме цієї роботи. Іншими словами, робота повинна:
  •  пред’являти до працівника вимоги, що мобілізують його здібності;
  •  мати певну завершеність, тобто конкретний результат.
  1.  передбачати певну частку відповідальності виконавців. Ступінь цієї відповідальності визначає інтерес працівника до роботи. Зокрема, працівнику необхідно надати:
  •  свободу дій в плануванні його роботи;
  •  можливість вибору способу виконання;
  •  певну свободу і незалежність від дріб’язкової опіки і жорсткого контролю з боку керівника.
  1.  наявність зворотного зв’язку. При цьому суттєвим є як спосіб, так і оперативність отримання працівником інформації про результати і якість його праці.


3. Процесні теорії мотивації

Процесні теорії мотивації не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами. Згідно з процесним підходом поведінку працівника в організації разом з потребами обумовлюють:

  1.  сприйняття працівником конкретної ситуації;
  2.  очікування працівника, пов’язані з конкретною ситуацією;
  3.  оцінка працівником можливих наслідків обраного типу поведінки.

До процесних теорій мотивації відносять:

теорія сподівань В. Врума;

теорія справедливості С. Адамса;

модель Портера - Лоулера.

Теорія сподівань В. Врума ґрунтується на посиланні, що мотивація працівника досягається винагородженням. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів (див. рис. 10.6).

Рис. 5.6. Модель мотивації за теорією сподівань В. Врума

По-перше, від наявності зв’язку між затратами праці робітника і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати (З – Р). Якщо такий зв’язок відсутній, то мотивація слабшає.

По-друге, від можливості (реальності) отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженні (Р – В). Якщо людина не буде відчувати зв’язку між результатами і винагородженням, то її мотивація буде слабшати. Навіть, якщо людина впевнена, що досягнуті результати будуть винагородженні, але за "розумних" зусиль їй цих результатів не досягти, то мотивація і в цьому випадку буде слабкою.

По-третє, сила прагнення до отримання винагороди залежить від цінності винагороди з позицій конкретного працівника. Оскільки у кожної людини власна система цінностей (різні побажання і потреби щодо винагороди), то конкретна винагорода може і не представляти для неї ніякої цінності. Іншими словами, мотивація залежить від сподівань щодо цінності винагороди (В – Ц). Негативні очікування щодо цінності винагороди призводять до низької мотивації працівників.

Співвідношення зазначених трьох факторів і їхній вплив на рівень мотивації в цілому "теорія сподівань" тлумачить так (рис. 10.4).

Рис. 10.4. Модель мотивації за теорією сподівань В. Врума

Якщо очікування високі, то сила спонукаючого мотиву зростає. Отриманий раніше позитивний досвід в аналогічних ситуаціях підкріплює сподівання. Отже, успіх посилює мотивацію. Навпаки, якщо очікування не справджуються, виникає відчуття марності зусиль, внаслідок чого зменшується мотивація. Позбавитися відчуття марності зусиль допомагає встановлення досяжних для даного конкретного працівника цілей діяльності й винагородження його таким способом, який він особисто цінує.

Фактором, що спричиняє виникнення відчуття марності зусиль є брак власних здібностей працівника щодо виконання даного завдання. Внаслідок цього завдання виконується невдало, або взагалі не виконується. Наступного разу отримання аналогічного завдання демотивує працівника. Отже, складність завдань, які доводяться до конкретного працівника, повинна відповідати його кваліфікації, здібностям і майстерності. Тільки у такому випадку діяльність працівника буде мотивованою.

Теорією справедливості Стейсі Адамса передбачається, що люди суб’єктивно оцінюють співвідношення отриманої ними винагороди за виконання певної роботи до зусиль, пов’язаних з її виконанням, і порівнюють таке співвідношення з тим, що отримали інші працівники. За результатами порівняння виникає відчуття справедливості або несправедливості (рис. 10.5).

Рис. 10.5. Сутнісна характеристика “теорії справедливості” Стейсі Адамса

В “теорії справедливості” вирізняють такі основні складові:

працівник – співробітник організації, який оцінює співвідношення винагорода / зусилля і спроможний відчувати справедливість / несправедливість;

об’єкт порівняння – будь-який інший співробітник даної організації, який використовується як база для порівняння коефіцієнтів виходу/входу;

“входи” – індивідуальні властивості працівника, які він вкладає у виконувану ним роботу (освіта, досвід, кваліфікація здібності, зусилля, що прикладаються для виконання роботи тощо);

“виходи” – все те що працівник отримує за виконання роботи (заробітна платня, премії, пільги, визнання заслуг, просування за службою тощо).

Справедливість працівник відчуває у ситуації, коли його власний коефіцієнт виходу/входу приблизно дорівнює аналогічному коефіцієнту об’єкта, обраного для порівняння. Якщо баланс співвідношень вихід/вхід порушується, то у працівника виникає відчуття несправедливості.

Коли працівник відчуває несправедливість, виникає напруженість, відчуття внутрішньої суперечливості, які і примушують його діяти у бік коригування ситуації, досягнення відповідного балансу, забезпечення справедливості. Способами досягання справедливості при цьому можуть бути (табл. 10.3):

Таблиця 10.3

Можливі типи реакцій працівника на несправедливість

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

Людина вирішує, що необхідно зменшити витрати зусиль.

Результат: зниження інтенсивності праці

Людина робить спробу збільшити винагороду.

Методи: вимога підвищення оплати, покращення умов праці, просування за службою

Людина проводить переоцінку своїх можливостей.

Можливе зниження рівня впевненості в собі, зниження показників в роботі

Людина може зробити спробу вплинути на організацію і на осіб з якими себе порівнює з метою домогтися збільшити їх зусилля або зменшити винагороду

Людина може змінити об’єкт порівняння, вирішуючи, що вона знаходиться в особливих умовах, і знаходить більш вдалий об’єкт для порівняння

Людина може перейти працювати в інший підрозділ, або зовсім покинути організацію

  1.  зміна входів даного працівника (витрат часу, старанності тощо);
  2.  зміна виходів (прохання про підвищення винагороди);
  3.  зміна ставлення до роботи;
  4.  зміна об’єкту для порівняння;
  5.  зміна коефіцієнту вихід/вхід об’єкту для порівняння;
  6.  зміна ситуації (покинути роботу).

Висновки “теорії справедливості” для практики мотивування:

  •  у своїх оцінках працівник концентрується не тільки на абсолютному винагородженні, яке він отримує за свої зусилля, але також і на відносному винагородженні, тобто винагородженні, яке отримують інші працівники за свій внесок;
  •  сприйняття носить суб’єктивний характер; важливо, щоб працівники мали повну інформацію про те, хто, як і за що отримує винагородження;
  •  люди орієнтуються на комплексну оцінку винагородження, в якій платня відіграє важливе, але не вирішальне значення;
  •  керівництво має регулярно проводити дослідження з метою визначення, як оцінюється винагородження працівниками, наскільки воно справедливе з їх точки зору.

Модель Портера - Лоулера являє собою комплексну теорію мотивації і включає в себе елементи теорії очікувань і теорії справедливості. На думку її авторів мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття працівниками справедливої винагороди.

В моделі Портера-Лоулера фігурує 5 основних ситуаційних факторів:

  1.  витрачені працівником зусилля;
  2.  сприйняття;
  3.  отримані результати;
  4.  винагородження;
  5.  ступінь задоволення.

Зазначені фактори пов’язані між собою (рис. 10.6).

Рис. 10.6. Модель Портера-Лоулера

Відповідно до моделі Портера-Лоулера:

  •  рівень зусиль, що витрачаються (3) залежить від цінності винагороди (1) і від впевненості в наявності зв’язку між витратами зусиль і винагородою (2);

  •  на результати, досягнуті працівником (6), впливають три фактори: витрачені зусилля (3), здібності і характерні особливості людини (4), а також від усвідомлення нею своєї ролі в процесі праці (5);

  •  досягнення необхідного рівня результативності (6) може призвести до внутрішньої винагороди (), тобто відчуття задоволеності роботою, компетентності, самоповаги, і зовнішньої винагороди () – похвала керівника, премія, просування за службою тощо;

  •  пунктирна лінія між результатами і винагородженням, що сприймається як справедливе (8) виходить з теорії справедливості і показує, що люди мають власну оцінку ступеня справедливості винагороди;

  •  задоволення (9) є результатом зовнішнього і внутрішнього винагородження з урахуванням їх справедливості;
  •  задоволення є критерієм того, наскільки цінною є винагорода насправді (1). Ця оцінка буде впливати на сприйняття людиною майбутніх ситуації.

Модель Портера - Лоулера дозволяє зробити такі висновки:

  1.  результативна праця призводить до задоволення, а не навпаки – задоволення призводить до досягнення високих результатів в праці;
  2.  мотивація не є простим елементом. Для забезпечення її ефективності необхідно об’єднати в єдину систему: зусилля, здібності працівників, результати їх праці, винагороду і задоволення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71861. Творчество Ж.-Б. Грёза 14.49 KB
  В жанре семейного быта с его драмами у Грёза совсем немного соперников во французской живописи. Картины Грёза были гравированы лучшими мастерами среди которых Леба Флипар и Массаротец. В 1868 году на родине Грёза в Тюрню ему воздвигнут памятник.
71862. Творчество Ж.О. Фрагонара 13.76 KB
  В больших исторических картинах Фрагонара мало оригинальности; в его пейзажах природа является слишком переиначенной и приукрашенной; зато жанровые его картины хотя и не чуждые манерности пленяют зрителя умно изобретённой композицией грациозностью рисунка изящностью...
71863. Творчество Ф. Буше 17.31 KB
  Творчество Буше живописца исключительно многогранно он обращался каллегорическим и мифологическим сюжетам изображал деревенские ярмарки и фешенебельную парижскую жизнь писал жанровые сцены пасторали пейзажи портреты.
71864. Творчество Рембрандта 14.96 KB
  Работы Рембрандта чрезвычайно разнообразные по жанровой принадлежности открывают зрителю вневременной духовный мир человеческих переживаний и чувств. Однако именно искусство Рембрандта заключает итог общих поисков и по существу представляет собой завершение всего развития...
71865. Творчество Ф. Сурбарана 15.05 KB
  В 1628-1630 годах Сурбаран пишет цикл картин о святом Педро Ноласко и цикл картин о жизни св. В самом начале своей деятельности поставив себе за правило писать не иначе как с натуры Сурбаран не отступал от этого правила в течение всей своей жизни.
71866. Творчество Мурильо 14.47 KB
  Известность приходит к Мурильо В 1645 г. Уже в произведениях несмотря на тяжеловатость и резкость их тонов ярко выказываются колористическая наклонность и национальный специально севильский характер Мурильо берущего натурщиков и натурщиц для своих фигур из народа. Всех произведений Мурильо насчитывается свыше 450.
71867. Творчество Х. Риберы 15.45 KB
  Ранние картины Риберы находятся в русле традиции тенебризма и подобно работам его наставника Рибальты выполнены под сильным влиянием Караваджо. Как и в случае с Караваджо стилевая манера Риберы строится на контрастах света и тени.
71868. Контроль функционирования технологического процесса 17.23 KB
  Часто перед руководством возникает вопрос: какая стратегия более оправдана действие в составе технологической цепи или автономная работа всех участников ПВ показатель воздействия ПВ может быть меньше равен или больше 1 цепочки действует хорошо.
71869. Мотивация инноваций 14.17 KB
  Мотивацию инноваций необходимо рассматривать в двух аспектах: мотивация создания и продажи инноваций и мотивация покупки и использования инноваций. Мотивация создания и продажи инноваций Мотивация покупки и использования инноваций...