17018

Система і процес контролю

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

ТЕМА 11. Система і процес контролю План лекції Поняття та процес контролю. Види управлінського контролю. Ефективність контролю. 1. Поняття та процес контролю Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спост

Украинкский

2013-06-29

6.4 MB

1 чел.

ТЕМА 11. Система і процес контролю

План лекції

  1.  Поняття та процес контролю.
  2.  Види управлінського контролю.
  3.  Ефективність контролю.

1. Поняття та процес контролю

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність.

В межах процесу контролю, модель якого наведена на рис. 11.1, можна вирізнити три основних етапи:

  1.  вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації;
  2.  порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами;
  3.  реакція на порівняння (корегуючі дії або зміна стандартів).

Рис. 11.1. Модель процесу контролю

Аналіз моделі процесу контролю свідчить, що власне процесу контролю передує встановлення стандартів.

Стандарти являють собою специфічні цілі, на підставі яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення. Вони мають бути визначеними ще в процесі виконання функції планування.

Характеристика основних етапів процесу контролю.

Етап 1. Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації.

У процесі вимірювання реального виконання робіт в організації виникає два ключових запитання: як вимірювати і що вимірювати ?

Менеджери зазвичай використовують чотири основних методи вимірювання (табл. 11.1):

  •  особисті спостереження;
  •  статистичні звіти;
  •  усні звіти підлеглих;
  •  письмові звіти підлеглих.

Таблиця 11.1

Характеристика основних методів вимірювання

Кожний із зазначених методів має свої переваги та недоліки, тому їх спільне (комбіноване) використання збільшує ймовірність одержання достовірної інформації.

Особисті спостереження виявляються у отриманні інформації про реальну діяльність підлеглих безпосередньо менеджером.

Переваги:

  •  відсутність фільтрації інформації;
  •  отримання ширшого кола інформації, яка непосильна для інших методів (ступінь задоволення роботою, ентузіазм тощо).

Недоліки:

  •  значний вплив особистих якостей менеджера;
  •  значні витрати часу;
  •  негативна реакція підлеглих (сприйняття особистого контролю менеджера як прояву недовіри).

Статистичні звіти набувають ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій.

Переваги:

  •  згрупованість і упорядкованість інформації у вигляді розрахунків, таблиць, схем, рядів динаміки тощо;
  •  легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки:

  •  інформаційна обмеженість (зосередженість лише на окремих, хоча і ключових сферах діяльності організації);
  •  низька оперативність отримання інформації.

Отримання інформації на нарадах, в особистих бесідах, розмовах по телефону – це все приклади усних звітів підлеглих. За перевагами та недоліками цей метод подібний до особистих спостережень.

Переваги:

  •  висока оперативність отримання інформації;
  •  хороший зворотній зв’язок.

Недоліки:

  •  фільтрація інформації;
  •  труднощі з документуванням інформації для наступної звітності.

Характеристики письмової звітності подібні до звітності статистичної.

Переваги:

  •  легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки:

  •  низька оперативність отримання інформації;
  •  формальний характер інформації.

Зазначені переваги та недоліки усіх методів вимірювання вимагають їх комплексного використання у практичній діяльності менеджера.

Не менш важливим у процесі контролю є правильний вибір об’єктів контролю. Вибір об’єкта вимірювання впливає на те, як співробітники відносяться до того, що вимірюється.

Деякі зі сфер контролю є загальними для всіх менеджерів:

  •  напрямки (види) діяльності підлеглих;
  •  задоволеність працівників власною діяльністю;
  •   виконання параметрів бюджетів, що встановлюються для кожного менеджера тощо.

Решта об’єктів контролю є специфічними для відповідних рівнів та сфер менеджменту. Так, менеджер із виробництва має контролювати:

  •  обсяги виробництва продукції за часовими інтервалами;
  •  рівень якості продукції, що виготовляється;
  •  рівень запасів сировини, матеріалів, готової продукції;
  •  виконання параметрів оперативно-календарного планування тощо.

Іншими будуть об’єкти контролю для менеджерів маркетингової, фінансової, кадрової та інших служб. Тому менеджерам часто доводиться самостійно приймати рішення щодо вибору об’єктів контролю. При цьому використовується такий принцип: визначається значущість (важливість) особи або підрозділу, а потім вимоги до них переводяться у відповідні стандарти.

Деякі види діяльності важко піддаються кількісній оцінці. У таких випадках менеджеру доводиться шукати суб’єктивні вимірники. Зрозуміло, що вони мають суттєві недоліки, але це краще, ніж зовсім не мати стандартів та ігнорувати функцію контролю.

Етап 2. Порівняння результатів реального виконання із встановленими стандартами.

На цьому етапі встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. Принципово важливим є визначення прийнятного рівня відхилень, адже саме випадки його перевищення є об’єктами діяльності менеджера. Відхилення реального виконання, що перевищують припустимий рівень, і стають об’єктом діяльності менеджера.

Особливої уваги вимагає спрямованість відхилень.

Таким чином, на етапі порівняння менеджер має надавати особливу увагу розмірам і спрямованості відхилень.

Етап 3. Реакція на порівняння.

На заключному етапі процесу контролю менеджер має обрати один з трьох варіантів дій як реакцію на результати порівняння:

а) нічого не робити;

б) коригувати діяльність підлеглих;

в) коригувати стандарти діяльності.

Перший курс дій сам себе пояснює. Він застосовується у випадках, коли результати реального виконання відповідають стандартам або коли відхилення від стандартів знаходяться в межах припустимого.

Якщо відхилення перевищують припустимі межі, здійснюється коригування діяльності підлеглих. При цьому спочатку треба з’ясувати причини надмірного відхилення від стандартів:

1) можлива ситуація, коли відхилення від стандартів з’являються внаслідок нереальності самих стандартів. Тобто встановлений стандарт може бути завищеним або заниженим. У таких випадках необхідно коригувати самі стандарти, а не діяльність, пов’язану з їх досягненням. Найбільш складною є проблема зміни стандарту. Якщо результати діяльності підлеглих значно відхиляються від нього, це може демотивувати працівників. Разом із тим, якщо менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати, коригуючи дії підлеглих;

2) якщо причиною відхилень були недоліки у діяльності підлеглого, менеджер має скоригувати його діяльність. Прикладом таких коригуючих дій може бути: зміна стратегії; зміна структури; зміна практики винагородження, що склалась в організації; зміна програм навчання; перепроектування робіт; перестановка співробітників. Ще до початку коригуючих дій менеджер має обрати також характер коригуючих дій:

а) оперативні, спрямовані на негайне виправлення наслідків;

б) стратегічні, що усувають причини виникнення відхилень.

Менеджери часто не мають часу на базові коригуючі дії і тому продовжують постійно “гасити пожежі”. Ефективні менеджери, навпаки, аналізують відхилення, з’ясовують причини, оцінюють переваги (вигоди) їх ліквідації і мають можливість заздалегідь відкоригувати дії підлеглих.


2. Види управлінського контролю

Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності в організації, так і на всю їх сукупність. Отже, існують різні ознаки класифікації систем контролю (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Класифікація систем контролю

Поширеним способом класифікації видів контролю є класифікація за критерієм часу здійснення контрольних операцій, тобто:

  1.  до
  2.  впродовж         здійснення трансформаційного процесу (рис. 11.2).
  3.  після

Випереджаючий контроль спрямований на контроль “входів” у систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його завдання – відслідковувати якість та/або кількість “вхідних” ресурсів в організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною організації.

Метою випереджаючого контролю є запобігання  ситуаціям, які здатні завдати шкоди організації, а не “лікувати” такі ситуації.

Рис. 11.2. Види управлінського контролю

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності й оперативному реагуванні керівника на відхилення, що виникають. Звичайно, існує розрив у часі між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і коригуючими діями менеджера. Проте, такий розрив є мінімальним.

Поточний контроль дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому широко використовується в процесі управління.

Заключний контроль проводиться вже після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” з організації. Основний недолік заключного контролю – це констатація відхилень від стандартів на завершальному етапі, коли збитки вже наявні. Разом із тим, для багатьох видів діяльності – це єдиний можливий вид контролю. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти випереджаючого та поточного.

Цілі заключного контролю:

  1.  отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;
  2.  побудова ефективної системи мотивації.


3. Параметри ефективної системи контролю

Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, серед яких основними є:

  1.  Точність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрат зусиль на вирішення проблем, яких взагалі не існує. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

  1.  Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

  1.  Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (зіставляти) витрати на контроль із вигодами, що від нього очікуються.

  1.  Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

  1.  Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити), може бути причиною помилок підлеглих і навіть ігнорування ними самого контролю.

  1.  Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати ярлик "некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників.

  1.  Стратегічна спрямованість. Менеджмент не здатний контролювати все, що робиться в організації. Навіть, якщо б і міг, то витрати на контроль перевищували б вигоди від нього. Отже, менеджери мають вибирати для контролю об’єкти (сфери), які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має концентруватися:
  •  на відхиленнях, що трапляються найчастіше;
  •  на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;
  •  на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

  1.  Особлива увага виняткам!

  1.  Численність критеріїв. Як менеджери, так і підлеглі намагаються виглядати кращими за критеріями, які контролюються. Якщо контроль здійснюється з використанням одного єдиного критерію, то зусилля підлеглого будуть спрямовані на намагання виглядати краще саме за цим стандартом. Використання кількох критеріїв контролю забезпечує подвійний позитивний результат:
  •  кількома критеріями важче маніпулювати;
  •  наявність кількох критеріїв руйнує прагнення виглядати краще за одним із них.

  1.  Підтримка коригуючих дій. Система контролю має не лише сигналізувати про відхилення, але і підказувати, які саме коригуючі дії можна запровадити для виправлення ситуації. Це досягається, наприклад, встановленням стандарту типу “якщо…- тоді…”

Створення і використання систем контролю в організації часом викликає так званий дисфункціональний ефект, який призводить до:

  1.  намагання підлеглих виглядати краще за критерієм, що контролюється;
  2.  маніпулювання даними контролю.

У більшості випадків основною причиною появи дисфункціонального ефекту є відсутність системи комплексних показників оцінки діяльності працівників. Якщо, наприклад, контролюються лише кількісні результати роботи, слід очікувати зниження якісних параметрів, оцінювання лише процесу, а не результатів діяльності призводить до імітації бурхливої діяльності на шкоду досягненню цілей організації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

18408. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ЛОГИСТИКИ 144.5 KB
  ЛЕКЦИЯ 1 Тема 1 КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ЛОГИСТИКИ Глоссарий Военная логистика совокупность средств и способов необходимых для доставки людей техники боеприпасов к месту ведения боевых действий а также планирование и организация мероприятий п
18409. Цели и задачи логистики 196 KB
  ЛЕКЦИЯ 2 5. Цели и задачи логистики Главной целью логистики является обеспечение конкурентоспособных позиций организации бизнеса на рынке. Этого логистика добивается посредством управления потоковыми процессами на основе следующих правил: доставка с минима
18410. Причины осуществления закупок у внешних поставщиков 149.5 KB
  Лекция 3 Причины осуществления закупок у внешних поставщиков: потребность в комплектующем изделии невелика и его производство не является частью основной деятельности организации; организации не хватает административного или технического опыта для производства н...
18411. Структура производственного процесса 212 KB
  Лекция 4 2. Структура производственного процесса Производственная система промышленной организации состоит из объективно существующих комплексов материальных объектов коллектива людей производственных научнотехнических и информационных процессов имеющи...
18412. Метод построения распределительного канала, основанный на группировке товаров 215.5 KB
  Лекция 5 Метод построения распределительного канала основанный на группировке товаров определяет детальную структуру канала распределения применительно не к отдельному продукту а к той или иной группе продуктов. Объединяет описание посреднических институтов со схе
18413. Функциональный и структурный метод анализа 201 KB
  Лекция 6 Функциональный метод анализа структуры каналов распределения развился в результате попыток дать логистическое объяснение всему маркетинговому процессу в целом. Он основан на определении функций сбыта главная функция сбыт продукции с их последующей д
18414. УПРАВЛЕНИЕ В ЛОГИСТИЧЕСКИХ СИСТЕМАХ 1.91 MB
  Лекция 11 УПРАВЛЕНИЕ В ЛОГИСТИЧЕСКИХ СИСТЕМАХ В представленном разделе рассматривается вопрос оценки результатов деятельности логистической системы к элементам которой относятся анализаудит контроллинг отчетность. Также рассматриваются риски логистическ
18415. ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И СИСТЕМЫ В ЛОГИСТИКЕ 804 KB
  Лекция 10 ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И СИСТЕМЫ В ЛОГИСТИКЕ Цель раздела: изучение теоретических и методических аспектов информационного обеспечения логистического процесса знакомство с практикой и методами организации и управления информационными потоками в логист...
18416. Основные понятия и определения: система управления, объекты управления и их характеристика 91 KB
  Лекция 1. Введение. Основные понятия и определения: система управления объекты управления и их характеристика. До сего времени в повседневной жизни и в тех дисциплинах которые вы уже прослушали мы постоянно употребляли такие слова как €œсистема€ €управление€ €