17018

Система і процес контролю

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

ТЕМА 11. Система і процес контролю План лекції Поняття та процес контролю. Види управлінського контролю. Ефективність контролю. 1. Поняття та процес контролю Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спост

Украинкский

2013-06-29

6.4 MB

1 чел.

ТЕМА 11. Система і процес контролю

План лекції

  1.  Поняття та процес контролю.
  2.  Види управлінського контролю.
  3.  Ефективність контролю.

1. Поняття та процес контролю

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність.

В межах процесу контролю, модель якого наведена на рис. 11.1, можна вирізнити три основних етапи:

  1.  вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації;
  2.  порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами;
  3.  реакція на порівняння (корегуючі дії або зміна стандартів).

Рис. 11.1. Модель процесу контролю

Аналіз моделі процесу контролю свідчить, що власне процесу контролю передує встановлення стандартів.

Стандарти являють собою специфічні цілі, на підставі яких оцінюється прогрес щодо їх досягнення. Вони мають бути визначеними ще в процесі виконання функції планування.

Характеристика основних етапів процесу контролю.

Етап 1. Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації.

У процесі вимірювання реального виконання робіт в організації виникає два ключових запитання: як вимірювати і що вимірювати ?

Менеджери зазвичай використовують чотири основних методи вимірювання (табл. 11.1):

  •  особисті спостереження;
  •  статистичні звіти;
  •  усні звіти підлеглих;
  •  письмові звіти підлеглих.

Таблиця 11.1

Характеристика основних методів вимірювання

Кожний із зазначених методів має свої переваги та недоліки, тому їх спільне (комбіноване) використання збільшує ймовірність одержання достовірної інформації.

Особисті спостереження виявляються у отриманні інформації про реальну діяльність підлеглих безпосередньо менеджером.

Переваги:

  •  відсутність фільтрації інформації;
  •  отримання ширшого кола інформації, яка непосильна для інших методів (ступінь задоволення роботою, ентузіазм тощо).

Недоліки:

  •  значний вплив особистих якостей менеджера;
  •  значні витрати часу;
  •  негативна реакція підлеглих (сприйняття особистого контролю менеджера як прояву недовіри).

Статистичні звіти набувають ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій.

Переваги:

  •  згрупованість і упорядкованість інформації у вигляді розрахунків, таблиць, схем, рядів динаміки тощо;
  •  легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки:

  •  інформаційна обмеженість (зосередженість лише на окремих, хоча і ключових сферах діяльності організації);
  •  низька оперативність отримання інформації.

Отримання інформації на нарадах, в особистих бесідах, розмовах по телефону – це все приклади усних звітів підлеглих. За перевагами та недоліками цей метод подібний до особистих спостережень.

Переваги:

  •  висока оперативність отримання інформації;
  •  хороший зворотній зв’язок.

Недоліки:

  •  фільтрація інформації;
  •  труднощі з документуванням інформації для наступної звітності.

Характеристики письмової звітності подібні до звітності статистичної.

Переваги:

  •  легка каталогізація, можливість посилання.

Недоліки:

  •  низька оперативність отримання інформації;
  •  формальний характер інформації.

Зазначені переваги та недоліки усіх методів вимірювання вимагають їх комплексного використання у практичній діяльності менеджера.

Не менш важливим у процесі контролю є правильний вибір об’єктів контролю. Вибір об’єкта вимірювання впливає на те, як співробітники відносяться до того, що вимірюється.

Деякі зі сфер контролю є загальними для всіх менеджерів:

  •  напрямки (види) діяльності підлеглих;
  •  задоволеність працівників власною діяльністю;
  •   виконання параметрів бюджетів, що встановлюються для кожного менеджера тощо.

Решта об’єктів контролю є специфічними для відповідних рівнів та сфер менеджменту. Так, менеджер із виробництва має контролювати:

  •  обсяги виробництва продукції за часовими інтервалами;
  •  рівень якості продукції, що виготовляється;
  •  рівень запасів сировини, матеріалів, готової продукції;
  •  виконання параметрів оперативно-календарного планування тощо.

Іншими будуть об’єкти контролю для менеджерів маркетингової, фінансової, кадрової та інших служб. Тому менеджерам часто доводиться самостійно приймати рішення щодо вибору об’єктів контролю. При цьому використовується такий принцип: визначається значущість (важливість) особи або підрозділу, а потім вимоги до них переводяться у відповідні стандарти.

Деякі види діяльності важко піддаються кількісній оцінці. У таких випадках менеджеру доводиться шукати суб’єктивні вимірники. Зрозуміло, що вони мають суттєві недоліки, але це краще, ніж зовсім не мати стандартів та ігнорувати функцію контролю.

Етап 2. Порівняння результатів реального виконання із встановленими стандартами.

На цьому етапі встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. Принципово важливим є визначення прийнятного рівня відхилень, адже саме випадки його перевищення є об’єктами діяльності менеджера. Відхилення реального виконання, що перевищують припустимий рівень, і стають об’єктом діяльності менеджера.

Особливої уваги вимагає спрямованість відхилень.

Таким чином, на етапі порівняння менеджер має надавати особливу увагу розмірам і спрямованості відхилень.

Етап 3. Реакція на порівняння.

На заключному етапі процесу контролю менеджер має обрати один з трьох варіантів дій як реакцію на результати порівняння:

а) нічого не робити;

б) коригувати діяльність підлеглих;

в) коригувати стандарти діяльності.

Перший курс дій сам себе пояснює. Він застосовується у випадках, коли результати реального виконання відповідають стандартам або коли відхилення від стандартів знаходяться в межах припустимого.

Якщо відхилення перевищують припустимі межі, здійснюється коригування діяльності підлеглих. При цьому спочатку треба з’ясувати причини надмірного відхилення від стандартів:

1) можлива ситуація, коли відхилення від стандартів з’являються внаслідок нереальності самих стандартів. Тобто встановлений стандарт може бути завищеним або заниженим. У таких випадках необхідно коригувати самі стандарти, а не діяльність, пов’язану з їх досягненням. Найбільш складною є проблема зміни стандарту. Якщо результати діяльності підлеглих значно відхиляються від нього, це може демотивувати працівників. Разом із тим, якщо менеджер впевнений у реалістичності стандарту, його необхідно відстоювати, коригуючи дії підлеглих;

2) якщо причиною відхилень були недоліки у діяльності підлеглого, менеджер має скоригувати його діяльність. Прикладом таких коригуючих дій може бути: зміна стратегії; зміна структури; зміна практики винагородження, що склалась в організації; зміна програм навчання; перепроектування робіт; перестановка співробітників. Ще до початку коригуючих дій менеджер має обрати також характер коригуючих дій:

а) оперативні, спрямовані на негайне виправлення наслідків;

б) стратегічні, що усувають причини виникнення відхилень.

Менеджери часто не мають часу на базові коригуючі дії і тому продовжують постійно “гасити пожежі”. Ефективні менеджери, навпаки, аналізують відхилення, з’ясовують причини, оцінюють переваги (вигоди) їх ліквідації і мають можливість заздалегідь відкоригувати дії підлеглих.


2. Види управлінського контролю

Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності в організації, так і на всю їх сукупність. Отже, існують різні ознаки класифікації систем контролю (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Класифікація систем контролю

Поширеним способом класифікації видів контролю є класифікація за критерієм часу здійснення контрольних операцій, тобто:

  1.  до
  2.  впродовж         здійснення трансформаційного процесу (рис. 11.2).
  3.  після

Випереджаючий контроль спрямований на контроль “входів” у систему і здійснюється ще до початку трансформаційного процесу. Його завдання – відслідковувати якість та/або кількість “вхідних” ресурсів в організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною організації.

Метою випереджаючого контролю є запобігання  ситуаціям, які здатні завдати шкоди організації, а не “лікувати” такі ситуації.

Рис. 11.2. Види управлінського контролю

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності й оперативному реагуванні керівника на відхилення, що виникають. Звичайно, існує розрив у часі між моментами виникнення відхилення від стандартів трансформаційного процесу і коригуючими діями менеджера. Проте, такий розрив є мінімальним.

Поточний контроль дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому широко використовується в процесі управління.

Заключний контроль проводиться вже після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” з організації. Основний недолік заключного контролю – це констатація відхилень від стандартів на завершальному етапі, коли збитки вже наявні. Разом із тим, для багатьох видів діяльності – це єдиний можливий вид контролю. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти випереджаючого та поточного.

Цілі заключного контролю:

  1.  отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;
  2.  побудова ефективної системи мотивації.


3. Параметри ефективної системи контролю

Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, серед яких основними є:

  1.  Точність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрат зусиль на вирішення проблем, яких взагалі не існує. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

  1.  Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

  1.  Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (зіставляти) витрати на контроль із вигодами, що від нього очікуються.

  1.  Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

  1.  Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити), може бути причиною помилок підлеглих і навіть ігнорування ними самого контролю.

  1.  Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати ярлик "некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників.

  1.  Стратегічна спрямованість. Менеджмент не здатний контролювати все, що робиться в організації. Навіть, якщо б і міг, то витрати на контроль перевищували б вигоди від нього. Отже, менеджери мають вибирати для контролю об’єкти (сфери), які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має концентруватися:
  •  на відхиленнях, що трапляються найчастіше;
  •  на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;
  •  на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

  1.  Особлива увага виняткам!

  1.  Численність критеріїв. Як менеджери, так і підлеглі намагаються виглядати кращими за критеріями, які контролюються. Якщо контроль здійснюється з використанням одного єдиного критерію, то зусилля підлеглого будуть спрямовані на намагання виглядати краще саме за цим стандартом. Використання кількох критеріїв контролю забезпечує подвійний позитивний результат:
  •  кількома критеріями важче маніпулювати;
  •  наявність кількох критеріїв руйнує прагнення виглядати краще за одним із них.

  1.  Підтримка коригуючих дій. Система контролю має не лише сигналізувати про відхилення, але і підказувати, які саме коригуючі дії можна запровадити для виправлення ситуації. Це досягається, наприклад, встановленням стандарту типу “якщо…- тоді…”

Створення і використання систем контролю в організації часом викликає так званий дисфункціональний ефект, який призводить до:

  1.  намагання підлеглих виглядати краще за критерієм, що контролюється;
  2.  маніпулювання даними контролю.

У більшості випадків основною причиною появи дисфункціонального ефекту є відсутність системи комплексних показників оцінки діяльності працівників. Якщо, наприклад, контролюються лише кількісні результати роботи, слід очікувати зниження якісних параметрів, оцінювання лише процесу, а не результатів діяльності призводить до імітації бурхливої діяльності на шкоду досягненню цілей організації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33286. Налоги в СССР и их роль в формировании доходов государственного бюджета (1940-1990 гг.) 23.5 KB
  До перехода на рыночные отношения доходы государственного бюджета СССР базировались на денежных накоплениях государственных предприятий. Они занимали более 90 общей суммы доходов бюджета и в основном состояли из двух платежей налога с оборота и платежей из прибыли.Кроме того бюджетное регулирование возможно в форме закрепления за бюджетами нижестоящего уровня регулирующих источников доходов на долговременной основе не менее чем на пять лет.
33287. Функции налогов экономической системе 27 KB
  Налогам присущи 2 функции: Фискальная функция проявляется в обеспечении государства финансовыми ресурсами необходимыми для выполнения общенациональных потребностей. Через фискальную функцию государство обеспечивает: достижение баланса между доходами и расходами бюджета государства; равномерное распределение налоговых доходов по звеньям бюджетной системы; установление высокого уровня социальной инфраструктуры в государстве и в каждом отдельном регионе; выполнение всех экономических политических и социальных задач. Это обусловлено...
33288. Принципы налогообложения и их реализация в налоговой системе 26.5 KB
  Правило первое – равномерность. Это правило требует чтобы граждане каждого государства принимали материальное участие в поддержании правительства. Часто данное правило называют принципом справедливости требующим чтобы обложение было достаточно жестким для богатых лиц и щадящим для социально слабозащищенных слоев населения. Второе правило – определенность известность.
33289. Налоговое бремя экономики и бремя государства (их сущность и взаимосвязи) 30 KB
  субъект налога и носитель налога могут не совпадать. Налогоплательщик может стремиться к тому чтобы переложить налог либо “вперед†на покупателей своих товаров повышая цену товаров в соответствии с размером налога либо “назад†на людей у которых он сам покупает товары уплачивая им меньше чем если бы налога не существовало. Сфера применения личного подоходного налога как правило фокусируется на отдельных лицах чьи доходы облагаются налогом. В целом однако большинство экспертов сходятся во мнении что именно те лица...
33290. Налоговая политика: сущность и инструменты ее реализации 24.5 KB
  Налоговая политика: сущность и инструменты ее реализации. Налоговая политика – комплекс мероприятий государства в области налогов осуществляемых органами власти и управления в соответствии с нормами налогового права. Налоговая политика является частью финансовой политики. В условиях высокоразвитых рыночных отношений налоговая политика используется государством для перераспределения НД в целях изменения структуры производства территориальноэкономического развития повышения уровня доходности отдельных групп населения.
33291. Налоговая система и этапы её становления в РФ 23.5 KB
  Налоговая система и этапы её становления в РФ Нал. право – комплекс налоговых знов кот. и нал. органов права и обязти субъектов налх отношений т.
33292. Налоги, принятые и действовавшие в 90-е годы (до НК РФ) вопреки закону «Об основах налоговой системы в РФ», и их последствия 22 KB
  Налоги принятые и действовавшие в 90е годы до НК РФ вопреки закону Об основах налоговой системы в РФ и их последствия В декабре 1993 года президентским указом было отменено положение о норме в соответствии с которой региональные и местные органы власти в праве вводить или не вводить лишь те налоги которые оговорены законом “Об основах налоговой системы в Российской федерацииâ€. В результате как грибы после дождя стали появляться такие экзотические налоги как налог на падение объемов производства или на инвестиции за...
33293. Система налогов и сборов в РФ и их классификация 23 KB
  В РФ устанавливаются следующие виды налогов и сборов: федеральные налоги и сборы налоги и сборы субъектов РФ и местные налоги и сборы. Федеральными признаются налоги и сборы устанавливаемые НК РФ и обязательные к уплате на всей территории РФ. Региональными признаются налоги и сборы устанавливаемые НК РФ и законами субъектов РФ вводимые в действие в соответствии с НК РФ законами субъектов РФ и обязательные к уплате на территориях соответствующих субъектов РФ. Местными признаются налоги и сборы устанавливаемые НК РФ и нормативными...
33294. Налоговая реформа и ее влияние на налоговую нагрузку организации 25 KB
  Налоговая реформа и ее влияние на налоговую нагрузку организации Принятый в России новый пакет законов о налогах впитал в себя мировой опыт что важно для выхода страны из экономической изоляции отвечает в основном требованиям переходного к рыночным отношениям периода имеет определенную социальную направленность. Важно сопоставить новую налоговую систему России с налогами действующими в разных зарубежных странах ибо переход к рыночной экономике немыслим без использования опыта западных государств наряду со всем лучшим что имелось в нашей...