1702

Сучасні проблеми і тенденції соціально-економічного розвитку України

Реферат

Экономическая теория и математическое моделирование

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання.

Украинкский

2013-01-06

25.17 KB

63 чел.

Міністерство культури і туризму України

Київський національний університет культури і мистецтв

Реферат на тему:

Сучасні проблеми і тенденції соціально-економічного розвитку України

Виконав студент

2-го курсу, групи ВС-20

Лагутов Арсеній

Київ 2012

              


Зміст

Зміст 2

Вступ 2

Сучасний стан 3

Статистичні дані 4

Тенденції 5

Висновок 7

Вступ

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання. Сучасний стан та тенденції розвитку України ілюструють, що будь-які зміни у фінансовому житті країни повинні відбуватися з урахуванням соціальних інтересів громад, оскільки у випадку зниження рівня соціального розвитку, якості та рівня життя населення істотно відобразяться на наповненості бюджету коштами, зростанні дефіциту фінансових ресурсів.

Однією з особливостей кінця ХХ – початку ХХІ ст. є активний вплив інтеграційних процесів на специфіку соціально-економічного розвитку країни. Не минула також впливу й Україна, яка на сучасному етапі після вступу в травні 2008 р. у СОТ визначила основним векторам своєї зовнішньої політики курс на інтеграцію до Європейського союзу (ЄС). Однак нинішній етап

соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, поліпшення його прозорості, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

Сучасний стан

Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, що породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Інакше кажучи, головні втрати в економічній сфері України були зумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, через що вона продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.

Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

  1.  формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;
  2.  зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;
  3.  становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;
  4.  диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:

  1.  не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);
  2.  втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;
  3.  склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;
  4.  швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;
  5.  криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;
  6.  відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;
  7.  небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.

Статистичні дані

За підсумками економічного розвитку планети в 1998 році найбагатшою із 210 країн світу визнано Люксембург. Україна посідає 142-ге місце. За останні роки ми втратили більше 60% економіки. Проте ці дані не враховують тіньовий сектор. Тіньова економіка є в усьому світі й масштаби її досить великі.

У промислово розвинених країнах вона становить у середньому 15 %, а в тих, що розвиваються, – близько 30 %. Чим вищі податки і сильніше втручання держави, тим частіше бізнес переходить у тінь.

За експертними оцінками, нині частка тіньової економіки України фактично зрівнялася з офіційною. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу: якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси складала 24,7 %, то нині – 44,4 %, тобто суму в 8,6 млрд. гривень.

В останні роки спостерігається деяке пожвавлення інвестиційної та будівельної діяльності. Підприємствами й організаціями-забудовниками усіх форм власності введено в дію основних фондів за фактичною вартістю на 10898,4 млн. грн., обсяги інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування становили 12,2 млрд. грн.

Про складний фінансовий стан у всіх галузях економіки свідчить значна кількість (понад 50 відсотків) збиткових підприємств. Сума збитків, одержаних ними, становила майже 12 млрд. грн. Найбільше таких підприємств у сільському господарстві, промисловості та на транспорті. Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств, є несплата боргових зобов’язань.

Тенденції

Економічний розвиток більшості розвинених країн світу, як відомо, не можливий без забезпечення зростаючої ролі фінансів місцевих органів влади у вирішенні численних питань повсякденного життя. Сьогодні ця проблема є однією з ключових у процесі державного будівництва в Україні і цілком очевидно, що без стабільних і достатніх фінансових ресурсів в регіоні не може ефективно функціонувати місцева влада. Саме місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни необхідно приділяти особливу увагу, оскільки вони є гарантом соціально-економічного розвитку всіх територій нашої країни. Таке становище певною мірою можна пояснити не використанням чи, можливо, не ефективним використанням, територіальною владою наявного соціально–економічного потенціалу. У результаті, як наслідок, отримуємо невідповідність заходів державного міжбюджетного регулювання, яке здійснюється як з центру, так і на місцях, що не ґрунтується на реальних, якісних, стратегічних прогнозах. Адаптація населення до ринкової соціально-економічної системи, яка є необхідною передумовою успіху ринкових реформ, означає розуміння широким загалом свого права вибору і відповідальності за цей вибір. Соціальний фактор повинен мати пріоритетне значення при розробленні та проведенні економічної політики.

Саме ігнорування соціального виміру ринкових трансформацій значною мірою не дає можливості стабілізувати ситуацію і вийти з фінансової кризи та забезпечити орієнтацію на шлях сталого економічного зростання. В Україні трансформаційні перетворення та демократизація суспільних відносин, формування громадянського суспільства активізувало внесення змін до системи управління на місцях. Делегування владних повноважень територіальним органам влади у здійсненні господарського, соціального, культурного будівництва супроводжувалося закріпленням за ними необхідних фінансових ресурсів. Однак в Україні повинен успішно функціонувати трикутник: держава - бізнес – суспільство, ефективність якого залежить від того, що поставити в основу. В суспільстві трансформаційні зміни проводять не для того, щоб не було багатих, а не було бідних, а уряд не залежно від ситуації ніколи не повинен віддалятися від свого народу – це головна мета цивілізованого суспільства. Нині необхідна підтримка вітчизняного товаровиробника, сприяння розвитку фермерства, малого і середнього бізнесу, які є основою забезпечення добробуту більшості населення країни. Це дасть змогу створити передумови для становлення та розвитку державності в суверенній країні. Крім того, треба надати більше прав місцевим органам влади в справлянні місцевих податків та запровадити дійові інструменти стимулювання приросту доходів бюджетів і посиленні зацікавленості у своєчасному та більш повному фінансуванні регіональних цільових програм розвитку (РЦПР). При цьому якісне нарощування бази приросту доходів бюджетів усіх рівнів на перспективу може стати головним у мотивації на шляху до підвищення ефективності соціально-економічного розвитку як окремих територій, так і держави в цілому.

Висновок

Отже, для регулювання соціально-економічних процесів в умовах фінансово-економічної кризи необхідно розробити комплекс взаємопов’язаних заходів щодо взаємодії фінансового і нефінансового секторів економіки і узгодити дії всіх органів державної влади та суб’єктів господарювання з метою їх виконання. З огляду на перспективу загальної світової фінансової нестабільності доцільно запровадити та інституційно оформити ефективну і постійно діючу систему моніторингу фінансової системи в цілому і банківського сектору зокрема.

Підвищення соціальних стандартів для населення може здійснюватись за умови зростання економіки країни, ВВП, що припадає на кожного члена суспільства. За цим показником Україна значно відстає від високорозвинутих країн світу. Важливим напрямом соціальної політики держави є забезпечення зменшення нерівності в розподілі матеріальних благ між членами суспільства через регулюючі механізми.

Головним завданням поточного періоду є надання керованості економічним реформам та створення соціально-орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів власного вітчизняного виробництва, моделювання його за критерієм оцінки приросту економічного ефекту.

Джерела

1. Кір’ян Т.М. Соціальна політика в умовах фінансово-економічної кризи / Т.М. Кір’ян // Вісник економічної науки України. – 2009. – №2. – С. 176-186.

2. Корецька С. Розвиток соціально-економічної інфраструктури / С. Корецька // Держава та регіони. – 2006. – № 1. – С. 121-126

3. Лібанова Е. Ринок праці та соціальний захист: навч. посіб. / Е. Лібанова, О. Палій. – К.: Вид «Основи», 2004. – 491 с.

4. Полозенко Д.В. Розвиток соціальної сфери як важлива умова економічного зростання України / Д.В. Полозенко // Фінанси України. – 2010. – №10. – С. 15-20.

5. Попова І.М. Соціальна політика і парадокси буденної свідомості / І.М. Попова // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення: зб. наук. ст. – К.: НВФ «Студцентр» / Ніка – Центр, 1998. – С. 135-144.

6. Рудкевич І.В. Напрями державної соціальної політики України в сучасних умовах / І.В. Рудкевич // Економіка та держава. – 2010. – №6. – С. 103-105.

7. Сивак А. Соціальна держава: від декларацій до втілення / А. Сивак // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №3. – С. 174-180

8. Спікер П. Соціальна політика. Теми та підходи: пер. з англ. / П. Спікер. – К.: Фенікс, 2000. – 400с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32319. Внутренние функции государства. Их виды и характеристика в различных типах государства 43.5 KB
  Внутренние функции государства. Внутренние функции государства представляют собой основные направления разнообразной внутренней деятельности государства обусловленные необходимостью решения стоящих перед ним внутренних задач. Таковой была например позиция ряда авторов классифицировавших функции государства еще в 70е годы на функции политической охраны строя политическая функция а также на экономическую социальную и идеологическую функции. Правда при этом оговаривалась возможность и более дробной полностью не совпадающей с различными...
32320. Цивилизационный подход к типологии государств. Понятие цивилизаций. Виды цивилизаций и соответствующих типов государств при различных разновидностях цивилизационного подхода (Тойнби, Ростоу, Сорокин) 45 KB
  Цивилизационный подход – это исследование состояния и развития общества закономерностей смены исторических типов государств с точки зрения качественных изменений в социокультурной среде общества в духовной культуре народа его религии и нравах. Цивилизационный подход выделяет три принципа соотношения государства и духовнокультурной жизни общества: Природа государства определяется не только реальным соотношением сил но и накопленными в ходе исторического процесса представлениями о мире ценностями образцами поведения. Цивилизация есть...
32321. Внешние функции государства. Их виды и характеристика в различных типах государства 45 KB
  Внешние функции государства. Их виды и характеристика в различных типах государства. Внешние функции государства представляют собой основные направления деятельности государства непосредственно связанные с решением стоящих перед ним на международной арене целей и задач. Они зависят от характера существующего в стране политического режима и типов государств от этапов развития одного и того же государства от складывающейся в мире международной обстановки от характера взаимоотношений сосуществующих друг с другом государств.
32322. Функции государства. Их понятие, соотношение с целями и задачами, виды функций 51.5 KB
  Функции государства. Функции государства это основные направления деятельности государства по решению стоящих перед ним целей и задач. Именно в функциях проявляется сущность конкретного государства его природа и социальное назначение. Как основные направления деятельности государства они не должны отождествляться с самой деятельностью или отдельными элементами этой деятельности.
32323. Экономические и социальные функции государства. Их изменение и особенности в государствах различных типов 46.5 KB
  Экономические и социальные функции государства. Их изменение и особенности в государствах различных типов. В данной функции наиболее полно проявляется современная роль государства в области хозяйствования. Вместе с тем возникла необходимость поиска оптимальных способов участия государства в экономических процессах а также налаживания эффективного государственного регулирования совместимого с рыночными механизмами.
32324. Функции государства в сфере науки, образования культуры. Их изменение и особенности в государствах различных типов 49 KB
  Функции государства в сфере науки образования культуры. Их изменение и особенности в государствах различных типов. Функция развития культуры науки и образования сложилась вместо ранее осуществлявшейся культурновоспитательной функции со свойственным ей доминированием монопольной государственной идеологии. 13 идеологического многообразия согласно которому никакая идеология не может устанавливаться в качестве государственной или обязательной.
32325. Организационные и правовые формы осуществления функций государства. Их понятие и характеристика 34 KB
  Организационные и правовые формы осуществления функций государства. Формы осуществления функций государства это однородная деятельность органов государства посредством которой реализуются его функции. В настоящее время принято деление форм осуществления функций государства на правовые и организационные неправовые. Такая классификация помогает понять как механизм государства осуществляет его функции каким образом государство использует для выполнения своих задач и функций право.
32326. Механизм государства: понятие структура и ее эволюция в государствах различных типов. Основные принципы деятельности в современных государствах 54 KB
  Механизм государства: понятие структура и ее эволюция в государствах различных типов. Основные принципы деятельности в современных государствах. Граждане могут принимать то или иное участие в делах государства но в конечном итоге государственные органы должностные лица несут персональную ответственность за эффективность своей работы В. Подобная система государственных органов профессиональных коллективов и называется механизмом государства.
32327. Органы государства: понятие, признаки и виды органов государства 37 KB
  Органы государства: понятие признаки и виды органов государства Анализ государства с позиций его механизма позволяет выявить место и роль каждого элемента в системе государственного властвования определить его оптимальную структуру иерархические связи с иными элементами и т. Признаки органа государства: 1 представляет собой самостоятельный элемент механизма государства выступая неотъемлемой частью единого государственного организма; 2 действует от имени государства и по его поручению; 3 образован и функционирует на основе...