17352

Товар і його властивості

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Товар і його властивості. Товар – це продукт що має дві властивості: Перша – задовольняє певну потребу людини; Друга – це здатність обмінюватись на інші блага в певній пропорції. Отже товару властива споживча вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне так

Украинкский

2013-07-01

73.5 KB

3 чел.

Товар і його властивості.

Товар – це продукт, що має дві властивості:

Перша  – задовольняє певну потребу людини; Друга – це здатність обмінюватись на інші блага в певній пропорції. Отже, товару властива споживча вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріально благо, в тому числі  й  послуга.

Споживча вартість товару  –  це його здатність задовольняти потреби людей.

Наприклад: хліб, одяг – продукти споживання задовольняють потребу в їжі та одязі, а верстат, нафто-, газопровід, виробничі споруди тощо –потреби в засобах виробництва. Матеріальні .блага і послуги задовольняють потреби як предмет особистого  споживання і як засоби виробництва.       

     Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення споживчої вартості. Можна зробити висновок, що багатство суспільства складається із споживчих  вартостей.

  Споживча вартість продукту праці безпосередньо не виражає суспільних відносин, але має історичний характер, оскільки її роль і значення змінюються залежно від змін у суспільстві. Якщо благо створюється виробником для особистого споживання –це Споживча Вартість. для самого виробника. Внаслідок суспільного поділу праці продукт призначений для когось іншого – це суспільна вартість. В умовах товарного виробництва Споживча Вартість – це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупця. Специфічно історичний характер  Споживчої Вартості не тільки в тому, що вона є матеріальною основою обміну, а в тому, що вона відбиває ступінь та історичну зрілість суспільного поділу праці. Так, Споживча Вартість речей і послуг, їх корисність для людей тісно повязана з науково-технічним  прогресом, розвитком продуктивних сил у цілому. Запровадження у виробництво досягнень науки розкривають все нові способи використання природних і штучних матеріалів, їх нові корисні властивості. Економічна теорія визначає лише роль Споживчої Вартості в системі суспільних відносин, які складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Сучасний світ Споживних Вартостей дуже різноманітний. Це товари особистого вжитку, ринок ремісничих товарів, різні види сучасного транспорту, енергії., інформації, доставки енергоносіїв тощо.

    Вартість (В.) – вона не лежить на поверхні явищ, як Споживча Вартість. Формою її прояву є мінова вартість, тобто кількісне співвідношення (пропорція), в якому одні споживчі вартості обмінюються на інші. Це співвідношення постійно змінюється залежно від місця і часу. І як би не відрізнялись мінові вартості одного і того ж самого товару, але в них є одна спільна властивість: вони – продукти праці. Внутрішнім змістом товару є вартість як вкладена в товар праця – те спільне, що знаходить вираження у міновому співвідношення товарів. Саме вартість робить їх порівняльними. Як споживчі вартості товари якісно розрізняються. Як вартості товари мають спільну міру.

     Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються. У величіні вартості товару втілюються кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару. Розрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю, відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару.

  Виходячи з різних виробничих умов товаровиробника, на один і той же товар витрачається різна кількість праці, що втілено в витратах робочого часу і звідси різна індивідуальна вартість.  Індивідуальним робочим часом наз. робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником, а вартість створена ним – індивідуальною вартістю.

    Проте, ринок в процесі обміну враховує лише суспільну вартість, величина якої визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідним робочим часом –визначається наявними суспільно нормальними умовами виробництва, що панують у конкретному  суспільстві.    

    Суспільно необхідний робочий час і зумовлена ним величина суспільної вартості є змінними та залежать від продуктивної сили праці, її інтенсивності.

Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості і обернено пропорційно продуктивності силі праці. Суспільно необхідні витрати праці вимірюються робочим часом лише при її середній інтенсивності. У цілому величина вартості товару визначається суспільно необхідними витратами праці та його корисністю. У процесі праці людина створює споживчу вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар: 1)праця має корисний зміст і створює блага і послуги; 2)праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці як витрати робочої сили. Перший вид – це конкретна праця,  другий – це абстрактна праця.

      Конкретній праці властиві мета, предмет, засоби, результат, вона витрачається в доцільній корисній формі. Саме специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника і породжує її відмінність від праці іншого товаровиробника.

      Абстрактна – праця взагалі як продуктивна витрата розумових і фізичних здібностей безвідносно до її корисної доцільної форми. Вона характеризує працю насамперед кількісно, як джерело вартості в товарному виробництві.

  Якщо немає товарного виробництва, то не має і товару з його двома властивостями, відповідно немає абстрактної праці і породжуваної нею вартості. Абстрактна праця, яка значною мірою створює вартість, є специфічною формою праці, що властива лише товарному господарству і відбиває відносини товаровиробників.

    Процеси конкретної праці – це сукупність таких економічних явищ: 1.процес створення споживчої вартості товару, де вирішальну роль грає корисна форма праці; 2.процес створення споживчої вартості товару як результат функціонування конкретної праці; 3.процес перенесення старої вартості з засобів виробництва, здійснюване конкретною працею, на заново створюваний товар.

      Процес абстрактної праці – це всі безпосередньо пов’язані з нею такі явища: створення вартості товару як результат функціонування абстрактної праці; додаткового продукту незалежно від його конкретних форм.

     Конкретна праця, створюючи споживчу вартість, впливає і на вартість товару.

     Абстрактна праця, створюючи вартість, впливає і на споживчу вартість товару

Як бачимо, обидві властивості товару – споживча вартість і вартість – тісно пов’язані і впливають одна на іншу.

    Ця взаємопов’язаність знаходить свій вияв в такій ознаці як цінність. Вона визначається,  з одного боку, суспільно необхідними витратами на виробництво товару,

       а з іншого – індивідуальним сприйняттям кожним покупцем споживчої його вартості.

   Отже, економічна категорія цінності поєднує в собі  об’єктивне і суб’єктивне сприйняття товару покупцем. Через цю категорію відбувається поєднання різноманітних теоретичних підходів до визначення ціни товару як грошового вираження, насамперед? його вартості, а також споживчої вартості.

Виготовлення тих чи інших товарів – особиста справа кожного товаровиробника

Конкретна праця товаровиробника виступає безпосередньо як його приватна праця.

     Водночас суспільний поділ праці повязує  між собою окремих товаровиробників – власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає і як суспільна праця.

     В результаті виникає і розвивається суперечність між приватною і суспільною працею. Суть її полягає в тому, що лише на ринку, в процесі обміну товарів і ринкової конкуренції, виявляється суспільний характер втіленої в них праці, залежність учасників обміну один від одного.

    Отже, на ринку відбувається процес суспільного обліку праці.

3.Економічні закони товарного виробництва (Доповнення до питання 3 семінару № 2).    

Закон попиту і пропозиції - особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купувати або одержати споживач, і обсягом товарів і послуг , які в даний час пропонує виробник. Особливість дії цього закону залежить перш за все від рівня цін. Чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів і послуг, і навпаки. Ця залежність графічно зображується кривою попиту і пропозиції. Ринкова ціна досягає конкретної рівноваги за умов, коли обидві криві перетинаються, а попит і пропозиція зрівнюються. Причиною зниження попиту є недостатня матеріальна забезпеченість споживачів, або надмірне насичення ринку товарами і послугами, або зниження їх якості та ін..

    Нижча ціна на товари і послуги супроводжується появою нових покупців. Разом з тим зниження ціни на товари і послуги може спонукати споживача до здійснення додаткових покупок, зростання попиту на послуги. Протилежна ситуація виникає, якщо ціни на товари і послуги зростають. Взаємодія попиту і пропозиції відбувається в умовах конкурентної боротьби. В ринковій економіці цей закон регулює механізм взаємодії багатьох елементів економічної системи.

   Дія економічних законів товарного виробництва пов'язана з використанням системи вартісних категорій. Крім ціни, відносимо собівартість продукції, прибуток, кредит і відсоток, земельну ренту, заробітну плату та ін. Ці категорії є формами використання законів товарного виробництва. Крім того, вони є формами прояву суті (вартості), але відбивають цю суть у перетвореному, модифікованому вигляді. В своєму русі ці категорії відособлюються від суті, набувають нових рис. В економічній науці ці форми одержали назву перетворених.

      З урахуванням законів ТВ та вартісних категорій побудовано метод господарської діяльності товаровиробника - комерційний розрахунок (який розглядають наступні лекції), але він зумовлює функціонування відособлених форм капіталу (торгового, банківського) сфери послуг. Він сприяє реалізації закону економії часу, який визначають першим економічним законом, що вимушує товаровиробників економити ресурси.

  Закон вартості, попиту та пропозиції, грошового обігу є основою системи економічних законів ТВ. На першому зупинимось більш детально.


 Закон вартості (З.В.) у загальній формі означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів і  послуг між виробниками та їх купівлю на ринку, відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення.

  З.В. —це загально економічний з-н (діє у декількох способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Першою рисою З.В. є внутрішньо необхідні, суттєві сталі зв'язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом. У такому аспекті З.В. виступає у вигляді закону сфери безпосереднього виробництва. Згідно З.В., мінові пропорції при обміні товарів регулюються суспільно необхідними витратами, що змушує товаровиробників знижувати індивідуальну вартість своїх товарів через поліпшення організації виробництва. З.В. виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил.

Другою рисою З.В. є обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до

кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці. У такому аспекті З.В. виступає у вигляді закону у сфері обміну.

Третьою рисою З.В. є наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію. Роль рушійної сили розвитку виробництва З.В. тут виконує у нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва і обміну. Червертою рисою З.В. є наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх відносна рівність порушується, то обмін товарів здійснюється невідповідно до кількості затраченого на них суспільно необхідного робочого часу. Так при недостатній кількості ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а при надлишковій кількості - виготовлені за найкращих умов. Якщо кількість праці відповідає розмірам потреби, то товар продається за його вартістю. Тим самим З.В. стихійно регулює пропозиції розподілу суспільної праці між галузями. 

 П'ята риса З.В.виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробників товарів у минулому (у момент їх безпосереднього виробництва) і теперішніми умовами виробництва. Вартість товару зумовлена робочим часом, що витрачено не на виробництво, а на їх відтворення.

Щоста риса З.В.  –  виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів. Тому З.В. так керує рухом цін, що зменшення або збільшення робочого часу, не-обхідного для виробництва, змушує ціни виробництва знижуватися або підвищуватися.


4.Конкуренція:    сутність,    ф-ції,    види    та   умови    виникнення.    3-н конкуренції та конкурентоспроможність (Кспром.)(питання 4 семінару №2)

Сучасне визначення сутності конкурентної системи наступне: Це складний механізм невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, це є механізм зв'язку, що слугує для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідів,  економіст США П.Самуельсон) - це координація інтелекту.

Отже, ключовим поняттям, що виражає сутність ринку є поняття конкуренції. Це є центр ваги всієї системи ринкового господарства і відповідно - це категорія ринкової економіки. Основні завдання конкуренції

-  завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів та

забезпечити одержання сталого прибутку.

Основні функції конкуренції: регулювання, мотивації, розподілу і контролю. Конкуренція має як негативні так і позитивні риси.

Негативні риси конкуренції: дрібні виробники витісняються капіталом, перші розорюються, інші збагачуються. Посилюється соціальне, майнове розшарування населення, загострюється безробіття. Такі процеси сьогодні відслідковує та регламентує сучасне державне регулювання економікою. Позитивні риси конкуренції: вона є рушійною силою ринкової економіки, де перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досліджень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає до зниження витрат виробництва і досягнення високої норми прибутку, а також постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежить за науково-технічним прогресом та є його рушійною силою.

Отже, конкуренція - це головна ознака ринкової економіки.

Умови виникнення конкуренції: перша - є наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу; друга - це свобода вибору господарської діяльності виробників; третя - є відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозиція; четвертою слід вважати наявність ринку засобів виробництва.

Формами вияву закону конкуренції є боротьба за виживання, одержання місця на ринку, привернення уваги споживачів до своєї продукції. Формами цієї боротьби є удосконалення виробництва завдяки досягненням НТП. Конкуренція буває внутрішньогалузева та міжгалузева і при цьому такі види:

Чиста: кількість конкурентів - велика; характер продукції - однорідний; формування цін

- виробник не впливає на ціну.

Монополістична: кількість конкурентів - багатоманітність дрібних форм; характер продукції - багатоманітність товарів, що задовольняють певну потребу; формування цін -виробник має можливість впливати на ціну.

Олігополістична: кількість конкурентів - кількість фірм незначна, є великі фірми; характер продукції - різнорідна або однорідна продукція; формування цін - ціна у виробника залежить в основному від цін товарів конкурентів.

Питання 4-а. Для кількісного вираження закону конкуренції можна використати формулу коефіцієнта  конкурентоспроможності  підприємства.     Коефіцієнт

конкурентоспроможності виражає відносини між ринковою вартістю S і витратами підприємства   C  +V                      S

                                                                     К =------

                                                                           C+V

Цей коефіцієнт фактично характеризує здатність підприємства до виживання. Він не повинен досягати одиниці, оскільки це означає, що підприємство працює без прибутку. Чим коефіцієнт вищий від 1, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніше його позиції на ринку.

Конкурентоспроможність Товару - розглядається як його відповідність умовам ринку за технічними, економічними та ін.. характеристиками включає в себе поняття «технічного рівня» і «якості». !Зауважимо, що на Кспром. Експортної продукції суттєво впливає фактор часу, методологічною основою чого є відома теорія «життєвого циклу товару».

Конкурентоспроможність Підприємства — характеризують: 1.частка на внутрішньому та світових ринках; 2.обсяги продаж; 3.ресурсний потенціал; 4.чистий дохід на одного зайнятого; 5.кількість конкурентів тощо.!!! Зазначимо, як правило таке підприємство тривалий час в умовах відкритої економіки залишається прибутковим.

Конкурентоспроможність Галузі - використовують такі показники: 1. чистий експорт; 2. частка імпортованої продукції на внутрішньому ринку; 3.обсяг продаж; 4.частка у виробництві даного виду продукції; 5. чистий дохід на од-ного зайнятого тощо. ! Зазначимо, щодо цієї галузі, наскільки вона ця галузь визначає профіль міжнародної спеціалізації країни (приклад, авіокосмічна).

Конкурентоспроможність Національної економіки притаманна, як правило, галу-зева міжнародна спеціалізація. Вирішення проблеми Кспром нац.економ. є важливим для кожної країни, оскільки Кспром. нац.економ. зумовлює вибір моделей економічного розвитку у високо інтегрованому світі.

Для оцінки Конкурентоспроможності Нац економ. використовують три підходи:

- Ресурсний (технології, наявність капіталу для внутрішнього і зовнішнього інвестування, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, націленість природними ресурсами та економіко-географічне положення країни).

- Факторний (моніторинг змін позицій країни на міжнародних ринках у залежності від рівня розвитку нац.економіки, що характеризується реальним використанням факторів економічного зростання).

- Рейтинговий (інтегральне відображення стану економіки за тією чи іншою системою показників) В   українському   суспільстві,   де   поки   що   існують   певні   світоглядні «розломи», має і може з'явитися певна національна ідея, здатна мобілізувати суспільство для досягнення стратегічних цілей розвитку.

  Так, Концепція конкурентоспроможності країни може стати національною ідеєю для України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61827. Мотив одиночества в стихотворениях М.Ю. Лермонтова «Листок» и «Утёс» 23.46 KB
  Лермонтова Листок и Утёс Цели урока. Познакомить обучающихся с произведениями Лермонтова: Утёс и Листок. Лермонтова а проводить это исследование мы будем на сравнении 2х стихотворений: Утёс и Листок. А как вы думаете почему именно дубовый листок ищет приюта а не осиновый березовый И дуб и чинара огромные вековые деревья олицетворяют мощь силы могучий дух; дубовые листья обычно очень крепко держаться за ветку а если листок еще до осени сорвался с нее значит что то неблагоприятное было чтото...
61831. Значение дидактических игр 96.8 KB
  Выдающиеся педагоги придавали огромное значение включению игры в учебную деятельность. Сухомлинский писал что без игры нет и не может быть полноценного умственного развития. Без игры умственных сил без творческого воображения невозможно представить полноценное обучение.