17354

Загальна характеристика товарного виробництва

Контрольная

Экономическая теория и математическое моделирование

Загальна характеристика товарного виробництва Суспільство знає 1. Два основних типи економічної організації суспільного виробництва: а натуральне господарство і б товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і тов...

Украинкский

2013-07-01

131 KB

4 чел.

Загальна характеристика товарного виробництва

Суспільство знає

   1. Два основних типи економічної організації суспільного виробництва:

а) - натуральне господарство і  б)- товарне господарство.

Їм відповідають дві основні форми господарювання:  натуральна і товарна

     Історично першим типом, який панував протягом тривалого часу, було натуральне господарство  (НГ), яке характеризувалось:

   1.Суспільним поділом праці в зародковому стані;

   2.Замкнутістю організаційно-економічних зв’язків;

   3.Роз’єднаністю,  відірваністю господарюючих суб’єктів один від одного;.     

   4.Примітивною технікою та технологією виробництва –

      малопродуктивною ручною працею.

Тому прогрес розвитку продуктивних сил та суспільства був дуже повільним. У натуральному господарстві продукти праці розподіляються безпосередньо і вони без участі ринку надходять в особисте й виробниче споживання.

З розвитком продуктивних сил НГ стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Властиві йому 1.замкнутість,  2.примітивність,   3.патріархальність,   4.слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають потребам обміну. У середньовіччі НГ перестає бути пануючим типом суспільного виробництва і   відбувся перехід до загального товарного господарства.

    Але це не означає повного зникнення НГ, ще в 50-ті роки 20ст. близько 60% населення було зайнято в натуральному і пів натуральному виробництві.     

В розвинутих економіках має прояв НГ як натуральне підсобне господарство та під час війни зявляються тенденції до натуралізації виробництва.

    В Україні, наприклад, у звязку з погано розвинутою інфраструктурою НГ має місце у віддалених районах, зокрема, у горах Карпат та інших місцях.

       Отже, на зміну НГ прийшло товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте, досить тривалий час вони функціонували разом і мають прояви і сьогодні.

    2. Товар і його властивості. Товар – це продукт, що має дві властивості:

Перша  – задовольняє певну потребу людини; Друга – це здатність обмінюватись на інші блага в певній пропорції. Отже, товару властива споживча вартість і вартість.

Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріально благо, в тому числі  й  послуга.

Споживча вартість товару  –  це його здатність задовольняти потреби людей.

Наприклад: хліб, одяг – продукти споживання задовольняють потребу в їжі та одязі, а верстат, нафто-, газопровід, виробничі споруди тощо –потреби в засобах виробництва. Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення споживчої вартості. Отже, можна зробити висновок, що багатство суспільства складається із споживчих  вартостей. В умовах товарного виробництва Споживча Вартість – це здатність товару задовольняти потреби не самого виробника, а покупця. Споживча Вартість речей і послуг, їх корисність для людей тісно повязана з науково-технічним  прогресом, розвитком продуктивних сил у цілому

    Вартість (В.) – вона не лежить на поверхні явищ, як Споживча Вартість. Формою її прояву є мінова вартість, тобто кількісне співвідношення (пропорція), в якому одні споживчі вартості обмінюються на інші. Це співвідношення постійно змінюється залежно від місця та часу. І як би не відрізнялись мінові вартості одного і того ж самого товару, але в них є одна спільна властивість: вони – продукти праці. Внутрішнім змістом товару є вартість як вкладена в товар праця – те спільне, що знаходить вираження у міновому співвідношення товарів. Саме вартість робить товари порівняльними. Як споживчі вартості товари якісно розрізняються. Як вартості товари мають спільну міру, наприклад, гроші.

3.Товарне виробництво(ТВ) - це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринок, через використання ринкових відносин, що дає необхідність постійних економічних зв’язків.

     Загальною умовою виникнення,  розвитку  та  функціонування  ТВ є суспільний поділ праці, на основі якого виникають виробничі відносини.

     Безпосередньою причиною виникнення ТВ є відособленість  

     товаровиробників, що пов’язано з розвитком приватної власності

      та   економічною і юридичною свободою виробників.

      Економічна відособленість товаровиробників – це таке їх становище, при якому вони самостійно вирішують питання господарської діяльності:

що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати т.д.  Саме тому економічне відособлення невіддільне від власності на засоби виробництва і вироблену продукцію, а економ.зв’язок власників виступає у товарній формі.

         З економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов’язані еквівалентність і відплатність  та їх відносини.

    Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, ТВ   характеризується постійним руху уперед, зокрема, ТВ. в своєму розвитку проходять дві стадії: бартерне господарство, грошове господарство.

   В бартерному будь-який товар можна обміняти на будь-який інший товар,      

   У грошовому існує особливий товар –гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній  - на гроші.

   В господарстві,  заснованому на грошовому обміну,   суспільні витрати нижчі,  ніж там,   де обмін здійснюється   за   допомогою бартера.

           Основні загальні ознаки товарного виробництва (Т.В.):

           1. Суспільний поділ праці;

           2. Економічна відособленість виробників;

           3. Еквівалентність відносин;

           4. Ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;  

           5. Визнання суспільного характеру праці через ринок;

           6. Здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах ;

           7. Виробництво для обміну і розрахунку на вигоду;

           8. Конкуренція.;

           9. Відкритість системи будь-яких економічних відносин.

10. Існування економічних категорій як товар, вартість, мінова вартість тощо.

    Специфіка Т.В., насамперед, пов’язана з  існуванням різних його типів:

1. просте  і   2.підприємницьке тобто розвинуте, розширене.

  Просте Т.В.– грунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою Т.В. Не велике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім, добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва  та  відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. Тут в товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.

   Підприємницьке Т.В.  передбачає  спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства.   ( Якщо просте Т.В. засноване на нескладній техніці, то підприємницьке Т.В. – засноване на великій  машинній індустрії та автоматичних системах.  

При  простому Т.В. виробник і власник засобів виробництва – це одна особа,  при підприємницькому Т.В.    –   виробник  відокремлений  від  засобів   виробництва і продуктів праці, отже і від .власності.

    Спільними рисами обох типів є те, що вони існують за умови:

1. панування приватної власності на засоби виробництва;

2. ринкової форми звязку між виробниками і споживачами;  

3. конкуренції між товаровиробниками.

Розрізняють ще два види Товарного Виробництва:

перший –    із стабільною номенклатурою товарів,

другий –  з безперервно оновленою номенклатурою товарів. 

Історія першого охоплює період від глибокої давнини до 20 ст. Історія другого типу розпочалась у другій половині століття, що минуло. Наприклад, машинобудівна промисловість Великобританії протягом усього 19 століття використовувала в основному лише 2 матеріали – чавун і сталь, а текстильна виробляла лише 4 види тканини – бавовняні, лляні, шовкові та з вовни. У другій половині 20ст. спостерігається безперервне поновлення номенклатури товарів. Так в електронній промисловості Японії це відбувається за 4-5 років.

    Є підстави вважати, що у 21 столітті процес безперервного поновлення номенклатури товарів буде домінуючим в економіці.

4.  Економічні закони товарного виробництва (2 семінар, 3-є питання):

Перший       – Закон вартості    рос. – Закон стоимомти

Другий         – Закон попиту та пропозиції  рос. – Закон спроса и предложения

Третій         – Закон конкуренції   рос. – Закон конкуренции 

ЧетвертийЗакон грошового обігу  рос. – Закон денежного обращения

 Сучасне ринкове господарство є практичною реалізацією рушійних сил та економічних законів товарного виробництва.

   Товарному виробництву (ТВ) властиві особливі сили розвитку:

   а) сили руху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва;

   б) сили саморозвитку, саморегулювання.

   Для визначення механізму функціонування рушійних сил,

які  втілені в ТВ, необхідно враховувати закон діалектики про суперечності

як джерело і рушійну силу розвитку.

В ТВ суперечність втілена в товарі – і це двоїста суперечлива природа праці,

яка створює товар (суперечність між конкретною і абстрактною працею)  (суперечності між споживною вартістю і вартістю,    між індивідуальним і суспільно необхідно часом, витраченим на виробництво товару.)

(Суперечності, втілені в товарі, - це єдність протилежностей та їх взаємодія. Постійне роз-в’язання і відтворення суперечностей товару є внутрішн. змістом розвитку виробництва.)

   Суперечності втілені в товарі, розв’язуються тоді, коли товаровиробник його реалізує через посередництво ціни.

   Ціна – це грошове вираження вартості, втіленої в товарі праці. Ринок через ціну  визначає рівень суспільно необхідних витрат праці  на  виробництво  товару, при яких створюється основна маса даного виду товару. Це за своєю суттю і є законом товарного виробництва, відомим як закон вартості.

  Закон вартості позбавляє товаровиробника права вибору:

- чи виробляти якісні товари;

- чи знижувати витрати на їх виробництво;

- чи впроваджувати нову техніку та технологію;

- чи поводити себе активно (пасивно) у виробництві та реалізації продукції.     

 Якщо він хоче залишитись товаровиробником, то повинен і виробляти, і знижувати, і впроваджувати, і активізувати свою діяльність, і ризикувати. (Кому цікаво, то прочитайте книгу Форестора: «Атакующие выигрывают – обновление производства»).

        Закон попиту та пропозиції - особливий економічний закон, який виражає взаємозалежність між кількістю товарів і послуг, які хоче купувати або одержати споживач, і обсягом товарів і послуг , які в даний час пропонує виробник. Особливість дії цього закону залежить перш за все від рівня цін. Чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів і послуг, і навпаки. Ця залежність графічно зображується кривою попиту і пропозиції. Ринкова ціна досягає конкретної рівноваги за умов, коли обидві криві перетинаються, а попит і пропозиція зрівнюються. Причиною зниження попиту є недостатня матеріальна забезпеченість споживачів, або надмірне насичення ринку товарами і послугами, або зниження їх якості та ін..

    Нижча ціна на товари і послуги супроводжується появою нових покупців. Разом з тим зниження ціни на товари і послуги може спонукати споживача до здійснення додаткових покупок, зростання попиту на послуги. Протилежна ситуація виникає, якщо ціни на товари і послуги зростають. Взаємодія попиту і пропозиції відбувається в умовах конкурентної боротьби. В ринковій економіці цей закон регулює механізм взаємодії багатьох елементів економічної системи.

   Дія економічних законів товарного виробництва пов'язана з використанням системи вартісних категорій. Крім ціни, відносимо собівартість продукції, прибуток, кредит і відсоток, земельну ренту, заробітну плату та ін. Ці категорії є формами використання законів товарного виробництва.

      З урахуванням законів Товарного Виробництва та вартісних категорій побудовано метод господарської діяльності товаровиробника - це комерційний розрахунок (який розглядають наступні лекції), але він зумовлює функціонування відособлених форм капіталу (торгового, банківського) сфери послуг. Комерційний розрахунок сприяє реалізації Закону економії часу, який визначають одним з головних економічним законом, який вимушує товаровиробників економити ресурси, але ми на ньому не будемо зупинятися.

  Закон вартості, закон попиту та пропозиції, закон конкуренції та закон грошового обігу є основою системи економічних законів товарного виробництва.

  Виробництво та реалізація споживчої вартості сприяли формуванню стійких  господарських зв’язків  між  товаровиробниками,  заснованих на:

 1. Жорсткій матеріальній відповідальності;

 2. Обов’язковості;  

3. Взаємній довірі.

       У поєднання з  законом попиту та пропозиції,  через  відхилення цін від вартості,   Закон вартості виконує  функцію  регулятора  суспільного  виробництва  і  розподілу  суспільних  ресурсів  між  різними сферами ТВ. 

   Так, зі зростанням попиту на окремі товари, відповідно зростають ціни на них, і відповідно зростає  прибуток  товаровиробників. (Див. Додаток №1 до цієї Лекції по даному питанню - цей Додаток тільки для факультету ФММ).    

   !Необхідно зазначити і знати такий принциповий момент сьогодення:   

   На сучасному етапі в науковій думці набула поширення

  теорія постіндустріального та  інформаційного суспільства.

 Така теорія виходить з того, що інформаційний сектор за темпами зростання почав помітно випереджати  традиційні галузі.  До того ж,  за прогнозами аналітиків ця тенденція посилюватиметься в майбутньому.

   Наприклад,  в США  зайнятість  активного населення в інформаційному секторі – 46,6%,  у сфера послуг-28%,  у промисловості 23%,  у сільському господарстві -2,1%. Це свідчить про виникнення в сучасних умовах нового джерела вартості,  яке,  звернемо увагу,  безпосередньо повязано сьогодні з інтелектуальним потенціалом  та  знаннями працівника.

   В зв’язку з цим,  у межах теорії постіндустріального  та  інформаційного суспільства, з’явилась принципово нова концепція вартостіінформаційна, згідно з якою,  домінуючим типом   у  структурі суспільної праці є цілісна, переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями праця.

     І до того ж!    

    Якщо знання,   у своїй  системній формі,  застосовуються  в  практичній переробці існуючих виробничих ресурсів,   то можна сказати,  що саме вони, тобто знання, а  не  праця  виступають  як  джерело вартості.

Лекція № 2 (семінар 2, питання 5,6). 5.Еволюційний характер виникнення грошей. Економічний зміст грошей. Гроші золоті, паперові, кредитні, депозитні, «електронні».

     Гроші, то особлива форма товару. Гроші в їх первісній товарній формі зародились пізніше обміну. Роль товарних грошей виконували товарні еквіваленти, серед яких були, раби худоба, шкіра, хутро, зброя, тютюн, намисто, риба, зерно, вино та інше.  

З відмовою від товарного еквівалента, тобто неоднорідних грошей, на грошову арену виходять злитки (бронзові, залізні, мідні, з свинцю і олова), аж потім золото і срібло.

      Так, подібні металеві зливки позбавлялись функції особистого товару і ставали лише обмінним еквівалентом, то можна стверджувати, що в їх особі і народились гроші в тому сенсі, в якому це слово трактується в сучасному розумінні.

      У процесі історичної еволюції товарного виробництва і обміну відбувається перехід від  загального товарообміну  до  грошової форми обміну  –  відповідно від загальної форми вартості (З.ф.в.) до грошової форми вартості (Г.ф.в.).   

      З.ф.в. – це така форма, при якій безліч товарів, що перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості.

      Відмінність  між  З.ф.в.  і  Г.ф.в. полягая не в тому,  який саме товар виконує роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. Якщо це сталося, то відбувається перехід до грошової форми вартості. 

     Наприклад, золото, що використовувалося в побуті первісних общин за 12 тис. років до н.е., стало загальним еквівалентом лише в середені 19 століття. Отже, Еволюційна

Роль грошей: товарний еквівалент –> обмінний еквівалент –> загальний еквівалент.

    Існує кілька підходів до визначення суті грошей. Наприклад, західний економіст Харріс визначає сутність грошей таким чином: «Гроші – це товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця, і засіб збереження вартості».(таке визначення вважаю прийнятним). Але існують формулювання інших авторів щодо визначення грошей, це - Фрідман, Шварц, Макконелл, Брю і т.п. (при бажанні почитаєте в додатковій літературі).

  Найбільш обґрунтовано, з моєї точки зору, історичну сутність та економічний зміст грошей розкривають концепції, які розглядають Гроші через розвиток форм вартості, а саме:  відносна вартість, загальна вартість, еквівалентна, тобто грошова форма  вартості.

Отже, економічний зміст  грошей розкриває аналіз розвитку форм вартості, який показує, що Гроші – це категорія товарного виробництва і товарного обігу. Вони мають товарне походження і виражають певні виробничі відносини між виробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах як загальному еквіваленті втілений безпосередньо суспільний характер праці. Гроші дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати

         Отже, довгий час у різних країнах використовувались як загальний еквівалент обидва благородні метали – як золото так і срібло. При цьому між ними існувало суворе визначене кількісне співвідношення. (наприклад, англійська грошова одиниця – фунт стерлінг, раніше була повноцінним фунтом срібла, про що свідчить її назва). Між тим, остаточно золото як загальний еквівалент було визнано в основних країнах Європи в середині 19ст., (в Росії і відповідно в Україні золота валюта була встановлена реформою 1897р).

   Ця система одержала назву золотого стандарту. Отже, врешті решт, саме золото  стало виконувати  роль грошей.  Цей факт пояснюється тим,  що   завдяки своїм природним властивостям, зокрема: 

                         1.однорідність,

                       2.подільність,

                    3.транспортабельність,

                  4.компактність,

                5.здатність добре зберігатись)

             воно (золото) є придатнішим, ніж срібло до

          суспільної функції загального еквівалента.

   Золото – товар, але як гроші – незвичайний. Монопольне використання золотом ролі загального еквівалента означає:

  1. що його (золота) споживна вартість є безпосереднім втіленням вартості всіх товарів;

  2. затрачена на його (золота) виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці;

  3. затрачена на його (золота) виробництво приватна праця є безпосереднім. втіленням суспільної праці.

   При цьому зазначимо:  

  Золото як гроші, поряд з його споживчою вартістю, набуває додаткової споживчої вартості (Д.с.в.), що пов’язано з його унікальними природними властивостями. Зокрема,  Д.с.в.  полягає в   здатності грошового товару обмінюватись на всі інші товари, тобто мати загальну споживчу вартість.

     Зауважимо, що відрив паперових грошей від їх реального золотого змісту, тобто невідповідність кількості грошей, кількості, що підкріплює їх номінальну вартість, дорогоцінних металів, стає головною хворобою паперових грошей. 

     Розвиток економічних відносин призвів до того що паперові гроші в їх первісному вигляді перестали задовольняти потреби в розвитку виробництва і починають з’являтись кредитні гроші, що зумовлені наданням кредиту.

   Розповсюдженою формою кредитних грошей стає банкнота – своєрідний вексель на банкіра, що випускає банк, замість золотих запасів, які він має. Значне місце в грошовому обігу займають грошові чеки.

    Чек – то є наказ банку про видачу грошей з рахунку володаря чека предявнику чека. Формою цих грошей є не самі чеки, а ті вклади в банках, що мають назву депозитних вкладів чи депозитів(депозитних грошей).

   Майбутнє грошей бачиться в їх найбільш зручній формі – у вигляді «електронних грошей», рух яких цілком визначається операціями, які реалізуються через команди та програми за допомогою компюторної техніки. Перетворення паперових грошових документів в документацію на машинних носіях інформації, відкриває дорогу «електронним грошам». 

  Цим зводиться до мінімуму обіг грошей у готівковій формі на користь збільшення частки безготівкових розрахунків, що характеризує прогрес грошової системи.  

Визначення:

Гроші паперові –грошові знаки, або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випущені для покриття видатків держави.

Гроші кредитні – форма грошей, які є символом вартості й виникають з розвитком кредитних відносин. Історично ці гроші зявились на базі металевого обігу і виступали спочатку як знак золота і знак кредиту. З розвитком кредитних відносин ці гроші стають засобом сплати боргового зобовязання.

Гроші депозитні – один з видів сучасних грошей (у країнах Заходу припадає 80-90% усієї грошової маси). Основою цих грошей є депозит – це тимчасово вільний грошовий капітал на поточному рахунку клієнта в банку. Рух цих грошей повязаний: а) з чеками; б) з кредитними картками.

6.Грошові системи. Золото і система золотого стандарту. Валютний курс

   Найбільшого розвитку світова грошова система, заснована на золоті, досягла на початку 20 ст., коли забезпечувався необмежений обмін національних валют на золото. Ця система одержала назву система золотого стандарту. Але розвиток товарного виробництва та грошового обігу привів у наші дні до суттєвих змін у використанні золота як грошей. Так, практично відбувся процес демонетизації золота, на основі чого сформувалась нова міжнародна валютна система, юридичний статус якої почався після підписання Ямайської угоди у 1976 році.

  У відповідності до рішень МВФ, з 1 квітня 1978 року Золото вилучено з грошового обігу і скасовані підстави, які на базі золота формували офіційні ціни валют. Проте, золото залишається особливим товаром, який легко конвертується в будь-яку валюту..

      Так, з 1 квітня 1978 р .золотий зміст національних валют, що називається золотим паритетом грошової одиниці країни (раніше золотої, тепер паперової), був скасований.

    Нині золото як грошовий матеріал ніде у світі в обігу не використовується. Золото купують як звичайний товар, хоча і особливий. Воно виконує: 1.функцію засобу нагромадження скарбів;

2.бере участь у визначенні валютних курсів як матеріально-речове і разом з тим і вартісне забезпечення кредитних грошей (паперових, електронних).  

  Валютний курс – це грошова одиниця країни, виражена в грошових одиницях інш. країн. Тепер він визначається купівельною спроможністю певної валюти відносно заданого набору товарів та послуг кількістю 250 найменувань при середньозваженій ціні (в $ США та ін. нац. валютах).     

Тобто Валют. курсце співвідношення , за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.   

Розрахунок валютного курсу здійснюють у кожній країні конкретні установи, наприклад, в США – це федеральна резервна система за участю конкретних банків; Франція – це  національний інститут економіки, фінансів і статистики; Україна – це Національний банк.

    На валютний курси впливають численні фактори: 1.ступінь інфляції, 2.стан платіжного балансу, 3.рівень відсоткових ставок у країні, 4.авторитет валюти на світових ринках, тощо Зазначимо, що так званий споживчий кошик з 250 найменувань – це споживчі блага, що найбільш широко вживаються. Названий кошик і є основою функції грошей як міри вартості при паперових, кредитних, депозитних та електронних грошах.

    Курси національних валюти визначаються співвідношенням цін у цих валютах за кошик з однаковим набором товарів.

   Хочу зазначити, що в принципі, різниця витрат на виробництво одного і того самого товару в різних країнах робить такий еквівалент досить недостовірною міжнародною мірою вартості. ( - це майте собі на увазі !)

   Проте, застосування паперових, кредитних, депозитних та електронних грошей все більше відриває їх від своєї золотої основи, даючи змогу урядам віддаляти золото від його представницьких форм і внаслідок інфляції.

     Реальні можливості демонетизації золота створюються через:

  1.  сучасний розвиток НТП;
  2.   впровадження АСУ;
  3.  комп’ютерізацію обліку,
  4.  розвиток економічної інтеграції,
  5.  розвиток нових колективних форм власності, її соціалізація тощо.   

Отже,  – Це відкрило шлях до виявлення необхідної кількості грошей для нормального функціонування господарства без посередника – золота.

 Валютний курс – є одним з ключових параметрів міжнародних економічних відносин. Будь-які його зміни впливають практично для тієї чи іншої країни:

  1.  на всю систему її макро- та мікроекономічних показників;
  2.  на її конкурентні позиції у світовій економіці.

 Валютний курс  (В.к.) використовується: 

1.при купівлі та продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

2.при надходженні до країни капіталів та їх вивозом за кордон;

3.при наданні кредитів та інших зовнішньоекономічних операцій;

4.важливим призначенням В.к. є його використання при здійсненні статистичних розрахунків, що визначають вартісні показники економічної діяльності тієї чи іншої країни та її позиції у світовій економіці.

  Стосовно України, то потреби в установленні валютного курсу зумовлюється тим,  що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним платіжним засобом.

 Так,  у процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій вони мають бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (Євро, долар, єну, фунт стерлінг та інші).

У реальній практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:    1) Фіксовані;     2) Плаваючі (гнучкі);

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, що підтримується державними валютними органами.

Плаваючій валютний курс самостійно (вільно) формується на валютних біржах (ринках) під впливом попиту і пропозиції.

 На практиці застосовуються також гібридні варіанти фіксованого або пла-ваючого курсу –ринковий, біржовий (в Україні діє офіційний валют.курс ) .

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

1. Валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи;

2. Валютні курси використовуються для порівнювання вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення – продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни;

3. За допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни зі світовими цінами та інтернаціональною вартістю.

4. Валютний курс – це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг;

5. Через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами – учасницями міжнародних економічних зв’язків.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі продажу іноземної валюти здійснюються з допомогою котирування валют.

     Котирування – це офіційно встановлений Національним банком ринковий курс національної валюти щодо відповідних  іноземних валют на день проведення операції.  Інакше кажучи,  котирування валют – це встановлення ринкового курсу дня.

7. Функції грошей як загального еквиваленту

Сутність грошей розкривається: а)через функції грошей як загального еквівалента; б)через забезпечення грошової одиниці необхідними, тільки їй притаманними властивостями .

Грошам, в основному в їх натуральній та готівковій формі,  повинні бути притаманні наступні якості або виставляються такі вимоги:

1.непідробленість – складність виготовлення фальшивих грошей

2.зручність користування –  за рахунок портативності та упізнавання грошових знаків.

3.зносостійкість  – можливість. користування грошима протягом тривалого часу.

4.подільність – здатність грошових одиниць ділитися на частини

5.однорідність – має вираз в тому, що гроші одного і того ж гатунку повинні володіти рівною купівельною спроможністю, незалежно від форми, в якій вони представлені – паперові, нікелеві, золоті .монети, .електронні, готівкові чи безготівкові.

     З розвитком виробництва і обігу товарів, і ринкового господарства в цілому відбулися, як ми бачили, кількісні та якісні зміни у функціонуванні грошей, що призвело до демонетизації золота. Щоб осягнути сутність сучасної грошової системи слід розкрити підвалини цього процесу через розгляд функцій грошей як загального еквівалента, таких функцій п’ять:

1. Міра вартості, 2. Засіб обігу, 3. Засіб нагромадження, 4. Засіб платежу, 5. Світові гроші.

1) Функція міри вартості – полягає в тому що, гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не Гроші роблять товари порівняльними, а втілена в товари суспільно необхідна. праця, що може бути мірою вартості. Ціна – це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за 1 – ця одиниця називається масштабом цін.

2) Функція грошей, як засіб обігу – полягає в їх ролі як посередника і в  тому, що цю функцію виконують реальні повноцінні та неповноцінні гроші.  Гроші як посередник – процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зобразити формулою Т - Г - Т,  Т – товар, Г – гроші. Цей процес включає два протилежних  акти – продаж товару за гроші (Т-Г) і купівлю товару на гроші (Г-Т), в яких гроші відіграють роль посередника та виконують функцію засобу обігу.

3) Функція засобу нагромадження – полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні, а по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість. Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний виробник для придбання засобів виробництва має накопичувати достатню суму грошей, а тому він виступає збирачем скарбів. Зазначимо, що поряд з безпосереднім нагромадженням відбувається нагромадження. у вигляді предметів розкоші із золота, срібла. Тому з, одного боку розширюється ринок для цих драгоцінних металів, а з другого – створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дієвим у період суспільних потрясінь. Під час обігу металевих грошей (золотих та срібних монет), гроші, як скарб стихійно регулювали грошовий обіг.

4) Функція засобу платежу тісно пов’язані з функцією грошей як засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Ця функція грошей знаходиться, як у сфері товарного обігу, так і поза ним (наприклад, податки, оренда, комунальні послуги, заробітна плата та інше)

кредитні гроші – виникають з функції грошей, як засобу платежу.

   Коли власник товару продає його в кредит, він вимагає боргову розписку, в якій зазначено товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само, як вексель є безпосереднім попередником кредитних грошей. Вексель - це боргове зобов’язання.

5) Функція світових грошейці гроші функціонують: 1. Як загальний платіжний засіб (долари, фунти стерлінгів, євро, єни тощо); 2. Як  загальний купівельний засіб; 3. Як абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі. У сучасних умовах набув поширення новий тип загального еквівалента – депозитно-електронний. Він утілений у банківських депозитах, кредитних картках та електронних грошах.

8.Сутність грошового обігу. Безготівковий грошовий обіг та готівковий грошовий обіг. Закон грошового обігу.

     Грошовий обіг обслуговує рух товарів, послух, рух товарів інтелектуальної власності, позичкового та фіктивного капіталу.

     Кількість грошей необхідних для обігу визначається законами грошового обігу. Грошовий обіг розвинутих країн світу, зокрема США, поділяється на обіг наявних грошей (банкноти, неповноцінні монети), тобто готівковий  та безготівковий обіг (чеки, векселі, кредитні картки тощо), який здійснюється на основі банківських депозитів.

Питома вага готівки у грошовій масі скорочується , а безготівкового зростає.

     

В Україні грошовий обіг  1992-98 базувався переважно на обігу наявних грошей, слабкому розвитку безготівкового обігу.

   

     За умов, коли половина готівки зосереджена в тіньових структурах , непродумане впровадження купона було однією з важливих причин катастрофічного знецінення грошової одиниці.

   

       У розвинутих країнах світу переважає безготівковий обіг, зокрема, в структурі кредитних грошей 70% складають чеки і 20% - банкноти (готівка).

    У товарному виробництві важливе значення має дотримання закону грошового обігу. Сутність грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, необхідна для обігу товарів, повинна дорівнювати сумі цін усіх проданих товарів, поділеній на середнє число оборотів однойменних одиниць товарів.  Надмірний випуск паперових грошей (емісія), кількість яких перевищує існуючу товарну масу, призводить до зниження купівельної спроможності грошових одиниць, тобто інфляції. Вилучення грошових знаків з обігу має назву дефляція. Якщо держава не в змозі вилучити з обігу надлишки грошей, то використовують девальвацію.  Девальвація – це зниження курсу одиниці паперових грошей і розглядається як найпоширеніший метод оздоровлення грошового обігу.

       Грошова маса – сума купівельних та платіжних засобів, які обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам.

3акон Грошовиго обігу:

Між обігом грошової маси, що йде від покупця до продавця і товарною масою, що йде від виробника і продавця до покупця товарів є певне співвідношення, Зв’язки якого мають досить сталий характер і можуть бути названі законом грошового обігу, що носить макроекономічний характер, відбиваючи процеси у масштабі країни:

M  x  V = Q  x  P:

M –загальна маса грошей в готівковій та безготівковій формі, що обертаються в країні протягом певного часу;

Q – маса обертання за той же час товарів;

Р – ціна за один. товару: 

V–швидкість обертання грошей.

Цей закон пов’язують з американським вченим І.Фішером. І цей закон по суті відбиває монетарну концепцію грошей і товарну природу ціни. Із чого випливає, що держава, регулюючі грошову масу в процесі обігу, здатна впливати на ціни.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

56469. Подвижные игры 96.5 KB
  Коммуникативная компетенция Умение педагога взаимодействовать с детьми младшего школьного возраста в рамках учебного процесса. Личностная компетенция...
56470. Толерантність врятує світ. Виховна година 64 KB
  Ваша думка для мене глибоко ворожа але за ваше право її висловити я ладен віддати своє життя. Вольтер Мета заходу: вміти пояснювати поняття толерантність; розповідати про значення толерантності в житті людей...
56471. ЗРОБИ КРОК НАЗУСТРІЧ 47 KB
  Мета: дати теоретичне уявлення учням про поняття «толерантність», розширити його зміст; закріпити знання учнів про компоненти толерантності; формувати навички ефективного, толерантного спілкування...