17355

Сутність ринку (ринкової економіки)

Контрольная

Экономическая теория и математическое моделирование

1. Сьогодні ринок розглядається як економічний інститут власності і далі з цього будемо і виходить в розкритті засад функціонування ринку. Сутність ринку ринкової економіки полягає в матеріалізації товарногрошових відносин що виступають суспільною формою розвитку

Украинкский

2013-07-01

99 KB

1 чел.

1. Сьогодні ринок розглядається як економічний інститут власності і далі з цього будемо і виходить в розкритті засад функціонування ринку.

Сутність ринку (ринкової економіки) полягає в матеріалізації товарно-грошо-вих відносин, що виступають суспільною формою розвитку продуктивних сил.

І тут врахуємо два принципових моменти:

1. Виробничі відносини зароджуються в продуктивних силах (фактори виробництва – робоча сила, здібності, трудові .ресурси; виробничі ресурси–предмети праці, засоби праці), а не в системі управління. Економічне середовище не створюється голосуванням та референдумами. Хоча політика і впливає на економіку та навпаки, але те, що можливо в політиці, неможливо в економіці. Перспективи розвитку організаційно-економічних виробничих відносин, (грошовий обіг, ціноутворення, фінанси і кредит, маркетинг, біржові справи та інше)  зумовлюються характером та рівнем розвитку продуктивних сил, в розвитку яких саме і слід шукати становлення ринкових відносин.

2.Чисті, тобто позаодноукладні економіки в природі суспільного буття не зустрічаються І спроби ліквідувати розмаїття форм власності означають відмову від ринкової економіки, законів товарного виробництва, тобто відмову від регуляторів господарського життя

Загальновизнаними ознаками ринкової економіки (ринку)є:

1. При багатоукладності економіки, обовязковий приватний сектор, а головне нормальне функціонування приватної власності, тобто її захищеність;

2. Економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність товаровиробників;

3.  Панування еквівалентних, тобто економічно справедливих звязків і відносин між економічними субєктами ;

4. Реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей та цін ;

5. Розвинутість ринкової інфраструктури, зокрема: аукціони, торгово-промислові палати, маркетинг(ринок, збут), ярмарки (всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві), біржі, де реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів даної структури (біржі праці, товарні, аграрні біржі та інші), брокерські фірми, фондові біржі (купівля-продаж цінних паперів), страхові компанії, аудиторські фірми, холдинги.  

Перехід  до  ринкової  економіки  зумовлений  такими  чинниками  як приватна власність і форми господарювання, що відповідають їм..

Приватна власність – це, в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки, є спосіб творення суспільних продуктивних сил на основі: а)економічної свободи людини; б)самореалізації; в)економічного інтересу. При відсутності приватної власності суспільне виробництво не включається в систему принципів, законів товарного господарства – звідси економічне не ефективне господарювання.

Приватизація  - це формування прошарку власників – господарів за рахунок роздержавлення. Поява їх неможлива без утвердження в суспільстві приватної власності, приватного сектору економіки .

Вільне підприємництво і його форми розглянуті на Лекції 

      Суб’єктами ринкової економіки можуть бути: 1.практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; 2.групи громадян (партнерів); 3.трудові колективи; 4.юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є економічними субєктами. Зокрема, мова йде про такі організаційно-господарські форми: 1.індивідуально-трудова діяльність; 2.державні підприємства; 3.кооперативи; 4.орендні підприємства; 5.фермерські господарства; 6.колективні підприємс-тва;  7. фермерські товариства; 8.малі підприємства; 9.корпорації, об’єднання, господарські товариства; 10.асоціації, консорціуми; 11.спільні підприємства.

На чому базуються Принципи функціонування ринку розглянуто на Лекції.

Проте,  для реалізації принципів функціонування ринку необхідні такі умови:

1.Розвинутий інститут грошей, тобто гроші і їх конвертованість. Гроші - це кисень для ринкового організму. При наявності дієздатного грошового інструментарію у споживача зявляється реальний важель впливу на виробництво, а у виробника – реальний стимул.

2.Розвинутий інститут вільного ціноутворення, без якого існування саморегулюючої системи ринкових відносин неможливе. Вільне ціноутворення – це пунк перехрестя попиту і пропозиції, то є неминучою самокореляцією, тобто реагування на інтереси споживача залежно від стану виробництва.

3. Наявність певних умов та необхідних інститутів, які відносяться до сфери економічних відносин, технологічних структур виробництва, а також структур політичних. Необхідно: 1.Стимулюючу податкову політику; 2.Еквівалентні відносини в сфері праці; 3.Відкритість національної економіки; 4.Орієнтацію на міжнародний поділ праці; 5.Можливість світового обміну; 6.Зв’язки зі світовими ринками.  

    Як свідчить історичний досвід, рух здорової економічної системи, орієнтованої на критерії ефективності та здатність до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин, які віддзеркалюють специфіку суспільного ладу, впливаючи на кінцеві результати виробництва.

       Функціонуючи, ринок позитивно та негативно впливає на зміну окремих аспектів економічної системи. До основних функцій ринку належить:

1.ціноутворююча функція; 2.регулююча функція; 3.спонукаюча функція; 4.інтегруюча функція; 5.контролююча функція; 6.функція розвитку; 7.функція санації; 8.інформаційна функція; 9.функція провокування та здійснення банкрутства; 10.функція породження монополістичних тенденцій в економіці; 11.функція диспропорційності; 12.функція нерівномірності розвитку; 13.антисоціальна функція; 14.антиекономічна функція; 15.антиекологічна функція; 16.платіжнозвужуюча функція.

        Держава і державні органи повинні проводити таку економічну політику, яка посилюватиме позитивні функції ринку та послаблюватиме або нейтралізувати частину негативних.

Види ринків за обєктами:

1..Ринки споживчих товарів і послуг, це – продовольчих, непродовольчих товарів і послуг.

2.Ринки факторів виробництва, це – ринок праці, засобів виробництва, сировини.

3. Ринок нерухомості, це – ринок житла та ринок землі.

4. Фінансовий ринок, це – фондовий ринок, грошовий ринок, ринок інвестицій та капіталу, фючерсний ринок. чи ринок термінових контрактів .

5.Інформаційний ринок – ринок духовно-інтелектуального продукту та інтелектуальної власності.

Питання 2. семінару 3. Еволюція ринку. Вільний і регульований ринок. Умови ефективного функціонування ринку.

Як явище господарського життя, ринок зявився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породило товарне ведення господарства.

   Еволюція ринку є в лекційному матеріалі, але певні аспекти тут подані більш поглиблено:

   Перший етап еволюції ринку – це коли, ринкове регулювання проходило через: а)механізм вільної ринкової конкуренції; б)вільного ціноутворення; в)повної свободи господарської діяльності економічних суб’єктів. Цей процес супроводжували такі характеристики розвитку: 1.відбувалося стихійне переливання капіталу через внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію; 2.здійснювались структурні зрушення в економіці; 3.встановлювались пропорції між сферами і галузями ринкової системи – відбувалось саморегулювання ринкової економіки.  

  Такий механізм функціонував без особливих збоїв декілька століть. В центрі цієї моделі стояв підприємець, а держава брала на себе роль «нічного вартового». Позитивне значення мали: 1. «природний добір» підприємців у конкурентному середовищі, 2.відпрацювання «ринкових правил гри», 3.становлення підприємницької етики. Перша економічна криза мала прояв у 1825 році, коли ринковий механізм виявив свою неспроможність через те, що рівновага між попитом і пропозицією досягалась шляхом руйнування частини національного багатства та стагнації продуктивних сил. Остаточного краху система ринкового саморегулювання зазнала під час Великої Депресії 1929-1933 роки. До того ж зазначимо, що ця криза стала ударом для неокласичної теорії.

  Другий етап – це коли, певні функції регулювання економікою бере на себе держава. Історично цей етап почався з часів великої Депресії (1929 рік), коли Рузвельтом (президент США) для виходу країни з кризи було введено державне регулювання. Суспільною рисою такої регламентації є те, що саме держава бере на себе ініціативу формування ринку «згори»: вона виступає немов би сукупним споживачем, сприяючи створенню системи підприємництва, підтримуючи її, через розміщення замовлень на конкурентній основі, купуючи озброєння, продовольство і метал, а також займаючись реалізацією будівельних процесів. Отже, на цьому етапі розвитку ринку було введено державне регулювання  Проте, після другої світової війни з розвитком НТР, відбулися якісні перетворення в виробничих силах, що потягли за собою ланцюг модифікацій, який в середині ХХ століття в країнах розвинутого ринку зробив перехід від доіндустріальної, індустріальної економіки до постіндустріальної –нової економіки, змішаного типу.      

    Третій етап – це коли, соціально-орієнтована змішана економіка містить в собі два починання «соціальність» та «змішаність». Вони об’єднались в єдину систему не одразу і певною мірою являють  собою конгломерат досягнень як соціалістичної, так і капіталістичної системи господарювання, що і сьогодні знаходиться в русі і в процесі формування. Так, до традиційних системо утворюючих факторів виробництва (праця, земля, капітал) додались: екологія, інформація та час(конкуренція).

Загальні ознаки нової економіки такі:

1. Інтелектуальна праця встановлює домінування робітника над виробництвом.

2. Привалюють асоційовані форми власності(партнерські, корпоративні, АТ).

3. В структурі економіки стала переважати сфера послуг і сфера інформації

4. Пріоритетний статус відводиться сфері споживання.

5. Виросла роль інститутів – роль держави як гаранта економічних, політичних, соціальних прав як економічного субєкта, так і пересічного громадянина.

6.  Нова ринкова економіка передбачає створення відкритих національних господарств з включенням їх у світовий процес глобалізації.

Виходячи з реальних умов функціонування даного ринку сьогодні існує така класифікація:

1.Ринок реальний, 2.формальний ринок; 3.досконалий ринок; 4.недосконалий ринок.

Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому не має обмежень в інформації про попит,  пропозицію, ціни, якість продукції тощо. Тут вільне ціноутворення, відсутні штучні барєри при виході на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.

Вільний ринок – це сектор відкритого ринку (відкритий сектор світового товарного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців – малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольних об’єднань, державних та приватних підприємств) вільної конкуренції виробників та постачальників товарів. Цей ринок відживає, тому що витісняють сучасні механізми міжнародного регулювання світового товарного ринку. «Вільний» ринок проявляється у біржовій торгівлі, на ринку «спот» (з терміном постачання реального товару) та «чорному ринку».

Регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних законів економічного та адміністративного характеру. Саме централізований та регульований ринок стає універсальним механізмом, за допомогою якого врегульовуються не лише економічні, а й соціальні і навіть політичні відносини. В макроекономічному плані він дозволяє державним органам завдяки отриманню щоденного загального балансу ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно попереджати кризові ситуації. Стабільність ринку сприятиме зміцненню довіри населення до цінних паперів, залучить іноземних інвесторів, а наявність єдиного центру котирування створить сприятливі умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

Ефективний ринок

Якщо запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до ціни рівноваги, ринковий механізм працює ефективно, а подібні ринки є ефективними. Найефективніше ринки функціонують в умовах чистої конкуренції, де відтворюються основні ознаки «вільного ринку».

      Реальний стан ринку зумовлений специфікою економічної системи будь-якої країни, а

Умови ефективного функціонування ринку сформульовані світовою наукою, вони такі:

1)рівноправність усіх форм власності й господарювання, їх економ. незалежність;

2)наявність і доступність всебічної інформації про ринок;

3)здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

4)наявність достатньої кількості продавців і конкуренції між ними ;

5)існування розвинутої системи підприємництва, головне – горизонтальних  економічних звязків, що переважають над вертикальними в т.ч. зовнішньоекономічних

До того ж необхідно: а) існування розвинутого антимонопольного законодавства та дієвих механізмів його реалізації; б)наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування – низьких ставок за банківські кредити, сприятливий інвестиційний клімат.

Питання 5.семінару 3. Ринковий механізм та його елементи.  

     В умовах обмежених ресурсів, існування та розвиток будь-якої економіки залежить від того як вирішується в цій економічній системі проблеми розміщення благ, що виводить нас на проблему взаємодії економічних субєктів.

Така взаємодія відбувається за допомогою координації дій економічних субєктів. А роль цієї координації та розміщення благ в економіці виконує ринковий механізм і перш за все система цін.

 Проблеми координації економічної діяльності в умовах ринку можна розглянути з допомогою  1.моделі кругообігу і  2.моделі попиту і пропозиції, що і демонструє                             

                                         РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ:

         --------------------------------Ринок ресурсів------------------------------

        !                                    Фактори виробництва                                 !        

ФІРМИ                                                                                          ДОМОГОСПО-

   ( Ф)                                                                                             ДАРСТВА (Д)                                                                                     

        !                                           Споживчі блага                                    !       

        !---------------------------------Ринок споживчих благ -----------------!

1.Модель кругообігу поділяє економіку на два сектори:домогосподарства,фірми.

Перші, Д. використовують доходи, які отримують від продажу своїх ресурсів – праці, капіталу та землі для купівлі товарів та послуг від фірм.

Другі, Ф. – використовують  гроші, які вони отримають від продажу товарів і послуг, для купівлі ресурсів у домогосподарств. Саме  Д. вирішують, що споживати і відповідно – що виробляти. Ці рішення повинні слугувати основою виробничих планів фірм.

Фірми повинні скоординувати  свої рішення щодо використання обмежених ресурсів, а відповідно Домогосподарства повинні отримати ті блага, які вони запланували споживати, тобто скоординувати свої рішення щодо споживання.

Отже, в ринковій системі  завдання координації вирішують 2 типи ринків: першийРинок виробничих ресурсів   та   другий –  Ринок споживчих благ.

2.Модель попиту і пропозиції дає пояснення

взаємодії підприємницького сектору (фірми) та сектору домогосподарств.

Коли два сектори взаємодіють з приводу купівлі продажу на товарному ринку, модель визначає ціну і кількість товарів, що продаються.

Коли два сектори взаємодіють з приводу купівлі продажу на ринку ресурсів модель визначає ціну і кількість ресурсів.

Координація економічних рішень, що приймається на ринку забезпечується рівноважною ціною та рівноважною кількістю кожного блага.

Яка ж роль цін? Ціни як результат взаємодії попиту та пропозиції повідомляють важливу інформацію щодо рішення суспільством проблеми розподілу ресурсів.

І в кінці кінців: Ціни за використання праці, капіталу та землі визначають доходи їх володарів, а це спонукає кожного обирати такий рід занять, при якому його умови ста-ють найбільш продуктивними. І тут є доречним вираз А.Сміта про „невидимую руку”,  яка спрямовує індивідуальну діяльність на суспільне благо.

Щодо функціонування ринкового механізму, необхідно додати наступне:

Після того як кожний економічний суб’єкт зважив свої витрати і вигоди та зробив вибір, суспільство стикається з потребою координації економічної діяльності окремих суб”єктів, що включає в себе таку необхідність:

1)узгодження між собою рішень виробників;

2)узгодження рішень споживачів;

3)узгодження рішень про виробництво та споживання в цілому.

Між тим,  всі ці узгодження пов’язані з відповідними ринковими угодами.

В умовах ринку, затрати економічної діяльності, що пов’язані з здійсненням ринкових угод набувають форм трансакційних витрат, а затрати, що пов’язані  з прийняттям адміністративн. рішень мають вид адміністративних  витрат.

  До складу трансакційних  витрат  входять наступні :

  1) збір та обробка інформації, пов’язаною з визначенням предмету угоди, отримання цінової інформації, визначення своєї позиції, пошук партнера, тощо;

  2) проведення переговорів та прийняття рішень;

  3) контроль та юридичний захист виконання контрактів;

  4) визначення та захист прав власності;

  5) перевірка та забезпечення умов домовленості та угоди..

   До складу адміністративних витрат належать такі витрати що стосуються:

   1)  інформаційного забезпечення про стан об’єктів, які управляються;

   2)  підготовки адміністративних рішень;

   3) виконання забезпечення правових умов, розподілу повноважень, контролю та функціонування системи стимулів і санкцій.

Співставлення рівня трансакційних та адмінистративних витрат визначає співвідношення та межі дії ринкового та адміністративного механізмів в данній конкретній економічній системі. Ринок забезпечує найбільш економне функціонування процесу координації, зводячі одну з частин трансакційних витрат (на збір інформації) до мінімуму.

Окрім координації, ринки вирішують завдання синхронизації рішень виробників та споживачів. Це досягається шляхом виникення ринків майбутніх благ (фьючерсних ринків).

Питання 6. 7. семінару 3. Попит і пропозиція….., конюнктура.

Попит і пропозиція виражають об’єктивні економічні відносини товарного виробництва. Як зазначалось на Лекції існує  два закони:  закон попиту та закон пропозиції.     

    Зауважимо, що закон попиту відбиває генеральну тенденцію згортання обсягу закупок з ростом цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця є обмеженими.

Крива D попиту та крива S пропозиції, які ми розглядали на Лекції, дозволяють  встановити не тільки обсяг попиту і відповідно пропозиції, що відповідає даній ціні на товар, але і виявляти чутливість величини попиту або пропозиції до змін ціни на товар.

Ступінь залежності величини попиту від ціни товару називають еластичністю попиту.

Ступінь залежності величини пропозиції від ціни товару наз. еластичністю пропозиції.

Враховуючи визначення еластичності попиту(пропозиції), розрізняють: 

1) індивідуальні криві попиту, що відбивають реакцію індивідуального покупця на ціни;

2) ринкові криві, які характеризують обсяг попиту на даний товар усіх покупців ринку;

3) функцію сукупного попиту, що відбиває інтегрований попит у маштабах господарства  країни, тобто усіх покупців на всі товари – це макроекономічна залежність.

Пропозиція як і попит бувають низькоеластичним або високоеластичним в залежності від крутизни кривої і тому відповідно  Розрізняють криві:

1.індивідуальні,  2.ринкові,  3.сукупні.

Нагадаємо, що закон пропозиції діє в умовах виключно високо конкурентного економічного середовища. Як відмічалось на Лекції дія закону пропозиції в умовах України має специфічний прояв: так, при підвищенні цін у виробника (продавця) виникає спокуса не збільшити пропозицію, а навпаки, понизити її, тобто зробити штучний дефіцит  -  відповідно прибуток може зростати ( за цих умов) і при зниженні обсягів виробництва.

Змішана економіка країн західної Європи характеризується високим рівнем відповідності сукупної пропозиції сукупному попиту, тобто співвідношення:

ПОс =  ПРс , де        ПОс – сукупний попит;           ПРссукупна пропозиція  

У збалансованій економіці частина сукупного попиту може покриватись за рахунок імпорту товарів на кошти від експортних операцій, тому сукупна пропозиція формується не обов”язково за рахунок внутрішнього вироб-цтва :

ПОс =  ПРс  +_ Е / І     Е –експорт;  І – імпорт.

Нерівність пропозиції може бути двох видів:

1.За умов хронічної стагнації при дефіцитності виробництва, де характерним є перевищення попиту над пропозицією. ПОс  >>  ПРс  +_ Е / І     

2. Кризі перевиробництва відповідає нерівність ПОс  <<  ПРс  +_ Е / І     

Найвагомішими факторами, що визначають співвідношення ПО  і  ПР є такі загальноекономічні пропорції: 1)між сукупним суспільним і чистим продук-том; 2)між необхідним та додатковим продуктом; 3)між продуктивністю праці та її оплатою в сфері матеріального виробництва; 4)між суспільним нагромадженням і споживанням.

     Стимулюючий вплив співвідношення ринкового ПО  і  ПР виявляється в бездефіцитній економіці і в напрямі контролю над розміром витрат вир-цтва і цінами на ринку. Виробники під тиском обмежень платоспроможності споживачів і з метою підтримання конкурентоспроможномті вимушені дбати про зниження витрат виробництва і з рештою цін.Відносна несбалансованість ПО  і  ПР на ринку веде до перерозподілу самих факторів виробництва – (засобів виробниц-ва, роб.сили, природ.ресурс.) між галузями виробництва.

Економічні фактори,що визначають попит: базовий рівень розвитку вироб-ництва, дійсних потреб та їх задоволення, середній рівень доходів населення, структура і рівень оптових та роздрібних цін, принцип розподілу доходів.

Економічні фактори, що визначають пропозицію: рівень технологічної до-сконал. вироб-цтва (мех-ція,АСУ,компютер.), здешевлення і заміна компонентів

(факторів) виробництва, організаційно-інфраструктурн. забезпечення сфери обігу, державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів.

Виділемо один істотний стан ринкової конюнктури, який характеризується

точкою збігу значень ПО і ПР –стан ринкової рівноваги, відповідність обсягу ПР і обсягу ПО за умов встановлення певного рівня ціни, що задовольняє всіх.

Кількість товару на ринку дорівнює платоспроможному попиту на нього при встановленні ціни на товар, що харктеризується як ціна рівноваги.

Кон’юнктура економічна – сукупність умов, ознак, які характеризують ста-новище в економіці країни, у ділових відносинах, в окремих галузях, регіонах і на окремих ринках товарів або у світовому господарстві в цілому за певний період. Кон’юнктура економічна може бути стабільною і не стабільно. На рівні національної економіки ця економічна категорія визначається динамікою виробництва, будівництва, станом внутрішньої і зовнішньої торгівлі, товарних запасів, цін, процентом за кредит, курсом цінних паперів, прибутками, рівнем безробіття, заробітної плати, споживанням. Так, кон’юнктура економічна, визначається, в першу чергу, циклічними факторами. До не циклічних факторів, що визначають економічну кон’юнктуру, належать: 1.науково-технічний прогрес; 2.концентрація і централізація виробництва і капіталу; 3.мілітаризація економіки; 4.стихійні лиха; 5.спекуляція; 6.соціальні та політичні конфлікти.

   Кон’юнктура окремих галузей, ринків певних товарів, регіонів, з одного боку є складовими загальнонаціональної кон’юнктури, а з другого – на них більшою мірою впливають нециклічні, випадкові, тимчасові фактори.  

     Основна характеристика кон’юнктури ринку – це ступінь збалансованості попиту і пропозиції.

  Кон’юнктура ринку (К.Р.)–сукупність умов, ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на товари та послуги. Об’єктом дослідження К.Р. є: 1.динаміка виробництва товару, який цікавить покупців; 2.завантаження виробничих потужностей в галузі та фірмі; 3.рух замовлень; 4.зміна товарних запасів; 5.співвідношення експортних і імпортних позицій товару; 5.оптові ціни. Одержана інформація є основою та співставлення попиту та пропозиції складання прогнозу. Існують кількісні та якісні методи прогнозування. До перших належать експертні оцінки спеціалістів, до других – визначення майбутньої кон’юнктури з допомогою економіко-математичних моделей. Визначення К.Р. її прогнозування та використання на практиці отриманих результатів приносить фірмі додатковий прибуток. Це дозволяє їй продавати або купувати товари за найсприятливішими цінами, раціонально маневрувати власними ресурсами, розширювати чи скорочувати випуск товарів (оптимізувати свою виробничу діяльність). Хоча точність прогнозу відносна, проте він є базовим орієнтиром практичних заходів фірми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61417. Проблема выбора в экономике. Виды экономических ресурсов 89.38 KB
  Виды экономических ресурсов Экономика это выбор предпочтительного из возможного. Тот факт что отдельная вещь встречается редко или малодоступна для экономиста не определяется как ограниченность ресурсов.
61419. МАЛЫЕ ЖАНРЫ ФОЛЬКЛОРА 65.37 KB
  Фольклор — коллективное устное народное творчество. Малые жанры фольклора. Колыбельные песни, пестушки, приговорки, скороговорки, загадки, считалки, небылицы-перевертыши. Вариативная природа фольклора
61420. Уроки литературы в 5 классе 503.43 KB
  Содержание курса литературы учитывает читательские интересы и возрастные особенности пятиклассников: активное восприятие ими прочитанного текста с преобладанием наивно-реалистического подхода и недостаточной подготовленностью к истолкованию прочитанного.
61424. Обучение работе с формулами, функциями и диаграммами в Excel 194.27 KB
  Диаграммы в Excel С помощью Microsoft 2003 можно создавать сложные диаграммы для данных рабочего листа. Диаграммы являются наглядным средством представления данных рабочего листа.