17357

Національні моделі ринкової економіки

Контрольная

Экономическая теория и математическое моделирование

PAGE 7 Національні моделі ринкової економіки Необхідно відзначити що вплив на рівень цін шляхом концентрації попиту в руках держави це ринковий метод регулювання ринку несумісний з методами адміністративного розподілу товарів і пов'язаний з ц

Украинкский

2013-07-01

93 KB

1 чел.

PAGE  7

Національні моделі ринкової економіки

         Необхідно відзначити, що вплив на рівень цін шляхом концентрації попиту в руках держави - це ринковий метод регулювання ринку, несумісний з методами адміністративного розподілу товарів і пов'язаний з цим адміністративним установленням цін. Проте, в економічній політиці Великобританії, Франції і ряду інших європейських країн останні методи були поширені під час війни та в повоєнні роки.

        Англійська, або європейсько-кейнсіанська, модель ринку була найпоширенішою у повоєнній Великобританії, Франції, Італії, У міру розвитку західноєвропейської інтеграції у 60-80-ті роки XX століття та уніфікації господарських механізмів, відбувався процес розмивання цієї моделі і посилення рис німецької моделі ринку.

       Англійська модель

Для англійської моделі характерна наявність значної за масштабами і часткою державної власності, здійснення державних закупок у великих розмірах, значні державні інвестиції для підтримки зайнятості, вирішення соціальних завдань. Державний бюджет виконує значною мірою функції концентрації попиту в руках держави, яка отримує доходи через виробництво і реалізацію товарів і витрачає їх на монопольне установлених умовах. В англійській моделі держбюджет виступає Як фактор впливу на попит шляхом концентрації, перерозподілу доходів, які змінюють структуру попиту і впливають на ціни через зміну попиту. Характерною рисою англійської моделі ринку є державна власність на підприємства капіталоємних і малорентабельних галузей, продукція яких істотно впливає на рівень витрат в інших галузях, особливо експортних. Між тим, розвиток західноєвропейських інтеграційних процесів  супроводжувався згортанням економічно неефективних виробництв, що привело до скорочення масштабів державної власності. Такі виробництва, які необхідні для нормального процесу відтворення, стали виноситися за межі Великобританії в країни, що розвиваються або в країни з перехідною економікою.

Німецька модель

    В німецькій моделі, під умовами вільної конкуренції крім приватної власності на фактори виробництва і товари, розглядається така ситуація, коли розширення ринку здійснюється у зв'язку із зростанням кількості господарських одиниць і поглибленням суспільного поділу праці на основі структурної перебудови економіки.  Автори німецької моделі, враховуючи давні і вагомі позиції соціал-демократії в країні, виходили з наявності суспільних інтересів товаровиробників. Останні виражені не через концентрацію частин сукупного доходу в руках держави, а швидше через зростання ринку для всіх. Поняття "ринок для всіх", "добробут для всіх" означають таке зростання ринку, тобто таке зростання суми товарних вартостей, які протистоять одне одному як еквіваленти, що супроводжується відповідним зростанням доходів більшості суб'єктів ринку із зростанням купівельної спроможності грошової одиниці. На думку Л. Ерхарда, концентрація капіталу і доходів у руках окремих суб'єктів, врешті-решт, завдає шкоди зростанню ринку, оскільки підриває інвестиційні процеси в інших галузях та обмежує купівельну спроможність населення. Дійсно, концентрація капіталу і доходу як результат конкуренції перетворюється в суттєве гальмо для розвитку ринку, що наочно чітко виявилось у кризі 1929-1933 рр., спровокованій значною мірою ціновою політикою монополій. Нагромадження капіталу у формі зростання кількості господарських одиниць та вирівнювання структури економіки містить більше передумов для зростання ринку, ніж нагромадження капіталу у формі зростання розмірів господарських одиниць при незмінній структурі економіки. Нагромадження капіталу у формі зростання кількості економічних суб'єктів і регулярних перебудов в економіці припускає відділення нових капіталів із старих, що не можливо без розвинутої банківсько-кредитної системи, яка забезпечує концентрацію і перелив капіталів, вільних від продуктивного використання. Кожний товаровиробник не лише виробляє окремий товар та бореться за місце на ринку, а й сприяє виробництву інших товарів, оскільки збуджує потреби в інших суб'єктів ринку, примушуючи їх більше виробляти, оскільки здійснює нагромадження чи за межами своєї господарської одиниці, чи у формі диверсифікації виробництва в межах свого підприємства. Отже, конкуренція виступає не тільки як боротьба за місце на ринку, а й як взаємодія різних ланок суспільного поділу праці, яка дає поштовх зростанню ринку. Підтримка цієї (другої) сторони конкуренції і є предметом регулювання у рамках німецької моделі ринку. Відмінністю німецької моделі є регулювання економіки через кредитно-грошову політику, а не бюджетно-фінансову, що пов'язано з традиційно вищою організацією фінансового капіталу в Німеччині порівняно із США. Вплив на рівень цін, структуру попиту і пропозиції здійснюється не через податкову систему (американська модель), а скоріше через підтримку оптимального поєднування між величиною сукупного позичкового капіталу та величиною капіталу, зайнятого у промисловості та торгівлі і пов'язану з цим величину відсотка. . Важливим каналом регулювання ринку за німецькою моделлю є валютно-фінансове регулювання, що здійснюється через заохочення експорту як джерела валюти і сприяння такому імпорту, який, через насиченість внутрішнього ринку, зміцнює купівельну спроможність національної валюти. Підтримка курсу марки неможлива без підтримки позитивного торгового і платіжного балансу. Специфіка німецької моделі виявляється також в бюджетно-податковій політиці. Так, у рамках німецької моделей ринку як і американської, держбюджет - це фактор впливу на структуру і обсяг пропозиції, оскільки податки, дотації, субсидії, податкові кредити, держкредити збільшують рівень цін на одні товари і знижують його на другі, крім того, держбюджет повинен заморожувати інфляційні доходи. Розміри податків і держбюджету узгоджуються із зростанням економіки. Держава вилучає ту частину доходів, яка не може бути ефективно реалізованою на ринку без "перегріву" кон'юнктури і посилення інфляційного тиску. Податкова політика спрямована на стримування надмірного зростання у рамках складеної неефективної структури економіки і ставить безпосереднім завданням не перерозподіл доходів, а заморожування інфляційних доходів. Особливе місце в німецькій моделі займає політика доходів і зайнятості. Держава заохочує доходи всіх виробників (власників і найманих працівників), які роблять внесок у зростання ринку, включаючи його експортну частину, прогресивні структурні зрушення в економіці. Ведеться систематична боротьба з надмірною диференціацією у рівнях" доходів як фактора обмеження ринку. Німеччина займає середнє місце серед розвинених країн по частці держбюджету у ВВП і коефіцієнту Джині, який характеризує диференціацію населення за рівнем доходів. Зайнятість розглядається як результат своєчасних структурних перебудов на основі ефективності економіки і швидких темпів її зростання.

Особливості німецької економічної системи: 1. При домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість); 2. Державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконують соціальні зобов'язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку; 3. Особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя; 4. Держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства. У процесі економічної інтеграції перебуває Східна Німеччина, возз’єднана із Західною Німеччиною, але вона ще значно відстає від свого західного партнера. Німецька модель близька до японської, але вплив держави менший. Цей вплив спрямований на вирішення соціальних питань. Вирішальна роль належить банкам, яким надана велика автономія.

Шведська модель

Економіка  в Швеції є капіталістичною. Понад 90% промисловості знаходиться в приватній власності. Рішення про виробництво і розподіл товарів приймає ринок. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду. За ознакою перерозподілу ресурсів Швецію не можна однозначно зарахувати ні до соціалістичних, ні до капіталістичних держав. Особливість - соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених верств суспільства. Характерно  наявність  кваліфікованої  робочої сили. Конкурентноздатність шведської продукції забезпечується її високою якістю ( «Вольво»). Часто   шведську   модель   називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян є головним. Важливий показник - кількість товару. Головна мета економічного ладу - всемірне поліпшення життя людей, правового і соціального захисту, стабільний соціальний розвиток, збереження основних засобів виробництва у особистому володінні. Шведська матір починає отримувати допомогу від органів охорони здоровя ще до народження дитини. З моменту народження і далі все життя медичне і стоматологічне обслуговування здійснюється за державний рахунок. Загально доступним є отримання освіти в державних навчальних закладах (від ясел до університетів); те ж саме можна сказати про право людей похилого віку та інвалідів отримувати пенсію і жити в спеціально пристосованих для них будинках. Безробітні і  робітники, які втратили працездатність, користуються соціальними пільгами. Суттєва різниця між Швецією і рештою промислово розвинених полягає в тому, що виплати на соціальне забезпечення становлять у Швеції 90% середньої заробітної плати робітників, зайнятих у промисловості. В інших країнах частка соціальних виплат коливається в середньому в межах 30-40 %. Щоб користуватися встановленими пільгами, шведи платять одну з найвищих у світі ставок податку - 36,5% ВВП ( у Німеччині 22,6%, США - 20%), за рік кожен швед має віддати до державного бюджету як податок 56,7% свого доходу, англієць - 40%, канадець - 48,8%. Порівняно з США частка витрат на перекваліфікацію робітників в держбюджеті вища, ніж частка витрат на допомогу по безробіттю.  Порівняно з Великобританією зайнятість   підтримується більшою мірою через перекваліфікацію робітників, ніж через підтримку чисельності робочих місць. Соціальна політика забезпечує високий рівень задоволення соціальних потреб через трансфертні платежі (безкоштовні послуги чи послуги за пільговими цінами). Для шведської моделі характерні протиріччя між підтримкою зайнятості, реалізацією соціальних програм, з одного боку, і забезпеченням високих темпів зростання, підвищенням ефективності, боротьбою з інфляцією - з другого боку. Загострення цих протиріч виявляється в розмиванні деяких корінних рис шведської моделі. Зокрема, мав місце перехід до укладання трудових договорів на рівні окремих галузей і підприємств, здійснювалась приватизація частки комунального майна і підприємств держсектора, відбувалось скорочення ряду трансфертних платежів та пільг тощо. Розвиток виробничої демократії дав змогу організа-ціям працівників вирішувати самим деякі питання, які пов'язані з організацією праці, порядком прийому на роботу та звільнення з роботи, участі в роботі правління компаній. Розвиток західноєвропейської інтеграції вплинув на формування шведської моделі. Так, залучення в інтеграційний процес шведського капіталу, зокрема, відплив капіталу з країни та створення спільних підприємств, а також посилення іноземної конкуренції та нестабіль-ності крони сприяли перегляду економічної політики шведськими соціал-демократами. У 80-х роках 20 століття шведська модель ринку була поширена у Скандинавських країнах, зустрічалась на окремих етапах реформи в Іспанії, Португалії, Греції.

Американська модель

Американська, або ліберальна, модель ринку у своєму класичному вигляді існувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (економічної кризи 1929-1933 рр.). Ця модель була модифікована в ході реалізації "нового курсу" Ф. Д. Рузвельта та широкого використання кейнсіанських методів регулювання після другої світової війни. Риси ліберальної моделі ринку збереглися й досі, що пов'язано з наявністю величезного внутрішнього ринку, провідних позицій американських монополій на світовому ринку, слабкістю профспілкового руху соціально-демократичного напряму і рядом інших факторів. Характерними рисами американської моделі ринку можна назвати такі: регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом, тобто регулюються ті аспекти відтворення, які не піддаються ефективному регулюванню на основі вільної конкуренції. Залишковий характер має також соціальна політика, яка повинна поповнити те, що не може зробити ні ринок, ні сім'я для задоволення соціальних потреб громадян. Для американської моделі ринку характерна значно менша частина держбюджету у ВВП і менша частина соціальних витрат. По-перше, це пов'язано з іншою функцією податкової системи: податки беруться не тільки для перерозподілу доходів, а скоріше для впливу на рівень цін для зміни структури пропозиції та попиту (наприклад, американська система екологічних податків). По-друге, це пов'язано з іншою структурою державних витрат: більш низький рівень державних інвестицій (за винятком інвестицій у ВПК, аерокосмічну промисловість та ін.) та вищий рівень державних закупок і витрат на підтримку стабільності валютної системи. До особливостей американської моделі ринку належить яскраво виявлений антициклічний, антиінфляційний характер втручання держави в ринкову економіку. В основу американської моделі покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються, а малозабезпечений прошарк населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя. Вирішальну роль відігрівають біржі (товарна, сировинна, фондова, праці), а не банки. Роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах, для нього дуже важлива громадська думка. Податки та державні витрати значно менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна. До того ж США формувалась як країна переселенців зі Старого Світу, тому для підприємців є характерними риси мігрантів: прагматизм, авантюризм, індивідуалізм, працездатність, відповідно ринковий лад має відбитки свободолюбство вільного підприємництва та мінімальне втручання держави в процес економічного розвитку. Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання  максимально можливого  прибутку,  задовольняючи споживацькі  потреби.

Японська модель

(Поєднання ринкового та макроекономічного регулювань)

Роль держави щодо основних напрямів економічного розвитку є керівною, вона приймає участь у становленні окремих галузей. Вся господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, де високо розвинуто почуття національної гордості. У країнах сформовано найвищий рівень організованості, якості продукції, технологій, але не найвищої зарплати. Вирішуються екологічні проблеми та стимулюється участь в управлінні підприємством. Існують роботизація високого рівня та намагання досягти безлюдних технологій. Для японської моделі є характерним те, що на фоні яскраво вираженої регулюючої ролі держави, державне соціальне забезпечення відсутнє і цю роль виконують фірми, а також  характерне відставання рівня життя населення від зростання продуктивності праці, що забезпечує високу конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку при більш низьких затратах у порівнянні з відповідними аналогами інших розвинутих країн. Вирішальна роль в економіці належить банкам. Японська економіка була повністю зруйнована після другої світової війни. Для її відновлення було встановлено демократичну політичну систему та економіку вільного ринку. Засоби виробництва було передано у приватну власність. Головна мета бізнесу Японії - контроль над частиною ринку, посилення фірми, нації. Прибуток японці розглядають як засіб досягнення мети. Японська економіка є третьою в світі. Сьогодні Японія потерпає від надмірної жорстокої монетарної політики. Японська система суворо контролюється і лише іноді відкривається перед новими учасниками. В цій моделі основним суб'єктом є корпорація зі специфічною внутрішньою структурою. Власником корпорації є юридична особа, представлена фізичними особами, які привласнюють доход у вигляді не підприємницького прибутку, а заробітної плати за виконання специфічних функцій у вигляді дивідендів по акціях, причому частка доходів у вигляді дивідендів по акціях невелика. Для японських корпорацій характерні такі методи закріплення робочої сили за підприємством: патерналізм на рівні корпорації, довгострокові трудові угоди, сприяння корпорації у вихованні своїх працівників, отриманні ними кваліфікації та освіти, набір пільг, створення умов для професійного розвитку і творчості. Перелив капіталу між корпораціями здійснюється через рух банківського капіталу: частка позичкових засобів значно перевищує частку засобів, які отримують від продажу акцій. Звідси більше значення має регулювання через банківсько-кредитну систему і менше - через бюджетно-податкове регулювання. Для японського ринку характерне групування дрібного і середнього бізнесу навколо корпорацій, які закуповують продукцію цих підприємств. Провідні позиції Японії у світовій торгівлі дають змогу підтримувати стабільність єни за допомогою експортно-імпортних операцій, які формують сприятливе для неї співвідношення цін товарів, що виражені у єнах та цін товарів, які виражені у будь якій іншій валюті. За японською моделлю ринку використовуються адміністративно-економічні методи регулювання, (наприклад, встановлення строків і розмірів оновлення устаткування конкретним корпораціям із зазначенням штрафних санкцій за невиконання, прийняття державних рішень).

Порівняльний аналіз економічного ладу США та Японії

ПРИБУТОК

США                                                                                                                                     Японія       

Короткострокова мета діяльності                                  Довгостроковий підхід до визначення

компанії. Внаслідок такої стратегії                               ролі прибутку: майже весь отриманий              

65%  прибутку  виплачується   у                                    прибуток  відразу   вкладається   в

вигляді  дивідендів  і  лише 35%                                    розширення фірми.

реінвестується в бізнес.

ІНВЕСТИЦІЇ

США                                                                                                                                     Японія       

Фірми прагнуть якнайшвидше                                        Підприємства налаштовані  на  довге  отримати   прибуток   від                                                 очікування прибутку від  інвестицій: капіталовкладень, тому кошти                                        не  менше  п’яти  разів,  тому період вкладаються передусім у цінні                                        окупності тривалий.                             

папери, а не в оновлення основних

фондів, бо перший варіант окупається

швидше та в більших розмірах.

РОБОЧА СИЛА

США                                                                                                                                     Японія       

          Американські робітники:                                                Японські робітники:

- звільняються адміністрацією, коли                               - повністю захищені від безробіття;

 в них не має більше потреби;                                       

- часто змінюють місце роботи на                                   - майже ніколи в житті не змінюють      

 більш привабливе;                                                              місце роботи;

- заробляють більше своїх японських                              - заробляють     менше       своїх

 колег;                                                                                    американських колег;

- отримають платню за індивідуальні                              - оцінюється колективна робота.

  результати роботи.

РОЛЬ УРЯДУ

США                                                                                                                                     Японія       

Існування    антимонопольного                                        Великі фірми утворюють гігантські,

законодавства, оскільки вважається,                                вертикально   інтегровані   групи,

що конкуренція є основою високого                                наприклад,  Міцубісі Груп загально

добробуту.                                                                            включає  9  велетенських компаній.

                                                                             Елементи національного планування  діють у різ-                                                                                                                                

                                                                                    них галузях економіки, на макрорівні використо-    

                                                                                    вується національне індикативне планування.    

8-а. Модель трансформаційної (перехідної) економіки України

Необхідно зазначити, що з розпадом СРСР проблеми економічного розвитку і економічних трансформацій набули принципово нових характерних рис. Специфіка нових проблем трансформації економічних систем не мала аналогів у світовій історії. Так, близько 30 країн з населенням понад 300 млн осіб мали вирішувати завдання трансформації системи, що грунтувалася на тоталітарному усуспільненні соціально-економічних і політичних відносин. У західній економічній літературі цей новий клас проблем дістав назву посткомуністичної трансформації.

     Для здійснення характеристики української моделі перехідної економіки спочатку проаналізуємо стан в країні щодо 1.специфіки функціонування капіталу та процесу заощадження, а також 2.стосовно природи первісного нагромадження капіталу, яка, поки що нажаль, базується на розкраданні державного майна. Зокрема, в Україні специфіка формування ринку капіталів полягає в тому, що зростання капіталів відбувається не в результаті закономірних процесів концентрації та централізації капіталу, не в результаті зростання суспільного капіталу у вартісному і в матеріальному вираженні, а за рахунок перерозподілу раніше створеного національного ресурсу і багатства через роздержавлення і приватизацію на користь тієї меншості, яка вже нагромадила певний капітал (політичний, економічний) за часів СРСР. До того ж, цей продуктивний капітал, створений за часів соціалізму, відповідно його частка, є фізично й морально застарілою і тому можна розраховувати лише на просте відтворення у провідних галузях, а реальна можливість розширеного відтворення буде тільки за умов активного інвестиційного процесу. Зазначимо, що категорії Капітал,   Інвестиції – це категорія Власності. В Україні ж специфікою функціонування капіталу є зрощення влади з капіталомВлади і Власності..        

  Між тим, процес зрощення Влади і Власності, досяг такого рівня, що Влада породжує надприбутки капіталу. Така ситуація існує як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих галузей, підприємств, корпорацій,тому країна не має необхідного економічного розвитку. При цьому відсутність належного теоретичного і методологічного обгрунтування ринкових перетворень призвела до того, що початок становлення нової економічної системи в Україні супроводжувався загостренням соціально-економічних суперечностей, симптоматичними проявами яких стали: безпрецедентні для мирного часу зубожіння основної маси населення, небезпечний ступінь поляризації суспільства та виснаження національного багатства.

  Відповідно до наведених міркувань, можна пояснити той факт, що приватизація як інструмент перерозподілу національного багатства супроводжувалась активізацією груп пошуку економічної ренти, а власне перерозподіл відбувався в інтересах представників означених груп з особливими інтересами, тісно пов'язаними з владними колами. Тоді економічна рента переходила у політичну.

! Політична рента - це одержувані впливовою групою з особливими інтересами вигоди від сприятливих для них дій уряду, що майже ніколи не покривають збитків, заподіяних суспільству в цілому.

  За умов функціонування політичної ренти та відсутності цільової функції трансформаційної політики, невизначеність майбутнього стає принциповою складовою деприсійного стану. Адже і досі в ході реформування так і не було сформовано повної та обгрунтованої нормативної концепції нової економічної системи як мети трансформації командно-адміністративної системи соціалізму.

      А поки сьогодні відбувається зростання кількості груп з особливими інтересами, шо отримають чи перебувають у пошуку політичної ренти. Це сповільнює економічне зростання, ускладнює систему державного регулювання, збільшує роль уряду та змінює напрями соціального розвитку. А суспільство отримує два альтернативних типи економічних втрат: Перший - зумовлений непродуктивним використання ресурсів. Другий - зумовлений економічними диспропорціями

  При цьому, на відміну від конкуренції на економічних ринках, йде конкуренція у пошуках ренти на політичних ринках, яка, навіть у теорії, не може забезпечити досягнення економічного (господарського) оптимуму. Більш того, така політична конкуренція робить зовсім неможливим конструктивне державне економічне регулювання.

   Між тим, зростання кількості означених груп (тобто груп у пошуках політичної ренти), є характерним виключно для нестабільних систем.   Однак, саме для цих систем таке зростання є найбільш небезпечне: адже дії означених груп можуть не тільки несприятливо впливати на економічне зростання та перешкоджати проведенню необхідних реформ, а і змінити пріоритети загальнодержавної економічної політики на протилежні та зосередити економічну систему на постійній опозиційно-політичній боротьбі за можливість отримання політичної ренти. Зазначене є застереженням щодо можливих, але небажаних, перспектив формування моделі економічного розвитку України. Оскільки, необхідно розуміти, що економічний розвиток в цивілізованому світі сприймається як багатоплановий процес, який веде до радикальних змін у:  1.соціальних структурах, 2.поведінці людей, 3.суспільних інститутах, а також призводить до: 1.прискорення економічного зростання, 2.скорочення нерівності, 3.викорінювання безробіття. Інакше кажучи - це комплекс змін, за допомогою яких соціальна система, орієнтована на задоволення основних потреб та попиту окремих людей і груп населення, рухається від стану загальної незадоволеності до нових сприятливіших матеріальних та духовних умов життя. Відсутність зазначених змін в Україні стало підгрунтям для національної кризи.

    Сьогодні в цивілізованій ринковій економіці серед ціннісних складових умов розвитку було виділено: забезпечення елементарних умов існування, самоповагу та свободу - це, як раз, ті економічні потреби і інтереси, що розглянуті нами на Семінарі 1.

    Основними параметрами економічного розвитку вважаються: 1.характеристики груп бідності; 2.рівень безробіття; а головне 3.структура СПРАВЕДЛИВОГО  перерозподілу.       УВАГА!  Якщо хоча б один із зазначених параметрів погіршився, то ні про жоден розвиток не може йтися, навіть за подвійного зростання доходів на душу населення. А тепер дайте аргументовану відповідь щодо природи української кризи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58366. Природа и люди Древней Индии 100.5 KB
  Учащиеся должны знать: географическое положение природные условия занятия религиозные верования жителей Индии. Стадия вызова: На доске иллюстрации по Индии и звучит музыка. Ребята как вы думаете что объединяет эту музыку и иллюстрации которые вы увидели...
58367. Отечественная война 1812 года 47 KB
  Цели урока: Обучающие цели: создать условия для формирования представления о войне 1812 года; показать общую картину Отечественной войны кто начал когда между какими государствами происходила итоги войны.
58369. Письмо строчной буквы «г» 43 KB
  Цели урока: формировать в памяти учащихся чётко дифференцированный зрительно двигательный образ строчной буквы г; развивать у учащихся фонематический слух и культуру звукопроизношения...
58371. РЕШЕНИЕ КВАДРАТНЫХ УРАВНЕНИЙ 120 KB
  Уравнение вида ахвхс=о где х переменная авс некоторые числа причём а≠0 квадратное. Значение переменной при котором уравнение обращается в верное равенство корень.
58373. Россия в условиях глобализации в экономике, политике, культуре. Межпредметный урок-проект 36.5 KB
  Nowadays globalisation is an extremely popular topic, whatever country you are in. - However, not everybody who speaks about it understands what this process actually means
58374. Урок-проект «Die Stadt» 50.5 KB
  Und jetzt wiederholen wir, was wir schon wissen. Schlagt eure Hefte auf. Schreibt das Datum eure Hefte. Heute ist der .... Januar. Ljuda und Artjom kommt an die Tafel! Ljuda nimm die Kreide und schreibe die Übungen an die Tafel.