17364

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Контрольная

Инновационные исследования

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА Вступ Інновація кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління і отримання економічного соціального екологічного науковотехнічного або іншого виду ефекту. До того ж необхідно зазначити: Людей які задумують ...

Украинкский

2013-07-01

114 KB

2 чел.

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Вступ

Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління і отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту. До того ж необхідно зазначити:

Людей, які задумують і здійснюють інновації, австрійський економіст И.Шумпетер називав підприємцями. Приймаючи інноваційні рішення, підприємці створюють нові, раніше невідомі комбінації факторів виробництва. Саме тому И.Шумпетер вважав, що підприємництво (чи підприємницька здібність) є четвертим фактором виробництва.

Інновація включає всі кроки в науковій, технічній, комерційній і фінансовій сферах, необхідні для забезпечення успішного розвитку і реалізації на ринку нових або удосконалених видів продукції або технологічного обладнання, або ж упровадження нових підходів для реалізації суспільних завдань.

   Австрійський вчений И. Шумпетер розмежував поняття економічне зростання і економічний розвиток. Економічне зростання — збільшення виробництва і споживання одних і тих же товарів і послуг з часом. Економічний розвиток — це насамперед поява чо-гось нового, невідомого раніше, тобто інновації. Шумпетер приводить 5 типів інновацій:

- упровадження нових товарів;

- упровадження нових методів виробництва;

- створення нових ринків збуту;

- доступ до нових джерел постачання сировиною або полуфабрикатами ;

- реорганізація структури управління.

Класифікація інновацій

Технологічні — нові технології виробництва старих чи нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення — це зміни перш за все в засобах і методах організації виробництва.

Продуктові — створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання).

Організаційно-управлінські — нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємства й їх об'єднань: нові організаційні структури, методи управління персоналом, системи стратегічного планування, прогнозування, моделювання процесів виробництва. 

Економічні — нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, мотивації та оплати праці, оцінка результатів діяльності.

Соціальні — нові форми активізації людського чинника, включаючи процес зміни умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому.

Юридичні — нові нормативно-правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств, організацій та фізичних осіб, створюючи відповідні умови для розвитку. Деякі автори відносять юридичні інновації до соціальних.

  Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, що спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. Інноваційна діяльність пов'язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, які впроваджуються у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комер-ційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку. Інноваційний процес — це складний і взаємопо-в'язаний процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою. Це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці — від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

1) Інновація: природа, сутність, визначення.

   Терміни «новина», «новація», «інновація», «нововведення» широко використовуються в літературі, у повсякденній практиці і нерідко ототожнюються, хоча дещо різняться за своєю сутністю. Ці терміни об'єднує те, що вони відображають розвиток, оновлення. Будь-яка соціально-економічна система розвивається через оновлення. Поняття «нове», «новина», «новація», «інновація», «нововведення» віддзеркалюють шлях розвитку, який веде до змін через прискорення поступовості руху та оновлення всіх елементів процесу: принципів, методів, цілей, що потребує подолання укорінених звичок, взаємозв'язків, стійких тенденцій і породжує нову якість, зокрема: оновлену матеріально-технологічну базу, систему управління, суспільні відносини, новий спосіб життя, новітні життєві стилі.

  Разом з тим, як світовій, так і вітчизняній літературі властива багатогранність поглядів на сутність поняття «інновація». Незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література. Західні дослідники (Б.Санто, В Д. Хартман, Б.Твісс, Г.Перлакі, Е.Менсфілд, Р.Фостер, Й.Шумпетер, П.Друкер та ін.) трактують категорії інноватики залежно від об'єкта та предмета свого дослідження. Наприклад, Ф.Ніксон вважає, що інновація це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи на ринку нових та вдосконалених промислових процесів і обладнання.

  На думку відомого американського вченого в галузі управління наукою й технікою Б.Твісса, нововведення — це процес, у якому винахід або ідея набуває економічного змісту. «Це єдиний у своєму роді процес, — пише Б.Твісс, — що об'єднує науку, техніку, економіку й управління. Він полягає в одержанні новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин, виробництво, обмін, споживання». Німецький спеціаліст Ф.Хаберланд переконаний, що «нововведення охоплює науково-технічні, технологічні, економічні й організаційні зміни, які виникають у процесі відтворення, а його основними характеристиками є: якісна новизна виробів, способів виробництва і технологій у порівнянні з попередніми, темпи реалізації, динаміка циклу нововведень, економічна ефективність, соціальні наслідки».

     На думку Б. Санто, інновація це такий суспільно-техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми якостями виробів, технологій та дає прибуток (у разі, коли інновація орієнтована на економічний зиск), її поява на ринку може принести додатковий дохід.

      Й.Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме И.Шумпетером видатним австрійським вченим-економістом уперше був уведений у науковий лексикон термін «інновація», що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того, інновація розглядалась Й.Шумпетером як нова функція виробництва, «нова її комбінація»

     Отже, Новаціяце кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок.

    Світ новацій надзвичайно великий і не зводиться тільки до техніки та технології. Термін «новація» вживається щодо всіх новин як у виробничій, так і в організаційній, фінансовій., науковій, навчальній, соціальній сферах, щодо будь-яких удосконалень, які забезпечують зменшення витрат чи створюють умови для зміни способу життя. Більшість новацій реалізується у сфері економіки, забезпечуючи вирішення завдань економічного зростання, конкурентоспроможності не тільки підприємства, а й країни в цілому.

   Згідно з класичним визначенням інновація - це не просто нововведення, а нова функція виробництва, «нова комбінація». Вона означає іншу якість виробництва та управління і розглядається в динаміці не просто як процес, а як процес економічного розвитку.

    Проте, економічний розвиток не може відбуватися безперервно тому, що нові ідеї з'являються не кожний день. Інновація, а з нею і економічний розвиток, носить переривчастий характер. Саме переривчастим характером інновації видатний австрійсь-кий вчений-економіст Й.Шумпетер пояснював економічний цикл. Основи теорії довгострокових циклів (коливань) економіки були закладені на початку XX ст., в основному зусиллями М. Д. Кондратьєва. У науковий оборот цей вид циклів увійшов під назвою довгих хвиль Кондратьєва, які ми розглянемо на подальших лекціях. Між тим, зазначимо: головну ціль свого дослідження М. Кондратьєв бачив у розробці методології довгострокового прогнозування розвитку світового капіталістичного господарства.

Підкреслимо повторно про розмежованість понять економічне зростання і економічний  розвиток. Перше – це збільшення виробництва і споживання одних і тих же товарів, пос-луг з часом. Друге – це насамперед поява чогось нового, невідомого раніше, або інновація.

2) Життєвий цикл інновації.

  Інноватика - наука, яка вивчає закономірності процесів розвитку, формування новацій, нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому. Саме в цій науці використовується поняття «життєвий цикл», що означає стадійність процесу, єдність його початку і кінця.

  Життєвий цикл — це період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації (занепаду) продукту. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновацій розглядається як інноваційний процес.

 Поняття «життєвий цикл» інновації вживається, як правило, до двох взаємопов'язаних процесів. У одному випадку — це етапи створення інновації в ланцюзі наука — техніка — виробництво — споживання; в іншому — життєвий цикл нововведення як продукту чи технології в циклі реалізації та задоволення попиту. Життєвий цикл продукту показує часовий інтервал, який охоплює кілька фаз розвитку, кожна з яких відрізняється особи-вим характером процесу. Розрізняють повний життєвий цикл продукту і життєвий цикл продукту у сфері виробництва і споживання. У практичній діяльності найчастіше оперу-ють поняттям життєвого циклу продукції у сфері виробництва (складається з кількох фаз).     

   Фази циклу:

   I. Перша фаза — дослідження і розробка нововведення-продукту. Слід зазначити, що ця фаза не завжди закінчується успішно. Існує велика ймовірність невдач, ризиків і відстрочки одержання результатів. Спочатку, коли кошти вкладаються в науково-дослідницькі і конструкторські розробки, успіхи дуже скромні. Це сфера збитків. Закінчується фаза передаванням опрацьованої документації у виробництво.

II. У другій фазі відбувається технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції. При цьому обсяги виробництва мають сягнути рівня, який забезпечує беззбитковість роботи. Результати — зростання виробництва, прибутків.

III. Особливістю третьої фази є стабілізація обсягів виробництва.

IV. В четвертій фазі відбувається поступове зниження обсягів виробництва і продукція виводиться зі сфери реалізації.

3) Інноваційні діяльність. Інноваційний процес. Інноваційний тип розвитку.

3.1. Інноваційна діяльність.

      Визначення цього виду діяльності розкрито у Додатку до Лекції 7, проте, розглянемо  

причини, які спонукають підприємство проводити інноваційну діяльність.

Цілі технологічного характеру:

- розробка абсолютно нових видів продукції, які самі «створять» нові ринки збуту (революційні інновації);

- імітація результатів лідерів в сфері інновації;

- адаптація розробленої на стороні технології відповідно до потреб підприємства;

-  зміна методів виробництва традиційних видів продукції;

- поступові незначні удосконалення традиційних засобів виробництва -еволюційні інновації

Цілі економічного характеру :

-   заміна застарілих видів продукції

-   розширення асортименту продукції

-   утримання сегментів ринку;

-   доступ на нові ринки;

-   зменшення виробничих затрат;

-   поліпшення умов праці;

-    зменшення шкоди, яка завдається навколишньому середовищу.

Цілі організаційного характеру:

-   впровадження  нових   форм   і   методів   управління   процесами виробництва та збуту товарів

-   раціональна  організація  праці  найманих  працівників,  шляхом впровадження прогресивних форм та методів праці,

-   укладання контрактів, вивчення ринку (моніторинг).

Цілі соціальні полягають у виготовленні тих товарів і послуг, які необхідні суспільству відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

3.2. Інноваційний процес.

Одним з основних понять інноватики є поняття інноваційного процесу. Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес. а саме: «виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт; упровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку...; отримання нового джерела сировини...; проведення реалізації...». За визначенням американського дослідника Б.Твісса: «інноваційний процес це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких с науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

Визначення  цього процесу розкрито у Додатку до Лекції 7, але необхідно розглянути, що саме впливає на розвиток інноваційного процесу:

- стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

- стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);

- специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.

3.3. Інноваційний тип розвитку

   Інноваційний тип розвитку - характеризується перенесенням акценту на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку - створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності та сервізації економіки. Важливу роль в житті суспільства стали відігравати галузі, що грунтуються на так званих «високих технологіях», а також галузі, що безпосередньо задовольняють потреби людей. Сьогодні, в країнах з цивілізованою ринковою економікою, виробництво стає більш зорієнтованим не на масового споживача, а на специфічні потреби окремих індивідів, тобто на невеликі за місткістю ринки. Високими темпами зростає чисельність підприємницьких структур, особливо малих та середніх підприємств, які спроможні швидко адаптуватися до вимог зовнішнього середовища. Швидкі темпи модернізації життя людей призводять до зростання вимог до якості товарів іа послуг, до їх різноманітності. Відповідно, суспільство, стає більш відкритим та сприйнятливим до інновацій як засобу досягнення необхідного розмаїття.

   Так, відбувається переоцінка людського фактору в економіці: зростає роль творчих кадрів - людей, що володіють знаннями і є носіями нововведень в сфері організаційної, науково-технічної та екологічної культури. З'являються нові суспільні пріоритети: добро-бут, інтелектуалізація виробничої діяльності, використання високих та інформаційних технологій, екологічність. Ця модель потребує нової фінансово-кредитної політики, ефек-тивного стимулювання інновацій, розвитку наукомістких та скорочення природоексплуа- туючнх галузей - на макрорівні; зміни типу підприємницької діяльності, активного залучення до виробництва малого та середнього приватного бізнесу - на мікрорівні.

    Характерною ознакою нової моделі економічного зростання є широкий розвиток венчурного підприємництва, залучення ризикового капіталу до фінансування інновацій-ного бізнесу. Причому форми і мотиви такого залучення можуть бути абсолютно різними: від спонсорської допомоги до спільної участі в прибутках через викуп акцій або внески до статутного фонду, поширене створення цільових фондів науково-інноваційного розвитку.

4)Моделі інноваційних процесів:

      В «лінійних моделях» інноваційний процес здійснюється в строгій послідовності: дослідження, винаходи, інновація, розповсюдження нової техніки.  Ця модель широко критикувалась за те, що в її рамках інновація подавалась у вигляді серії (послідовних) зчеплених етапів, а не процесом, який характеризується взаємозв'язками, зворотними зв'язками і залежностями.

   В «інтерактивних» моделях (в основі яких лежить процес взаємодії), де в центр уваги ставиться промислове проектування, вплив зворотних зв'язків між «низхідними» (діючими з ринкового середовища) і «висхідними» (діючими з технологічної сфери) фазами інноваційного процесу, а також численні взаємодії між такими сферами, як наука, техно-логічна сфера та іншими видами діяльності, які мають відношення до інновацій, як усере-дині окремих фірм, так і на більш високому рівні (наприклад, взаємодії між фірмами).

   Із існуючих моделей найбільш повно враховує всі види інноваційної діяльності, модель «ланцюгового зв'язку» (“сhain-linkmodel), запропонована Кляйном і Розенбергом.

        Інноваційна модель ланцюгового зв'язку ДОСЛІДЖЕННЯ – ЗНАННЯ

ДОСЛІД-ЖЕННЯ

ВИНАХОДИ  І

  ДЕТАЛІЗОВАНА

 ПОДАЛЬШІ   

     ЗМІНИ

   ЗАБЕСПЕ-

   ЧЕННЯ

АНАЛІТИЧНЕ

(СИСТЕМНЕ)

  КОНСТРУКЦІЯ  

             І

ВИПРОБУВАННЯ      

 КОНСТРУКЦІЇ

   ШЛЯХІВ

ПОТЕНЦІ-АЛЬНОГО

КОНСТРУЮ-

ВИРОБНИЦТВО

   НАДХОД-   

   ЖЕННЯ

ИНКУ

ВАННЯ

НА РИНОК

    В рамках даної моделі під інновацію підводиться концептуальна основа з точки зору взаємозв'язку між сприятливими можливостями, обумовленими ринковим середовищем, і накопиченими фірмою знаннями і технічним потенціалом.

Тут мається на увазі 4 загальних функції: а)стратегія  продукції  і  виявлення  сприятливих можливостей,  які виходять з ринкового середовища; б)аналітичне (системне) і технолог-гічне конструювання; в)технологічна діяльність у виробничій сфері; г)діяльність в сфері маркетингу і збуту.

5)   Теорія інноваційної діяльності.

5.1. Теорія довгих хвиль М.Д.Кондратьєва

     Як зазначалось вище, теорія довгих хвиль М. Д. Кондратьєва, яку сьогодні відносять до теорії інноваційної діяльності, буде розглянута на окремій лекції. Однак, необхідно зауважити, що цей видатний російський вчений (учень М.Туган-Барановського) ще у 20-ті роки ХХ ст. визначив, що перед і на початку піднесення хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економічному житті суспільства, які виявляються в значних змінах техніки. М.Кондратьєв довів, що основою закономірностей великих циклів є науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного ладу, які впливають на соціально-економічне життя суспільства, утворення нових ринків, нових країн тощо

5.2. Класична теорія нововведень

     Зародження класичної інноваційної теорії припадає на початок XX ст.

     Одним з перших західних теоретиків, який прийняв ідею циклів М.Кондратьєва, був австрійський учений Иозеф Шумпетер і його німецькі колеги В.Зомбарт та В.Мітчерліх. У своїх працях, написаних до 20-х років, вони виходили з того, що капіталістичне підприємство є клітиною господарської системи капіталізму, джерелом життя, оскільки в ньому діє рушійна сила капіталістичного господарювання — підприємництво. Вихідним пунктом міркувань Шумпетера, як і його колег, був динамічний розвиток капіталізму.

     Динамічна теорія розвитку, на думку Й.Шумпетера, грунтується на постійних «коливаннях»» кон'юнктури, які він пов'язує із «здійсненням нових комбінацій» чинників виробництва, що викликаються до життя «динамічним підприємцем».

   Основні положення інноваційної теорії Шумпетера, які безперечно сприймаються і на які послідовники спираються, зводяться до такого:

1.  Рушійною силою прогресу у формі циклічного розвитку є не будь-яке інвестування у виробництво, а пише в інновації, тобто впровадження принципово нових товарів, техніки, форм виробництва і обміну.

2. Уперше вводиться поняття життєвого циклу інновацій як «процесу творчого руйнування».

3. Численні життєві цикли окремих нововведень зливаються у вигляді пучків («кластерів»).

4. Шумпетер сформував концепцію рухомої, динамічної рівноваги, яка пов'язана з різними видами інновацій.

  Головна особливість концепції И.Шумпетера полягає в тому, що він концентрує увагу на інших виробничих чинниках, на відміну від тих, що традиційно розглядались економістами. Шумпетер увів чітке розмежування між процесом пристосування системи в межах її кругообігу (простого відтворення) і процесом розвитку, який перетворює структуру кругообігу (динаміка). Сутність динамічних змін — це поява нових технологій, товарів, ринків сировини. При цьому рушійною силою є підприємці, до яких належать не всі, хто займається виробництвом, а тільки ті, хто володіє особливими якостямиініціативою, готовністю до ризику, тобто новатори. їх меншість, але вони є рушійною силою нововведень.

5.3. Неокласична теорія нововведень

     Подальшого розвитку теорія нововведень набула після Другої світової війни, передусім у США, у результаті всебічних емпіричних досліджень і спроби теоретичного узагальнення процесів упровадження інновацій. Проблеми нововведень у цей час вивчалися багатьма вченими. Найвідомішими серед них є Г.Менш, Б.Твісс, Х.Барнетт, Е.Менсфілд, Роджерс. Якщо у Кондратьева еволюційна теорія, або теорія рівноваги, показувалась плавною лінією та цикл — хвилеподібною кривою навколо неї, а у Шумпетера траєкторія рівноваги є ступінчатою. То теоретична модель Г. Менша інша. Він називає її «моделлю метаморфоз».  За Меншем кожний тривалий цикл має форму  S-подібної або логістичної кривої, яка описує траєкторію життєвого циклу даного технологічного способу виробництва. На завершальній стадії попереднього технологічного базису виникає новий. Момент злиття двох послідовних життєвих циклів Менш називає «технологічним патом», або точніше, структурною кризою, бо попередня S-подібна крива не зливається плавно з новою. Їх накладення породжує нестабільність. Американський дослідник Р.Фостер називає таку ситуацію технологічним розривом.

    Основний висновок, зроблений Меншем, такий: «Поширена думка, що технічний прогрес розвивається неперервно (гіпотеза неперервності) не відповідає дійсності, на противагу цьому гіпотеза дискретності пояснює драматичну суперечність між періодами насичення нововведень і їх недостатності. Динаміка потоків, припливи і відпливи базових нововведень визначають зміни в економіці, які відображаються в зміні періодів зростання і стагнації».

5.4. Теорія прискорення

      У сучасних умовах розвитку підприємництва виникла так звана теорія прискорення, або теорія інноваційного підприємництва. Представники даної концепції грунтуються на теорії довгих хвиль і розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов'язане з новаторським ризиковим підходом (синдром Силіконової долини).

  Білу Гейтсу потрібно було тільки 10 років, щоб починаючи з нуля в «Microsoft», стати найбагатшою льодиною світу. Його доходи оцінюються в 18 млрд дол. Нащадки попередніх імперій (Форд, Рокфеллер, Дюпон) отримували доходи, які становили приблизно чверть від доходів Гейтса. Жодна зі старих імперій капіталу у свій час не досягла таких успіхів за такий короткий період. Теоретики називають це — «синдром Силіконової долини» («Silikon Vallex Syndrom»), що підтверджує висновки авторів інноваційних теорій і, зокрема, теорії прискорення про зв'язок інноваційної діяльності та підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу.

5.5. Соціально-психологічна модель

    Соціально-психологічна концепція теорії нововведень пов'язана з пріоритетом людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю. Основне місце в ній посідають проблеми ролі особистості, поведінки, мотивації, рівень освіти, аналіз соціально-психологічних і організаційно-соціологічних чинників. Для цих теорій основним є виділення певної групи людей як особливих носіїв інновацій. Представниками цієї теорії є X.Барнетт,  Є.Вітте,  Е.Денісон.

   У їхніх дослідженнях головне місце відводиться питанню про можливість високих темпів інновацій, що вирішує теорія стимуляторів (Є.Вітте). Об'єктом дослідження тут є перешкоди, які виникають при впровадженні нововведень. Для їх усунення, згідно з даною теорією, необхідно організувати плідну сумісну роботу «владних стимуляторів» (адміністрації) та «кваліфікованих стимуляторів» (фахівців.) — своєрідну творчу групу, де фахівці створюють новинки, а адміністрація — умови для їх упровадження та усунення всіляких перешкод.

6) Державне регулювання інноваційного процесу та методи реалізації інноваційної політики

    Державне регулювання інноваційного процесу на сучасному етапі є однією з головних умов розвитку економіки. В економічній літературі західні автори зазначають, що, наприклад, у торговельному балансі США за 25 років нова техніка забезпечила одержання 25 млрд дол. доходу, а традиційна — завдала 1 б млрд дол. збитків. Виходячи з наведених фактів та досвіду світової практики, успішна науково-технічна діяльність неможлива без системи ефективної державної підтримки. Необхідність державного регулювання іннова-ційних процесів зумовлена в першу чергу масштабами фінансових витрат на проведення досліджень і реалізацію їх результатів. Удосконалення процесів наукового пізнання роб-лять НДДКР дедалі дорожчими. Нові наукові результати досягаються висококваліфіко-ваними, а отже, і високооплачуваними кадрами, при цьому випереджуючими темпами зростає фондоозброєність наукової праці. Ще більше витрат потребує реалізація нововве-день. Ці значні капітальні вкладення пов'язані з технічним переоснащенням виробництва, витратами на пошук і придбання науково-технічної інформації, навчання персоналу, організаційні заходи. Великих витрат потребують експертиза, патентування, сертифікація нової продукції тощо. А це не під силу окремим суб'єктам ринкової діяльності.

   Досягнення мети та виконання завдань інноваційної політики здійснюються через застосування конкретних методів її реалізації, арсенал яких достатньо широкий.

   За ознакою форми дії на інноваційний розвиток економіки весь арсенал методів поділяється на методи прямого та непрямого регулювання.

     Суть методів прямого регулювання полягає в тому, що держава бере на себе ініціативу у виборі пріоритетів науково-технічного розвитку, фінансування та стимулювання розроблення важливих національних інноваційних програм. При цьому чинник часу набуває стратегічного характеру. НДДКР потребують не тільки великих фінансових витрат, а й стають більш ризикованими й утримати технологічну монополію фірмам не завжди вдається. Щоб швидше використати ринковий потенціал, держава стимулює міждержавну, галузеву, міжфірмову координацію та кооперацію інноваційної діяльності.    

     Саме такої стратегії дотримуються  Франція, Нідерланди, Японія.

     Стратегія децентралізованого регулювання (методи непрямою регулювання) — складніший механізм участі держави в інноваційній сфері. Держава в цій стратегії відіграє провідну роль, але відсутні міцні директивні зв'язки. У США це набуло форми загальнонаціональної кампанії за дебюрократизацію, дерегламентацію та дерегулювання. Більш широко застосовуються методи «управління ініціативою», зорієнтовані на стимулювання ініціативи суб'єктів господарської діяльності. Саме таких методів дотримується США, Великобританія та ряд інших країн.

    Методи непрямою регулювання створюють економічні та правові умови для прискорення інноваційного розвитку. проте це не означає, що такі умови мають бути однакові для всіх галузей розвитку науки і техніки. Держава може їх диференціювати відповідно до пріоритетних напрямів та програм. Але головне, щоб у межах кожного напряму чи програми наукові, дослідні та проектні організації мали однакові економічні й правові умови діяльності, що сприятиме розвитку конкуренції між ними.

7) Сучасні інноваційні механізми :

    Ризикові підприємства не повертають вкладені у них інвестором кошти і не виплачують відсотки на них. Проте інвестор отримує права на всі запантовані «ноу-хау», інновації та засновницький прибуток від діяльності ризикових підприємств, якщо вони досягають успіху. Такі підприємства засновують безпосередньо підприємці, менеджери, бізнесмени. Вони можуть бути окремими відділеннями (філіями) крупних компаній і фінансових груп. Такі підприємства або компанії, фірми називаються венчурними, а їх бізнес називають ризиковим або венчурним.

   Венчурні (ризикові) підприємства вигідні великим компаніям, банкам, страховим компаніям, оскільки таким шляхом вони використовують підприємницький талант дрібних бізнесменів, їх енергію і творчу ініціативу, частково перекладають на них ризик нововведень.

  Науково-технологічні парки, що поєднують науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт, винаходів у промисловість і бізнес. Головне завдання цих інноваційних структур - сприяти розвитку високих і надвисоких технологій.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43782. Лошадь в сельском подворье 110 KB
  Лошадь русской рысистой породы - правильного, гармоничного телосложения, однако из-за особенностей разведения, сложившихся на начало XX века, может иметь довольно различный экстерьер. Как правило, это — это сухая лошадь, с длинноватой спиной, наклонной, сухой шеей средней длины, крепкими сухими ногами, пропорционально несколько короче, чем спина.
43783. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В УЧЕРЕЖДЕНИЯХ ДОПОЛНИТЕЛЬНОГО ОБРОЗОВАНИЯ 239.16 KB
  Понятие информационной технологии. Составляющие информационной технологии. Современные информационные технологии. Информационные технологии в дополнительном образовании.
43785. Лишение свободы как уголовное наказание 163.04 KB
  В теории уголовного права нет единого определения содержания наказания в виде лишения свободы, но большинство ученых считают, что содержание этого одного из наиболее суровых видов наказаний состоит в принудительной изоляции осужденного путем помещения его в предназначенные для этого учреждения на срок, установленный приговором суда, со специальным режимом содержания.
43786. Розробка обємно-планувальних рішень готелю на 90 місць категорії *** 386.97 KB
  Метою дипломної роботи є розробка обємнопланувальних рішень готелю на 90 місць категорії . Задачі роботи: Визначити земельну ділянку для будівництва готелю. Обґрунтувати розміщення готелю на земельній ділянці.
43787. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СПЕКТРУ СМУГ ЧАСТОТ 174 – 230 МГц, 470 – 862 МГц 2.45 MB
  МЕРЕЖІ ЦИФРОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ 1. Найбільш важливими ресурсами мережі цифрового телебачення є частотний і територіальний ресурси. Портативний прийом може забезпечуватися методами організації одночастотної мережі з використанням заповнювачів. Найбільш важливими ресурсами мережі цифрового телебачення є частотний і територіальний ресурси.
43788. Оценка и анализ инвестиционных проектов на примере капиталообразующих вложений аэропорта «Внуково» 506.64 KB
  Инвестиции могут осуществляться в различных формах. В целях систематизации планирования и анализа они могут быть сгруппированы по ряду различных оснований или признаков классификации. Объект инвестирования выступает базисным типологическим признаком при классификации инвестиций.
43789. Державне регулювання попиту і пропозиції на регіональному ринку праці (на прикладі Житомирської області) 374.62 KB
  Здебільшого ринок праці визначається як інститут або механізм, у якому покупці та продавці здійснюють процеси купівлі-продажу товару «робоча сила», вступаючи у відносини товарного обміну. Очевидно, що при визначенні поняття «ринок праці» багато уваги приділяється обміну через те, що ця сфера відіграє значну роль у системі суспільного виробництва і саме в ній відбуваються процеси купівлі–продажу товару.
43790. Изучение элементов диодной оптопары: светодиода и фотодиода 462.73 KB
  Оптронами называют такие оптоэлектронные приборы в которых имеются источник и приемник излучения светоизлучатель и фотоприемник с тем или иным видом оптической и электрической связи между ними конструктивно связанные друг с другом. Яркость излучения L величина равная отношению силы света к площади светящейся поверхности. Максимальное спектральное распределение λmx длина волны излучения соответствующая максимуму спектральной характеристики излучения СИД. Характеристики светодиодов Цвет свечения характеризуется спектральными...