17369

Економічна програма кейнсіанства. Сутність економічних досліджень Дж.Кейнса

Доклад

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Економічна програма кейнсіанства. Сутність економічних досліджень Дж.Кейнса. Запропоноване Кейнсом трактування економічного процесу потрапило у сприятливий грунт оскільки світова економіка після Великої депресії мала потребу в стимуляторах які дозволили б їй

Украинкский

2013-07-01

80 KB

2 чел.

Економічна програма кейнсіанства. Сутність економічних досліджень Дж.Кейнса.

   Запропоноване Кейнсом трактування економічного процесу потрапило у сприятливий грунт, оскільки світова економіка після Великої депресії мала потребу в стимуляторах, які дозволили б їй подолати кризові потрясіння. На кожному етапі кризових явищ кейнсіанство збагачувалась новими ідеями модифікувало і уточнювало свою назву.

КЕЙНСІАНСТВО — один із провідних напрямів розвитку сучасної наукової думки, в основі якого лежить вчення англійського економіста Дж.М. Кейнса (основні положення сформульовані в 30-х роках XX ст.). Він перевів центр економічних досліджень у сферу макроекономіки, ставши її першовідкривачем і, тим самим, здійснивши переворот в економічній теорії. Центральним пунктом кейнсіанства є забезпечення ефективного сукупного попиту за вирішальної ролі державного економічного регулювання. Кейнс розробив модель макроекономічного зростання і рівноваги, в якій вказав на основні фактори сукупного попиту: споживання населення, інвестиції підприємств, витрати держави і державне регулювання чистого експорту. У загальній теорії зайнятості Кейнс пов'язав показники сукупного попиту (сукупного споживання) і сукупних заощаджень (сукупних інвестицій) із зайнятістю, досліджував дію мультиплікатора інвестицій і зайнятості, довівши, що від ефективного попиту, створеного новими інвестиціями, залежать рівень зайнятості та макроекономічна рівновага.

 1.В чому сутність методологічних основ кейнсіанства?

Головна ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова система зовсім не є досконалою та саморегульованою і що максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити тільки активне втручання держави в економіку. Новаторство економічного вчення Дж.М. Кейнса в методологічному плані виявилось насамперед у двох основних напрямках:

по-перше, у наданні переваги макроекономічн. аналізу перед мікроекономі.;

по-друге, в обґрунтуванні концепції так званого ефективного попиту, тобто потенційно можливого та стимульованого державою сукупного попиту.

У докейнсіанській економічній теорії неподільно панував мікроекономічний підхід до аналізу господарських явищ і процесів. Зокрема, в центрі дослід-жень маржиналізму (ранньої неокласичної теорії) перебував раціональний суб'єкт, окрема фірма, проблеми максимізації її прибутку як джерела нагромад-ження капіталу, мінімізації витрат. На думку неокласиків, за безперебійного функціонування ринкової економіки можна за оптимальним варіантом не лише забезпечити задоволення вимог як споживачів, так і виробників, а й досягти загальної ринкової рівноваги. Умовою такого раціонального господа-рювання уявлялась вільна, нічим не обмежена конкуренція, яку назвали "досконалою". Ефективне функціонування фірм повністю ототожнювалось із ефективним функціонуванням всієї економічної системи, з раціональним розподілом і використанням усіх її виробничих ресурсів, включаючи й працю (робочу силу). Отже, Можливість існування значної і тривалої неповної зайнятості просто виключалась.

  Такому вищезазначеному підходу Дж.М. Кейнс протиставив свій макроекономічний метод, тобто дослідження взаємозв'язків і пропорцій між сукупними народногосподарськими величинами — національним доходом, інвестиціями, заощадженнями, сукупний попит і пропозиція, зайнятість.

   Макроекономічний підхід передбачає, що умови процвітання окремої фірми зовсім не є умовами процвітання всієї економіки в цілому. Між економічними цілями фірми і суспіль-ної економіки виникають суперечності, вирішення яких слід шукати у відновленні макро-економічної рівноваги, загальнонаціональних пропорцій, насамперед відповідності суку-ного попиту сукупній пропозиції, обсягу заощаджень чистим сукупним інвестиціям, до-сягненні повної зайнятості.Отже, Дж.М. Кейнс вступив у ще незвідану галузь економічних явищ, став першопрохідцем у комплексному дослідженні економіки як єдиного цілого, за-снувавши не тільки нов. напрям економ. думки, а й нову наук. дисципліну—макроеконом.

 2. В чому ж особливості предмета і методу економічних досліджень Дж.М. Кейнса?

Кейнс змінив уявлення про предмет економічної теорії, під яким він розумів кількісні функціональні залежності в ринковій економіці, взаємозв'язки макроекономічних показників. У цьому відношенні Кейнс мав попередників (зокрема, економістів тієї ж стокгольмської школи), які теж вивчали ті чи інші функціональні зв'язки процесу суспільного відтворення, однак саме він найбільш повно сформулював новий напрямок досліджень — державне регулювання ринкової економіки.

Економічні явища, кількісні зв'язки між якими з'ясовував Кейнс, поділялись ним на дві групи:

1) незалежні змінні (сукупна пропозиція, інвестиції, норма відсотка, гранична схильність до споживання або заощаджень);

2)  залежні змінні (зайнятість, сукупний попит, національний дохід).

«Нашою остаточною метою, — зауважував Кейнс, — є вибір таких змінних величин, які піддаються свідомому контролю або управлінню з боку центральної влади в рамках тієї економічної системи, в якій ми живемо».

З предметом досліджень тісно пов'язаний і метод Кейнса. Дослідник абстрагувався від якісних змін у розвитку способу виробництва. Економічні явища він розглядав, як правило, в загальному плані, у вигляді агрегатних (сукупних) категорій. Такий метод дав можливість виявити загальні функціональні зв'язки в ринковій економічній системі.

Значення теорії Кейнса полягає не просто в перегляді традиційних підходів до аналізу процесів економічного розвитку. Кейнс заклав загальнотеоретичні основи дослідження функціональних залежностей і взаємозв'язків реальних економічних величин як агрегованих категорій, показав їхній вплив на хід і тенденції економічного розвитку.

   Кейнсіанська революція припускає використання активної економічної політики, врахування соціальних, психологічних,організаційних факторів.

Сучасна економічна теорія так чи інакше пов'язана з теорією і методологією Кейнса. Вона не може ігнорувати широке трактування предмета економічної науки, вплив на процеси економічного розвитку різноманітних умов і факторів.

3.Який взаємозв'язок зайнятості, цін та інфляції в теорії Дж. Кейнса?

      Оскільки відповідно до теорії Кейнса, основа економічного зростанняефективний попит, і основним елементом економічної політики є його стимулювання. Головний засіб – це активна фіскальна політика держави, спрямована на стимулювання інвестицій і підтримання високого рівня споживчого попиту за рахунок державних витрат. То, неминучим наслідком такої політики є дефіцит бюджету і зростання грошової маси в економіці країни. Так, у рамках класичного напряму наслідком зростання грошової маси є пропорційне зростання цін на продукцію, тобто адекватне інфляційне зростання цін. А от основне твердження Кейнса у цьому питанні зводилося до того, що збільшення грошової маси в обігу буде провокувати інфляційне зростання цін у тій же пропорції лише за умов повної зайнятості. За умов неповної зайнятості зростання грошової маси викликатиме збільшення обсягів використання ресурсів. Іншими словами, будь-яке збільшення грошової пропозиції буде розподілятися між підвищенням цін, збільшенням грошової заробітної плати і зростанням виробництва та зайнятості, і чим далі від стану повної зайнятості перебуватиме економіка, тим більшою мірою збільшення грошової маси буде позначатися на зростанні виробництва і зайнятості, а не на зростанні цін. Бюджетний дефіцит, зростання грошової маси й інфляція, на думку Кейнса, є цілком достатньою ціною за підтримання високого рівня зайнятості й стабільного підвищення рівня

національного доходу. Втім, абсолютна, або істинна (за його термінологією), інфляція спостерігається тільки тоді, коли відбувається зростання ефективного попиту за повної зайнятості. Слід зазначити, що в праці Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» закладені основи теорії інфляції витрат, тобто зростання цін, пов'язаного зі збільшенням грошової заробітної плати.

4. Які заходи державного регулювання економіки пропонує Дж.М. Кейнс?

У концепції Кейнса економічні чинники поділяються на незалежні та залежні. До незалежних чинників, які він називає незалежними змінними, Кейнс відносить: схильність до споживання, граничну ефективність капіталу і норму відсотка. Саме вони визначають обсяг ефективного попиту. До залежних чинників, або залежних змінних, унесено: обсяги зайнятості й національного доходу. Завдання державного втручання Кейнс вбачає у впли-ві на незалежні змінні, а через їх посередництво — на зайнятість і національ-ний. дохід Іншим словами, завданням держави є збільшення ефективного попиту і зниження гостроти проблем реалізації. Вирішальним компонентом ефективного попиту Кейнс вважав інвестиції, приділяючи їх стимулюванню першорядну увагу. У його праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» рекомендуються два основних методи збільшення інвестицій: бюджетний і грошово-кредитної політики.

  Перший припускає активне фінансування, кредитування приватних підпри-ємців із державного бюджету. Кейнс назвав таку політику «соціалізацією інвестицій». З метою збільшення обсягу ресурсів, необхідних для збільшення приватних капіталовкладень, у рамках бюджетної політики передбачалася також організація державних закупівель товарів і послуг. Для пожвавлення економічної кон'юнктури Кейнс рекомендував також збільшення державних капіталовкладень, які відіграли б роль своєрідного «ключа запалювання», що запускає механізм мультиплікатора. Оскільки приватні інвестиції в умовах депресії різко скорочуються внаслідок песимістичних поглядів щодо перспектив одержання прибутку, рішення про стимулювання інвестицій має взяти на себе держава. При цьому головний критерій успіху для державної стабілізаційної бюджетної політики, на Думку Кейнса, — збільшення платоспроможного попиту, навіть якщо витрати грошей державою, на перший погляд, здаватимуться марними. Більше того, державні витрати на непродуктивні цілі завжди більш вагомі, тому що вони не супроводжуються зростанням пропозиції товарів, але мультиплікаційний ефект забезпечують.

Кредитно-грошова політика, на думку Кейнса, має полягати у всебічному зниженні ставки відсотка. Це знизить нижню межу ефективності майбутніх капіталовкладень і зробить їх більш привабливими. Таким чином, держава повинна забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка дала б змогу знизити відсоткову ставку (так звана політика дешевих грошей). Кейнс фактично підтверджує допустимість інфляції, вважаючи, що це менше зло, ніж безробіття. Вона може бути навіть доброчинною, тому що зменшує переваги ліквідності. Проте виключна кредитно-грошова політика, вказував Кейнс, недостатня в умовах глибокого спаду, оскільки не забезпечує належного відновлення впевненості в підприємницькому середовищі. Крім того, ефективність грошової політики обмежена тим, що за певною межею економіка може опинитися у так званій ліквідній пастці, в якій нагромадження грошової маси практично не знижує норми відсотка.

Ліквідність – гроші для оплати зобов язань (ДЦП), легкість перетворен. мат.цінн. в готівку.

5. В чому полягає Економічна програма кейнсіанства?

    Нарощування інвестицій може досягатися за допомогою заходів бюджетно-фінансової і кредитно-грошової політики. Перша передбачала активну участь держави в господарській діяльності не тільки у вигляді регулюючого впливу на процеси, які відбуваються в цій сфері, але й в ролі самостійного економічного суб'єкта. Держава повинна розширювати обсяги капіталовкладень у різні галузі господарства, що повинно стати імпульсом економічного зростання, запускаючи механізм мультиплікатора. Головна мета таких інвестиційрозширення платоспроможного попиту, а не отримання додаткової кількості продукції. Тому непродуктивні витрати навіть доцільніші, оскільки не збільшують пропозиції, а забезпечують мультиплікаційний ефект.

   До числа рекомендацій, покликаних сприяти розширенню сукупного попиту, належало збільшення державних закупівель товарів і послуг, організація громадських робіт, які фінансуються з бюджету, реалізація соціальних програм, що мають за мету перерозподіл частини доходу на користь груп населення з найбільшою схильністю до споживання.

  Неминучим наслідком такої політики повинен був стати дефіцит державного бюджету, внаслідок якого передбачалося збільшення грошової маси і загроза інфляції. Кейнс однак вважає, що інфляція розпочнеться лише у випадку зростання попиту в умовах повної зайнятості. Якщо ж її немає, то додаткові витрати призведуть лише до залучення у виробництво недовикористаних ресурсів, а не до зростання цін. Крім того, невеликий рівень контрольованої інфляції навіть корисний, оскільки знецінювання грошей протистоїть тенденції до надання переваги ліквідності.

   У зв'язку з цим розглядаються можливості кредитно-грошової політики, головна мета якої — впливати на ставку відсотка, щоб з її допомогою стимулювати інвестиції. Чим нижчою буде норма відсотка, тим більш охоче власники засобів будуть вкладати їх у яку-небудь справу, а не перетворювати в заощадження. Домогтися цього можна за допомогою політики «дешевих грошей». Центральні банки знижують норму обов'язкових резервів комерційних банків, знижують облікову ставку, починають купувати облігації на відкритому ринку цінних паперів. Скуповування облігацій у комерційних банків збільшує їх кредитні можливості, а у населення — їхню купівельну спроможність. Усе це означає збільшення грошової пропозиції, внаслідок чого знижується відсоткова ставка, що в свою чергу стимулює зростання інвестиційних витрат, збільшення реального ВНП і зайнятості.

    Але самої лише кредитно-грошової політики, як вважає Кейнс, недостатньо для вирішення проблеми «ефективного попиту». Вплив на ставку відсотка має обмеження. 

  У періоди депресії падіння відсоткової ставки може досягнути такого рівня, нижче якого вона вже не опускається. Зміна грошової пропозиції в такому випадку не буде впливати на норму відсотка, а остання — на обсяг інвестицій. Така ситуація називається «ліквідною пасткою».  Звідси слідувало, що кредитно-грошова політика не завжди може бути ефективною і сприяти виходу економіки зі стану депресії, а тому перевага надавалася бюджетній політиці.

   Кейнсіанська програма включала в собі також рекомендації щодо впливу на зовнішньоекономічні складові сукупного попиту. Одним із найважливіших його компонентів є чистий експорт (різниця між експортом і імпортом), а тому прагнення до активного сальдо торгового балансу є одним із способів підвищення ефективності попиту. У зв'язку з цим більш перспективною зовнішньоторговою політикою, на думку Кейнса, є протекціонізм. Держава, захищаючи господарство від зовнішньої конкуренції, створює умови для розширення вітчизняного виробництва і зайнятості, що є умовою зростання національного доходу.

    Важливим інструментом впливу на стан сукупного попиту і складових його елементів може стати також валютний курс. Корегуючи переміщення валютних потоків із країни в країну, можна впливати на стан платіжних балансів, а через них — на економічну ситуацію в країні. Кейнс підтримував введення фіксованих валютних курсів, що передбачало активну державну участь у їх підтримці, оскільки цей варіант зменшував ризик і невизначеність у торгових взаємовідносинах, сприяв нормалізації міжнародних валютних розрахунків і пом'якшенню болючих наслідків девальвацій національних валют, до яких країни час від часу вдавалися задля розширення своїх експортних можливостей.

    Кейнсіанські ідеї та рекомендації були частково враховані під час форму-ванні Бреттон-Вудсської валютної системи, яка протягом трьох десятиліть після Другої світової війни закріпилася у практиці міжнародних розрахунків.

       Рекомендації активного втручання в економіку регулюючого начала зустріли з розумінням, а їх теоретичне обгрунтування поклало початок переосмисленню традиційних тверджень економічної науки й оформилося в новий напрямок, що зайняв у сучасній економічній теорії пануюче становище

7-а. Людський, соціальний ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК  ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ У СОЦІАЛЬНООРІЄНТОВАНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ (до питання 7, семінару №6)   

  В умовах інформаційного суспільства, коли складність праці надзвичайно зростає (до того ж у масових масштабах і в переважній кількості галузей народного господарства),  бачення місця людини та її трудового внеску у загальний економічний та соціальний розвиток суспільства знаходить своє визнання насамперед у появі категорій людський капітал, соціальний, інтелектуальний капітал, за допомогою яких визначається сутність якісно нового зв'язку між працею, добробутом, багатством, соціальним статусом у суспільстві та власністю.

    Все це власне і становить сутність змін соціалізації економічного життя. Актуальність таких змін у системі потреб суспільства та особистості знайшла своє відображення у кардинальних змінах пріоритетів інтересів авторитетної міжнародної громадської організації — Римського клубу: від аналізу та прогнозу тенденцій і перспектив глобального розвитку людства він перейшов до аналізу проблем розвитку самої людини, визнавши вже у першій доповіді такого спрямування, що проблеми людини, реалізації її внутрішнього потенціалу є ключовими для всього комплексу глобальних проблем.

   Сьогодні формуються нові пропорції оптимального поєднання особистих і соціальних інтересів, індивідуалізму та колективізму і, як наслідок, народжується дихотомія приватної та особистої власності. На думку сучасних багатьох учених, уперше в історії умовою приналежності людини до панівного класу стає не право володіти благом, а здатність його використати. Соціальний статус людини усе більше визначається насамперед її освітнім рівнем, здатністю перетворювати інформацію у знання, самостійно здійснювати продуктивну діяльність в умовах технологічно досконалого суспільства.

   Концепція людського капіталу (Г. Беккер, Т.Шульц, Ф.Уелч та інші.) полягає у розумінні зазначеної форми капіталу як результату внутрішньої трансформації самих індивідів під впливом розвитку їх здібностей, навичок, знань тощо. Така трансформація дає змогу, з одного боку, гнучкіше реагувати на зміни, що відбуваються у виробництві, з другого — викликає до життя нагальну потребу у стрімкому зростанні інвестицій у людський капітал,(про що детально розглянуто на лекціях). До того ж  система глибинних знань Е. Демінга, наприклад, орієнтує фірми на створення моделі безперервного навчання найманих працівників та управлінців.Людський капітал слід розглядати, по-перше, як базову основу становлення інтелектуального капіталу, що забезпечує більш глибокий підхід до розуміння поля прояву та реалізації здібностей працівника; по-друге, у самому людському капіталі варто виділяти, дві основні складові: знання, навички, творчі здібності та рівень інтелектуального потенціалу, підприємницької культури, організаторської етики.  

  Загальною умовою виникнення соціального капіталу можна вважати зміни, які протягом останніх десятиліть відбуваються у структурі продуктивних сил і характері праці під впливом НТР. Тепер не тільки найманий працівник залежить від роботодавця, підприємця, а й роботодавець є залежним від найманого працівника через високий рівень кваліфікації останнього, творчого характеру його праці, відсутності миттєво доступної альтернативи вибору щодо заміни працівників адекватною за якістю працею. Така система зв'язків, будучи позаекономічною, і навіть, до певної міри, позаматеріальною, забезпечує водночас зростання рівня мотивації праці та якість системи стимулів, тобто є продуктивною, її реальними організаційними формами можуть бути різні види соціального партнерства.

  Соціальний капітал є надбанням не тільки окремих колективів, фірм, організацій. За вертикальною ознакою він має підстави для існування на рівні окремих регіонів і навіть країн. Головною умовою такої його властивості є створення розвиненого громадянського та інформаційного суспільства, форм соціального партнерства, за яких може виникати висока ступінь довіри між народом і владою. Тому необхідно перетворювати соціальний капітал на постійно функціонуючий інститут у системі економічних відносин. На  такому рівні формами існування соціального капіталу у розвинутих країнах є системи соціального партнерства, патерналізму, пожиттєвого найму, соціальної відповідальності бізнесу тощо.

Специфічною особливістю функціонування соціального капіталу є його тісна залежність від рівня сформованості у національній економічній системі капіталу інтелектуального.   

   Якщо інтелектуальна праця не є необхідною для забезпечення конкуренції в усіх сферах суспільної економічної діяльності явищем, то можливості розвитку соціального капіталу значно обмежені, оскільки з боку власників інших форм капіталу — фінансового, фізично-го тощо, втрачаються потреби та інтереси до соціального партнерства, прозорості у відно-синах із найманими працівниками, знижується рівень соціальної відповідальності бізнесу, та й з боку державних чиновників, особливо у постсоціалістичних перехідних суспільст-вах, спостерігається відверте ігнорування думки та позиції зайнятих у виробництві.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63862. Причины изменения языка в разных социальных группах 47.5 KB
  Эти слова прижились и использует в повседневной речи. Часто употребляемые молодыми людьми слова и выражения не понятны взрослым нашим родителям бабушкам дедушкам. От слова €œботать учиться эти и многие другие слова и выражения привносят собой в язык особый смысловой оттенок.
63863. «Другие»: оценка гомосексуальности в разных культурах 24.08 KB
  Сегодня СМИ затрагивают абсолютно любые темы. Общество стало свободным, открытым. На просторах интернета можно найти ответы на любую тему. Эти изменения коснулись не только, каких либо масштабных процессов (внутренняя и внешняя политика), но и более личностных.
63864. Анализ государственной языковой политики республик в составе Российской Федерации через призму Интернет-сайтов их органов власти 39.33 KB
  Российская Федерация состоит из 83 субъектов 21 из которых являются республиками. Таблица 1 Государственные языки и титульные этносы в республиках России Республика Государственные языки Доля титульного этноса...
63865. Изменение социальных отношений и институтов 23.82 KB
  Меняется время меняются социальные институты и социальные отношения. Социальные институты от лат. Институты характеризуются своими возможностями влиять на поведение людей посредством установленных правил определяющих так её поведение.
63866. Мировоззрение молодежи в трансформационном аспекте 33.94 KB
  Мировоззрение система взглядов на объективный мир и место человека в нём на отношение человека к окружающей его действительности и самому себе а также обусловленные этими взглядами основные жизненные позиции людей их убеждения идеалы принципы познания и деятельности ценностные ориентации.
63867. Трансформация предпринимательской культуры в России в постсоветский период 22.52 KB
  На современном этапе в ходе проведения социально-экономических реформ активно обсуждается вопрос экономической культуры российского предпринимательства. В данной связи следует учитывать что именно степень эффективности проведения...
63868. Трансформация языка в контексте социокульутрных изменений 48.38 KB
  В обществе непрерывно происходят различные социальные процессы которые могут приводить к возникновению новых элементов и исчезновению ранее существовавших элементов и отношений между ними. Одним из таких элементов относится Язык который подвергся изменениям в результате социокультурного развития.
63870. К вопросу о генезисе творческой стратегии современного акционизма 52.94 KB
  На первый взгляд акция и поэзия понятия антагонистические: акция кратковременна поэзия устремлена в вечность акция направлена вовне – поэзия автореферентна акция ставит конкретные цели поэзия бежит любого рода инструментализации...