17370

Корпоратизм як форма суспільних відносин

Доклад

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Корпоратизм як форма суспільних відносин Відносини корпоратизму властиві всім капіталістичним країнам з тією лише різницею що ступінь розвиненості соціального партнерства в них різний. З ускладненням суспільного ладу окрема особа усе в меншій мірі здатна здійснити з...

Украинкский

2013-07-01

60 KB

4 чел.

Корпоратизм як форма суспільних відносин

Відносини корпоратизму властиві всім капіталістичним країнам з тією лише різницею, що ступінь розвиненості соціального партнерства в них різний. З ускладненням суспільного ладу окрема особа усе в меншій мірі здатна здійснити захист своїх інтересів і змушена об'єднуватися в представницькі господарські і суспільно-юридичні структури, що, у свою чергу, мають тенденцію до ієрархічного ускладнення у формі об”єднань. Корпорації – це своєрідні форми публічної влади. Вони виникають як представницькі утворення по захисту своїх господарських, політичних, соціальних і ідеологічних інтересів. Фірми, громадські організації, державні органи співпрацюють заради загальних цілей: стабільності прибутку соціального і політичного клімату, підтримки свого позитивного іміджу і т.д. І хоча одні  організації зорієнтовані на одержання господарського прибутку, інші – на добродійність, а треті на захист прав власності й особистих свобод або захист навколишнього середовища, оздоровлення і спорт, і т. ін., спільним  для них усіх у плані корпоратизму є співробітництво і солідарність.

Корпоративні організації є ініціаторами по встановленню норм корпоративної поведінки, створюючи її, вони створюють корпоративну культуру взаємовідносин і втягують у ці відносини окремі підприємства і конкретних громадян. Конституція позитивного корпоратизму – набір заздалегідь узгоджених правил поведінки, що, зокрема, включає "Кодекс честі підприємця", орієнтованих на вищі людські цінності. А вони, якраз, і є моральною основою громадянського суспільства. Ідеологія співробітництва організацій, що представляють одначасно і економіку, і суспільство є ідеологією корпоратизму усередині організації. Таким чином, корпоратизм є ніщо інше як своєрідна форма суспільних відносин у становленні громадянського суспільства. Корпоратизм – партнерські відносини між складовими суспільства, державними і громадськими організаціями. Це – оболонка з відносин суспільної згоди, яка, в свою чергу, знаходиться в оболонці тотожних ідеологічних і етико-культурних цінностей; це – оболонки, у межах яких здійснюються адміністративно-правові відносини. Відносини корпоратизму пронизують суспільство в цілому і його окремі корпорації, підприємства й організації. Отже, керування корпорацією (корпоративне управління) знаходиться під впливом корпоратизму – партнерських і етико-культурних відносин, але центральною суттю його залишаються відносини по розподілу прав власності.

Інтеграція національних господарств у глобальну світову економіку супроводжується розвитком демократизму і міжнародного корпоратизму. До цього їх примушує спільна зацікавленість у вирішенні глобальних проблем: раціонального використання ресурсів планети, охорони навколишнього середовища як умови збереження людської цивілізації, вирішення демографічних проблем тощо. Цьому сприяє інноваційний вибух у сфері інформаційно-комунікаційної технології. Наприклад, поява електронної технології торгівлі сприяла підвищенню прозорості діяльності фірм, дотриманню регламенту корпоративних відносин.

У чисто теоретичному аспекті корпоратизм як громадські відносини історично виник як форма соціальної захищеності, форма суспільного договору і суспільного вибору, що побудована на основі логіки поводження індивідів.

Корпоративні організації та їх об'єднання і союзи спочатку виникли як противага класово-станової організації феодального суспільства, як колективний захист від феодального утиску і феодального бюрократизму. Зародком і ядром корпоратизму – його економічним базисом є загальне володіння власністю, а точніше капіталом, що приносить додаткову вартість – прибуток, а в процесі його розвитку – усуспільнення економіки і її глобалізацію. Первісними формами корпоративного ведення господарства були кооперативи і звичайні партнерства. Особливим якісним стрибком у розвитку корпоратизму стала участь в акціонерному капіталі робітників і найманого персоналу взагалі. І хоча роль акціонера-працівника як власника дрібного пакету акцій у справах корпорації незначна, проте цей факт принципово розширив і якісно змінив внутрішнє фірмове поле корпоратизму. З політекономічного погляду, у результаті появи акціонерних товариств відбувся перехід від приватної власності до корпоративно-приватної.

Корпоративний сектор реальної економіки знаходиться під впливом громадських організацій, що не займаються діловим партнерством: політичних партій, профспілок, просвітницьких, спортивних, охорони довкілля, жіночих і ін. Важливою особливістю корпоратизму є те, що соціальне партнерство дозволяє уникнути конфліктів у трудових відносинах, реалізувати право власності на робочу силу, її якість, тобто реалізувати право на привласнення частини прибутку підприємства по чиннику – „робоча сила”, а також реалізувати право на участь представників трудового колективу в управлінні підприємством. Такий стан справ пояснюється процесом демократизації громадського життя в індустріальних країнах і трансформацією їхніх економік у соціально-орієнтовані економіки.

Корпоратизацію громадського життя визначають, насамперед, господарські корпорації. Вони є основною частиною корпоративної економіки в тому розумінні, що ступінь розвитку корпоратизму в господарській сфері визначає ступінь розвитку корпоратизму в громадському житті взагалі.

З позицій соціальної теорії управління під діловою корпорацією варто розуміти не стільки велике і складне акціонерне товариство, скільки будь-яке акціонерне товариство, у якому розвинуті інститути і механізм справедливого розподілу прав власності і згладжування соціальних протиріч усередині і з зовнішніми партнерами корпоративних відносин; у якому існують правові гарантії щодо виконання встановлених умов інвестування і зміни умов господарювання за згодою інвесторів-акціонерів, одержання залишкового прибутку у формі дивідендів, підкріплених розвинутим корпоративним законодавством і ліберальною судовою практикою тощо, Адже акція не тільки цінний папір, отриманий завдяки купівлі, а в деякому розумінні контрактна угода, договір, що зобов'язує корпорацію (АТ) виконувати вище згадані умови. Корпорацією в повному розумінні цього слова є фірми, у яких відносини партнерства доведені до досконалості.

Таким чином, сучасний капіталізм – капіталізм державно-корпоративний. Корпоративний капіталізм, з погляду вирішення класових протиріч, – новітня форма зм'якшення протистояння праці і капіталу за допомогою взаємного співробітництва держави, громадських організацій підприємців, профспілок, консультативних рад і т. і., з капіталом. Корпоративне право в широкому тлумаченні представляє собою єдність міжнародного, національно-державного регулювання корпоративної діяльності з внутрішньокорпоративним регулюванням. Його основою є єдність і сукупність державних нормативних актів та внутрішньокорпоративних актів і положень. Ця основа доповнюється конкретною реалізацією норм звичаєвого права. Формальні акти і звичаєве право в даному випадку регулюють систему відносин між рядовими акціонерами й органами управління корпорації (акціонерного товариства): зборами акціонерів, наглядовою радою, правлінням, акціонерами-аутсайдерами й акціонерами-інсайдерами, відносинами корпорації з центральними і місцевими державними і муніципальними органами, громадськими організаціями, інвестиційними фондами, а також міжкорпоративні відносини.

Отже, корпоратизм у державному масштабі означає розвиток демократії (народ – джерело влади; реалізується право громадянина брати участь у вирішенні державних справ; існує виборність представницьких органів влади, наявність широких цивільних прав і панування приватної власності) і присутність у суспільній свідомості громадян почуття взаємозалежності, єдності і причетності до даного товариства і його культури, панування в суспільних відносинах і поведінці громадян стереотипів солідарності і комунітарності, партнерських відносин між громадянами різних соціальних груп і державою, толерантності до культури національних меншин, відповідальності громадян перед суспільством і державою. Розвинутий корпоратизм у масштабі країни і на місцях є сутністю громадянського суспільства.

Ефективність діяльності підприємства в ринковій економіці і, особливо, в умовах жорсткої конкуренції безпосередньо залежить від розвинутості відносин корпоратизму. Ступінь розвинутості корпоратизму (товариства, партнерства) відноситься до найважливіших показників, що характеризують ефективність управління і відбиваються на ефективності виробництва в цілому. Зворотною стороною цього показника є показник політичної, моральної й ідеологічної конфліктності. Отже, раціональний розподіл прав власності і підвищення корпоративної культури в цілому як чинник зростання ефективності виробництва має не менш важливе значення, ніж чинник раціоналізації технології управління.

У становленні громадянського суспільства із соціально-орієнтованою економікою важливе значення має розвиток громадських організацій. Їхній авторитет у суспільстві і вплив на державу є важливою умовою демократизації суспільства і суспільної злагоди. Кількісне збільшення і розмаїття громадських організацій – характерна риса становлення громадянського суспільства. Результатом співробітництва громадських організацій із підприємницькими структурами і державою є узгодження особистих, колективних і суспільних інтересів. Авторитет і активність громадських організацій сприяє підвищенню культури людських взаємовідносин і демократизації управління усередині господарських підприємств; сприяє розвитку правомірної та сумлінної конкуренції, обміну економічною інформацією, злиттю на підставі взаємовигідних угод, і, зрештою, стабільному розвитку економіки.

В Україні система соціального партнерства знаходиться на початку свого розвитку. Правовою основою цього розвитку є Конституція України і Закони України: "Про об'єднання громадян", "Про органи самоврядування", "Про колективні договори й угоди" та інше. В країні, безумовно, формально існує значна кількість різних видів суспільних корпорацій (об'єднань) і релігійних організацій. До того ж ділові корпорації: АТ, технопарки, біржі, інститути спільного інвестування, страхові товариства, консалтингові фірми, неприбуткові науково-дослідні організації, кооперативи, садово-городні товариства тощо, знаходяться не тільки в економіко-корпоративних, але і соціальних відносинах; їхні внутрішні відносини також мають поряд з економіко-корпоративним соціальний зміст.

Вищезазначене переконує в тому, що ідея соціального партнерства в Україні може бути цілком реалізованою, і підставою для цього є, нехай і не зовсім розвинутий, але існуючий корпоратизм і позитивний патерналізм. Питання про модель майбутньої соціальної політики (скандинавскої, англосакської, континентальної або винятково української) залишається відкритим. Ясно лише одне – концепція розвитку соціального і ділового партнерства в Україні повинна виходити з об'єктивної необхідності демократизації всієї суспільної життєдіяльності, а саме: розвиток корпоративної культури в усіх ланках управління і підвищення культурно-політичної свідомості всіх соціальних груп населення, а також активізації діяльності громадських організацій по захисту соціальних, політичних, економічних і культурних інтересів громадян.

Лібералізація ринкових відносин і проголошення України конституційно демократичною, соціальною і правовою державою відкрили нові можливості розвитку корпоратизму і, насамперед, переходу від одержавлення корпоративних організацій до їхнього співробітництва з державою як на формальній демократичній основі, так і відносинах суспільної злагоди і суспільного вибору.

Розвитку соціального партнерства в Україні найбільш всього заважає значне соціальне розшарування, корупція, високий рівень безробіття, відсутність державного і суспільного контролю і, як наслідок, ігнорування чиновниками законодавства. До негативних рис українського корпоратизму слід також віднести безліч ворогуючих і схильних до піарівських виборчих технологій політичних партій (понад 100), що представляють собою політико-ідеологічні угруповання, більшість яких відірвані від широких мас і народно-корпоративних інтересів взагалі. Дещо подібне відбувається й у профспілковому русі. Становлення незалежних профспілок пішло не лише шляхом їх роздержавлення і посилення ідеї захисту соціально-трудових інтересів працюючих, а й шляхом диференціації і послаблення ролі профспілок у захисті трудящих в цілому. Недоліком також є і те, що державні службовці позбавлені культури корпоратизму і по суті є плоть від плоті чиновниками, а не громадянами з великої літери, і держава загалом залишається колективним етатіарним чиновником.

У механізмі соціального партнерства до центральних інститутів відноситься механізм переговорів найманих робітників у особі їхніх профспілок з роботодавцями. Відповідно до статистичного щорічника України лише 75 відсотків працівників охоплено колективними договорами. Відсутність колективного договору автоматично веде до погіршення умов праці: безпеки, гігієни й оплати праці, обмежує можливість підвищення кваліфікації працівників тощо. Ще одним наслідком у сфері трудових відносин, і самим значним, що тягне невиконання зобов'язань, узятих роботодавцями, є низька якість угод, які дуже часто укладаються формально. Належний контроль за укладенням колективного договору відсутній. Обласні ради соціального партнерства не мають діючих інструментів впливу на роботодавців. У законі про колективні договори й угоди чітко не визначені норми покарання посадових осіб за невиконання колективного договору, відхилення від його норм тощо. Наслідком цього є соціальна напруга в суспільстві, трудові конфлікти і страйки. Наприклад, у 2000 р. у страйках брало участь 20,7 тис.осіб 76-ти підприємств.

Профспілкові організації, як і в часи радянської влади, зосереджуються на розподільчій функції: наданні матеріальної допомоги, розподілі соціальних благ тощо, а не захисті прав робітників у сфері їхніх трудових відносин із роботодавцями. Приватні підприємства і закриті АТ в основному не мають профспілкових організацій, припинили існування ради трудових колективів. В таких випадках не враховується те, що тільки законний захист прав працівників може дійсно вирішувати їхні матеріальні і соціальні проблеми як за рахунок виконання роботодавцями колективних договорів, так і поліпшення управління підприємством під впливом профспілок. Острах самостійності й, як наслідок, зачерствілість і бюрократизм превалюють в діяльності профспілок. І, що особливо кидається у вічі, – наявність залежності лідерів профспілкових організацій від керівництва підприємств через страх звільнення з роботи за активну діяльність. Як факт, в Україні соціальна сфера не тільки не укріплена, а  значною мірою зруйнована.

Корпоратизація громадського життя неможлива без орієнтації державного апарату на ідеологію корпоратизму – рівноправне співробітництво з усіма корпоративними структурами суспільства, на викорінювання з нього пихатості чиновників. Завдання полягає в тому, щоб насправді реалізувалося гасло „держава для людини”. На цьому шляху особливе значення має активне проведення адміністративної реформи і боротьба з бюрократизмом. Зниження бюрократизму і, зокрема корумпованості, можливе лише шляхом систематизації законодавчого простору, усунення протиріч, різночитань і прогалин у ньому, які дозволяють обходити сутність законів, шляхом налагодження контролю за виконанням законів, виключаючи при цьому зайві контрольні перевірки як засіб хабарництва. Соціально-корпоративна політика повинна враховувати і бути спрямованою на усунення недовіри працівників до владних структур. Всім відомо, що населення ухиляється від пошуку захисту в міліції і судах. Відомо і те, що судова система України знаходиться поза громадським контролем, а існує під контролем місцевої влади, а ЗМІ під контролем їхніх засновників, а не журналістів. Для того центральною і шановною постаттю в державах з розвинутим громадянським суспільством визнано депутата, проте статус цієї особи в Україні не користується належною репутацією.

Розвиток соціального корпоратизму, у повному розумінні його змісту, можливий лише за наявності високого рівня матеріального забезпечення населення і розвинутості соціальної сфери, а це передбачає активну соціальну політику держави. Таку політику, за якою досягнення ідеї рівності і солідарності стають справжньою метою державної  діяльності, і цій ідеї підпорядкована політика підйому економіки, перерозподілу прибутків за допомогою податків у напрямку розвитку охорони здоров'я, соціального страхування, пенсійного забезпечення, страхування з безробіття, матеріальної підтримки з боку держави в одержанні освіти. На жаль, Україна тільки стає на шлях соціального корпоратизму.

                                                                                                     

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

36096. Інвестиційне проектування. Курс лекцій 1.62 MB
  Оцінка економічної привабливості та ефективності проекту [0. Методичні підходи до визначення економічної вартості проекту [0. Оцінка впливу проекту на економіку країни ТЕМА 1. Досвід проектування на всіх його стадіях накопичений за умов адміністративної економіки базувався на принципах і методах адміністративнокомандної системи і був відірваний від сучасної методології й багатющого інструментарію що застосовується у світовій економічній науці.
36097. Історія економіки та економічної думки 769.5 KB
  Роль матеріального виробництва й виробничих відносин у виникненні розвитку зміні способів виробництва К. У відповідності до класифікаційних факторів виділяються етапи розвитку економіки: 1 первіснообщинний азіатський античний рабовласницький феодальний капіталістичний комуністичний спосіб виробництва К. Предметний простір охоплює: 1 предмет історії економічних учень вивчення історичного процесу виникнення розвитку і зміни економічних поглядів на різних ступенях розвитку суспільства ; 2 предмет економічної історії у...
36098. Інформатика та комп’ютерна техніка. Інформаційні системи та технології 22.72 MB
  Економічна інформатика вивчається протягом 2х семестрів і включає наступні теми: операційна система Windows текстовий редактор Word табличний процесор Excel програмування мовою VBA система керування базами даних Access. Для введення даних у цю комірку ви повинні за допомогою клавіатури ввести необхідний текст або числа. Одним з основних застосувань таблиць є занесення в них різних числових даних їхнє підсумовування й подання підсумкових значень. Табличний процесор Excel створення й занесення даних у ...
36099. Інформаційні системи і технології в фінансових установах 1.18 MB
  Економічна ефективність автоматизованої інформаційної системи АІС. Створення та склад автоматизованого банку даних АБД. Передумови створення та основні переваги баз даних БД. Поняття і класифікація автоматизованого банку даних АБД. Склад автоматизованого банку даних.
36100. ЕКОЛОГІЧНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ 245.5 KB
  Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені такі види адміністративних стягнень: попередження; штраф який обчислюється у кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян нмдг; оплатне вилучення предмета який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; незаконно добутих об’єктів тваринного чи рослинного світу; грошей одержаних внаслідок вчинення...
36101. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 352.5 KB
  Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається кодексом та іншими законами. Кодексом визначено співвідношення права інтелектуальної власності та права власності як різних правових категорій.
36102. Інформаційні системи та технології. Опорний конспект лекцій 420 KB
  В сучасних умовах стрімко зростає попит на інформацію та інформаційні послуги. В зв’язку з цим технологія опрацювання інформації намагається використовувати найширший спектр технічних засобів і, передусім, комп’ютерну техніку та цифрові електронні засоби комунікації. На їх основі створюються обчислювальні системи і мережі не лише для накопичення, збереження та перетворення інформації, а й для максимального наближення термінальних пристроїв до робочого місця фахівця або керівника, який приймає рішення.
36103. КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО 1.44 MB
  Навчальний посібник розрахований для студентів неюридичних навчальних закладів I – IV рівня акредитації які вивчають трудове право України а також для всіх хто цікавиться проблемами господарського законодавства. МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПО ПІДГОТОВЦІ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО ПРОГРАМА ІЗ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 5. Вивчення господарського законодавства передбачає вміння майбутніх фахівців на практиці застосовувати набуті знання вміння та...
36104. Кримінальне право України 468 KB
  Конституція України. Кримінальний Кодекс України від 5квітня 2001р. Кримінальний процесуальний Кодекс України від 28 грудня 1960р.