17370

Корпоратизм як форма суспільних відносин

Доклад

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Корпоратизм як форма суспільних відносин Відносини корпоратизму властиві всім капіталістичним країнам з тією лише різницею що ступінь розвиненості соціального партнерства в них різний. З ускладненням суспільного ладу окрема особа усе в меншій мірі здатна здійснити з...

Украинкский

2013-07-01

60 KB

4 чел.

Корпоратизм як форма суспільних відносин

Відносини корпоратизму властиві всім капіталістичним країнам з тією лише різницею, що ступінь розвиненості соціального партнерства в них різний. З ускладненням суспільного ладу окрема особа усе в меншій мірі здатна здійснити захист своїх інтересів і змушена об'єднуватися в представницькі господарські і суспільно-юридичні структури, що, у свою чергу, мають тенденцію до ієрархічного ускладнення у формі об”єднань. Корпорації – це своєрідні форми публічної влади. Вони виникають як представницькі утворення по захисту своїх господарських, політичних, соціальних і ідеологічних інтересів. Фірми, громадські організації, державні органи співпрацюють заради загальних цілей: стабільності прибутку соціального і політичного клімату, підтримки свого позитивного іміджу і т.д. І хоча одні  організації зорієнтовані на одержання господарського прибутку, інші – на добродійність, а треті на захист прав власності й особистих свобод або захист навколишнього середовища, оздоровлення і спорт, і т. ін., спільним  для них усіх у плані корпоратизму є співробітництво і солідарність.

Корпоративні організації є ініціаторами по встановленню норм корпоративної поведінки, створюючи її, вони створюють корпоративну культуру взаємовідносин і втягують у ці відносини окремі підприємства і конкретних громадян. Конституція позитивного корпоратизму – набір заздалегідь узгоджених правил поведінки, що, зокрема, включає "Кодекс честі підприємця", орієнтованих на вищі людські цінності. А вони, якраз, і є моральною основою громадянського суспільства. Ідеологія співробітництва організацій, що представляють одначасно і економіку, і суспільство є ідеологією корпоратизму усередині організації. Таким чином, корпоратизм є ніщо інше як своєрідна форма суспільних відносин у становленні громадянського суспільства. Корпоратизм – партнерські відносини між складовими суспільства, державними і громадськими організаціями. Це – оболонка з відносин суспільної згоди, яка, в свою чергу, знаходиться в оболонці тотожних ідеологічних і етико-культурних цінностей; це – оболонки, у межах яких здійснюються адміністративно-правові відносини. Відносини корпоратизму пронизують суспільство в цілому і його окремі корпорації, підприємства й організації. Отже, керування корпорацією (корпоративне управління) знаходиться під впливом корпоратизму – партнерських і етико-культурних відносин, але центральною суттю його залишаються відносини по розподілу прав власності.

Інтеграція національних господарств у глобальну світову економіку супроводжується розвитком демократизму і міжнародного корпоратизму. До цього їх примушує спільна зацікавленість у вирішенні глобальних проблем: раціонального використання ресурсів планети, охорони навколишнього середовища як умови збереження людської цивілізації, вирішення демографічних проблем тощо. Цьому сприяє інноваційний вибух у сфері інформаційно-комунікаційної технології. Наприклад, поява електронної технології торгівлі сприяла підвищенню прозорості діяльності фірм, дотриманню регламенту корпоративних відносин.

У чисто теоретичному аспекті корпоратизм як громадські відносини історично виник як форма соціальної захищеності, форма суспільного договору і суспільного вибору, що побудована на основі логіки поводження індивідів.

Корпоративні організації та їх об'єднання і союзи спочатку виникли як противага класово-станової організації феодального суспільства, як колективний захист від феодального утиску і феодального бюрократизму. Зародком і ядром корпоратизму – його економічним базисом є загальне володіння власністю, а точніше капіталом, що приносить додаткову вартість – прибуток, а в процесі його розвитку – усуспільнення економіки і її глобалізацію. Первісними формами корпоративного ведення господарства були кооперативи і звичайні партнерства. Особливим якісним стрибком у розвитку корпоратизму стала участь в акціонерному капіталі робітників і найманого персоналу взагалі. І хоча роль акціонера-працівника як власника дрібного пакету акцій у справах корпорації незначна, проте цей факт принципово розширив і якісно змінив внутрішнє фірмове поле корпоратизму. З політекономічного погляду, у результаті появи акціонерних товариств відбувся перехід від приватної власності до корпоративно-приватної.

Корпоративний сектор реальної економіки знаходиться під впливом громадських організацій, що не займаються діловим партнерством: політичних партій, профспілок, просвітницьких, спортивних, охорони довкілля, жіночих і ін. Важливою особливістю корпоратизму є те, що соціальне партнерство дозволяє уникнути конфліктів у трудових відносинах, реалізувати право власності на робочу силу, її якість, тобто реалізувати право на привласнення частини прибутку підприємства по чиннику – „робоча сила”, а також реалізувати право на участь представників трудового колективу в управлінні підприємством. Такий стан справ пояснюється процесом демократизації громадського життя в індустріальних країнах і трансформацією їхніх економік у соціально-орієнтовані економіки.

Корпоратизацію громадського життя визначають, насамперед, господарські корпорації. Вони є основною частиною корпоративної економіки в тому розумінні, що ступінь розвитку корпоратизму в господарській сфері визначає ступінь розвитку корпоратизму в громадському житті взагалі.

З позицій соціальної теорії управління під діловою корпорацією варто розуміти не стільки велике і складне акціонерне товариство, скільки будь-яке акціонерне товариство, у якому розвинуті інститути і механізм справедливого розподілу прав власності і згладжування соціальних протиріч усередині і з зовнішніми партнерами корпоративних відносин; у якому існують правові гарантії щодо виконання встановлених умов інвестування і зміни умов господарювання за згодою інвесторів-акціонерів, одержання залишкового прибутку у формі дивідендів, підкріплених розвинутим корпоративним законодавством і ліберальною судовою практикою тощо, Адже акція не тільки цінний папір, отриманий завдяки купівлі, а в деякому розумінні контрактна угода, договір, що зобов'язує корпорацію (АТ) виконувати вище згадані умови. Корпорацією в повному розумінні цього слова є фірми, у яких відносини партнерства доведені до досконалості.

Таким чином, сучасний капіталізм – капіталізм державно-корпоративний. Корпоративний капіталізм, з погляду вирішення класових протиріч, – новітня форма зм'якшення протистояння праці і капіталу за допомогою взаємного співробітництва держави, громадських організацій підприємців, профспілок, консультативних рад і т. і., з капіталом. Корпоративне право в широкому тлумаченні представляє собою єдність міжнародного, національно-державного регулювання корпоративної діяльності з внутрішньокорпоративним регулюванням. Його основою є єдність і сукупність державних нормативних актів та внутрішньокорпоративних актів і положень. Ця основа доповнюється конкретною реалізацією норм звичаєвого права. Формальні акти і звичаєве право в даному випадку регулюють систему відносин між рядовими акціонерами й органами управління корпорації (акціонерного товариства): зборами акціонерів, наглядовою радою, правлінням, акціонерами-аутсайдерами й акціонерами-інсайдерами, відносинами корпорації з центральними і місцевими державними і муніципальними органами, громадськими організаціями, інвестиційними фондами, а також міжкорпоративні відносини.

Отже, корпоратизм у державному масштабі означає розвиток демократії (народ – джерело влади; реалізується право громадянина брати участь у вирішенні державних справ; існує виборність представницьких органів влади, наявність широких цивільних прав і панування приватної власності) і присутність у суспільній свідомості громадян почуття взаємозалежності, єдності і причетності до даного товариства і його культури, панування в суспільних відносинах і поведінці громадян стереотипів солідарності і комунітарності, партнерських відносин між громадянами різних соціальних груп і державою, толерантності до культури національних меншин, відповідальності громадян перед суспільством і державою. Розвинутий корпоратизм у масштабі країни і на місцях є сутністю громадянського суспільства.

Ефективність діяльності підприємства в ринковій економіці і, особливо, в умовах жорсткої конкуренції безпосередньо залежить від розвинутості відносин корпоратизму. Ступінь розвинутості корпоратизму (товариства, партнерства) відноситься до найважливіших показників, що характеризують ефективність управління і відбиваються на ефективності виробництва в цілому. Зворотною стороною цього показника є показник політичної, моральної й ідеологічної конфліктності. Отже, раціональний розподіл прав власності і підвищення корпоративної культури в цілому як чинник зростання ефективності виробництва має не менш важливе значення, ніж чинник раціоналізації технології управління.

У становленні громадянського суспільства із соціально-орієнтованою економікою важливе значення має розвиток громадських організацій. Їхній авторитет у суспільстві і вплив на державу є важливою умовою демократизації суспільства і суспільної злагоди. Кількісне збільшення і розмаїття громадських організацій – характерна риса становлення громадянського суспільства. Результатом співробітництва громадських організацій із підприємницькими структурами і державою є узгодження особистих, колективних і суспільних інтересів. Авторитет і активність громадських організацій сприяє підвищенню культури людських взаємовідносин і демократизації управління усередині господарських підприємств; сприяє розвитку правомірної та сумлінної конкуренції, обміну економічною інформацією, злиттю на підставі взаємовигідних угод, і, зрештою, стабільному розвитку економіки.

В Україні система соціального партнерства знаходиться на початку свого розвитку. Правовою основою цього розвитку є Конституція України і Закони України: "Про об'єднання громадян", "Про органи самоврядування", "Про колективні договори й угоди" та інше. В країні, безумовно, формально існує значна кількість різних видів суспільних корпорацій (об'єднань) і релігійних організацій. До того ж ділові корпорації: АТ, технопарки, біржі, інститути спільного інвестування, страхові товариства, консалтингові фірми, неприбуткові науково-дослідні організації, кооперативи, садово-городні товариства тощо, знаходяться не тільки в економіко-корпоративних, але і соціальних відносинах; їхні внутрішні відносини також мають поряд з економіко-корпоративним соціальний зміст.

Вищезазначене переконує в тому, що ідея соціального партнерства в Україні може бути цілком реалізованою, і підставою для цього є, нехай і не зовсім розвинутий, але існуючий корпоратизм і позитивний патерналізм. Питання про модель майбутньої соціальної політики (скандинавскої, англосакської, континентальної або винятково української) залишається відкритим. Ясно лише одне – концепція розвитку соціального і ділового партнерства в Україні повинна виходити з об'єктивної необхідності демократизації всієї суспільної життєдіяльності, а саме: розвиток корпоративної культури в усіх ланках управління і підвищення культурно-політичної свідомості всіх соціальних груп населення, а також активізації діяльності громадських організацій по захисту соціальних, політичних, економічних і культурних інтересів громадян.

Лібералізація ринкових відносин і проголошення України конституційно демократичною, соціальною і правовою державою відкрили нові можливості розвитку корпоратизму і, насамперед, переходу від одержавлення корпоративних організацій до їхнього співробітництва з державою як на формальній демократичній основі, так і відносинах суспільної злагоди і суспільного вибору.

Розвитку соціального партнерства в Україні найбільш всього заважає значне соціальне розшарування, корупція, високий рівень безробіття, відсутність державного і суспільного контролю і, як наслідок, ігнорування чиновниками законодавства. До негативних рис українського корпоратизму слід також віднести безліч ворогуючих і схильних до піарівських виборчих технологій політичних партій (понад 100), що представляють собою політико-ідеологічні угруповання, більшість яких відірвані від широких мас і народно-корпоративних інтересів взагалі. Дещо подібне відбувається й у профспілковому русі. Становлення незалежних профспілок пішло не лише шляхом їх роздержавлення і посилення ідеї захисту соціально-трудових інтересів працюючих, а й шляхом диференціації і послаблення ролі профспілок у захисті трудящих в цілому. Недоліком також є і те, що державні службовці позбавлені культури корпоратизму і по суті є плоть від плоті чиновниками, а не громадянами з великої літери, і держава загалом залишається колективним етатіарним чиновником.

У механізмі соціального партнерства до центральних інститутів відноситься механізм переговорів найманих робітників у особі їхніх профспілок з роботодавцями. Відповідно до статистичного щорічника України лише 75 відсотків працівників охоплено колективними договорами. Відсутність колективного договору автоматично веде до погіршення умов праці: безпеки, гігієни й оплати праці, обмежує можливість підвищення кваліфікації працівників тощо. Ще одним наслідком у сфері трудових відносин, і самим значним, що тягне невиконання зобов'язань, узятих роботодавцями, є низька якість угод, які дуже часто укладаються формально. Належний контроль за укладенням колективного договору відсутній. Обласні ради соціального партнерства не мають діючих інструментів впливу на роботодавців. У законі про колективні договори й угоди чітко не визначені норми покарання посадових осіб за невиконання колективного договору, відхилення від його норм тощо. Наслідком цього є соціальна напруга в суспільстві, трудові конфлікти і страйки. Наприклад, у 2000 р. у страйках брало участь 20,7 тис.осіб 76-ти підприємств.

Профспілкові організації, як і в часи радянської влади, зосереджуються на розподільчій функції: наданні матеріальної допомоги, розподілі соціальних благ тощо, а не захисті прав робітників у сфері їхніх трудових відносин із роботодавцями. Приватні підприємства і закриті АТ в основному не мають профспілкових організацій, припинили існування ради трудових колективів. В таких випадках не враховується те, що тільки законний захист прав працівників може дійсно вирішувати їхні матеріальні і соціальні проблеми як за рахунок виконання роботодавцями колективних договорів, так і поліпшення управління підприємством під впливом профспілок. Острах самостійності й, як наслідок, зачерствілість і бюрократизм превалюють в діяльності профспілок. І, що особливо кидається у вічі, – наявність залежності лідерів профспілкових організацій від керівництва підприємств через страх звільнення з роботи за активну діяльність. Як факт, в Україні соціальна сфера не тільки не укріплена, а  значною мірою зруйнована.

Корпоратизація громадського життя неможлива без орієнтації державного апарату на ідеологію корпоратизму – рівноправне співробітництво з усіма корпоративними структурами суспільства, на викорінювання з нього пихатості чиновників. Завдання полягає в тому, щоб насправді реалізувалося гасло „держава для людини”. На цьому шляху особливе значення має активне проведення адміністративної реформи і боротьба з бюрократизмом. Зниження бюрократизму і, зокрема корумпованості, можливе лише шляхом систематизації законодавчого простору, усунення протиріч, різночитань і прогалин у ньому, які дозволяють обходити сутність законів, шляхом налагодження контролю за виконанням законів, виключаючи при цьому зайві контрольні перевірки як засіб хабарництва. Соціально-корпоративна політика повинна враховувати і бути спрямованою на усунення недовіри працівників до владних структур. Всім відомо, що населення ухиляється від пошуку захисту в міліції і судах. Відомо і те, що судова система України знаходиться поза громадським контролем, а існує під контролем місцевої влади, а ЗМІ під контролем їхніх засновників, а не журналістів. Для того центральною і шановною постаттю в державах з розвинутим громадянським суспільством визнано депутата, проте статус цієї особи в Україні не користується належною репутацією.

Розвиток соціального корпоратизму, у повному розумінні його змісту, можливий лише за наявності високого рівня матеріального забезпечення населення і розвинутості соціальної сфери, а це передбачає активну соціальну політику держави. Таку політику, за якою досягнення ідеї рівності і солідарності стають справжньою метою державної  діяльності, і цій ідеї підпорядкована політика підйому економіки, перерозподілу прибутків за допомогою податків у напрямку розвитку охорони здоров'я, соціального страхування, пенсійного забезпечення, страхування з безробіття, матеріальної підтримки з боку держави в одержанні освіти. На жаль, Україна тільки стає на шлях соціального корпоратизму.

                                                                                                     

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58966. Англомовні країни. Велика Британія 55.5 KB
  Respected quests! Our todays lesson is devoted to Great Britain. Its our final lesson on the topic. We are going to review the material we have already learnt and try to learn something new. Hope you will enjoy every minute of the lesson.
58967. Архітектурні споруди в казці 45.5 KB
  Завдання до уроку 1. Структура уроку І. Повідомлення теми завдань уроку й мотивація навчання 1 хв. Уведення до теми уроку методом створення ігрової ситуації уявної мандрівки у країну казок 8 хв.
58968. Біблія - памятка світової писемності 53 KB
  Мета: познайомити старшокласників з історією виникнення Біблії її історичним шляхом. Довести вічну цінність Біблії для всіх людей. Перші 39 книг близько три чверті Біблії складають Старий Заповіт визнаються за Святе Письмо іудаїзмом і християнством.
58969. Біблія на уроці фізики 47.5 KB
  культура є тими костилями яких потребує наша душа їх можна відкинути тільки після видужання А. Формувати у школярів справжню духовність можна лише тоді коли використовувати на уроці Святе Письмо Біблію. Далеко не всі події можна сприймати буквально. Якщо в Євангелії говориться наприклад про сліпого глухого або німого то під ним можна розуміти скажімо людину яка не бачить справ Господніх не чує Бога Слова не прославляє величі Його дій; під заскалкою або піщинкою в оці ближнього великий чи малий гріх; під світильником ...
58970. Біосинтез білка 37 KB
  Під час вивчення цієї теми в учнів часто виникають труднощі повязані з розумінням процесів транскрипції трансляції ролі рибосоми в утворенні молекули білка. Сформувати в учнів поняття генетичний код етапи біосинтезу білка реакції матричного синтезу.
58971. Спостережливість - шлях до краси і знань 39.5 KB
  Назвіть кольори веселки. Що в неживій природі нагадує ці кольори Сонце світло вогонь ліхтар. Тепер розглянемо останні три кольори: блакитний синій фіолетовий. Де в неживій природі можемо побачити ці кольори Небо вода сніг лід.
58973. Боротьба з корупцією 34 KB
  Учням представляється документ Досвід компанії Shell у боротьбі з корупцією. Концерн Shell Group займається господарською діяльністю у 130ти країнах світу. За багато років своєї діяльності Shell розвив політику боротьби з корупцією.
58974. Боротьба ОУН „УПА" у 40-х - на початку 50-х років 57 KB
  Основні поняття: ОУН організація українських націоналістів український політичний рух що ставив собі за мету встановлення незалежної української держави. Отже наша тема: Боротьба ОУН УПА у 40х на початку 50х років. Що таке депортація розвитку безкоштовної освіти...