17372

Ринковий механізм саморегулювання

Контрольная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Крах моделі ринкового саморегулювання. Кейнсіанська революція в економічній теорії. В економічній історії розвитку ринкової економіки чисте ринкове регулювання проходило через механізм вільної ринкової конкуренції та вільного ціноутворення повної свобод

Украинкский

2013-07-01

82 KB

11 чел.

Крах моделі ринкового саморегулювання. Кейнсіанська революція в економічній теорії. 

        В економічній історії розвитку ринкової економіки чисте ринкове регулювання проходило через механізм вільної ринкової конкуренції та вільного ціноутворення, повної свободи економічної діяльності господарюючих суб’єктів. В умовах ринкового саморегулювання проходили такі процеси: 1.відбувалось стихійне переливання капіталу (через внутрігалузеву та міжгалузеву конкуренцію); 2.здійснювались  структурні зрушення в економіці; 3.встановлювались пропорції між сферами та галузями народного господарства. Фактично проходив процес саморегулюючого економічного розвитку. І такий ринковий механізм функціонував без особливих збоїв декілька століть.

    Перша економічна криза мала прояв у 1825р., коли ринковий механізм виявив свою неспроможність через те, що рівновага між попитом і пропозицією досягаються шляхом руйнування частини національного багатства та стагнації продуктивних сил. Остаточного краху система ринкового саморегулювання зазнала під час Великої депресії в 1929-1933рр. Ця криза стала ударом для вищезазначеної неокласичної теорії А.Сміта.

 Як реакція на нездатність неокласичної теорії відповісти на питання про причини кризи та шляхи стабілізації економіки з’являється КЕЙНСІАНСТВО, в основу формування якого, були покладені ідеї англійського вченого Джона М.Кейнса, який, поряд з К.Марксом і А.Смітом, є один з трьох найвидатніших економістів світу.

   Кейнс був не тільки вчений, але і функціонером: зам. Канцлера казначейства, чле-ном Ради директорів Англійського банку, розробляв основи повоєних міжнародних фінансових відносин, що привели до створення Міжнародного Валютного Фонду (МВФ),  МФК та Міжнародного банку  реконструкції і розвитку.

Кейнс зробив предметом свого аналізу народне господарство в цілому і такий підхід отримав назву МАКРОЕКОНОМІЧНОГО, а створений ним напрямок, отримав назву – Кейнсіанство, який викладено в книзі ”Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936р).

   Кейнсіанство – це макроекономічна теорія, яка визнає і обгрунтовує необхідність та значучисть державного регулювання ринкової економіки.

За цією теорією держава регулює наступні макроекономічні показники:

1.національний доход; 2.сукупна пропозиція; 3.сукупний попит; 4.зайнятість; 5.заощадження; 6.інвестиції.

   Основним фактором, за цією теорією, здатним вивести економіку з кризи є сукупний попит, який визначається трьома складовими: 1)Споживанням населення; 2)Інвестиціями підприємств; 3)Державними витратами.

Кейнсіанську економічну політику іноді називають концепцією управління попитом.

   На кожному єтапі кризових явищ кейнсіанство збагачувалась новими ідеями модифікувало і уточнювало свою назву.

Так, НТР, що розгорнулась в післявоенній Європі, вимагала нових державних важелів регулювання, відповідно виникає новий напрям –  неокейнсіанство. 

На етапі світової економічної кризи 1974-75рр. –  склалося посткейнсіанство.  

Короткий огляд кейнсіанства дозволяє зробити ряд висновків:

- ця теорія розробила макроекономічний метод дослідження економіки;

- ця теорія обгрунтувала необхідність і назвала конкретні важелі державного регулювання ринкової економіки як під час кризи, так і на довгострокову перспективу;

- ця теорія пояснила циклічний розвиток економіки (спад, пожвавлення, підйом) не обєктивними законами, а психологією людей.

   Боротьба неокласичної і неокейнсіанської шкіл за втілення в життя своїх ідей йде постійноі сьогодні, але поряд з цим є спроба поєднати окремі положення класичної теорії,  неокласичної теорії і кейнсіанства. Ця нова течія отримала назву  неокласичний синтез.

7. Соціально орієнтована ринкова економіка. Інституціональна економіка та інститоціонально-соціологічний напрямок її розвитку.

   На межі 19 та 20 століття в економічної теорії виник і сформувався Інституціонально-соціологічний напрямок, який був наслідком реакції реформаторів-економістів на негативні соціально-економічні сторони капіталізму. Принциповою відміністю цієї концепції від інших є те, що в ній економічні процеси пояснюються не тільки економічними явищами, а і соціально-політичними, правовими, соціально-психологічними, а також етичними умовами життя та звичаєм і традиціями.

    Інституціонально-соціологічний напрямок – це фактично сукупність теорій, в яких акцентується увага на ролі соціальних інститутів в економічному розвитку. В основі цього напрямку лежить ідея синтезу  соціологічного і економічного аналізу матеріалістичного початку і одночасно суб’єктивно психологічного початку в тлумаченні суспільних процесів.

    Термін «нова інституційна економіка» було введено Уільямсоном в роботі «Ринки і ієрархії» (1975 р.), де викладено засади неоінституціоналізму. 

    Сьогодні неоінституціоналізм породив такі концепції:

1.Теорія суспільного вибору; 2.Теорія прав власності; 3.Теорія агентів; 4.Теорія трансакціональних витрат; 5.Конституційна економіка; 6.Економіка політики; 7.Економіка права; 8.Економіка організацій; 9.Нова економічна історія.

Зазначимо, що Р.Коуз бачить головну ваду бувших соціалістичних країн у відсутності ринкових інститутів, які мінімізують трансакційні витрати.

  ТЕПЕР РОЗГЛЯНЕМО НОВУ СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ

  Постіндустріальна економічна система, яку ми розглядали на попередніх лекціях, тобто постіндустріальне суспільство – це фактично є нова сучасна екноміка, що потребує нової економічної теорії і ця теорія має назву ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ (неоінституціоналізм).   

  Ці теорії спрямовані на вдосконалення ринкового господарства не шляхом прямого втручання держави в економіку, а через опосередкований вплив на інституціональну систему суспільства. Тобто, участь держави інакше трактується ніж за Кейнсіанством.

   Головне за теорією інституціоналізма це – не заохочування «ефективного попиту» через експансіоніску політику держави, а створення інституціонального механізму стимулювання конкуренції і збільшення прибутку. Таке, за цією концепціею, досягається лише шляхом встановлення чітких (жорстких) правових рамок, які обмежують монополізацію господарства і нечесну неправомірну конкуренцію.

Інститути – це система законодавчих норм, які забезпечені відповідною інфраструктурою

Інституціоналізація – це спільна діяльність, яка впідпорядкована Інститутам, що є практичним закріпленням зовнішніх норм в суспільній практиці і є фактично соціальною системою.

 

  Перетворення, які відбувалися в виробничих силах, завдячуючи науково-технічній революції (НТР), потягли за собою ланцюг модифікацій, зробивші постіндустріальне суспільство новою економікою. Для усвідомлення цієї еволюції розвитку нагадаю, що в економічній теорії існують такі сектори економіки: 1.доіндустріальний;  2.індустріальний;  3.постіндустріальний.

Першій – є в основному видобувним, базується на сільському господарстві та видобутку корисних копалин, рибальстві, заготівлі лісу, інших ресурсів (нафта, газ, тощо).

Другий – носить перш за все виробничий характер, використовує енергію та машинну технологію для виготовлення товарів.

Третій – є обробним, де обмін інформацією та знаннями відбувається в основному за допомогою телекомунікацій і компютерів.

 Таким чином, перехід до нової економіки обумовлено початком стрімкого, динамічного розвитку у середені ХХ століття науково-технічного прогресу  – (НТП), який: а) якісно перетворив виробничі сили; б) кардинально змінив матеріально-технічнічну базу виробництва, привносячі сюди інформаційний ресурс. Останній утворив: а) самостійну галузь знань –теорію інформаційної економіки; б) комп’ютерну техніку зі світовою мережею Інтернет – класичний приклад так званих загальних виробничих сил, що створюються і використовуються тільки колективом.

Отже, виник новий сектор виробництва – інформація.

Зазначені перетворення потягли за собою довгий ланцюг таких модифікацій:

1.Зміна виробничих сил змінила виробничі відносини, тобто відносини власності – на зміну власнику-капіталісту, що домінував в індустріальному суспільстві, прийшов власник-менеджер.

2.Виник новий вид конкуренції – конкуренція мереж та виник новий фактор виробництва – «час». Іншими словами швидкість отримання інформації визначає результат конкуренції, тобто виявлення лідера. 

3.Розвиток мережі Інтернет призвів до нових критеріїв  раціональності.

4.Загострились негативні наслідки індустріальної економіки, а саме – її природоруйнівний характер, екологія стала ще одним фактором виробництва.

   Сьогодні в новій сучасній економіці, до системоутворюючих факторів виробництва відносяться не тільки праця, земля, капітал , а додаються ще 3: екологія, інформація, час, як б’єкт дослідження нової економічної теорії.  

 

  Основні ознаки загальної моделі нової економіки наступні:

1.Інтелектуальна праця встановлює домінування робітника над засобами виробництва і ця праця стала потребувати приоритету особи робітника.

2.Привалюють асоційовані форми власності – партнерські, корпоративні, АТ.

3.В структурі економіки стала переважати сфера послуг і сфера інформації.

4.Приоритетний статус відводиться сфері споживання.

5.Виросла роль інститутів, зокрема, роль держави як гаранта економічних, соціальних та політичних прав і свобод.  

6.Нова економіка передбачає створення відкритих національних господарст з включенням їх у світовий процес глобалізації.

Недоліки ринку, що можуть бути переборені за допомогою таких державних заходів:

1.Створення суспільних благ (національна оборона, охорона суспільного порядку). 2.Регулювання зовнішніх ефектів.

3.Перерозподіл доходів (забезпечення соціальної справедливості).

4.Проведення антимонопольної політики.

5.Підтримка фундаментальної науки і НТП.

6.Управління охороною довкілля.

7.Підтримка малого та середнього бізнесу.

8.Макроекономічна стабілізпція.

9.Регулювання зовнішньоекономічною діяльністю.

Проте, втручання держави в економіку має межу.

Критерій ефективності державного регулювання – це ефективність ринкової економіки як системи. ПЕРЕТИНАННЯ ! цієї межи призводить до втрачання економічних стимулів, які забезпечують ефективне функціонування ринкового механізму.

Що є Держава?

Держава представлена урядовими установами, які здійснюють юридичну та політичну владу для забезпечення контролю над економічними субєктами і над ринком для досягнення суспільної мети.

Джон.Бьюкен в книзі „Межі свободи” розрізняє дві функції держави:

1. «держава, що захищає» – держава є гарантом дотримання конституційних прав громадян.

2. «держава, що виробляє» – держава виступає в ролі виробника суспільних благ. Але, саме тут міститься основна небезпека – переродження держави в тоталітарну. (Інституціоналісти пропонують набір правил, які гальмували б розвиток держави в бік автократичного режиму, а саме: «система економічних прав власності за Коузом»). Специфікація прав власності

8. Методи державного регулювання (прямі, непрямі). Основні протеріччя змішаної економіки.

Основними елементами механізму збалансованості національного ринку в сучасних умовах є:

а) ринкове регулювання – здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиції тощо;

б) корпоративна планомірність(в її межах монополістична конкуренція та олігополістична). Сьогодні за попередніми домовленостями між виробниками і споживачами надходять до 70% товарів, основну масу яких виробляють гігантські монополістичні об’єднання;

в) державні замовлення. Закупівля значної частини продукції зумовлює гарантований попит на неї. Виконанням цих замовлень зайнято до 20% сукупної робочої сили.

Між цими елементами механізму сучасного регулювання відбувається взаємодія та взаємопроникнення – так, ринкове регулювання доповнює корпоративну планомірність, а вона поширюється і на немонополістичний сектор економіки.

З метою встановлення рівноваги на національному ринку існують такі форми (найважливіші напрями) державного регулювання економікою, а саме:

1)антициклічне регулювання – має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань та зниження рівня інфляції. Це регулювання передбачає використання таких методів як бюджетна та кредитно-грошова політика. До того ж зазначимо, що стимулювання попиту   посилює інфляцію, а антиінфляційне регулювання посилює застій.

2)програмування (капіталістична планомірність), – має тривалий характер і прагне цілеспрямовано впливати на обсяг та напрями капіталовкладень, зміну структури національної економіки, тобто має стратегічні цілі. Це регулювання не передбачає директивності, не встановлює обов’язкові норми і має назву індикативне планування. Сьогодні у деяких розвинутих країнах зводять загальнонаціональні плани до прогнозування.

     Для досягнення як короткострокових, так і тривалих цілей використовують наступні методи державного регулювання:

1)пряме адміністративне та правове регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття нормативних актів (законів, указів, постанов тощо) і відповідних дій виконавчої та законодавчої влади;

2)непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів, зокрема, зміни ставки податку, норми позичково відсотка тощо. Економічна роль держави тут полягає у забезпеченні регулювання суспільного капіталу загалом.

  Основні напрями та сфери державного регулювання економікою такі.

1)проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополістичного сектору економіки;

2)науково-технічна політика, державне стимулювання щодо впровадження науково-технічних розробок: а)визначення та встановлення пріоритетів науково-технічного розвитку відповідно до загальнодержавної стратегії; б)організація та ресурсне забезпечення реалізації ключових напрямків НТП; в)оцінка результатів НТП .

3)активна амортизаційна політика – є важливим методом державного монополістичного регулювання.

4)кредитно-грошова політика. Так кредитна система опосередковує весь процес суспільного виробництва та нагромадження капіталу. Елементами цієї політики є операції з державними цінними паперами, регулювання рівня  процентних ставок, пряме регулювання банківських резервів.

5)здійснення структурної або промислової політики. Так, під впливом НТП  відбуваються структурні зміни в економіці, зокрема, частка матеріального виробництва у ВВП зменшилась, а  нематеріального – зросла.

   Держава розробляє середньотермінові заходи щодо модернізації  вугільної промисловості, кораблебудування, чорної металургії. Держава бере  участь  у розвитку відсталих регіонів, зростанні ефективності та конкурентноздатності національних ТНК, з цією метою їм надаються пільгові кредити, податкові знижки, певні гарантії.

  Сьогодні в світі відбувається посилення регулювання пріоритетних напрямків щодо розгортання науково-технічного розвитку (НТР) на наднаціональному рівні, що здійснюється в межах регіональних економічних  обєднань (інтеграційних угрупувань.)

Держава в перехідній економіці.

Труднощі в тому, що старий інституціональний каркас вже зламаний, а новий ще не побудований. Це означає, що не створені ті інститути, які ніколи не існували при соціалізмі – це головні інститути сучасного ринку, вони такі:

  •  Інститут приватної власності;
  •  багаточисельні правові інститути (кодекси, закони);
  •  інститут економічної відповідальності, який визначає відповідальність за власність інших осіб – це і норми бухгалтерського обліку, і банківського регулювання, і регулювання ринку цінних паперів та інш;
  •  Інститути, які структурують і роблять передбачуваною поведінку партнерів по ринковим відносинам(інститут контрактного права,тощо).

    Створення перерахованих інститутів є необхідністю для побудови в перехідних суспільствах соціально-орієнтованої змішаної економіки і в цьому процесі створення провідна роль повинна належати державі.

   

   Зазначимо, що Соціально-орієнтована змішана економіка містить в собі два починання «соціальность» та «змішаність». Вони сформувались і обєднались в єдину систему не одразу і певною мірою являють з себе конгломерат досягнень як соціалістичної, так і капіталістичної системи господарства. В такій економіці держава може виступати як підприємець.

Під державним підприємництвом в перехідних економіках розуміють діяльність підприємств, що випускають товари і послуги, які необхідні для розвитку національної економіки, за виробництво яких не ризикує братися приватний капітал (це –  військова, авіокосмічні, вугільна галузі, залізниця, автошляхи, тощо – все те, що існує за рахунок бюджету). В цьому контексті важливо зазначити: суб’єктивний адміністративний відбір підприємств за перебування в державному секторі призводить до розвитку коррупційних зв’язків – підкупу чиновників, які розпоряджаються суспільними коштами.

Основні протеріччя змішаної економіки – це протеріччя між приватним підприємництвом та державним втручанням в економіку.

Держава виступає в двох іпостасях: як регулятор економіки і як підприємець.      

     Ця подвійна роль держави визначає дві сторони протиріччя змішаної економіки, а саме:

 -між приватним підприємництвом і державним регулюванням економікою, що в основному має прояв у грошово-кредитній системі.      

-між приватним підприємництвом і державним підприємництвом, що в основному має прояв в системі державних фінансів.

Сучасне Управління – це активно діюча форма розподілу національного богатства, яка визначає стан та розвиток суспільства – це лакмусовій папірець суспільних відносин.

Соціальне Управління це суспільний продукт свідомості та волі людей, який реально обєднує: 1.технічний розвиток промисловості; 2.економічну науку; 3.соціальну теорію. Соціальна цінність цього виду управління – це інтеграційно-стимулюючі властовості, які йому притаманні.

Увага!  Корпоратизм як форма суспільних відносин див.Додат.3.Корпорат.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60640. Організація роботи клубів у школі: міф чи реальність? 352 KB
  До структурних одиниць об’єднання входять клуби різні за напрямками діяльності: 11 дитячих та 2 для дорослих. Дитина займаючись визначеним видом діяльності не тільки одержує первинні знання про свої нахили але і перевіряє...
60644. Розрахунок заробітоку працівників при окладній формі оплати праці 3.01 MB
  Скласти алгоритм та розв’язати задачу “Розрахунок заробітку працівників при окладній формі оплати праці”, використовуючи засоби MS Excel. Визначити заробіток кожного працівника.