17372

Ринковий механізм саморегулювання

Контрольная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Крах моделі ринкового саморегулювання. Кейнсіанська революція в економічній теорії. В економічній історії розвитку ринкової економіки чисте ринкове регулювання проходило через механізм вільної ринкової конкуренції та вільного ціноутворення повної свобод

Украинкский

2013-07-01

82 KB

12 чел.

Крах моделі ринкового саморегулювання. Кейнсіанська революція в економічній теорії. 

        В економічній історії розвитку ринкової економіки чисте ринкове регулювання проходило через механізм вільної ринкової конкуренції та вільного ціноутворення, повної свободи економічної діяльності господарюючих суб’єктів. В умовах ринкового саморегулювання проходили такі процеси: 1.відбувалось стихійне переливання капіталу (через внутрігалузеву та міжгалузеву конкуренцію); 2.здійснювались  структурні зрушення в економіці; 3.встановлювались пропорції між сферами та галузями народного господарства. Фактично проходив процес саморегулюючого економічного розвитку. І такий ринковий механізм функціонував без особливих збоїв декілька століть.

    Перша економічна криза мала прояв у 1825р., коли ринковий механізм виявив свою неспроможність через те, що рівновага між попитом і пропозицією досягаються шляхом руйнування частини національного багатства та стагнації продуктивних сил. Остаточного краху система ринкового саморегулювання зазнала під час Великої депресії в 1929-1933рр. Ця криза стала ударом для вищезазначеної неокласичної теорії А.Сміта.

 Як реакція на нездатність неокласичної теорії відповісти на питання про причини кризи та шляхи стабілізації економіки з’являється КЕЙНСІАНСТВО, в основу формування якого, були покладені ідеї англійського вченого Джона М.Кейнса, який, поряд з К.Марксом і А.Смітом, є один з трьох найвидатніших економістів світу.

   Кейнс був не тільки вчений, але і функціонером: зам. Канцлера казначейства, чле-ном Ради директорів Англійського банку, розробляв основи повоєних міжнародних фінансових відносин, що привели до створення Міжнародного Валютного Фонду (МВФ),  МФК та Міжнародного банку  реконструкції і розвитку.

Кейнс зробив предметом свого аналізу народне господарство в цілому і такий підхід отримав назву МАКРОЕКОНОМІЧНОГО, а створений ним напрямок, отримав назву – Кейнсіанство, який викладено в книзі ”Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936р).

   Кейнсіанство – це макроекономічна теорія, яка визнає і обгрунтовує необхідність та значучисть державного регулювання ринкової економіки.

За цією теорією держава регулює наступні макроекономічні показники:

1.національний доход; 2.сукупна пропозиція; 3.сукупний попит; 4.зайнятість; 5.заощадження; 6.інвестиції.

   Основним фактором, за цією теорією, здатним вивести економіку з кризи є сукупний попит, який визначається трьома складовими: 1)Споживанням населення; 2)Інвестиціями підприємств; 3)Державними витратами.

Кейнсіанську економічну політику іноді називають концепцією управління попитом.

   На кожному єтапі кризових явищ кейнсіанство збагачувалась новими ідеями модифікувало і уточнювало свою назву.

Так, НТР, що розгорнулась в післявоенній Європі, вимагала нових державних важелів регулювання, відповідно виникає новий напрям –  неокейнсіанство. 

На етапі світової економічної кризи 1974-75рр. –  склалося посткейнсіанство.  

Короткий огляд кейнсіанства дозволяє зробити ряд висновків:

- ця теорія розробила макроекономічний метод дослідження економіки;

- ця теорія обгрунтувала необхідність і назвала конкретні важелі державного регулювання ринкової економіки як під час кризи, так і на довгострокову перспективу;

- ця теорія пояснила циклічний розвиток економіки (спад, пожвавлення, підйом) не обєктивними законами, а психологією людей.

   Боротьба неокласичної і неокейнсіанської шкіл за втілення в життя своїх ідей йде постійноі сьогодні, але поряд з цим є спроба поєднати окремі положення класичної теорії,  неокласичної теорії і кейнсіанства. Ця нова течія отримала назву  неокласичний синтез.

7. Соціально орієнтована ринкова економіка. Інституціональна економіка та інститоціонально-соціологічний напрямок її розвитку.

   На межі 19 та 20 століття в економічної теорії виник і сформувався Інституціонально-соціологічний напрямок, який був наслідком реакції реформаторів-економістів на негативні соціально-економічні сторони капіталізму. Принциповою відміністю цієї концепції від інших є те, що в ній економічні процеси пояснюються не тільки економічними явищами, а і соціально-політичними, правовими, соціально-психологічними, а також етичними умовами життя та звичаєм і традиціями.

    Інституціонально-соціологічний напрямок – це фактично сукупність теорій, в яких акцентується увага на ролі соціальних інститутів в економічному розвитку. В основі цього напрямку лежить ідея синтезу  соціологічного і економічного аналізу матеріалістичного початку і одночасно суб’єктивно психологічного початку в тлумаченні суспільних процесів.

    Термін «нова інституційна економіка» було введено Уільямсоном в роботі «Ринки і ієрархії» (1975 р.), де викладено засади неоінституціоналізму. 

    Сьогодні неоінституціоналізм породив такі концепції:

1.Теорія суспільного вибору; 2.Теорія прав власності; 3.Теорія агентів; 4.Теорія трансакціональних витрат; 5.Конституційна економіка; 6.Економіка політики; 7.Економіка права; 8.Економіка організацій; 9.Нова економічна історія.

Зазначимо, що Р.Коуз бачить головну ваду бувших соціалістичних країн у відсутності ринкових інститутів, які мінімізують трансакційні витрати.

  ТЕПЕР РОЗГЛЯНЕМО НОВУ СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ

  Постіндустріальна економічна система, яку ми розглядали на попередніх лекціях, тобто постіндустріальне суспільство – це фактично є нова сучасна екноміка, що потребує нової економічної теорії і ця теорія має назву ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ (неоінституціоналізм).   

  Ці теорії спрямовані на вдосконалення ринкового господарства не шляхом прямого втручання держави в економіку, а через опосередкований вплив на інституціональну систему суспільства. Тобто, участь держави інакше трактується ніж за Кейнсіанством.

   Головне за теорією інституціоналізма це – не заохочування «ефективного попиту» через експансіоніску політику держави, а створення інституціонального механізму стимулювання конкуренції і збільшення прибутку. Таке, за цією концепціею, досягається лише шляхом встановлення чітких (жорстких) правових рамок, які обмежують монополізацію господарства і нечесну неправомірну конкуренцію.

Інститути – це система законодавчих норм, які забезпечені відповідною інфраструктурою

Інституціоналізація – це спільна діяльність, яка впідпорядкована Інститутам, що є практичним закріпленням зовнішніх норм в суспільній практиці і є фактично соціальною системою.

 

  Перетворення, які відбувалися в виробничих силах, завдячуючи науково-технічній революції (НТР), потягли за собою ланцюг модифікацій, зробивші постіндустріальне суспільство новою економікою. Для усвідомлення цієї еволюції розвитку нагадаю, що в економічній теорії існують такі сектори економіки: 1.доіндустріальний;  2.індустріальний;  3.постіндустріальний.

Першій – є в основному видобувним, базується на сільському господарстві та видобутку корисних копалин, рибальстві, заготівлі лісу, інших ресурсів (нафта, газ, тощо).

Другий – носить перш за все виробничий характер, використовує енергію та машинну технологію для виготовлення товарів.

Третій – є обробним, де обмін інформацією та знаннями відбувається в основному за допомогою телекомунікацій і компютерів.

 Таким чином, перехід до нової економіки обумовлено початком стрімкого, динамічного розвитку у середені ХХ століття науково-технічного прогресу  – (НТП), який: а) якісно перетворив виробничі сили; б) кардинально змінив матеріально-технічнічну базу виробництва, привносячі сюди інформаційний ресурс. Останній утворив: а) самостійну галузь знань –теорію інформаційної економіки; б) комп’ютерну техніку зі світовою мережею Інтернет – класичний приклад так званих загальних виробничих сил, що створюються і використовуються тільки колективом.

Отже, виник новий сектор виробництва – інформація.

Зазначені перетворення потягли за собою довгий ланцюг таких модифікацій:

1.Зміна виробничих сил змінила виробничі відносини, тобто відносини власності – на зміну власнику-капіталісту, що домінував в індустріальному суспільстві, прийшов власник-менеджер.

2.Виник новий вид конкуренції – конкуренція мереж та виник новий фактор виробництва – «час». Іншими словами швидкість отримання інформації визначає результат конкуренції, тобто виявлення лідера. 

3.Розвиток мережі Інтернет призвів до нових критеріїв  раціональності.

4.Загострились негативні наслідки індустріальної економіки, а саме – її природоруйнівний характер, екологія стала ще одним фактором виробництва.

   Сьогодні в новій сучасній економіці, до системоутворюючих факторів виробництва відносяться не тільки праця, земля, капітал , а додаються ще 3: екологія, інформація, час, як б’єкт дослідження нової економічної теорії.  

 

  Основні ознаки загальної моделі нової економіки наступні:

1.Інтелектуальна праця встановлює домінування робітника над засобами виробництва і ця праця стала потребувати приоритету особи робітника.

2.Привалюють асоційовані форми власності – партнерські, корпоративні, АТ.

3.В структурі економіки стала переважати сфера послуг і сфера інформації.

4.Приоритетний статус відводиться сфері споживання.

5.Виросла роль інститутів, зокрема, роль держави як гаранта економічних, соціальних та політичних прав і свобод.  

6.Нова економіка передбачає створення відкритих національних господарст з включенням їх у світовий процес глобалізації.

Недоліки ринку, що можуть бути переборені за допомогою таких державних заходів:

1.Створення суспільних благ (національна оборона, охорона суспільного порядку). 2.Регулювання зовнішніх ефектів.

3.Перерозподіл доходів (забезпечення соціальної справедливості).

4.Проведення антимонопольної політики.

5.Підтримка фундаментальної науки і НТП.

6.Управління охороною довкілля.

7.Підтримка малого та середнього бізнесу.

8.Макроекономічна стабілізпція.

9.Регулювання зовнішньоекономічною діяльністю.

Проте, втручання держави в економіку має межу.

Критерій ефективності державного регулювання – це ефективність ринкової економіки як системи. ПЕРЕТИНАННЯ ! цієї межи призводить до втрачання економічних стимулів, які забезпечують ефективне функціонування ринкового механізму.

Що є Держава?

Держава представлена урядовими установами, які здійснюють юридичну та політичну владу для забезпечення контролю над економічними субєктами і над ринком для досягнення суспільної мети.

Джон.Бьюкен в книзі „Межі свободи” розрізняє дві функції держави:

1. «держава, що захищає» – держава є гарантом дотримання конституційних прав громадян.

2. «держава, що виробляє» – держава виступає в ролі виробника суспільних благ. Але, саме тут міститься основна небезпека – переродження держави в тоталітарну. (Інституціоналісти пропонують набір правил, які гальмували б розвиток держави в бік автократичного режиму, а саме: «система економічних прав власності за Коузом»). Специфікація прав власності

8. Методи державного регулювання (прямі, непрямі). Основні протеріччя змішаної економіки.

Основними елементами механізму збалансованості національного ринку в сучасних умовах є:

а) ринкове регулювання – здійснюється за допомогою механізму конкуренції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиції тощо;

б) корпоративна планомірність(в її межах монополістична конкуренція та олігополістична). Сьогодні за попередніми домовленостями між виробниками і споживачами надходять до 70% товарів, основну масу яких виробляють гігантські монополістичні об’єднання;

в) державні замовлення. Закупівля значної частини продукції зумовлює гарантований попит на неї. Виконанням цих замовлень зайнято до 20% сукупної робочої сили.

Між цими елементами механізму сучасного регулювання відбувається взаємодія та взаємопроникнення – так, ринкове регулювання доповнює корпоративну планомірність, а вона поширюється і на немонополістичний сектор економіки.

З метою встановлення рівноваги на національному ринку існують такі форми (найважливіші напрями) державного регулювання економікою, а саме:

1)антициклічне регулювання – має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань та зниження рівня інфляції. Це регулювання передбачає використання таких методів як бюджетна та кредитно-грошова політика. До того ж зазначимо, що стимулювання попиту   посилює інфляцію, а антиінфляційне регулювання посилює застій.

2)програмування (капіталістична планомірність), – має тривалий характер і прагне цілеспрямовано впливати на обсяг та напрями капіталовкладень, зміну структури національної економіки, тобто має стратегічні цілі. Це регулювання не передбачає директивності, не встановлює обов’язкові норми і має назву індикативне планування. Сьогодні у деяких розвинутих країнах зводять загальнонаціональні плани до прогнозування.

     Для досягнення як короткострокових, так і тривалих цілей використовують наступні методи державного регулювання:

1)пряме адміністративне та правове регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття нормативних актів (законів, указів, постанов тощо) і відповідних дій виконавчої та законодавчої влади;

2)непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів, зокрема, зміни ставки податку, норми позичково відсотка тощо. Економічна роль держави тут полягає у забезпеченні регулювання суспільного капіталу загалом.

  Основні напрями та сфери державного регулювання економікою такі.

1)проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополістичного сектору економіки;

2)науково-технічна політика, державне стимулювання щодо впровадження науково-технічних розробок: а)визначення та встановлення пріоритетів науково-технічного розвитку відповідно до загальнодержавної стратегії; б)організація та ресурсне забезпечення реалізації ключових напрямків НТП; в)оцінка результатів НТП .

3)активна амортизаційна політика – є важливим методом державного монополістичного регулювання.

4)кредитно-грошова політика. Так кредитна система опосередковує весь процес суспільного виробництва та нагромадження капіталу. Елементами цієї політики є операції з державними цінними паперами, регулювання рівня  процентних ставок, пряме регулювання банківських резервів.

5)здійснення структурної або промислової політики. Так, під впливом НТП  відбуваються структурні зміни в економіці, зокрема, частка матеріального виробництва у ВВП зменшилась, а  нематеріального – зросла.

   Держава розробляє середньотермінові заходи щодо модернізації  вугільної промисловості, кораблебудування, чорної металургії. Держава бере  участь  у розвитку відсталих регіонів, зростанні ефективності та конкурентноздатності національних ТНК, з цією метою їм надаються пільгові кредити, податкові знижки, певні гарантії.

  Сьогодні в світі відбувається посилення регулювання пріоритетних напрямків щодо розгортання науково-технічного розвитку (НТР) на наднаціональному рівні, що здійснюється в межах регіональних економічних  обєднань (інтеграційних угрупувань.)

Держава в перехідній економіці.

Труднощі в тому, що старий інституціональний каркас вже зламаний, а новий ще не побудований. Це означає, що не створені ті інститути, які ніколи не існували при соціалізмі – це головні інститути сучасного ринку, вони такі:

  •  Інститут приватної власності;
  •  багаточисельні правові інститути (кодекси, закони);
  •  інститут економічної відповідальності, який визначає відповідальність за власність інших осіб – це і норми бухгалтерського обліку, і банківського регулювання, і регулювання ринку цінних паперів та інш;
  •  Інститути, які структурують і роблять передбачуваною поведінку партнерів по ринковим відносинам(інститут контрактного права,тощо).

    Створення перерахованих інститутів є необхідністю для побудови в перехідних суспільствах соціально-орієнтованої змішаної економіки і в цьому процесі створення провідна роль повинна належати державі.

   

   Зазначимо, що Соціально-орієнтована змішана економіка містить в собі два починання «соціальность» та «змішаність». Вони сформувались і обєднались в єдину систему не одразу і певною мірою являють з себе конгломерат досягнень як соціалістичної, так і капіталістичної системи господарства. В такій економіці держава може виступати як підприємець.

Під державним підприємництвом в перехідних економіках розуміють діяльність підприємств, що випускають товари і послуги, які необхідні для розвитку національної економіки, за виробництво яких не ризикує братися приватний капітал (це –  військова, авіокосмічні, вугільна галузі, залізниця, автошляхи, тощо – все те, що існує за рахунок бюджету). В цьому контексті важливо зазначити: суб’єктивний адміністративний відбір підприємств за перебування в державному секторі призводить до розвитку коррупційних зв’язків – підкупу чиновників, які розпоряджаються суспільними коштами.

Основні протеріччя змішаної економіки – це протеріччя між приватним підприємництвом та державним втручанням в економіку.

Держава виступає в двох іпостасях: як регулятор економіки і як підприємець.      

     Ця подвійна роль держави визначає дві сторони протиріччя змішаної економіки, а саме:

 -між приватним підприємництвом і державним регулюванням економікою, що в основному має прояв у грошово-кредитній системі.      

-між приватним підприємництвом і державним підприємництвом, що в основному має прояв в системі державних фінансів.

Сучасне Управління – це активно діюча форма розподілу національного богатства, яка визначає стан та розвиток суспільства – це лакмусовій папірець суспільних відносин.

Соціальне Управління це суспільний продукт свідомості та волі людей, який реально обєднує: 1.технічний розвиток промисловості; 2.економічну науку; 3.соціальну теорію. Соціальна цінність цього виду управління – це інтеграційно-стимулюючі властовості, які йому притаманні.

Увага!  Корпоратизм як форма суспільних відносин див.Додат.3.Корпорат.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55207. Роль РПС і регіональної економіки у вирішенні найважливіших соціальних та економічних проблем в Україні 24.19 KB
  Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий (ніж середній для регіону) рівень життя та ефективність виробництва
55210. Агропромисловий комплекс України, його структура. Роль і значення АПК у народному господарстві 24.56 KB
  Агропромисловий комплекс (АПК) – один із найбільших і найважливіших секторів економіки України. Перед ним стоять відповідальні завдання: впровадження в життя аграрної політики, розв’язання продовольчої проблеми, забезпечення населення продовольством
55212. Застосування екологічних ігор, головоломок в педагогічній практиці 105.5 KB
  За допомогою гри можна зацікавити учнів викликати в них інтерес до навчального матеріалу. За допомогою ігор можна закріплювати вміння і навички. Захоплюють дітей ігри з картинками загадками про рослини і тварини ігри-вікторини Що в лісі росте Хто в лісі живе Лісові орієнтири...
55214. Функції посилань та масиви, математичні та логічні функції Microsoft Excel (MICROSOFT OFFICE 2010) 570 KB
  Мета: Навчитися створювати формули для обчислення даних в масиві, використовувати математичні та логічні функції, умовне форматування комірок.
55215. Форматування тексту 43.5 KB
  Мета: навчальна: продовжувати формувати знання вміння та форматування тексту; розвивати самостійне логічне мислення працьовитість. Запитання: Яку тему ви опрацювали на сьогоднішній урок Відповідь: Форматування тексту. І звичайний текст набраний на клавіатурі може виглядати яскраво красиво і різноманітно...