17378

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Контрольная

Налоговое регулирование и страхование

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В основі вивчення податкової системи і механізмів оподатковування повинне лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять що розкривають суть оподатковування. Розглянемо основні елементи що характеризую

Украинкский

2013-07-01

64.5 KB

1 чел.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

    В основі вивчення податкової системи і механізмів оподатковування повинне лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, що розкривають суть оподатковування. Розглянемо основні елементи, що характеризують податкову систему і податковий механізм.

Податки — це обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб у бюджет. Вони виникли одночас-но з утворенням держави. За економічним змістом податки — це фінансові відносини між держа-вою і платниками податків із приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів коштів, необхідних для виконання державою її ф-цій.     

Податкова система країни — сукупність встановлених у законодавчому порядку податків і зборів (інших обов'язкових платежів) у бюджети різних рівнів та державні цільові фонди.

Структура податків — це співвідношення різних видів податків і зборів, що утворять податкову систему і визначаються податковою політикою держави.

База оподатковування — законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків (за винятком пільг), що враховується при розрахунку суми податку.

Суб'єктами податкової системи є платники податків і державні податкові органи.

Платники податків — юридичні і фізичні особи, що відповідно до діючого законодавства зобов'язані платити податки і збори (обов'язкові платежі).

Держивні податкові органи — служби, створені державою для контролю за повною і своєчасною сплатою платниками податків, встановлених податковим законодавством .

Носій податку — це особа (юридична або фізична), що фактично несе податковий тягар. Зауважимо, що платник податку не є його носієм, якщо перекладає податок на іншого.

Об'єкти оподатковування — доходи, прибуток, додана вартість, майно, використовувані природ-ні ресурси, визначені юридичні дії (приклад, нотаріальні, передача прав власності на майно) та ін.

Джерела сплати податків — засоби платника; доходи, отримані в різних формах (виторг від реалізації продукції, прибуток підприємства, заробітна плата й ін.). Іноді джерело може збігатися з об'єктом (наприклад, по податку на прибуток підприємств).

Одиниця оподатковування — це одиниця виміру об'єкта оподатковування (наприклад, грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця виміру площі (га, м ) для земельного податку, одиниця виміру потужності двигуна (квт) для податку з власників транспортних засобів.

Податкова ставка — це величина податку в абсолютному (грошовому) або відносному (процентному) вираженні, що встановлюється на одиницю оподатковування. Розрізняють номінальні й ефективну податкові ставки.

Номінальна ставка — установлена законом величина податку, що підлягає сплаті з кожної одиниці оподатковування.

Ефективна ставка — відношення суми виплаченого податку до фактичної суми доходів; характеризує фактичний рівень оподатковування.

Податковий оклад — це сума податку, що сплачується платником податків з одного об'єкта.

Податкова пільга — це повне або часткове звільнення від сплати податку; закріплюється законодавчо в різних формах: за допомогою встановлення неоподатковуваного мінімуму об'єкта податку, зниження податкових ставок, відрахування з податкового окладу (податкового кредиту), повернення раніше сплачених податків та інше.

Податкова квота - установлена частка податку в доході платника в абсолютному і відносному вираженні; її величина характеризує припустимий рівень оподатковування. Якщо установити податкову квоту законодавчо, це буде означати встановлення граничної величини вилучення доходу платника. В Україні в даний час не застосовується.

Подвійне оподатковування — це обкладання одного і того самого об'єкта податком одного виду не менш двох разів протягом одного звітного періоду; може виявлятися в наступних формах:

• один і той самий об'єкт обкладається податком одного виду різними рівнями державної влади однієї країни (наприклад, 1.на рівні держави в цілому; 2. як економічний суб'єкт автономної республіки Крим; 3. органами місцевого самоврядування);

•   один і той самий об'єкт обкладається податком одного виду владою різних держав;

•  обкладається прибуток юридичних осіб, а потім цей же прибуток обкладається як дивіденди, виплачені акціонерам підприємств.

Податкова реформа — це сукупність змін податкового законодавства, що торкаються структури податків, об'єкти оподатковування, податкові ставки і пільги з метою оптимізації оподатковування, досягнення балансу інтересів розвитку економіки і соціальної справедливості та обов’язково з застосуванням принципів оподаткування.

Податкова політика — складова частина економічної політики держави, що базується на сукупності юридичних законодавчих актів, що установлюють види податків і порядок їхнього стягнення, регулювання з обов’язковим  застосуванням принципів оподаткування.

Лібералізація системи оподатковування — це зменшення регулюючої ролі податків, створення однакових умов для всіх платників податків; досягається звичайно шляхом зниження податкових ставок – це з одного боку, а з другого – розширення бази оподатковування (зменшення або ліквідації податкових пільг, збільшення кількості об'єктів оподатковування) та інше.

Податкове право — сукупність правових норм, за допомогою яких держава регулює виникаючі при зборі податків відносини: між державою і податковими органами; податковими органами і платниками; державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами по акумуляції податкових платежів. Податкове право є частиною фінансового права.

Податковий кредит — вид податкової пільги; являє собою суму, на яку платник має право зменшити нарахований у звітному періоді податок відповідно до норм, передбаченими в податковому законодавстві (наприклад, виключити із суми нарахованого усередині країни податку на прибуток суму податку на прибуток, сплаченого за кордоном; зменшити суму податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає перерахуванню в бюджет, на суму ПДВ, сплачену платником цього податку в звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг та інше.).

Податкові канікули — визначений період часу, протягом якого платникові надається пільга у виді звільнення від сплати податку.

ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ

    Основними функціями податків вважають розподільча, фіскальну і регулюючу.

   Споконвічно податки у всіх державах вводилися з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами коштів для фінансування державних витрат. Потім держави в більшому або меншому ступені почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з метою перерозподілу вартості створеного національного продукту між державою та платниками податків, а також регулювання соціально-економічних процесів. Отже, податки стали виконувати розподільчу та регулюючу функцію, тобто впливати на відтворення (стимулювати або стримувати його темпи, збільшувати або зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) і сприяти рішенню різних соціальних задач (таких, як захист низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених шарів населення, здійснення ефективної демографічної політики). Оскільки розподільча та регулююча функції податків спрямована на економічні і соціальні процеси, її можна підрозділити на економічну, стимулюючу, соціальну і т.д.

   Іноді поряд з перерахованими функціями виділяють також контрольну функцію податків. Цим підкреслюється, що податки, будучи складовою частиною фінансів як економічної категорії, крім специфічної (фіскальної) функції виконують і загальні функції фінансів (розподіл, регулювання та контроль).

  Питання про те, наскільки ефективно держава може використовувати регулюючу функцію податків, є одним з центральних у теорії оподатковування. Історія розвитку теорій податків — це історія боротьби двох основних напрямків в економічній теорії — монетаризму та кейнсіанства.

   Прихильники монетарних методів, до яких відносилися також основоположники класичної політекономії і теорії податків А. Сміт і Д. Рікардо, вважали, що податки в основному повинні виконувати фіскальну функцію і бути нейтральними щодо економічних процесів. Кейнсіанці відстоювали необхідність посилення державного регулювання економіки за допомогою фінансових регуляторів, у тому числі податків.

   На різних етапах економічного розвитку при проведенні податкових реформ пріоритетними ставали то монетарні, то кейнсіанскі підходи до удосконалювання оподатковування.

   В даний час, мабуть, ніхто не заперечує необхідності використання податків як фінансових регуляторів; йде пошук інтеграції неокласичних (монетаристських) і кейнсіанских моделей, створення нової теорії податків, що увібрала б у себе позитивні елементи різних напрямків фінансової науки, розроблених у минулому.

ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ

   Принципи оподатковування, що вперше були сформульовані А. Смітом у його класич-ній роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» і з якими як правило, погоджувалися вчені, що розвивали теорію податків, зводяться до 4 понять: загальність, стабільність (зручність). визначеність(обов’язковість), справедливість (соціальна),

У докладному викладі ці принципи формулюються так:

1. Піддані кожної держави зобов'язані підтримувати її по можливості у відповідності зі своїми засобами, тобто в залежності від доходів, що вони одержують під охороною держави і незалежно від їх організаційно-правової форми.

2. Кожен податок повинний стягуватися стабільно в такий час і таким способом, що зручний для платника, а також ставки податків не повинні змінюватися протягом досить тривалого періоду – це закладає основи стабільності фінансової системи в цілому як гарантії того, що доходи держави будуть отримані в повному обсязі.

3. Податок, що зобов'язаний сплачувати кожен громадянин, повинен бути визначений точно, а не довільно, а також час і розмір податку, що сплачується, спосіб його сплати повинні бути ясні і відомі як самому платникові, так і кому-небудь іншому.

4. Кожен податок повинний витягати з кишені населення якомога менше поверх того, що надходить у каси держави через поставлення всіх субєктів оподаткування в рівні умови.

   Ці загальні принципи оподатковування поступово розширювалися, трансформувалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень, що відбувалися у світі. В даний час вони в основному зводяться до наступних загальних вимог:

• рівень податкової ставки повинний установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його прибутків.

• прибуток, що залишився після сплати податків, повинний забезпечувати йому нормальний розвиток;

• необхідно додавати всі зусилля, щоб оподатковування прибутків носило одноразовий  характер, відповідно подвійне обкладання прибутків або капіталу неприпустимо;

• податки повинні бути обов'язковими;

• податкова система не повинна залишати в платника податків сумнівів у неминучості платежу;

• процедури розрахунку і сплати податків повинні бути прості, зрозумілі і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки, тобто варто прагнути до мінімізації витрат на стягування податків;

• податкова система повинна забезпечувати раціональний перерозподіл частини створюваного валового внутрішнього продукту (ВВП) і бути ефективним інструментом державної економічної політики;

• податки можуть використовуватися як фінансові регулятори з метою встановлення оптимального співвідношення між прибутками роботодавців і найманих робітників, між засобами, які направляються на споживання і нагромадження;

• необхідно забезпечувати стабільність оподатковування; ставки податків не повинні змінюватися протягом досить тривалого періоду;

• податкова система повинна бути адекватна конкретним етапам економічного розвитку країни; це досягається здійсненням податкових реформ, що забезпечують еволюцію податкової системи;

• не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платників податків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг;

• оподатковування повинне бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги й однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок і використання податкових пільг — з іншого.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ

    Здавна по методу встановлення податків їх почали підрозділяти на прямі і непрямі. Критерієм такого розподілу стала теоретична можливість перекладання податків на спо-живача товарів. Передбачається, що остаточним платником прямих податків стає той, хто одержує доход, володіє майном, а остаточним платником непрямих податків — споживач товару, на який податок перекладається шляхом надбавки до ціни. Прямі податки встанов-люються безпосередньо на доход або майно платника податків, а непрямі включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Непрямі податки називають податками на споживання.

   Критерій перекладання податку на споживача для визнання його прямим або непрямим згодом був визнаний неточним, оскільки за певних умов прямі податки також можуть бути перекладені на споживачів продукції або послуг через механізм росту цін, а тягар непрямих податків, напроти, не завжди цілком перекладається на споживача, якщо попит на реалізовані товари виявляється досить еластичним і обсяг реалізації зменшується при підвищенні ціни. Тому для поділу податків на прямі і непрямі перестали використовувати критерій перекладання.

    В даний час усі прибуткові і майнові податки (у тому числі на дарування, спадщину, купівлю-продаж цінних паперів і т.п.) відносяться до прямих, а всі податки на споживання — до непрямого.

   Прямі податки встановлюються безпосередньо для платників; їхній розмір залежить від масштабів об'єкта оподатковування.

Класифікація податків за різноманітними ознаками:

За субєктами оподаткування:

з юридичних осіб – це податок на прибуток підприємств; комунальний податок.

з фізичних осіб – це податок на дохід фізичних осіб.

змішані – це  плата за землю; податок з володаря транспортних засобів.

За рівнем встановлення:

загальнодержавні –це 20 податків див. З-н України «Про систему оподаткування» 

•  місцеві – це 16 податків див. З-н України «Про систему оподаткування»

За характером використання надходжень:

загальні – це ПДВ; акцизний збір; митний збір; податок на прибуток; податок на доходи фізичних осіб; плата за землю.

спеціальні – це збір на обов’язкове соціальне страхування та державне пенсійне страхування; збір в державний інноваційний фонд, відрахування на будівництво та ремонт автошляхів.

За методом встановлення:

прямі – це податок на прибуток підприємств; подоток на доходи фізичних осіб; податок на нерухомість; плата за землю; податок з власника транспортних засобів.  

непрямі – це ПДВ; акцизний збір; митний збір.

За ступенем обліку фінансового положення платника податків:

особисті – це податок на доходи фізичних осіб.    

реальні – це податок на нерухомість; плата за землю. 

За способом встановлення податкових ставок:

пропорційні – це податок на прибуток підприємств: збір на обовязкове соціальне страхування та державне пенсійне страхування.

прогресивні – це податок на доходи фізичних осіб.

За економічним змістом обєкта оподаткування

майнові – це податок на нерухомість; податок з власника транспортних засобів.  

використання різноманітних ресурсів – це рентні платежі; збір за спеціальне використання природних ресурсів; плата за землю; збір за забруднення навколишнього середовища.

доход або прибуток – це податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб.  

різноманітні дії – це державне мито; збір на видачу ордера на помешкання (квартиру);  збір в державний інноваційний фонд.

інше – це плата за торговий патент; відрахування та збори на будівництво, ремонт та реконструкцію і утримання  автошляхів  загального користування.