17439

Поняття Колективного несвідомого та архетипу в концепції К. Юнга

Доклад

Психология и эзотерика

Поняття Колективного несвідомого та архетипу в концепції К. Юнга Аналітична психологія один з видів аналізу особистості засновником якого є швейцарський психолог і культуролог К. Г. Юнг. Цей напрямок близький до психоаналізу однак має істотні відмінності. Його

Украинкский

2013-07-01

23.87 KB

39 чел.

Поняття "Колективного несвідомого" та архетипу в концепції К. Юнга

    Аналітична психологія - один з видів аналізу особистості, засновником якого є швейцарський психолог і культуролог К. Г. Юнг. Цей напрямок близький до психоаналізу, однак має істотні відмінності. Його суть полягає в осмисленні та інтеграції глибинних сил і мотивацій, які стоять за людською поведінкою, за допомогою вивчення феноменології сновидінь, фольклору та міфології. Аналітична психологія спирається на уявлення про існування несвідомої сфери особистості, що є джерелом цілющих сил та розвитку індивідуальності. В основі цього вчення лежить поняття колективного несвідомого, в якому знайшли відображення дані антропології, етнографії, історії культури і релігії, проаналізовані Юнгом в аспекті біологічної еволюції і культурно-історичного розвитку, і яке проявляється у психіці індивіда. На відміну від природничо-наукового підходу експериментальної психології, аналітична психологія розглядає не абстрактного ізольованого індивіда, а індивідуальну психіку як опосередковану культурними формами і тісно пов'язану з психікою колективною.

    Архети́п (грец. άρχή (arche) — початок і грец. τυπος (typos) — тип, образ; прототип, проформа) — прообраз, початковий образ, ідея, первісна форма для наступних утворень. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у «аналітичній психології», розробленої Юнґом, що вплинула на сучасну культурологію. У філософії Платона під архетипом розумівся осяжний розумом зразок, «ейдос», у схоластів — природний образ, відбитий у розумі, в Августина Блаженного — споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання.

    Під шаром «особистісного несвідомого», що складали основний предмет вивчення в класичному психоаналізі Фрейда, Юнґ виявляє «колективне несвідоме», що трактується як загальнолюдська основа («грибниця») душевного життя індивідів, наслідувана, а не сформована на базі індивідуального досвіду. Якщо в особистісному несвідомому основну роль грають «комплекси» (наприклад, комплекс Едипа, комплекс неповноцінності), то структуроутворюючими елементами колективного несвідомого є «архетип» — універсальні моделі несвідомої психічної активності, котрі спонтанно визначають людське мислення і поведінку. Архетипи можна порівняти з кантівськими «апріорними формами» пізнання, однак вони позбавлені їх абстрактності й емоційно насичені. Власне архетипи не мають конкретного психічного змісту (Юнґ уподібнював їх осям кристала); інша справа — архетипічні уявлення (символи) як результат спільної роботи свідомості і колективного несвідомого. Символи це єдність прозорої свідомості образа і таємного і неексплікованого змісту що стоїть за ним, що веде в несвідомі глибини психіки.

    Міфологія і релігія (оцінювані Юнґом надзвичайно високо) мурують «захисну стіну символів», що дозволяє свідомості асимілювати небезпечно-самостійну енергію архетипу несвідомого і гармонізуючи тим самим людську психіку. За історичною мінливістю конкретних символів Юнґ вбачав інваріантість архетипу, що пояснює разючі подібності в різних міфологічних і релігійних системах і факти відтворення в сновидіннях і психотичному маренні фрагментів древніх езотеричних систем.

    Основу духовного життя складає досвід, який передається від минулих поколінь наступним і є сукупністю архетипів. Архетипи проектуючись на зовнішній світ визначають своєрідність культури:

  1.  Культури-інтроверти — головна цінність закладена в об'єкті і ставленні до нього, набуває індивідуального характеру (доба Просвітництва).
  2.  Культури-екстраветри — головну цінність становить особистість людини і ставленні суб'єкта до ідей, набуває колективного характеру (доба Романтизму).

При цьому жодна з культур не досконала.

Найголовніші архетипи за Юнгом: Самість, Тінь, Аніма, Анімус, Персона.

Самість

    Самість — архетип цілісності особистості, самість об’єднує свідоме і несвідоме, що взаємно доповнюють одне одного до цілісності. За Юнгом, самість означає всю особистість. Але вся особистість людини не піддається опису, тому що її несвідоме не може бути описане. В концепції Юнґа це найважливіший архетип. Розвиток самості — головна мета людського життя; самість об'єднує всі вияви душі.

    Поняття самість у Юнга вживається як архетип колективного несвідомого. За Юнгом, розвиток особистості у процесі її індивідуалізації йде від свідомості до особистого несвідомого, а від нього до колективного несвідомого, центром якого є самість. Юнг зазначає, що в міфах, казках, сновидіннях символами Самості часто виступають мудрий дідусь, хрест, коло, квадрат та інші символи Цілісності. За Юнгом, Самість неможливо виявити емпірично. Він використовує це поняття для обгрунтування самореалізації індивіда. Самореалізація, на думку Юнга, відбувається шляхом занурення у глибини колективного несвідомого. Кінцевою метою індивідуального розвитку є досягнення особистістої неповторності.

    Поєднуючи і гармонізуючи всі аспекти несвідомого, самість створює єдність і стабільність особистості. Таким чином, завдання самості (як і психотерапії) — інтеграція різних підсистем особистості. Юнг порівнював самість з поривом або прагненням до самоактуалізації, що визначає гармонійність і цілісність, найбільш повне розкриття можливостей особистості.

Тінь

    У сенсі колективного несвідомого Тінь — це природна, інстинктивна людина, і вона майже не змінилася з тих часів, коли виникло людське суспільство, коли людина стала людиною розумною. Тінь не може бути до кінця перетворена вихованням, і багато в чому вона залишається чисто імпульсивною — те, що притаманно особливо дітям. Найяскравіший приклад втілення архетипу Тіні в міфології — образ Диявола. Тінь — це підсвідомі бажання, несумісні з соціальними стандартами. Це нижчий рівень свідомості по відношенню до сучасного суспільства, і це хтось, хто підсвідомо живе в нас і хоче робити те, чого ми собі не дозволяємо, — це містер Хайд нашого доктора Джекіла.

Персона

    Персона існує на противагу Тіні — це соціальний образ людини, ідеальний з моральної та соціальної точки зору. Це певне узагальнення людини як істоти цивілізованої, колективне «я» людства як такого.

Персона є тою маскою, яку кожен з нас одягає, спілкуючись з іншими людьми. Вона презентує нас такими, якими ми хочемо, щоб нас сприймали суспільство. Персона може не збігатися з справжньою особистістю індивіда. Поняття особи у Юнга аналогічно поняттю рольової поведінки в соціології, коли ми чинимо так чи інакше відповідно до нашого уявлення про очікування оточуючих від нашої поведінки.

Аніма та Анімус

    Обидві статі вміщують одночасно Персону і Тінь, при цьому Тінь у чоловіків зазвичай уособлює інший чоловік, у жінки — інша жінка. Але підсвідомість чоловіка містить жіночий елемент, який чоловік витісняє з його зовнішнього життя, а підсвідомість жінки — чоловічий. Ці образи Юнг називає відповідно Анімою та Анімусом.

Аніма — не характеризує якусь одну жінку, хоча усвідомлюється через реальних жінок (і перш за все, через образ матері). У чоловічій свідомості існує колективний образ жінки, з допомогою якого він розуміє жіночу природу.

Анімус жінки виявляє в ній, перш за все, її чоловічі риси.

Тобто, якщо говорити в загальному, архетипи аніма та анімус відображають припущення Юнга, що кожна людина несе в собі певні психологічні характеристики протилежної статі. Аніма відображає жіночі (фемінні) риси в чоловічому характері, а анімус — чоловічі (маскулінні) характеристики в жіночому. Як і більшість інших архетипів, ця пара бере початок в найбільш глибинних, примітивних шарах досвіду предків людини, коли чоловіки і жінки засвоювали певні емоційні та поведінкові тенденції протилежної статі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28672. Основные черты феодального права по Псковской судной грамоте. Право собственности и обязательное право. Преступление и наказание 12.38 KB
  Право собственности и обязательное право. Вещное право различало наследственное вотчина и условное кормля землевладение. Обязательное право.
28673. Развертывание революции в деревне. Продовольственная политика. Комитеты бедноты, их роль и значение 13.9 KB
  Продовольственная политика. В деревне политика Советской власти прежде всего была направлена на осуществление аграрных преобразований Октябрьской революции Декрета о земле; были проведены конфискация и распределение помещичьих земель. Проводимая продовольственная политика столкнулась с сопротивлением крестьянства. Политика конфискации продовольственных излишков оказалась неудачной.
28674. Разработка и принятие первой Конституции РСФСР 1918 г., ее классовый характер. Избирательное право 12.53 KB
  Она закрепила политическую основу государства Советы рабочих солдатских и крестьянских депутатов. Выборы в Советы были многоступенчатыми и основанными на принципах представительства и делегирования граждане прямо избирали депутатов в сельские и городские Советы и делегатов на выборы всех последующих уровней. Правом избирать и быть избранными в Советы пользовались трудящиеся достигшие 18 лет независимо от пола национальности вероисповедания и т.
28675. Основные положения Конституции РСФСР 1918 г. Политическая система. Система органов власти и управления 12.33 KB
  Основные положения Конституции РСФСР 1918 г. Конституция РСФСР состояла из шести разделов: 1. Общие положения Конституции РСФСР. О гербе и флаге РСФСР.
28676. Политика «военного коммунизма», ее сущность, содержание. Продразверстка. Всеобщая трудовая повинность 13.36 KB
  й чрезвычайных мер управления эккой харных для периода Гражданской войны. Поскольку жесткая система контроля и распредя основывалась на уравнительном распреди для трудящихся она получила название коммунизма а поскольку система возникла как чрезвычайная мера в период войны название военного коммунизма. С окончанием Гражданской войны он был отменен.
28677. Перестройка государственного аппарата в годы гражданской войны и иностранной военной интервенции. Совет рабочей и крестьянской обороны 13.45 KB
  В перерывах между съездами Советов высшим органом власти являлся ВЦИК. был установлен сессионный порядок работы ВЦИК. С сессионным порядком работы ВЦИК изменился и харер деятти его Президиума: он был наделен правом руководить заседаниями ВЦИК наблюдать за выпем его постановлений назначать наркомов инструктировать центральные и местные органы отменять постановления СНК и др. Президиум ВЦИК был наделен законодательными полномочиями.
28678. Военно-политический и хозяйственный союз республик в годы гражданской войны -и иностранной военной интервенции (1918- 1920 гг.) 12.25 KB
  Военнополитический и хозяйственный союз республик в годы гражданской войны и иностранной военной интервенции 1918 1920 гг. ознаменовался рождением Российской Советской Федеративной Социалистической Республики. На первом этапе на территории бывшей царской России возникли автономные республики территориальные автономии с учетом национального состава населения появились суверенные Советские республики. Второй этап объединительного движения народов советских республик связан с периодом гражданской войны и иностранной военной интервенции...
28679. Переход Советского государства к новой экономической политике, ее сущность Совершенствование государственного аппарата и законодательства в период перехода к НЭПу 13.46 KB
  Переход Советского государства к новой экономической политике ее сущность Совершенствование государственного аппарата и законодательства в период перехода к НЭПу. X съезд Коммунистической партии принял решение о переходе от продразверстки к продналогу и о переходе к новой экономической политике нэпу. Переход к новой эккой политике означал отказ от методов военного коммунизма. предполагалось начать выпуск новой валюты.
28680. Судебная реформа 1922 г. и создание единой судебной системы. Упразднение чрезвычайных судебных органов. Создание прокуратуры и адвокатуры 13.61 KB
  ВЦИК утвердил Положение о судоустройстве РСФСР положившее начало новой судебной реформе. Положение вводилось в действие на всей терории РСФСР с 1 января 1923 г. Данным нормативным актом создавалась единая судебная система: народный суд в составе постоянного народного судьи; народный суд в составе постоянного народного судьи и 2ух народных заседателей; губернский суд; Верховный суд РСФСР и его коллегии. Параллельно с единой системой народных судов РСФСР действовали специальные суды: военные трибуналы военнотранспортные трибуналы...