17442

Інтуїтивізм А. Бергсона

Доклад

Психология и эзотерика

Інтуїтивізм А. Бергсона Один із філософських напрямів кінця XIX початку XX століть інтуїтивізм пов'язаний передусім з іменем видатного французького філософа лауреата Нобелівської премії Анрі Бергсона 18591941. Інтуїтивізм Бергсона складна суперечлива т...

Украинкский

2013-07-01

16.86 KB

4 чел.

Інтуїтивізм А. Бергсона

    Один із філософських напрямів кінця XIX -- початку XX століть -- інтуїтивізм -- пов'язаний передусім з іменем видатного французького філософа, лауреата Нобелівської премії Анрі Бергсона (1859--1941).

    Інтуїтивізм Бергсона -- складна, суперечлива теорія, своєрідним фундаментом якої є думка філософа про визначальну роль інтуїції в науковому та художньому пізнанні світу. Витоки ж інтуїції -- в інстинкті й інтелекті.

    Бергсон намагається розкрити внутрішній зміст пізнавальної діяльності людини, її механізми. Працюючи над розв'язанням цього завдання, Бергсон доходить висновку, що в процесі історичного розвитку людина дістає два «знаряддя», два своєрідних види пізнання: інтелект та інстинкт. Кожен із них має свої особливості, свої можливості. Так, інтелект -- «свідоме», «штучне» знаряддя пізнання, яке дає змогу пізнавати лише «форму» предмета. Сутність предметів, їхній внутрішній зміст, «матерію» (за термінологією Бергсона) здатний пізнавати лише інстинкт -- «природний вид пізнання», який наснажується позасвідомою сферою людської психіки.

    Вчення про інтелект передбачає певне приниження свідомої сфери людської психіки, доведення її нікчемності, примітивності. Характеризуючи інтелектуальне пізнання, Бергсон розвиває думку про цілковиту відсутність у ньому творчого начала. Інтелект, за образним порівнянням філософа, копошиться у світі мертвих тіл, усе нове, живе, нетрадиційне проходить повз нього, й інтелектові залишається тільки повне «нерозуміння життя». Саме тому, що «інтелект завжди намагається поновити та поновлює з даного, він і втрачає те, що є новим у кожний момент історії. Він не допускає непередбаченого та відкидає будь-яку творчість»1. Життя «духу», життя «тіла» недоступне для інтелекту, а якщо, набравшись сміливості, інтелект торкається живого, то він «діє з жорстокістю, непохитністю та грубістю знаряддя, зовсім не пристосованого для такого вживання». Тільки інстинкт здатен розкрити людині «найпотаємніше в житті». Таємниці життя інстинкт пізнає безпосередньо. При першому ж зіткненні зі світом духовного або тілесного життя він може сказати: «Ось те, що є».

    Бергсон вважає, що пізнавальні можливості інстинкту невичерпні, його висновки завжди категоричні, а помилка людини полягає в тому, що вона не навчилася користуватися інстинктом, усіма його можливостями, не навчилася «радитися з ним».

    Проте й інстинкт, і інтелект відіграють у філософії Бергсона другорядну роль, виконуючи функцію фундаменту, на якому поступово виникає «велика та світла будова -- інтуїція».

    Інтуїція для Бергсона -- це своєрідна третя форма пізнання. Вона тісно пов'язана з інстинктом та тяжіє до позасвідомого. Для Бергсона інтуїція і є інстинкт, але «безкорисливий», такий, що усвідомив себе і здатний осягнути предмет.

    Дійшовши такого висновку, Бергсон у теорії пізнання замінює інстинктивну форму інтуїтивною, яка, на його думку, ширше, глибше опановує життя, складність його законів, непередбаченість його проявів. Тільки інтуїція занурює нас «у глибини життя», адже саме інтуїція здійснює «абсолютне пізнання». При цьому вона не зазнає жодного впливу ззовні, не залучає жодної форми логічного мислення. Значення інтуїції в процесі пізнання під час опанування внутрішнього змісту речей, за Бергсоном, важко переоцінити. Адже не існує жодної сфери знань, жодної «системи», діяльність якої «не збуджувалася б інтуїцією». Більше того, в кожній системі інтуїція є те, що «краще від самої системи, що переживе її».

    Інтуїція, вважає філософ, доповнює інтелектуальне пізнання, допомагає розібратися в його природі, вказує нам шляхи та засоби активізації інтелектуальної роботи. Бергсон бачить в інтуїції безмежний творчий акт, у процесі якого інтуїція може піднятися над інтелектом, подолати його обмеженість, але поштовх до такої активності все ж буде йти від інтелекту. Це, безумовно, правильна думка, але, висловивши її, Бергсон тут же робить висновок, який знищує інтелектуальне «забарвлення» інтуїції. Адже він стверджує, що інтуїція має «підказати нам хоча б невиразне відчуття того, що треба поставити на місце інтелектуальних меж».

    Отже, людство володіє, як стверджує філософ, двома формами пізнання -- інтелектуальною та інтуїтивною, які діють у різних напрямах. Якби людство домоглося цілковитого розквіту цих двох форм пізнання, ми, на думку Бергсона, могли б назвати його досконалим та цілісним. Але подібної гармонії, повного злиття своїх інтелектуальних та інтуїтивних можливостей людство ще не досягло. Тому воно мусить жертвувати одним «знаряддям» заради іншого. І жертвою стає інтуїція. Але, незважаючи на всі спроби людства знищити інтуїцію, вона існує як «погаслий світоч, що спалахує тільки час від часу, лише на мить».

    Високо оцінюючи інтуїцію, Бергсон указує і на її недоліки: короткочасність існування, раптовість появи, суб'єктивність -- інтуїція не може стати «загальним надбанням» та «забезпечити собі зовнішню підпору».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84188. ОПУХОЛИ (ОБЩЕЕ УЧЕНИЕ) 24.92 KB
  Хондрома зрелая доброкачественная опухоль. Микроскопически опухоль имеет строение зрелого гиалинового хряща. Остеома зрелая доброкачественная костная опухоль. Макроскопически опухоль пестрого вида от белосерой до коричневокрасной окраски рыхлой консистенции несмотря на наличие очагового обызвествления.
84189. РАК ВАЖНЕЙШИХ ЛОКАЛИЗАЦИЙ 28.8 KB
  Высокая заболеваемость раком желудка по мнению многих авторов обусловлена употреблением в пишу продуктов содержащих нитраты. Чаще всего рак в желудке возникает в пилорическом отделе затем на малой кривизне в кардиалъном отделе на большой кривизне реже на передней и задней стенке очень редко в области дна. Чаще всего рак желудка имеет язвенную форму с бугристыми приподнятыми или плоскими краями иногда в сочетании с инфильтрирующим ростом язвенноинфильтративный рак на втором месте стоит диффузный рак форма инфильтрата с...
84190. ОПУХОЛИ КРОВЕТВОРНОЙ СИСТЕМЫ, ИЛИ ГЕМОБЛАСТОЗЫ 26.56 KB
  Лимфомы. Принципы классификации лимфом: неходжкинские лимфомы; лимфомы Ходжкина. Лимфомы и лейкемии относят к полиэтиологическим заболеваниям.
84191. РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ. РЕВМАТИЗМ. ПОРОКИ СЕРДЦА 28.8 KB
  ПОРОКИ СЕРДЦА Определение Этиология и патогенез Морфогенез Эндокардит Миокардит Перикардит Патаритрит Пороки сердца Системные заболевания соединительной ткани принято называть в настоящее время ревматическими болезнями. Ревматизм болезнь Сокольского Вуйо инфекционноаллергическое заболевание с преимущественным поражением сердца и сосудов волнообразным течением периодами обострения атаки и ремиссии. Важное значение придается антителам перекрестно реагирующим с антигенами стрептококка и антигенами тканей сердца а также клеточным...
84192. ПАТОЛОГИЯ КЛЕТОК КРОВИ И КОСТНОГО МОЗГА. АНЕМИИ 23.96 KB
  АНЕМИИ Анемии Паталогическая анатомия Гемолитические анемии Болезни системы крови разнообразны. Наибольшее развитие имеют анемии гемобластозы тромбоцитопении и тромбоцитопатии. Анемии или малокровие группа заболеваний и состояний характеризующихся уменьшением общего количества гемоглобина. В зависимости от этиологии и патогенеза различают анемии: постгеморрагические; вследствие нарушения кровообразования; вследствие повышенного кроворазрушения гемолитические.
84193. ПАТОЛОГИЯ КЛЕТОК КРОВИ И КОСТНОГО МОЗГА. ЛЕЙКОЗЫ. ЛИМФОГРАНУЛЕМАТОЗ 24.71 KB
  костном мозге бластных клеток. Острый плазмобластный лейкоз возникает из клетокпредшественников Влимфоцитов способных к продукции иммуноглобулинов. При остром эритромиелозе ди Гульелымо в костном мозге происходит разрастание эритробластов и других ядросодержащих клеток эритропоэза миелобластов монобластов и недифференцированных бластов.
84194. БОЛЕЗНИ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ. ГАСТРИТ 24.07 KB
  ГАСТРИТ Острый гастрит Хронический гастрит Болезни органов пищеварения отличаются большим разнообразием. Гастрит воспалительное заболевание слизистой оболочки желудка. Различают острый и хронический гастриты. Воспаление слизистой оболочки может охватывать весь желудок диффузный гастрит или определенные его отделы очаговый гастрит.
84195. БОЛЕЗНИ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ. ЯЗВЕННАЯ БОЛЕЗНЬ 23.74 KB
  ЯЗВЕННАЯ БОЛЕЗНЬ Определение Патологическая анатомия Острая язва желудка Хроническая язва желудка Язвенная болезнь хроническое циклически текущее заболевание основным клиническим и морфологическим выражением которого являются рецидивирующие язвы желудка или двенадцатиперстной кишки. В ходе формирования она проходит стадии эрозии и острой язвы. Но в случаях развития язвенной болезни некоторые эрозии не заживают; некрозу подвергаются не только слизистая но и более глубокие слои стенки желудка развиваются острые пептические язвы. По мере...
84196. БОЛЕЗНИ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ. АППЕНДИЦИТ 22.98 KB
  АППЕНДИЦИТ Определение Патологическая анатомия Морфологические формы острого аппендицита Хронический аппендицит Аппендицит воспаление червеобразного отростка слепой кишки с характерным клиническим синдромом. Аппендицит является энтерогенной аутоинфекцией. Различают две кишечноанатомической формы аппендицита: острую и хроническую. Естрый аппендицит.