17537

ДОСЛІДЖЕННЯ ВКАЗІВНИКІВ ТА ДИНАМІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ в С++

Лабораторная работа

Информатика, кибернетика и программирование

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 ДОСЛІДЖЕННЯ ВКАЗІВНИКІВ ТА ДИНАМІЧНОЇ ПАМЯТІ Мета роботи дослідити механізми створення та використання вказівників та механізми роботи з динамічною памяттю. Завдання Вивчити поняття вказівників та методи виділення динамічної п...

Украинкский

2013-07-04

85 KB

13 чел.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

ДОСЛІДЖЕННЯ ВКАЗІВНИКІВ ТА ДИНАМІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

Мета роботи – дослідити механізми створення та використання вказівників та механізми роботи з динамічною пам’яттю.

Завдання

  1.  Вивчити поняття вказівників та методи виділення динамічної пам’яті.
  2.  Написати програму на мові С++ для дослідження опису та використання вказівників (покажчиків), та механізм виділення динамічної пам’яті, відповідно варіанту.

Теоретичні відомості

Вказівник (покажчик) - це змінна, що містить адресу іншої змінної. Вказівники дуже широко використовуються у мові C.  Це відбувається тому, що є певні операції, які можна виконувати тільки за допомогою покажчиків. Також  покажчики дозволяють писати більш компактні і ефективні програми

 Так як вказівник містить адресу об'єкта, то за допомогою вказівника можна отримати  "непрямий" доступ до цього об'єкта. Припустимо, що х - змінна, наприклад, типу int, а рх - покажчик. Унарна операція & отримує адресу об'єкта, так що оператор

px = &x;
присвоює адресу x змінної px; кажуть, що px "вказує" на x. Операція & відноситься тільки до змінних і елементів масиву, конструкції виду:

&(х-1) и &3

є не правильними.

Унарна операція *  розіменування  отримує значення, яке лежить за певною адресою. Отже, якщо y теж має тип int, то

y = *px;

присвоює y вміст того, на що вказує px.

Так, послідовність операторів:

int *px;     // об’ява змінної вказівника

px = &x; // отримання адреси змінної х

Вказівник - це не просто адреса, а адреса величини певного типу. Вказівник xPtr - адреса цілої величини. Визначити адреси величин інших типів можна наступним чином:

 unsigned long *lPtr;      

// Вказівник на ціле число без знака

 char * cp;      // Вказівник на байт

Адресна арифметика

З вказівниками можна виконувати не тільки операції привласнення і звернення за адресою, але і ряд арифметичних операцій. Перш за все, вказівники одного і того ж типу можна порівнювати за допомогою стандартних операцій порівняння. При цьому порівнюються значення вказівників, а не значення величин, на які дані вказівники посилаються. Так, у наведеному нижче прикладі результат першої операції порівняння буде хибним:

int x = 10;

int y = 10;

int *xPtr = &x;

int *yPtr = &y;

// Порівнюємо вказівники

if (xPtr == yPtr) {

    cout <<"Вказівники рівні" <<endl;

} else {

    cout <<"Вказівники не рівні" <<endl;

}

 

// Порівнюємо значення, на які вказують вказівники

if (*xPtr == *yPtr) {

     cout <<"Значення рівні" <<endl;

} else {

     cout <<"Значення нерівні" <<endl; }

Проте результат другої операції порівняння буде істинним, оскільки змінні x і y мають одне і те ж значення.

Крім того, над вказівниками можна виконувати обмежений набір арифметичних операцій. До вказівника можна додати ціле число або відняти від нього ціле число. Результатом додавання до вказівником одиниці є адреса наступної величини типу, на який посилається вказівник, у пам'яті. Пояснимо це на малюнку. Нехай xPtr - вказівник на ціле число типу long, а cp - вказівник на тип char. Починаючи з адреси 1000, в пам'яті розташовані два цілих числа. Адреса другого - 1004 (в більшості реалізацій Сі + + під тип long виділяється чотири байти). Починаючи з адреси 2000, в пам'яті розташовані об'єкти типу char.


Мал. 1. Адресна арифметика.

Розмір пам'яті, виділеної для числа типу long і для char, різний. Тому адресу при збільшенні xPtr і cp теж змінюється по-різному. Однак і в тому, і в іншому випадку збільшення вказівника на одиницю означає перехід до наступної в пам'яті величиною того ж типу. Додаток або віднімання будь-якого цілого числа працює за тим же принципом, що і збільшення на одиницю. Вказівник зсувається вперед (при додаванні позитивного числа) або назад (при відніманні позитивного числа) на відповідну кількість об'єктів того типу, на який показує вказівник.

Вказівники одного і того ж типу можна один з одного віднімати. Різниця Вказівників показує, скільки об'єктів відповідного типу може поміститися між зазначеними адресами.

Зв'язок між масивами і вказівниками

Між вказівниками і масивами існує певний зв'язок. Припустимо, є масив з 100 цілих чисел. Запишемо двома способами програму підсумовування елементів цього масиву:

long array [100];

long sum = 0;

for (int i = 0; i <100; i++)

     sum += array[i];

Те ж саме можна зробити за допомогою вказівників:

long array[100];

long sum = 0;

for(long *ptr = &array[0]; ptr <&array [99] + 1; ptr++)

     sum += *ptr;

Елементи масиву розташовані в пам'яті послідовно, і збільшення вказівника на одиницю означає зміщення до наступного елементу масиву. Згадка імені масиву без індексів перетвориться на адресу його першого елемента:

 for (long *ptr = array; ptr <&array[99] + 1; ptr++)

     sum += *ptr;

Динамічний розподіл пам'яті використовується, насамперед, тоді, коли заздалегідь невідомо, скільки об'єктів знадобиться в програмі і знадобляться вони взагалі.  Якщо необхідно динамічно створити масив, то потрібно використовувати операцію new:

int *a =  new int [100];

На відміну від визначення змінної типу масив, розмір масиву в операції new може бути довільним, в тому числі обчислюваним в ході виконання програми. (Нагадаємо, що при оголошенні змінної типу масив розмір масиву повинен бути константою.)

Звільнення пам'яті, виділеної під масив, має бути виконане за допомогою наступної операції delete

 delete []a;

Динамічний масив:

int n;

cin>>n; // n — розмірність масиву

int *mas=new int[n]; // виділення пам’яті під масив

delete [] mas; // звільнення пам’яті

Адресація базова *(pa + i) і індексна *pa++:

Якщо ра вказує на а[0], то *(ра + 1) посилається на вміст а[1], ра + і – адреса а[і], а  *(ра + і) – вміст а[і]

Базова індексація дає доступ до першого (базового елементу) від якого отримують доступ усі інші елементи

За допомогою індексної адресації можна отримати доступ до кожного елементу окремо.

for(int i=0; i<n; i++){

cout<<*(pa+i) << \t;

}

for(int i=0; i<n; i++){

cout<<*pa++ << \t;

}

Вказівники  та динамічний розподіл пам'яті - дуже потужні засоби мови. З їх допомогою можна розробляти гнучкі і досить ефективні програми. Зокрема, одна з областей застосування С++ - системне програмування - практично не могла б існувати без можливості роботи з вказівниками. Проте можливості, які отримує програміст при роботі з вказівниками, накладають на нього і велику відповідальність.

Варіанти

  1.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від -40 до 60, та створити і вивести на екран новий масив, що складається з додатних елементів масиву. Визначити максимальний елемент серед додатних елементів.
  2.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -130 до 160.  Визначити суму  перших трьох і останніх шести додатних елементів. Чисто n вводить користувач.
  3.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від -140 до 100, та створити і вивести на екран новий масив, що складається з парних елементів масиву. Визначити мінімальний елемент серед додатних елементів.
  4.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від -50 до 50. Ненульові елементи масиву перенести в інший масив, розташувати їх у зворотному порядку.
  5.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -120 до 120.  Вивести номер передостаннього додатного елемента. Чисто n вводить користувач. 
  6.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від -50 до 50. Додатні елементи масиву перенести в інший масив №1, а від’ємні елементи перенести в інший масив №2.
  7.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -120 до 120. Створити новий масив з  елементів масиву, що більше -50 і менше 50.
  8.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -120 до 120.  Чисто n вводить користувач. Знайти добуток другого й четвертого елементів, більших 30.
  9.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -45 до 65.  Чисто n вводить користувач. Максимальний елемент поміняти місцями з мінімальним елементом.
  10.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -100 до 100.  Чисто n вводить користувач. Останній від'ємний елемент поміняти місцем з максимальним елементом.
  11.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від
    -140 до 140, та сформувати інший масив з елементів масиву, які більше 30
  12.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -100 до 100.  Чисто n вводить користувач. Вивести номери двох найбільших елементів масиву.
  13.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -160 до 100.  Чисто n вводить користувач. Максимальний елемент поміняти місцями з четвертим.
  14.  Згенерувати і вивести на екран масив з 10 випадкових чисел від
    -140 до 140, та створити масив, значення якого перебувають між значенням третього елемента і максимальним значенням.
  15.  Згенерувати і вивести на екран масив з цілого числа n випадкових чисел від -150 до 145.  Чисто n вводить користувач. Знайти добуток номерів найменших елементів серед додатних.

Контрольні питання

  1.  Яка операція використовується для отримання адреси змінної?
  2.  Яка операція використовується для звернення за адресою?
  3.  Що таке динамічна пам'ять.
  4.  Що таке вказівник
  5.  Для чого використовується вказівник.
  6.  Як вказівник відображається в програмному коді
  7.  Яке застосування операцій new і delete
  8.  Яке призначення операцій & та *
  9.  Як оголошується змінна типу вказівник
  10.  Какой результат следующего выражения ?

int *a; int b[2]; a = b;

b[0] = 7; b[1] = 10; *a++; cout << *a;


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34111. Принцип психоаналитической нейтральности. Реакции аналитика на пациента: рациональные аффективные, комплиментарные, эмпатические, контрпереносные 48 KB
  Принцип психоаналитической нейтральности. В данной теме особое внимание следует уделить пониманию центрального базового значения психоаналитического понимания нейтральности. Слово НЕЙТРАЛЬНОСТЬ neutrlity и концепция ПСИХОАНАЛИТИЧЕСКОЙ НЕЙТРАЛЬНОСТИ были амбивалентными с самого момента рождения психоанализа. Приветствуемая одно время как настолько фундаментальная что принимается как данность к нейтральности тут же стали тихо относиться как мифу.
34112. Психоаналитическое понятие тревоги и ее типы 85.5 KB
  Тревога и процесс регрессии в психоаналитической ситуации. Тревога рассматривается как архаичный аффект оторвавшийся от первоначального смыслового контекста. Объективная тревога это тревога вызванная известной опасностью. Невротическая тревога вызвана неизвестной опасностью.
34113. Неспецифические аспекты психоаналитической терапии 77 KB
  В данной теме необходимо сформировать четкое представление о неспецифических формах взаимодействия аналитика и пациента. Данный раздел дает четкое представление о вспомогательных формах и методах во взаимодействии аналитика и пациента в рамках психоаналитической терапии. Если он будет это делать с неохотой аналитик может сказать что его интересуют факты. Пациента увязнувшего в неискренней похвале своих родителей можно спросить: Ваши родители действительно замечательные люди Расспрашивание для прояснения очевидности: Вместо того чтобы...
34114. Роль сновидений в психоаналитической терапии и техника работы с ними 73 KB
  Работа сновидения. Роль сновидения в работе психического аппарата. Развитие понимание сновидения и его роли в терапевтическом процессе от З. Классические подходы к пониманию сновидения его роль в общей структуре психики.
34115. Психоанализ и психоаналитическая терапия, основные принципы 67.5 KB
  Основные принципы классического психоанализа разработанного в наследие З. Основные отличия внешние организационные и методологические основы клинического психоанализа психоаналитической терапии. Обратить особое внимание на основные принципы классического психоанализа разработанного З. Предлагаю обсудить вопрос который постоянно в той или иной форме возникает в ходе как профессиональных так и студенческих обсуждений отголоски этой дискуссии звучат и в раздающихся все чаще и чаще утверждениях о том что под брендом психоанализа скрывается...
34116. Показание и противопоказания психоаналитической терапии 62 KB
  Некоторые особенности российского пациента. Так же следует обратить особое внимание на особенности российского пациента и особенности построения терапии в зависимости от психологической конституции. Фрейд полагал что последние две силы связаны между собой и что существует некоторое соответствие внешней реальности и психологической предрасположенности самого пациента Тем самым предполагалось наличие патогенных компонентов в прошлом которые должны предопределять повышенную чувствительность по отношению к определенным обстоятельствам в...
34117. Сеттинг. Определение, взаимозависимость терапевтической задачи и сеттинга 46.5 KB
  Роль сеттинга в построение переходного пространства в рамках котрого происходит развертывание фантазий пациента и осуществляется работа с переносом и сопротивлением. Следует разобраться в ключевой роли сеттинга для формирования у пациента способности восприимать и продуцировать символическую организацию мира. Пациент лежит на кушетке или софе а психоаналитик сидит позади него оставаясь большей частью вне поля зрения пациента стараясь вмешиваться в процесс мышления пациента настолько мало насколько это возможно и не иначе как посредством...
34118. Структурные изменения, как основная цель психоанализа и психоаналитической терапии 62.5 KB
  Еще в 1894 году в работе “Невропсихозы защиты†он показывает что абсисивный симптом является компромиссом между неприемлемым сексуальным желанием защитой против удовлетворения этого желания и раскаянием или самонаказанием. Давайте попробуем понять фразу: Каждый симптом и каждая невротическая черта характера является компромиссным образованием И попробуенм в связи с этим ответить на два вопроса. Компромиссное образование является патологическим когда оно характеризуется любой комбинацией следующих черт: слишком большое ограничение...
34119. Терапевтические отношения. Форма и содержание 61 KB
  Именно в этом взаимодействие пациент продуцирует материал для анализа а аналитик создает условия для его интеграции в психики пациента что и будет являться основой для терапевтических изменений. Процесс ассимиляции связан с позитивной реакцией пациента на тот способ при помощи которого терапевт испоьзует полученный материал с тем как их усваивает Эго и с теми изменениями которые мы назвали “лечебными факторамиâ€. он представляет собой решающее звено между использованным способом действия терапевта и реальным эффектом для пациента...