17600

Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності

Конспект

Макроэкономика

Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності Лекція 1. ПРЕДМЕТ ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ І СПЕЦИФІЧНІ ОСНОВИ ДИСЦИПЛІНИ План Предмет курсу. Основні завдання та задачі. Нормативноправове забезпечення бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної

Украинкский

2013-07-05

554.5 KB

37 чел.

Облік та аналіз зовнішньоекономічної діяльності

Лекція 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ І СПЕЦИФІЧНІ ОСНОВИ ДИСЦИПЛІНИ

План

  1.  Предмет курсу. Основні завдання та задачі.
  2.  Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) на території України.
  3.  Особливості організації бухгалтерського обліку відкриття окремих рахунків та субрахунків аналітичного обліку.
  4.  Паралельне ведення обліку (в іноземній та національній валюті).

Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними і здійснюється як на території нашої держави, так і за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регламентується Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та міжнародними договорами з окремими країнами. Вона пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, Що виступають у формі товару.

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

  •  суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
  •  свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
  •  юридичної рівноправності та недискримінації;
  •  верховенства законів;
  •  захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які полягають у тому, що Україна є державою;
  •  еквівалентного обміну, недопущення демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

  •  фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), які володіють цивільною правоздатністю і дієздатністю згідно з чинним законодавством України і постійно проживають на території України;
  •  юридичні особи, які зареєстровані і мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, концерни, консорціуми, торгові дома, посередницькі й консультаційні фірми, кредитно-фінансові установи та ін.), у тому числі юридичні особи, майно і/або капітал яких перебуває повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
  •  об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з чинним законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовими актами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
  •  структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з чинним законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на її території;
  •  спільні підприємства з участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місцезнаходження на її території;
  •  інші суб'єкти господарської діяльності.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види незалежно від форми власності та інших ознак після державної реєстрації як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Підставою для цього є договір (контракт).

Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють законодавчі й нормативні акти України.

Згідно із Законом до зовнішньоекономічної діяльності належать такі її види:

  •  експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
  •  надання послуг, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних. управлінських, облікових, аудиторських, юридичних та ін.;
  •  наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
  •  міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
  •  кредитні й розрахункові операції, створення кредитних і страхових установ на території України та за її межами;
  •  спільна підприємницька діяльність, що передбачає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, здійснення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
  •  підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок й інших нематеріальних об'єктів власності на території України та за її межами;
  •  організація виставок, аукціонів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійснюваних на комерційній основі за участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
  •  організація та здійснення оптової консигнаційної торгівлі на території України за іноземну валюту;
  •  товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована за формою зустрічної торгівлі;
  •  орендні, у тому числі лізингові операції;
  •  операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах і біржах, міжбанківському валютному ринку;
  •  робота на контрактній основі фізичних осіб (громадян України та іноземців) на території України та за її межами;
  •  інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам державної статистики України.

Основною метою ведення обліку операцій з експорту та імпорту є встановлення контролю за наявністю, рухом та збереженням товарів, правильним оформленням відповідних документів, своєчасним виставленням претензій до постачальників і транспортних організацій у разі нестачі, браку, порушення термінів поставок.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в питаннях обліку та звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом України «Про підприємства в Україні».

Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України користуються планом рахунків та інструкцією з його застосування (з відповідними змінами і доповненнями), що відбивають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно визначають порядок її аналітичного обліку, вводять відповідні субрахунки зі збереженням номерів діючого Плану рахунків.

Облік експортних та імпортних товарів ведеться у розрізі:

  •  облікових партій;
  •  товарної номенклатури, прийнятої в міжнародних розрахунках;
  •  місць зберігання товарів;
  •  матеріально відповідальних осіб.

Обліковують товари у натуральному і грошовому (вартісному) виразі.

Підставою для бухгалтерських записів операцій із зовнішньоекономічної діяльності є належним чином оформлені документи. Їх можна поділити на такі основні групи:

  •  технічна документація — технічні паспорти на машини та обладнання, формуляри й описи виробів, інструкції щодо встановлення, монтажу, налагодження, управління та ремонту;
  •  товаросупровідна документація — сертифікат про якість товару, відвантажувальна специфікація, упакувальний листок, комплектувальна відомість;
  •  транспортна, експедиторська, страхова документація — залізнична накладна та її копії, дублікат залізничної накладної міжнародного вантажного сполучення, квитанція залізничної накладної внутрішнього вантажного сполучення, багажна квитанція, коносамент, накладні автотранспортного, річкового і повітряного сполучення тощо, страховий поліс або сертифікат;
  •  складська документація — приймальний акт порту України на експортний товар, генеральний акт розвантаження судна з імпортним вантажем у порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на зберігання іноземного порту, варант;
  •  розрахункова документація — рахунок-фактура, розрахункова специфікація, переказний вексель (тратта);
  •  банківська документація — заявка на переказ валюти, інкасове доручення, доручення на відкриття акредитива, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій за розрахунковим і валютним рахунками;
  •  митна документація — вантажна митна декларація, сертифікат про походження товару; довідки про сплату мита, акцизів, зборів, податку на додану вартість;
  •  претензійно-арбітражна документація — претензійний лист, позовна заява в суд (або арбітраж), постанова суду (або арбітражу) про задоволення або відхилення позову;
  •  документи про нестачу і псування товару — комерційний акт на нестачу, аварійний сертифікат.

Облік зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в національній валюті України. Для цього всі кошти в іноземних валютах перераховують в еквівалент грошової одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення операції. Одночасно кошти в іноземних валютах мають відображатися в обліку у валюті розрахунків і платежів (за кожним видом іноземної валюти). Для цього запис робиться у вигляді дробу, у чисельнику якого зазначають іноземну валюту, а в знаменнику — її еквівалент у грошовій одиниці України.

У первинних документах бухгалтерського обліку записи вартісних показників відображають у тій грошовій одиниці, в якій фактично здійснюються операції. Під час обробки первинних документів у знаменнику вказують еквівалент показників в іноземній валюті, перерахований у національну валюту за курсом НБУ на дату, прийняту для перерахунку.

У реєстрах бухгалтерського обліку (журналах-ордерах, відомостях, книгах) усі записи операцій в іноземних валютах відображають у національній валюті. Одночасно записи зазначених операцій доцільно здійснювати в ідентичних реєстрах із зазначенням назви іноземної валюти (долари, марки тощо). Ці реєстри для відображення операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку не використовуються, а є наочним посібником для визначення фактичного стану валютних цінностей підприємства в іноземній валюті.

У бухгалтерському балансі залишки коштів на валютних статтях (іноземної валюти в касі, на рахунках у банку, грошові документи в іноземних валютах, дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземних валютах) підлягають перерахунку в грошову одиницю України за курсом НБУ на останнє число звітного періоду. Унаслідок зміни курсів валют у період між датою здійснення господарської операції і датою розрахунку за нею виникають курсові різниці, які можуть бути позитивними (курсовий прибуток) або негативними (курсовий збиток).

Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності управлінському персоналу слід приділяти особливу увагу організації обліку та контролю операцій. Йдеться про виконання договорів, облік руху експортних та імпортних товарів, облік руху валютних коштів за експортовану та імпортовану продукцію.

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності відбувається за такими принципами:

  •  Україна самостійно встановлює і скасовує податки, пільги для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
  •  ставки податків установлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;
  •  рівень оподаткування встановлюється відповідно до необхідності досягати і підтримувати самоокупність та самофінансування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, забезпечувати бездефіцитність платіжного балансу України;
  •  стабільність кількості, видів і розмірів податків гарантується державою на термін не менше як п'ять років;
  •  забороняється встановлювати інші податки, крім затверджених Верховною Радою України;
  •  ставки податків однакові для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і визначаються за товарними ознаками —для однакового товару діє єдина ставка податку;
  •  заохочення експорту готової продукції.

Основними способами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є протекціонізм та лібералізм.

Політика протекціонізму передбачає створення для власного виробника найсприятливіших умов формування та реалізації його інтересів на власному та зовнішньому ринках.

Лібералізм забезпечує створення рівних умов для всіх суб'єктів ринку, незалежно від їхнього місця в економічних структурах даної держави. Це значно підвищує рівень виробництва та конкурентоспроможність.

Щодо методології, то кожна держава здійснює цю політику на основі тарифів та нетарифних методів.

До нетарифного регулювання належать: квотування та ліцензування товаропотоків; ускладнення митних процедур; впровадження санітарного та фітосанітарного контролю; адміністративні збори; обмеження; санкції; спеціальні режими; дозволи-заборони; субсидії; пільги; заходи у відповідь на недружні дії (ембарго).

До методів тарифного регулювання відносять державні податки, до числа яких входять і митні платежі.

Тема 1: “Предмет, завдання, загальнотеоретичні і специфічні основи дисципліни”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Зовнішньоекономічна діяльність; суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності; технічна документація; товаросупровідна документація; транспортна, експедиторська, страхова документація; складська документація; розрахункова документація; банківська документація; митна документація; претензійно-арбітражна документація; документи про нестачу і псування товару.

Завдання для перевірки знань

1. Назвіть основні принципи зовнішньоекономічної діяльності України.

2. Визначіть поняття «зовнішньоекономічна діяльність» з різних джерел.

3. Які існують види зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які завдання обліку з експортно-імпортних операцій?

  1.  У якій валюті ведеться облік операцій з експорту та імпорту?
  2.  Які податки та збори сплачують суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України ?

Питання проблемного характеру

  1.  Які необхідно здійснити заходи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності?
  2.  Які існують проблеми обліку зовнішньоекономічної діяльності та шляхи їх вирішення?
  3.  Основні напрямки удосконалення податкового законодавства у зовнішньоекономічній діяльності.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

  1.  Хто здійснює в Україні регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
  2.  Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономічна діяльність в Україні?
  3.  Хто здійснює контроль за експортно-імпортними операціями?
  4.  Стан та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами ближнього і далекого зарубіжжя.

Лекція 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КОНТРАКТІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

План

  1.  Законодавча база щодо укладання договорів.
  2.  Необхідні умови укладання міжнародних контрактів.
  3.  Зовнішньоекономічний контракт (зміст, будова, терміни, категорії та документація).

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту, угоди), мають бути здатними до його укладання відповідно до законів України та/або законів місця укладання договору. Зовнішньоекономічний договір складається згідно з чинним законодавством України з урахуванням міжнародних договорів, які уклала Україна або до яких вона приєдналася.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності під час складання тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо законами України.

Зовнішньоекономічний договір укладається в письмовій формі, якщо інший порядок не встановлено законом або міжнародним договором України.

Для підписання зовнішньоекономічного договору суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати зовнішньоекономічні договори будь-якого характеру, якщо вони прямо чи у винятковій формі не заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за рубежем, не може бути визнана недійсною, якщо недодержана форма, але вона відповідає вимогам законів України.

Форма угод на будівлі та інше нерухоме майно, розташоване на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладання угоди визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів визначаються правом країни, добровільно обраної сторонами під час укладання договору, або за спільним погодженням.

За відсутності домовленості між сторонами щодо права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів, вступає в силу право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона, що є:

  •  продавцем — у договорі купівлі-продажу;
  •  наймачем — у договорі майнового найму;
  •  ліцензіаром — у ліцензійному договорі про використання виняткових або аналогічних прав;
  •  охоронцем — у договорі зберігання;
  •  комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);
  •  довірителем — у договорі доручення;
  •  перевізником — у договорі перевезення;
  •  експедитором — у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;
  •  страхувачем — у договорі страхування;
  •  кредитором — у договорі кредитування;
  •  дарувальником — у договорі дарування;
  •  поручителем — у договорі поруки;
  •  заставником — у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або одержуються передбачені договором результати, якщо сторони не погодили інше.

Під час прийняття результатів виконання зовнішньоекономічних договорів береться до уваги право місця, де підбиваються підсумки, якщо сторони не погодили інші підходи.

Будь-яка ділова угода є правовою. Дотримання правових та технічних питань ділової угоди, що виникають у процесі її виконання, має виключати конфліктні ситуації, а якщо такі виникли — сприяти їх правильному вирішенню. Це особливо важливо для зовнішньоторговельних операцій, оскільки вони включають правові, фінансові та інші аспекти не лише однієї країни.

Необхідною умовою укладання угоди є свобода угоди. Партнери мають бути вільними у виборі основних правових та фінансових положень своїх торговельних зобов'язань. Певною мірою чинні закони (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», декрети, укази, постанови) впливають на економічну і зовнішньоекономічну діяльність та свободу договору, а також на його зміст та характер.

Однією з необхідних умов оформлення зовнішньоторговельної операції є з'ясування питання про те, які найважливіші державні законодавчі акти і яких саме держав (їх представники укладають зовнішньоекономічну угоду) повинні мати імперативний характер і виконуватись під час підписання угоди та її реалізації. Так, наприклад, у деяких південноамериканських країнах закон зобов'язує своєчасно оформляти документи (особливо ті, що стосуються ввізного мита на імпортні товари). Тому це необхідно враховувати при підготовці документів ще в країні експортера.

Важливим питанням є також виконання гарантованих зобов'язань контрагентами. До таких зобов'язань можна віднести гарантію:

  •  твердої пропозиції;
  •  поставки;
  •  сплати;
  •  повернення коштів;
  •  компенсації збитків;
  •  забезпечення виконання угоди;
  •  прийняття (імпортером) сертифікату на товар, виданого незалежною експертною організацією, тощо.

В окремих випадках підтвердженням чинності укладеної угоди є дотримання форми її укладання. Місце укладання угоди не завжди відповідає формі укладання, що обумовлена законодавчим актом. Так, наприклад, австрійський нотаріальний акт не можна замінити нотаріальним актом німецького нотаріуса.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України своїм наказом №75 від 5 жовтня 1995 р. «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» регламентувало форму та перелік необхідних умов зовнішньоекономічного контракту. Цим документом керуються при укладанні договорів купівлі-продажу товарів (наданні послуг, виконанні робіт), товарообмінних угод між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), у ньому мають бути такі розділи:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладання: бухгалтерія посилається на них (та на номер і дату додаткових умов до основного договору) під час оформлення первинних документів згідно з цим контрактом.

2. Преамбула. Указується повне найменування сторін — офіційно зареєстрованих учасників зовнішньоекономічної операції, зазначаються країни, представниками яких вони є, скорочене найменування сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо) та назви документів, необхідних для укладання договору (контракту) (статут підприємства, установча угода тощо); бухгалтер має перевірити відповідність даних цього розділу контракту даним свого підприємства, а також дані контрагента.

3. Предмет договору (контракту). Визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому. При цьому вказуються точне найменування марки, сорту або кінцевий результат роботи, що виконується.

У випадку бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на перероблення давальницької сировини вказується також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою перероблення давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це вказується у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту). Про це робиться відповідна позначка у тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація) водночас балансується у загальній вартості експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) на перероблення давальницької сировини вказується відповідна технологічна схема такого перероблення. При цьому перевіряється відповідність предмета договору статутній діяльності підприємства. Бухгалтер також використовує усі дані розділу щодо товару, робіт, послуг у подальшому відображенні в аналітичному обліку.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). Указуються загальна кількість та якісні характеристики товару, визначаються одиниці виміру, які заведено застосовувати для товарів конкретного виду (тонна, кілограм, штука тощо).

У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг) зазначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Ці дані використовуються і в аналітичному обліку відображення руху товарів або під час виконання робіт, послуг.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). Зазначаються вид транспорту та базисні умови постачання (відповідно до «Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» у редакції 1990 р. — ІНКО-ТЕРМС-90), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний термін поставки товару (окремих партій товару).

Якщо укладається договір (контракт) на виконання робіт (надання послуг), то у цьому розділі визначаються умови та терміни виконання робіт (послуг).

Завдяки тому, що ці умови детально конкретизовані, бухгалтерія може легко визначити, які саме витрати та до якого моменту будуть нести контрагенти. Це також стає основою для вартісного відображення ціни або загальної вартості товару (робіт, послуг). Дані можна використовувати у синтетичному та аналітичному обліку підприємства під час виконання певної зовнішньоекономічної операції або її окремої частки.

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). Визначаються ціна одиниці товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що постачаються (виконуються) згідно з договором, та валюта платежів. Якщо згідно з договором постачаються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) вказується його загальна вартість (крім випадків, коли ціна товару розраховується за певною формулою). У цьому разі цінові показники можуть бути вказані у додатках (специфікаціях), на які посилаються у тексті договору.

У договорі на перероблення давальницької сировини зазначається ще її заставна вартість.

У бартерному (товарообмінному) договорі загальна вартість товарів, що експортуються та імпортуються відповідно до цих угод, виражається в іноземній валюті, а також обов'язково у доларах США.

За цими даними визначається й обліковується в аналітичному та синтетичному обліку вартість товару, витрати на перевезення, вантажні роботи, митне оформлення товару тощо. Визначають також суму, яку необхідно сплатити за товар або роботи (послуги).

7. Умови платежів. Указуються спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору передбачаються:

  •  умови банківського переказу до авансового платежу та/або після відвантаження товару, або умови документарного акредитиву чи інкасо (з гарантією), визначені відповідно до спільної Постанови Кабінету міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 (444-95-п) «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»;
  •  умови за гарантією, якщо вона є або необхідна (вид гарантії — на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору без зміни гарантій.

8. Умови здавання (приймання) товару (робіт, послуг). Визначаються терміни та місце фактичного передання товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання здійснюється за кількістю відповідно до товаросупровідних документів, а за якістю — згідно з документами, що засвідчують якість товару.

Інформація цього розділу є підставою для оформлення у бухгалтерському обліку первинних документів щодо руху товару.

9. Пакування та маркування. Цей розділ містить відомості про пакування товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на ньому відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування, зберігання і транспортування тощо), а у разі необхідності — також умови повернення вантажу.

Якщо умови цього розділу не відповідають фактичним умовам, бухгалтерія має можливість оформити претензійного листа постачальникові.

10. Форс-мажорні обставини. Зазначається, за яких обставин умови договору можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади тощо). При цьому сторони звільняються від відповідальності на термін дії цих обставин або можуть відмовитись від виконання договору частково або в цілому без додаткових фінансових претензій. Термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торговельно-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Установлюється порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми неоплачених коштів), терміни виплати штрафів (від якого терміну встановлюються та протягом якого часу діють), терміни, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору, способи врегулювання рекламацій.

12. Арбітраж. Указуються місце арбітражного суду, повна його назва, країна та матеріальне право, яке застосовуватиметься під час розгляду спорів, та обумовлюються випадки, за яких сторони можуть звернутися до суду.

13. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. Зазначаються повні юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити (номери рахунків, назва банку) контрагентів договору.

Бухгалтерія повинна перевірити правильність заповнених даних щодо платіжних реквізитів.

За домовленістю сторін у договорі можуть визначатись додаткові умови: страхування; гарантії якості; умови залучення субвиконавців договору, агентів, перевізників; норми навантаження (розвантаження); умови передання технічної документації на товар, збереження торгових марок; порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисні застереження; з якого моменту договір починає діяти; кількість підписаних примірників договору; можливість та порядок внесення доповнень та змін до договору тощо.

У контракті можна вказувати захисні застереження з метою запобігання втрат у разі непередбачуваних ситуацій.

Антидемпінгові застереження. Покупець бере на себе повну відповідальність за додержання антидемпінгових норм, правил і процедур на своєму національному ринку та ринках подальшої реалізації предмета договору. Він зобов'язується не здійснювати операції на цих ринках за цінами, які є демпінговими згідно із законодавством та міжнародними договорами відповідної держави, і бути єдиним відповідачем з усіх можливих антидемпінгових позовів і претензій та сплачувати у повному обсязі мито, збори та інші стягнення, що накладаються на товар, який є предметом даного договору, згідно з антидемпінговим законодавством країни ввезення.

Застереження про конфіденційність. Сторони домовляються, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору (контракту), є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони договору, крім випадків, коли така передача пов'язана з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у ситуаціях, передбачених чинним законодавством, що регулює зобов'язання Сторін.

Форс-мажорні застереження. Сторони домовляються, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дії нездоланної сили, які не залежать від волі Сторін, а саме: війни, воєнні дії, блокада, ембарго, міжнародні санкції, валютні обмеження, інші кроки держав, які унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов'язань, а також пожежі, повені, інше стихійне лихо чи сезонні природні явища, зокрема такі, що призводять до замерзання морів, проток, портів тощо, закриття різних шляхів, каналів, перевалів, паромів, мостів, тунелів) вони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. У разі, коли тривалість зазначених обставин більша як (вказується певна кількість) днів, кожна із Сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніше як за (вказується певна кількість) днів до розірвання.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий, як правило, Торговельно-промисловою палатою країни, де виникли надзвичайні обставини (назва організації).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови Покупця від плати за товари (роботи, послуги), поставлені (здійснені) до початку дії надзвичайних умов.

Застереження про реекспорт. Сторони домовляються, що Покупець не буде здійснювати реекспорт товару, який є предметом цього договору, на ринки (вказується країна, країни або континент) без попередньої письмової згоди Продавця.

Застереження на випадок ненадходження коштів за експорт. У разі несвоєчасного надходження виручки за експортну продукцію Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі х від простроченої суми платежу за кожний день прострочення.

Застереження на випадок ненадходження продукції за імпортом в обумовлені договором (контрактом) терміни. У разі ненадходження продукції за імпортом у терміни, обумовлені Договором, Продавець сплачує Покупцеві х відсотків від суми непоставленої (або недопоставленої) продукції за кожний день прострочення.

Тема 2: “Основні положення міжнародних контрактів та особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Форма зовнішньоекономічної угоди; право місця укладання контракту; продавець; наймач; ліцензіар; охоронець; комітент; консигнатор; довіритель; перевізник; експедитор; страхувач; дарувальник; поручитель; заставник; спеціалізація; кооперування; виробниче співробітництво; свобода угоди; гарантія поставки; гарантія твердої пропозиції; гарантія сплати коштів; гарантія повернення коштів; гарантія компенсації збитків; гарантія забезпечення виконання угоди; гарантія прийняття товару; назва договору; номер контракту; дата угоди; преамбула; предмет договору; кількість товару; якість товару; базисні умови постачання; ціна товару; вартість товару; специфікація; сертифікат якості товару; сертифікат походження товару; умови платежів; умови приймання-здавання товару; пакування; маркування; форс-мажор; санкції; рекламації; арбітраж; юридична адреса; поштові реквізити; платіжні реквізити; антидемпінгове застереження; конфіденційність.

Навчальні завдання

  1.  Скласти контракт, предметом якого є операція з експорту, і визначити основні документи, що необхідні бухгалтерії.
  2.  Скласти контракт, предметом якого є операція з імпорту, і визначити основні документи, що необхідні бухгалтерії.
  3.  Скласти контракт, предметом якого є бартерна операція, і визначити основні документи, що необхідні бухгалтерії.
  4.  Скласти контракт, предметом якого є операція з перероблення української давальницької сировини за кордоном, і визначити основні документи, що необхідні бухгалтерії.
  5.  Скласти контракт, предметом якого є операція з перероблення іноземної давальницької сировини в Україні, і визначити основні документи, що необхідні бухгалтерії.

Завдання для перевірки знань

  1.  Хто може бути сторонами зовнішньоекономічної угоди?
  2.  Що таке місце укладання контракту?
  3.  Права та обов 'язки сторін зовнішньоекономічної угоди.
  4.  Що таке місце проживання?
  5.  Що таке основне місце діяльності?
  6.  Які існують необхідні умови для укладання зовнішньоекономічної угоди?
  7.  Яке чинне законодавство України регламентує умови укладання зовнішньоекономічної угоди?
  8.  Що таке гарантовані зобов 'язання?
  9.  Що таке форма зовнішньоекономічної угоди?
  10.  Що входить до загальної вартості товару за умови укладання бартерного контракту?
  11.  Для чого застосовуються захисні застереження?

Питання проблемного характеру

  1.  За яких умов і чому зовнішньоекономічну угоду можуть визнати недійсною?
  2.  Яким чином сторони погоджують норми права, що застосовуються до договорів?
  3.  Яким чином контрагенти погоджують гарантовані зобов'язання?
  4.  Хто та яким чином може визнати форму зовнішньоекономічної угоди недійсною?
  5.  Як визначається вартість готової продукції за умовами давальницького контракту?
  6.  Що впливає на способи маркування та пакування товару?
  7.  Як офіційно подовжити термін поставки товару?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

  1.  Які існують регламенти щодо укладання зовнішньоекономічного контракту в різних країнах світу?
  2.  Скласти розділ угоди щодо будь-якого гарантованого зобов'язання.
  3.  У який спосіб за кордоном регламентується форма зовнішньоекономічного контракту?
  4.  Скласти розділ бартерного контракту «Предмет договору».
  5.  Скласти розділ давальницького контракту «Предмет договору» за умови повернення до України частини продукції і реалізації решти в третіх країнах.
  6.  Скласти (за зразком) захисні застереження.

Лекція 3: ОБЛІК ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

План

  1.  Бухгалтерський облік закупівлі імпортних товарів за умови прямого виходу підприємства на зовнішній ринок.
  2.  Облік імпорту робіт, послуг, прав.
  3.  Облік авансових платежей та гарантійних (дзеркальних) сум.
  4.  Облік імпорту товарів на умовах комерційного кредиту.
  5.  Облік закупівлі імпортних товарів черех посередника, трейдера.
  6.  Документальне забезпечення облікових операцій.

Імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення їх на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Товари, що імпортуються на територію України (крім майна, яке тимчасово ввозиться на територію Украрїни, та товарів, що переміщуються через митну територію України транзитом), підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветерінарним та екологічним нормам, якщо такі вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно з законами України.

Імпортні товари можна придбати на різних умовах поставки передбачених міжнародними правилами “Інкотермс-1990”. Облік імпортних товарів ведеться у фактурній вартості, під якою розуміють вартість самого товару, вартість тари й упаковки, яка оплачується іноземному постачальникольникові відповідно до контракту. Імпортну(фактурну) вартість товару, яку зазначають у рахунку-фактурі іноземного постачальника, визначають з умов поставки товару.

Для митного оформлення ввезених імпортних товарів необхідно у митно-вантажний відділ митниці подати такі документи:

  •  картку акредитації на митниці;
  •  вантажну митну декларацію;
  •  договір (контракт);
  •  рахунок-фактуру (накладну, протокол);
  •  товарно-транспортну накладну;
  •  довідку валютної інспекції;
  •  копію паспорта митного брокера;
  •  копію ліцензії митного брокера;
  •  довідку про транспортні витрати (умови поставки) — СІР, FСА та інші (відповідно до «Інкотермс-1990»);
  •  копії платіжних доручень (митні процедури, ПДВ та ін.).

Датою фактичного надходження продукції до України є проставлення митницею, що розташована у пропускному пункті на кордоні, штампа «Під митним контролем», «І» — імпорт у ввізній вантажній митній декларації та товаросупровідних документах.

Митна вартість товарів, увезених на територію України, визначається згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф» і перераховується за курсом НБУ на дату подання вантажної митної декларації митним органам з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів. Тобто при визначенні митної вартості товару до неї включають ціну, що передбачена договором (контрактом) і зазначена в рахунку-фактурі.

Крім цього, враховуються витрати, що не включені до рахунку-фактури:

• за транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування від пункту постачальника до пункту перетину митного кордону України;

• комісійні та брокерські;

• плата, що повинна бути сплачена імпортером прямо або непрямо як умова їх ввезення (вивезення) за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до цих товарів.

За відсутності рахунку-фактури митниця має право визначати митну вартість на підставі митної вартості аналогічних товарів, які перебувають в аналогічних або наближених умовах поставки, а також за митною вартістю, визначеною митною декларацією країни-експортера. Визначена у такий спосіб митна вартість підлягає подальшому підтвердженню після одержання рахунку-фактури.

За явної невідповідності заявленої митної вартості товарів вартості, зазначеній у вантажній митній декларації, або у разі неможливості перевірки її обчислення митна вартість визначається послідовно на основі ціни на ідентичні чи подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

На товари, що ввозяться на митну територію України, нараховуються митні збори. Ставки митних зборів залежать від виду товару та нараховуються у відсотках до фактурної вартості товару.

Мито та митні збори, не сплачені своєчасно або у терміни, на які було надано відстрочку, стягуються згідно з розпорядженням митних органів в обов'язковому порядку. При цьому нараховується пеня починаючи з першого дня настання терміну погашення заборгованості до дати її сплати включно у таких розмірах:

• з мита — 0,5% за кожний день прострочення;

• з митних зборів — 0,5% за кожний день прострочення.

Надмірні суми сплаченого мита та митних зборів підлягають поверненню власнику за його вимогою протягом року з моменту митного оформлення.

Товари, що ввозяться в Україну, обкладаються податком на додану вартість та акцизним збором (підакцизні товари) за ставками згідно з чинним законодавством. Оподаткуванню підлягають імпортні товари, ввезені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Ці товари можуть використовуватись для власних і виробничих потреб, реалізації у вільному обігу; мати статус імпортованих тимчасово, а також таких, що ввезені на правах комісії та реекспортовані незалежно від країни походження.

Кошти з кожного виду платежу (ПДВ та акцизний збір) перераховуються окремими платіжними документами (платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату, прибутковими ордерами та векселями авізованими) у національній валюті України і надходять на депозитні рахунки митних органів, звідки перераховуються до Державного бюджету.

Об'єктами оподаткування ввезених на територію України товарів є:

для акцизного збору на підакцизні товари — їх митна вартість, визначена за курсом Національного банку України на дату подання вантажної митної декларації в митний орган з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів;

• для податку на додану вартість — їх митна вартість, визначена за курсом Національного банку України на дату подання вантажної митної декларації в митний орган з урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів та акцизного збору (з підакцизних товарів).

Підставою для нарахування і сплати податку на додану вартість та акцизного збору є вантажна митна декларація (ВМД), де нараховані суми ПДВ і акцизного збору показуються окремими рядками (нарахування податку на додану вартість та акцизного збору, шо підлягають сплаті, проводиться у графі 47 ВМД та у додаткових аркушах до неї).

Обчислення акцизного збору здійснюється за такими формулами:

а) по товарах, що не підлягають обкладанню митом, -

(В+З)хА/(100-А);

б) по товарах, що підлягають обкладанню митом, -

(В+З+М)хА/(100-А),

де В — митна вартість товару;

З — митні збори;

М — мито;

А — ставка акцизного збору.

Податок на додану вартість обчислюється так:

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором, -

(В+З+М+Аз)хП/100;

б) на товари, що обкладаються тільки митом, -

(В+З+М)хП/100;

в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором, -

(В+З+Аз)хП/100;

г) на інші товари (що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором):

(В+З)хП/100,

де В — митна вартість товару,

З — митні збори,

М — мито,

Аз — сума акцизного збору,

П — ставка податку на додану вартість (20%).

ПДВ й акцизний збір сплачуються покупцем товарів (митним брокером) у національній валюті України одночасно зі сплатою мита і митних зборів (до або на момент подання вантажної митної декларації для митного оформлення). Підтвердженням сплати зазначених податків є платіжні доручення і виписка банку про фактичне надходження коштів на депозитні рахунки митних органів.

Для непідакцизних товарів, які ввозяться в Україну, може застосовуватися відстрочення сплати ПДВ видачею податкового векселя (ПДВ з оплати імпорту робіт не може бути оформлений векселем). Термін, на який видається податковий вексель, не може перевищувати ЗО днів, включаючи день його видачі. Видача податкового векселя здійснюється під час митного оформлення в термін, установлений для сплати ПДВ. Сума ПДВ по одній ВМД не може бути частково сплачена коштами, а частково відстрочена видачею податкового векселя. На кожну ВМД видається окремий податковий вексель.

Без сплати ПДВ і акцизного збору товари не підлягають митному оформленню, крім передбачених законодавством випадків, коли товари звільняються від сплати вказаних податків та зборів. У разі наявності картотеки на розрахунковому рахунку підприємство не може розмитнити імпортний вантаж. Заліки, відстрочки (крім випадків, установлених законодавством), гарантійні листи банку не є підставою для відстрочки у сплаті зазначених податків. Також не дозволяється робити залік між відшкодуванням ПДВ з експорту та нарахуванням і сплатою ПДВ з імпорту.

Звільняються від сплати податку на додану вартість:

1. Товари і послуги, передбачені для офіційного використання іноземними дипломатичними і прирівняними до них представництвами, а також для особистого використання дипломатичним та адміністративно-технічним персоналом цих представництв, включаючи членів їх сімей, які живуть разом з ними, якщо такі звільнення для України передбачені іноземною державою.

2. Поштові марки (крім колекційних), конверти, листівки з поштовими марками, лотерейні білети, марки державного мита та інших знаків, а також інші цінні папери (акції, облігації, сертифікати, векселі).

3. Вугілля, вугільні брикети та електроенергія.

4. Продукти дитячого харчування та дитяче харчування, що імпортується тільки для реалізації через молочні кухні.

5. Дитячі журнали та газети, учнівські зошити та підручники.

6. Товари спеціального призначення для інвалідів (протезно-ортопедичні вироби, товари спеціального призначення для інвалідів з вадами слуху та зору).

7. Лікарські засоби та вироби медичного призначення, які реалізуються через аптечні заклади (у тому числі ветеринарні) та імпортуються лікувальними установами.

8. Товари та інші предмети, що тимчасово вивозились за межі митної території України та призначені для зворотного ввезення в установлені строки у незмінному стані.

9. Товари, що звільнені від сплати податку іншими законодавчими актами.

10. Товари, що звільнені від сплати податку відповідними міжурядовими угодами за умови подання відповідної довідки Агентства координації та розподілу технічної допомоги.

11 Товари, що звільнені від сплати податку Указом Президента від ЗО червня 1995 р. № 499/95.

12. Товари, що звільнені від сплати податку Указом Президента від 12 серпня 1995 р. № 750/95.

13. Сировина, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну для потреб власного виробництва суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш».

14. Сировина, матеріали, устаткування та обладнання, які ввозяться в Україну в межах виробничої кооперації країн СНД відповідно до Ашгабадської Угоди.

Звільняються від сплати акцизного збору:

1. Товари, які ввезені в Україну підприємствами — виробниками підакцизних товарів, за наявності підтвердження податкової інспекції, що це підприємство є виробником підакцизних товарів.

2. Легкові автомобілі спеціального призначення для інвалідів за наявності довідки органів соціального забезпечення про оплату ними вартості таких автомобілів.

3. Легкові автомобілі спеціального призначення (швидка допомога, міліція тощо), які будуть використані за призначенням, за наявності відповідного документа.

4. Зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених в Україну з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру. При цьому зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, увезених до України і призначених для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків тощо, пропускаються через митний кордон за рішенням митного органу в Достатній кількості з урахуванням мети ввезення.

5. Підакцизні товари, які переміщуються через митну територію України транзитом із застосуванням заходів гарантування їх Доставки у митницю призначення.

6. Товари, які ввозяться в Україну у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення.

7. Конфісковане, спадкове майно, майно без господаря, скарби та інші цінності, які перейшли за правом спадкоємності до Держави.

Товари, що не обкладаються митом:

1. Товари, які ввозяться з країн, що розвиваються, у межах товарних груп І—24.

2. Валюта України, іноземна валюта та цінні папери.

3. Товари та інші предмети, які внаслідок пошкодження ще до пропуску їх через митний кордон України стали непридатними для використання як вироби або матеріали.

4. Транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів. Предмети матеріально-технічного постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах проміжних зупинок, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією аварії (поламки) даних транспортних засобів.

5. Предмети, що ввозяться в Україну для офіційного або особистого використання організаціями чи особами, які відповідно до міжнародних угод України та законів України користуються правом безмитного ввезення (вивезення) з України.

6. Товари та інші предмети, що походять з митної території України (а також товари походженням з території країн СНД та були вивезені за їх межі).

7. Товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України та походять з іншої території, за які було сплачено мито при первинному ввезенні на митну територію України, та тимчасово вивозились за її межі.

8. Товари та інші предмети, що підлягають поверненню у власність державі у випадках, передбачених законами України.

9. Наукове, навчальне обладнання, що надходить на адресу наукових, навчальних закладів.

10. Предмети матеріально-технічного забезпечення та спорядження, пальне, сировина для промислового перероблення, продукти харчування та інше майно, що вивозиться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендних (зафрахтованих) українськими підприємствами та організаціями суден, що ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України.

11. Обладнання, матеріали та майно в рахунок внеску іноземного інвестора у статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями.

12. Інші товари та предмети, що визначаються законами України, постановами (розпорядженнями) Кабінету Міністрів України.

Ввезення деяких товарів дозволяється лише за наявності ліцензії Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. Для отримання ліцензії необхідно подати такі документи:

  •  заяву на ліцензію;
  •  лист-звернення про оформлення ліцензії з гарантією сплати збору за її оформлення;
  •  копію контракту зі специфікаціями, завірену керівником підприємства;
  •  копію свідоцтва про державну реєстрацію, завірену керівником підприємства;
  •  акт експертизи товару, виданий Торговельно-промисловою палатою або її регіональним відділенням.

Увіз виставочних експонатів кваліфікується як тимчасовий увіз майна фірми на територію України на строк, що не перевищує одного року з дня пропуску через митний кордон України за умови його зворотного вивозу. Установлений строк тимчасового ввезення майна зазначається у вантажній митній декларації.

За рішенням митного органу кількість експонатних зразків, рекламних матеріалів, сувенірів пропускається у кількості, достатній для забезпечення повних потреб організації виставки, семінару, ярмарку, наради тощо.

Все майно (експонати) підлягає митному оформленню у внутрішній територіальній митниці. Підставою для митного оформлення є договір про участь у виставці і заява. Для цього додаються такі документи:

  •  декларація;
  •  документи, указані в декларації;
  •  дозволи державних органів (міністерств), якщо предмети підлягають контролю цих органів.

При поверненні за кордон тимчасово ввезеного майна здійснюється звірка його фактичної кількості з даними, указаними в деклараціях, специфікаціях, пакувальних листах або списках майна.

Імпортна сировина, матеріально-технічні ресурси, комплектуючі вироби, обладнання, матеріали, техніка та інші товари, які ввозяться суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності, у тому числі посередниками (прямими постачальниками), і тільки на підставі договору комісії або договору-доручення Для виробничих і власних потреб (без подальшої реалізації"), а також енергоносії (нафта і газ), які ввозяться для виробничих потреб, у тому числі за бартерними операціями, не оподатковуються податком на додану вартість під час перетинання митного кордону України.

Якщо на перелічені вище сировину, матеріали, комплектуючі при розмитненні було сплачено податок на додану вартість, то в момент оприбуткування їх податок на додану вартість має бути віднесений на Дт 641 «Розрахунки за податками». Але тільки тоді, коли суму податку на додану вартість у вантажній митній декларації показано окремим рядком і фактично сплачено до бюджету.

При нецільовому використанні (продажу) імпортних товарів на які відповідно до чинного законодавства встановлені пільгі при розмитненні (не був нарахований ПДВ), податок на додану вартість нараховується з усієї ціни продажу, але не нижче за митну вартість з урахуванням мита і митних зборів.

Сплачений податок на додану вартість, акцизний збір, мито та митні збори входять до вартості імпортованого товару і відображаються на Дт рахунку 28 «Товари».

При обліку імпортних товарів за закупівельними цінами оприбуткування їх здійснюється за закупівельними цінами, які включають: митну вартість, перераховану за курсом НБУ на день подання вантажної митної декларації митним органам, та фактичне сплачені суми мита, митних зборів, акцизного збору (на підакцизні товари), податок на додану вартість на імпортні товари.

Якщо імпортні товари обліковуються за цінами продажу, оприбуткування їх здійснюється за цими самими цінами, що включають митну вартість, перераховану за курсом НБУ на день подання митної декларації, фактично сплачені суми мита, митних зборів, акцизного збору (на підакцизні товари), податку на додану вартість на імпортні товари, суми торговельної надбавки (що включає податок на додану вартість).

Майно підприємств, придбане за іноземну валюту, враховується без зміни курсу в початковій оцінці.

Якщо договором (контрактом) на поставку товарів передбачено що постачальник зобов'язується усунути дефекти (замінити браковані вузли чи деталі, відремонтувати вироби тощо) в період гаранттійного строку експлуатації таких товарів, то митне оформлення операцій, пов'язаних з рекламаціями, здійснюється у такий спосіб.

1. Підставою для заміни деталей, вузлів чи ремонту виробу є належним чином оформлений акт про рекламацію, при цьому на предмети, що переміщуються через митний кордон з метою усунення в іншій країні дефектів, установлюється мито як на майно.

2. Якщо повернення в Україну бракованих товарів недоцільно з економічної точки зору (товари повністю непридатні для подальшого використання чи ремонту), митному органу подається належним чином оформлений акт про знищення таких товарів під контролем місцевого митного органу (акт обов'язково має бути завірений митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться споживач товарів).

3. У разі необхідності відправлення дефектного товару на ремонт за межі України чи ввезення для ремонту до підприємства-виробника в Україну (якщо це передбачено контрактом) митне оформлення здійснюється у порядку, передбаченому для тимчасового вивезення (ввезення) майна під зобов'язання про його зворотне ввезення (вивезення).

Розрахунки, пов'язані з імпортом товарів, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки.

Підставою для придбання валюти підприємством на УМВБ або на КМВБ для перерахунку за кордон за імпортними контрактами за фактично одержані товари, роботи, послуги є:

• зовнішньоекономічний контракт;

• ввізна вантажна митна декларація (акт виконаних робіт);

• довідка державної податкової інспекції, згідно з якою резидент зареєстрований як платник податків і в якій зазначено: поточний рахунок у національній валюті, визначений як основний, та поточний рахунок в іноземній валюті, визначений як основний. Крім того, у довідці подається інформація про відсутність заборгованості перед бюджетом та відповідні дані бухгалтерського обліку про взяття товарів (робіт, послуг) на баланс підприємства і наявність кредиторської заборгованості підприємства з оплати даного товару (робіт, послуг). При цьому термін дії довідки не може перевищувати 15 днів.

Індивідуальна ліцензія (дозвіл) НБУ необхідна при проведенні імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за умови перенесення терміну поставки на строк, що перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу відкриття акредитиву чи виставлення векселя на користь постачальника імпортних товарів (робіт, послуг). Моментом здійснення авансового платежу (відкриття акредитива або виставлення векселя) на користь іноземного партнера вважають дату списання коштів з валютного рахунку резидента чи дату виписки векселя. Для отримання індивідуальної ліцензії (дозволу) на відстрочку поставки товарів суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності надають комісії облуправління НБУ такі документи:

  •  заява довільної форми із обгрунтуванням необхідності продовження законодавчо визначених термінів відстрочки поставки товарів в Україну за умови здійснення авансового платежу (відкриття акредитива, виставлення векселя) на користь імпортера;
  •  згода управління зовнішньоекономічних зв'язків обласної Державної адміністрації на продовження законодавче визначеного терміну відстрочки поставки товарів в Україну за умови здійснення авансового платежу (відкриття акредитива, виставленні векселя) на користь імпортера;
  •  нотаріально завірені копії установчих документів;
  •  копії контрактів з нерезидентами з обов'язковим зазначенням поштових та банківських реквізитів іноземних контрагентів (якщо контракти були укладені іноземною мовою, необхідно надати нотаріально засвідчений письмовий переклад документа; мови оригіналу на українську мову, виконаний особою, що має відповідну кваліфікацію, та зареєстрований в Україні дозвіл на здійснення перекладів);
  •  наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверджують належність контрактів резидентів з іноземною фірмою до порядку, установленого постановою Кабінету Міністрів України.

У разі порушення терміну поставки товару і відсутності індивідуальної ліцензії (дозволу) стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від митної вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованій за курсом НБУ на день нарахування пені. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості. Пеня стягується з резидентів податковими органами за результатами документальних перевірок.

При укладанні контрактів на імпорт товарів в Україну резидент повинен використовувати такі форми розрахунків з нерезидентами які передбачені міжнародною практикою, з урахуванням чинного законодавства України на момент здійснення розрахунків.

Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за згодою сторін та фіксується в умовах контракту.

Найбільш безпечні форми розрахунків при імпорті товарів — це документарне інкасо (без гарантії) та документарний акредитив.

Аналітичний облік імпорту товарів необхідно будувати у розрізі країн-постачальниць, номерів контрактів та за постачальниками.

Приклад. Від іноземного постачальника 9 квітня 2003 р. надійшли імпортні товари. Контрактна ціна — 10 000 дол. США. Курс НБУ на момент подання ввізної вантажної митної декларації — 3,55 грн.

Митна вартість імпортних товарів — (10000дол. США х 3,55) =35 500 грн.

Ввізне мито (10 000 дол. США х 3,55) х 20% = 7 100 грн.

Митний збір (10 000 дол. США х 3,55) х 0,20% = 71 грн.

Акцизний збір — товар не підакцизний.

ПДВ (10000 дол. США х 3,55 + 7100 + 71) х 20% = 8534 грн.

15 квітня 2003 р. підприємство придбало 10000 дол. США за курсом 3,63 грн. за 1 дол. США на суму 36 300 грн. (10000 дол. США х 3,63).

Комісійна винагорода банку — 200 грн.

Курс НБУ на 30 квітня 2002 р. — 3,61 грн.

Перераховані кошти постачальнику 4 травня 2003 р. (курс НБУ — 3,61 грн.).

Форми безготівкових розрахунків — документарне інкасо і банківський переказ.

1. При проведенні розмитнення імпортних товарів нараховано ПДВ—8534 грн.:

Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», Кт 641 «Розрахунки за податками» — 8534 грн.

2. Перераховано ПДВ — 8534 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 8534 грн.

3. Сплачено митним органам мито і митні збори за ввезені імпортні товари - 7100 + 71 = 7171 грн.:

Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 7171 грн.

4. На підставі ввізної вантажної митної декларації оприбутковано і включено до складу валових витрат імпортні товари — 10 000 дол. США х 3,55 = 35 500 грн.:

Дт 28 «Товари», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 35 500 грн.

5. Збільшено вартість імпортних товарів на суми мита і митних зборів, сплачених митним органам — 7171 грн.:

Дт 28 «Товари», Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» — 7171 грн.

6. Перераховано постачальнику іноземну валюту за придбані товари за курсом НБУ 3,61 грн. за дол. США (10 000 дол. США х 3,61) =

Дт 362 «Розрахунки з іноземними постачальниками», Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

7. Курсову різницю, нараховану на суму кредиторської заборгованості, відображено як збиток — 10 000 дол. США х (3,61 - 3,55) = 600 грн.:

Дт 945 «Втрати від операційної курсової різниці», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 600 грн. На підприємствах роздрібної торгівлі, де обліковою ціною є продажна ціна, додатково відображають суму торговельної надбавки (умовно 25%):

(35 500 + 7171) = (42 671 грн. х 25%): 100% = 10 668 грн. У тому числі і суму податку на додану вартість (20%):

(10668 грн. х 20%): 100% = 2134 грн.:

Дт 28 «Товари», Кт 285 «Торгова націнка».

Облікова вартість імпортного товару відображається в аналітичному обліку у національній та іноземній валютах під час складання прибуткової накладної.

Підприємства усіх форм власності мають право на початок кожного місяця проводити дооцінку залишків товарів імпортованих (ввезених) на митну територію України, до нової вартості з урахуванням попиту і пропозиції на них, але не вищу за їх митну вартість (включаючи мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ, сплачені при розмитненні товарів) в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ на дату дооцінки. Суми дооцінок зараховуються на поповнення оборотних коштів, не вважаються прибутком і не оподатковуються податком на прибуток.

Тема 3: “Облік імпортних операцій”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Імпорт, коносамент, контракт, валютний рахунок, контрактна вартість, митна вартість.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з використанням для розрахунку іноземної валюти 1 групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подано в табл. 3.1 (цифри умовні).

Таблиця 3.1

Іноземна валюта

Дата

Курс НБУ

Долар США

13 березня 200х р.

5,46

Долар США

14 березня 200хр.

5,50

Долар США

31 березня 200х р.

5,51

Долар США

27 квітня 200х р.

5,55

Євро

27 квітня 200х р.

6,21

Долар США

29 квітня 200х р.

5,54

Євро

29 квітня 200х р.

6,23

Імпорт товарів за контрактом купівлі-продажу на умовах попередньої оплати

На виконання умов контракту, для купівлі іноземної валюти на суму 15000 дол. США підприємством 13 березня 200х р. з розрахункового рахунку уповноваженому банку перераховано 82 719 грн.:

81 900 грн. — для купівлі іноземної валюти;

819 грн. — 1% до Пенсійного фонду від суми, перерахованої для купівлі (вважати, що банк комісійну винагороду за операції купівлі іноземної валюти не утримує).

14 березня 200х р. зараховано 15 000 дол. США на валютний рахунок підприємства та перераховано іноземному постачальнику за реквізитами. вказаними в контракті, як попередня оплата.

27 квітня 200х р. оприбутковані отримані на умовах DDU імпортні товари на основі вантажної митної декларації на суму 15 000 дол, США. На дату оформлення декларації сплачені мито та митні збори і сумі 1 665 грн. та ПДВ в сумі 20% від імпортної вартості товару.

Завдання для перевірки знань

1. Якими нормативними актами регламентуються операції з імпорту?

2. Який рахунок використовується для обліку іноземної валюти? Дати його характеристику.

3. Дати характеристику контракту на імпорт товарів (робіт, послуг).

4. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при ввезенні їх на територію України?

Питання проблемного характеру

1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницької діяльності для роботи на зовнішньому ринку?

2. В яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на відстрочку платежу?

3. Що покладено в основу законодавчих актів, які звільняють від сплати податку на додану вартість з імпортних товарів?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Оформіть вантажно-митну декларацію.

2. Відобразіть на рахунках операції, пов'язані з імпортом товарів.

Лекція 4: ОБЛІК ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

План

1. Бухгалтерський облік експорту товарів за умови прямого виходу підприємства на зовнішній ринок.

2. Облік експорту робіт, послуг, прав.

3. Облік авансових платежів та гарантійних (дзеркальних) сум.

4. Облік експорту товарів на умовах комерційного кредиту.

5. Облік продажу експортних товарів через посередника, трейдера.

6. Документальне забезпечення облікових операцій.

Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортом не вважається передання майна суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності іноземному суб'єкту господарської діяльності за кордон як натуральної частки у формуванні статутного капіталу при спільній господарській діяльності.

Облік експортних товарів здійснюється за відпускною вартістю, тобто за вартістю в розрахункових контрактних цінах. Вартість тари та упаковки для товарів входить до відпускної вартості останніх.

Поставка експортних товарів здійснюється на підставі укладення контрактів між експортером та імпортером. При укладанні контрактів з іноземними фірмами для забезпечення своєчасного завершення розрахунків резиденти повинні передбачати такі форми розрахунків, як документарний акредитив і документарне інкасо (з гарантією), а також санкції до іноземних партнерів, якщо ті не повною мірою виконують умови, викладені в контрактах.

У розрахунках між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як засіб платежу використовується іноземна валюта.

Готівковий розрахунок дозволяється лише за наявності ліцензії Національного банку України і на суму, що не перевищує 10000 дол. США. Усі безготівкові розрахунки здійснюються через уповноважені банки, які мають ліцензію Національного банку України на ведення операцій з іноземною валютою.

Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за згодою сторін та фіксується в умовах контракту.

Для ведення валютних розрахунків суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності відкриває поточний валютний рахунок в уповноваженому банку. В обліку застосовується рахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» з відповідними субрахунками. Записи на цьому рахунку здійснюються на підставі витягу банку з доданими до нього розрахунково-грошовими документами (дорученнями, заявами на акредитив, меморіальними ордерами тощо), за якими було отримано або сплачено суми в іноземних валютах. Аналітичний облік операцій на цьому рахунку ведеться за кожним видом іноземної валюти.

Готівкова іноземна валюта, що є в касі підприємства, відображається на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті». Поряд із звичайною касовою книгою ведуться окремі регістри аналітичного обліку за всіма видами іноземної валюти в касі. Записи на рахунку здійснюються на підставі звіту касира з доданими до нього прибутковими і видатковими касовими ордерами.

Суб'єктам підприємницької діяльності для роботи на зовнішньому ринку необхідно акредитуватись (зареєструватись) у митно-вантажному відділі митниці за своєю юридичною адресою.

Для проведення акредитації на митниці потрібно подати у її відділ статистики такі документи:

• лист на ім'я начальника митного поста з проханням про реєстрацію підприємства на митниці;

• договір засновників;

• статут підприємства та його копію, завірену нотаріально;

• свідоцтво про державну реєстрацію (оригінал та дві копії);

• свідоцтво (картку) обласного статистичного управління та його копію про надання підприємству статистичних кодів;

• зразки підписів та печаток підприємства;

• довідку обслуговуючого банку про наявність розрахункового та валютного рахунків (оригінал та копію);

• наказ по підприємству про призначення відповідальної особи для роботи з митницею (довіреність);

• довідку про декларування валютних цінностей (форма №2) завірену печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення НБУ;

• облікову картку встановленого зразка (придбану в бухгалтерії митниці) та дві її копії;

• договір-доручення, або довіреність для брокера;

• ксерокопії паспортів з відмітками про прописку директора та осіб, уповноважених працювати з митницею;

• договір на оренду приміщення та телефону;

• папку-корону.

Акредитація здійснюється один раз. Тільки зі зміною юридичної адреси процес акредитації поновлюється.

Якщо виникає необхідність у декларуванні та митному оформленні вантажів поза зоною діяльності митниці, в якій акредитований суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, йому потрібно отримати відкріплення на митниці за місцем розташування (митне оформлення імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється виключно на митниці за місцем державної реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та з обов'язковим оформленням акцизної вантажної митної декларації, поряд із звичайною ВМД на імпорт товару).

Для отримання відкріплення необхідно подати до свого підрозділу митниці такий комплект документів:

1. Лист-узгодження (оригінал та дві копії).

2. Контракт (оригінал та дві копії).

3. Облікову картку (оригінал та дві копії).

4. Довідку про декларування валютних цінностей за кордоном (оригінал та дві копії).

Контракт має бути пронумерований, прошитий і завірений круглою печаткою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. До контракту додаються всі доповнення, специфікації та рахунки-фактури (або проформи).

Вивіз продукції резидентом через митний кордон здійснюється за наявності довідки уповноваженого банку про надходження коштів для гарантованої оплати продукції.

Документом, що дає змогу товару перетинати митний кордон України і засвідчує експорт товару, є належним чином оформлена вантажна митна декларація, або провізна відомість (у тому разі, якщо ВМД на вантаж не оформляється) з відбитками штампа «Під митним контролем» і особистою номерною печаткою інжектора митниці з позначкою «<» — на виїзд у графі «Д», а також товаротранспортний документ з таким же відбитком штампа «Під митним контролем» та відміткою про номер ВМД  або провізної відомості (відмітка робиться інспектором митниці оформлення).

Для оформлення ВМД потрібно подати такі документи:

• договір та його копію;

• ліцензію (за вимогою);

• рахунок-фактуру;

• копію платіжного доручення про сплату митного збору;

• документ, що підтверджує походження товару (накладна, сертифікат заводу-виготовлювача тощо);

• товарно-транспортні накладні;

• сертифікат якості (на харчові продукти), завірений у Держстандарті або обласній СЕС;

• довідку з Торговельно-промислової палати про рівень індикативних цін (на товари, що підпадають під індикативні ціни);

• дозвіл експортно-імпортної комісії при Кабінеті міністрів України.

До митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать:

• митне оформлення товарів;

• митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;

• митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм);

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм), тимчасово вивезеного з України чи тимчасово ввезеного;

• митне оформлення ввезеного в Україну чи вивезеного з України майна іноземних фірм;

• перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

У момент фактичного переміщення вантажу через кордон інспектор випускної митниці на кордоні в графі «А» ВМД або на примірнику провізної відомості, а також на товаросупровідних документах на вантаж робить відбиток особистої номерної печатки з позначкою «<» — виїзд. Дата на відбитку цієї печатки є фактичною датою перетину кордону експортним вантажем.

Згідно з міжнародними нормами, право власності переходить до покупця одночасно з ризиком випадкової загибелі або псування товару, якщо інше не передбачено договором (контрактом) і регламентується базовими умовами поставки.

Момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі визначається базовими умовами поставки відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-1990».

Для відправлення товару покупцеві (імпортеру) продавець (експортер) доставляє його у порт чи на залізничну станцію (якщо такі дії обумовлені контрактом (договором)). Вантаж до перевезення оформляють автодорожньою накладною, що супроводжує вантаж. У цій накладній вказуються дата відвантаження, найменування вантажу, який потрібно перевезти, назва та адреса перевізника, назва покупця, строк доставки вантажу, вартість перевезення. У продавця залишається копія автодорожньої накладної.

Після надходження товару до порту чи на залізничну станцію його здають на склад. При цьому складається акт приймання, в якому відображають фактичну кількість прийнятого вантажу. У разі виявлення розходження фактичної кількості із зазначеною кількістю в автодорожній накладній складається акт експертизи якості та кількості на недостачу. Цей документ необхідний для висування претензій до перевізника.

Відповідно до контракту, де обумовлюються умови поставки товару за правилами «Інкотермс-1990», визначаються умови, за яких вважатиметься, що продавець виконав свої зобов'язання за контрактом, а товар надійшов до покупця (поставлено).

Наприклад, поставка здійснюється на умовах FАS (франко — вздовж борту судна). Це означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки товару тоді, коли товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах у вказаному порту поставки.

При відправленні товару з порту за кордон складається коносамент. Коносамент є товарно-розпорядним документом. Особа, яка вказана в коносаменті або яка володіє коносаментом на пред'явника, має право розпоряджатися товаром. Товар, що перебуває в дорозі і засвідчений коносаментом, може передаватися іншій особі або продаватися.

Після відвантаження товару продавець виписує на нього рахунок і передає в банк усі необхідні документи.

Сума грошових коштів, вказаних у рахунку, визначається на основі договору (контракту) і перераховується за курсом НБУ на дату подання рахунку.

Виручка продавця в іноземній валюті підлягає зарахуванню на його валютний рахунок в уповноваженому банку у строки сплати заборгованості, що визначені в контракті, але не пізніше як за 90 календарних днів від дати митного оформлення (дати виписування вивізної вантажної митної декларації) товару, що експортується. Якщо експортуються роботи (послуги), права інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого Документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

З урахуванням інших умов поставки товару зобов'язання продавця вважаються виконаними, якщо він, наприклад, надасть товари, очищені від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем у погодженому місці або пункті (умови FСА).

При надходженні товару до порту за кордоном (перед розміщенням у доці) проводиться перевірка товарним експертом фактичної його кількості та якості. Після цього керівництво порту видає докову розписку і товар відправляється на комерційний склад. Власник складу видає вантажовласнику товароскладську квитанцію, що підтверджує прийняття ним вантажу.

Товароскладська квитанція складається з двох окремих частин:

• складське свідоцтво, що відображає всю інформацію щодо товару, прийнятого на склад;

• складський варант — заставне свідоцтво, яке може бути використане для отримання позики в банку під заставу товару на складі.

Під час експорту товарів у продавця можуть бути різні накладні витрати: зберігання, перевезення товару, митні збори. Ці витрати є прямими і входять до собівартості товару з подальшим віднесенням на рахунок реалізації (відносяться на конкретний товар). До непрямих витрат належать різні комісійні збори (сплачуються за певний час). Вони до собівартості товарів, які реалізуються, прямо не включаються, а відносяться на рахунок 93 «Витрати на збут». Накладні витрати здійснюються як у національній валюті України, так і в іноземній валюті.

Накладні витрати (на перевезення, зберігання, страхування, митні збори), які згідно з контрактом сплачуються в іноземній валюті, перераховуються в національну валюту України за курсом НБУ на момент платежу.

При продажу за іноземну валюту товарів (робіт, послуг), вивезених (експортованих) за межі митної території України, податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою, акцизний збір не стягується.

Суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню, повертаються фінансовими органами або включаються в рахунок чергових податкових платежів за висновком податковий інспекцій у п'ятиденний строк після подання податковим інспекціям підприємствами, які мають право на відшкодування зазначених податків, письмової заяви з документальним підтвердженням надходження валютних коштів на валютний рахунок та перетину товаром кордону з урахуванням зазначених вище вимог.

При цьому подаються такі документи:

а) вантажна митна декларація (або провізна відомість у випадках, якщо вантажна митна декларація не оформляється) з відбитком штампу «Під митним контролем» з позначкою «Е» — експорт, з відбитком особистої номерної печатки інспектора митниці, який оформляв вантаж (з позначкою «<» — виїзд в графі «Д»), та з відбитком особистої номерної печатки з позначкою «<» — виїзд інспектора випускної митниці на кордоні в графі «А» вантажної митної декларації;

б) довідка банку про надходження валюти на валютний рахунок підприємства-експортера за товар, на який оформлені товаросупровідні документи та вантажна митна декларація;

в) наявність документально підтвердженого придбання товарно-матеріальних цінностей, використаних для виробництва товарів, що експортуються (для виробників), чи товарів (для посередників) з урахуванням сум податку на додану вартість.

Приклад. Товари відвантажені на експорт 15 травня 2002р. за контрактною ціною 12 000 дол. США. Курс НБУ на дату відвантаження — 3,72 грн. за дол. США. Облікова ціна товарів — 32 000 грн. На кінець місяця валютні кошти не надійшли. Курс НБУ на 31 травня 2002р. становив 3,76 грн. Іноземна валюта надійшла 10 червня 2000 р. Курс НБУ на дату надходження валюти 3,77 грн. за дол. США.

1. Сплачено накладні витрати з експорту товарів (умовно 5000 грн).:

Дт 385 «Розрахунки з різними кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 5000 грн.

2. Товари, відвантажені на адресу іноземного покупця за контрактною вартістю, відображено як дебіторську заборгованість (12 000 дол. США х 3,72) = 44 640 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 702 «Дохід від реалізації товарів».

3. Нараховано накладні витрати з експорту товарів (умовно 5000 грн.):

Дт 93 «Витрати на збут», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 5000 грн.

4. Списано товари за обліковою ціною — 32 000 грн.:

Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів», Кт 28 «Товари».

5. Нараховано податкові зобов'язання з ПДВ — 0 грн. (експортні товари обкладаються ПДВ за нульовою ставкою):

Дт 643 «Податкові зобов'язання», Кт 641 «Розрахунки за податками» — 0 грн.

6. Списано раніше нараховані податкові зобов'язання з ПДВ —0 грн. Дт 702 «Дохід від реалізації товарів», Кт 643 «Податкові зобов'язання».

7. Проведено визначення і списання фінансового результату від експортної операції:

Дт 791 «Результат основної діяльності», Кт 902 «Собівартість реалізованої продукції» — 12 640 грн. та

Дт 702 «Дохід від реалізації товарів», Кт 791 «Результат основної діяльності».

8. Списано накладні витрати з експорту товарів — 5000 грн.:

Дт 791 «Результат основної діяльності». Кт 93 «Витрати на збут» — 5000 грн.

9. Включено до складу прибутку курсову різницю, нараховану на суму дебіторської заборгованості на кінець місяця (31 травня 2000 р.)

12 000 дол. США х (3,76 - 3,72) = 480 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — 480 грн.

10. Зараховано виручку за відвантажені товари (12000 дол. США х 3,77) = 45 240 грн.:

Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» —

12 000 дол. США

45 240 грн.

11. Включено до складу прибутку курсову різницю, нараховану на суму дебіторської заборгованості при її погашенні

12 000 дол. США х (3,77 - 3,76) = 120 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Доходи від операційної курсової різниці» — 120 грн.

Відвантаження товарів іноземному покупцеві також може здійснюватись на умовах попередньої оплати. Розглянемо це на прикладі.

Трапляються випадки, коли після проведення розрахунків з експортної операції виявляється надлишок валюти. Це може статися тоді, коли було відвантажено меншу кількість товарів, ніж потрібно (з будь-яких причин: відсутність потрібних товарів, розірвання угоди та. ін.) або ж було отримано більше валюти, ніж передбачено контрактом (наприклад, помилково). Для повернення надлишку коштів іноземному покупцеві суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має подати в банк документи, які підтверджують відвантаження продукції на меншу суму, а на залишок коштів у банк надається платіжне доручення з призначенням платежу: «Повернення залишку коштів...» з посиланням на повідомлення банку про надходження коштів на користь суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності згідно з відповідним контрактом. а також подаються документи, що пояснюють причини зменшення суми контракту.

У свою чергу, банк має надіслати до митниці, в зоні якої акредитований продавець, такі дані про нього:

• суму оплати (попередньої оплати) товарів, отриманої від покупця;

• суму частково відвантажених товарів у рахунок отриманої оплати;

• залишок коштів, які підлягають поверненню.

Повернення іноземному покупцеві надлишку перерахованої валюти здійснюється за курсом на момент проведення перерахунку.

При експорті товарів може виникнути ситуація, коли не можна завершити розрахунки у законодавче визначений термін (90 днів). У такому разі у строк, що не перевищує 12 днів після закінчення законодавче встановлених термінів оплати, підприємство повинно подати комісії при обласному управлінні НБУ матеріали з висновками щодо обгрунтування перевищення термінів для отримання індивідуального дозволу на відстрочку платежу. Водночас підприємство надає комісії облуправління НБУ такі документи:

• заяву за довільною формою із обгрунтуванням необхідності продовження законодавче визначених термінів перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону;

• нотаріально завірені копії установчих документів;

• копії контрактів із нерезидентами з обов'язковим зазначенням поштових та банківських реквізитів іноземних контрагентів;

• копії вантажної митної декларації та товаросупровідних документів, що підтверджують момент фактичного перетину митного кордону України експортними товарами, а якщо експортуються роботи, послуги — підписаний іноземним партнером акт або інший документ, який засвідчує виконання робіт чи надання послуг (при цьому у вантажній митній декларації слід обов'язково зазначити реквізити уповноваженого банку, через який здійснюються розрахунки за експортовані товари (роботи, послуги), код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідно до загального класифікатора підприємств і організацій, повна назва та повна адреса підприємства);

• висновки відповідних міністерств і відомств, що підтверджують належність контрактів резидентів з іноземною фірмою до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України.

Одночасно з поданням комісії облуправління НБУ пакета документів резидент повинен у письмовій формі проінформувати уповноважений банк про подання документів на розгляд комісії.

Індивідуальний дозвіл на продовження терміну розрахунків за експортними операціями надається обласним управлінням НБУ на підставі протоколу засідання комісії на строк не більше як 90 календарних днів і оформляється в трьох примірниках:

перший — передається резиденту,

другий — надсилається до уповноваженого банку продавця,

третій — береться на облік в облуправлінні НБУ. Відразу після одержання індивідуального дозволу на продовження терміну розрахунків резидент зобов'язаний самостійно повідомити про це уповноважений банк.

В окремих випадках обласні управління НБУ можуть за повторним рішенням комісії пролонгувати строки вже наданих індивідуальних дозволів (загальний термін перевищення строків розрахунків не може виходити за 270 днів).

Після закінчення законодавче визначеного терміну надходження валютної виручки та за відсутності індивідуального дозволу комісії облуправління НБУ (через три тижні, необхідні для одержання резидентом індивідуального дозволу на перевищення законодавче визначеного терміну надходження валютної виручки) уповноважений банк нараховує пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої за курсом Національного банку України на день нарахування пені.

Приклад. Під час проведення податковою інспекцією документальної перевірки підприємства «К» у квітні 2002 р. установлено, що виручка в іноземній валюті за продані товари своєчасно не перерахована з-за кордону в Україну.

Складається акт з розрахунком нарахування пені.

Сума нестриманої валютної виручки — 12000 дол. США.

Кількість прострочених днів — 28.

Пеня — 0,3%.

Поточний курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США.

Розрахунок:

(12000 дол. США х 0,3% х 28 х 3,62): 100 = 3649 грн.

Підлягає перерахуванню до бюджету 3649 грн.

Після проведення повторної перевірки (через 15 днів після першої перевірки) валютні кошти з-за кордону не надійшли. Складається другий акт з розрахунком нарахування пені за період з дати складання першого акта по дату складання другого акта.

Сума нестриманої валютної виручки — 12000 дол. США.

Кількість прострочених днів після складання першого акта— 15.

Пеня — 0,3%.

Поточний курс НБУ — 3,71 грн. за 1 дол. США.

Розрахунок:

(12000 дол. США х 0.3% х 15 х 3,71): 100 = 2003 грн.

Підлягає перерахуванню до бюджету 2003 грн.

Якщо підприємство протягом 10 днів не сплатило пеню, то вона стягується у безспірному порядку за розпорядженням державної податкової інспекції.

Нарахування пені припиняється тоді, коли її розмір досягне розміру дебіторської заборгованості, що виникла у підприємства в результаті неотримання виручки від виконаного експортного контракту.

Якщо резидент не може одержати від іноземного партнера валютну виручку за експортним контрактом, моментом припинення застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, на збитки підприємства.

Тема 4: “Облік експортних операцій”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Експорт, коносамент, контракт, валютний рахунок, контрактна вартість, митна вартість.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з використанням для розрахунку іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подано в табл. 4.1 (цифри умовні).

Таблиця 4.1

Іноземна валюта

Дата

Курс НБУ

Долар США

13 березня 200х р.

5,46

Долар США

14 березня 200х р.

5,50

Долар США

31 березня 200х р.

5,51

Долар США

27 квітня 200х р.

5,55

Євро

27 квітня 200х р.

6,22

Долар США

29 квітня 200х р.

5,54

Німецька марка

29 квітня 200х р.

6,25

  1.  Реалізація товарів на експорт

за контрактом купівлі-продажу на умовах попередньої оплати

21 лютого 200х р. резидент України придбав у вітчизняного постачальника для подальшого продажу на експорт товар на загальну суму 24 000 грн. (вартість товару — 20 000 грн., сума ПДВ, сплачена при купівлі, — 4 000 грн.).

13 березня 200х р. отримано попередню оплату від іноземного покупця на суму 4 000 дол. США.

Товари відвантажено 27 квітня 200х р. за контрактною вартістю 4 000дол. США. Сплачено мито та митні збори при експорті на суму 800 грн. Нараховано ПДВ на експорт товарів за ставкою 0%.

  1.  Реалізація товарів на експорт

за контрактом купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу

13 березня 200хр. резидент України здійснив експорт продукції власного виробництва, фактична собівартість якої становить 20 000 грн., за контрактною вартістю 7 000 дол. США. При цьому сплачено мито та митні збори на суму 1 100 грн. Нараховано ПДВ на експорт продукції за ставкою 0%. Товарний кредит надано на термін 45 днів під 2% річних (п/45,2/10). Відсотки за товарним кредитом отримано 27 квітня 200х р. Виручка надійшла 29 квітня 200х р. на суму 7 000 дол. США.

Завдання для перевірки знань

1. Якими нормативними актами регламентуються операції з експорту?

2. Який рахунок використовується для обліку іноземної валюти? Дати його характеристику.

3. Дати характеристику контракту на експорт товарів (робіт, послуг).

4. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при вивезенні їх за територію України?

Питання проблемного характеру

1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницької діяльності для роботи на зовнішньому ринку?

2. У яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на

відстрочку платежу?

3. Що покладено в основу законодавчих актів, які звільняють від сплати податку на додану вартість з експортних товарів?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Оформіть вантажно-митну декларацію.

2. Відобразіть на рахунках операції, пов'язані з експортом товарів.

Лекція 5: ОБЛІК БАРТЕРНИХ (ТОВАРООБМІННИХ) ОПЕРАЦІЙ ТА ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ

План

1. Особливості відображення у обліку експортної та імпортної частини бартерних операцій у зовнішній торгівлі.

2. Спеціальні режими при здійсненні бартерних операцій — застава, гарантія та їх відображення в системі бухгалтерського обліку.

3. Різні види здійснення операцій з давальницькою сировиною:

експорт давальницької сировини, імпорт, реалізація готової продукції у країні перероблення, у третіх країнах, повернення в країну замовника, спільна реалізація готової продукції, компенсація витрат за перероблення сировини.

Товарообмінна (бартерна) операція — це господарська операція, що оформлена бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, якими часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності. Такі угоди передбачають збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій відповідно до законодавства України.

Товарообмінний (бартерний) договір являє собою договір обміну: «Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує» (ст. 241 Цивільного кодексу України).

У бартерному договорі визначається кількість, якість, асортимент товарів, що обмінюються, терміни, умови поставки, обов'язки і відповідальність сторін, а також вказується загальна вартість експортних та імпортних товарів за цим договором. Вона обов'язково виражається в іноземній валюті, яку Національний банк України відносить до першої групи Класифікатора іноземних валют.

З метою забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій та для застосування санкцій здійснюється оцінка товарів.

Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договір. них засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших чинників, які діють на відповідних ринках на час укладання бартерного договору, але не нижчими за звичайні ціни.

У випадках, передбачених законодавством України, контрактні ціни визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України відповідно до індикативних цін.

Кабінету Міністрів України надано право визначати перелік товарів, які забороняється використовувати для обміну.

Експорт товарів за бартерним договором (контрактом) оподатковується ПДВ за нульовою ставкою. Суми податку на додану вартість, сплачені виробником за сировину, матеріали, комплектуючі вироби, використані для виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), та суми податку, сплачені посередником за товари (роботи, послуги), що експортуються з оплатою в національній валюті України, не відносяться на збільшення податкового кредиту, а включаються у вартість таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з чинним законодавством України товари вважаються експортованими, якщо вони вивезені за територію України і це підтверджено митною декларацією.

Товари (роботи і послуги), відвантажені (виконані) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України в рахунок бартерного контракту, обліковують у цінах, виражених в іноземній валюті і перерахованих у національну валюту України за курсом Національного банку на дату проходження митного контролю.

Імпорт товарів оподатковується ПДВ за ставкою 20% від митної вартості імпортних товарів. Сплата ПДВ здійснюється до/або під час подання ВМД (проведення митних процедур).

ПДВ, сплачений до бюджету під час митного оформлення по імпортних сировині, матеріалах, паливу, комплектуючих, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу, за придбані та введені в експлуатацію імпортні основні виробничі фонди, враховують при розрахунках з бюджетом у встановленому порядку.

У випадку, коли товари імпортують за бартерним договором. вони мають бути ввезені на митну територію України у строки. зазначені у такому договорі, але не пізніше як за 90 календарний днів з дати митного оформлення товарів (дати виписування вивізної вантажної митної декларації). Якщо за бартерним договором експортуються роботи та послуги — термін обчислюється від дати підписання акта або іншого документа, що підтверджує фактичне виконання робіт та надання послуг. У разі експорту згідно з бартерним договором високоліквідних товарів строк ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.

Якщо бартерний договір в установленому порядку переоформляється на інші види зовнішньоекономічного договору з оплатою в іноземній валюті і при цьому здійснюється передекларування товарів, граничний строк отримання валютної виручки (90 днів від дати оформлення вивізної митної декларації згідно з бартерним договором) не поновлюється і не переривається.

Коли замість поставок товарів (робіт, послуг) за бартерним договором іноземний контрагент виконує свої зобов'язання перерахуванням коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України — сторони договору, підставою для зняття з контролю митного органу питання щодо імпортної частини бартерного договору є подання зазначеним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України до митного органу довідки уповноваженого банку про надходження коштів у рахунок цього договору в установлені законодавством України строки на суму, еквівалентну вартості товарів (робіт, послуг), зазначених у договорі. Крім цього, подаються копії додаткових угод, які засвідчують зміну характеру договору (аналогічний пакет документів подається до державної податкової інспекції).

Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг — дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Допускається перевищення встановлених термінів ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерними договорами, які передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, постачання складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, за наявності у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України — сторони відповідного бартерного договору — разового індивідуального дозволу (ліцензії), виданого Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, постачання складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, подано у табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставок складних технічних виробів і товарів спеціального призначення

Вид договору

Операції, що здійснюються під час виконання договору

Договір виробничої кооперації

Операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення. що технологічно взаємопов'язані та необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з виконання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування і здійснення технологічних операцій

Договір консигнації

Операції з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (строку договору консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнанту

Договір комплексного будівництва

Операції з виконання проектних і проектно-дослідних робіт, передавання «ноу-хау» в галузі будівництва і виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних і будівельно-монтажних робіт, здійснення шефмонтажу і авторського нагляду в будівництві. виконання пусконалагоджувальних, гарантійних робіт і послуг а також постачання машин і механізмів, матеріалів, устаткування, будівельних конструкцій і матеріалів для виконання зазначених робіт

Договір поставок складних технічних виробів

Операції з поставки устаткування частинами або поставки складних технічних виробів, що потребують установлення. монтажу, налагодження і введення в дію на місці експлуатації

Договір поставок товарів спеціального призначення

Операції з поставки продукції відповідно до переліку, який визначає Кабінет Міністрів України

Продукція, що постачається за виробничою кооперацією, не підлягає реекспорту до третіх країн, у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам або міжнародним організаціям, без письмової згоди на те уповноваженого органу держави-постачальника.

За результатами документальних перевірок державна податкова інспекція має право у безспірному порядку стягувати з суб'єктів зовнішньої економічної діяльності України нараховану пеню і спрямовувати її на поповнення Державного бюджету України.

Приклад. Підприємство уклало бартерний контракт з іноземним суб'єктом господарської діяльності. Сума контракту — 12 000 дол. США. Облікова вартість експортних товарів — 32 000 грн. Курс НБУ на момент експорту товарів — 3,63 грн. за 1 дол. США, а на момент імпорту товарів — 3,67 грн. за 1 дол. США (табл. 5.2).

Витрати, пов'язані із здійсненням митних процедур експортної частини бартерного контракту, відносяться на збільшення вартості переданих товарів. Витрати, пов'язані з виконанням митних процедур імпортної частини бартерного контракту, відносяться на збільшення вартості одержаних товарів.

Таблиця 5.2

Експортна частина контракту

Імпортна частина контракту

1. Відвантажено товари нерезиденту за контрактною вартістю:

12 000 дол. США х 3,63 = 43 560 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями»,

Кт 702 «Дохід від реалізації товарів» —43 560 грн.

1. Отримано товари від нерезидента за контрактною вартістю:

12 000 дол. США х 3,67 = 44 040 грн.:

Дт 281 «Товари на складі»,

Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 44 040 грн.

2. Списано облікову вартість товарів, відвантажених на експорт — 32 000 грн.:

Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Кт 281 «Товари на складі» — 32 000 грн.

2. Перераховано дебіторську заборгованість у зв'язку із зміною курсу на дату завершальної (балансуючої) операції

12 000 дол. США х (3,67- 3,63) = = 480 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями»,

Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — 480 грн.

3. На митну вартість експортованих товарів нараховано мито і митні збори (умовно 1000 грн.):

Дт 93 «Витрати на збут»,

Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 1000 грн.

3. На митну вартість імпортованих товарів нараховані мито і митні збори (умовно 800 грн.):

Дт 281 «Товари на складі»,

Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 800 грн

4. Перераховано суми мита і митних зборів— 1000 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»,

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 1000 грн.

4. На суму податкових зобов'язань (визначених за ВМД) видано податковій інспекції податковий вексель (умовно 8808 грн.):

Дт 54 «Відстрочені податкові зобов'язання»,

Кт 621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» — 8808 грн.

5. Списано суми мита і митних зборів— 1000 грн.:

Дт 791 «Результат основної діяльності»,

Кт 93 «Витрати на збут»-1000 грн.

5. Включено до суми податкових зобов'язань місяця, в якому має бути погашено вексель, сума ПДВ, яка зазначена у податковому векселі, — 8808 грн.:

Дт 621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті»,

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 8808 грн.

6. Списано собівартість реалізованих товарів:

Дт 791 «Результат основної діяльності»,

Кт 902 «Собівартість реалізованих товарів» — 32 000 грн.

6. Перераховано до бюджету суму ПДВ — 8808 грн.:

Дт641 «Розрахунки за податками»,

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 8808 грн.

7. Відображено в порядку закриття рахунку суму доходу від реалізації товару:

Дт 702 «Дохід від реалізації товарів»,

Кт 791 «Результат основної діяльності» —43560грн.

7. Включено до податкового кредиту місяця, який іде за місяцем погашення векселя, суму ПДВ, зазначену у податковому векселі — 8808 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками»,

Кт 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» — 8808 грн.

8.Закрито сальдо рахунку 791 «Результат основної діяльності»:

Дт791 «Результат основної діяльності», Кт 44 «Нерозподілений прибуток»

Відбувся залік заборгованості за бартерним контрактом 44 040 грн.:

Дт

Кт

Рахунок 362 (операції)

Сума

Рахунок 632 (операції)

Сума

1

43560

1

44040

2

480

Разом

44040

Разом

44040

Облік операцій з давальницькою сировиною. Давальницька сировина — це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (або закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезені за її межі українським замовником для використання у виготовленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини в країну замовника (або реалізація її в країні виготовлення замовником, чи за його дорученням—виконавцем) чи шляхом вивозу до іншої країни.

Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах є операціями з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів (операцій) з перероблення цієї сировини), ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезеної за її межі, з метою отримання готової продукції за відповідну оплату.

До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких вартість сировини замовника на конкретному етапі її перероблення становить не менше 20% загальної вартості готової продукції.

Відповідно до Закону України «Про операції з давальницькою дровиною у зовнішньоекономічних відносинах» розрізняють сім видів операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах:

• іноземний замовник ввозить давальницьку сировину, з якої український виконавець виготовляє готову продукцію, що вивозиться іноземним замовником за межі митної території України;

• іноземний замовник ввозить давальницьку сировину, з якої український виконавець виготовляє готову продукцію, що реалізується на митній території України;

• іноземний замовник закуповує давальницьку сировину на митній території України та передає її українському виконавцю для виготовлення готової продукції, яка вивозиться за межі митної території України;

• іноземний замовник закуповує давальницьку сировину на митній території України та передає її українському виконавцю для виготовлення готової продукції, яка реалізується у межах митної території України (у цьому випадку реалізація готової продукції можлива лише за умови попередньої реєстрації постійного пред. ставництва іноземного замовника на території України);

• український замовник вивозить давальницьку сировину за межі митної території України і передає її іноземному виконавцю для виготовлення готової продукції, яка ввозиться на митну територію України;

• український замовник вивозить давальницьку сировину за межі митної території України і передає її іноземному виконавцю для виготовлення готової продукції, яка реалізується за межами митної території України;

• комбінований.

Давальницька сировина, що вивозиться з митної території України для перероблення в готову продукцію, повинна мати вартість, що не менше 80% вартості готової продукції.

Замовником є суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину, а виконавцем — суб'єкт господарської діяльності, який здійснює перероблення (оброблення, збагачення) давальницької сировини.

Давальницька сировина, яка ввозиться на митну територію України іноземним замовником (включаючи сировину, що ввозиться і буде використана для проведення розрахунків за перероблення), обкладається ввізним митом, митним збором, податком на додану вартість та акцизним збором (по підакцизній давальницькій сировині).

При ввезенні давальницької сировини іноземним замовником на митну територію України сплата ввізного мита, а також податку на додану вартість та акцизного збору по давальницькій сировині, що використовуватиметься для виробництва готової продукції, здійснюється українським виконавцем шляхом видачі простого векселя (за винятком суми митних зборів) державній податковій інспекції за місцем свого перебування з терміном платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше ніж 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної декларації на сировину, яка буде використана для перероблення.

У виконавця (векселедавця) облік виданих простих векселів ведеться у дебеті забалансового рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані». По ввезеній давальницькій сировині, яка буде використана для проведення розрахунків за послуги з перероблення давальницької сировини, сплата ввізного мита, податків та зборів здійснюється українським виконавцем грошовими коштами під час проведення митних процедур.

У випадку, коли іноземний замовник купує давальницьку сировину на митній території України у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за іноземну валюту і передає українському виконавцеві, український виконавець зобов'язаний протягом двох днів з дати підписання здавально-приймальних документів на цю давальницьку сировину подати до державної податкової інспекції за своїм місцезнаходженням письмове зобов'язання щодо вивезення готової продукції з митної території України або її реалізації на цій території у термін, що становить не більше як 90 календарних днів з дати отримання українським виконавцем такої давальницької сировини (дати підписання здавально-приймальних документів на цю давальницьку сировину).

Давальницька сировина, отримана для перероблення, не є власністю виконавця, і тому її облік ведеться на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» за контрактною вартістю, перерахованою за курсом НБУ на момент ввезення.

Уся інформація, пов'язана з рухом давальницької сировини, відображається у книжці «Сировина і матеріали, прийняті до перероблення» за такою формою (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Облік сировини і матеріалів, прийнятих до перероблення

Найменування замовника

Найменування сировини, матеріалів

Надійшло на склад

Надійшло у виробництво

Термін перероблення

Вихід готової продукції

Кількість виходів

Залишок

Дата

Номер документа

Кількість

Ціна

Сума

Дата

Номер документа

Кількість

Дата

Номер документа

Кількість

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

При переробленні давальницької сировини поряд з основною продукцією можуть одержувати один чи кілька видів побічної-продукції. Усю продукцію (основну та побічну) одержує замовник — власник переробленої давальницької сировини.

Іноземний замовник має право реалізувати готову продукцію, яка виготовлена з давальницької сировини, що була ввезена або закуплена ним в Україні за іноземну валюту, лише за умови попередньої реєстрації його постійного представництва в Україні.

Оплата послуг з перероблення давальницької сировини як для резидента, так і нерезидента може здійснюватись у таких формах:

• грошовими коштами;

• частиною давальницької сировини;

• частиною готової продукції, виробленої з давальницької сировини;

• комбіновано.

Розглянемо бухгалтерський облік операцій з ввезення на митну територію України давальницької сировини для її перероблення.

Приклад. Для перероблення іноземний замовник ввіз давальницьку сировину на суму 10 000 дол. США. Курс НБУ на дату митного оформлення — 3,50 грн, за 1 дол. США. При ввезенні давальницької сировини український виконавець видав державній податковій інспекції простий вексель на суму:

— ввізного мита (10 000 дол. США х 3,50) х 15% = 5250 грн.;

— ПДВ (10 000 дол. США х 3,50 + 5250 + 53) х 20% = 8061 грн.

Всього: 13 311 грн.

На дату відвантаження готової продукції курс НБУ — 3,55 грн. за 1 дол. США.

Форма розрахунку — грошовими коштами.

Контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини — 1600дол. США. На дату зарахування коштів на валютний рахунок виконавця курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США. Собівартість перероблення давальницької сировини — 3000 грн.

Під час проведення операції робляться такі записи.

1. При ввезенні давальницької сировини на митну територію України нараховано митний збір за митне оформлення — 53 грн.:

Дт 84 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 53 грн.

Одночасно:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 53 грн.

2. Перераховано митний збір — 53 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 53 грн.

3. На суму ввізного мита і ПДВ видано простий вексель — 13311 грн.:

Дт 05 «Гарантії та забезпечення надані» — 13311 грн.

4. Отриману для перероблення давальницьку сировину взято на облік

(10 000 дол. США х 3,50) = 35 000 грн.:

Дт 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» 35 000 грн.

5. Нараховано заробітну плату і здійснено нарахування на неї — 1800 грн. (сума умовна, з урахуванням загальної собівартості):

Дт 811 «Виплати за окладами і тарифами», Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою» — 1200 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 811 «Виплати за окладами і тарифами» — 1200 грн.

Дт 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення», Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» — 200 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення» —200 грн.

Дт 822 «Відрахування на соціальне страхування», Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням» — 150 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 822 «Відрахування на соціальне страхування» — 150 грн.

і

Дт 823 «Страхування на випадок безробіття», Кт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття» — 250 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 823 «Страхування на випадок безробіття» — 250 грн.

6. Списано витрати на перероблення давальницької сировини — 1200 грн. (сума умовна, з урахуванням загальної собівартості):

Дт 801 «Витрати сировини і матеріалів», Кт 201 «Сировина і матеріали» — 1000 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 801 «Витрати сировини і матеріалів» — 1000 грн.

і

Дт 803 «Витрати палива й енергії», Кт 203 «Паливо» — 150 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 803 «Витрати палива й енергії» — 150 грн. 

і

Дт 806 «Витрати запасних частин», Кт 207 «Запасні частини» — 50 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 806 «Витрати запасних частин» — 50 грн.

7. Відображена контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини (1600 дол. США х 3,55) = 5680 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» — 5680 грн.

8. При вивезенні готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника, нараховано митний збір за митне оформлення

(10 000 дол.США х 3,55 + 1600 дол. США х 3,55) х 0,15% = 62 грн.:

Дт 84 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 62 грн.

Одночасно:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 84 «Інші операційні витрати» — 62 грн.

9. Перераховано митний збір — 62 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»62 грн.

10. Списано дохід від реалізації робіт:

Дт 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», Кт 79 «Фінансові результати» — 3000 грн.

11. Списано витрати, пов'язані з переробленням давальницької сировини — (1800 + 1200) = 3000 грн.:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 23 «Виробництво» — 3000 грн.

12. Списано витрати по митних зборах —(53 + 62) = 115 грн.:

Дт 79 «Фінансові результати», Кт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» — 115 грн.

13. Відображено фінансовий результат—

Рахунок 791 «Результат основної діяльності»

3000

115

5680

3115

5680

2565

Дт 79 «Фінансові результати», Кт 441 «Прибуток нерозподілений» — 2565 грн.

14. Вартість давальницької сировини після її перероблення списано з обліку — 35 000 грн.:

Кт 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» —35 000 грн.

15. При вивезенні готової продукції погашено простий вексель на суму ввізного мита і ПДВ — 13 311 грн.:

Кт 05 «Гарантії та забезпечення надані» — 13311 грн.

16. В оплату послуг з перероблення давальницької сировини надійшла іноземна валюта —

(1600 дол. США х 3,62) = 5792 грн.:

Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» —

17. Нараховану на суму дебіторської заборгованості курсову різницю включено до складу валових доходів і списано на прибутки —

1600 дол. США х (3,62 - 3,55) = 112 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — 112 грн.

Одночасно:

Дт 714 «Дохід від операційної курсової різниці», Кт 79 «Фінансові результати» — 112 грн.

Розглянемо бухгалтерський облік операцій з вивезення і перероблення давальницької сировини українського замовника за межами митної території України.

Приклад. Для перероблення український замовник вивіз давальницьку сировину на суму 10 000 дол. США. Курс НБУ на дату митного оформлення — 3,50 грн. за 1 дол. США. Контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини — 1600 дол. США. На дату списання коштів з валютного рахунку замовника курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США. На дату відвантаження готової продукції курс НБУ — 3,55 грн. за 1 дол. США.

Форма розрахунку — грошовими коштами.

Під час виконання операції робляться такі записи:

І.При вивезенні давальницької сировини українського замовника з митної території України нараховано митний збір за митне оформлення — (10 000 дол. США х 3,50) х 0,15% = 53 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 53 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 53 грн.

2. Перераховано митний збір:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 53 грн.

3. Передана на перероблення іноземному виконавцеві давальницька сировина (за обліковою ціною українського замовника) — 31825 грн.:

Дт 206 «Матеріали передані в переробку», Кт 201 «Сировина і матеріали» — 31825 грн.

4. При ввезенні готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на митну територію України нараховано митний збір за митне оформлення — (10000 дол. США х 3,55 + 1600 дол. США х х 3,55) х 0,15% =62 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 62 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 62 грн.

5. Перераховано митний збір — 62 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 62 грн.

6. На митну вартість готової продукції, що ввозиться, нараховано ПДВ — (10000 дол. США х 3,55 + 1600 дол. США х 3,55 + + 62) х х 20% =8248 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 641 «Розрахунки за податками» — 8248 грн.

7. Перераховано ПДВ — 8248 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 8248 грн.

8. ПДВ включено до складу податкового кредиту— 8248 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 8248 грн.

9. Вартість давальницької сировини списано на виготовлену продукцію— 31825 грн.:

Дт231 «Виробництво», Кт 206 «Матеріали, передані в перероблення» — 31 825 грн.

10. Відображені витрати виконавця з перероблення давальницької сировини—(1600 дол. США х 3,55)= 5680 грн.:

Дт 809 «Інші матеріальні витрати», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 5680 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 809 «Інші матеріальні витрати» — 5680 грн.

11. Після перероблення давальницької сировини оприбутковано готову продукцію за фактичною вартістю:

Дт 26 «Готова продукція», Кт 23 «Виробництво» — 37 620 грн.

12. В оплату послуг з перероблення давальницької сировини перерахована іноземна валюта— (1600 дол. США х 3,62) = 5792 грн.:

Дт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» — 5792 грн.

13. Нараховано на суму кредиторської заборгованості курсову різницю — 1600 дол. США х (3,62 - 3,55) = 112 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 112 грн.

Одночасно:

Дт 945 «Витрати від операційної курсової різниці», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 112 грн.

Тема 5: “Облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Витрати, доходи, контрактна вартість, митна вартість, товарообмін (бартер), давальницька сировина.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського та податкового обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з використанням для розрахунку іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подане в табл. 5.4 (цифри умовні).

Таблиця 5.4

Іноземна валюта

Дата

Курс НБУ

Долар США

13 березня 200хр.

5,46

Долар США

14 березня 200х р.

5,50

Долар США

31 березня 200х р.

5,51

Долар США

27 квітня 200х р.

5,55

Євро

27 квітня 200х р.

6,22

Долар США

29 квітня 200х р.

5,54

Євро

29 квітня 200х р.

6,25

1. Здійснення бартерної (товарообмінної) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Між підприємством — резидентом України та фірмою-нерезидентом укладено бартерний контракт на суму 5 000 дол. США.

14 березня 200хр. підприємство відвантажило продукцію власного виробництва за експортною частиною бартерного контракту на суму 5 000 дол. США. Нараховано ПДВ за ставкою 0% від вартості експортованої продукції. Сплачено мито та митні збори на суму 1 200 грн.

29 квітня 200х р. на основі вантажної митної декларації оприбутковано імпортний товар, отриманий у рахунок бартерного контракту, на суму 5 000 дол. США. Сплачено мито та митні збори на суму 1 800 грн. та ПДВ за ставкою 20% від імпортної вартості товару.

29 квітня 200х р. здійснено взаємозалік заборгованості за бартерним контрактом.

2. Перероблення ввезеної давальницької сировини підприємством — резидентом України

14 березня 200х р. підприємством-резидентом при оформленні вантажної митної декларації сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 450 грн. На ввізне мито в розмірі 200 дол. США та ПДВ у розмірі 20% від вартості давальницької сировини видано авізований податковими органами простий вексель. Оприбутковано отриману від іноземного замовника давальницьку сировину на суму 13 500 дол. США.

Відображені протягом березня-квітня 200х р. фактичні витрати з перероблення давальницької сировини, у тому числі:

вартість списаних сировини та матеріалів — 5 300 грн.;

нараховано заробітної плати робітникам — 4 000 грн.;

відраховано до Пенсійного фонду. Фонду соціального страхування та фонду страхування на випадок безробіття — 1 500 грн.;

списано адміністративно-управлінських витрат — 6 000 грн.

27 квітня 200х р. повернуто нерезиденту готову продукцію. У зв'язку з виконанням умов контракту списано фактичну собівартість наданих послуг з перероблення давальницької сировини та погашено податковий вексель.

29 квітня 200х р. надійшла іноземна валюта за надані послуги.

3. Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством — нерезидентом України

13 березня 200х р. при оформленні вантажної митної декларації на вивезення давальницької сировини резидентом України сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 1 020 грн. Вартість переданої нерезиденту для перероблення давальницької сировини відображено за цінами придбання — 72 400 грн.

14 березня 200х р. оплачені послуги з перероблення давальницької сировини на суму 6 800 дол. США.

27 квітня 200х р. ввезено готову продукцію, митна вартість якої становить 13 300 дол. США. Сплачено ПДВ у розмірі 20% від вартості продукції, що ввозиться на митну територію України.

27 квітня 200х р. оприбутковано продукцію, виготовлену з переробленої сировини за фактичною собівартістю.

Завдання для перевірки знань

1. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при ввезенні їх на територію України?

2. Що необхідно розуміти під товарообмінними (бартерними) операціями?

3. Які операції належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності?

4. Як оцінюється давальницька сировина, передана для перероблення, та одержана готова продукція після перероблення давальницької сировини?

Питання проблемного характеру

1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницька діяльності для роботи на зовнішньому ринку з давальницькою сировиною

2. В яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на відстрочку ввезення готової продукції, виробленої з давальницької сировини?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Яке значення має здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в економіці підприємств?

2. Що являють собою операції з давальницькою сировиною, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку?

Лекція 6: ОБЛІК ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Облік операцій з іноземною валютою.

2. Облік розрахункових операцій.

3. Факторингові операції.

4. Валютні ризики.

Відповідно до законодавчих та нормативних актів України бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться суб'єктами господарської діяльності усіх форм власності у національній грошовій одиниці України — гривні та в її сотих частках — копійках.

Перерахунок іноземних валют до національної здійснюється на дату виконання відповідної фінансово-господарської операції за курсом Національного банку України. Водночас як аналітично-довідкову інформацію можна вести бухгалтерський облік у відповідній іноземній валюті або у клірингових та розрахункових одиницях.

Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи зобов'язання і позики) з юридичними та фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату виконання операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський облік грошових коштів у валюті ведеться в журналах-ордерах № 1а «Каса у валюті» та № 2а «Валютні рахунки».

План рахунків бухгалтерського обліку передбачає активні фошові рахунки з обліку наявності та руху валютних коштів. Вони застосовуються підприємствами в міру необхідності та від-оовідно до чинного законодавства України.

Облік операцій з готівкою здійснюється на рахунку 30 «Каса» за субрахункам й:

302 «Каса в іноземній валюті»

в аналітичному розрізі різних іноземних валют.

Розрахункові кошти обліковуються на рахунку 31 «Рахунки в банках» на субрахунках:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»,

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Для відкриття та ведення валютного рахунку за межами України необхідно мати відповідну ліцензію Національного банку України.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій виникає співвідношення між грошовими одиницями двох країн, які називають валютним курсом.

На сьогодні необхідність установлення валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним засобом платежу. На іншій території гроші обмінюються на ті, які є законними для цієї території. Правильне визначення валютного курсу має значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах між контрагентами різних країн.

В умовах золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. Валютний курс міг відхилитися від золотого паритету тільки на величину вартості перевезення золота з однієї країни в іншу. Нині в основі визначення курсів валют закладено співвідношення їхніх купівельних спроможностей. Проте цілий ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютних курсів від їх основи. Найвагомішим серед них є зміна попиту і пропозиції іноземної валюти в країні, яка визначається насамперед зміною стану платіжного балансу даної країни.

Зміна валютного курсу може визначатись і неекономічними чинниками — станом політичної ситуації, недовірою до уряду та існуючих державних структур, загостренням соціальних суперечностей, військовими діями, неврожаєм сільськогосподарських культур тощо.

У зв'язку з існуванням у країні валютних обмежень виникає кілька курсів національної валюти — комерційний курс, курс валютної біржі, курс «чорного» ринку, фіксований курс тощо.

Курсова різниця виникає в результаті зміни курсів валют під час ліквідації відкритої валютної позиції або переоцінки. У разі сприятливого розвитку курсу валютна позиція може приводити до позитивної курсової різниці, а за несприятливого — до негативної.

У міжнародній практиці застосовуються так звані угоди купівлі-продажу іноземної валюти на визначений термін. Це угоди, шо укладаються з приводу купівлі чи продажу іноземної валюти для пізнішого розпорядження нею.

Курси термінових угод відхиляються від касового курсу іноземної валюти. Вони вищі або нижчі. Різницю називають репортом (збільшення касового курсу) або депортом (зниження касового курсу). Як ширше поняття застосовується поняття «ставка СВОП».

Основним завданням угод купівлі-продажу валюти на термін є виключення ризику зміни курсу в калькуляції. Тому термінова угода з іноземною валютою є передусім операцією страхування на випадок можливих витрат від коливання курсів.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями слід розглядати як систему організації, регулювання та здійснення платежів в іноземній та національній валюті за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають під час здійснення господарюючими суб'єктами України економічної діяльності з іноземними партнерами.

Усі угоди, контракти (за винятком бартерних) під час здійснення експортно-імпортних операцій передбачають переказ грошових коштів. Умови та форми здійснення розрахунків українського підприємства з іноземним попередньо визначаються окремими відповідними статтями зовнішньоекономічного контракту або угоди.

Абсолютно всі умови повинні бути викладені чітко і однозначно, інакше будь-які неточності можуть у наступному викликати збитки, суперечки і навіть розрив контракту.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями бувають з платежем відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу — це сплата повної суми коштів експортеру за товар (роботи, послуги) до моменту переходу права власності на нього або в момент їх переходу у власність імпортера.

Розрахунок у кредит або розрахунок з розстроченням платежу •^ає два різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує:

«комерційний кредит» надається експортером імпортеру;

«авансування» надається імпортером експортеру.

Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так званий «експортний кредит».

Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але розрахунки за рахунок коштів банківського кредиту не розглядаються як розстрочка платежу, бо імпортер розраховується наявними в нього коштами, хоч і за рахунок кредиту, отриманого в банку.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій експорте. ри віддають перевагу розрахункам з платежем відразу, тому що такі розрахунки дають можливість швидко отримувати і залучати в обіг виручку.

Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи, але можливо також їх проведення через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати тощо.

Вибираючи банк для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) та «ностро» (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках).

За переказ коштів банки стягують «комісійну винагороду» (фіксовану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку або в перерахунку в національну грошову одиницю). Вона залежить від форми розрахунку, суми переказу, кореспондентських взаємовідносин банків тощо.

Якщо обраний банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком (а це ідеальний варіант), то це значно зменшить витрати грошових коштів (експортера або імпортера залежно від відповідної умови розрахунку, передбаченої в контракті, угоді) на сплату комісії банку за переказ коштів, оскільки в розрахунковій операції братимуть участь лише два банки.

Коли ж обраний банк використовує для кореспонденції з іншими банками систему СВІФТ (SWIFТ), то можливе швидке проведення розрахунків. СВІФТ — «Товариство міжнародних між-банківських фінансових телекомунікацій» — створено в 1973р. ) Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р і працює за принципом передання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу комп'ютерів.

До стандартних повідомлень належать:

  •  торговельні перекази;
  •  валютні операції;
  •  банківські перекази;
  •  спеціальні повідомлення тощо.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, «документарний характер», тобто здійснюються на основі отримання «фінансові та комерційних документів».

До фінансових документів належать:

  •  вексель;
  •  чек;
  •  платіжні розписки тощо. До комерційних документів належать:
  •  рахунки-фактури;
  •  документи, що підтверджують відвантаження або відправку товарів — коносамент, авіанакладні, транспортні накладні, автодорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи;
  •  документи страхових компаній або їх агентів (вантажі, як правило, страхуються);
  •  документи, що свідчать про походження товарів, вагу, якість;
  •  документи, що свідчать про перетин товаром митного кордону — митні або консульські рахунки, вантажна митна декларація тощо.

Банк, який обслуговує клієнта щодо здійснення розрахунку, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.

Основними формами міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є:

  •  банківський переказ;
  •  документарне інкасо;
  •  документарний акредитив;
  •  розрахунки по відкритому рахунку;
  •  розрахунки з використанням чеків, векселів. На вибір тієї чи іншої форми розрахунку впливають такі специфічні чинники:
  •  вид товару (наприклад, форми різняться залежно від поставок технічного обладнання, продовольчої групи товарів або медикаментів);
  •  термін поставки;
  •  наявність кредитної угоди;
  •  платоспроможність і ділова репутація контрагента;
  •  характер компромісу між контрагентами;
  •  можливості банків тощо.

Урахувавши специфічність конкретної операції та технічні можливості обраного банку щодо здійснення розрахунку, можна обрати форму, яка буде найсприятливішою. Слід також враховувати чинне національне законодавство, що регламентує форми і терміни проведення міжнародних розрахунків. В Україні це Закон «Про банки і банківську діяльність», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», законодавчі акти та нормативні документи Кабінету міністрів України і Національного банку України щодо проведення міжнародних розрахунків.

Найпоширенішими сьогодні в Україні є такі види розрахунків: банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

Розглянемо детальніше форми розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки та переваги для експортерів і імпортерів.

Банківський переказ — це розрахункова операція, яка здійснюється між банками на підставі вказівок підприємства, що переказує кошти. При цьому один банк дає іншому наказ сплатити (зарахувати на рахунок) зазначену кількість грошових коштів бенефіціару за умови подання ним відповідних документів. Переказувач коштів дає інструкції своєму банку про умови сплати переказу. У банківській практиці такий наказ називається платіжним дорученням.

Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів на вже відвантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 6.1).

<1

Імпортер   Експортер

3>

Банк імпортера    Банк експортера

Рис. 6.1. Схема здійснення розрахунку із застосуванням банківського переказу

1 — передача документів за умовами контракту;

2 — надання вказівки банкові про перерахування коштів;

3 — повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;

4 — авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.

За зазначеною формою розрахунку здійснюються:

• авансові платежі (попередня оплата);

• сплата коштів за товарними документами;

• сплата коштів за товар після його отримання;

• сплата коштів за послуги арбітражу;

• сплата коштів за штрафи, вимоги;

• погашення заборгованості за розрахунками;

• сплата коштів за перерозрахунками;

• сплата коштів за векселями, чеками тощо. У кожному контракті мають бути чітко та однозначно визначені умови проведення розрахунку.

Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження товару, мають бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є те, що затримується в часі надходження виручки до експортера.

Інкасова форма розрахунку полягає в тому, що експортер після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг дає вказівку своєму банку — інкасове доручення, в якому повністю і точно викладені всі умови розрахунку (див. зразок — витяг з інкасового доручення): отримати від імпортера або від банку, що його обслуговує, згоду про сплату коштів (акцепт) чи відповідну суму грошових коштів у зазначений у контракті термін.

Таблиця 5.3

Облік сировини і матеріалів, прийнятих до перероблення

Найменування замовника

Найменування сировини, матеріалів

Надійшло на склад

Надійшло у виробництво

Термін перероблення

Вихід готової продукції

Кількість виходів

Залишок

Дата

Номер документа

Кількість

Ціна

Сума

Дата

Номер документа

Кількість

Дата

Номер документа

Кількість

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

При переробленні давальницької сировини поряд з основною продукцією можуть одержувати один чи кілька видів побічної-продукції. Усю продукцію (основну та побічну) одержує замовник — власник переробленої давальницької сировини.

Іноземний замовник має право реалізувати готову продукцію, яка виготовлена з давальницької сировини, що була ввезена або закуплена ним в Україні за іноземну валюту, лише за умови попередньої реєстрації його постійного представництва в Україні.

Оплата послуг з перероблення давальницької сировини як для резидента, так і нерезидента може здійснюватись у таких формах:

• грошовими коштами;

• частиною давальницької сировини;

• частиною готової продукції, виробленої з давальницької сировини;

• комбіновано.

Розглянемо бухгалтерський облік операцій з ввезення на митну територію України давальницької сировини для її перероблення.

Приклад. Для перероблення іноземний замовник ввіз давальницьку сировину на суму 10 000 дол. США. Курс НБУ на дату митного оформлення — 3,50 грн, за 1 дол. США. При ввезенні давальницької сировини український виконавець видав державній податковій інспекції простий вексель на суму:

— ввізного мита (10 000 дол. США х 3,50) х 15% = 5250 грн.;

— ПДВ (10 000 дол. США х 3,50 + 5250 + 53) х 20% = 8061 грн.

Всього: 13 311 грн.

На дату відвантаження готової продукції курс НБУ — 3,55 грн. за 1 дол. США.

Форма розрахунку — грошовими коштами.

Контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини — 1600дол. США. На дату зарахування коштів на валютний рахунок виконавця курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США. Собівартість перероблення давальницької сировини — 3000 грн.

Під час проведення операції робляться такі записи.

1. При ввезенні давальницької сировини на митну територію України нараховано митний збір за митне оформлення — 53 грн.:

Дт 84 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 53 грн.

Одночасно:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 53 грн.

2. Перераховано митний збір — 53 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 53 грн.

3. На суму ввізного мита і ПДВ видано простий вексель — 13311 грн.:

Дт 05 «Гарантії та забезпечення надані» — 13311 грн.

4. Отриману для перероблення давальницьку сировину взято на облік

(10 000 дол. США х 3,50) = 35 000 грн.:

Дт 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» 35 000 грн.

5. Нараховано заробітну плату і здійснено нарахування на неї — 1800 грн. (сума умовна, з урахуванням загальної собівартості):

Дт 811 «Виплати за окладами і тарифами», Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою» — 1200 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 811 «Виплати за окладами і тарифами» — 1200 грн.

Дт 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення», Кт 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» — 200 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 821 «Відрахування на пенсійне забезпечення» —200 грн.

Дт 822 «Відрахування на соціальне страхування», Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням» — 150 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 822 «Відрахування на соціальне страхування» — 150 грн.

і

Дт 823 «Страхування на випадок безробіття», Кт 653 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття» — 250 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 823 «Страхування на випадок безробіття» — 250 грн.

6. Списано витрати на перероблення давальницької сировини — 1200 грн. (сума умовна, з урахуванням загальної собівартості):

Дт 801 «Витрати сировини і матеріалів», Кт 201 «Сировина і матеріали» — 1000 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 801 «Витрати сировини і матеріалів» — 1000 грн.

і

Дт 803 «Витрати палива й енергії», Кт 203 «Паливо» — 150 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 803 «Витрати палива й енергії» — 150 грн. 

і

Дт 806 «Витрати запасних частин», Кт 207 «Запасні частини» — 50 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 806 «Витрати запасних частин» — 50 грн.

7. Відображена контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини (1600 дол. США х 3,55) = 5680 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» — 5680 грн.

8. При вивезенні готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника, нараховано митний збір за митне оформлення

(10 000 дол.США х 3,55 + 1600 дол. США х 3,55) х 0,15% = 62 грн.:

Дт 84 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 62 грн.

Одночасно:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 84 «Інші операційні витрати» — 62 грн.

9. Перераховано митний збір — 62 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»62 грн.

10. Списано дохід від реалізації робіт:

Дт 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», Кт 79 «Фінансові результати» — 3000 грн.

11. Списано витрати, пов'язані з переробленням давальницької сировини — (1800 + 1200) = 3000 грн.:

Дт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», Кт 23 «Виробництво» — 3000 грн.

12. Списано витрати по митних зборах —(53 + 62) = 115 грн.:

Дт 79 «Фінансові результати», Кт 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» — 115 грн.

13. Відображено фінансовий результат—

Рахунок 791 «Результат основної діяльності»

3000

115

5680

3115

5680

2565

Дт 79 «Фінансові результати», Кт 441 «Прибуток нерозподілений» — 2565 грн.

14. Вартість давальницької сировини після її перероблення списано з обліку — 35 000 грн.:

Кт 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» —35 000 грн.

15. При вивезенні готової продукції погашено простий вексель на суму ввізного мита і ПДВ — 13 311 грн.:

Кт 05 «Гарантії та забезпечення надані» — 13311 грн.

16. В оплату послуг з перероблення давальницької сировини надійшла іноземна валюта —

(1600 дол. США х 3,62) = 5792 грн.:

Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» —

17. Нараховану на суму дебіторської заборгованості курсову різницю включено до складу валових доходів і списано на прибутки —

1600 дол. США х (3,62 - 3,55) = 112 грн.:

Дт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», Кт 714 «Дохід від операційної курсової різниці» — 112 грн.

Одночасно:

Дт 714 «Дохід від операційної курсової різниці», Кт 79 «Фінансові результати» — 112 грн.

Розглянемо бухгалтерський облік операцій з вивезення і перероблення давальницької сировини українського замовника за межами митної території України.

Приклад. Для перероблення український замовник вивіз давальницьку сировину на суму 10 000 дол. США. Курс НБУ на дату митного оформлення — 3,50 грн. за 1 дол. США. Контрактна вартість послуг з перероблення давальницької сировини — 1600 дол. США. На дату списання коштів з валютного рахунку замовника курс НБУ — 3,62 грн. за 1 дол. США. На дату відвантаження готової продукції курс НБУ — 3,55 грн. за 1 дол. США.

Форма розрахунку — грошовими коштами.

Під час виконання операції робляться такі записи:

І.При вивезенні давальницької сировини українського замовника з митної території України нараховано митний збір за митне оформлення — (10 000 дол. США х 3,50) х 0,15% = 53 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 53 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 53 грн.

2. Перераховано митний збір:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 53 грн.

3. Передана на перероблення іноземному виконавцеві давальницька сировина (за обліковою ціною українського замовника) — 31825 грн.:

Дт 206 «Матеріали передані в переробку», Кт 201 «Сировина і матеріали» — 31825 грн.

4. При ввезенні готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на митну територію України нараховано митний збір за митне оформлення — (10000 дол. США х 3,55 + 1600 дол. США х х 3,55) х 0,15% =62 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 62 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 62 грн.

5. Перераховано митний збір — 62 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 62 грн.

6. На митну вартість готової продукції, що ввозиться, нараховано ПДВ — (10000 дол. США х 3,55 + 1600 дол. США х 3,55 + + 62) х х 20% =8248 грн.:

Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», Кт 641 «Розрахунки за податками» — 8248 грн.

7. Перераховано ПДВ — 8248 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками», Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» — 8248 грн.

8. ПДВ включено до складу податкового кредиту— 8248 грн.:

Дт 641 «Розрахунки за податками», Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» — 8248 грн.

9. Вартість давальницької сировини списано на виготовлену продукцію— 31825 грн.:

Дт231 «Виробництво», Кт 206 «Матеріали, передані в перероблення» — 31 825 грн.

10. Відображені витрати виконавця з перероблення давальницької сировини—(1600 дол. США х 3,55)= 5680 грн.:

Дт 809 «Інші матеріальні витрати», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 5680 грн.

Одночасно:

Дт 23 «Виробництво», Кт 809 «Інші матеріальні витрати» — 5680 грн.

11. Після перероблення давальницької сировини оприбутковано готову продукцію за фактичною вартістю:

Дт 26 «Готова продукція», Кт 23 «Виробництво» — 37 620 грн.

12. В оплату послуг з перероблення давальницької сировини перерахована іноземна валюта— (1600 дол. США х 3,62) = 5792 грн.:

Дт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» — 5792 грн.

13. Нараховано на суму кредиторської заборгованості курсову різницю — 1600 дол. США х (3,62 - 3,55) = 112 грн.:

Дт 841 «Інші операційні витрати», Кт 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» — 112 грн.

Одночасно:

Дт 945 «Витрати від операційної курсової різниці», Кт 841 «Інші операційні витрати» — 112 грн.

Тема 5: “Облік бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з давальницькою сировиною”

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Витрати, доходи, контрактна вартість, митна вартість, товарообмін (бартер), давальницька сировина.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського та податкового обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, з використанням для розрахунку іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подане в табл. 5.4 (цифри умовні).

Таблиця 5.4

Іноземна валюта

Дата

Курс НБУ

Долар США

13 березня 200хр.

5,46

Долар США

14 березня 200х р.

5,50

Долар США

31 березня 200х р.

5,51

Долар США

27 квітня 200х р.

5,55

Євро

27 квітня 200х р.

6,22

Долар США

29 квітня 200х р.

5,54

Євро

29 квітня 200х р.

6,25

1. Здійснення бартерної (товарообмінної) операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Між підприємством — резидентом України та фірмою-нерезидентом укладено бартерний контракт на суму 5 000 дол. США.

14 березня 200хр. підприємство відвантажило продукцію власного виробництва за експортною частиною бартерного контракту на суму 5 000 дол. США. Нараховано ПДВ за ставкою 0% від вартості експортованої продукції. Сплачено мито та митні збори на суму 1 200 грн.

29 квітня 200х р. на основі вантажної митної декларації оприбутковано імпортний товар, отриманий у рахунок бартерного контракту, на суму 5 000 дол. США. Сплачено мито та митні збори на суму 1 800 грн. та ПДВ за ставкою 20% від імпортної вартості товару.

29 квітня 200х р. здійснено взаємозалік заборгованості за бартерним контрактом.

2. Перероблення ввезеної давальницької сировини підприємством — резидентом України

14 березня 200х р. підприємством-резидентом при оформленні вантажної митної декларації сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 450 грн. На ввізне мито в розмірі 200 дол. США та ПДВ у розмірі 20% від вартості давальницької сировини видано авізований податковими органами простий вексель. Оприбутковано отриману від іноземного замовника давальницьку сировину на суму 13 500 дол. США.

Відображені протягом березня-квітня 200х р. фактичні витрати з перероблення давальницької сировини, у тому числі:

вартість списаних сировини та матеріалів — 5 300 грн.;

нараховано заробітної плати робітникам — 4 000 грн.;

відраховано до Пенсійного фонду. Фонду соціального страхування та фонду страхування на випадок безробіття — 1 500 грн.;

списано адміністративно-управлінських витрат — 6 000 грн.

27 квітня 200х р. повернуто нерезиденту готову продукцію. У зв'язку з виконанням умов контракту списано фактичну собівартість наданих послуг з перероблення давальницької сировини та погашено податковий вексель.

29 квітня 200х р. надійшла іноземна валюта за надані послуги.

3. Вивезення давальницької сировини для її переробки підприємством — нерезидентом України

13 березня 200х р. при оформленні вантажної митної декларації на вивезення давальницької сировини резидентом України сплачено митний збір за виконані митні процедури на суму 1 020 грн. Вартість переданої нерезиденту для перероблення давальницької сировини відображено за цінами придбання — 72 400 грн.

14 березня 200х р. оплачені послуги з перероблення давальницької сировини на суму 6 800 дол. США.

27 квітня 200х р. ввезено готову продукцію, митна вартість якої становить 13 300 дол. США. Сплачено ПДВ у розмірі 20% від вартості продукції, що ввозиться на митну територію України.

27 квітня 200х р. оприбутковано продукцію, виготовлену з переробленої сировини за фактичною собівартістю.

Завдання для перевірки знань

1. Які товари є об'єктами оподаткування ПДВ при ввезенні їх на територію України?

2. Що необхідно розуміти під товарообмінними (бартерними) операціями?

3. Які операції належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності?

4. Як оцінюється давальницька сировина, передана для перероблення, та одержана готова продукція після перероблення давальницької сировини?

Питання проблемного характеру

1. Які нормативно-правові акти використовують суб'єкти підприємницька діяльності для роботи на зовнішньому ринку з давальницькою сировиною

2. В яких випадках і на підставі яких документів надається дозвіл на відстрочку ввезення готової продукції, виробленої з давальницької сировини?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Яке значення має здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в економіці підприємств?

2. Що являють собою операції з давальницькою сировиною, їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку?

Лекція 6: ОБЛІК ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Облік операцій з іноземною валютою.

2. Облік розрахункових операцій.

3. Факторингові операції.

4. Валютні ризики.

Відповідно до законодавчих та нормативних актів України бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться суб'єктами господарської діяльності усіх форм власності у національній грошовій одиниці України — гривні та в її сотих частках — копійках.

Перерахунок іноземних валют до національної здійснюється на дату виконання відповідної фінансово-господарської операції за курсом Національного банку України. Водночас як аналітично-довідкову інформацію можна вести бухгалтерський облік у відповідній іноземній валюті або у клірингових та розрахункових одиницях.

Перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи зобов'язання і позики) з юридичними та фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату виконання операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський облік грошових коштів у валюті ведеться в журналах-ордерах № 1а «Каса у валюті» та № 2а «Валютні рахунки».

План рахунків бухгалтерського обліку передбачає активні фошові рахунки з обліку наявності та руху валютних коштів. Вони застосовуються підприємствами в міру необхідності та від-оовідно до чинного законодавства України.

Облік операцій з готівкою здійснюється на рахунку 30 «Каса» за субрахункам й:

302 «Каса в іноземній валюті»

в аналітичному розрізі різних іноземних валют.

Розрахункові кошти обліковуються на рахунку 31 «Рахунки в банках» на субрахунках:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»,

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Для відкриття та ведення валютного рахунку за межами України необхідно мати відповідну ліцензію Національного банку України.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій виникає співвідношення між грошовими одиницями двох країн, які називають валютним курсом.

На сьогодні необхідність установлення валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним засобом платежу. На іншій території гроші обмінюються на ті, які є законними для цієї території. Правильне визначення валютного курсу має значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах між контрагентами різних країн.

В умовах золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. Валютний курс міг відхилитися від золотого паритету тільки на величину вартості перевезення золота з однієї країни в іншу. Нині в основі визначення курсів валют закладено співвідношення їхніх купівельних спроможностей. Проте цілий ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютних курсів від їх основи. Найвагомішим серед них є зміна попиту і пропозиції іноземної валюти в країні, яка визначається насамперед зміною стану платіжного балансу даної країни.

Зміна валютного курсу може визначатись і неекономічними чинниками — станом політичної ситуації, недовірою до уряду та існуючих державних структур, загостренням соціальних суперечностей, військовими діями, неврожаєм сільськогосподарських культур тощо.

У зв'язку з існуванням у країні валютних обмежень виникає кілька курсів національної валюти — комерційний курс, курс валютної біржі, курс «чорного» ринку, фіксований курс тощо.

Курсова різниця виникає в результаті зміни курсів валют під час ліквідації відкритої валютної позиції або переоцінки. У разі сприятливого розвитку курсу валютна позиція може приводити до позитивної курсової різниці, а за несприятливого — до негативної.

У міжнародній практиці застосовуються так звані угоди купівлі-продажу іноземної валюти на визначений термін. Це угоди, шо укладаються з приводу купівлі чи продажу іноземної валюти для пізнішого розпорядження нею.

Курси термінових угод відхиляються від касового курсу іноземної валюти. Вони вищі або нижчі. Різницю називають репортом (збільшення касового курсу) або депортом (зниження касового курсу). Як ширше поняття застосовується поняття «ставка СВОП».

Основним завданням угод купівлі-продажу валюти на термін є виключення ризику зміни курсу в калькуляції. Тому термінова угода з іноземною валютою є передусім операцією страхування на випадок можливих витрат від коливання курсів.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями слід розглядати як систему організації, регулювання та здійснення платежів в іноземній та національній валюті за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають під час здійснення господарюючими суб'єктами України економічної діяльності з іноземними партнерами.

Усі угоди, контракти (за винятком бартерних) під час здійснення експортно-імпортних операцій передбачають переказ грошових коштів. Умови та форми здійснення розрахунків українського підприємства з іноземним попередньо визначаються окремими відповідними статтями зовнішньоекономічного контракту або угоди.

Абсолютно всі умови повинні бути викладені чітко і однозначно, інакше будь-які неточності можуть у наступному викликати збитки, суперечки і навіть розрив контракту.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями бувають з платежем відразу або в кредит. Розрахунок з платежем відразу — це сплата повної суми коштів експортеру за товар (роботи, послуги) до моменту переходу права власності на нього або в момент їх переходу у власність імпортера.

Розрахунок у кредит або розрахунок з розстроченням платежу •^ає два різновиди, які відображають, хто з учасників зовнішньоекономічної операції її кредитує:

«комерційний кредит» надається експортером імпортеру;

«авансування» надається імпортером експортеру.

Міжнародна практика показує, що, як правило, експортер надає кредит, так званий «експортний кредит».

Для здійснення розрахунку імпортери часто беруть банківський кредит. Але розрахунки за рахунок коштів банківського кредиту не розглядаються як розстрочка платежу, бо імпортер розраховується наявними в нього коштами, хоч і за рахунок кредиту, отриманого в банку.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій експорте. ри віддають перевагу розрахункам з платежем відразу, тому що такі розрахунки дають можливість швидко отримувати і залучати в обіг виручку.

Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи, але можливо також їх проведення через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати тощо.

Вибираючи банк для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» (кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку) та «ностро» (кореспондентські рахунки даного банку в іноземних банках).

За переказ коштів банки стягують «комісійну винагороду» (фіксовану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку або в перерахунку в національну грошову одиницю). Вона залежить від форми розрахунку, суми переказу, кореспондентських взаємовідносин банків тощо.

Якщо обраний банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком (а це ідеальний варіант), то це значно зменшить витрати грошових коштів (експортера або імпортера залежно від відповідної умови розрахунку, передбаченої в контракті, угоді) на сплату комісії банку за переказ коштів, оскільки в розрахунковій операції братимуть участь лише два банки.

Коли ж обраний банк використовує для кореспонденції з іншими банками систему СВІФТ (SWIFТ), то можливе швидке проведення розрахунків. СВІФТ — «Товариство міжнародних між-банківських фінансових телекомунікацій» — створено в 1973р. ) Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р і працює за принципом передання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу комп'ютерів.

До стандартних повідомлень належать:

  •  торговельні перекази;
  •  валютні операції;
  •  банківські перекази;
  •  спеціальні повідомлення тощо.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, «документарний характер», тобто здійснюються на основі отримання «фінансові та комерційних документів».

До фінансових документів належать:

  •  вексель;
  •  чек;
  •  платіжні розписки тощо. До комерційних документів належать:
  •  рахунки-фактури;
  •  документи, що підтверджують відвантаження або відправку товарів — коносамент, авіанакладні, транспортні накладні, автодорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи;
  •  документи страхових компаній або їх агентів (вантажі, як правило, страхуються);
  •  документи, що свідчать про походження товарів, вагу, якість;
  •  документи, що свідчать про перетин товаром митного кордону — митні або консульські рахунки, вантажна митна декларація тощо.

Банк, який обслуговує клієнта щодо здійснення розрахунку, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.

Основними формами міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є:

  •  банківський переказ;
  •  документарне інкасо;
  •  документарний акредитив;
  •  розрахунки по відкритому рахунку;
  •  розрахунки з використанням чеків, векселів. На вибір тієї чи іншої форми розрахунку впливають такі специфічні чинники:
  •  вид товару (наприклад, форми різняться залежно від поставок технічного обладнання, продовольчої групи товарів або медикаментів);
  •  термін поставки;
  •  наявність кредитної угоди;
  •  платоспроможність і ділова репутація контрагента;
  •  характер компромісу між контрагентами;
  •  можливості банків тощо.

Урахувавши специфічність конкретної операції та технічні можливості обраного банку щодо здійснення розрахунку, можна обрати форму, яка буде найсприятливішою. Слід також враховувати чинне національне законодавство, що регламентує форми і терміни проведення міжнародних розрахунків. В Україні це Закон «Про банки і банківську діяльність», Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», законодавчі акти та нормативні документи Кабінету міністрів України і Національного банку України щодо проведення міжнародних розрахунків.

Найпоширенішими сьогодні в Україні є такі види розрахунків: банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив.

Розглянемо детальніше форми розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки та переваги для експортерів і імпортерів.

Банківський переказ — це розрахункова операція, яка здійснюється між банками на підставі вказівок підприємства, що переказує кошти. При цьому один банк дає іншому наказ сплатити (зарахувати на рахунок) зазначену кількість грошових коштів бенефіціару за умови подання ним відповідних документів. Переказувач коштів дає інструкції своєму банку про умови сплати переказу. У банківській практиці такий наказ називається платіжним дорученням.

Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів на вже відвантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 6.1).

<1

Імпортер   Експортер

3>

Банк імпортера    Банк експортера

Рис. 6.1. Схема здійснення розрахунку із застосуванням банківського переказу

1 — передача документів за умовами контракту;

2 — надання вказівки банкові про перерахування коштів;

3 — повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;

4 — авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.

За зазначеною формою розрахунку здійснюються:

• авансові платежі (попередня оплата);

• сплата коштів за товарними документами;

• сплата коштів за товар після його отримання;

• сплата коштів за послуги арбітражу;

• сплата коштів за штрафи, вимоги;

• погашення заборгованості за розрахунками;

• сплата коштів за перерозрахунками;

• сплата коштів за векселями, чеками тощо. У кожному контракті мають бути чітко та однозначно визначені умови проведення розрахунку.

Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження товару, мають бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є те, що затримується в часі надходження виручки до експортера.

Інкасова форма розрахунку полягає в тому, що експортер після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг дає вказівку своєму банку — інкасове доручення, в якому повністю і точно викладені всі умови розрахунку (див. зразок — витяг з інкасового доручення): отримати від імпортера або від банку, що його обслуговує, згоду про сплату коштів (акцепт) чи відповідну суму грошових коштів у зазначений у контракті термін.

Якщо за контрактом передбачено документарний акредитив, в ньому має бути визначено таке:

• найменування валюти;

• вид акредитива;

• умови авізування акредитива (якщо він буде відкритий банком, який не є кореспондентом уповноваженого банку, покупець за свій рахунок забезпечить підтвердження акредитива банком — кореспондентом уповноваженого банку);

• цей акредитив підпорядковується «Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів» (редакція 1993 р., публікація Міжнародної торговельної палати № 500);

• термін відкриття акредитива;

• умови відкриття акредитива;

• термін дії акредитива;

• сума акредитива або його частка в загальному платежу;

• умови виконання акредитива;

• термін виконання акредитива;

• штрафні санкції тощо.

Розглянемо схему (рис. 6.3) проведення розрахунку за документарним акредитивом:

<4

Імпортер   Експортер

2>

Банк імпортера  6  Банк експортера 

7>

Рис. 6.3. Схема здійснення розрахунку із застосуванням документарного акредитива

1 — імпортер доручає своєму банку відкрити акредитив на користь експортера;

2 — авізування банку експортера про відкриття акредитива;

3 — авізування експортера про відкриття акредитива;

4 — відвантаження і транспортування товару;

5 — передання документів про відвантаження товару до банку;

6 — пересилання документів з банку в банк;

7 — сплата коштів за продукцію;

8 — передача документів імпортеру;

9 — акцепт документів.

Викладена схема проведення розрахунку є найпростішою, оскільки в ній беруть участь лише два банки.

За відповідними фінансово-економічними особливостями акредитиви бувають різноманітні, тому їх можна класифікувати за такими ознаками, які можуть додатково зазначатися в контракті або угоді.

Відразу обумовлюється форма акредитива — документарна або грошова. Документарний акредитив — коли виплати обумовлені наданням комерційних і фінансових документів, а грошовий — іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням указаних в ньому умов.

Акредитив, що виставляється, може бути безвідкличний, тобто банк-емітент зобов'язується не змінювати і не анулювати його умови без згоди заінтересованих сторін, або відкличний, умови якого можна змінити чи анулювати в будь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. Якщо зазначене обумовлен-ня відсутнє, акредитив вважається безвідкличним. Для експортера сприятливіший безвідкличний акредитив.

Акредитив авізується за повідомленням бенефіціара, і це є обов'язковою умовою акредитива. Як правило, акредитив авізується банком-емітентом через банк країни-експортера, а іноді — через інший банк без зобов'язань з боку авізуючого банку. Цей банк перевіряє справжність акредитива і, як правило, отримує повноваження здійснювати платіж.

Часто застосовуються підтвердження обов'язків банку-емітента іншим банком щодо зобов'язань по акредитиву, тому розрізняють підтверджений і непідтверджений акредитиви. Якщо банк-емітент уповноважує або просить інший банк підтвердити його безвідкличний акредитив, таке підтвердження є твердим зобов'язанням підтверджуючого банку в доповнення до зобов'язань банку-емітента з обов'язкової сплати коштів або акцепту. Слід наголосити, що в міжнародній практиці акредитиви, які відкрив банк-емітент, підтверджує банк-ремітент.

Якщо постачання товару відбувається протягом певного часу відповідними партіями, то можливе застосування поновлювального (револьверного) акредитива, тобто сплата здійснюватиметься за партії відвантажень до повного використання акредитива, а після цього він буде автоматично поновлюватись до попередньої суми, при цьому попередньо встановлюється ліміт відвантажень У зазначений період (місяць, квартал). Поновлювальний акредитив вигідний імпортеру, бо при його використанні зменшуються витрати грошових коштів.

Коли експорт відбувається за допомогою субпостачальників товару або експортну операцію здійснює посередник і є необхідність переказу коштів на інших бенефіціарів (інших експортерів) збо навіть в іншу країну, застосовують перевідний (трансферабельний) акредитив, яким за вказівкою бенефіціара можуть користуватися повністю або частково інші бенефіціари в країні останнього чи іншій країні (одна або кілька осіб). Але трансферабельний акредитив може бути переведений не більше одного разу.

Залежно від наявності чи відсутності валютного покриття, яке банк-емітент попередньо передає в розпорядження банку-ремітента, розрізняють покриті і непокриті акредитиви.

До нових форм покриття акредитивів належать депозитні і блоковані рахунки, страхові депозити тощо. У сучасних умовах мають перевагу непокриті акредитиви.

Акредитивна форма розрахунків найскладніша і найдорожча. За виконання операцій, пов'язаних з акредитивом, — авізування, підтвердження, перевірку документів, сплату коштів тощо — банки беруть додаткову комісійну винагороду.

Розрахунки за відкритим рахунком використовуються за ви. конане покупцеві замовлення або, в разі подання документів, за виконані роботи, послуги чи поставлені товари. При цьому продавець відвантажує товар або виконує роботи і надсилає на його | адресу товаросупровідні документи чи акти про виконання робіт, нараховуючи суму заборгованості, тобто це здійснюється на підставі комерційного (товарного) кредиту, а в обумовлений контрактом термін покупець погашає свою заборгованість за відкритим рахунком.

Цей механізм (рис. 6.4) схематично можна подати так:

<1

Імпортер                          Експортер

3>

Банк імпортера Банк експортера

Рис. 6.4. Схема здійснення розрахунку за відкритим рахунком

1 — поставка продукції, надання послуг та відправлення документів;

2 — надання доручення на перерахування коштів експортеру;

3 — переказ коштів з банку в банк;

4 — авізування експортера про зарахування коштів.

Така форма розрахунку є вигідною для імпортера, оскільки відсутній ризик сплати коштів за непоставлений товар, невиконані роботи, послуги.

Найчастіше такі розрахунки проводять, коли експортеру відомо про платоспроможність імпортера або коли товар реалізується своїй іноземній філії. Використовується відкритий рахунок і під час операцій з давальницькою сировиною з обов'язковим розрахунком за неї, коли суб'єкти поперемінне виступають експортером та імпортером.

За будь-якої форми розрахунку в контракті також потрібно зазначати таке:

• повну назву банку експортера;

• юридичну адресу банку експортера;

• код/МФО банку експортера;

• номер банківського рахунку експортера, на який будуть зараховані кошти;

• повну назву банку імпортера;

• юридичну адресу банку імпортера;

• код/МФО банку імпортера;

• номер банківського рахунку імпортера, з якого будуть перераховані кошти.

Гарантійні зобов'язання. У багатьох випадках у міжнародній торгівлі використовується гарантія. В її наданні (отриманні) беруть участь три юридичні особи: головний боржник, його кредитор, гарант.

Гарант бере на себе зобов'язання зі сплати коштів перед кредитором у випадку, коли головний боржник не виконає своїх обов'язків перед кредитором.

Зазначене питання викладено в «Уніфікованих правилах для гарантій на вимогу» № 458 (редакція Міжнародної торговельної палати 1992 р.).

Гарантії бувають на вимогу та умовні. При гарантії на вимогу гарант повинен зробити платіж на першу вимогу бенефіціара. За умовної гарантії платіж здійснюється за попередньо визначеними конкретними умовами.

Найчастіше гарантію надають банки. Існують так звані перші 100 банків, гарантія яких приймається без заперечень. Ці банки зарекомендували себе як «першокласні банки» і мають високу ділову репутацію на міжнародному фінансовому ринку.

Якщо контрактом передбачено надання банківської гарантії, вона має містити такі дані:

• хто надає гарантію;

• яка гарантія;

• термін дії гарантії;

• можливість зміни умов контракту без зміни умов гарантії тощо.

У сучасній міжнародній торгівлі використовується ще й така форма фінансування власного експорту, як факторинг. Він є об'єктом міжнародної конвенції, яка була підписана на дипломатичній конференції в Оттаві 28 травня 1988 р. Під час здійснення зовнішньоторговельної операції із застосуванням факторингу банк або фінансова установа (фактор) погоджується звільнити експортера від розрахункової частини експортної операції для того, щоб підприємство-виробник займалося своєю основною діяльністю.

Може бути один фактор з експорту в країні експортера, а можуть бути два — фактор з експорту в країні експортера і фактор з імпорту в країні імпортера. Так, наприклад, український експортер має бажання експортувати свій товар (на суму 10000 тис. дол. США). Він провів попередні переговори з контрагентом і визначив, на яку суму (10 000 тис. дол. США) і який товар необхідний імпортеру. Після цього (попередньо уклавши угоду з фактором) експортер надсилає фактору таку інформацію:

• назва фірми потенційного імпортера;

• банківські реквізити потенційного імпортера;

• попередньо домовлена сума угоди.

Далі фактор (за своїми каналами) перевіряє імпортера щодо його ділової репутації та фінансового стану (1—2 тижні). Потім повідомляє експортера можливими варіантами відповіді:

1. Фактор відмовляється виконувати таку операцію через себе. Це свідчить про те, що потенційний імпортер є ненадійним з ділового або фінансового погляду або інформація про нього у світових банківських колах відсутня.

2. Фактор згоден виконувати операцію на 50% (або на будь-який інший відсоток). Тобто у нашому прикладі потенційний імпортер не має досвіду здійснення торговельних операцій на суму 10 000 тис. дол. США. І для запобігання ризику несплати коштів фактор погоджується на половину. Але це значить: якщо експортер та імпортер погодяться проводити зовнішньоекономічну операцію в два етапи (тобто по 5000 тис. дол.), то в такому разі фактор виконуватиме операцію на 100%.

3. Фактор відразу погоджується на 100%. 

Далі експортер укладає угоду. В угоду додатково записуються два обов'язкові застереження:

• розрахунки за зовнішньоторговельною операцією здійснюватимуться на умові документарного інкасо через факторингову установу;

• експортер має повне матеріальне право власності на експортовану продукцію до моменту зарахування коштів за експорт його рахунок.

Потім у звичайному порядку експортер відправляє свою продукцію згідно з умовами контракту і через факторингову установу надсилає інкасове доручення імпортеру.

Якщо імпортер не сплатить кошти за експортований товар у визначений контрактом термін, то фактор перерахує їх за власний рахунок на користь експортера. Після цього він самостійно стягуватиме цю суму з імпортера.

За свої послуги фактор бере комісійну винагороду (як правило, один раз на рік у середині грудня) з експортера — у розмірі 1—3% від річної суми усіх контрактів (що пройшли через його установу)за рік.

До послуг з питань факторингу також належать:

• надання інформації і перевірка фінансової та господарської спроможності імпортера;

• взяття на себе ризику до 100% за розрахунками за експорт;

• купівля грошових претензій, що виникають під час поставок товарів, надання послуг;

• нагадування та застереження дебіторам;

• правове переслідування непорядних імпортерів.

У цілому факторинг нагадує страхові операції, але основною перевагою застосування факторингових операцій над страховими є те, що фактор у зазначений у контракті термін повністю сплачує кошти (в попередньо визначеній частці) експортеру, а потім за допомогою своїх важелів отримує цю суму від імпортера.

Під час страхування товару експортер отримує кошти лише за умови офіційного підтвердження неплатоспроможності імпортера.

І ще одна особливість: факторам суворо заборонено користуватись коштами клієнта. Це переслідується законодавством і в разі виявлення порушень тягне за собою величезні штрафи та втрату ділової репутації на міжнародному фінансовому ринку. Кошти, які фактор отримав від імпортера (у рахунок виконання останнім своїх зобов'язань за контрактом), повинні бути миттєво переведені на користь експортера. Навіть якщо закінчився робочий банківський тиждень (у даній країні), кошти будуть перераховані з філії, яка працює у режимі роботи в іншому кінці світу.

Під час здійснення міжнародних торговельних операцій суб'єкти зазнають різних ризиків:

• зміни ціни на товар після укладання контракту;

• відмови імпортера від товару або від сплати за товар;

• помилки в документації;

• помилки при сплаті коштів за товар;

• зловживання валютними коштами;

• неплатоспроможність покупця;

• нестійкість валютних курсів;

• замороження валютної виручки;

• блокування рахунків;

• інфляція тощо.

Особливе місце серед комерційних ризиків займають валютні ризики. В їх основі лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання. Для запобігання цим ризикам рекомендується включати в контракт захисні валютні застереження.

Валютне застереження — це особлива умова в зовнішньоторговельному контракті (яка є його невід'ємною частиною), що обумовлює можливість перегляду суми розрахунку пропорційно зміні курсу валюти для підстрахування експортера або імпортера від ризику знецінення валютних коштів.

Найширше застосовуються валютні застереження, коли різні валюта розрахунку і валюта ціни. Але можливі випадки, коли в контракті передбачаються різні валюти. Так, можуть бути різними валюта контракту, валюта ціни, валюта страхування вантажу, валюта фрахту, валюта штрафів, валюта розрахунку тощо. Звичайно, таке трапляється дуже рідко, але буває.

Якщо валюта ціни і валюта розрахунку різні, можна в текст контракту включити таке: «Валюта розрахунку (у такій-то валюті) встановлена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання контракту (або інший термін) і становить 'А' (тобто вказується пропорція) одиниць валюти ціни контракту (у такій-то валюті). У випадку, коли на день перерахування коштів співвідношення валютного курсу зміниться більше ніж +/-'В' (вказується певна сума або відсоток), сума платежу буде відповідно змінена у співвідношенні 'А'».

Можна використовувати спрощений текст: «Валюта розрахунку (у такій-то валюті) встановлена виходячи із співвідношення валютного курсу на день підписання контракту (або інший термін) і становить 'А' одиниць валюти ціни контракту (у такій-то валюті). У випадку, коли на день перерахування коштів співвідношення валютного курсу зміниться, сума платежу буде відповідно змінена у співвідношенні 'А'».

У разі несвоєчасного (90 днів) надходження валютних коштів на рахунок експортера України податкова адміністрація нараховуватиме та утримуватиме з експортера пеню у розмірі 0,3% (вступила в дію з 1 січня 1995 р.) від незарахованої суми за кожний календарний день.

А тому під час укладання зовнішньоекономічних контрактів слід передбачати відповідні штрафні санкції щодо імпортера (на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів за експортовану продукцію).

Тема 6. “Облік валютно-фінансових операцій у зовнішньоекономічній діяльності

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Валюта; іноземна валюта; валютні цінності; курсова різниця; курс валюти; кошти в дорозі; валютний рахунок; документарний акредитив; документарне інкасо; СВІФТ; рахунок ЛОРО; рахунок НОСТРО; обов'язковий продаж експортної виручки; факторинг; валютне застереження; авансування; комерційний кредит; акцепт; бенефіціар; алонж; вексель; чек; тратта; емітент; негоціація.

Навчальні завдання

Відобразити в системі бухгалтерського та податкового обліку операції, які здійснює суб'єкт підприємницької діяльності України за контрактами з іноземним суб'єктом господарської діяльності, використовуючи для розрахунку іноземну валюту першої групи Класифікатора іноземних валют. Офіційні курси Національного банку України подано втабл. 6.1 (цифри умовні).

Таблиця 6.1

Іноземна валюта

Дата

Курс НБУ

Долар США

13 березня 200х р.

5,46

Долар США

14 березня 200х р.

5,50

Долар США

31 березня 200х р.

5,51

Долар США

27 квітня 200х р.

5,55

Євро

27 квітня 200х р.

6,22

Долар США

29 квітня 200х р.

5,54

Євро

29 квітня 200х р.

6,25

1. Купівля безготівкової іноземної валюти за гривні

27 квітня 200х р. підприємство перераховує банку 70 000 грн. для купівлі іноземної валюти на суму 12 000 дол. США.

29 квітня 200х р. зараховано придбану іноземну валюту на валютами рахунок підприємства.

Банком подано такий розрахунок:

курс купівлі — 5,60 грн./дол. США;

комісійна винагорода банку — 300 грн.;

перераховано до Пенсійного фонду 1% від суми гривень, сплаченій при купівлі іноземної валюти — 672 грн.

Залишок невикористаних грошових коштів зараховано на поточний рахунок підприємства.

Відображено фінансовий результат від операції з купівлі іноземної валюти.

2. Купівля безготівкової іноземної валюти за іншу іноземну валюту

Підприємство 27 квітня 200х р. для виконання своїх зобов'язань за імпортними операціями перераховує 10000 дол. США, які перебувають на його валютному рахунку, для конвертації через уповноважений банк у німецькі марки.

29 квітня 200х р. зараховано отриману іноземну валюту на валютний рахунок підприємства.

Банк подав такий розрахунок:

курс конвертації—2,02 марки/долар США;

комісійна винагорода банку — 50 дол. США;

перераховано до Пенсійного фонду 1% від вартості отриманої іноземної валюти—201 грн.

Відображено фінансовий результат від операції з конвертації іноземної валюти.

3. Продаж безготівкової іноземної валюти

13 березня 200х р. підприємство здійснює продаж іноземної валюта, яка надійшла в оплату вартості експортованих товарів на суму 8 000 дол, США.

14 березня 200х р. банк зарахував гривні за продану іноземну валюту на поточний рахунок підприємства.

Банк подав такий розрахунок:

валюту продано 13 березня 200х р. за офіційним курсом НБУ;

комісійну винагороду за операції з продажу іноземної валюти утримано в розмірі 200 грн.

Визначено фінансовий результат від реалізації безготівкової іноземної валюти.

Завдання для перевірки знань

1. На яких бухгалтерських рахунках ведеться облік сум в іноземній валюті?

2. Що таке курсова різниця?

3. Принцип роботи СВІФТ.

4. Умови, що передують обранню форми розрахунку?

5. Терміни проведення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності.

Питання проблемного характеру

1. Як визначити, хто з контрагентів кредитує зовнішньоекономічну операцію?

2. Якими критеріями необхідно керуватись для обрання форми розрахунку?

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1. Історія розвитку визначення відношення вартості однієї валюти до іншої.

2. На яку суму (згідно з законодавством України) можна робити готівкові розрахунки в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями?

3. Які нормативні документи регулюють обов'язковий продаж іноземної валюти на території України?


2

4

2

4

5

3

9

4

2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64455. МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ МЕТОДИ РІШЕННЯ ОДНОГО КЛАСУ ЗАДАЧ ДИФРАКЦІЇ ПЛОСКИХ ЛІНІЙНО ПОЛЯРИЗОВАНИХ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ХВИЛЬ 1.71 MB
  Явище дифракції плоских лінійно поляризованих електромагнітних хвиль на періодичних гратках широко використовується в техніці зокрема для створення частотних і поляризаційних фільтрів антен діаграмообразуючих пристроїв генераторів дифракційного...
64456. НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЛАЗЕРНИХ І ГІБРИДНИХ ПРОЦЕСІВ НАПЛАВЛЕННЯ ТА МОДИФІКАЦІЇ ПОВЕРХОНЬ МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ 3.93 MB
  Саме до них належать нові гібридні технології спрямовані на розширення можливостей лазерної обробки за рахунок спільного використання лазерного випромінювання з іншими джерелами теплової енергії електричною дугою струменем плазми високочастотним...
64457. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ШЛЯХОМ ЗМІНИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ СУДНОПЛАВНИХ КОМПАНІЙ УКРАЇНИ 224 KB
  За умови використання сучасних інноваційних підходів у відновлені судноплавної галузі і як результат у зміні кадрової політики судноплавних компаній України стане можливим використання українського флоту збудованого з використанням екологічно безпечних технологій та залучення морських...
64458. ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ВЕДУЧИХ МОСТІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТРАКТОРІВ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 572 KB
  Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні задачі: проаналізувати якість роботи основних елементів ведучих мостів сільськогосподарських тракторів загального призначення та з урахуванням аналізу статистичних відмов визначити...
64459. Глибинне шліфування турбінних лопаток з важкооброблюємих матеріалів із застосуванням планетарних шліфувальних головок 911.45 KB
  Підвищення продуктивності обробки при звичайних методах шліфування завжди супроводжується підвищенням температури у зоні різання, що приводить до дефектів у вигляді шліфувальних тріщин та припалинь.
64460. ПОТЕНЦІАЛ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА НАПРЯМКИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ 221.5 KB
  Актуальність проблеми просторового формування потенціалу земельних ресурсів регіональної господарської системи обумовлюється тим що у 17 регіонах галузі агропродовольчого комплексу домінують в структурі валової доданої вартості.
64461. Розробка технології і обґрунтування параметрів відновлення шліцьових валів сільськогосподарських машин 214.5 KB
  Мета роботи: підвищення якості відновлених шліцьових валів обґрунтування методу і параметрів обробки що забезпечують мінімальний рівень напружень. Завдання досліджень: провести статистичний аналіз чинників і характеру...
64462. ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КУРСАНТІВ ВНЗ СИСТЕМИ МВС ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ 244 KB
  Такі чинники як незакінченість перебудови системи освіти незрілість деяких її складових наявність протиріч у її здійсненні обумовлюють існування складнощів що негативно діють на курсантів.
64463. МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ БРОНХОАЛЬВЕОЛЯРНОГО ЗАХИСНОГО КОМПЛЕКСУ ПРИ ТЕРМІЧНИХ ТА ХІМІЧНИХ ОПІКАХ ШКІРИ 142 KB
  Встановлено що БАЗК є ендогенною поверхневоактивною речовиною що у своєму складі містить як клітинні так і позаклітинні компоненти системи місцевого імунітету легень і може використовуватися в якості замісної терапії.