17610

Політика економічного зростання в національній економіці

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Тема: Політика економічного зростання в національній економіці. План 1. Економічне зростання як категорія національної економіки 2. Типи та способи економічного зростання 3. Фактори економічного зростання 1. Економічне зростання як категорія національної

Украинкский

2013-07-05

3.27 MB

11 чел.

Тема: Політика економічного зростання в національній економіці. 

План

1. Економічне зростання як категорія національної економіки

2. Типи та способи економічного зростання

3. Фактори економічного зростання

1. Економічне зростання як категорія національної економіки

Розвиток - це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й породжує нову якість.

Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами, які відповідають природі об'єкта, а не суто зовнішніми обставинами, хоча й мають значний вплив на нього. Однак, рушійна сила розвитку будь-якого об'єкта лежить всередині нього самого. Причиною розвитку є внутрішні суперечності об'єкта.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку - еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін.

Революція - стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - прогресивний та регресивний.

Прогрес - це рух об'єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес - рух об'єкта назад, по низхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах руху - розвитку чи занепаду, які, в свою чергу, можуть мати різні форми.

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка включає:

  •  валовий внутрішній продукт на душу населення;
  •  показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП;
  •  виробництво основних видів продукції на душу населення;
  •  рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня грамотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовими показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 і більше - високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. 

Економічне зростання є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання співвідносяться як загальне і часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі і економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Проблема економічного зростання є найважливішою проблемою економічної теорії та практики на сучасному етапі.

Категорію економічного зростання досліджували економісти ще в ХУІІІ-ХІХ ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.), а в кінці 30-х років XX ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок.

Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е.Домар і англієць Р.Харрод. Вивчення цього процесу у сучасній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами.

Перший напрям - це неокласичні теорії зростання, в основі яких лежать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом і Л.Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмена.

Другий напрям - це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д.Тобін, О.Сімомура, С.Фудзіно).

Третій напрям спирається на праці К.Маркса, Й.Шумпетера, Дж.Ст. Мілля.

У представників усіх напрямів немає чітких меж між теоріями зростання і теоріями рівноваги циклів і криз, проблемами відтворення, теорії і практики державного регулювання, що відображає зв'язок економічного зростання з багатьма іншими процесами економічного розвитку.

Економічне зростання - це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростає суспільне виробництво.

Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до збільшення реального національного доходу за певний період. Тому досягнення певного рівня економічного зростання є однією з головних макроекономічних цілей держави.

Ефективність будь-якої системи господарювання можна оцінювати на основі характеристик економічного зростання. Воно проявляється у збільшенні потенційного і реального обсягів продукції, доходу та багатства нації. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характеристики. Його якісний характер відображає реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідність суспільним потребам. Кількісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників.

Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами - індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період.

Індекс зростання - це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами.

Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання - на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо.

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо.

Якщо у певний період ВВП відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбулося від'ємне зростання, і якщо ВВП зріс, то має місце власне (додатне) зростання.

Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Залежно від цілей економічного аналізу розміри виробництва можна виразити різними макроекономічними показниками - валовим внутрішнім продуктом (ВВП), валовим національним продуктом (ВНП), національним доходом (НД). Однак, основним показником національного виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), на базі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення. До основних показників економічного зростання належать:

1. Індекс економічного зростання ВВП - розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:

Ізр = ВВП1/ ВВП0, (1.)

де Ізр - індекс економічного зростання; ВВП] - валовий внутрішній продукт звітного року, грн.; ВВП0 - валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання (приросту) ВВП (Тпр)  визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:

Тпр = [ (ВВП1 - ВВП0)/ВВП0]*х 100, % (2.)

3. Темп приросту ВВП на душу населення - розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника:

Тпр/осіб = [(ВВП1/осібВВП0/осіб)/ ВВП0/осі6] * 100 % (3.)

де Тпр/осіб - темп економічного зростання у розрахунку на душу населення, %;

ВВП1/осіб - валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення даного періоду, грн.;

ВВП0/осіб - валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.

На величину цього показника впливає не тільки зміна обсягів ВВП, але й чисельності населення.

Економічне зростання економіки в цілому пов'язане із збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг як в цілому, так і в окремих галузях. Тому економічне зростання можна визначити за показником валового національного продукту (ВНП) національного господарства або темпах зростання виробництва по окремих галузях виробництва в цілому і на душу населення.

Категорія економічного зростання відноситься до динамічних понять і відображається різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання.

  •  За ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання.
  •  За ознакою поступовості змін характеризують пропорційне і непропорційне економічне зростання.
  •  За напрямком змін розрізняють власне (додатне) економічне зростання та спад (від'ємне економічне зростання).
  •  За кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими темпами.

Темпи економічного зростання найчастіше виступають основним критерієм економічного розвитку. Однак, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток країни. І, навпаки, зниження темпів зростання або навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку.

Проте в основному темпи економічного зростання визначають динаміку всіх інших економічних показників. Тільки безперервне економічне зростання дає можливість країні зайняти передові позиції в світі.

Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід західних країн. Україна успадкувала адміністративно-командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву і виробничу структури. Обтяжливими обставинами стали стрибкоподібне підвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого циклу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна екологічна ситуація, а також суб'єктивні прорахунки, непослідовність у переході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990р.

Рис. 1. Показники виміру економічного зростання

Темпи економічного зростання визначають динамічні параметри економічного розвитку країни, її місце та історичні перспективи на міжнародній арені. Забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань національної економіки будь-якої країни світу. В той же час економічне зростання стало метою економічної політики урядів більшості розвинених країн. Все більше країн світу беруть на озброєння ідеологію економічного зростання, яка стає основою створення держав загального добробуту.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті і країни, що розвиваються. На даний період до розвинутих відносять країни, у яких, зокрема, величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік.

Економічне життя суспільства супроводжується величезною кількістю та різноманітністю економічних процесів та явищ, перебуває у постійному русі. Економіка зазнає певних кількісних та якісних змін. Змінюються продуктивні сили і виробничі відносини, як в цілому, так і за окремими видами. Економічне зростання ж означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспільним виробництвом і споживанням. Економічні потреби людини породжують виробництво і самі породжуються ним.

Потреби країн зростають у зв'язку з ростом чисельності населення. Так, тільки за останні 40 років чисельність населення світу збільшилася в два рази. Протягом останнього десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік, що рівнозначно появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно з цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають і нові потреби.

В умовах росту населення та його потреб національна економіка повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для їх задоволення. Адже життєздатність економічної системи держави визначається ступенем задоволення потреб свого населення.

Економічне зростання - основна форма розвитку передових країн світу. Забезпечення економічного зростання виступає однією з основних передумов зростання добробуту населення. Підвищення рівня життя в державі вимагає більш швидкого росту національного доходу порівняно з ростом чисельності населення. Значення економічного зростання для країни проявляється у збільшених можливостях вирішення національних проблем,зокрема:

  •  зростання реального продукту;
  •  розв'язання соціально-економічних проблем;
  •  підвищення життєвого рівня населення;
  •  задоволення нових потреб суспільства;
  •  зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави;
  •  нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшого зростання тощо.

Економічне зростання, яке забезпечує збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення, є одним із факторів національної безпеки держави.

Підходи до перспектив економічного зростання. Існують два протилежні підходи щодо перспектив економічного зростання та проведення національної економічної політики країн.

Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обмеженістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі для процесу виробництва природні ресурси. 

Прихильники економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях забезпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня населення. Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів населення покращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо. Науково-технічний прогрес, який є матеріальним носієм економічного зростання, призводить до збільшення розвіданих запасів ресурсів, створення нових замінників наявних ресурсів та нових джерел енергії тощо. Введення жорсткіших законодавчих обмежень та спеціальних податків сприятиме ефективнішому вирішенню екологічних проблем.

Економічне зростання є основною складовою економічної динаміки, яка визначає тенденції та траєкторії обсягів виробництва. Основною особливістю є її зростання на основі періодичного чергування збільшення та зменшення обсягів ВВП.

Для економічного зростання характерна циклічність - періоди економічного піднесення чергуються з періодами економічного спаду. Кожен з цих періодів характеризується певними ознаками. Наприклад, у роки економічного спаду зростає безробіття, знижуються, як правило, ціни, зменшуються прибутки підприємств. У роки економічного піднесення все відбувається в протилежному напрямку. Хоча можливі інші комбінації основних наслідків розвитку економіки. Незважаючи на тимчасові відхилення та коливання, важливим є те, що в довгостроковому періоді зберігається загальна тенденція до зростання економіки.

Основні характеристики явища економічного зростання подано у табл. 1.

Таблиця 1. Основні показники економічного зростання

Характерні ознаки

Характерні прояви

Причина

Зростання населення та його потреб

Значимість

Одна із макроекономічних цілей

Спосіб досягнення

Зростання національного продукту на душу населення

Показники оцінки

ВВП, ВВП, НД, обсяги виробництва по галузях

Абсолютні показники

Абсолютний приріст показників

Відносні показники

Коефіцієнт зростання, темп зростання, темп приросту на душу населення

. Типи та способи економічного зростання

Залежно від ознаки характеру зростання виділяють різні його типи -"екстенсивний", "інтенсивний" та "змішаний", які дають основну характеристику напрямку розвитку .

Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його факторів при незмінних їх якісних параметрах. Обсяги виробництва продукції зростають за рахунок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використовуваних земельних та інших ресурсів. Економічне зростання називається екстенсивним, якщо воно характеризується незмінним співвідношення факторів та результатів виробництва, тобто не змінює середню продуктивність праці і відбувається за рахунок залучення додаткових факторів виробництва - землі, праці і капіталу, якісний і технічний рівні яких залишаються незмінними. Можливості такого розвитку пов'язані насамперед з вільних ресурсів та запасів. Екстенсивне зростання відбувається лише за рахунок збільшення обсягів факторів виробництва при незмінній ефективності їхнього використання. Економічне зростання є виключно екстенсивним, коли обсяг виробництва збільшується прямо пропорційно збільшенню обсягів факторів виробництва.

Якщо зростання обсягів виробництва відбувається лише завдяки підвищенню продуктивності виробничих факторів, говорять про зростання економіки на виключно інтенсивній основі.

Інтенсивний тип економічного зростання - розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-економічних відносин.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва, підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо.

Економічне зростання називається інтенсивним, якщо воно характеризується випереджуючим зростання результатів порівняно з факторами виробництва, тобто коли збільшення національного доходу випереджає зростання кількості зайнятих у виробництві і продуктивність праці в країні підвищується. При цьому вихід кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів збільшується, жива та уречевлена праця економиться, якість продукції підвищується, ефективність виробництва зростає.

Рис.2. Характеристика факторів економічного зростання

У розвинутих країнах збільшення затрат праці забезпечує приблизно третину приросту реального національного доходу, а дві третини припадає на підвищення продуктивності праці. Тому підвищення продуктивності праці є найважливішим чинником зростання реального обсягу виробництва й національного доходу.

Ефективність використання трудових ресурсів залежить від рівня, типів організації виробництва, методів та способів організації праці, стану освітньої і професійної підготовки працівників, їх відношення до виконуваної роботи, якості робочої сили тощо. При цьому близько 60 % приросту продуктивності праці забезпечується за рахунок технічних факторів. Тому в умовах обмеженості ресурсів більш ефективним є інтенсивний тип економічного зростання на основі росту продуктивності праці і більш ефективного використання всіх факторів виробництва. Основою інтенсивного зростання є науково-технічний прогрес, а в наш час революційна форма його розвитку - науково технічна революція. Окремі характерні ознаки різних типів економічного зростання показано на рис. 3. 

Екстенсивне та інтенсивне зростання в абсолютно чистому вигляді на практиці не існує. Реально обсяг виробництва збільшується під впливом сукупності факторів, що свідчить про змішаний тип економічного зростання. Наприклад, може відбуватися одночасно і приріст кількості діючої робочої сили, і підвищення її якості, розширення масштабів виробництва і удосконалення технічної бази виробничого процесу. Змішаний тип економічного зростання поєднує в собі ознаки двох попередніх типів зростання. Залежно від того, який спосіб збільшення виробництва благ, говорять про «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний» типи економічного зростання. Віднесення до того чи іншого типу зростання здійснюється залежно від питомої ваги приросту виробництва, отриманого за рахунок якісних і кількісних змін його факторів.

За ознакою можливостей збільшення ВВП на душу населення можна виділити два способи економічного зростання:

  •  наближення сукупного попиту до сукупної потенційної пропозиції;
  •  збільшення потенційної пропозиції.

Використання першого способу зростання обсягів виробництва (рис.4) не призводить до нарощування виробничого потенціалу економіки. Збільшення ВВП відбувається за рахунок стимуляції попиту, а потенційний ВВП, який описується кривою сукупної пропозиції 8, залишається незмінним. Крива сукупного попиту Б, наближається до потенційної пропозиції і описується кривою ^2, що і зумовлює збільшення ВВП від У, до У2. Однак, такий спосіб збільшення виробництва не можна віднести до економічного зростання.

При другому способі зростання обсягів виробництва відбувається за рахунок збільшення виробничого потенціалу, розширення масштабів економіки, а відтак і потенційного ВВП (рис.5.). Такий спосіб базується на економічному зростанні, при якому крива сукупної пропозиції 8, трансформується в криву 8Г Обсяг виробництва збільшується від У 4 до У2, тобто пропорційно до зростання довгострокової сукупної пропозиції і потенційного ВВП.

Рис. 3. Характерні ознаки основних типів економічного зростання

Це відбувається за умови відповідності динаміки сукупного попиту динаміці потенційного ВВП в довгостроковому періоді. Оскільки зростання сукупного попиту випереджає короткострокову сукупну пропозицію, то зростають і ціни, що створює мотивацію для збільшення потенційного ВВП.

Рис. 4.. Економічне зростання на умовах наближення попиту до сукупної пропозиції

Довгострокове зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення потенційного ВВП при відповідному зростанні сукупного попиту розкриває сутність економічного зростання.

Рис.5. Економічне зростання на умовах зростання сукупної пропозиції

Поряд із типами та способами розробляються відповідні моделі економічного зростання, які показують конкретне співвідношення та роль задіяних факторів суспільного виробництва, а також його матеріальну основу. В екстенсивних моделях основою зростання є збільшення обсягів традиційних ресурсів, тобто зростання їх кількісної визначеності. В моделях економічного зростання інтенсивного типу, на відміну від моделей екстенсивного типу, переважають якісні фактори впливу на кінцеві результати. Матеріальною основою економічного зростання в моделях інтенсивного типу є інновації, які забезпечують зростання якісної визначеності та підвищення ефективності використання залучених ресурсів.

Використання тієї чи іншої моделі залежить від рівня розвитку та інших можливостей і визначається окресленими цілями та прагненнями. Існування різних матеріальних основ у цих моделях породжує різні стимули в отриманні обсягів прибутку для окремих суб'єктів господарювання. Екстенсивна модель економічного зростання забезпечує отримання середнього прибутку, а інтенсивна відкриває можливості до отримання надприбутку, хоча й пов'язана з певним ризиком.

3. Фактори економічного зростання

В будь-якому суспільстві прагнення до розвитку невпинне. При цьому основною проблемою забезпечення економічного зростання є з'ясування чинників впливу і побудова моделей та механізмів збільшення обсягів валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, який є критерієм економічного добробуту суспільства. Темпи та якість економічного зростання залежать від певних чинників зовнішнього та внутрішнього характеру (рис.6.). 

Всю різноманітність факторів, які здійснюють вплив на економічне зростання, можна звести до наступних груп:

  •  базисні фактори або фактори пропозиції;
  •  фактори попиту;
  •  фактори розподілу;
  •  інституційні фактори;
  •  соціальні фактори;
  •  культурні фактори;
  •  релігійні та інші фактори.

Рис.6.. Чинники економічного зростання

Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники економічного зростання та їх структурні комбінації. Кожна країна використовує доступні їй фактори для свого розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн з низьким рівнем розвитку більш характерним є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.

Фактори пропозиції забезпечують основу для економічного зростання, безпосередньо діють і впливають на підприємства, виступають зі сторони пропозиції. До них відносять:

  •  кількість та якість природних ресурсів;
  •  кількість та якість трудових ресурсів;
  •  обсяг капіталу країни;
  •  технології;
  •  інновації;
  •  менеджмент.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці, яка служить основою для зростання заробітної плати та підвищення рівня життя працівників.

В свою чергу, продуктивність праці залежить від низки чинників, серед яких:

  •  якість робочої сили, що визначається збільшенням частки висококваліфікованої робочої сили;
  •  оновлення, модернізація, реконструкція застарілих основних засобів виробництва;
  •  стан навколишнього природного середовища, забруднення якого вимагає великих затрат на його відновлення, що відволікає можливі інвестиції в розвиток технологій та інші складові економічного потенціалу.

Капітал як фактор економічного зростання може виступати в двох проявах - натуральному і грошовому. Капітал як виробничі активи (будівлі, устаткування, машини і т.д.) у вигляді засобів та предметів праці обслуговує виробничий процес і є основою для нарощування виробництва. Капітал як грошові активи є передумовою залучення інших факторів виробництва. Річне нагромадження обсягів капіталу коливається в межах від 5 % національного доходу у слаборозвинутих країнах до 25 % у багатих країнах, що створює різні можливості для економічного зростання.

Для України характерні низькі темпи нагромадження основного капіталу в економіці та незабезпеченість міжгалузевого перетоку капіталу у сектори економіки, що інтенсивно використовують інновації, хоча частка інвестицій в основний капітал поступово збільшується. Якщо у 2002 р. вона становила 16,5 % ВВП, то в 2005 зросла до 22,2%. Проте галузева структура інвестицій залишається вкрай недосконалою.

В сучасних умовах найважливішим фактором економічного зростання є використання технологій та інновацій. Передумовою цього виступає науково-технічний прогрес (НТП), який призводить до поступового удосконалення і використання у виробництві нової техніки і технологічних процесів. Поступові зміни накопичуються і стають основою революційних перетворень в техніці, технології, матеріалах. Основними напрямками цих перетворень є:

  •  автоматизація виробництва, заміна машин принципово новими технічними системами, що змінюють положення і роль людини в процесі виробництва;
  •  комп'ютеризація виробництва, яка перетворює інформатику в новий ресурс і елемент технологічного процесу;
  •  відкриття і використання нових видів і джерел енергії - атомної, термоядерної тощо;
  •  створення і використання нових видів матеріалів, не існуючих у природі, із заздалегідь заданими властивостями;
  •  відкриття і застосування нових "високих технологій" (хімічних, біологічних, лазерних тощо).

В умовах великомасштабного виробництва зростає значення такого фактора економічного зростання, як менеджмент. Сучасний менеджмент підвищує ефективність використання усіх видів ресурсів, організовує раціональне сполучення факторів виробництва, забезпечує освоєння нових технологій, вирішує інші важливі функції технічного, економіко-організаційного, соціально-психологічного характеру, які сприяють економічному зростанню.

Чинники економічного зростання взаємозалежні і часто взаємопов'язані. Так, наприклад, неповне залучення трудових ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва та нагромадження капіталу, а низькі обсяги інвестицій не сприяють досягненню повної зайнятості населення.

Вищеназвані фактори визначають можливості зростання з боку виробництва. Існують такі фактори і зі сторони споживання. Ринковий механізм включає в себе не тільки елементи пропозиції, але й попиту, зв'язок між якими опосередкований ринком. І хоча попит визначається пропозицією, сама динаміка сукупного попиту виступає активним фактором економічного зростання. У зв'язку з цим виділяються фактори, що належать до сукупного попиту.

Вплив фактора попиту проявляється в певному рівні сукупних видатків споживачів. Попит формується доходами громадян, які використовуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.

Запити споживачів є стимулом для розвитку підприємств та повнішого використання наявних ресурсів. Незавантаження виробничих потужностей сповільнює економічне зростання, оскільки спостерігається недовиробництво продукції. Забезпечення повного використання збільшених обсягів усіх ресурсів потребує підвищення загального рівня сукупного попиту та окремих його видів.

Економічне зростання в значній мірі залежить від факторів розподілу, оскільки дії в цій сфері відображають елементи раціоналізму та справедливості відносин у суспільстві та в значній мірі впливають на трудову діяльність його членів. Ці фактори проявляють свій вплив як в сфері постачання, так і в сфері виробництва. В умовах недостатності ресурсів економічна політика має бути націлена на найекономніше їх використання з метою виробництва найважливіших для суспільства товарів і послуг.

Суспільний процес відтворення, як правило, відбувається на розширеній основі, коли частина доходів направляється на розширення загального випуску продукції. Для розширення цих можливостей необхідним стає такий розподіл зростаючих обсягів ресурсів та доходів, який би оптимізував кількість затрачених активів з кількістю корисної для суспільства продукції. Така розподільча діяльність стає певним чинником подальшого економічного зростання.

Деякі фактори мають значний вплив на розвиток виробництва, але важко піддаються кількісній оцінці, зокрема, кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, релігійні відносини та національні традиції, соціально-психологічний клімат тощо. Ці фактори відносяться до нематеріальних і мають якісний характер. Вони здійснюють зовнішній вплив на суб'єкти господарської діяльності. Ці нематеріальні фактори можна представити такими групами: інституційні, політичні, соціальні, культурні та релігійні.

Інституційний чинник впливу на економічне зростання є чи не найвагомішим. Як правило, від діючого порядку в країні, чинного законодавства, прийнятих процедур створення чи припинення діяльності підприємств, інших правил ведення бізнесу залежить і формується відповідна підприємницька атмосфера, дружнє, байдуже чи агресивне зовнішнє середовище. Державні важелі впливу, як то податкова, кредитна, бюджетна, валютна та інші складові економічної політики, або стимулюють та сприяють економічному зростанню, або навпаки - створюють перешкоди та стримують його. Особливо негативний вплив для розвитку економіки мають такі явища, як корупція, хабарництво і здирництво, які погіршують умови для підприємницької та інвестиційної діяльності. Низька правова культура, неповага до закону чи пряме невиконання законодавчих положень щодо регулювання економічних відносин свідчать про недостатній розвиток громадянського суспільства, що не сприяє його економічному розвитку.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин велика роль такого явища як підприємництво. Дія цього фактора безпосередньо залежить від створення в країні умов для розвитку середнього та малого бізнесу, формування в суспільстві середнього класу, виховання в індивідів підприємницького духу, збільшення кількості власників.

Економічне зростання залежить від політичного режиму держави. Історія свідчить, що демократичні країни, які забезпечують гарантії прав власності, мають більш впорядковані та цивілізовані принципи, відносини, процедури діяльності суб'єктів господарювання, що стимулює прискорення розвитку їх економіки. І, навпаки, у країнах з недемократичними, неправовими режимами панує невпевненість та невизначеність відносин в економічній, правовій, соціальній та інших сферах, що гальмує їх розвиток.

Значний вплив на економічне зростання має соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в країні. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю населення, панує позитивна атмосфера для діяльності бізнесу..

Вагомим чинником, який може впливати на виробництво та економічне зростання, є пануючі релігійні звичаї і обряди, які можуть суттєво обмежувати тривалість робочого дня або робочого року. При цьому на здійснення різних релігійних церемоній можуть направлятися значні ресурси.

Можна виділити фактори, які не залежать від національної політики, такі як існуючий міжнародний поділ праці, розвиток транснаціональних компаній, глобалізація тощо. За умови відкритості економік ці транснаціональні компанії сприяють переливанню капіталів і впровадженню нових технологій в менш розвинутих країнах, прогресу в організації праці та в управлінні.

Досить суттєвими можуть бути такі чинники економічного зростання як політика відкритості економіки, макроекономічна стабільність, забезпечення використання нових технологій.

Разом з тим, існує цілий ряд факторів, які протидіють процесу економічного зростання. До них можна віднести:

  •  низький рівень доходів населення, що обмежує його попит;
  •  низька норма нагромадження підприємств, що знижує їх інвестиційні можливості;
  •  нестабільна соціально-політична атмосфера у країні;
  •  вичерпування природних ресурсів;
  •  підвищення рівня екологічних стандартів;
  •  необґрунтоване державне втручання у ринкові відносини;
  •  високі податкові та процентні ставки, тощо.

Серед факторів, які негативно впливають на економічне зростання, виділяють:

  •  корупцію, хабарництво, криміналізацію економіки;
  •  порушення трудової дисципліни та недобросовісне ставлення до праці;
  •  втрати робочого часу під час страйків, трудових конфліктів;
  •  техногенні та природні катаклізми, несприятливі погодні умови. 

Висока результативність економіки може бути досягнута тільки при відповідному пропорційному та узгодженому залученні всього комплексу факторів економічного зростання, які спроможні забезпечити високий рівень конкурентоспроможності країни в глобалізованому світі при обмежених економічних ресурсах.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10061. Риски в окружающем нас мире 30 KB
  Риски в окружающем нас мире. Риски и связанная с ними неопределенность постоянно окружают нас в реальной действительности. Поэтому мы интуитивно понимаем смысл этих понятий без дополнительных объяснений со стороны знающих людей толкового словаря или учебников. Доста...
10062. Риск и неопределенность 24.5 KB
  Риск и неопределенность. Деятельность субъекта хозяйствования постоянно сопряжена с неопределенностью ситуаций которые обусловливают принятие возможных альтернативных решений и действий в условиях риска. Возникают также ситуации связанные с риском когда любой ал...
10063. Покрытие убытка на основе поддержки государственных и/или муниципальных органов 25 KB
  Покрытие убытка на основе поддержки государственных и/или муниципальных органов Метод покрытия убытка на основе поддержки государственных и/или муниципальных органов Budget support означает снижение участия самой фирмы в возмещении ущерба за счет полной или частичной пер
10064. Объективное и субъективное понимание риска 26.5 KB
  Объективное и субъективное понимание риска. Исходя из вышесказанного можно выделить два взаимосвязанных компонента категории риска: объективный и субъективный. Риск с объективной позиции отражает ту или иную неопределенность в среде активности субъекта. Как субъект
10065. Основные методы снижения экономического риска и их характеристика 59 KB
  Основные методы снижения экономического риска и их характеристика В системе управления риском важная роль принадлежит правильному выбору мер предупреждения и минимизации риска которые в значительной степени определяют ее эффективность. Следует отметить что в миро...
10066. Сущность хозяйственного риска, предмет, объекты и субъекты хозяйственного риска 27 KB
  Сущность хозяйственного риска предмет объекты и субъекты хозяйственного риска. Таким образом хозяйственный риск это решение или действие в условиях неопределенности связанное с производством продукции товаров услуг их реализацией товарноденежными и финансовы...
10067. Элементы хозяйственного риска, формы их проявления 27.5 KB
  Элементы хозяйственного риска формы их проявления. Осознание степени риска происходит благодаря выделению в рискованной ситуации основных элементов характеристика взаимосвязи и взаимодействия которых составляет сущность и содержание хозяйственного риска а именн...
10068. Сущностные черты хозяйственного риска, формы их выражения 27.5 KB
  Сущностные черты хозяйственного риска формы их выражения. Хозяйственному риску присущи характерные черты среди которых отмечают: противоречивость, альтернативность, неопределенность. Противоречивость риска проявляется в положительных и отрицате
10069. Систематизация и классификация хозяйственных рисков 76.5 KB
  Систематизация и классификация хозяйственных рисков. Вопервых выделяют чистый и условный риск. Чистый риск это мера неопределенности и конфликтности в человеческой деятельности характеризующейся возможными опасностью неудачей отклонением убытком. Здесь суще...