17803

Міжнародна торгівля

Лекция

Мировая экономика и международное право

Міжнародна торгівля Місце міжнародної торгівлі в МЕВ. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах. Показники масштабів структури динаміки й результативності міжнародної торгівлі. Еволюція теорій міжнародної торгівлі. Вид

Украинкский

2014-12-18

1.42 MB

0 чел.

тема 2. Міжнародна торгівля

Місце міжнародної торгівлі в МЕВ. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах. Показники масштабів, структури, динаміки й результативності  міжнародної торгівлі. Еволюція теорій міжнародної торгівлі.

Види  міжнародної торгівлі. Торгівля товарами та послугами. Традиційна торгівля, торгівля продукцією у межах  кооперації, зустрічна торгівля. Торгівля науково-технічною продукцією та послугами.

Методи міжнародної торгівлі. Торгівля навпрямки і через посередників. Біржова торгівля, міжнародні аукціони та тендери.

Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Тарифне і нетарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин. Світова організація торгівлі (СОТ). Україна на світовому ринку товарів та послуг.

Сутність міжнародної торгівлі та її роль в системі світогосподарських зв’язків

Зовнішня торгівля (ЗТ) є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства. В її основі лежить міжнародний поділ праці. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва та поглиблення вищеназваного розподілу праці (у виді загального, часткового та одиничного) породжує різноманітність форм і напрямків міжнародної торгівлі. Глибокий вплив на неї справляє науково-технічна революція, що прискорила якісні перетворення всіх елементів продуктивних сил і зрушення в географічній та товарній структурі світових товаропотоків.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Міжнародна торгівля послугами

Всі сфери міжнародного співробітництва потребують розвинених послуг, що є продовженням і розвитком сучасного виробництва.

Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікають особливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівлі послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок.

Специфічні риси міжнародної торгівлі послугами можна визначити наступним чином:

  •  місце виробництва і споживання послуг співпадає — експорт послуг обов’язково передбачає їх виробництво за кордоном;
  •  тісний зв’язок ринку послуг з ринком товарів, капіталів і робочої сили;
  •  ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;
  •  національна сфера послуг захищена більш сильно;
  •  ряд послуг практично не включається до міжнародного обігу.

Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові, посередницькі, експорт технологій тощо); інших послуг, що надаються приватним сектором.

Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм та транспортні послуги.

Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінки дохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище. Наприклад, в США — 67%, у Франції — 63%, в Японії — 56%, в Англії — 56,5%, в Германії — 58%, в Італії — 56%. Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіх розвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першому місці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу.

Показники міжнародної торгівлі

Міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників, які можна систематизувати за наступними ознаками:

а) показники обсягів;

б) показники структури;

в) показники динаміки;

г) показники результатів.

Рис. 2.1. Показники міжнародної торгівлі

Показники обсягів МТ:

  1.  експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
  •  товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
  •  товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

  1.  імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.

До імпорту відносять:

  •  товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;
  •  товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі ФОБ – вільний на борту (FOBfree on board), імпорт – на базі цін СІФ – вартість, страхування і фрахт (CIFcost, insurance, freight). Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

В результаті відмінності в базі розрахунків сукупна вартість світового експорту статистично буде завжди менше вартості світового імпорту на величину, приблизно рівну сплаті страхової премії на зовнішньоторговий товар, фрахту судна для його перевезення та інших портових зборів.

  1.  зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

ЗТО = Е + І

  1.  фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);
  2.  генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
  3.  спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт

Показники структури:

  1.  товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;
  2.  географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;
  3.  інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
  4.  видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

Показники динаміки:

  1.  темпів росту:
  •  темпи росту експорту

Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%,

де Тр.е. – темпи росту експорту;

    Ез.р. – обсяг експорту в звітному році;

    Еб.р. – обсяг експорту в базисному році.

  •  темпи росту імпорту

Тр.і. = Із.р.  / Іб.р. * 100%,

де Тр.і. – темпи росту імпорту;

    Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;

    Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році.

  •  темпи росту зовнішньоторговельного обігу

Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,

де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу;

    ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

    ЗТОб.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

  1.  темпи приросту:
  •  темпи приросту експорту

Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,

де Тпр.е. – темпи приросту експорту;

   Тр.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік;

   Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік.

  •  темпи приросту імпорту

Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%,

де Тпр.і. – темпи приросту імпорту;

   Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік;

   Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік.

  •  темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%,

де Тпр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу;

   Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік;

   Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

Показники результатів:

  1.  сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;
  2.  сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;
  3.  сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;
  4.  сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;
  5.  індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

“Умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків “умов торгівлі” певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публікуються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ “International Financial Statistics”.

  1.  експорт на душу населення

Ед.н. = Ез.р. / населення,

де Е д.н. – обсяг експорту на душу населення в звітному році;

    Ез.р. – обсяг експорту в звітному році.

  1.  імпорт  на душу населення

Ід.н. = Із.р. / населення,

де І д.н. – обсяг імпорту на душу населення в звітному році;

    Із.р. – обсяг імпорту в звітному році.

  1.  експортна квота (відношення експорту до ВВП)

Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,

де Ек.в. – експортна квота;

   Ез.р. - обсяг експорту в звітному році;

   ВВП – валовий внутрішній продукт.

  1.  імпортна квота

Ік.в. = Із.р. / ВВП * 100%,

де Ік.в. – імпортна квота;

    Із.р. – обсяг імпорту в звітному році;

    ВВП – валовий внутрішній продукт.

  1.  квота зовнішньоторговельного обігу

ЗТОк.в. = ЗТОз.р. / ВВП * 100%,

де ЗТОк.в. – квота зовнішньоторговельного обігу;

    ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу в звітному році;

    ВВП – валовий внутрішній продукт.

Еволюція теорій міжнародної торгівлі

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

  •  меркантилізму (раннього та пізнього);
  •  переваг (абсолютних і відносних);
  •  факторів виробництва;
  •  неотехнологічні;
  •  конкурентоспроможності.

Першою спробою теоретичного обґрунтування причин, напрямів, ефективності міжнародної торгівлі та розробки рекомендацій щодо зовнішньоторговельної політики була концепція меркантилізму (від італ. mercante — торгівля). Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія), виник наприкінці ХУ ст. та ґрунтувався на доктрині “грошового балансу” — нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати — якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Теорія пізнього меркантилізму (Т.Мен (Англія), А.Серра (Італія), А.Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини ХУІ ст. Основним змістом цього напряму є доктрина “активного торговельного балансу”, який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках). З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати правила вивезення вітчизняних товарів, використовуючи переважно фінансові методи заохочення експорту.

Розвиток міжнародної торгівлі в епоху після Великих географічних відкриттів і переходу провідних країн до крупного машинного виробництва зумовив появу теорії абсолютних переваг. Її автором став Адам Сміт, який, використовуючи трудову теорію вартості, у відомій праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) піддав критиці меркантилізм. Учений стверджував, що для держави можуть бути вигідними не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку. Крім того, була зроблена спроба визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які — імпортувати. Необхідною умовою застосування теорії абсолютних переваг є вільна торгівля.

Однак А.Сміт не розглядав ситуацію, за якої яка-небудь країна має абсолютну перевагу з усіх товарів. Це зробив Давід Рікардо, який у праці “Початки політичної економії та оподаткування” (1817 р.) сформулював принцип взаємовигідної торгівлі та міжнародної спеціалізації, що включає як окремий випадок модель А.Сміта.

Д.Рікардо створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав, що недотримання принципу А.Сміта не є перешкодою для взаємовигідної переваги: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги щодо жодного з товарів). Як і в теорії абсолютних переваг, в основі теорії порівняльних переваг лежала трудова теорія вартості, а необхідною умовою товарообміну виступала вільна торгівля.

Теорію факторів виробництва обґрунтував у 30-х роках ХІХ ст. Жан-Батист Сей, включаючи до таких чинників працю, капітал і землю, які в сукупності визначають витрати виробництва. Шведські економісти Елі Хекшер та Бертіль Олін у 20 — 30-х роках ХХ ст. застосували цю теорію для пояснення причин міжнародної торгівлі. Основні положення їхньої концепції можна подати таким чином: найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні в них факторів виробництва (наявність більших за розмірами та продуктивніших земельних ресурсів, значних або дешевших ресурсів робочої сили, функціонування порівняно більшого за обсягом і продуктивнішого за структурою капіталу).

Хекшер та Олін започаткували теорію факторонаділеності, яка на сьогодні у концентрованому вигляді зводиться до чотирьох теорем:

  •  кожна країна має порівняльні переваги щодо випуску товару, виробництва якого потребує значних витрат відносно надлишкового фактора (теорема Хекшера-Оліна);
  •  вільна торгівля, зрівнюючи факторні винагороди між країнами, слугує заміною зовнішньої мобільності факторів виробництва (теорема П.Самуельсона);
  •  зростання відносних цін товарів призводить до винагороди того фактора, який ефективно використовується у виробництві товару і скорочує реальні винагороди іншого фактора (теорема Столпера-Самуельсона);
  •  зростання пропозиції одного з факторів виробництва у разі постійності інших змінних призводить до зростання випуску товару, який виробляється за інтенсивного використання цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів (теорема Рибчинського).

У 1954 р. американський економіст Василій Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США, а саме: розрахунку повних витрат праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою, США повинні були експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати — трудомісткі. Однак результат виявився зворотним (експортувалася трудомісткіша і менш капіталоємна продукція, ніж імпортувалася) і дістав назву “парадокс Леонтьєва”. Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовнішню торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рахунок поділу праці на більш і менш кваліфіковану.

Повоєнний бурхливий розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей виробництва і, відповідно, стрімке зростання міжнародного обміну їх продукцією зумовили появу низки теорій неотехнологічного напряму, характерною особливістю яких є спроба пояснення реалій і перспектив міжнародної торгівлі динамічними порівняльними перевагами, що виникають або створюються, використовуються і з часом зникають. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах виробництва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі.

У 1961 р. шведський економіст Пітер Ліндерт висунув гіпотезу, що на обсяг і структуру торгівлі товарами обробної промисловості (а саме вони є основним у внутрішньогалузевій торгівлі) впливають не витратні умови пропозиції, а умови і характер попиту, зумовлені однаковим або близьким рівнем ВНП на душу населення в країнах. У таких країнах споживачі мають порівнянні споживацькі переваги, які може задовольняти продукція будь-якої з даних країн. Крім цієї основної умови, фахівцями визначені додаткові фактори, що впливають на розвиток двосторонньої внутрішньогалузевої торгівлі: близькість рівнів доходу на душу населення та ідентичність кривих попиту у двох країнах; близькість цін факторів і витрат виробництва диференційованих продуктів; близькість рівня тарифних і нетарифних бар’єрів; приблизно однаковий рівень диференціації конкуруючих товарів; номінальна величина транспортних витрат.

Теорія конкурентних переваг розроблена та обґрунтована американським економістом Майклом Портером у 1991 р. У цій теорії запропоновано принципово новий підхід до проблем міжнародної торгівлі, який базується на твердженні, що на міжнародному ринку конкурують фірмі, а не країни. Тому, на думку М.Портера, необхідно усвідомити, як фірма створює та утримує конкурентну перевагу, для того щоб з’ясувати роль країни у цьому процесі.

Основною одиницею конкуренції, за М.Портером, є галузь як група конкурентів, що виробляють товари або надають послуги та безпосередньо змагаються між собою. Успіх як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від правильно визначеної конкурентної стратегії. На вибір останньої стосовно певної галузі впливають два головні чинники: структура галузі, тобто особливості конкуренції, та позиція, яку посідає фірма в галузі.

Особливості конкуренції в галузі залежать від п’яти факторів (або сил, за М.Портером):

  •  можливість появи нових конкурентів;
  •  вірогідність появи або ступінь впливу товарів-замінників;
  •  поведінка постачальників;
  •  поведінка споживачів;
  •  суперництво існуючих конкурентів між собою.

Особливості міжнародної конкуренції, за М.Портером, виокремлюють два типи галузей залежно від особливостей конкуренції:

  •  множинно-національні галузі, для яких характерна докорінна різниця у конкретному середовищі в окремих країнах, що не дозволяє здійснювати єдину конкурентну стратегію фірми на зовнішньому ринку;
  •  глобальні галузі, де існує світове конкурентне поле й фірма може застосувати уніфіковану конкурентну стратегію. Тут фірма може використовувати: 1) конфігурацію діяльності, тобто розміщення окремих її видів (наприклад, виробничі чи збутові підрозділи відповідно до рівня їх національного оподаткування) в різних країнах; 2) координацію діяльності філіалів (обмін загальною інформацією, ноу-хау, узгодження виробничої або торговельної політики) з метою спільної економії на витратах у межах усієї фірми.

Складовою теорії М.Портера виступають детермінанти конкурентних переваг країни, у межах яких відокремлено чотири параметри країни, що формують конкурентне середовище для місцевих фірм і впливають на її успіх у міжнародній діяльності:

  •  параметри факторів виробництва (наявність факторів, ієрархія факторів і механізми та динаміка їх створення);
  •  рівень попиту на внутрішньому ринку країни базування фірми, високі параметри якого виступають як підтримуючий і страховий фактор у разі операцій на зовнішньому ринку;
  •  наявність у країні базування галузей-постачальників або інших галузей, що конкурентоспроможні на світовому ринку;
  •  близькість національних моделей стратегії та структури фірми до глобальних параметрів;
  •  рівень внутрішньої конкуренції, яка впливає на діяльність фірми на зовнішньому ринку.

Види сучасної міжнародної торгівлі

Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:

  1.  За специфікою об’єкту:
  •  торгівля товарами:
  •  сировинними;
  •  паливними;
  •  продовольчими;
  •  напівфабрикатами;
  •  готовими виробами:

а) виробничого призначення;

б) невиробничого призначення;

  •  торгівля послугами:
  •  виробничими;
  •  транспортними;
  •  експедиторськими;
  •  консультаційними;
  •  консигнаційними;
  •  посередницькими;
  •  туристичними;
  •  маркетинговими;
  •  обліковими;
  •  орендними;
  •  ліцензійними;
  •  іншими послугами.
  1.  За специфікою взаємодії суб’єктів:
  •  традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;
  •  торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;
  •  зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.
  1.  За специфікою регулювання:
  •  звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;
  •  торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.
  •  дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;
  •  преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.
  •  В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля, основні різновиди якої представлені в таблиці:

Таблиця 2.1.

Різновиди міжнародної зустрічної торгівлі

1. Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі

1.1. Угоди з єдиноразовою поставкою

1.1.1. Бартерні угоди

1.1.2. Пряма компенсація

1.2. Угоди з тривалими термінами виконання.

Глобальні угоди

1.2.1. Базові угоди

1.2.2. Угоди про товарообмін на основі листа зобовязання

1.2.3. Протоколи

2. Компенсаційні угоди на комерційній основі

2.1. Короткочасні компенсаційні угоди

2.1.1. Часткова компенсація

2.1.2. Повна компенсація

2.1.3. Трьохстороння компенсація

2.1.4. Короткочасні звязані угоди

2.2. Зустрічні закупки

2.2.1. Паралельні угоди

2.2.2. Джентельменські угоди

2.2.3. Угоди з доданням фінансових зобовязань

2.3. Довгострокові авансові закупки

3. Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво

3.1. Великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди із зворотньою закупкою товарів

3.1.1. Угоди з зобовязаннями про компенсації вартості обладнання, яке поставляється

3.1.2. Угоди з зобовязаннями по компенсаційним закупкам рівними чи нижчими за вартістю обладнання, яке поставляється

3.2. “Угоди про розподіл продукції”

3.3. Угоди “розвиток-імпорт”

Методи міжнародної торгівлі

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

  1.  торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

А і В – суб’єкти МЕВ

  1.  через посередників

А і В – суб’єкти МЕВ,

П – посередник

При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

Переваги залучення посередників:

  •  підвищують оперативність збуту;
  •  підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;
  •  посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;
  •  підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;
  •  являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.

У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:

  •  операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);
  •  комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники  називаються - комісіонер, консигнатор;
  •  агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;
  •  брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер.

Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них:

  •  торгові дома;
  •  експортні фірми;
  •  імпортні;
  •  оптові;
  •  роздрібні фірми;
  •  дистриб’ютори;
  •  комісійні;
  •  агентські;
  •  брокерські тощо.

Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є:

  •  укрупнення, транснаціоналізація;
  •  спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);
  •  підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам;
  •  підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям.

Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери).

Міжнародні товарні біржі

Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржи, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення.

Слід зазначити, що основоположним при наданні товарній біржі статусу міжнародної є не рівень обсягів біржового обороту, а виключно заходи державного регулювання тим чи іншим товарним ринком у країні, де знаходиться біржа. Так, великі за біржовими оборотами зернові біржі США не мають статусу міжнародних, оскільки уряд в умовах перевиробництва зерна регулював цей ринок.

Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках.

На світовому товарному ринку міжнародні товарні біржі виконують наступні функції:

  •  обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;
  •  залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;
  •  забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях;
  •  здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн.

Рис. 2.2. Структура світового біржового товарообороту

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а  саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких 84% обороту припадає на біржі США, 8% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту щорічно оцінюється в 3,5-4 трлн. доларів.

Товари, які продаються на міжнародних товарних біржах, об’єднані в п’ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару і 148 – на ф’ючерсних біржах.

Залежно від асортименту товарів, що продаються на міжнародних товарних біржах, вони класифікуються як:

  •  універсальні або загального типу, де укладаються угоди широкого асортименту біржових товарів;
  •  спеціалізовані біржі, де укладаються угоди по окремих видах товарів, тобто мають потоварну спеціалізацію і тому класифікуються як біржі широкого профілю та вузькоспеціалізовані.

Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції:

  1.  Збільшення обсягів біржового обороту. Від середини 50-х до середини 80-х років обсяги біржового товарообороту зросли в 12 разів.
  2.  Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. В останні десятиліття характерним є суттєве зростання біржового обороту за рахунок збільшення обсягів ф’ючерсних операцій порівняно з угодами на реальний товар. Ця тенденція притаманна для великих міжнародних товарних бірж, більшість з яких фактично відмовилася від угод з реальним товаром.
  3.  Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів. Розширення асортименту біржових товарів відбувається в основному за рахунок виходу на товарний ринок нових промислових сировинних товарів.
  4.  Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах. Характерним є скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку.
  5.  Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. Внаслідок злиття кількох товарних бірж, які спеціалізуються на торгівлі певними видами біржового товару, створюється одна, де продають декілька видів товару, нетоварних цінностей, однак потоварна спеціалізація об’єднаних бірж зберігається.
  6.  Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. Більша частина товарних бірж територіально розміщена в зонах концентрації споживання біржового товару.
  7.  Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. Незважаючи на те, що на товарних біржах обсяги угод, які закінчуються постачанням реального товару, порівняно зі світовим товарообігом, незначні, біржові ціни є оперативними, авторитетними і широко застосовуються при визначенні контрактних цін. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок.

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду призвів до появи великого різноманіття видів товарних бірж. З метою упорядкування цих видів проводиться класифікація товарних бірж за окремими найбільш істотними ознаками:

  1.  За регіоном дії:
  •  національні;
  •  міжрегіональні;
  •  міжнародні.
  1.  За характером асортименту товарів, що реалізуються:
  •  вузькоспеціалізовані;
  •  спеціалізовані;
  •  універсальні.
  1.  За ступенем відкритості:
  •  відкриті;
  •  закриті.
  1.  За характером здійснюваних біржових угод:
  •  реального товару;
  •  ф’ючерсні;
  •  опціонні;
  •  комплексні.
  1.  За організаційно-правовими формами діяльності:
  •  АТВТ;
  •  АТЗТ;
  •  ТОВ;
  •  решта форм.

Таблиця 2.2.

Види і цілі біржових угод

1. Угоди на реальний товар

1.1. Угоди з невідкладною поставкою (на наявний товар: кеш, спот)

Товар, що продається на біржі, знаходиться на одному з її складів і передається покупцеві одразу (до 15 днів) після укладення угод

1.2. Угоди на товар з поставкою у майбутньому (угода на термін “ФОРВАРД”)

Поставка продавцем реального товару за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання і у термін обумовлений у контракті

2.Термінові (фючерсні угоди)

Не передбачають зобовязання сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, обумовлений в контракті. Передбачають купівлю та продаж права на товар

3. Спекулятивні операції

3.1. Гра на підвищенні цін у майбутньому

3.1.1.Операції з реальним товаром

3.2.1. Операції з фючерсними контрактами

3.2. Гра на різниці цін на окремі сорти товарів

3.3. Операції з фючерсними контрактами

3.3.1. На той самий товар з близькими та віддаленими строками

3.3.2. На один і той же товар на різних ринках

3.3.3. На різноманітні взаємозамінні товари

3.3.4. На товар та його похідні

4. Операції хеджування

Страхування від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар

Міжнародні аукціони

Ще одним засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями.

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується за допомогою аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо, аукціон в Сіднеї.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Аукціонні торги

Види

Способи

З пониженням цін

Гласний

З підвищенням цін

Негласний

Автоматизований

Рис. 2.3. Види і способи ведення аукціонних торгів

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

  1.  Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;
  2.  Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;
  3.  Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;
  4.  Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;
  5.  Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;
  6.  Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

Міжнародні тендери (торги)

Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Термін “тендер” походить від англійського tender — офіційна пропозиція, замовлення на підряд та to tender — подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. Слід також мати на увазі, що термін “тендер” включає п’ять основних понять.

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

  •  підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т.ч. тих, що споруджуються “під ключ”;
  •  виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;
  •  виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;
  •  постачання комплектного устаткування;
  •  концесії на розробку корисних копалин;
  •  імпортні закупівлі;
  •  проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;
  •  надання державних кредитів;
  •  розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;
  •  залучення експертів і консультантів;
  •  поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.

Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн).

Таблиця 2.3.

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТЕНДЕРУ

1. Підготовка тендеру

2. Представлення пропозицій

3. Вибір переможця

4. Укладання угоди

Визначення організатора тендеру;

Формування тендерного комітету;

Розробка комплекту тендерної документації;

Узгодження документів із замовником-імпортером;

Підготовка та публікація оголошення при відкритих торгах;

Запрошення визначених заздалегідь учасників при закритих торгах;

Розповсюдження (продаж) тендерної документації

Підготовка пропозиції оферентом:

  •  заповнення проформ (за наявності в комплекті тендерної документації);
  •  представлення пропозицій самостійно;

Відправка документів у тендерних комітет до зазначеної дати;

Внесення оферентом завдатку “надійності”

Відкриття конвертів:

  •  у присутності учасників торгу (голосний торг);
  •  без присутності учасників торгу (неголосний торг)

Аналіз пропозицій за обраними критеріями та методикою;

Вибір переможця

Укладання формальної угоди;

Офіційне підписання контракту

Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм — учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об’єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об’єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм-замовниць.


Міжнародні виставки/ярмарки

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

Ціноутворення в міжнародній торгівлі.

Міжнародна (світова) ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва.

У більш практичному плані міжнародна ціна – це ціна, за якою здійснюються великі комерційні роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли по одному й тому ж товару можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня.

Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами:

  •  відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів;
  •  валютною державною та міждержавною політикою;
  •  політикою протекціонізму;
  •  відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;
  •  іншими факторами.

За напрямками

Товарних потоків

За умовами розрахунків

За повнотою урахування витрат

Експортні

Комерційних

Нетто

Імпортні

Програм допомоги

Споживання

Трансфертні

Ціни

За характером реалізації

За мірою фіксації

(контракти)

За рівнем інформованості

Оптові

Тверді

Такі, що публікуються

Довідкові

Рухомі

Біржове котирування

Аукціонів

роздрібні

Змінні

Статистичні

Фактичних угод

З наступною фіксацією

Пропозицій великих фірм

Розрахункові

Рис. 2.4. Систематизація цін у міжнародній торгівлі

 Виходячи з особливостей ціноутворення як правило виділяють дві основні групи цін:

  •  на продукцію обробної промисловості;
  •  на сировину.

Ціни в МТ систематизуються за наступними ознаками:

За напрямком товарних потоків:

Експортна ціна – ціна за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту.

Імпортна ціна – ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.

За умовами розрахунків:

Ціна комерційних угод - відображає інтернаціональну ціну виробництва   при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.

Ціна клірингових розрахунків – ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу. Кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов’язків.

Ціна програм допомогиціна товару, в якій враховані умови і особливості реалізації програм допомоги.

Трансфертна ціна – ціна товару, по якій здійснюються внутрішньокорпоративні операції.

За повнотою врахування витрат:

Ціна нетто – чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.

Ціна споживання – сума затрат покупця, включаючи витрати на придбання та використання товару в нормативний строк.

За характером реалізації:

Оптова ціна – ціна товару при продажу його крупними партіями.

Роздрібна ціна – ціна товару при продажу його індивідуальному споживачу.

За мірою фіксації:

Контрактна ціна – ціна, яка встановлюється в контракті і виражається у валюті країни експортера, імпортера або третьої країни.

Тверда (firm, fixed price)– встановлюється в момент підписання контракту та не підлягає ніякому коригуванню впродовж терміну його дії. Тверда ціна використовується, в основному, при негайних поставках (від 1 до 14 днів), рідше при поставках на більш тривалі терміни. В контракті в цьому випадку робиться запис: “ціна тверда, зміні не підлягає”.

Рухома – фіксується в момент укладання контракту і може бути переглянута в подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться.

Змінна (sliding price) – ціна, що встановлюється в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахуванням змін в виробництві, в період виконання тривалого термінового контракту (велике промислове обладнання, будівельні об’єкти, суднобудування і т. ін.).

З наступною фіксацією (price to be fixed) – ціна за якою в контракті обговорюються умови фіксації та принципи визначення її рівня.

Ціна, яка публікується – ціна, яка повідомляється в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:

  •  Довідкова ціна – ціна товару у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі промислово розвинутих країн, що опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни грають роль відправного пункту, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.
  •  Біржове котирування – ціна товару, що являється об’єктом біржової торгівлі.
  •  Аукціонна ціна – ціна товару, що являється об’єктом аукціонної торгівлі і відображає реальні угоди.
  •  Статистична ціна – середня експортна ціна, на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість.
  •  Ціни фактичних угод – ціни, що виражають окремі фактичні комерційні операції.
  •  Ціни пропозицій крупних фірм – початковий рівень ціни товару, запропонований продавцем.

Базисними умовами в зовнішньо-торгівельному (базисні умови у внутрішній торгівлі не використовуються) контракті купівлі-продажу називають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця і покупця і покупця по доставці товару  і встановлюють момент виконання продавцем своїх обов'язків по поставці товару і перехід ризику випадкової загибелі чи пошкодженні товару з продавця та покупця, а також витрат, які виникають за таких умов.

Класифікація умов “Інкотермс” з точки зору обов'язків продавця

Обов'язки продавця

Умова «Інкотермс»

Група

назва

український еквівалент

Відправлення товару

EXW

Ex Works

Франко-завод

Е

Основні витрати з перевезення не сплачені

FCA

Free Carrier

FAS

Free Alongside Ship

FOB

Free On Board

Франко-перевізник

Франко вздовж борту судна

Франко-борт

F

Основні витрати з перевезення сплачені

CFR

Cost and Freight

CIF

Cost, Insurance and Freight

CPT

Carriage Paid To

CIP

Carriage and Insurance Paid To

Вартість і фрахт

Вартість, страхування і фрахт

Перевезення сплачене до

Перевезення і страхування сплачені до

С

Постачання товару

DAF

Delivered At Frontier

DES

Delivered Ex Ship

DEQ

Delivered Ex Quay

DDU

Delivered Duty Unpaid

DDP

Delivered Duty Paid

Поставлено на кордон

Поставлено франко-судно

Поставлено франко-пристань

Поставлено, мито не сплачене

Поставлено, мито сплачене

D

При визначенні контрактної ціни можуть бути враховані також різноманітні знижки:

Знижки

Умови надання

Середній розмір, %

Загальна (проста)

  •  при укладенні угод на машини та стандартне обладнання з довідкової ціни (прейскурантної);

при поставках промислової сировини з довідкової ціни (коли довідкова ціна передбачає короткостроковий кредит, а покупець згоден платити готівкою)

20-40

(в деяких випадках

30-40)

2-5

Сконто

При покупці товару за готівковий рахунок

2-3

Бонусна

(за оборот)

Постійним покупцям на основі спеціальної домовленості. В контракті встановлюється шкала знижок в залежності від досягнутого обороту, впродовж визначеного терміну (як правилу року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок.

15-30

За к-сть чи серійність (прогресивна)

При покупці завчасно визначеного збільшуючої к-сті товару.

-

Дилерська

Постійним представникам чи посередникам по збуту.

15-20

Спеціальні

  •  Привілегійованим покупцям, в замовленнях яких особливо зацікавлені продавці
  •  Знижки на пробні партії і закази.

5-8

Експортні

При продажу товару іноземним покупцям поверх знижок, діючих для покупців внутрішнього ринку

-

Сезонні

За покупку товару поза сезоном

До 15

Приховані

  •  знижки на фрахт
  •  пільгові чи безготівкові кредити шляхом надання безкоштовних послуг.

-

-

За повернення раніше купленого товару

При поверненні покупцем раніше купленого товару у даної фірми застарілої моделі

25 - 30

При продажу раніше використовуваного обладнання

При покупці раніше використовуваного обладнання

До 50

Використання базисних умов постачання спрощує складання і узгодження контрактів, допомагає відповідальності і вирішення суперечок, які Міжнародна торгівельна палата розробила і випустила збірники тлумачення базисних умов, так звані “International commercial Terms”, чи скорочено “Інкотермс”, що широко використовуються  в торгівельній практиці. Остання редакція Інкотермс вийшла в 2000 році.

Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни, тобто ціну товару визначеної кількості і якості в тому чи іншому раніш  визначеному географічному базисному пункті. Базисні ціни встановлюються у відповідності з так званими базисними умовами постачання.

Регулювання міжнародних торговельних відносин

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

  1.  одностороннє;
  2.  двостороннє;
  3.  багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.

Найважливіше значення в регулюванні торгово-економічних відносин країн світової співдружності має Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ).

В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі.

Вільна торгівля (free trade) – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

  •  селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;
  •  галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;
  •  колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання;
  •  прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Стосовно того, що і для якої країни краще – політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.

Рівні регулювання міжнародної торгівлі

Фірмовий – це угода між фірмами про розподіл ринку сировини, матеріалів, збуту товарів, сфер впливу, цінової політики.

Національний – при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється у відповідності з національно-правовим забезпеченням регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнаціональний – проявляється в укладенні відповідних угод між державами, групами держав.

Наднаціональний – здійснює стратегію світового співтовариства чи заходів з регулювання міжнародної торгівлі шляхом створення міжнародних спеціальних інституціональних структур, відповідних угод (Всесвітні торгові організації – ГАТТ/СОТ, міжнародна торгова палата – МТП).

Міжнародні торгові відносини регулюються за допомогою двох груп інструментів:

  1.  тарифне регулювання;
  2.  нетарифне регулювання.



Тарифне регулювання міжнародної торгівлі

Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як:

  •  інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;
  •  перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
  •  конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита.

Мито (customs duty) – обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

  •  фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;
  •  протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;
  •  балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

По засобу стягування:

  •  адвалорні – начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);
  •  специфічні – начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);
  •  комбіновані – містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

Нетарифне регулювання

Кількісні обмеження (quantative restrictions) – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту.

Квотування (контингентування) – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються:

  1.  За напрямком їх дії:
  •  експортні – вводяться у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;
  •  імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.
  1.  За обсягом дії:
  •  глобальні – встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується;
  •  індивідуальні – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар.

Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:

  1.  разові – письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;
  2.  генеральні – дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;
  3.  глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;
  4.  автоматичні – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.

“Добровільне” обмеження експорту (voluntary export restraint) – це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі добровільно обмежити або не збільшити обсяг експорту товару, що прийнятий в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Їх є дуже багато, за деякими даними до кількох сотень. Але основними з них є:

  •  адміністративні формальності – національні правила проведення імпортних операцій, які обмежують імпорт (обов’язкове використання міжнародних торгів при закупівлі обладнання, отримання імпортних ліцензій при виконанні ряду вимог і т. ін.);
  •  технічні бар’єри – приховані методи торговельної політики, які виникають тому, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила, побудовані таким чином, щоб перешкоджати ввезенню товарів з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне упакування і маркування тощо;
  •  встановлення мінімальних імпортних цін – передбачає суворе дотримання експортером рівня цін, установлених країною-імпортером;
  •  імпортні податки – прикордонний податок, яким обкладаються товари при перетині митних кордонів конкретної країни. До них відносяться: митні збори, пов’язані з оформленням митних документів, або зі здійсненням митного контролю; сплата зборів за перевірку якості імпортованого товару; торговельні збори; статистичні збори; збори за здійснення фітосанітарного контролю; сезонні та екологічні збори;
  •  імпортний депозит – форма задатку, який імпортер повинен внести в свій банк в національній чи іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару;
  •  валютні обмеження – регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями;
  •  компенсаційне мито – накладається на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо або непрямо використовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам аналогічних товарів;
  •  антидемпінгове мито – застосовується, якщо на територію країни товар ввозиться за демпінговими цінами.

Демпінг (dumping) – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах.

Демпінг може здійснюватись як за рахунок ресурсів окремих фірм, що прагнуть опанувати зовнішній ринок своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. В комерційній практиці демпінг може набувати однієї з наступних форм:

  •  спорадчий демпінг – епізодичний продаж надлишкових запасів товару на зовнішній ринок за заниженими цінами. Відбувається тоді, коли внутрішній обсяг виробництва товару перевищує ємність внутрішнього ринку і перед компанією постає дилема – або взагалі не використовувати частину виробничих потужностей і не виробляти товар, або виробити товар і продати за більш низьку, ніж внутрішня, ціну на зовнішній ринок;
  •  навмисний демпінг – тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін. На практиці це може означати експорт товару за цінами нижче цін свого внутрішнього ринку або навіть нижче витрат виробництва;
  •  постійний демпінг – постійний експорт товарів за цінами нижче справедливої;
  •  зворотній демпінг – завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, зазвичай в результаті непередбачених різких коливань курсів валют;
  •  взаємний демпінг – зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами. Зустрічається також рідко в умовах високої монополізації внутрішнього ринку певного товару в кожній з країн.

В основі демпінгу лежить ринкова ситуація, за якої еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне становище на внутрішньому ринку, продавати свої товари за більш високими цінами, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Необхідними умовами для здійснення демпінгу також є:

  •  ситуація недосконалої конкуренції, що дозволяла б виробнику встановлювати і диктувати ціни;
  •  сегментованість ринку, тобто спроможність виробника відокремити внутрішній ринок, де він продає товар за високими цінами, від зовнішнього ринку, де він це робить за більш низькими цінами. Звичайно цьому сприяють високі транспортні витрати і встановлені державою торговельні бар’єри.

Демпінг заборонений як міжнародними правилами в рамках СОТ, так і національними антидемпінговими законами багатьох країн, що дозволяють застосовувати антидемпінгове мито у разі відкриття факту демпінгу.

Ставку антидемпінгового мита зазвичай визначають одним з наступних засобів:

  •  як різницю в ціні, за якою товар реально продається на ринку країни-експортера і на ринку країни-імпортера. Якщо товар виробляється тільки на експорт і не продається на ринку країни-експортера, то ціна на нього на внутрішньому ринку країни-імпортера порівнюється з його ціною на внутрішньому ринку будь-якої третьої країни;
  •  як різницю в ціні, за якою товар повинен був би продаватися на ринку країни-експортера, і ціни, за якою він реально продається на ринку країни-імпортера. Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера встановлюється на базі суми витрат виробництва, загальних витрат, прибутку з продажу на внутрішньому ринку і вартості упаковки і транспортування товару до країни-імпортера.

Антидемпінгове мито, як і звичайне мито, призводить до підвищення внутрішніх цін і витрат у добробуті країни. Водночас, якщо введення антидемпінгового мита змусить фірму, що здійснює демпінг, ще більш знизити експортну ціну, то країна-імпортер може одержати виграш, як у випадку з оптимальним тарифом.

Регулювання міжнародної торгівлі

1 січня 1995 року почала свою діяльність Всесвітня торговельна організація (World Trade Organization), враховуючи норми діючої до 1994 року Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Генеральна угода з тарифів і торгівлі грала ведучу роль в регулюванні міжнародної торгівлі. Вона являла собою багатосторонню міжнародну угоду, що містила зведення правових норм, на яких базувались торговельні відносини між країнами-учасницями. Угода була підписана в Женеві 30 жовтня 1947 року і вступила в силу 1 січня 1948 року для 23 країн, які її підписали. В 1994 році учасницями ГАТТ були 118 держав.

ГАТТ виконувала три функції:

  •  вплив на державну торговельну політику шляхом вироблення правил світової торгівлі;
  •  форум для переговорів з лібералізації торгівлі;
  •  врегулювання суперечок.

Основною метою ГАТТ було забезпечення безпечності передбачуваних міжнародних торговельних відносин шляхом:

  •  скасування митних та інших торговельних обмежень;
  •  усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості;
  •  підвищення реальних доходів населення і попиту, більш ефективного використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

До 1994 року відбулося вісім торговельних раундів, метою яких була подальша лібералізація світової торгівлі і усунення торговельних бар’єрів.

Переговори під егідою ГАТТ тільки в 60-х і 70-х роках скоротили митні бар’єри з 25-30 до 3-4% і допомогли потроїти обсяги світової торгівлі за 70-80-ті роки.

СОТ – законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.

СОТ була створена в 1995 році. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в рамках багатосторонньої торговельної системи, що увібрали в себе все найкраще, що було досягнуте в рамках ГАТТ і додали багато нового.

Принципова різниця між СОТ і ГАТТ полягає в тому, що ГАТТ була просто зведенням правил, багатосторонньою угодою, яка мала невеликий секретаріат. СОТ є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і має свій секретаріат. ГАТТ як угода складалась зі сторін, які брали в ній участь. СОТ складається з країн-членів. ГАТТ початково вважалась тимчасовою угодою, що діяла б до моменту створення СОТ. СОТ – постійно діюча організація. ГАТТ була присвячена практично тільки торгівлі товарами. На СОТ покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але й послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. Система врегулювання спірних торговельних питань, що діяла в рамках ГАТТ була громіздкою й неефективною, оскільки дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торговельних спорів, що діє у СОТ, більш ефективна, оскільки дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Це регулювання містить в собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, що проводяться під егідою СОТ з участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

  •  торгівля без дискримінації;
  •  лібералізація міжнародної торгівлі;
  •  застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ – відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;
  •  передбачуваність торговельної політики;
  •  сприяння конкуренції.

ТОРГОВО-ПОЛІТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ СОТ

Світова організація торгівлі очолює процес лібералізації міжнародної торгівлі. Вона прийшла на зміну Генеральній угоді про тарифи і торгівлі - ГАТТ 1 січня 1995 р. На відміну від ГАТТ СОТ придбала статус юридичної особи і спеціалізованої установи ООН. Таким чином, СОТ є як організацією, так і свого роду кодексом правових норм, що розповсюджуються на сферу міжнародного обміну товарами, послугами і предметами інтелектуальної власності. СОТ контролює виконання торгівельних угод і веде спостереження за торгівельною політикою членів СОТ, організовує проведення нових багатосторонніх торгівельних переговорів, займається дозволом торгівельних суперечок між членами організації.

СОТ: СТРУКТУРА І ПРИНЦИПИ

Найвищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів, скликана не рідше за один раз на два роки. Вона ухвалює рішення з найважливіших питань: здійснює прийом нових членів в Організацію, початок нового раунду багатосторонніх торгівельних переговорів, затвердження їх повістки.

У період між конференціями діяльністю СОТ керує Генеральна рада, що складається з послів і глав делегацій членів СОТ. Генеральна рада проводить огляди торгівельної політики країн-членів і займається дозволом торгівельних суперечок між ними. Ці функції вона делегує двом спеціальним органам – з аналізу торгівельної політики і з розв’язання суперечок. Генеральній раді підлеглі також три ради - Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з інтелектуальної власності, а також три комітети - з торгівлі і розвитку; з обмежень, пов'язаних з торгівельним балансом; з бюджету, фінансів і адміністративних питань.

Крім того, в структуру СОТ входять різні спеціалізовані комітети, робочі і експертні групи. Вони займаються підготовкою аналітичних матеріалів і рішень СОТ, що стосуються захисту навколишнього середовища, проблем країн, що розвиваються, правил конкуренції, інвестицій, регіональних торгівельних угод, прийому нових членів.

Технічне забезпечення діяльності численних органів СОТ покладене на Секретаріат, очолюваний Генеральним директором. Хоча Секретаріат не ухвалює рішень з принципових питань, його значення і вплив у СОТ вельми велике.

Систему угод СОТ можна розглядати як міжнародне законодавство, що встановлює правила обміну товарами і послугами. Основу правової системи СОТ складає пакет документів, головним з яких є Угода про СОТ, а також чотири додатки до нього.

У Додаток 1 входять три основоположні угоди СОТ: Генеральна угода про тарифи і торгівлю 1994 р. (включаючи положення Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1947 р. з урахуванням змін, внесених з моменту підписання), Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС) і Угода по торгівельних аспектах прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

Крім того, в Додаток 1 включені дві угоди, які встановлюють права та зобов’язання урядів по регулюванню торгівлі окремими категоріями товарів: Угода з сільського господарства і Угода з текстилю і одягу. Ряд угод регламентує застосування основних інструментів зовнішньоторговельної політики: Угода по субсидіях і компенсаційних заходах, Угода по застосуванню ст. VI ГАТТ-94 (Угода по антидемпінгових заходах), Угода по захисних заходах, Угода по технічних бар'єрах в торгівлі, Угода по застосуванню санітарних та фітосанітарних норм, Угода по застосуванню ст. VII ГАТТ-94 (Угода з митної оцінки товарів), Угода з передвідвантажувальної інспекції, Угода з правил походження товарів, Угода за процедурами імпортного ліцензування, Угода по інвестиційних заходах, пов'язаних з торгівлею.

До Додатку 2 увійшло Розуміння про правила і процедури розв’язання суперечок; у Додаток 3 - Механізм оглядів торгівельної політики, в Додаток 4 - декілька багатосторонніх торгівельних угод, обов'язкових не для всіх, а тільки для зацікавлених членів СОТ, що підписали їх: - Угода по торгівлі цивільною авіатехнікою, Угода по урядових закупівлях, Угода з молочних продуктів і Домовленість по яловичині.

Діяльність СОТ спрямована на створення сприятливих умов для міжнародного обміну товарами і послугами. Вона базується на двох головних принципах - недискримінації і гласності. Принцип недискримінації має подвійне значення. Перше – недискримінація торгівельних партнерів по відношенню один до одного. Кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них. Даний аспект принципу недискримінації знайшов свій вираз в обов'язковому застосуванні режиму найбільшого сприяння (РНС) до всіх членів СОТ. Інший аспект підкреслює неприпустимість дискримінації іноземних товарів по відношенню до вітчизняних після проходження митниці. Дотримання цієї вимоги забезпечується наданням національного режиму іноземним товарам, що поступили на внутрішній ринок.

Принцип гласності полягає у тому, що всі країни зобов'язуються регулярно і в повному обсязі інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики, а також завчасно доводити до їх відома заходи, які готуються до введення. У документах СОТ міститься список інструментів, про застосування яких вимагається обов'язково попереджати інші країни, і вказані терміни повідомлення. Відповідно до Додатку 3 до Угоди про СОТ всі країни представляють до відповідного органу Організації огляди своєї торгівельної політики. Кожний з них доповнюється оглядом по даній країні, підготовленим Секретаріатом. Країни, що займають перші чотири місця в обороті міжнародної торгівлі, готують такі доповіді один раз в два роки, інші країни - один раз в чотири або шість років. При цьому ЄС розглядається як одна країна.

У певних випадках можливі відступи від основоположних принципів СОТ. Максимальні виключення відносно застосування режиму найбільшого сприяння і національного режиму містяться в Генеральній угоді з торгівлі послугами (ГАТС). Це пов'язано з такими особливостями торгівлі послугами, як збіг моменту виробництва і споживання послуги; необхідність присутності постачальника послуг на національному ринку; велика різноманітність видів послуг, кожний з яких володіє своєю специфікою. Відступи від принципу недискримінації передбачені, зокрема, в Угоді по захисних заходах. Принцип гласності дотримується найбільш послідовно, проте існують певні труднощі в одночасному виконанні даної вимоги і збереженні конфіденційності інформації, також гарантованому нормами СОТ.

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заяву Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. Наступним кроком відповідно до процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Відтоді відбулося вже кілька засідань Робочої комісії. У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами членами СОТ.

На кінець 2004 р. членами СОТ були 148 держав, а 31 мали статус країн-спостерігачів, серед них і Україна.

ГЛОСАРІЙ

Зовнішня торгівля (ЗТ) обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами.

Міжнародна торгівлясукупність зовнішньої торгівлі різних країн.

Міжнародна товарна біржа — постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Міжнародний аукціон це спеціально організовані, періодично діючи в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, які запропонував найвищу ціну.

Міжнародні торги є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

Міжнародна (світова) ціна — це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва.

Мито — обов’язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Демпінг — засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах.

Питання для самоконтролю

  1.  В чому полягає сутність МТ?
  2.  Яку роль відіграє МТ в системі форм МЕВ?
  3.  Які існують концепції МТ?
  4.  У чому проявляється взаємозв’язок між видами і методами міжнародної  торгівлі. Наведіть приклади.
  5.  Чи має сенс міжнародне порівняння рівня життя в окремих країнах за показником рівня доходів на душу населення, беручи до уваги, що різниця в цінах на товари в різних країнах здебільшого залежить від штучних бар’єрів на шляху торгівлі?
  6.  На які групи можна поділити сукупність показників розвитку МТ?
  7.  Охарактеризуйте сфери застосування кількісних показників розвитку МТ?
  8.  Назвіть склад і методику розрахунку результуючих показників розвитку МТ?
  9.  Які типи товарних структур експорту та імпорту використовуються в аналізі розвитку МТ?
  10.   За якими ознаками структурують товарні потоки в МТ?
  11.   Які показники використовуються для глобальних оцінок розвитку МТ?
  12.   За якими класифікаційними критеріями виділяють форми МТ?
  13.   Які існують види міжнародної кооперації?
  14.   У чому полягає специфіка взаємовідносин експортера та імпортера при компенсаційній (зустрічній) торгівлі?
  15.   Якими специфічними рисами характеризується торгівля послугами порівняно з традиційною МТ товарами?
  16.   Які існують методи МТ? Охарактеризуйте їх.
  17.   У чому полягають переваги та недоліки прямої торгівлі?
  18.   На які типи поділяється торгівля через посередників?
  19.   Назвіть види посередницьких операцій у МТ?
  20.   Які функції виконує міжнародна торгівельна біржа?
  21.   На які види поділяються біржові угоди?
  22.   У чому полягає сутність та які існують форми аукціонної торгівлі товарами?
  23.   У чому полягає сутність міжнародного тендеру?
  24.   Охарактеризуйте сучасну сутність міжнародних виставок та ярмарків.
  25.   Які рівні можна виокремити в системі регулювання МТ?
  26.   Які основні типи зовнішньоторговельних політик існують у міжнародній практиці?
  27.   За якими ознаками можна класифікувати форми протекціонізму?
  28.   Які напрями та інструменти регулювання МТ використовують на міжнаціональному рівні?
  29.   Якими особливостями характеризується наднаціональний рівень регулювання МТ?
  30.   За якими критеріями можна класифікувати сучасні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі країни?
  31.   Яким чином класифікуються кількісні обмеження у МТ?
  32.   Охарактеризуйте функції та основні напрями діяльності Світової організації торгівлі?

План семінарських занять

  1.  Суть та еволюція міжнародної торгівлі, її місце в системі міжнародних економічних відносин.
  2.  Форми та показники міжнародної торгівлі.
  3.  Масштаб, структура та основні тенденції розвитку сучасної міжнародної торгівлі.
  4.  Роль ціни в міжнародній торгівлі та механізм її формування.
  5.  Методи та рівні регулювання міжнародних торгівельних відносин.
  6.  Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), їх роль в розвитку міжнародної торгівлі.

література

Основна

  1.  Герчикова И.Н. Маркетинг и международное комерческое дело .- М.: Внешторгиздат, 1991.
  2.  Киреев А. Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Международные отношения, 1997, с. 77-280.
  3.  Козак Ю.Г.,  Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 1998, с. 55-68.
  4.  Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ.- М.: Прогресс. Универс, 1992, с.19-273.
  5.  Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник.- К.: ВІПОЛ, 1996, с.24-37.
  6.  Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: ВІПОЛ, 1996, с. 104-120.
  7.  Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів і факультетів /А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, С.Я. Боринець, І.В. Бураковоський, В.С. Будкін.- К.: Либідь, 1992, с. 131-145.
  8.  Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997, с. 139-159.
  9.  Фомичев В.И. Международная торговля Москва, 2000.
  10.  Філіпенко А.С. Світова економіка. — К., 2000.
  11.  Холопов А.В. Теория международной торговли. -  М.: РОССПЭН, 2000.
  12.   Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В.  Міжнародна торгівля . — К., 2001.
  13.  Школа І.М. Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інстрація: Навчальний посібник. – Чернівці, Рута, 1996, с. 126-162.

Додаткова

  1.  Балабанов И.Т., Балабанов  А.И. Внешнеэкономические связи. — М., 2001.
  2.  Боровиков В.И. Основы мировой экономики. — М., 2002.
  3.  Основы внешнеэкономических знаний / Под ред. И.П. Фаминского и др. -  М.: Международные отношения, 1990, с. 154-400, 427-431, 473-489, 505-516.
  4.  Соколенко С.И. Глобальные рынки XXI столетия: Перспективы Украины. – К.: Логос,1998, с. 384-431.
  5.  Тодаро М.П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. под ред. С.М. Яковлева, Л.З. Зевина. – М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997, с. 374-407.
  6.  Тэор Т.Р. Мировая экономика. — Санкт-Петербург, 2002.
  7.  Устинов И.Н. Мировая торговля Справочно-аналитический справочник. - М.: Экономика, 2000


Зовнішньоторговельний баланс України, млн. дол. США

Обсяг торгівлі

2002

2003

ЗТО

Експорт

Імпорт

Сальдо

ЗТО

Експорт

Імпорт

Сальдо

Торгівля товарами та послугами – всього у тому числі

40180,8

22012,4

18168,4

3844

51792,9

27314,8

24478,1

2836,7

З країнами СНД

16071,3

6807,5

9263,8

-2456,3

20213,2

8367,9

11845,3

-3477,4

З іншими країнами

24109,5

15204,9

8904,6

6300,3

31579,7

18946,9

12632,8

6314,1

Торгівля товарами – всього у тому числі

34933,9

17957,1

16976,8

980,3

46086,9

23066,8

23020,1

46,7

З країнами СНД

13345,6

4377,4

8968,2

-4590,8

17552,9

6044,4

11508,5

-5464,1

З іншими країнами

21588,3

13579,7

8008,6

5571,1

28534

17022,4

11511,6

5510,8

Торгівля послугами – всього у тому числі

5246,9

4055,3

1191,6

2863,7

5706

4248

1458

2790

З країнами СНД

2725,7

2430,1

295,6

2134,5

2660,3

2323,5

336,8

1986,7

З іншими країнами

2521,2

1625,2

896

729,2

3045,7

1924,5

1121,2

803,3

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ ТОВАРАМИ 3 КРАЇНАМИ ЄС*, млн дол. США

Країна

1999

2000

2000

ЗТО

Експорт

Імпорт

Сальдо

ЗТО

Експорт

Імпорт

Сальдо

Австрія

273,2

139,8

133,4

+6,5

348,7

163,6

185,1

-21,5

Бельгія

289,4

188,5

100,9

+87,5

241,1

106,4

134,7

-28,3

Велика Британія

Британія

252,0

108,4

143,6

-35,2

340,5

137,7

202,8

-65,1

Німеччина

1503,1

560,1

942,9

-382,8

1875,7

741,4

1134,3

-392,9

Греція

129,5

75,0

54,5

+20,6

86,5

48,0

38,5

9,5

Данія

82,4

23,0

59,4

-36,5

92,8

24,7

68,1

-43,4

Ірландія

304,0

250,3

53,7

+196,6

52,9

27,2

25,7

1,5

Іспанія

166,4

105,8

60,6

+45,3

263,1

162,9

100,2

62,7

Італія

735,9

459,4

276,5

+183,0

984,9

638,9

346,0

292,9

Люксембург

5,2

3,0

2,2

+0,8

10,3

1,4

8,9

-7,5

Нідерланди

217,2

83,6

133,6

-50,0

284,6

138,0

146,6

-8,6

Португалія

17,4

13,4

4,0

+9,4

27,8

20,1

7,7

12,4

Фінляндія

100,3

18,1

82,2

-64,1

120

24,0

96,0

-72,0

Франція

322,0

85,1

236,9

-151,8

347,8

111,7

236,1

-124,4

Швеція

119,5

5,0

114,5

-109,5

158,7

8,3

150,4

-142,1

Всього

4517,4

2118,5

2398,8

-280,3

5235,4

2354,3

2881,1

-526,8

 

Зовнішня торгівля України товарами з країнами ЄС

(млн.дол.США)

Експорт

Імпорт

Сальдо

січень-червень 2003

січень-червень 2004

січень-червень 2003

січень-червень 2004

січень-червень 2003

січень-червень 2004

Всього по країнах ЄС

3534,1

5076,8

3140,7

4161,5

393,4

915,3

Австрія

123,9

126,3

114,0

168,5

9,9

-42,2

Бельгія

60,4

134,4

103,0

110,8

-42,6

23,6

Греція

31,4

53,6

18,1

23,8

13,3

29,8

Данія

26,3

49,2

67,3

76,5

-41,0

-27,3

Естонія

130,0

208,0

27,2

40,0

102,8

168,0

Ірландія

0,8

1,5

10,9

16,7

-10,1

-15,2

Іспанія

95,0

181,5

65,0

78,9

30,0

102,6

Італія

609,0

719,2

266,7

366,6

342,3

352,6

Кіпр

182,6

98,0

9,9

15,3

172,7

82,7

Латвія

113,3

233,2

23,7

26,4

89,6

206,8

Литва

104,8

367,1

38,0

69,1

66,8

298,0

Люксембург

6,2

2,2

12,9

5,7

-6,7

-3,5

Мальта

15,9

9,8

0,2

0,2

15,7

9,6

Нідерланди

189,6

267,8

126,7

149,9

62,9

117,9

Німеччина

591,2

1202,8

910,5

1220,2

-319,3

-17,4

Польща

392,1

440,8

335,0

436,3

57,1

4,5

Португалія

33,7

11,0

7,3

9,5

26,4

1,5

Словаччина

138,0

177,7

87,7

100,4

50,3

77,3

Словенія

12,1

7,9

33,5

37,6

-21,4

-29,7

Сполучене Королівство

155,9

164,7

226,4

335,6

-70,5

-170,9

Угорщина

344,0

383,6

121,4

159,9

222,6

223,7

Фінляндія

16,2

12,3

92,9

102,1

-76,7

-89,8

Франція

59,4

86,9

226,1

277,8

-166,7

-190,9

Чеська Республіка

91,8

126,3

118,2

183,6

-26,4

-57,3

Швеція

10,5

11,0

98,1

150,1

-87,6

-139,1

Зовнішня торгівля України послугами з країнами ЄС

(млн.дол.США)

Експорт

Імпорт

Сальдо

січень-червень 2003

січень-червень 2004

січень-червень 2003

січень-червень 2004

січень-червень 2003

січень-червень 2004

Всього по країнах ЄС

536,6

609,9

221,7

254,5

314,9

355,4

Австрiя

36,0

41,4

16,0

20,2

20,0

21,2

Бельгiя

44,1

50,8

9,9

10,9

34,2

39,9

Греція

25,0

27,2

2,2

2,3

22,8

24,9

Данiя

1,9

3,4

4,8

1,5

-2,9

1,9

Естонія

1,9

2,8

2,6

1,6

-0,7

1,2

Iрландiя

12,5

1,5

1,3

0,8

11,2

0,7

Iспанiя

6,7

6,7

2,6

3,1

4,1

3,6

Iталiя

21,3

21,4

6,7

5,9

14,6

15,5

Кіпр

46,3

53,9

10,3

10,6

36,0

43,3

Латвія

10,2

10,4

7,4

9,7

2,8

0,7

Литва

5,7

4,3

3,9

2,0

1,8

2,3

Люксембург

1,1

0,2

0,1

0,1

1,0

0,1

Мальта

24,6

18,5

0,4

1,3

24,2

17,2

Нiдерланди

17,2

18,5

9,5

12,0

7,7

6,5

Нiмеччина

53,7

53,5

41,8

51,4

11,9

2,1

Польща

11,3

15,5

18,3

23,4

-7,0

-7,9

Португалiя

3,3

4,9

2,2

1,2

1,1

3,7

Словаччина

44,1

52,4

6,5

3,7

37,6

48,7

Словенія

0,5

1,8

0,9

1,2

-0,4

0,6

Сполучене Королівство

116,7

107,1

42,1

48,1

74,6

59,0

Угорщина

24,0

80,7

5,0

13,5

19,0

67,2

Фiнляндiя

5,3

3,9

1,7

1,5

3,6

2,4

Францiя

15,6

17,1

6,5

6,6

9,1

10,5

Чеська Республіка

4,1

5,5

3,4

3,5

0,7

2,0

Швецiя

3,5

6,5

15,6

18,4

-12,1

-11,9


Географічна структура експорту-імпорту товарів

(млн.дол.США)

Експорт

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Всього

14400,8

14231,9

12637,4

11581,6

14572,5

16264,7

17957,1

23066,8

Країни СНД

7405,2

5585,7

4202,3

3252,2

4497,5

4675,4

4377,4

6044,4

Iншi країни свiту 1)

6995,6

8646,2

8435,1

8329,4

10075,0

11589,3

13579,7

17022,4

Європа

3456,9

3675,3

3993,0

3790,2

4680,2

5720,9

6515,8

9147,4

Країни ЄС

1596,4

1757,1

2119,3

2118,6

2354,4

2976,5

3530,0

4559,3

Азiя

2711,0

3829,2

2997,0

3183,8

3437,9

3970,2

5067,7

5400,7

Африка

209,3

472,4

562,0

617,1

731,5

877,0

1055,2

1250,3

Америка

598,3

652,5

865,4

692,4

1217,5

1011,9

936,9

1219,2

Австралія і Океанія

20,1

16,8

17,4

45,1

7,0

7,4

4,1

4,8

Невизначені країни

-

-

0,3

-

0,0

-

 -

-

  1)З урахуванням нерозподілених обсягів товарів в іноземних портах, що придбані для забезпечення життєдіяльності суден

Географічна структура експорту-імпорту послуг

(млн..дол.США)

Експорт

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Всього

2118,4

2621,5

4746,6

4738,4

3819,8

3613,9

3486,8

3544,4

4055,3

4248,0

Країни CНД

1106,7

1626,9

3476,7

3333,3

2351,7

2250,8

2141,4

2151,9

2430,1

2323,5

Iншi країни свiту

1011,7

994,6

1269,9

1405,1

1468,1

1363,1

1345,4

1392,5

1625,2

1924,5

Європа

376,3

435,7

660,6

832,5

856,3

781,9

778,2

806,5

984,5

1199,8

Країни ЄС

200,2

291,8

438,0

530,2

577,3

531,2

522,1

549,5

657,5

749,2

Азiя

176,6

137,1

240,7

298,5

286,4

281,4

262,4

265,1

260,2

297,4

Африка

24,7

18,7

29,5

32,0

48,1

38,5

28,4

35,2

36,2

51,9

Америка

46,0

64,7

131,0

198,8

216,5

169,0

186,3

177,2

215,3

259,5

Австралія і Океанія

1,3

0,5

3,5

2,2

2,2

2,5

1,5

1,8

6,0

3,0

Невизначені країни

386,8

337,9

204,6

41,1

58,6

89,8

88,6

106,7

123,0

112,9


Географічна структура експорту-імпорту товарів

(млн.дол.США)

Імпорт

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Всього

17603,4

17128,0

14675,6

11846,1

13956,0

15775,1

16976,8

23020,1

Країни СНД

11175,9

9879,4

7897,0

6743,2

8039,9

8832,2

8968,2

11508,5

Iншi країни свiту 1)

6427,5

7248,6

6778,6

5102,9

5916,1

6942,9

8008,6

11511,6

Європа

4655,6

5451,6

4998,5

3547,4

4311,5

4981,7

5751,1

8165,6

Країни ЄС

2769,0

3379,3

3170,5

2398,9

2881,2

3422,0

507,6

5800,2

Азiя

668,8

837,2

879,1

756,7

832,0

970,8

1171,6

1971,2

Африка

141,5

136,8

118,7

157,8

136,4

198,5

177,3

248,8

Америка

931,0

797,9

755,5

588,4

581,4

740,9

856,7

1072,2

Австралія і Океанія

24,3

22,0

20,9

27,2

54,7

51,0

51,5

53,4

Невизначені країни

-

-

5,2

25,4

0,1

-

0,4

-

  1)З урахуванням нерозподілених обсягів товарів в іноземних портах, що придбані для забезпечення життєдіяльності суден

Географічна структура експорту-імпорту послуг

(млн..дол.США)

Імпорт

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Всього

309,4

631,1

1204,5

1418,4

1430,9

1113,2

1150,9

1147,5

1191,6

1458,0

Країни CНД

84,8

260,4

344,8

397,5

366,2

236,4

215,5

232,8

295,6

336,8

Iншi країни свiту

224,6

370,7

859,7

1020,9

1064,7

876,8

935,4

914,7

896,0

1121,2

Європа

140,7

209,8

267,7

388,5

465,2

341,3

400,9

391,4

414,5

544,1

Країни ЄС

89,2

145,5

159,8

195,1

253,8

245,9

288,4

274,3

283,8

358,8

Азiя

41,6

70,7

90,4

86,5

66,4

73,8

65,8

64,9

402,0

78,7

Африка

8,9

4,9

6,3

33,0

6,4

5,1

6,1

5,9

8,1

13,0

Америка

18,0

34,6

278,7

315,2

321,6

285,7

290,6

304,0

243,3

268,0

Австралія і Океанія

0,4

0,4

0,2

7,1

1,4

1,7

1,0

0,6

0,5

0,5

Невизначені країни

15,0

50,3

216,4

190,6

203,7

169,2

171,0

147,9

167,2

216,9


Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами

за січень-жовтень 2004 року

Експорт

Імпорт

Сальдо

тис.дол.

США

у % до січня-

жовтня

2003р.

тис.дол.

США

у % до січня-

жовтня

2003р.

Всього

26537409,78

143,29

23331164,67

128,03

3206245,11

Країни СНД

6887388,36

143,25

12255502,71

131,92

-5368114,35

Азербайджан

160568,46

144,27

6619,25

147,06

153949,21

Білорусь

440409,51

у 1,6 р.б.

434159,67

у 1,6 р.б.

6249,84

Вірменія

58216,62

147,78

5728,01

114,97

52488,61

Грузія

111939,02

у 1,5 р.б.

13113,70

40,67

98825,32

Казахстан

492698,91

у 2,2 р.б.

333422,86

93,71

159276,05

Киргизстан

16369,10

у 1,8 р.б.

4447,71

116,54

11921,39

Молдова

519800,15

134,99

53752,34

120,70

466047,81

Російська Федерація

4779294,98

137,96

9616848,41

136,99

-4837553,43

Таджикистан

25390,35

93,59

5037,18

137,44

20353,17

Туркменістан

182882,94

132,11

1729644,07

123,48

-1546761,13

Узбекистан

99818,32

148,39

52729,51

35,15

47088,81

Інші країни світу*)

19650021,42

143,31

11075661,96

123,99

8574359,46

[Європа | Азія | Африка | Америка | Австралiя i Океанiя | Антарктида |

| Інші | Невизначені країни ]

    Європа

9644340,73

132,28

7841791,23

124,45

1802549,50

Австрія

211371,63

100,69

283455,60

115,75

-72083,97

Албанія

43786,12

у 1,5 р.б.

1292,45

у 1,8 р.б.

42493,67

Андорра

7,50

19,81

0,58

у 2,1 р.б.

6,92

Бельґія

225881,19

у 2,1 р.б.

205110,11

113,75

20771,08

Болґарія

399140,42

у 1,6 р.б.

63080,42

135,38

336060,00

Боснія i Герцеґовина

4530,58

37,70

771,84

139,30

3758,74

Ґібралтар

6688,58

у 3,8 р.б.

868,83

у 4,3 р.б.

5819,75

Греція

89232,18

146,03

41500,72

108,92

47731,46

Данія

90137,39

у 2 р.б.

139768,08

116,17

-49630,69

Естонія

258556,03

87,78

58740,60

120,20

199815,43

Ірландія

6010,16

у 1,6 р.б.

26614,93

133,07

-20604,77

Ісландія

2075,79

у 12,2 р.б.

6440,07

у 1,8 р.б.

-4364,28

Іспанія

353609,36

у 2,3 р.б.

137872,94

124,21

215736,42

Італія

1290196,52

126,01

635828,44

125,18

654368,08

Латвія

314899,35

у 1,5 р.б.

41520,06

96,91

273379,29

Литва

434139,61

у 2,3 р.б.

129043,05

146,64

305096,56

Ліхтенштейн

343,37

12,41

8347,61

78,22

-8004,24

Люксембурґ

5837,77

89,84

8101,53

53,09

-2263,76

Македонія,

колишня Югославська Республіка

40181,49

115,39

1976,86

у 1,5 р.б.

38204,63

Мальта

18336,79

92,74

400,87

42,46

17935,92

Монако

14,11

2,95

123,65

у 1,6 р.б.

-109,54

Нідерланди

428226,61

113,12

275223,14

121,98

153003,47

Німеччина

1674042,58

149,29

2177939,54

125,79

-503896,96

Норвеґія

18308,39

у 2,1 р.б.

50547,02

114,32

-32238,63

Польща

768319,15

118,91

782737,41

122,84

-14418,26

Портуґалія

22395,78

64,19

16553,60

127,28

5842,18

Румунія

605777,36

у 1,5 р.б.

67459,75

у 1,8 р.б.

538317,61

Сан-Марино

15925,33

109,89

262,61

49,42

15662,72

Словаччина

311603,33

131,83

174411,15

107,70

137192,18

Словенія

11759,16

59,30

79011,25

112,60

-67252,09

Сполучене Королівство

266603,77

111,82

570892,23

129,88

-304288,46

Угорщина

658564,94

93,50

286463,33

132,12

372101,61

Фарерськi Oстрови

-

-

691,37

у 2,6 р.б.

-691,37

Фінляндія

25435,71

111,84

194610,07

86,32

-169174,36

Франція

153886,72

131,75

496297,43

123,00

-342410,71

Хорватія

44281,43

у 2,4 р.б.

14071,75

99,00

30209,68

Чеська Республіка

237816,58

137,79

326998,45

134,10

-89181,87

Швейцарія

393881,62

110,70

213972,21

у 1,6 р.б.

179909,41

Швеція

21924,92

115,74

290193,94

у 1,5 р.б.

-268269,02

Югославія

190611,41

139,53

32595,74

120,25

158015,67

    Азія

6425368,80

145,36

2024430,62

132,02

4400938,18

Афґаністан

7623,32

119,69

93,49

65,83

7529,83

Банґладеш

13105,47

135,23

294,50

у 1,6 р.б.

12810,97

Бахрейн

208,03

36,05

-

-

208,03

В’єтнам

132612,45

61,89

20011,65

94,63

112600,80

Гонконґ

111645,12

у 1,6 р.б.

3373,17

79,04

108271,95

Ємен

25748,23

у 3,1 р.б.

-

-

25748,23

Ізраїль

191322,22

136,71

70502,50

140,97

120819,72

Індія

389860,11

у 2,2 р.б.

180547,34

146,86

209312,77

Індонезія

205921,80

130,22

55653,52

133,64

150268,28

Ірак

60593,00

у 10,7 р.б.

-

-

60593,00

Іран, Ісламська Республіка

303591,78

110,98

6861,33

113,53

296730,45

Йорданія

256000,25

у 4,1 р.б.

5022,78

у 1,7 р.б.

250977,47

Камбоджа

21,88

108,80

241,49

у 2,8 р.б.

-219,61

Катар

6871,25

89,27

366,07

у 23,8 р.б.

6505,18

Китай

763370,51

94,08

562613,46

141,75

200757,05

Кіпр

137333,37

53,78

44322,22

у 2,9 р.б.

93011,15

Корейська Народно-Демократична Республіка

4111,94

у 9,9 р.б.

1440,54

30,09

2671,40

Корея, Республіка

306131,67

у 1,9 р.б.

239114,19

128,06

67017,48

Кувейт

13270,75

91,20

-

-

13270,75

Лаоська Народно-Демократична Республіка

-

-

10,06

у 1,6 р.б.

-10,06

Ліван

60136,65

85,38

7217,52

у 8,9 р.б.

52919,13

Макао

-

-

60,61

54,16

-60,61

Малайзія

20579,94

47,97

54011,97

у 1,7 р.б.

-33432,03

Мальдіви

-

-

24,40

113,49

-24,40

Монголія

11959,01

у 1,6 р.б.

5698,23

92,43

6260,78

М’янма

9219,98

27,43

17,78

6,83

9202,20

Непал

5079,77

у 6,1 р.б.

53,02

у 1,8 р.б.

5026,75

Oб’єднанi Арабськi Емiрати

342563,43

у 2,9 р.б.

5185,58

142,01

337377,85

Оман

14143,53

у 7 р.б.

1365,54

у 19,3 р.б.

12777,99

Пакистан

98612,98

124,23

6497,30

у 2 р.б.

92115,68

Саудiвська Аравiя

151504,70

75,74

2057,25

у 1,8 р.б.

149447,45

Сiнґапур

180588,37

у 1,8 р.б.

10414,36

72,99

170174,01

Сiрiйська Арабська Республiка

539078,84

у 2,3 р.б.

5534,86

105,25

533543,98

Таїланд

210474,66

у 1,8 р.б.

23036,72

77,14

187437,94

Тайвань, Провiнцiя Китаю

191640,74

148,47

50891,67

141,18

140749,07

Туреччина

1467047,18

у 2,1 р.б.

287978,11

117,06

1179069,07

Фiлiппiн

100101,13

67,82

2672,34

109,47

97428,79

Шрi-Ланка

13932,81

у 2,3 р.б.

14121,88

94,88

-189,07

Японiя

79361,93

110,40

357123,17

126,10

-277761,24

    Африка

1336062,87

131,98

227815,12

114,03

1108247,75

Алжир

437257,92

у 1,6 р.б.

2939,84

80,84

434318,08

Анґола

1364,97

43,46

-

-

1364,97

Бенін

949,99

102,98

-

-

949,99

Ботсвана

-

-

1,13

у 7,5 р.б.

-1,13

Британська Територiя в Iндiйському Океанi

-

-

12,44

-

-12,44

Буркіна-Фасо

5928,12

86,88

-

-

5928,12

Бурундi

81,49

16,32

-

-

81,49

Ґабон

1054,75

у 51,5 р.б.

50689,30

у 5,9 р.б.

-49634,55

Ґамбія

6317,99

у 14,1 р.б.

8,30

-

6309,69

Гана

18051,14

у 1,7 р.б.

46558,10

81,61

-28506,96

Ґвiнея

8644,32

у 1,5 р.б.

36821,44

96,78

-28177,12

Демократична Республіка Конґо

259,75

-

10,51

у 6 р.б.

249,24

Джібуті

94,62

12,51

-

-

94,62

Екваторіальна Ґвінея

1580,55

у 92,5 р.б.

-

-

1580,55

Ерітрея

202,21

4,98

5,48

129,55

196,73

Ефіопія

18418,33

52,23

101,49

у 1,7 р.б.

18316,84

Єгипет

279866,20

120,47

14245,92

у 2 р.б.

265620,28

Замбiя

5,28

7,03

0,31

1,63

4,97

Західна Сахара

-

-

0,17

8,42

-0,17

Зiмбабве

88,21

117,80

4645,70

115,22

-4557,49

Камерун

10178,65

139,39

160,10

75,96

10018,55

Кенiя

9047,28

у 1,8 р.б.

161,20

51,62

8886,08

Комори

48,77

-

24,55

у 1,8 р.б.

24,22

Конґо

1370,71

76,17

187,20

у 29,3 р.б.

1183,51

Кот-д’Івуар

8114,13

83,51

32310,26

67,61

-24196,13

Ліберія

538,71

34,22

252,38

у 15,8 р.б.

286,33

Лівійська Арабська Джамахірія

25660,56

у 2,3 р.б.

-

-

25660,56

Маврикiй

5,07

-

1,81

2,87

3,26

Мавританiя

4399,08

50,07

348,49

у 2 р.б.

4050,59

Мадаґаскар

70,27

-

151,73

30,76

-81,46

Малавi

-

-

9269,93

у 1,7 р.б.

-9269,93

Малi

7432,56

52,89

-

-

7432,56

Марокко

119938,52

у 1,9 р.б.

2708,74

109,27

117229,78

Мозамбік

1117,18

у 3,8 р.б.

846,66

104,63

270,52

Намiбiя

5208,04

у 1,5 р.б.

606,09

148,65

4601,95

Ніґер

563,67

-

1,21

у 5 р.б.

562,46

Нiґерiя

157932,76

97,65

639,06

110,14

157293,70

Об’єднана Республіка Танзанія

4143,48

у 3,3 р.б.

1816,94

123,26

2326,54

Пiвденна Африка

6713,29

94,88

19606,89

98,99

-12893,60

Реюньйон

-

-

0,77

-

-0,77

Руанда

304,94

у 3,4 р.б.

-

-

304,94

Сан-Томе i Прiнсiпi

1,32

5,01

-

-

1,32

Свазіленд

154,54

-

0,10

6,62

154,44

Сейшели

110,38

у 2 р.б.

82,20

у 2,7 р.б.

28,18

Сенеґал

30306,90

у 2,9 р.б.

5,32

63,71

30301,58

Сомалі

685,49

-

-

-

685,49

Судан

39688,47

у 1,5 р.б.

190,31

107,04

39498,16

Сьєрра-Леоне

1105,43

4,56

0,03

-

1105,40

Тоґо

7933,21

116,50

174,50

у 4,4 р.б.

7758,71

Тунiс

103294,02

у 1,7 р.б.

1317,39

у 5,4 р.б.

101976,63

Уґанда

9428,86

у 10,6 р.б.

911,10

у 2 р.б.

8517,76

Центральноафриканська Республіка

62,39

-

0,03

1,20

62,36

Чад

338,35

4,92

-

-

338,35

    Америка

2235147,20

у 2,3 р.б.

935240,92

109,31

1299906,28

Анґiлья

15,04

-

56,45

1,97

-41,41

Антиґуа і Барбуда

31,90

у 106,3 р.б.

-

-

31,90

Аргентина

21440,20

у 3,7 р.б.

11251,19

92,40

10189,01

Аруба

2,86

-

-

-

2,86

Багами

30,42

0,20

176,37

38,23

-145,95

Барбадос

401,79

у 2,8 р.б.

0,04

0,31

401,75

Беліз

407,90

у 1,6 р.б.

3894,43

у 6,2 р.б.

-3486,53

Болівія

13,94

43,49

19,80

72,24

-5,86

Бразилiя

140869,65

102,17

222136,94

70,76

-81267,29

Венесуела

15579,26

114,25

31,61

у 6,2 р.б.

15547,65

Вiрґiнськi Острови, Британські

27650,49

у 1,8 р.б.

6955,05

24,17

20695,44

Вiрґiнськi Острови, США

-

-

4,46

-

-4,46

Гаїті

-

-

0,13

4,01

-0,13

Ґайана

31,81

-

21,03

0,95

10,78

Ґватемала

18653,47

112,77

7262,74

88,23

11390,73

Гондурас

16814,50

107,02

560,03

у 2,7 р.б.

16254,47

Ґренада

-

-

6,11

83,70

-6,11

Домініка

-

-

402,12

у 10053 р.б.

-402,12

Домiнiканська Республiка

23213,90

у 2 р.б.

584,57

у 235,7 р.б.

22629,33

Еквадор

26667,58

149,96

15524,95

81,63

11142,63

Канада

64784,18

у 2,1р.б.

35366,46

107,01

29417,72

Колумбiя

44226,13

у 2,1 р.б.

2064,65

14,63

42161,48

Коста-Рика

26286,61

у 2,8 р.б.

604,60

102,86

25682,01

Куба

4983,95

63,23

11034,83

77,69

-6050,88

Мексика

163734,44

у 4,3 р.б.

3910,36

122,77

159824,08

Нідерландські Антильські Острови

718,17

у 13,1 р.б.

0,68

24,11

717,49

Нiкараґуа

7565,71

95,51

40,57

1,36

7525,14

Острови Кайман

-

-

37,15

30,01

-37,15

Панама

45869,31

у 7 р.б.

5970,07

у 10,6 р.б.

39899,24

Парагвай

-

-

13,99

104,09

-13,99

Перу

22283,66

у 1,5 р.б.

2259,49

45,58

20024,17

Пуерто-Рико

4,05

-

246,76

37,89

-242,71

Сальвадор

10212,51

129,29

3429,93

у 1,7 р.б.

6782,58

Сент-Вiнсент i Ґренадiни

93,19

87,58

22403,36

у 71 р.б.

-22310,17

Сент-Кiтс i Невiс

164534,98

у 186,5 р.б.

43,27

у 2163,5 р.б.

164491,71

Сполученi Штати Америки

1353579,89

у 2,4 р.б.

575984,88

149,16

777595,01

Теркс і Кайкос, Острови

-

-

32,39

89,13

-32,39

Тринідад і Тобаґо

3691,12

138,34

-

-

3691,12

Уруґвай

715,61

у 10,5 р.б.

526,44

19,97

189,17

Фолклендськi Острови (Мальвiнськi)

-

-

56,03

118,48

-56,03

Французька Ґвіана

-

-

0,28

12,79

-0,28

Чiлi

29839,87

у 1,7 р.б.

2326,33

у 1,9 р.б.

27513,54

Ямайка

199,11

21,17

0,38

7,80

198,73

    Австралiя i Океанiя

9091,03

у 2,4 р.б.

45990,69

108,22

-36899,66

Австралiя

6367,23

у 3,6 р.б.

45060,05

109,09

-38692,82

Американське Самоа

-

-

14,78

6,85

-14,78

Маршалловi Острови

44,33

103,48

-

-

44,33

Нова Зеландiя

2678,63

144,00

688,05

76,65

1990,58

Острів Херд і Острови Макдональд

-

-

40,63

-

-40,63

Острови Кука

-

-

1,13

-

-1,13

Папуа-Нова Ґвiнея

-

-

19,26

у 1,8 р.б.

-19,26

Токелау

-

-

0,13

-

-0,13

Тонґа

0,09

33,33

-

-

0,09

Уолліс і Фортуна

-

-

166,66

-

-166,66

Французька Полінезія

0,75

-

-

-

0,75

    Антарктида

-

-

19,43

у 2,5 р.б.

-19,43

     Інші

10,79

-

-

-

10,79

Невизначені країни

10,79

-

-

-

10,79

Географічна структура зовнішньої торгівлі

послугами з країнами-найбільшими партнерами

за січень-вересень 2004 року

Експорт

Імпорт

Сальдо

млн.дол. США

у % до

 січня-вересня 2003р.

млн.дол. США

у % до

 січня-вересня 2003р.

Всього

3672,6

119,1

1256,3

121,7

2416,3

Країни СНД

1824,0

105,8

265,3

112,0

1558,7

Азербайджан

5,4

69,2

1,8

83,1

3,6

Бiлорусь

38,5

у 1,7 р.б.

14,4

125,0

24,1

Вiрменiя

4,3

136,4

1,2

78,3

3,1

Грузiя

12,6

74,0

5,8

у 2,3 р.б

6,8

Казахстан

10,8

95,5

5,2

138,0

5,6

Киргизстан

0,6

у 1,8 р.б.

4,6

у 14,9 р.б.

-4,0

Молдова

24,0

117,9

9,5

111,7

14,5

Росiйська Федерацiя

1687,5

103,5

219,1

108,4

1468,4

Таджикистан

0,6

38,1

0,1

6,8

0,5

Туркменiстан

36,2

у 7,1 р.б.

2,4

118,0

33,8

Узбекистан

3,5

79,8

1,2

98,8

2,3

Iншi краiни свiту *) 

1848,6

135,8

991,0

124,6

857,6

Австрiя

61,6

110,5

34,0

145,2

27,6

Багами

7,6

у 1,8 р.б.

6,6

у 4,3 р.б.

1,0

Бельґiя

83,4

120,9

16,0

99,9

67,4

Болґарiя

18,6

107,3

4,3

103,8

14,3

Вiрґiнськi Острови, Британські

57,8

у 4,1 р.б.

7,7

у 3,2 р.б.

50,1

Грецiя

43,5

112,5

6,3

у 1,6 р.б.

37,2

Iзраїль

25,4

129,3

12,7

132,4

12,7

Iндiя

12,9

97,2

2,0

у 2 р.б.

10,9

Iран, Ісламська Республiка

8,0

138,8

0,7

113,6

7,2

Iспанiя

12,1

97,1

4,3

100,0

7,8

Iталiя

34,4

103,4

11,0

117,6

23,4

Естонiя

7,1

у 2,3 р.б.

3,7

91,6

3,4

Кiпр

97,6

136,3

62,5

у 3,8 р.б.

35,1

Канада

17,7

у 1,8 р.б.

15,2

113,9

2,5

Китай

19,0

145,4

2,7

123,5

16,3

Лiберiя

8,6

124,3

0,4

88,4

8,2

Латвiя

17,7

119,7

14,5

у 1,6 р.б.

3,2

Литва

7,8

106,3

4,5

57,2

3,3

Мальта

28,6

86,3

1,7

у 2,3 р.б.

26,9

Нiдерланди

32,1

111,2

26,3

у 1,7 р.б.

5,8

Нiмеччина

101,2

120,5

83,9

125,9

17,3

Норвеґія

11,5

133,9

3,7

63,5

7,8

Oб’єднанi Арабськi Емiрати

9,6

144,7

4,3

у 2,4 р.б.

5,3

Панама

19,0

у 2 р.б.

0,4

у 5 р.б.

18,6

Польща

27,6

137,4

43,6

143,4

-16,0

Портуґалiя

9,8

у 1,8 р.б.

1,8

67,9

8,0

Сiрiйська Арабська Республiка

8,5

144,2

0,8

112,6

7,7

Словаччина

67,9

108,3

13,4