17812

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

Лекция

Деньги и денежные системы

ЛЕКЦІЇ ПО ДИСЦИПЛІНІ ГРОШІ ТА КРЕДИТ ТЕМА 2. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ ПЛАН 2.1. Класична кількісна теорія грошей її основні постулати. 2.2. Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей. 2.3. Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорі...

Украинкский

2013-07-05

122 KB

17 чел.

ЛЕКЦІЇ ПО ДИСЦИПЛІНІ "ГРОШІ ТА КРЕДИТ"

ТЕМА 2. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

ПЛАН

2.1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати. 

2.2. Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей.

2.3. Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей. 

2.4. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії.

2.5. Зближення концепцій монетаристів та неокейнсіанців у їх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах

2.1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати

Під час розвитку економічної думки виникали такі напрями кількісної теорії грошей: металістична (ототожнення грошового обігу з товарним обміном і стверджування, що золото та срібло вже за своєю природою є грішми; гроші є простим елементом обміну, а резервній функції металевих грошей надає фундаментального значення), номіналістична (полягає у запереченні товарної природи грошей і визначенні їх якумовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості; гроші виникли як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням), кількісна (полягає у визначенні співвідношення між наявною грошовою масою та номінальною величиною ринку товарів та послуг).

Детальніше вихідні методологічні принципи кількісної теорії грошей були аргументовані відомим теоретиком XVII століття англійським ученим Д. Юмом у трактаті «Про гроші» (1752). Ідеї Юма продовжували розвиватися представниками класичного (А. Сміт, Д.Рікардо) та неокласичного напрямків кількісної теорії (Дж. Берклі, Дж. Стюарт). Кількісна теорія отримала підтримку представників класичної буржуазної політичної економії, які виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і підкреслили зв'язоктеорії грошей з трудовою теорією вартості. У зв'язку з тим А. Сміт називав гроші номінальною мірою вартості, а Рікардо запропонував створити грошову систему, яка б максимально відповідала розвитку економіки.

2.2. Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей

Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обґрунтування в працях американського економіста І.Фішера, який заперечував трудову вартість і виходив з категорії «купівельна спроможність грошей» , яка залежить від таких факторів:

М - кількість готівкових грошей в обігу (статистична);

V - швидкість обігу грошей (середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання необхідних товарів та послуг);

Р - середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів та послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1);

Q - кількість товарів (реальний національний продукт або рівень фактичного обсягу виробництва).


Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помножених на загальний рівень цін, І.Фішер наводить "рівняння обміну":

MV=PQ.                              (4)

Основні аспекти "трансакційного варіанта" І.Фішера: у "рівнянні обміну" розглядається динаміка грошових потоків на макрорівні; гроші виступають як засіб обігу та платежу; акцент на об'єктивні засади обігу грошей; у концепції йдеться лише про пропозицію грошей (Мs).

Згодом «трансакційна версія» була доповнена "кембриджською версією" кількісної теорії, представниками якої були А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. А. Пігу акцентує увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб'єктів тримати в себе певний запас грошей. До "касових залишків" належать готівкові гроші і залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути визначена за формулою:

М=к*Р*Т,                                   (5)

де М - грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах);

Р - рівень цін (ціна продукції, що реалізується);

Т - товарна маса (обсяг виробництва);

к - частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі (кембриджський коефіцієнт, що показує, яка частина фінансових активів зберігається у вигляді грошей).

Основні аспекти "кембриджського варіанта": зосереджена увага на мотивах нагромадження грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки (мікрорівень); гроші не тільки засіб обігу а й збереження та нагромадження; враховується психологічна реакція суб'єктів господарювання щодо використання готівки; центральна проблема - це проблема попиту на гроші.

2.3. Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

Всупереч уявленням про внутрішню збалансованість ринкової економіки у своїх працях Кейнс теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самостійно, без втручання держави забезпечити ефективне використання головних факторів виробництва й відповідну рівновагу розширеного відтворення.

Кейнс обґрунтував висновок, що гроші активно впливають на мотиви поведінки суб'єкта економіки та їх господарські рішення. У традиціях кембриджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів нагромадження грошей.

Трансакційний - це мотив зберігання грошей, що випливає зі зручності їх використання як засобу платежу.

Обачності - це мотив зберігання грошей як можливість розпоряджатись певною часткою своїх ресурсів у формі готівки у майбутньому.

Спекулятивний - це мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій в період очікування підвищення норми позикового відсотка. Кейнс допускає, що індивіди можуть тримати своє багатство у двох видах активів: гроші або довгострокові облігації.

Зниження норми позикового відсотка означає підвищення курсу облігацій, що забезпечує власнику дохід, і навпаки. Отже, як фактор, що регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит виступає норма відсотка.


Md=Mdt+Mds,               (6)

де Md - загальний попит на активи;

Mdt - трансакційний попит;

Mds - спекулятивний попит.

Mdt =f(Y)- функція доходу                (7)

Збільшення доходу (Y) збільшує попит на гроші для трансакційних операцій.

Mds = f(Y)-  функція відсотка.          (8)

Зниження норми (r) збільшує попит.

Md = f(Y)+ f(r).                                    (9)

Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. Так, збільшення номінального доходу викликатиме збільшення попиту на гроші, зумовленого існуванням трансакційного мотиву і мотиву обачності. Відповідно зниження норми позикового відсотка збільшує попит на гроші, зумовлений існуванням спекулятивного мотиву.

Отже, Кейнс перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму відсотка. Він перетворив гроші на один з важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв'язок грошей і цін (класична кількісна теорія).

Кейнс розробив теоретичну концепцію «керованих грошей», спираючись на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а отже, і інвестиційного процесу. Тобто Кейнс став засновником одного з напрямків теорії грошей - теорії державної грошової подітики. Як в теорії, так і на практиці особливу значимість має положення Кейнса "ро принципи здійснення «політики дешевих грошей» та пільгового кредиту. Він виступив проти спонтанних змін цін, що завдають значної шкоди ринковій кон'юнктурі і Розробив концепцію регулювання ціноутворенням та контролювання інфляції.

2.4. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії

Сучасний монетаризм - один з найважливіших напрямів західної економічної думки кінця 70-х - початку 80-х років XX ст. Мета монетаристів - модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Найяскравішою постаттю школи є М. Фрідман. Монетаристи зосереджують основну увагу на аналізі ролі грошей і грошового обігу в ділових циклах. Так, типовий діловий цикл у своєму розвитку проходить чотири фази.

Фаза стискання супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад 6 місяців, називається спадом.

Дно - точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.

Розширення - фаза циклу протягом якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.

ПІК - точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.

Схематично це зображено на рис. 2.

Час

Рис. 2. Діловий цикл

Дослідження поведінки грошей в діловому циклі, які проводили Фрідман і Шварц, дали змогу зауважити закономірність, згідно з якою темпи зростання грошової маси, що перебуває в обігу, ідуть за циклічною схемою, випереджуючи загальні тенденції ділового циклу. Фрідман і Шварц показували, що існує взаємозв'язок між зміною темпів зростання грошової маси і точками екстремумів у діловому циклі. Пропозиція грошей починає зростати до моменту досягнення дна ділового циклу а це відповідно впливає на реальний обсяг виробництва і, в свою чергу, реальний обсяг виробництва впливає на темпи зміни абсолютного рівня цін. Зміна темпів збільшення грошової маси в обігу впливає на реальний обсяг виробництва швидше ніж на абсолютний рівень цін. Крім цього, ця зміна може впливати на швидкість обігу грошей, яка під час ділового циклу змінюється, тобто прискорюється або уповільнюється. Усі ці висновки лягли в основу одного з основних напрямків сучасної теорії грошей і грошового обігу - школи монетаризму.

Слабкі сторони монетаризму:

1) ігнорується сфера виробничого відтворення;

2) монетаристи вважають сферу виробництва "чорною скринькою", внутрішні процеси якого регулюються автоматично ринковими механізмами.

Отже, теорія Фрідмана є різновидністю теорії попиту і пропозиції грошей. Він вважав, що пропозиція грошей визначається кількістю грошей, що створюється державою або банківською системою, а зміни попиту на гроші проходять повільно, на відміну від грошової пропозиції, яка змінюється часто і незалежно від змін попиту. У результаті цього попит на гроші приймається за величину, близьку до постійної, а визначальним стає надлишок пропозиції грошей.

2.5. Зближення концепцій монетаристів та неокейнсіанців у їх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах

Англійський економіст П. Браунінг виділив три школи монетаристів:

неокласичну, градуалістську, прагматичну. Спільним між ними є вираження можливості саморегуляції ринкової економіки та необхідного контролю над інфляцією як визначального напряму економічної політики.

Монетаристи-неокласики об'єднали в своїх рядах найрадикальніших прихильників монетаризму, до яких належать представники Чиказької школи під керівництвом Фрідмана.

Монетаристи-градуалісти представляли центристські позиції монетаризму. До них відносять англійську школу монетаризму на чолі з Д. Лейдером. Вони вбачали недостачу еластичності цінової структури для регулювання економічного процесу, тому пропонували «ступінчате» зниження темпів інфляції. Така політика називається грошовим градуалізмом і пропонує поступове та стабільне зниження темпів зростання грошової маси у період розвитку інфляції.

Монетаристи-прагматики найбільш стримано ставляться до ідеї повного підпорядкування всієї економічної політики контролеві над кількістю грошей в обігу. Вони вважали, що в боротьбі проти інфляції слід використовувати і фінансові важелі отримання доходів. Отже, позиції цього напряму монетаризму до кейнсіанської моделі макроекономічного розвитку є наближеними, а в деяких випадках методологічно зливаються з нею. Загальною тенденцією в розвитку теорії грошей на сучасному етапі є синтез кейнсіанської та неокласичної теорій грошей.

Теми рефератів

1. Номіналістичне трактування теорії грошей. Оцінка концепції та представники.

2. Характеристика металістичної теорії грошей. Аналіз помилок меркантелістів. Маржиналізм як методологічна основа сучасних теорій грошових відносин.

3. Основні постулати кількісної теорії грошей. Зародження, суть та еволюція.

4. Економічна теорія Туган-Барановського.

5. Ідеї та автори "кембриджської версії" кількісної теорії грошей.

6. Зміст теорії "касових залишків" та аналіз кембриджського рівняння.

7. Кейнсіанське розуміння сукупного попиту на гроші.

8. Кейнсіанська теорія "керованих грошей".

9. Кейнсіансько-неокласичний та неокейнсіанський напрямки теорії грошей.

10. Сучасні монетаристські теорії грошей.

Запитання для самоконтролю

1. Які відмінності між металістичною та номіналістичною теоріями грошей?

2. Чим характеризуються умови, за яких виникли класична кількісна теорія грошей?

3. Які основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

4. Які функції грошей визнають представники металістичної, номіналістичної та кількісної теорій?

5. Якими були причини виникнення кількісної теорії?

6. Які фактори впливають на "купівельну силу грошей" за І. Фішером.

7. У чому проявляються слабкі місця математичних підходів І. Фішера?

8. Хто з представників "кембриджської версії" кількісної теорії вніс у її розвиток найбільший доробок?

9. На чому акцентується увага представників "кембриджської версії"?

10. Де спільність математичних формул І. Фішера та представників "кембриджської версії"?

11. Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської версії кількісної теорії грошей?

12. Які основні положення доктрини Дж. Кейнса?

13. Причини перемоги цієї доктрини.

14. У чому неминучість інфляційних наслідків реалізації неокейнсіанських концепцій?

15. Що сприяло послабленню впливу поглядів Кейнса на грошово-кредитну політику?

16. В яких економічних і політичних умовах зародився сучасний монетаризм?

17. Яка мета монетаристів?


18. Які основні положення цієї теорії?

19. Що спільного між монетаризмом і кейнсіанством?

20. Які слабкі сторони цієї теорії грошей?

21. Які течії монетаристської теорії грошей ви знаєте?

22. Чому відбувається зближення позицій монетаристів і неокейнсіанців?

23. У чому проявляється хибність їх поглядів?

24. Охарактеризуйте стан економічної політики держави та грошово-кредитної політики НБУ за 1991-1995 роки.

25. Які завдання ставила грошова реформа?            

26. Які умови потрібні для впровадження рекомендацій монетаристських теорій?

27. Чому поновився інфляційний процес в Україні?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28424. Правовой режим делегаций и дипломатических миссий на международных конференциях 159.82 KB
  Правовой режим делегаций и дипломатических миссий на международных конференциях Международные конференции конгрессы являются традиционной формой многосторонней дипломатии и представляют собой совещания или встречи делегаций разных стран созываемые с целью изучения и разрешения проблем представляющих взаимный интерес1. Иногда однако эти собрания именовались конференциями как например Лондонская конференция 1830 1833 после провозглашения независимости Бельгии Лондонская конференция 1912 1923 по окончании балканских войн Парижские...
28425. Дипломатическое право международных организаций 146.57 KB
  представительства и миссии при международных организациях; Каждый член международной организации имеет право учреждать при ней постоянные представительства или постоянные миссии наблюдателей для выполнения таких функций: обеспечение представительства государства что посылает; поддержание связи между государством что посылает и международной организацией; обеспечение участия государства что посылает в деятельности организации и защиты ее интересов и т. Назначение членов представительства и его главы не требуют согласия или разрешения...
28426. Дипломатическое право 27.5 KB
  Позднее организация дипломатии из Италии была перенята по всей Европе а затем стала определяющей и для всего зарождающегося международного права. постоянные консулы стали общепринятым институтом в практике защиты интересов своих торговых людей большинства стран Западной Европы Новым моментом развивающегося дипломатического права следует считать образование и развитие международных организаций. мы можем говорить о процессе превращения б посольского права в дипломатическое т.
28427. Дипломатические представительства 86.5 KB
  На практике если посольство не получило специальной экзекватуры на консульский округ оно может заниматься консульскими делами через министерство иностранных дел. Если этого не учитывать то местные власти не смогут предпринять необходимых действий по просьбам обращенным к ним непосредственно пока они не получат согласия министерства иностранных дел. Статья 70 обязывает чтобы консульский округ входящий в ведение дипломатического представительства был определен и фамилии сотрудников посольства которые назначены в консульскую секцию...