17818

ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ (РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ)

Лекция

Деньги и денежные системы

ЛЕКЦІЇ ПО ДИСЦИПЛІНІ ГРОШІ ТА КРЕДИТ ТЕМА 8. ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПЛАН 8.1. Загальна характеристика фондового ринку. 8.2. Регулювання фондового ринку. 8.3. Інструментарій фондового ринку. 8.1. Загальна характеристика...

Украинкский

2013-07-05

165.5 KB

4 чел.

ЛЕКЦІЇ ПО ДИСЦИПЛІНІ "ГРОШІ ТА КРЕДИТ"

ТЕМА 8. ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ (РИНКУ

ЦІННИХ ПАПЕРІВ)

ПЛАН

8.1. Загальна характеристика фондового ринку. 

8.2. Регулювання фондового ринку.

8.3. Інструментарій фондового ринку. 

8.1. Загальна характеристика фондового ринку

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Історія бірж налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового розвитку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у першому столітті до нашої ери.

Слово "біржа" походить від латинського слова "burse" (гаманець), яке пов'язане з містом Брюгге (Нідерланди) та з купецькою династією Ван дер Бурсів.

Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен (1531 р.), який відіграв в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Згодом за Антверпеном котирування майже всіх цінних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж (поч. XVIII ст.), на якій велася торгівля облігаціями позик Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Індії.

Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів, тобто поява державних (казначейських) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передовсім Англії, Франції та Німеччини,

Зараз світовий фондовий ринок розвивається за такими трьома основними напрямками:

  1.  відбувається удосконалення автоматизованих систем фондових операцій
    (окремі комп'ютерні системи поєднуються у всесвітню мережу електронної комунікації);
  2.  створення нових видів і модифікацій цінних паперів;
  3.  збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності відповідно до
    загального процесу економічної інтеграції країн.

До цих трьох напрямів Україні треба додати ще кілька своїх, актуальних тільки для неї, напрямів розвитку фондового ринку, а саме: своєчасне становлення системи державного регулювання фондового ринку, сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку, створення сучасної інфраструктури фондового ринку, зокрема депозитарію, забезпечення умов для конкуренції в середовищі посередників у фондовій діяльності, розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України .

Подібно до фінансового ринку, фондовий ринок можна умовно поділити на ряд частин - секторів (табл. 4).

Таблиця 4 Сектори фондового ринку

Критерії класифікації

Сектори ринку

1   Спосіб розміщення цінних паперів

первинний ринок; вторинний ринок

Продовження табл. 4

Критерії класифікації

Сектори ринку

2. Вид розміщення цінних паперів

ринок, на якому цінні папери розміщуються прямим зверненням емітента до покупця; ринок, на якому цінні папери розміщуються через інституціонального інвестора

3. Місце операцій з цінними паперами

повна фондова біржа; позасписковий біржовий ринок; торгівля "з прилавка"; "третій ярус"

4. Економічна природа цінних паперів

ринок боргових цінних паперів; ринок пайових цінних паперів; ринок похідних цінних паперів

5. Суб'єкти випуску цінних паперів

ринок державних позик; ринок муніципальних позик; ринок цінних паперів підприємств і організацій

6. Термін обігу цінних паперів

ринок цінних паперів з установленим терміном обігу; ринок цінних паперів без установленого терміну обігу

7. Механізм виплати доходу

ринок цінних паперів з фіксованим доходом; ринок цінних паперів зі змінним доходом

8. Територія обігу цінних паперів

місцевий ринок цінних паперів; національний ринок цінних паперів; міжнародний ринок цінних паперів

9. Поведінка суб'єктів ринку

"ведмежий ринок"; "бичачий ринок"

Характеристика секторів фондового ринку.

1. Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андеррайтинг).

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл.

Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця,
або передачею всієї емісії чи її частки посереднику
(інституційному інвестору), який
бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

  1.  Існує кілька місць проведення операцій з цінними паперами, причому кожне
    з них призначено для компаній із різними ризиками і обсягами діяльності. Найбільш
    відомим, престижним та ефективним місцем є
    повна фондова біржа, тобто
    організаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що
    утворюється торговцями фондових цінностей (у країнах з розвинутими фондовими
    ринками для того, щоб біржа прийняла акції для торгу, корпорація повинна мати не
    менше п'ятирічного стажу бездоганної роботи і продавати через біржу не менше 25
    % своїх акцій, тобто бути великою і надійною).

Позасписковий біржовий ринок обслуговує компанії, які не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: трирічний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 % своїх акцій.

Торгівля "з прилавка" здійснюється цінними паперами підприємств, результати діяльності яких не дають їм змоги потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована.

"Третій ярус" - це теж позабіржовий ринок, відмінність його від торгівлі "з прилавка" полягає в тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладання угод, що і на біржі.

  1.  Відповідно до економічної природи цінних паперів фондовий ринок
    поділяється на ринки:
    боргових, пайових цінних паперів та похідних від них.
  2.  На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації державних
    (центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондовому ринку
    підприємств - цінні папери приватного сектора.
  3.  і 7. Залежно від терміну, на який залучаються фінансові ресурси, фондовий
    ринок поділяється на ринки цінних паперів
    з установленим терміном обігу і без такого,
    а за механізмом виплати доходів - на ринки цінних паперів з фіксованим і змінним
    доходом.

  1.  З урахуванням територій, на яких розміщуються цінні папери, ринки
    поділяються на місцеві, національні,
    міжнародні.
  2.  Враховуючи поведінку суб'єктів ринку, виділяють ринок, на якому переважають
    учасники, що розраховують на зниження цін і продають з надією купити пізніше, коли
    ціни знизяться ще більше, -
    "ведмежий ринок", та ринок, на якому переважають суб'єкти,
    котрі купують з розрахунком на підвищення цін- "бичачий ринок".

Споживачами капіталу на фондовому ринку виступають органи влади і підприємства. Постачальниками капіталу є суб'єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства. Органи влади виступають тільки як боржники.

Капітал, що живить фондовий ринок, має властивості вразливості, мобільності і рідкісності. Уразливість - гроші, що вкладені у цінні папери, легше втратити (повністю або частково), ніж ті, що лежать у гаманці. Мобільність - зважаючи на свою вразливість, капітал реагує на щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі. Рідкісність -капітал рідкісний у всьому світі і скрізь має величезний попит.

Загальними принципами функціонування фондового ринку є:

упорядкованість (наявність "правил гри", контролю за їх виконанням);

прозорість (ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів,
угоди, стан попиту і пропозиції тощо);

відкритість (на ринку не повинні існувати штучні бар'єри для входу й виходу);

рівність можливостей (недопущення переваг будь-якого суб'єкта ринку над
іншими);

спокій (ринок не може бути "бурхливим", бо інакше дрібні інвестори, що є
його опорою, залишать ринок);

- збалансованість (відповідність масштабів оптового ринку роздрібному).
Предметом торгівлі виступають цінні папери,

У науковій економічній літературі є різні визначення "цінного паперу". Так:

1) цінний папір-це боргове зобов'язання, яке можна перевідступити комусь іншому, забезпечуючи в такий спосіб постійний рух коштів;

2) цінний папір - це документ що засвідчує право власника документа на частку майна емітента цього паперу;

3) цінний папір - це документ, що забезпечує відповідні майнові і немайнові права його власника, може самостійно обертатися на ринку як об'єкт купівлі-продажу та інших операцій, і бути джерелом регулярного або одноразового доходу;

4) цінний папір  - це грошовий документ, що засвідчує право власності чи відносини позики, визначає відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником (передбачає, як правило, виплату доходу у вигляд і дивідендів або відсотків, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" в нашій країні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів: акції, облігації, скарбничі зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі та приватизаційні папери.

Учасників фондового ринку можна класифікувати як:

-  споживачі (підприємства, органи влади);

- постачальники (домогосподарства, підприємства, зокрема, неприбуткові,
інституціональні інвестори -банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди і страхові
компанії);

- торговці цінними паперами.

покупцеві, і вторинного ринку, де і розгортається боротьба за одержання зиску від обігу цінного паперу.

8.2. Регулювання фондового ринку

Правове регулювання ринку цінних паперів має на меті впорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку з метою узгодження інтересів всіх його суб'єктів.

Правове регулювання поділяється на міжнародне, державне регулювання і саморегулювання. Воно є системою, що містить:

органи, які регулюють ринок;

законодавчі та підзаконні акти;

етику фондового ринку;
-  традиції та звичаї.

Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України передбачено, що національна система правового регулювання ринку має виконувати такі функції-"

визначення головних напрямків розвитку фондового ринку та ролі учасників
цього ринку;

створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого
оточення;

створення перешкод та встановлення відповідальності за дії, які можуть
призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції та
омани інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами,
зокрема щодо довірчих операцій.

Нині українська модель фондового ринку ґрунтується на детальних правилах і процедурах, що охоплюють майже всі аспекти діяльності суб'єктів ринку. Разом з цим фондовому ринку притаманні певні негативні риси, зокрема: інформаційна недостатність, обмеженість прав акціонерів, ігнорування деяких законодавчих вимог.

Головним принципом регулювання обігу цінних паперів є зіставлення всього попиту і пропозиції цінних паперів незалежно від місця існування такого попиту і пропозиції. Таке регулювання має наметі:

включити у процес котирування всі зацікавлені сторони;

встановити єдину ціну на ті чи інші цінні папери;

- запобігти можливості монопольного встановлення цін;
-  обмежити ризики інвесторів;

- уникнути роздроблення національного фондового ринку на окремі нерівноцінні
сегменти.

Зазначену мету регулювання можна досягти за рахунок створення єдиної національної системи котирування та обліку цінних паперів. Однак функціонування

такої системи зовсім не означає, що в країні має існувати лише одна фондова біржа, на якій котируються всі цінні папери (наприклад, у США є 7 фондових бірж і єдина система котирування полягає в тому, що відповідними цінними паперами торгують на відповідних біржах; у Франції цінні папери котируються в єдиній системі бірж, а зберігаються й обліковуються в одному національному депозитарії; більшість країн має по одній фондовій біржі і одному національному депозитарію).

В Украіні нині не існує єдиної системи котирування цінних паперів, торги проводяться окремо на п'ятьох біржах; Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, Придніпровській фондовій біржі, а також на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі (державними цінними паперами). Окремо від біржового функціонує позабіржовий ринок. Національний депозитарій знаходиться в початковій стадії, оскільки його було створено лише у березні 1999 року. Засновники: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (430 акцій за ціною 10 тис. грн. за 1 акцію) і НБУ (22 акції), комерційні банки, інвестиційні компанії і саморегулювальні організації (48 акцій).

Національний депозитарій є центральним елементом депозитарної системи країни і забезпечує функціонування єдиної системи обліку та обігу цінних паперів, а також інтеграцію національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних організацій.

Водночас необхідно зупинитися на міжнародному правовому регулюванні фондового ринку, яке здійснюється двома способами: в системі окремих міжнародних договорів і в системі міжнародних організацій. У першому випадку дві або декілька країн домовляються про режим допуску і обігу своїх цінних паперів на територіях укладанням договорів між ними. У другому - міжнародне правове регулювання - це регулювання поведінки учасників ринку цінних паперів, що встановлюється в системі конкретної міжнародної організації (Європейського союзу – European Union і Міжнародної організації комісій з цінних паперів – International Organization of Securities Commission - IOSCO).

Крім міжнародного правового регулювання фондового ринку, є державне регулювання та саморегулювання.

Під державно-правовим регулюванням фондового ринку розуміють регулювання ринкових відносин щодо цінних паперів, яке здійснюється уповноваженими державними органами країн створенням нормативно-правових актів, їх використання, встановлення контролю за дотриманням цих актів всіма суб'єктами ринку.

Основними елементами державного регулювання фондового ринку є:

- законодавчі та підзаконні акти;

- органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб'єктів ринку цінних паперів;

- непряме втручання держави у фондовий ринок.

Отже, головним завданням державного регулювання фондового ринку є узгодження інтересів всіх суб'єктів ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.

1. За допомогою державних нормативних актів регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:

механізм реєстрації емісії цінних паперів;

відкритість інформації про емітентів;

порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;

мінімум норм поведінки учасників ринку;

процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;
- облік та звітність.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, подані в табл. 6.

Основні законодавчі акти, що регулюють ринок цінних паперів в Україні

 Таблиця 6

Законодавчий акт

Основний зміст

Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" (1991 р.)

Визначає поняття цінних паперів, їх види; регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів; визначає правовий статус і організаційні засади фондових бірж

Закон України "Про господарські товариства" (1991 р.)

Визначає поняття і види АТ, правила їх створення та діяльності; права й обов'язки учасників і засновників

Закон України "Про приватизаційні папери" (1992 р.)

Визначає поняття і види приватизаційних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання та погашення

Закон України "Про банки та банківську діяльність" (1991 р.)

Встановлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цінними паперами

Декрет КМУ "Про довірчі товариства" (1993 р.)

Визначає поняття довірчого товариства як інституціона-льного інвестора, особливості їх створення і діяльності

Указ ПУ "Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" (1994 р.)

Визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок їх створення, умови діяльності; вводить поняття "інвестиційний сертифікат" як вид цінних паперів


Продовження табл. 6

Законодавчий акт

Основний зміст

Постанова ВРУ "Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України" (1995р.)

Визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (1996 р.)

Визначає напрями державного регулювання ринку цінних паперів в Україні

Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (1997р.)

Визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі та правила електронного обігу

Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект держрегулювання, тобто впроваджених правил , обов'язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Однак існує і конкретний аспект регулювання - конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісії, ліцензування діяльності тощо).

2. У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою.

У більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.

В Україні - це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, основними завданнями якої є:

формування і забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо
розвитку і функціонування ринку цінних паперів в країні, сприяння адаптації
українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з
питань функціонування в Україні фондового ринку;

забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України
з питань функціонування фондового ринку;

організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту
інтересів суб'єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців
цінними паперами та інших фінансових посередників;

підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку,
створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового
ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;

узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску
та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення;

узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування
та розвитку добросовісної конкуренції на фондовому ринку.

3. Важелями непрямого втручання держави на фондовий ринок е:

податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у
фінансових ресурсах;

регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового
відсотка;

зовнішньоекономічна політика ~ регулювання операцій з іноземними
валютами, експортно-імпортних операцій тощо,

гарантії держави за позиками приватного сектора;

вихід держави на ринок позикових кап/талів, що створюють пряму
конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами,

Загалом засадами державного регулювання фондового ринку є законодавство і контроль. Контрольну функцію держави на ринку цінних паперів виконує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Механізм конролю за учасниками фондового ринку містить такі заходи:

проведення планових і позапланових перевірок діяльності учасників,

на підставі аналізу різноманітної інформації з'ясування всіх обставин
порушення законодавства;

створення системи внутрішнього контролю за допомогою впровадження в
діяльність професійних учасників процедур самоконтролю.

Світовий фондовий ринок знає такі види контролю

перевірка учасників "на вході" до ринку;

реєстрація приватних осіб на "відфільтровування" потенційних порушників;

моніторинг фондової діяльності;

виїзди на місця та надання права співробітникам контролюючих органів
самостійно вирішувати питання проведення перевірок.

Саморегулювання фондового ринку- це нормативне регулювання ринкових відносин щодо цінних паперів, яке здійснюється саморегулювальними організаціями (Інститутами).


 

Саморегулювальні організації фондового ринку - це об'єднання суб'єктів фондового ринку, що встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури.

Основними рисами саморегулювання фондового ринку є;

саморегулювання здійснюється на підставі або відповідно до державного
регулювання, але не замінює останнього;

саморегулювання ґрунтується на принципах добровільності та вигідності
участі;

самоорганізація і владні повноваження, які виходять із самоуправлінських
початків - це основа саморегулювання фондового ринку.

Головними функціями саморегулювання фондового ринку є:

  1.  виступає допоміжним засобом (щодо державного регулювання)
    впорядкування фондового ринку;
  2.  здійснює регулювання замість державних органів у випадках, коли останні
    делегують частину своїх повноважень саморегулювальним організаціям;

3) сприяє забезпеченню ринку цінних паперів;

           4) інші.

Для того, щоб саморегулювання змогло виконувати свої функції, воно повинно відповідати таким вимогам, як:

послідовність;
-  раціональність;

концептуальність.

Основні ознаки організацій, що саморегулюють фондовий ринок: -   - добровільність об'єднання;

наявність різноманітних видів діяльності;

захист інтересів членів організації;

встановлення для своїх членів "правил гри" на ринку;

виконання низки регулюючих функцій, які недоцільно виконувати державі.

Саморегулювальна організація:

забезпечує захист від неправомірних дій інших учасників СРО;

розробляє правила, які обмежують маніпулювання цінами під час проведення
операцій з цінними паперами;

здійснює контроль за виконанням санкцій та заходів, що застосовуються
до учасників СРО;


- розробляє правила та стандарти здійснення своїми учасниками професійної
діяльності і проводить контроль за їх дотриманням.

Учасники СРО мають право.

брати у встановленому порядку участь у роботі СРО;

виступати з пропозиціями та зауваженнями, пов'язаними з діяльністю СРО,
її органів;

безкоштовно брати участь у первинних торгах акціями приватизованих
підприємств, що виставляються на продаж Фондом держмайна України;

бути звільненими від сплати разового абонемента споживача на первинних
торгах ФДМУ;

бути звільненими від сплати реєстраційного збору за акредитацію брокерської
контори на фондовій біржі;

- довгострокової оренди брокерського місця на пільгових умовах.

До саморегулювальних організацій належать: фондові біржі, асоціації дилерів і брокерів, інвестиційних фондів, банківських установ та Інших (на середину 1999 року в Україні було 9 СРО: Донецька фондова біржа, Київська МФ6, Позабіржова фондова торговельна система, Придніпровська ФБ, Українська ФБ, Південноукраїнська торговельно-інформаційна система, Асоціація учасників фондового ринку, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу).

Біржове регулювання фондового ринку здійснюється за допомогою фондових бірж, головним принципом роботи яких є забезпечення ліквідності ринку за рахунок укладання масових угод, встановлення незначної відмінності між цінами покупця і продавця, а також між цінами послідовно укладених угод.

Для цього біржа обмежує кожен крок емітента, покупця і продавця жорсткими правилами, серед яких:

- порядок допуску цінних паперів до торгів;

порядок торгівлі;

умови і порядок оплати цінних паперів;

- зобов'язання членів біржі щодо організації належної інформації;

- внутрішній розпорядок роботи тощо.

Великий досвід операцій з цінними паперами, що нагромаджуються протягом століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку та особливості національної політики й менталітету нації.

8.3. Інструментарій фондового ринку

Державні (муніципальні) цінні папери - це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів. Основні цілі випуску державних ЦП;

фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на
покриття дефіциту випускаються ЦП);

регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом
для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань
означає збільшення грошової маси);

касове виконання державного бюджету (передбачає використання
короткострокових ЦП для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати
короткостроковий розрив між доходами і видатками);

згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких
випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю
надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);

забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої
активи у державні ЦП, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й
безризиковий товар).

Існує кілька способів первинного розміщення державних ЦП; -аукціон;

відкритий продаж (ЦП продаються всім, хто бажає);

індивідуальне   розміщення   (продаж   державних   ЦЛ   окремим
інституціональним інвесторам або приватним особам).

Муніципальні ЦП випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.

Характерні особливості муніципальних ЦП.

за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні
їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу,

за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

здебільшого мають неринковий характер;
- доходи на такі ЦП, як правило, не оподатковуються;

можуть бути іменними і на пред'явника;

- під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх
емітентом.

За типом забезпечення МЦП класифікуються:

облігації під загальне зобов'язання (це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'язань емітент на себе не бере. Випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);

облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);

облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);

облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).

Українські державні та місцеві цінні папери

Основними видами вітчизняних ДЦП є:      

-  ОВДП;

казначейські зобов'язання (векселі);
- депозитні сертифікати НБУ;

приватизаційні папери;

ЦП, що розміщуються за кордоном.

ОВДП-ЦП, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

ОВДП емітуються з початку 1995 року. Первинне розміщення відбувається на УМВБ.

Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральним агентом виступає НБУ. Спосіб розміщення облігацій - з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій - дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснюватися іноземними інвесторами через уповноважені українські банки.

Казначейські зобов'язання України - вид ЦП на пред'явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Казначейські зобов'язання бувають:

довгострокові - від 5 до 10 років;      

середньострокові - від 1 до 5 років;
- короткострокові-до 1 року (Мінфін України).

Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України "Про цінні папера та фондову біржу" вексель — ЦП, що засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.

Депозитний сертифікат НБУ - це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Приватизаційні папери - це вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне одержання під час приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Серед державних ЦП, що розміщуються за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника і кошти, одержані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.

Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу":

акція - ЦП без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації АТ.

Акції класифікуються за такими критеріями:

- місцерозміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному
ринку);

- форма розпорядження (акції на пред'явника та іменні);

права власника (акції прості та привілейовані);

вигляд (акції у документарній та бездокументарній формах).

На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції і американські депозитні свідоцтва.

В іменній акції зазначається ім'я власника - тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

           Прості акції не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, враховуючи розмір прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право

голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна АТ за його ліквідації, не дають власнику права голосу.

Бездокуметарна форма випуску акцій - це запис у комп'ютері (обліковий запис), який є підтвердженням права власності на ЦП.

У США, Канаді, Англії та у деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:

кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються
і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості
акції);

некумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було
оголошено про їх виплату);

привілейовані акції із часткою участі (дають власникам право на отримання
додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції
перевищують цю суму);

конвертовані (можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій);

привілейовані акціі із ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці
акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);

ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);

підпорядковані (деякі АТ випускають привілейовані акції різних класів з
різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу
дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого
класу).

В Україні можуть випускатися такі види акцій:

- іменні прості;

іменні привілейовані;

на пред'явника прості;

на пред'явника привілейовані.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди; назва АТ; рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.

До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:

- облігації підприємств (організацій);

- депозитні та ощадні сертифікати;

- векселі.

Облігації підприємств - це вид боргових ЦП, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу.

За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску - на купонні (мають купони, за якими виплачуються відсотки) та безкупонні.

За строком обігу облігації бувають.

- короткострокові (до 1 року);

середньострокові (від 1 до 5 років);
-  довгострокові (понад 5 років);

вічні (не передбачають остаточного погашення).

За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути, брак фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).

За способом виплати доходу облігації класифікуються:

на відсоткові облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою
фіксованого відсотка);

безвідсоткові облігації (не передбачають виплати відсотка);

кумулятивні (відсоток є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається
до претензій власника);

облігації з плаваючим курсом (дохідність змінюється залежно від існуючих
відсоткових ставок, але має встановлений мінімум);

двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній
валюті, а погашення - в іншій);

облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо
отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації бувають внутрішні та міжнародні (євроноти -короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації - випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Депозитні ощадні сертифікати банків - це письмові свідоцтва комерційних І ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів та відсотків на них. Відмінність між депозитними І ощадними сертифікатами полягає у тому, що перші призначено для юридичних осіб, другі-для громадян (США, Росія).

             Українське законодавство не робить відмінності між депозитними і ощадними сертифікатами. Так, згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків на нього

           Ощадні сертифікати бувають строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.

            Вексель - це ЦП, що засвідчує забезпечене зобов'язання сплатити у зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником - простий вексель, а також боржником чи іншою особою - переказний вексель.

            На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу - за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук у руки. Ця властивість забезпечує векселям можливість:

виступати як засіб кредитування;

прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;

служити інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

замінювати низку бартерних операцій.

             Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 року, до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

            Векселі випускаються на спеціальних бланках, які купують векселедавці в НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:

- інвестиційні сертифікати;
- варанти;

- опціони,

- ф'ючерси;

- форварди.

            Інвестиційний сертифікат - це ЦП, який випускається Інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант- ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (протягом встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих та привілейованих акцій і облігацій.

Опціон- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опцюн на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс- стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата або розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання тільки за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше 2 років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП та фондового ринку.

Форвардний валютний контракт - це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць віддати укладання угоди).

Метою форвардних валютних контракт/в є здійснення хеджування зміни депозитних ставок або мінімізація ризиків від зміни курсу валют Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ШОК) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП - це фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій - з'явилися на українському ринку у 1993 -1994 роках як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв -обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети, що дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати - боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30004. Применение оптимальных способов преобразования и регулирования социальных отношений и процессов в жизнедеятельности людей 118.18 KB
  Политические и социально-экономические катаклизмы, вызванные резким переходом страны от социалистической системы хозяйствования к капиталистической, создали благоприятную почву для роста преступности, коррупции, разрыву между доходами богатых и бедных
30006. Анализ коммуникационных связей и деятельности на предприятии в системе руководитель-подчиненный. Общая характеристика организации ООО «Весна» 380 KB
  Коммуникация это связующие нити объединяющие взаимозависимые части организации. Коммуникация является жизненно важной системой организации : если каким то образом ликвидировать потоки сообщений в организации то она прекратит свое существование. Коммуникация предоставляет средства для выработки и исполнения решений осуществления обратной связи и корректировки целей и процедур деятельности организации в соответствии с требованиями ситуации. Организационная коммуникацияэто процесс с помощью которого руководители развивают...
30007. Обоснование содержания экспериментальной Программы адаптивной физической реабилитации и методики использования ее средств на различных формах занятий для улучшения рессорных функций стопы при плоскостопии у детей среднего школьного возраста 328.06 KB
  1 Общая характеристика строения и видов нарушений свода стопы___6 1. Слабость мышц поддерживающих своды стопы является одним из условий нарушений нормального свода стопы что в конечном счёте может привести к патологическим изменениям не только стопы но и всего опорнодвигательного аппарата ОДА а также к нарушению сердечно сосудистой и нервной системам. Плоскостопие нарушает рессорные функции стопы почти пропадает амортизация и при ходьбе вся отдача встряска достается голени и тазобедренному суставу что может привести к...
30008. РАЗВИТИЕ ПОЗНАВАТЕЛЬНОГО ИНТЕРЕСА У УЧАЩИХСЯ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА ЧЕРЕЗ ПРОЕКТНУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ 146.09 KB
  3 Методы приемы стимулирования познавательной и развивающей деятельности. МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПРОЕКТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ.2 Использование проектной деятельности на уроках в начальных классах. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ПО ВЫЯВЛЕНИЮ УРОВНЯ РАЗВИТИЯ ПОЗНАВАТЕЛЬНОГО ИНТЕРЕСА МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ ПРОЕКТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ39 3.
30009. ОЦЕНКА СОРТОВ ЯБЛОНИ ПО УСТОЙЧИВОСТИ К БОЛЕЗНЯМ И ВРЕДИТЕЛЯМ В РУП «УЧХОЗ БГСХА» 139 KB
  Учет болезней плодовых культур. Учет вредителей плодовых культур. Плодоводство это возделывание плодовых культур дающих съедобные и пригодные для технической переработки плоды и ягоды. Культивирование плодовых деревьев кустарников и травянистых растений составляет предмет плодоводства.
30010. Технология выполнения технического обслуживания и ремонта передних управляемых мостов трактора МТЗ – 80/82 347.93 KB
  Самоблокируемый дифференциал переднего ведущего моста МТЗ-82 состоит из корпуса, представляющий собой две половины, в котором размещены конические шестерни полуосей, торцовые поверхности которых опираются на торцы нажимных чашек. Шестерни входят в зацепление с сателлитами
30011. Организация нестационарных форм социального обслуживания пожилых и инвалидов 76.25 KB
  Социальные проблемы лиц пожилого возраста и их отражение в государственной социальной политике 1. Социальные проблемы лиц пожилого возраста и их меры социальной поддержки инвалидов в Артемовском городском округе II. Анализ деятельности организации социальной защиты как фактора обеспечения экономической безопасности населения Артемовского городского округа на примере Управления Социальной защиты населения Артемовского городского округа.1 Общая характеристика современного состояния института социальной защиты...
30012. Определение возможности использования нетрадиционного сырья, полученного из пивной дробины в производстве пряников 590.53 KB
  При их изготовлении применяют пряности и другие вещества не только улучшающие вкус и аромат но и ускоряющие усвоение этих изделий [3]. Также под пищевыми волокнами растительные диетические волокна балластные вещества подразумевается группа компонентов пищи которые не расщепляются ферментами желудочнокишечного тракта человека. Изучение физиологических свойств пищевых волокон показало что они обладают способностью связывать воду с растворенными в ней низкомолекулярными веществами нормализовать микрофлору кишечника связывать и...