17889

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА. ЗАГАЛЬНОЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ЕКОНОМІЧНІ ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ

Лекция

Мировая экономика и международное право

Тема 1 . СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА. ЗАГАЛЬНОЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ЕКОНОМІЧНІ ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ ПЛАН Поняття світового господарства 2. Загальне поняття €œміжнародна економіка€ 3. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії. Пре...

Украинкский

2013-07-06

277 KB

2 чел.

Тема 1 .  СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО  ЯК  ЦІЛІСНА СИСТЕМА. ЗАГАЛЬНОЦИВІЛІЗАЦІЙНІ  ЕКОНОМІЧНІ ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ

ПЛАН

  1.  Поняття світового господарства

2. Загальне поняття “міжнародна економіка”

3. Загальноцивілізаційні економічні  ознаки та критерії.

Предметом курсу “міжнародна економіка” є багаторівневий комплекс економічних відносин між країнами, їх угрупованнями. Міжнародна економіка також вивчає відносини між окремими економічними суб’єктами, що знаходяться в різних країнах: окремими людьми, домогосподарствами, підприємствами, державними і громадянськими установами.

Особлива увага приділяється вивченню економічного механізму функціонування міжнародної економіки, тобто міжнародних правовим нормам, економічним угодам, діяльності міжнародних економічних організацій.

Об’єктом вивчення міжнародної економіки є не одиничні, випадкові явища, процеси в міжнародній сфері, а ті, що постійно відновлюються, повторюються. Тобто виявляються закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва, формуванні міжнародної економічної політики.

При вивченні міжнародної економіки користуються досягненнями різних напрямків економічної думки: марксистської, класичної, неокласичної, неокейнсіанської, монетаристської. Вчені дотримуються різних поглядів щодо чинників, які визначають місце країни в системі міжнародного поділу праці, ролі державної політики в регулюванні зовнішньоекономічної сфери тощо.

Теоретичною основою вивчення міжнародної економіки є політична економія, мікро- і макроекономіка. Об’єднання цих дисциплін з теоріями міжнародного бізнесу, міжнародного маркетингу і менеджменту, міжнародних фінансів дало можливість створити теорію міжнародної економіки.

Основними поняттями теорії міжнародної економіки є: світовий ринок, світове господарство, відкритість національної економіки, лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, міжнародний поділ праці, міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили.

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Можна поділити МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

На сучасному етапі функції ядра глобальної економіки переходять до низки найрозвинутіших країн, які відрізняються розвинутим соціально-ринковим господарствам; найбільшою вичерпаністю джерел і факторів індустріального розвитку; провідною роллю у світовій економіці, що дає змогу активно залучати до господарського обігу власні і чужі ресурси. Крім того МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми міжнародних економічних відносин.

Між країнами існують різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Наприклад, для нормального функціонування науково-технічних зв’язків між країнами необхідним є міжнародний ринок науково-технічної продукції. Крім того МЕВ - це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь (рис. 1).

Рис. 1.1. Формування системи міжнародних економічних відносин

Продукт може вироблятися на основі кооперації виробничих ресурсів двох або декількох країн. Суб’єкти із різних країн можуть обмінюватися товарами внаслідок чого виробництво і споживання певного товару буде знаходитись в різних країнах. Міжнародні відносини розподілу — це відносини, які виникають з приводу а) розподілу факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили) між країнами; б) розподілу продуктів економічної діяльності серед суб’єктів із різних країн; в) розподілу доходів між учасниками МЕВ.

Залежно від об’єкту МЕВ, вони поділяються на торговельні, валютно-фінансові, виробничі, науково-технічні тощо. Більш докладніше ці відносини будуть розглянуті в наступних лекціях, а зараз зазначимо, що всі вони у сукупності утворюють систему. Однією із системних характеристик цієї системи є взаємозв’язок її окремих елементів. Наприклад, спільне виробництво складної техніки економічними суб’єктами із різних країн (виробничі відносини) може супроводжуватись торгівлею окремими компонентами, деталями між ними (торговельні відносини), науково-технічним обміном (науково-технічні відносини).

МЕВ між окремими європейськими державами, а також в межах окремих регіонів (Європа - Північна Африка, Європа - Близький Схід та ін.) виникли порівняно давно. Ці відносини були спочатку виключно двосторонніми, вузькорегіональними. Дійсно міжнародними економічні відносини стають з виникненням світового господарства, появи взаємозалежності національних економік.

В процесі розвитку міжнародної економічної системи відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами; групами країн; підприємствами і організаціями, які знаходяться в різних державах. Характерно, що процеси взаємодії країн, їх співробітництва мають суперечливу природу. Діалектика МЕВ полягає в тому, що прагнення держав до економічної незалежності, укріпленню національних господарств обумовлює в кінцевому рахунку все більшу інтернаціоналізацію економічного життя країн.

1. Поняття світового господарства

Друга половина XX ст. характеризується подальшим збільшенням масштабів господарської діяльності, розширенням зв'язків між різноманітними країнами, поглибленням міжнародного поділу праці. Немає країн, що не взаємодіяли б між собою економічно, не були б включені в систему виробничих відносин і взаємозалежностей. В даний час весь світ - арена взаємозалежної господарської діяльності людей. У економічній літературі й у повсякденній промові широко використовуються поняття "світова економіка", "світове (глобальне) господарство". Світ при усій своїй складності і суперечливості в економічному відношенні являє собою визначену цілісність, єдність.

Світова економіка розкриває найсуттєвіші прояви економічного життя, яке розгортається і функціонує на рівні домашніх господарств, фірм, підприємств, транснаціональних корпорацій, різноманітних галузей, окремих країн, але неодмінно має міжнародне забарвлення.

Важливою категорією міжнародної економіки є світове господарство (СГ) - сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях. Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку:

  1.  Великі географічні відкриття ХУ-ХУІ століть - промислова революція (кінець 18 - початок 19 ст.).
  2.  Промислова революція - кінець ХІХ-початок ХХ ст.
  3.  Кінець ХІХ-початок ХХ ст. - 60-ті роки ХХ ст.
  4.  60-ті роки ХХ ст. - теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:

лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами;

активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;

в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі - Міжнародний валютний фонд - Світовий банк;

подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва.

Процеси лібералізації, відкриття національних економік приводять до таких наслідків: а) посилення конкуренції між національними та закордонними виробниками, банкрутств вітчизняних підприємств; б) зміни відносних цін; в) структурних зрушень. Не завжди лібералізація зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом обумовлює підвищення ефективності функціонування національної економіки. Наприклад, в Чилі в результаті великомасштабної лібералізації, замість того, щоб модернізуватись, значна частина промислового сектору практично зникла.

У економічній літературі немає єдиного розуміння термінів «світова економіка», «світове господарство». Оскільки ці терміни мають широку сферу застосування, дослідники підкреслюють важливі з їхньої точки зору аспекти. У вітчизняній літературі можна виділити декілька підходів.

1. Світове господарство визначається як сукупність національних господарств, взаємопов`язаних системою міжнародного поділу праці, економічних і політичних відносин.

У цьому визначенні домінантами виступають національно відособлені країни поза залежністю від того, чи їх виробництво орієнтовано на внутрішній або зовнішній ринок. При такому підході затушовуються причини, що визначають взаємозв'язок, стан і перспективи розвитку світового господарства.

2. Світове господарство трактується як система міжнародних економічних взаємовідносин, як універсальний зв'язок між національними господарствами. 

Подібної концепції дотримуються багато західних дослідників, зокрема, вважаючи, що міжнародна економічна система включає і торгівлю, і фінансові відносини, а також нерівний розподіл капітальних ресурсів і робочої сили. У даному випадку з поля зору дослідників випадає виробництво, яке багато в чому визначає міжнародні економічні взаємозв'язки.

3. Світове господарство визначається як економічна система, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин, у тій мірі, у якій ті національні господарства, що входять до світового господарства мають визначену сумісність на кожному з трьох названих рівнів.

У такому підході знаходять висвітлення основні складові частини господарства, включаючи матеріальну базу, реалізацію різноманітних форм власності і визначений порядок функціонування відтворювальних процесів.

Світове господарство є історичною і політико-економічною категорією. Це пояснюється тим, що кожному конкретному історичному етапу властиві визначені масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціально-економічної структури. Воно являє собою складну економічну систему. Його суб'єктами виступають транснаціональні компанії, національні господарства, міжнародні інтеграційні об'єднання, що самі є системами з властивим тільки їм регулюванням.

Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні. Відносини між державами становлять міжнародний рівень, що регулюється міжнародними правилами і нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних меж, утворять транснаціональний рівень - сфера діяльності фірм і груп із їхніми внутрішніми системами інформації. До цій сфери включається також мережа потоків неформальної діяльності: торгівля наркотиками, зброєю, підпільна міграція. Множина елементів, із яких складається світова господарська система, діють там одночасно. Між центрами сили існують сутички, домовленості, об'єднання. У цілому світове господарство являє собою складне соціально-економічне утворення.


2.  Загальне поняття "міжнародна (світова) економіка"

Формування світового господарства закономірно зумовило встановлення міждержавних зв'язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями, що базуються на теорії міжнародної економіки.

Міжнародну (світову) економіку можна трактувати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні - це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб'єктів різних держав в міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав.

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікро-і макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими, як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо дало змогу створити універсальну теорію міжнародної економіки, яка застосовується у більшості країн світу і у сфері їх економічної взаємодії.

Предметом теорії міжнародної економіки є:

• закономірності функціонування і розвитку у міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

• закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

• інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема, її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

• тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

• інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення.

Виникнення та існування світової економіки як системи спирається на таке:

1. Світова  економіка як визначена система має цілісність, що припускає економічну взаємодію всіх складових частин системи на достатньо стійкому рівні. Тільки в цьому випадку можлива регулярна циркуляція відтвореного продукту в глобальному масштабі і забезпечуються постійна діяльність, життєздатність системи, її саморегуляція і розвиток.

Така єдність світового господарства, циркуляція відтвореного продукту забезпечується національними і міжнародними ринками з властивими їм товарно-грошовими відносинами.

Глобальна (світова) економіка на початку III тисячоліття являє собою цілісну, диверсифіковану, багаторівневу, ієрархічну систему, що охоплює сукупність міжнародних форм науки, техніки й виробництва, обігу різноманітних товарів та послуг. Її домінантними структурами є глобальні ринки, міжнародні комунікаційно-інформаційні системи, численні суб'єкти, що здійснюють міжнародну економічну політику.

Світова економіка становить одну з найскладніших органічних систем сучасності, адекватним теоретичним відображенням якої є універсальне, позитивне економічне знання, що розкриває світову економічну еволюцію. У її надрах визрівають та загострюються глибокі суперечності, що потребує формування відповідних механізмів для координації та регулювання на найвищому міжнародному рівні.

Щодо суперечностей - економічна міць розподіляється у світі дуже нерівномірно. Три держави - США, Японія і Німеччина із 9% населення планети - акумулюють половину світового прибутку і володіють більш ніж 1/3 купівельної спроможності всіх країн світу.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно вимагають узгодження національної економічної політики, ринкових перетворень зі світовою системою економічних координат. Передусім це стосується структури економіки, стандартів продуктивності та якості, рівня людського розвитку, конкурентоспроможності товарів і послуг, науково-технологічного, інфраструктурного та інституціонального забезпечення ринкових реформ

2. Основу світової економіки як системи складає міжнародне й обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання.

 Кожна з цих фаз світового відтворювального процесу як у глобальному масштабі, так і в рамках окремих держав (в залежності від їхнього місця і ролі в цілому) впливає на функціонування усієї світової господарської системи. Остання має й властиві їй як цілому визначені напрямки свого розвитку, але вона не розвивається поза національними господарствами.

3. Світова економіка як система має загальну ціль, що є рушійною силою розвитку світового господарства.

При однім підході вона повинна мати загальну ціль. У середині такої системи можуть існувати відособлені сектори - підсистеми, що володіють специфічними характеристиками, але проте підпорядковані єдиній меті. Інше розуміння системи виходить із того, що вона складається з ряду відособлених підсистем із різними і навіть протилежними цілями. Така структура систем може мати тимчасовий, перехідний характер, оскільки найбільш життєздатні підсистеми перетворюються або підкоряють своїм цілям інші. У противному випадку система розпадається.

4. Світова економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного права, що регулюють економічні відносини між державами, економічними об'єднаннями, юридичними і фізичними особами.

Дотримання встановлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами і колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права, яким займаються різноманітного роду міжнародні організації. Ці правила уточнюються і переглядаються відповідно до  потреб розвитку світових продуктивних сил і окремих підсистем і елементів.

Ядром сучасних МЕВ виступає міжнародна економічна діяльність економічних суб’єктів, насамперед, підприємств. Діяльність останніх спрямована на отримання певних економічних результатів, передусім прибутку.

Є підприємства, діяльність яких переважно зорієнтована на національний ринок. Зовнішньоекономічні зв’язки для таких підприємств у системі пріоритетів їх діяльності мають другорядне значення. Інші підприємства розглядають зовнішньоекономічну діяльність як необхідний фактор свого нормального функціонування. Деякі з них орієнтацію на світовий ринок вважають вихідним принципом своєї діяльності. І, нарешті, існують фірми, які “працюють” виключно на зовнішній ринок.

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:

  1.  Експорт та імпорт товарів та послуг. Це є часто першою зовнішньоекономічною операцією фірми. Ця операція передбачає, як правило, мінімальні зобов’язання і найменший ризик для виробничих ресурсів фірми, вимагає порівняно невеликих видатків. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що робить мінімальною потребу в додаткових капіталовкладеннях.
  2.  Контрактні, коопераційні угоди (ліцензування, франчайзинг). При ліцензуванні фірма (ліцензіар) вступає у відносини із зарубіжною фірмою (ліцензіатом), пропонуючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, ноу-хау в обмін на ліцензійну плату. Франчайзинг - один із способів кооперації (насамперед міжнародної) по збуту товарів і послуг достатньо відомої фірми (франчайзера) через спеціально створену за її участю збутову організацію (франчайзі) завдяки праву використання франчайзі товарного знаку і ноу-хау франчайзера.

Так, відомий виробник копіювальної техніки компанія “Ксерокс”, маючи надійну репутацію, створює в різних країнах мережу збутових підприємств для спільного просування на ринок різних послуг по копіюванню друкованих матеріалів. “Ксерокс” вимагає від національних партнерів суворого виконання технології надання послуг; фінансує купівлю або оренду партнерами приміщень; навчає місцевий персонал; контролює належне використання партнерами фірмової назви.

Франчайзинг товарів та послуг використовують також відомі фірми: Мак Дональдс, Зінгер, Кока-Кола, Хілтон. Найбільше застосування франчайзинг має у сфері послуг: туризмі, сервісі побутової техніки, системі швидкого харчування, авторемонті. Часто підприємства купують іноземні ліцензії та звертаються до франчайзингу після того, як вони досягли успіхів в експорті своєї продукції на зовнішньому ринку.

  1.  Господарська діяльність за кордоном (науково-дослідницькі роботі, банківські операції, страхування, підрядне виробництво, оренда). Підрядне виробництво передбачає укладання фірмою контракту із зарубіжним виробником, що може виготовляти товари, реалізацією яких може займатися вказана фірма. Оренда передбачає надання орендодавцем в тимчасове користування орендарю майна за узгоджену орендну плату на певний термін з метою одержання комерційної вигоди.

Номенклатура товарів, що здаються в оренду, є досить широкою: легкові та вантажні автомобілі, літаки, танкери, контейнери, комп’ютери, засоби зв’язку, стандартне промислове обладнання, склади, тобто рухоме і нерухоме майно, яке відноситься до основних засобів.

В міжнародній практиці розрізняють три види оренди залежно від її тривалості:

короткострокова оренда - рентинг, тривалість якої може складати від декількох годин до одного року;

середньострокова оренда - хайринг, яка передбачає здачу в оренду майна на термін від 1 до 3 років;

довгострокова оренда - на термін більше трьох років.

  1.  Портфельне і пряме інвестування за кордоном. Інвестиційна діяльність за кордоном може бути пов’язана зі створенням підприємством власної виробничої філії; вкладанням коштів в акції існуючої зарубіжної фірми; інвестуванням у нерухомість, державні цінні папери.

Вищенаведена класифікація форм міжнародної підприємницької діяльності досить умовна. Наприклад господарська діяльність за кордоном (3) практично завжди супроводжується надходженням туди інвестицій (4).

На різних етапах розвитку МЕВ одна із форм міжнародної економічної діяльності переважає. На сучасному етапі для багатьох розвинутих країн провідною формою є транснаціональна виробнича діяльність, в основі якої знаходиться закордонна інвестиційна діяльність підприємств.

Характерною ознакою розвитку МЕВ є інтернаціоналізація господарського життя, тобто об’єктивний процес зближення національних економік, що проявляється у зростанні виробничої взаємозалежності економічних суб’єктів із різних країн, міжнародного товарообігу, руху капіталів і робочої сили. Інтернаціоналізація господарського життя таким чином передбачає зростання міжнародної мобільності готових виробів та факторів виробництва.

Інтернаціоналізація господарського життя проявляється в інтернаціоналізації виробництва та інтернаціоналізації капіталу. Інтернаціоналізація виробництва - формування інтернаціонального процесу виробництва (реалізація міжнародних програм створення складної техніки, наприклад, літаків). Інтернаціоналізація виробництва як процес проявляється у: а) зростанні виробничої взаємозалежності економічних суб’єктів із різних країн; б) використанні у виробничому процесі іноземних факторів виробництва; в) розширенні виробництва за національні кордони (будівництво нового заводу в зарубіжній країні)

Інтернаціоналізація капіталу - процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн; використання іноземного капіталу для розвитку національних підприємств, національного господарства в цілому. Цей процес виявляється у експорті /імпорті  позичкового і підприємницького капіталів.

Інтернаціоналізація капіталу сприяє зростанню світової економіки. Капітал перетинає кордони в пошуках сприятливих сфер свого використання. Приплив зарубіжних інвестицій для більшості країн-одержувачів капіталу допомагає вирішити проблему дефіциту виробничого капіталу, дефіциту необхідних для розвитку інвестицій. Взаємний обмін капіталом між країнами укріплює економічні зв’язки між ними, сприяє поглибленню міжнародних спеціалізації і кооперації виробництва. Інтернаціоналізація капіталу є передумовою процесу інтернаціоналізації виробництва і навпаки.

Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях. МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації.

Формами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації - міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за родом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним.

Вертикальне - спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій.

Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Горизонтальний та вертикальний міжнародний поділ праці на міжнародному рівні реалізується як загальний (між крупними групами галузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства) (рис. 3).

Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн (табл. 1), підприємств та їх об’єднань на виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої продукції. Історично МПП виникає як система, основним структурним елементом якої були національні господарські комплекси. На початкових стадіях розвитку світогосподарські зв’язки зводились до відносин обігу, перш за все товарного, пізніше - міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнаціональні економічні відносини з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку суспільного поділу праці всередині країн. Виникнення та подальший  розвиток МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо систематизувати за такими ознаками:


Рис. 1.3. Міжнародний поділ праці


Таблиця 1.2. Сучасна міжнародна спеціалізація промислово розвинутих країн

Основні галузі міжнародної спеціалізації

Країни за рейтингом у світовій торгівлі, 1994  р.

США

Німеччина

Японія

Франція

Великобританія

Італія

Канада

Гонконг

Нідер-ланди

Бельгія

Сінга-пур

Південна Корея

Тайвань

Іспанія

Швей-царія

Австра-лія

Швеція

Загальне машинобудування

Верстатобудування та інжиніринг

Автомобілебудування

Суднобудування

Авіація, космос, оборона

Електротехніка

Електроніка

Виробництво ЕОМ

Виробництво побутових приладів

Телекомунікації

Інформатика

Енергоресурси

Нафтогазова

Нафтопереробна

Хімічна

Фармацевтична

Гірничорудна. Видобуток золота

Чорна металургія

Кольорова металургія

Будівництво та виробництво будівельних матеріалів

Лісна та целюлозно-паперова

Виробництво меблів

Легка

Харчова

Послуги

Банківська справа

Природно-географічні - відмінності у кліматичних умовах, економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;

Соціально-економічні - характеристики робочої сили, науково-технічний потенціал, виробничий апарат, масштаби виробництва, темпи створення об’єктів інфраструктури, особливості виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип національного виробництва і ЗЕЗ, політичні фактори країн;

Науково-технологічний прогрес - розширення та поглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічна диверсифікація.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

Основними формами МЕВ є (рис. 4):

Міжнародна торгівля - обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами;

Міжнародний рух капіталу - переміщення капіталу між країнами світу в пошуках сфери найбільш вигідного його вкладання.

Міжнародна міграція робочої сили - переміщення між країнами працездатного населення переважно з економічних причин.

Слід відзначити тісний взаємозв’язок між формами МЕВ. Історична первинність міжнародної торгівлі у сучасних МЕВ врівноважена значенням, динамікою та масштабами розвитку інших форм. На практиці досить важко провести чітку межу між різними формами МЕВ, тому в літературі є інші підходи щодо класифікації форм реалізації міжнародних економічних відносин.


Рис. 1.4. Елементи системи міжнародних економічних відносин

Так, наприклад, торгівля технологіями може виділятися як самостійна форма МЕВ. Інші автори формою МЕВ вважають міжнародні валютні відносини. Щодо останніх, то необхідно загострити увагу на особливому значенні світової валютної системи для розвитку сучасних відносин між країнами. Сучасні валютні ринки, валютні відносини перетворились із суто обслуговуючих товарні операції та операції руху капіталу у самостійну форму МЕВ.

Реалізація різноманітних форм МЕВ їх суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються, зокрема, залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії (рис.4):

Економічні контакти - це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;

Взаємодія - стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;

Співробітництво - міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;

Міжнародна економічна інтеграція - це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.

Учасники міжнародних економічних відносин, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу - безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу - не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками - політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Особливостями середовища МЕВ є:

Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;

Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;

Динамічне протиріччя - з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Характеризуючи фактори політико-правового середовища МЕВ, зазначимо, що взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш чітко, ніж у рамках національних економік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого - використовувати тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або блокади.

Для суб’єктів МЕВ важлива політична стабільність в країнах, де вони займаються економічною діяльністю. За сучасних умов досягнення абсолютної політичної стабільності неможливо, тому учасники МЕВ можуть стикатися з ризиком експропріації свого майна, припинення торговельних і валютно-фінансових операцій, загальною нестабільністю в тому чи іншому регіоні.

Підприємці, які виходять на зовнішній ринок, повинні враховувати правові норми, які регулюють підприємницьку діяльність в межах конкретного зарубіжного ринку; норми екології, контроль за дотриманням стандартів якості і безпеки товарів тощо.

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо.

Фактори соціально-культурного середовища МЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках тощо. Економічна поведінка людини в тій чи іншій країні базується на її фізіологічних, психологічних та інших особистих особливостях.

Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються внаслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність — чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбані в процесі життя людини.

Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної групи.

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на розвиток всіх інших умов функціонування суб’єктів МЕВ. Найважливішими складовими елементами інфраструктури МЕВ є:

Міжнародний транспорт;

Міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Транспортна частина охоплює всі існуючи транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розвиток транспорту є однією з передумов поглиблення процесу міжнародної інтеграції оскільки сприяє зменшенню відстаней у сучасному світі.

Основа розвитку інфраструктурного середовища МЕВ - інформаційно-комунікаційні системи. Інформаційно-комунікаційні системи - сукупність засобів збирання, збереження, обробки та передачі інформації. Сучасні засоби передачі інформації, що базуються на супутниковому зв’язку дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Формування на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає, з одного боку, найважливішим сучасним фактором розвитку міжнародних економічних  відносин, а з іншого - такі системи стають новим “віртуальним” середовищем глобальних економічних відносин.

В матеріальному вигляді інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ - це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають інформацію, класифікують її, кодують та передають користувачам. Найбільш впливовими міжнародними інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс Телерейт, Блумберг. Агенція Рейтер цілодобово збирає данні та економічну інформацію в режимі реального часу із 180 міжнародних бірж, ринків цінних паперів та 4000 організацій в 80 країнах світу.

3. Загальноцивілізаційні економічні  ознаки та критерії

Загальноцивілізаційні економічні  ознаки та критерії становлять глибоку фундаментальну основу сучасного економічного знання. Принциповий характер мають три основоположні питання, від відповіді на які вирішальною мірою залежить визначення  характеру економічного розвитку:

  •  різноманітні трактування всього процесу економічного розвитку;
  •  ресурси, джерела розвитку;
  •  цивілізаційна економічна субстанція, першооснова економічної матерії.

Гегельянська концепція, підхоплена марксизмом, експлуатувала войовничу ідею загального розвитку та прогресу. Ця ідея останні 200 років слугувала певною моральною підставою для масового захоплення. Але наслідком  було гірке розчарування. Уявлення про   лінійність економічного розвитку і прогресу взагалі є глибокою утопією, яка переконливо продемонструвала свою ірраціональність. Може таке уявлення склалось з огляду на те, що останні 200-300 років спостерігалось вибухове зростання матеріального виробництва. То були підстави для супероптимізму.

Щодо економічних реалій, то більш адекватним є уявлення про хвилеподібний, циклічний розвиток, який характеризується поняттям економічна флуктуація.

Флуктуація – коливання, багатократні зміни величин, розмах їх коливання.

Такому  розвиткові притаманні порушення рівноваги, переривистість.

У економічній літературі  виділяють чотири послідовні європейські вікові цикли: 1250 [1350]— 1510 рр.; 1510 [1650]—1743 рр.; 1743 [1817]—1896рр.; 1896 [1974] - теперішній час.  Перша й остання дата кожного з цих циклів позначають початок піднесення та закінчення спаду; проміжна дата у квадратних дужках — кульмінаційний момент, де вікова тенденція починає зворотний рух, тобто точку кризи. Тим самим глобальна економіка, можливо, вступила в довгий «логістичний» цикл тривалістю від 150 до 350 років.

Загальновизнано, що нинішня модель так званого агресивного економічного розвитку є абсолютно тупиковою, передусім через вичерпаність природних ресурсів планети. Достатньо сказати, що, за даними Всесвітньої конференції з енергії, запасів таких головних видів паливно-енергетичних ресурсів як вугілля і природний газ вистачить відповідно на 350 і 50 років.

Вирішення ресурсних проблем, що загострюються з року в рік, а отже і пошук їх вирішення розгортається у двох напрямах.

1. З одного боку, пропонується «стиснути» господарську діяльність, обмежити економічне зростання і залучення відповідних ресурсів з урахуванням регулювання демографічних процесів, щоб збалансувати якоюсь мірою співвідносини між світовим виробництвом і світовим споживанням. Спроби представників Римського клубу реалізувати ідею «нульового зростання» в розвинутих країнах, як відомо, не були успішними.

Своєрідним відлунням даних концепцій стали загрозливий спад виробництва, депресія і стагнація в країнах колишнього СРСР, Центральної та Південно-Східної Європи у 90-ті роки. Очевидно, що регульоване обмеження економічної активності може здійснюватись лише на основі поступового зменшення кількості самих споживачів ресурсів, тобто реалізації в глобальному масштабі досить жорсткої демографічної політики, для чого в найближчій перспективі не вимальовується реальних механізмів та інструментів.

2. З іншого боку, прокладає собі шлях більш складний і поки що маловідомий варіант вирішення глобальної ресурсної проблеми, який складається з двох взаємопов'язаних частин: ноосферизації й космізації економічної діяльності.

Суть ноосферизації полягає в тому, що людина виступає не тільки і не стільки споживачем ресурсів, скільки їх активним творцем. Вона не лише відтворює себе за рахунок природного середовища, а й творить навколишній світ у досяжних межах та формах, вибудовуючи на природній біосферній основі ноосферу, власний життєвий простір, який дає можливість пом'якшити жорстку природну детермінованість завдяки розвиткові елементів автотрофності.

Автотрофні істоти – це  істоти,   які використовують для своєї життєдіяльності неорганічні речовини.

 Автотрофність дає змогу значною мірою послабити економічні зв'язки біосфери і людства, хоч це далеко не єдиний і, очевидно, не головний шлях вирішення ресурсно-екологічних проблем у III тисячолітті.

Другий шлях подолання ресурсних обмежень пов'язаний із поступовою, але неухильною космізацією всієї господарської діяльності. Причому йдеться не лише про вирішення головної проблеми початку століття, а й про якісну трансформацію всієї глобальної економічної системи.

На зламі тисячоліть нова система економічних координат потребує суттєвого розширення й оновлення поняттєвого економічного апарату. Нині можна стверджувати, що на зміну головному суб'єкту економічних відносин homo economicus, який панував, починаючи з часів А. Сміта, приходить homo cosmicus.

Майбутні парадигмальні зміни здійснюватимуться еволюційно, в міру нагромадження відповідної критичної маси і в матеріальній, і в інтелектуальній сферах. І в першому, і в другому випадку існують певні спадковість, взаємозв'язок, матеріальна спільність, глобальна господарська єдність, які субстанційно формуються і розвиваються в межах матеріальної єдності світу.

Економічне знання, економічний дискурс розгортається на основі своєрідної внутрішньої субстанційної основи: виробництво — праця — вартість. Очевидно, ми на порозі змін змісту цих фундаментальних понять економіки.

Однак у соціально-економічних системах будь-якого рівня надзвичайно важливе значення має проблема не лише створення, а й розподілу багатства, вироблених ресурсів, що безпосередньо пов'язано з володінням, користуванням, розпорядженням ними, тобто з власністю.

Є підстави вважати, що в аграрній цивілізації визначальну, домінуючу роль у розподілі відігравала земельна власність, в індустріальній —промислова, у ноосферно-космічній — інтелектуальна. Це, зрозуміло, в жодному разі не означає, що власність не впливає на процес створення багатства, на виробництво ресурсів. Особливо це стосується «соціальних» форм власності (приватна, державна, змішана та ін.).

Таким чином, цивілізаційний економічний дискурс спирається на «три кити»:

субстанційну основу, яка пояснює процес виробництва і розподілу багатства;

ресурсну базу планети та навколоземного простору як загальне, універсальне першоджерело економічної діяльності;

вектор економічної еволюції.

Цивілізаційне (глобальне) економічне знання почало формуватися на етапі становлення світового ринку (кінець XV—XVI ст.), у процесі розгортання промислової революції (XVIII ст.) та поглиблення міжнародного поділу праці, визрівання цілісної світогосподарської системи наприкінці XIX ст.

Сьогодні головними системоутворювальними факторами світової економічної системи виступають:

науково-технічна революція (і передусім її інформаційно-інтелектуальна домінанта);

інтернаціоналізація і глобалізація всієї господарської діяльності;

ринкові детермінанти й інструменти, особливо фінансові.

Таким чином, на рубежі тисячоліть формується небачена суперсистема фінансово-інформаційних зв'язків у масштабах планети.

Методичні вказівки

Після вивчення даної теми студент повинен знати визначення наступних понять: міжнародна економіка, світова економіка, світове господарство, транснаціональний рівень, інтернаціоналізація виробництва й обігу, транснаціоналізація та глобалізація економічного розвитку, економічна система, міжнародний рівень, неформальна діяльність, загальноцивілізаційні економічні ознаки, економічна флуктуація, зворотний рух, агресивний економічний розвиток, регулювання демографічних процесів, ноосферизація, автотрофність, автотрофні істоти, космізація, критична маса, «соціальна» форма власності.

Контрольні питання:

  1.  Чи існують розходження в розумінні світового господарства, які вони?
  2.  Розкрийте основні риси світової господарської системи.
  3.  Чи розрізняються поняття «світовий ринок» і «світове господарство»? Обґрунтуйте свою точку зору.
  4.  Розкрийте основні риси окремих періодів розвитку світового господарства, попередньо виділивши їх.
  5.  Перерахуйте основні етапи формування світової економіки.
  6.  Розкрийте основні підходи до визначення поняття «світова економіка».
  7.  Як ви розумієте ствердження, що світове господарство є історичною і політико-економічною категорією?
  8.   Перерахуйте основні рівні, які складають відносини між окремими елементами світового господарства.
  9.   Що є предметом теорії міжнародної економіки?
  10.   На які положення спирається виникнення та існування світової економіки як системи?
  11.   Які саме суперечності визрівають та загострюються у надрах світової економіки?
  12.   Що складає основу світової економіки як системи?
  13.   Скільки послідовних європейських вікових циклів виділяють у економічній літературі?
  14.   У чому полягає суть ноосферизації?
  15.   Визначте фактори, які сьогодні виступають головними системоутворювальними факторами світової економічної системи?
  16.  Визначить міжнародні економічні відносини як поняття.
  17.  Що являє собою світовий ринок?
  18.  В чому полягає сутність світового господарства? Назвіть особливості розвитку сучасного світового господарства.
  19.  Дайте визначення інтернаціоналізації виробництва.
  20.  Що являє собою інтернаціоналізація капіталу? Яку роль інтернаціоналізація капіталу відіграє у функціонуванні сучасного світового господарства?
  21.  Якими об’єктивними чинниками зумовлюється розвиток міжнародного поділу праці?
  22.  Чому міжнародний поділ праці є основою міжнародних економічних відносин?
  23.  Назвіть і охарактеризуйте основних суб’єктів міжнародної економіки.
  24.  Що являє собою глобалізація економіки?
  25.  Назвіть рівні функціонування міжнародних економічних відносин. Як вони співвідносяться між собою?
  26.  Охарактеризуйте основні принципи організації міжнародних економічних відносин.
  27.  Назвіть основні елементи соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин. Покажіть, як соціально-економічне середовище впливає на поведінку міжнародних компаній.
  28.  Наведіть класифікацію чинників природно-географічного середовища міжнародних економічних відносин. Які чинники природно-географічного середовища найбільш активно впливають на дії суб’єктів міжнародних економічних відносин із України?
  29.  Охарактеризуйте українське законодавство в цілому як складову правового середовища міжнародних економічних відносин.
  30.  Спробуйте спрогнозувати, які чинники середовища матимуть особливе значення  для суб’єктів міжнародних економічних відносин у майбутньому?
  31.  Яке місце посідає Україна в системі міжнародного поділу праці?
  32.  У чому сутність відкритості економіки? Які критерії відкритості національної економіки?
  33.  Чи можна віднести економіку України до відкритої?
  34.  Проаналізуйте роль процесу глобалізації світової економіки у розвитку національної економіки України.

ГЛОСАРІЙ

Відкритість економіки країни — взаємодія національної економіки із зовнішнім світом. Це поняття, яке протилежне категоріям “замкнутість національної економіки”, “самодостатність національного господарства”. Рівень відкритості національної економіки залежить від характеру і величини обмежень, які заважають руху товарів, капіталів, робочої сили в країну та із країни.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності — процес зменшення або повної ліквідації різного роду обмежень та перешкод, які гальмують рух товарів, капіталів, послуг, робочої сили через кордон країни, Лібералізація, зокрема, приводить до посилення конкуренції між національними та зарубіжними виробниками.

Міжнародна економіка — теорія, яка описує закономірності взаємодії економічних суб’єктів із різних країн.

Міжнародні економічні відносини — торговельні, валютно-фінансові та інші економічні відносини, які виникають між економічними суб’єктами із різних країн.

Міжнародна кооперація — об’єднання зусиль, виробничих ресурсів господарських суб’єктів із різних країн у здійсненні певних видів економічної діяльності.

Міжнародна спеціалізація — концентрація виробничих ресурсів країни, її резидентів на певних видах економічної активності.

Міжнародний поділ праці (МПП) — поділ праці між країнами. МПП забезпечує зростання суспільної продуктивності праці та сприяє економії робочого часу в масштабах всієї світової економіки. Основою МПП є економічно вигідна спеціалізація окремих країн.

Форми МЕВ — міжнародна торгівля; міжнародна міграція капіталу; трудова міграція між країнами; валютні відносини і розрахунки; міжнародні економічні інтеграційні процеси, науково-технічне співробітництво країн.

Світовий ринок (СР) — товарно-грошові відносини між економічними суб’єктами із різних країн. Об’єктами цих відносин є товари, послуги, активи, технології, робоча сила. СР певного товару — являє собою взаємодію пропозиції та попиту на даний товар в міжнародному масштабі.

Світове господарство — сукупність національних господарств, які тісно взаємодіють між собою.

Інтернаціоналізація виробництва — формування інтернаціонального процесу виробництва, зростання виробничої взаємозалежності країн, їх економічних суб’єктів.

Принципи організації міжнародних економічних відносин (МЕВ) — сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов’язань тощо).

Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії (економічні контакти, взаємодія, співробітництво, міжнародна економічна інтеграція).

Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно незалежно діяти в міжнародному економічному середовищі з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів. Суб’єктами МЕВ є: домогосподарства і окремі фізичні особи, підприємства, держава і державні органи, міжнародні організації.

Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн. Формами інтернаціоналізації капіталу є міжнародний обмін підприємницьким і позичковим капіталами.

Економічне середовище МЕВ — чинники економічного характеру, які впливають на дії учасників МЕВ. До таких чинників відносяться, зокрема, структура національного господарства країн, рівень їх економічного розвитку, величина валового продукту на душу населення.

Інфраструктурне середовище МЕВ — галузі, види економічної активності, які забезпечують діяльність суб’єктів МЕВ (міжнародний транспорт, шляхи, засоби зв’язку).

Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики).

Правове середовище МЕВ — нормативно-законодавча база, що впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство, загально-правове середовище тощо).

Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ )соціальні нормі поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).

Середовище МЕВ — зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Фактори середовища МЕВ прямого впливу — безпосередньо впливають на дії суб’єктів МЕВ. До цих факторів відносяться постачальники, споживачі, працівники, конкуренти, закони та установи державного регулювання.

Фактори середовища МЕВ побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях. До цих факторів відносяться стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.

Міжнародна економічна система — сукупність елементів світової економіки з властивими їм характеристиками, у процесі взаємодії яких виникають загальні властивості та якості, закони і закономірності функціонування цієї системи.

Міжнародна економічна діяльність (МЕД) — діяльність економічних суб’єктів, в першу чергу підприємств, в міжнародній сфері, на міжнародному ринку. Виділяють такі види МЕД: експорт/імпорт товарів і послуг; ліцензування, франчайзинг; господарська діяльність за кордоном; інвестування за кордоном.


література

Основна

  1.  Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. - с.4-28.
  2.  Дэниэлс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. - М.: Дело Лтд., 1994. - с.36-107.
  3.  Киреев А. Международная экономика. - М., 1997. - с.15-76.
  4.  Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.
  5.  Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В. — М.: Эк. Ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.
  6.  Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. - М.: Прогресс. Универс, 1992. - с.11-18.
  7.  Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: КДЕУ, 1996. - с.13-25.
  8.  Международные экономические отношения / Под общ. ред. Хасбулатова Р.И. - М.: Новости, 1991.
  9.  Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин / А.С.Філіпенко, І.В.Бураковський, В.С.Будкін та інші. - К.: Либідь, 1994. - с.6-140, 182-246.
  10.  Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. - К.: “Україна”, 1997. - с.29-45.
  11.  Тодаро М.П. Экономическое развитие. Учебник / Пер. с англ. - М.: Эк. ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.
  12.  Україна і світове господарство. Взаємодія на межі тисячоліть. Навч. посібник / А.С.Філіпенко, Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник та ін. - К.: Либідь, 2002.
  13.  Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. - Рута, 1996. - с. 5-46.

Додаткова

  1.  Белорусов А.С. Противоречия и тенденции интернационализации производства. - М.: Междунар. отношения, 1989.
  2.  Березной А., Панкин С., Славинский В. и др. Производственный процесс выходит за национальные границы. - М.: Наука, 1991.
  3.  Герчикова И. Международные организации по многостороннему регулированию торгово-экономических отношений / Маркетинг, 1997. - № 5. - с. 74-88, № 6. - с.79-96.
  4.  Косолапов Н. Субъекты мировой политики и международных отношений: явление, критерии, основы типологии. / МЭ и МО, 1998. - № 12. - с. 123-134.
  5.  Кучер Б.И. Международный экономический правопорядок. - К.: Вища школа, 1998.
  6.  Льюис Р.Д. Деловые культуры в международном бизнесе. - М., 1999.
  7.  Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. - М.: Дело, 1992.
  8.  Українська та зарубіжна культура. Навч. посібник. - К.: «Знання», 2000.
  9.  Циганкова Т.М. Міжнародні організації. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998.
  10.  Эванс Дж.Р., Берман Б. Маркетинг / Пер. с англ. - М.: Экономика, 1990.
  11.  Энджел Дж. Ф., Блэкуэлл Р.Д., Миниард П.У. Поведение потребителей. - Санкт-Петербург: Питер, 1999.

31


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54822. НОВОРІЧНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ПАЗЛИ 157 KB
  Нікополь Сама форма пазлів на мою думкуналаштовує дитину на гру робить цікавим сам процес навчання чи виховання. Що значить скласти пазл Поперше зібрати ціле за його частинами; подругесистематизувати знання про частини та про ціле; потретєпобачити цілісну картину представленого. Пропоную вашій увазі новорічні лінгво етимологічні пазли.
54823. Клуб внимательных пешеходов 60.5 KB
  Сегодня мы проверим насколько хорошо вы знаете правила дорожного движения и умело применяете знания на практике Юные пешеходы Будущие водители Дети и родители Велосипедисты и автомобилисты. Азбуку эту помни всегда чтобы с тобой не случилась беда Везде и всюду правила Их надо знать всегда Свои имеют правила шофер и пешеход Как табличку умножения как урок Помни правила движения назубок Внимание Внимание Вас ожидает состязание На лучшее знание и выполнения Правил дорожного движения Перед нами 2 команды. Послушайте правила игры.
54824. Воспитательный час по ПДД 46 KB
  Денис: Приветствую Вас ребята Здесь в лесу проходит дорога. Вот теперь идите смело Пешеходам путь открыт Проходите разрешаю Не беда что я один Я надежно защищаю От трамваев и машин Денис Ну что ребята запомним сигналы Светофора. Заяц Денис помоги Денис Что случилось Зайчик Заяц Большая беда может произойти Денис Я слушаю рассказывай.
54825. Правила дорожнього руху знай – життя і здоров’я зберігай 49.5 KB
  Мета заходу: закріпити навички учнів з ПДР; навчити їх постійно дотримуватися правил ПДР, аналізувати їх значення, не ризикувати своїм життям і здоров’ям, перебуваючи на дорозі; виховувати почуття відповідальності, свідомого ставлення до реальних подій, дисциплінованості; формувати соціальну і здоров’язберігаючу компетенцію.
54826. МИР У ВСЬОМУ СВІТІ 73 KB
  Preparation: To create props for the assembly, which say: «To Peace in the world» and «People become terrorists because…», and will be displayed on the stage of the Assembly Hall. Pictures about terrorism will be displayed on the screen. Materials needed: Multimedia equipment, notebook, cards with the songs and poems about «To Peace in the world»
54827. Основні складові трудової діяльності дошкільників 50.5 KB
  Сьогодні ми знову зібралися для того щоб поговорити про дуже важливу проблему трудове виховання дітей дошкільного віку. Щоб поліпшити його необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства які отримують діти змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства проблема трудового...
54828. Педагогіка орієнтована на дитину 89.5 KB
  Що мається на увазі під поняттям діти с особливими потребами Це діти які в силу різних причин потребують посиленої уваги педагогів що здійснюють навчання виховання соціальну підтримку цих дітей тобто діти яких природа позбавила можливості на достатньому рівні сприймати світ й відчувати свою належність до нього через хвороби вади чи патологічний стан. Сьогодні ми поділимося досвідом як проходить процес навчання та виховання таких дітей у нашому закладі: якою повинна бути звичайна освіта для особливих дітей. Тому сьогодні на...
54829. Методика преподавания режиссуры театрализованных представлений и праздников на примере темы: «Приемы активизации аудитории» 36 KB
  Учебнохудожественные задачи: познакомить с методами активизации испробовать методы на аудитории и проверить их эффективность.Основная часть: Назначение методов активизации аудитории привлечение внимания формирование интереса создание доверия возбуждение желания призыв к действию. Методы активизации аудитории подсадка.
54830. Эластичность спроса на ресурсы. Факторы эластичности спроса на ресурсы 32.04 KB
  Если у ресурса много хороших заменителей, то эластичность спроса на него будет высокая, поскольку повышение цены заставит производителя резко сократить спрос и использовать альтернативные факторы производства. И наоборот, если у ресурса нет серьезных заменителей...