17891

ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА: КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

Лекция

Мировая экономика и международное право

Тема 3 . ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА: КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПЛАН 1. Концепції глобальної економічної системи 2. Головні елементи міжнародної економічної системи 3. Моделі економічного розвитку 1. Концепції глобальної економічної системи Світов...

Украинкский

2013-07-06

101 KB

27 чел.

Тема 3 . ГЛОБАЛЬНА  ЕКОНОМІЧНА  СИСТЕМА: КОНЦЕПЦІЇ  

ТА  МОДЕЛІ  РОЗВИТКУ

ПЛАН

1. Концепції глобальної економічної системи

2. Головні елементи міжнародної економічної системи

3. Моделі економічного розвитку

1. Концепції глобальної економічної системи

Світове господарство як глобальна система є категорією історичною, що розвивається, динамічною. Його еволюція, перехід з однієї фази розвитку в другу пояснюють відповідні теоретичні концепції. Історично світове господарство розглядалося як система національних господарств або певних їхніх груп. Тому в центрі аналізу багатьох концепцій знаходиться положення національних господарств у світовій системі.

Загальна посилка цих теорій перебуває в тому, що національні господарства займають у світі нерівне становище. До числа головних концепцій глобальної системи входять: теорії імперіалізму і неоколоніалізму, модернізації, теорії залежності, теорії світової системи, концепція взаємозалежності національних господарств.

1. Теорії імперіалізму і неоколоніалізму пояснюють структуру світу як боротьбу між головними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери додатку капіталу, за посилення їх політичного і культурного впливу.

Під імперіалізмом розуміється та стадія розвитку, «коли склалося панування монополій і фінансового капіталу, набув видатного значення вивіз капіталу, почався поділ світу міжнародними трестами і закінчився поділ усієї території землі найбільшими капіталістичними країнами» (В.І. Ленін). Засновниками теорії імперіалізму є  О. Бауер, Р. Гільфердінг, В. Ленін.

Марксистська теорія імперіалізму вплинула на багато світових теорій. Після катастрофи колоніальних імперій популярність теорії імперіалізму скоротилася.

2. Теорія модернізації. Теорія базується на розходженнях у розумінні традиційного і сучасного. Теорія зв'язує перехід до сучасного економічного росту з духовними цінностями, а не тільки з матеріальним інтересом (домінувала в першій половині XX століття).

Теорія пояснює, що традиційні об’єднання суб’єктів господарювання управляються індивідами, які не підготовлені до нововведень, а сучасні - управляються індивідами, які застосовують нові ідеї під впливом раціонального мислення і практичного досвіду.

Вона охоплює різні аспекти культурно-політичного й економічного розвитку, соціальної і психологічної мобілізації, що інтерпретуються як самостійні тенденції розвитку. Методологічними передумовами теорії модернізації є погляди М.Вебера, Т. Пірсона.

В даний час теорія модернізації має невелике поширення. Розходження між традиційним і сучасним теоретично важко використовувати в зв'язку з тим, що за традиційним і сучасним може стояти матеріальний інтерес, також як і сучасні підходи до цінностей.

3. Теорія залежності (метатеорія, поширена у 60 – 70 роки). Була найбільш впливовою концепцією розвитку глобальної системи, висунута групою латиноамериканських економістів і соціологів. Її засновник - відомий аргентинський економіст Р. Пребіш. У той період під впливом кубинської революції 1959 р. втрачали вплив доктрини національного капіталізму й інтегральної модернізації, прихильники яких закликали маси до жертв в ім'я створення на національній і незалежній основі «ідеального ринкового товариства».

Метатеорія поділяється за трьома напрямках: залежної нерозвиненості, залежного розвитку і відтворення залежності. Її вихідний момент - посилка про те, що капіталістична система у світовому масштабі одночасно породжує економічний розвиток і слаборозвинутість на міжнародному, національному і локальному рівнях. Прихильники теорії стверджують, що капіталістична система активно сприяє недорозвиненості Третього світу: метрополія привласнює економічний надлишок своїх сателітів і використовує його для власного розвитку. Сателіти ж залишаються слаборозвиненими, оскільки не мають доступу до свого ж надлишку, а також внаслідок експлуататорських протиріч, внесених і підтримуваних метрополією усередині країни-сателіта.

4. Концепція світової системи (висунута І. Валєрштайном). Вона поділяє світ на центральні (світове ядро), периферійні і полуферійні країни. Ця концепція визначає залежний розвиток країн полуферії усередині орбіти світової системи на основі міжнародного поділу праці що створює можливості для міжнародної фрагментації виробничого процесу. У ці країни звичайно переміщаються ті виробничі процеси, що обслуговуються дешевою, малокваліфікованою робочою силою.

Концепція тісно зв'язана з положенням про державну залежність, відповідно до котрого розрив між центром і периферією визначає основне протиріччя світової системи.

Концепція світової системи також тісно зв'язана з теорією нового міжнародного поділу праці (НМРТ, Ф. Фробел), що звертає увагу на наслідки змін у глобальній виробничій стратегії ТНК в останні десятиліття. Прихильники НМРТ також поділяють  світову систему на центр, периферію і полуферію, у яких поділ праці включає максимізацію прибутку ТНК і рішення проблем головних промислових країн. Вони не бачать перспектив дійсного розвитку країн Третього світу, але звертають увагу на вивчення інтересів різних груп країн.

5. Концепція рівного партнерства (затвердилася до початку 70-х років). Більш-менш закінчене вираження вона одержала в доповіді Л. Пірсона, підготовленої під егідою Світового банку для оцінки стратегії відносин західних країн із державами, що розвиваються. Вона припускала об'єднання політики допомоги, торгівлі, інвестицій у єдину стратегію, що повинна ґрунтуватися на зусиллях самих країн, що розвиваються. Концепція рівного партнерства проповідує створення системи рівної взаємозалежності між країнами, що розвиваються, і західними країнами, затушовуючи при цьому існуючий величезний розрив у рівнях розвитку двох підсистем світового господарства.

Ця концепція нерідко зв'язується з проблемами економічного росту. Незбалансований і роз'єднаний ріст економіки приводить до гострих проблем світового розвитку. Основний вихід - в органічному рості світового господарства, у рішенні проблем взаємозалежності підсистем і країн із різними рівнями соціально-економічного розвитку. Це припускає створення глобальної системи управління виробничими ресурсами.

Взагалі, з середини 70-х років проблематика світової економіки усе тісніше погоджується з концепціями взаємозалежності національних господарств, що ґрунтуються на інтернаціоналізації виробництва, на диференційованому впливі науково-технічного прогресу на структурну перебудову. Проблема взаємозалежності і партнерства розглядається на різних пересічних рівнях - глобальному, між центрами і периферією, усередині підсистем.

2. Головні елементи міжнародної економічної системи

Концепції світової системи створюють той абсолютно конкретний контекст, у рамках якого формуються відмітні риси і властивості основних ешелонів світової економіки: її центра, або ядра, перехідних, транзитивних економік і традиційних (периферійних) економічних систем. Кожна з перелічених мегасистем, розвиваючись у загально-цивілізаційному колі, характеризується власною траєкторією руху, натрапляє на свою систему протиріч і обмежень.

1. Центр світової економіки. Він справляє визначальний вплив на процес еволюції самої цивілізації. (В епоху аграрної цивілізації центром світової економіки були окремі міста або міста-держави: Венеція, Генуя, Амстердам. Особливість індустріальної цивілізації становило яскраво виражене домінування найпотужніших держав: Іспанії, Португалії, Голландії, Великої Британії, США). Нині функції центра, ядра глобальної економіки, дедалі більше переходять до групи найрозвинутіших держав. Це, передусім, країни «великої сімки», ЄС і зрештою ОЕСР.

Найбільш характерні риси цієї групи країн можна обмежити такими:

• розвинуте ринкове господарство;

• найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку;

• домінуюче становище у світовій економіці, яке дає змогу інтенсивно залучати до господарського обігу і власні, і чужі ресурси;

• вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки;

• зміщення центра ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;

•  звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тенденції до неспроможності ринку, поступовий перехід до постринкової неоекономіки;

• різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача.

Процес еволюції економічних і соціально-політичних відносин характеризується фазами їх відносної стабільності й розвитку та трансформаційними періодами.

Таким чином, трансформація центра світової економіки відбувається в напрямі поступового, але неухильного формування постматеріальних, постекономічних структур з яскраво вираженою тенденцією гуманітаризації економічних процесів, зі зміщенням центра ваги зі сфери матеріального у сферу духовного багатства.

2. Держави з середнім і недостатнім рівнем розвитку. Головна особливість трансформаційних процесів у ряді таких країн, насамперед, країн Центральної й Південно-Східної Європи та нових незалежних держав, що утворились на теренах колишнього СРСР, полягає не в поверненні до індустріальної ринкової системи, що розуміється спрощено, а передусім у їх більш строгій орієнтації на загально-цивілізаційні параметри і критерії, вимоги і детермінанти. Тобто і ідеться не про наздоганяючий, наслідувальний розвиток, а про пошук своєї ніші в світовій економіці, про більш тісну й органічну взаємодію в межах глобальної єдності, про її гармонізацію з урахуванням загострення ресурсних проблем.

Характерні риси перехідних економік:

• відносна тривалість трансформаційних процесів в економіці;

• здійснення глибоких інституціональних змін, пов'язаних із перетворенням власності, зі створенням сучасної ринкової і постринкової інфраструктури;

• структурна перебудова економіки на сучасній техніко-технологічній і ресурсній базі;

• перехід до нових джерел та факторів економічного розвитку, господарської еволюції;

• органічна взаємодія із зовнішнім економічним середовищем;

• реструктуризація соціальної політики.

3. Країни, що розвиваються. Основою економічної сфери цієї величезної групи держав стала проблема розвитку, вибору шляху, який би скоротив загрозливий розрив між ними та найбільш розвинутою частиною світової економіки. Так, співвідносини між рівнями національного доходу країн ОЕСР та країнами, що розвиваються, в середині 60-х років становило 15:1, а вже на початку 90-х років зросло до 22:1; між країнами ОЕСР та найменш розвинутими державами цей показник становив 57:1.

Економічна філософія величезного масиву країн, що розвиваються, за всієї їхньої різноманітності зрештою зводиться до болісного й часто безуспішного пошуку адекватних їх нинішньому становищу моделей розвитку, залучення до цього процесу всієї необхідної гами ресурсів розвитку.

У багатьох дискусіях про причини уповільненого економічного зростання переважної більшості країн, що розвиваються, на одне з перших місць висувається фактор ментальності, образ економічного мислення, які в широкому значенні охоплюють систему освіти й культури, соціальну сферу.

Економічне зростання країн, що розвиваються, базується на таких основних принципах:

тотальна трансформація економіки і всього суспільства;

ринкова стратегія як основа економічних перетворень;

експортно-орієнтована концепція національної економіки;

імпорт капіталу і технології з індустріальних держав;

поліпшення умов для міжнародної торгівлі, для доступу на світові фінансові ринки;

регулювання демографічних процесів.

Підкреслимо ще раз: вирішальна роль у створенні необхідної критичної маси певних соціально-економічних зрушень у світі, що розвивається, належить людському капіталу, його бажанню, вмінню і здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

Головне завдання мегарівня - пошук шляхів і способів вирішення головного, глобального протиріччя між зростаючою кількістю населення планети і скорочуваністю природних ресурсів та джерел економічного розвитку, визначення загальнопланетарних (а в перспективі - космічних) параметрів та індикаторів загальної економічної еволюції.

3. Моделі економічного розвитку

Теорія економічного розвитку, її головні моделі викристалізовуються внаслідок широких узагальнень, що стосуються суперечливих процесів світової господарської еволюції. Базові принципи, структура, механізми економічного розвитку формулюються на основі абстрагування від конкретних шляхів господарського поступу окремих країн, статистичних матеріалів, які характеризують динаміку економічного зростання. В теоретичних моделях розкриваються типові, спільні риси економічного зростання, що не підлягають тимчасовим, кон'юнктурним коливанням і є відносно сталими протягом тривалого часу.

В сучасній науці виділяють кілька головних моделей економічного розвитку, які тісно пов'язані з господарським зростанням:

1. Модель лінійних стадій розвитку.

2. Модель структурних трансформацій.

3. Модель зовнішньої залежності.

4. Неокласична модель вільного ринку.

5. Модель ендогенного зростання.

6. Модель сталого (стійкого) розвитку.

Слід зазначити, що перелічені моделі й теорії на час їхнього виникнення стосувалися переважно країн, що звільнились від колоніальної залежності, - так званих молодих незалежних держав, або країн, що розвиваються. Еволюція поглядів на процес розвитку цих країн виглядає таким чином. У 50-60-ті роки переважали наукові й соціально-політичні концепції та доктрини, згідно з якими процес розвитку уявлявся як сукупність послідовних стадій економічного зростання, що їх повинна пройти будь-яка країна.

Вважалось, що країнам, які звільнились, слід лише повторити шлях більш розвинутих на той час капіталістичних чи соціалістичних держав на основі оптимального поєднання головних факторів виробництва, і, насамперед, ефективного використання інвестицій, заощаджень та іноземної допомоги. Перевага віддавалась кількісним критеріям економічного розвитку, що асоціюються з високими загальними темпами економічного зростання.

В 70-ті роки відбулось суттєве переосмислення концептуальних підходів до проблем економічного розвитку. Енергетична, а потім і економічна криза виявили слабкість, а подекуди й неспроможність суто кількісних критеріїв господарського зростання. У зв'язку з цим у західній економічній науці та й в окремих молодих незалежних державах значну увагу почали приділяти структурним трансформаціям, що мають передувати самопідтримувальному зростанню. Другий напрям, який теж набув популярності в цей період, дістав назву теорії зовнішньої залежності (екзогенного зростання чи екстернальних факторів). Він розвивався прихильниками марксизму й мав досить чітке політичне забарвлення.

Теоретики лівого напряму феномен слаборозвинутості пояснювали асиметрією внутрішніх і зовнішніх факторів економічного зростання, наявністю структурних та інституціональних диспропорцій в економіці, залежністю господарств країн, що розвиваються, від колишніх метрополій та міжнародних фінансових організацій.

У 80-ті роки знову ж таки під значним впливом кризових явиш, у світовому господарстві на перші позиції висунулась неокласична концепція, в якій головний акцент зроблено на конструктивній ролі вільних ринків, на необхідності лібералізації економіки, її зовнішній відкритості, приватизації власності, інституціональній перебудові. Слід наголосити, що дана концепція має універсальне значення й може бути застосована практично в усіх підсистемах світової економіки.

На початку 90-х років, на противагу неокласичним теоріям економічного розвитку і зростання виникла концепція ендогенного зростання, або нова теорія зростання. Її головні постулати зводяться до визнання переважної ролі внутрішніх факторів і джерел економічного розвитку, що відтворюються у відносно відособлених національних економічних системах. Саме вони мають відігравати роль головних пружин, пускових механізмів і моторів господарського зростання. Важливою рисою нової теорії економічного розвитку є наголос на посиленні регулюючої ролі держави в господарських процесах.

Ще одна новітня модель економічного розвитку, що виникла як відповідь на виклик глобальної природно-господарської трансформації, була сформульована в 1992 p. в Ріо-де-Жанейро на Всесвітній конференції з проблем розвитку і довкілля. Вона дістала назву моделі сталого (стійкого) розвитку. Суть сталого розвитку полягає у забезпеченні такого господарського зростання, яке дає змогу гармонізувати відносини людина—природа (довкілля) та зберегти навколишнє середовище як для нинішнього, так і для майбутніх поколінь. Як бачимо, дана концепція має справді всеосяжний планетарний характер, хоча у стислому викладі є надто загальною і лише окреслює рамки економічного розвитку з відчутним акцентом у бік довкілля як фундаментального середовища господарської й суспільної діяльності людини.

Розглянемо більш докладно названі концепції й моделі економічного розвитку.

  1.  Модель лінійних стадій

Обґрунтована американським економістом та істориком В. Ростоу, ця концепція передбачає, що будь-яка країна в процесі економічного розвитку за умови більш-менш органічного включення в загальноцивілізаційну систему господарських координат має пройти ряд стадій. Це такі стадії:

традиційне суспільство;

визрівання передумов для ривка;

ривок до самопідтримувального зростання;

перехід до технологічної зрілості;

ера масового споживання.

Ключовим елементом теорії Ростоу є наголос на необхідності накопичення передумов для здійснення ривка до самопідтримувального зростання за рахунок внутрішніх і зовнішніх заощаджень, які дають змогу створити критичну масу інвестицій і здійснити на цій основі прискорене економічне зростання. Таким чином, для забезпечення зростання в країні мас заощаджуватись та інвестуватись певна частина ВВП. Математично доведено (модель Харрода-Домара), що чим більшою є норма заощаджень і інвестицій, тим вищі темпи економічного зростання.

Обмеженість моделі лінійних стадій полягає, насамперед, у надто вузькому, спрощеному підході до проблем економічного зростання і розвитку.

  1.  Модель структурних трансформацій. 

У широкому значенні моделі структурних трансформацій є базовими для індустріальної цивілізації в цілому. Вони відображають історичний процес переходу в глобальному масштабі від аграрної до індустріальної моделі економічного розвитку. Цей процес розпочався кілька століть тому і завершився в розвинутих країнах ще наприкінці XIX - на початку XX ст.

Моделі структурних перетворень стосуються, насамперед, країн, що розвиваються. Суть цих моделей полягає у цілеспрямованому створенні передумов і механізмів для поступової трансформації аграрної економіки, яка переважає в країнах «третього світу», в економіку індустріального типу.

За даною моделлю процес структурної трансформації, самопідтримувальне зростання і збільшення зайнятості в індустріальній сфері триватимуть доти, доки вся надлишкова робоча сила аграрного сектора не знайде свого застосування в галузях промислового виробництва. На такій фазі встановлюється певна міжгалузева рівновага, в основному завершується структурна перебудова економіки, переважна частка ВНП створюється у промисловості, набирають сили інші джерела і фактори економічного зростання здебільшого якісного характеру, пов'язані з впровадженням науково-технологічних досягнень, сучасного менеджменту, маркетингу, комп'ютерно-інформаційних систем.

Таким чином, сучасний етап структурних перетворень характеризується застосуванням системи засобів і механізмів, з допомогою яких поступово створюється нова галузева і територіальна структура економіки, формується структура динамічних ринків, відбувається серія інституціональних змін у політичній, економічній та правовій сферах, трансформується структура зайнятості й соціально-професійного складу населення, споживчого попиту, зовнішньої торгівлі. Спочатку відбувається наближення економічної структури до економічних структур найбільш розвинутих країн «третього світу», а в подальшому структурні трансформації дедалі більшою мірою орієнтуються на загальносвітові тенденції, на систему міжнародного поділу і кооперації праці.

  1.  Теорія зовнішньої залежності

Концепції зовнішньої залежності відштовхуються від дуже поширеної в західній історико-економічній літературі схеми взаємовідносин центр-периферія, яка почала формуватись ще в XV ст. разом із зародженням світового ринку. Гострого соціально-політичного забарвлення вони набули в 70-ті роки в марксистських політико-економічних доктринах. Теорія зовнішньої залежності розглядає країни «третього світу» під кутом зору цілої низки економічних, політичних та інституціональних внутрішніх і зовнішніх обмежень, пов'язаних з їхнім залежним становищем у системі світової економіки і міжнародних економічних відносин. Ця теорія розпадається на кілька напрямів, серед яких найпоширенішими є неоколоніальна модель залежності та теорія дуального розвитку.

Згідно з неоколоніальною моделлю залежності, зростаюча взаємозалежність країн світу є наслідком і продовженням залежності колишніх колоній від метрополій та інших розвинутих країн.

Теорія дуального розвитку базується на принципах системно-структурного аналізу, суть якого, як відомо, полягає в тому, що будь-яка органічна система, в тому числі й особливо економічна, є різнорівневою, ієрархічною, відповідним чином субординованою. Елементи системи пов'язані відносинами залежності і взаємозалежності та певної підпорядкованості відповідно до ступеня їхньої зрілості (розвинутості).

В економічних системах національного чи міжнародного масштабу теж формуються і взаємодіють двополюсні (дуальні) структури, розмежування між якими відбувається на основі диференціації в доходах між двома головними групами в суспільстві чи між двома головними групами країн у межах світового співтовариства.

Статистика свідчить, що в країнах «третього світу» та в постсоціалістичних державах посилюється розрив між найбагатшою верствою суспільства і рештою населення, а у світовій економічній системі - між індустріально розвинутими і слаборозвинутими країнами. Все це дає підстави для застосування принципу дуалізму в теорії розвитку.

  1.  Неокласична модель вільного ринку 

Неокласична теорія вільного ринку пройшла апробацію в розвинутих індустріальних країнах у 80-ті роки на хвилі відродження консерватизму, передусім у США, Великій Британії, Канаді, ФРН та інш. Її суть полягає у стимулюванні сукупної пропозиції, лібералізації економіки, приватизації державних підприємств, скороченні державних витрат. Згодом дана концепція була екстрапольована на країни, що розвиваються, та на постсоціалістичні держави. Активними провідниками цієї моделі виступають найавторитетніші міжнародні валютно-фінансові інститути — МВФ та група Світового банку, Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) та інш.

Домінантою неокласичної моделі є твердження про нераціональне використання ресурсів у менш розвинутих країнах унаслідок викривлення цін, спричиненого державним втручанням в економічні процеси, що зрештою подає хибні сигнали як споживачам, так і виробникам, створює асиметрію в економічних відносинах, породжує величезні диспропорції в економіці.

Неокласики пропонують вирішувати проблеми економічного зростання і розвитку шляхом:

• створення сучасного ринкового середовища, де досягається максимальний ступінь економічної свободи для суб'єктів господарської діяльності та для вільного обігу ресурсів;

• здійснення широких програм приватизації державної й комунальної власності, заохочення приватної ініціативи, розвитку малого і середнього бізнесу;

• формування відкритої економіки, лібералізації торговельного режиму, гармонізації зовнішньоторговельних норм і правил.

• стимулювання інвестиційного процесу, створення критичної маси капіталовкладень шляхом залучення зарубіжних прямих і портфельних інвестицій та технологій.

Ядром неокласичної концепції є положення про необхідність нагромадження капіталу за рахунок створення відповідних умов для збільшення надходжень внутрішніх і зовнішніх заощаджень та інвестицій. На цій основі підвищується норма нагромадження, зростають показники капіталоозброєності праці та її продуктивності, а зрештою — і доходи широких верств населення.

  1.  Теорія ендогенного зростання

Нова теорія зростання (ендогенне зростання) була викликана до життя невирішеністю гострих проблем економічного розвитку в країнах, що розвиваються, а останнім часом і в нових незалежних державах, з одного боку, та явною недосконалістю неокласичної концепції вільного ринку - з іншого.

Головна особливість моделі ендогенного зростання полягає в орієнтації, насамперед, на внутрішні чинники і механізми господарського розвитку, які у своїй сукупності здатні забезпечити саморозвиток і самовідтворення цілісних національно-державних економічних систем. Вона не має нічого спільного з концепцією «опори на власні сили», але передбачає залучення до господарського обороту внутрішніх ресурсів і потенцій, що здатні створити необхідні стартові умови економічного зростання і підтримання його оптимальних темпів у довгостроковому плані. Важлива роль при цьому відводиться активній економічній політиці, яка покликана сприяти максимальному залученню всіх наявних у країні ресурсів і механізмів задля формування власної національної економічної системи та її кількісного і якісного вдосконалення. Дане положення є надзвичайно актуальним для тих країн, що перебували раніше або в колоніальній залежності, або ж у складі інших держав, були частиною іншої економічної системи (як, наприклад, Україна). Така своєрідна мобілізаційна модель економічного розвитку спонукає країни, що стали на шлях суверенного економічного розвитку, до активного творчого пошуку, до згуртування всіх сил нації і держави навколо формування і розвитку власної цілісної господарської системи, що здатна з часом органічно вписатись у світові економічні структури.


Экономические модели стран с развитой экономикой

Название модели

Характерные черты

Американская

- Индивидуализм предпринимательства;

- Государство следует правилам ведения бизнеса, им же самим установленным;

- Государство в малой степени берет на себя функции социальной поддержки населения;

- Государство активно поддерживает поиск и внедрение научно-технических достижений;

- Усиливаются тенденции государственного регулирования, что проявляется в формировании новых приоритетов: стабилизация экономического роста, акцент на рост производительности труда, совершенствование системы образования и на этой основе качественное совершенствование рабочей силы;

- Поддержка семейных ценностей.

Японская

- Особую роль в экономике играют традиции, правила и обязательства участников экономического процесса;

- Негибкий рынок рабочей силы с системой пожизненного найма;

- Конкуренция сочетается с долгосрочными соглашениями между фирмами, что ограничивает сферу свободной конкуренции;

- Государство всемерно поддерживает агрессивную манеру внешней торговли национальными фирмами;

- Стержнем социальной политики является стремление государства и бизнеса к сближению уровня доходов различных групп населения;

- Научно-техническая политика ориентирована на разработку и внедрение ресурсосберегающих технологий.

Европейская

- Относительно медленное решение проблем экономического и социального развития на основе консенсуса с участием трех сторон: государства, бизнеса и профсоюзов;

- Базовые ценности – социальное правовое государство и социальное рыночное хозяйство.

Германская

- Сочетание эффективной конкуренции с социальной защитой труда, с осуществлением принципа социальной справедливости.

Французская

- Сильная позиция государства в экономике и регламентация деятельности бизнеса.

Шведская

- Центральное место в деятельности государства занимает социальная политика, построенная на перераспределении значительной доли ВВП через бюджет.

Итальянская

- Семейная собственность;

- Участие государства в производственном процессе;

- Четко выраженная специализация отраслей на экспорт;

- Система промышленных округов вокруг крупных, как правило, экспортных предприятий, т.е. малых и средних предприятий, с заданной специализацией, работающих в кооперации с экспортером

Примечание:

Общие черты экономических моделей стран с развитой экономикой:

• Отношения собственности;

• Формы и традиции предпринимательства;

• Формы и методы взаимодействия государства и бизнеса;

• Механизмы регулирования экономики;

• Механизмы согласования интересов различных групп;

• Обеспечение социальной стабильности.

Методичні вказівки

Після вивчення даної теми студент повинен знати визначення наступних понять: теорія імперіалізму і неоколоніалізму, теорія модернізації, теорія залежності, теорія світової системи, концепція взаємозалежності національних господарств, метатеорія, залежна нерозвиненість, залежний розвиток, відтворення залежності, периферійні і полуферійні країни, положення про державну залежність, центр світової економіки, моделі економічного розвитку, модель лінійних стадій розвитку, модель структурних трансформацій, модель зовнішньої залежності, неокласична модель вільного ринку, модель ендогенного зростання, модель сталого розвитку, структурні  трансформації,  теорія зовнішньої залежності,  неокласична концепція, концепція ендогенного зростання, теорія дуального розвитку.

Контрольні питання

  1.  Проаналізуйте основні концепції, що пояснюють розвиток світового господарства.
  2.  Яка посилка є загальною для розвитку концепцій економічної системи?
  3.  Перерахуйте ознаки стадії розвитку, що зветься імперіалізмом.
  4.  Визначте вихідний момент трьох напрямків в метатеорії.
  5.  Які основні ознаки центру світової економіки?
  6.  Визначте характерні риси перехідних економік.
  7.  Визначте базові принципи економічного зростання країн, що розвиваються.
  8.  Назвіть головні моделі економічного розвитку.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19271. Работа с матрицами. Формирование матриц третьего порядка 17.02 KB
  В ходе лабораторной работы были сформированы две матрицы третьего порядка, с ними были выполнены указанные в задании операции. Результаты выполнения команд представлены в коде
19272. Системный подход к проектированию ИС. Структурные методы анализа и проектирования ИС. Объектно-ориентированная методика проектирования ИС 228.76 KB
  Лекция 4. Системный подход к проектированию ИС. Структурные методы анализа и проектирования ИС. Объектноориентированная методика проектирования ИС. Cравнение объектноориентированного и структурного подхода. Модели деятельности предприятия. Проведение обследования.
19273. Средства структурного анализа. Метод функционального моделирования IDEF0. Метод моделирования процессов IDEF3 255.24 KB
  Лекция 5. Средства структурного анализа. Метод функционального моделирования IDEF0. Метод моделирования процессов IDEF3. Моделирование потоков данных Модели сущностьсвязь ERмодели. Графические нотации ERмодели 5.1. Метод функционального моделирования IDEF0 Метод IDEF0 с...
19274. Методология ARIS. Диаграммы переходов состояний (State Transition Diagram, STD). Структурные карты Константайна 196.42 KB
  Лекция 6. Методология ARIS. Диаграммы переходов состояний State Transition Diagram STD. Структурные карты Константайна. Структурные карты Джексона. Метод EricssonPenker. Метод моделирования используемый в технологии Rational Unified Process 6.1. Методология ARIS Методология ARIS реализует принцип...
19275. История UML Описание UML. Сущности UML. Отношения UML. Диаграммы UML. Расширения языка UML. Диаграммы классов 290.15 KB
  Лекция 7. История UML Описание UML. Сущности UML. Отношения UML. Диаграммы UML. Расширения языка UML. Диаграммы классов. Диаграммы использования usecase диаграммы прецедентов. Диаграмма последовательности. Диаграмма кооперации. Диаграмма состояний. Диаграмма деятельности. ...
19276. Назначение CASE-средств. Архитектура CASE-средств. Классификация CASE-средств. Обзор CASE-средств. Системы автоматизированного проектирования 378.84 KB
  Лекция 8. Назначение CASEсредств. Архитектура CASEсредств. Классификация CASEсредств. Обзор CASEсредств. Системы автоматизированного проектирования. Обзор САПР. Компанииразработчики САПР. 8.1. Назначение CASEсредств Термин CASE расшифровывается как ComputerAssisted Software Engineerin...
19277. Проектирование фактографических ИС и хранилищ данных. Подходы к проектированию БД 298.35 KB
  Лекция 9. Проектирование фактографических ИС и хранилищ данных. Подходы к проектированию БД. Этапы нисходящего подхода к проектированию баз данных. Проектирование хранилищ данных. 9.1. Подходы к проектированию баз данных Можно выделить два основных подхода к про
19278. Назначение документальных ИС. Особенности представления и использо-вания документальной информации 244.3 KB
  Лекция 10. Назначение документальных ИС. Особенности представления и использования документальной информации. Типология документальных БД. Типология поисковых задач и режимы обслуживания. Основные процессы обработки и хранения документальной информации. 10.1. Наз...
19279. Лингвистическое обеспечение ИС. Состав лингвистического обеспечения ИС. Знаковые системы. Частотные словари, словари предметной области 267.3 KB
  Лекция 11. Лингвистическое обеспечение ИС. Состав лингвистического обеспечения ИС. Знаковые системы. Частотные словари словари предметной области. Кодификаторы классификаторы тезаурусы онтологии. Информационнопоисковые языки. 11.1. Лингвистическое обеспечен