17929

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Основний зміст фінансового менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів

Украинкский

2013-07-06

284 KB

7 чел.

[0.1] 1.1. Сутність фінансового менеджменту

[0.1.0.1] Гроші -► Послуги фінансового менеджменту -► - Гроші з приростом

[0.2] 1.2. Мета та функції фінансового менеджменту

[0.3] 1.3. Механізм фінансового менеджменту

[0.4] 1.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту

[0.5] 1.5. Література

1.1. Сутність фінансового менеджменту

Основний зміст фінансового менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.

Ефективно управляти грошовим оборотом означає:

  •  передбачати його можливий стан на близьку і далеку перспектива;
  •  уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.

У широкому розумінні фінансовий менеджмент — це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.

Поняття «фінансовий менеджмент» можна одночасно розглядати в трьох аспектах:

  •  як систему раціонального управління фінансами підприємства;
  •  як орган управління фінансами підприємства;
  •  як форму підприємницької діяльності.

Як система управління фінансами підприємства фінансовий менеджмент є процесом розробки мети управління фінансами підприємств та її досягнення за допомогою методів і важелів фінансового механізму. В цьому аспекті фінансовий менеджмент є не лише системою ефективного управління фінансовими ресурсами, а й однією з ключових підсистем загальної системи управління підприємства.

Як система раціонального управління фінансами підприємства вирішує наступні завдання:

  •  визначення величини й оптимального складу активів, для досягнення глобальної мети  - піддержання і збільшення вартості підприємства;
  •  визначення  джерел фінансування і оптимальної структури капіталу;
  •  забезпечення платоспроможності і фінансової стійкість підприємства в процесі  поточного і перспективного управління фінансовою діяльністю.

Характерними ознаками системи фінансового управління є її складність, динамічність та чутливість до зміни факторів зовнішнього середовища.

Складність системи управління фінансами підприємства зумовлюється її значною структурованістю. Багатоваріантність фінансових інструментів та методів, багатокомпонентність об’єктів фінансового управління доповнюються складністю їх окремих елементів.

Динамічність фінансової системи зумовлена постійними змінами фінансових показників, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності у зв’язку з безперервним потоком грошових видатків і надходжень підприємства.

Водночас, динамізм фінансових процесів на підприємстві зумовлений відкритістю системи фінансового управління з погляду впливу інформаційних потоків, значною чутливістю фінансових результатів діяльності до зміни факторів зовнішнього середовища. Тому вибір конкретних фінансових інструментів, фінансових методів і важелів управління має здійснюватись не лише з урахуванням внутрішніх можливостей підприємства, а й таких зовнішніх факторів, як інфляція, правове і нормативне забезпечення, податкове середовище, ціна ресурсів, конкуренція,  кон’юнктурна стадія в окремих ринкових сегментах тощо. Ці фактори не можуть бути змінені шляхом управлінських рішень, і завдання фінансового менеджменту полягає в розробці адаптаційних заходів, що дають змогу пристосуватися до змін у навколишньому середовищі в найближчому періоді та на довгострокову перспективу.

Як орган управління фінансовий менеджмент включає фінансову дирекцію та безпосередньо фінансових менеджерів, які шляхом різних управлінських заходів справляють цілеспрямований вплив на фінансову діяльність підприємства. Фінансові менеджери відповідають за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору конкретного рішення з наявних альтернативних варіантів, реалізації прийнятого рішення, здійснення оперативної фінансової діяльності.

Фінансовий менеджмент як форма підприємництва, передбачає творчий підхід до вирішення фінансових проблем, використання наукових основ планування і управління, фінансового аналізу, нововведення (інновації). Сутність фінансового менеджменту як форми підприємництва виражається в обміні: 

Гроші -► Послуги фінансового менеджменту -► - Гроші з приростом

Концепції фінансового менеджменту базуються на відокремленості державного бюджету від бюджетів підприємств.

Необхідними умовами ефективного функціонування фінансового менеджменту є:

  •  підприємницька діяльність;
  •  самофінансування;
  •  ринкове ціноутворення;
  •  ринок праці;
  •  ринок капіталів;
  •  чітка регламентованість державного регулювання діяльності підприємств, що ґрунтується на системі ринкового законодавства.

1.2. Мета та функції фінансового менеджменту

Перш ніж розглянути принципи фінансового менеджменту, слід відзначити два важливих моменти його організації. По-перше, фінансовий менеджмент не обмежується рамками підприємства, а постійно взаємодіє з бюджетом, позабюджетними фондами, банками та страховими організаціями, інституціональними інвесторами. По-друге, фінансовий менеджмент перебуває під впливом таких загальних принципів управління, як планування, стимулювання, узгодження окремих елементів, варіативність, цільова спрямованість.

Ефективне управління фінансовою діяльністю забезпечується реалізацією  наступних принципів:

  •  плановість та системність — планування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою забезпечення їх збалансованості, системність у розробці стратегії і тактики фінансування, в реалізації запланованих заходів;
  •  цільова спрямованість — орієнтація на цілі й завдання, які на цей момент ставить перед собою підприємство (підвищення рентабельності, зростання продуктивності праці, створення позитивного іміджу, запровадження інновацій, зміцнення конкурентних позицій на ринку, залучення матеріальних і фінансових ресурсів і т. д.);
  •  диверсифікованість капіталовкладень у двох аспектах: по-перше, інвестування грошових коштів у різні цінні папери, інвестиційні проекти; по-друге, створення багатопрофільних підприємств, що займаються різними видами підприємницької діяльності;
  •  стратегічна орієнтованість — орієнтація на стратегію довгострокового розвитку підприємства, знання та врахування стратегічних настанов конкурентів, випереджальне управління фінансами підприємства;
  •  варіативність — прогнозування різноманітних варіантів розвитку фінансової системи підприємства, пошук та обґрунтування альтернативних фінансових рішень.

Зміст політики управління окремими аспектами фінансової діяльності підприємства значною мірою залежить від обраних пріоритетних цілей і завдань фінансового менеджменту. Залежно від конкретних умов господарювання, місії та стратегічних цілей діяльності підприємства, стадії його життєвого циклу, кваліфікаційного рівня фінансових менеджерів, прийнятої етики ведення бізнесу, допустимого рівня ризику в процесі управління фінансами можуть вирішуватися такі завдання:

  •  виживання в умовах конкурентної боротьби;
  •  уникнення банкрутства та фінансових потрясінь;
  •  нарощування капіталу та оптимізація його структури;
  •  забезпечення постійних темпів зростання обсягів виробництва і реалізації продукції;
  •  лідерство у боротьбі з конкурентами;
  •  пошук фінансових ресурсів для галузевої та регіональної диверсифікації господарської діяльності;
  •  максимізація чистого прибутку;
  •  забезпечення рентабельності діяльності;
  •  мінімізація витрат та ризиків і т. ін.

Єдиного погляду на пріоритетність цілей фінансового менеджменту в економічній літературі немає.

Враховуючи, що управління фінансами будь-якого суб’єкта господарювання здійснюється в інтересах його власників, основну мету фінансового менеджменту логічно розглядати через призму максимізації фінансового благополуччя власників капіталу підприємства, що забезпечується шляхом постійного підвищення ринкової вартості підприємства і його акцій.

Фінансовий менеджмент поєднує три складові:

  •  операційний менеджмент;
  •  інвестиційний менеджмент;
  •  власне фінансовий менеджмент.

Система основних задач фінансового менеджменту

Операційний менеджмент

Інвестиційний менеджмент

Власне фінансовий менеджмент

  •  фінансова діагностика
  •  прогнозування грошових потоків
  •  вибір структури капіталу

  •  аналіз беззбитковості
  •  вибір критеріїв оцінки ефективності
  •  оцінка вартості капіталу

  •  управління витратами
  •  вибір оптимального управлінського рішення
  •  емісія цінних паперів

  •  планування прибутку
  •  управління основними коштами
  •  дивідендна політика

  •  бюджетування і контроль
  •  аналіз інвестиційних ризиків
  •  аналіз фінансових ризиків

  •  управління оборотними коштами
  •  формування інвестиційного портфелю
  •  пошук найкращих фінансових джерел

Основне завдання фінансового менеджера полягає у збалансуванні всієї системи цілей, погодженні пріоритетної на певний момент мети з іншими цілями фінансового менеджменту.

1.3. Механізм фінансового менеджменту

Реалізація перелічених цілей і завдань управління фінансами здійснюється через відповідний механізм фінансового менеджменту.

Механізм фінансового менеджменту є системою основних елементів, що регулюють процес розробки и реалізації управлінських рішень в області фінансової діяльності підприємства, структура якого наведена на рис. 1.1.

В структуру механізму фінансового менеджменту входять наступні елементи:

  •  державне нормативно-правове регулювання діяльності підприємства;
  •  ринковий механізм регулювання фінансовою діяльності підприємства;
  •  внутрішній механізм регулювання окремих аспектів фінансової діяльності підприємств;
  •  система конкретних інструментів, методів і важелів здійснення управління фінансової діяльності підприємства.

Рис. 1.1. Структура фінансового механізму

Під фінансовими інструментами розуміють будь-яку договірну угоду, згідно з якою відбувається збільшення активів одного суб’єкта господарювання і фінансових зобов’язань іншого контрагента. До таких фінансових інструментів відносять: грошові кошти, кредитні інструменти, способи участі у статутному капіталі тощо.

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. їхня дія виявляється в утворенні й використанні грошових фондів. У практиці фінансового менеджменту широко застосовуються такі фінансові методи, як планування, прогнозування, кредитування, самофінансування, оподаткування, фондоутворення, оренда, лізинг, факторинг, система розрахунків, інвестування тощо.

Фінансові важелі це прийом дії фінансового методу. До таких важелів відповідно належать: собівартість, ціна, дохід, прибуток, види кредитів, процентні ставки, фінансові санкції, ставки податків, вклади, пайові внески, відрахування у фонди, орендна плата, лізингові й факторингові платежі, форми розрахунків, інвестиційний дохід, дисконт, рівень дивідендних виплат тощо.

Як система управління, фінансовий менеджмент складається з об’єкта і суб’єкта управління.

Об’єкт управління у фінансовому менеджменту – це грошові потоки; активи і фінансові зобов’язання; фінансові ресурси та джерела їх формування; фінансові і реальні інвестиції; доходи, витрати і прибуток; фінансовий стан; система фінансових відносин.

Суб’єкт управління у фінансовому менеджменті – це спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як керівник), яка з допомогою різних форм управлінського впливу забезпечує цілеспрямоване функціонування об’єкту.

Функції фінансового менеджменту класифікуються залежно від його об’єкта і суб’єкта.

Відтворювальна функція фінансового менеджменту полягає у забезпеченні збалансування матеріальних і фінансових ресурсів на всіх стадіях кругообігу капіталу в процесі простого і розширеного відтворення. На перший план виступає накопичення капіталу для вирішення довгострокових інвестиційних проблем. Тобто реалізація цієї функції фінансового менеджменту дає змогу знайти оптимальну пропорцію між авансованими грошовими коштами, які відшкодовуються протягом одного кругообігу, й інвестиційними грошовими коштами, які надовго вибувають з обігу і повертаються частинами.

Розподільча функція фінансового менеджменту полягає у формуванні й використанні грошових фондів, підтриманні ефективної структури капіталу підприємств. Фінансовий менеджер визначає політику щодо розподілу прибутку, від якої залежить загальний концептуальний підхід до розвитку фінансового менеджменту на підприємстві. Результатом розподільчих процесів є створення фондів грошових коштів (фонду відшкодування, фонду споживання, фонду нагромадження), які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм, підтримку оптимальної структури капіталу, зведення до мінімуму ризику банкрутства.

Функції суб’єкта фінансового менеджменту — це конкретні види управлінської діяльності, направлені на реалізацію цілей і завдань управління фінансами підприємства.

Основою управлінських функцій виступає планування. Воно охоплює весь комплекс заходів з розробки планових завдань і їх втілення на практиці. За допомогою планування здійснюється економічне обґрунтування фінансових рішень, вибір їх альтернативних варіантів. Різновидом цієї функції є прогнозування (передбачення), тобто розробка на довготермінову перспективу можливих напрямків фінансової діяльності і змін фінансового стану підприємств.

На відміну від власне планування прогнозування не ставить за мету здійснити всі прогнози на практиці, а також відрізняється більшою альтернативністю у визначенні фінансових показників і параметрів.

Організація полягає у створенні підрозділів фінансової служби, визначенні їх повноважень, встановленні вертикальних і горизонтальних зв’язків між ними, координації їх дій.

Мотивація передбачає стимулювання працівників фінансових служб до виконання поставлених завдань. Від зацікавленості фінансових менеджерів у результатах своєї праці значною мірою залежить ефективність фінансової діяльності підприємства. До мотиваційних факторів належить не тільки заробітна плата, а й політика підприємства і стиль керівництва, міжособисті відносини з безпосереднім керівником, колегами та підлеглими, гарантія зайнятості, умови праці, соціальне забезпечення, статус робітника.

Контроль як функція фінансового менеджменту полягає у виявленні відхилень від плану і своєчасному внесенні коректив. Можна виділити дві основні форми контролю залежно від його спрямованості:

  •  контроль за зміною фінансових показників, станом платежів і розрахунків;
  •  контроль за реалізацією стратегії фінансування, тобто передбачення змін умов діяльності та своєчасне пристосування до

них.

Контрольна функція фінансового менеджменту реалізується за такими напрямками:

  •  контроль за правильним і своєчасним перерахуванням грошових коштів у фонди підприємства з усіх встановлених джерел фінансування;
  •  контроль за дотриманням заданої структури фондів з урахуванням потреб виробничого і соціального розвитку;
  •  контроль за цілеспрямованістю і ефективним використанням фінансових ресурсів;
  •  контроль за надходженням виручки від реалізації продукції та послуг;
  •  контроль за рівнем самофінансування, прибутковості й рентабельності.

Залежно від часу проведення контроль буває попереднім, поточним та заключним.

1.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту

Фінансова діяльність підприємства — це швидкозмінюваний, динамічний процес, вона має здійснюватися з урахуванням можливих перспектив її розвитку.

Стратегічний фінансовий менеджмент якраз і полягає у прогнозуванні напрямків фінансової діяльності на майбутнє, моделюванні параметрів розвитку фінансових процесів з урахуванням прогнозних змін факторів зовнішнього середовища.

Фінансову стратегію можна визначити як формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їх реалізації. У зв’язку з орієнтацією фінансової стратегії на довгострокову перспективу стратегічні фінансові рішення мають незначну деталізацію.

На відміну від стратегічного управління фінансами тактика фінансового менеджменту характеризується середнім рівнем деталізації рішень і залежить від поточних можливостей підприємства.

У розробці стратегії фінансового управління фінансовий менеджер орієнтується на необхідність забезпечення самофінансування підприємства, тобто накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Отже, в процесі стратегічного управління фінансами здійснюється пошук шляхів нагромадження капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бізнесу або в розширення масштабів діяльності підприємства.

Залежно від досягнутого рівня фінансової стійкості суб’єкти господарювання можуть обирати орієнтиром одну з трьох базових стратегій фінансового розвитку:

1. Стратегія подолання нестійкості фінансової системи підприємства, або стратегія виживання, до якої вдаються в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і у випадку, коли показники фінансово-господарської діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення.

2. Стратегія підтримки фінансової стійкості або стабілізації, що застосовується в умовах нестабільних обсягів продаж і прибутку, переважно у галузях зі стабільною економікою.

3. Стратегія розвитку або стійкого зростання, що свідчить про прагнення підприємства до збільшення обсягів реалізації, підвищення рентабельності та покращання інших показників фінансового стану.

У рамках згаданих вище базових стратегій виживання, стабілізації та розвитку можуть реалізуватися різні стратегічні альтернативи управління фінансами залежно від загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Місце фінансової стратегії в системі довгострокових планів підприємства відображено на рис. 1.2.

На відміну від стратегічного фінансування, тактичне управління фінансами спрямовано на забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів, регулювання обсягу поточних грошових виплат. Іншими словами, тактичний фінансовий менеджмент орієнтується на внутрішні джерела фінансування з метою забезпечення самоокупності діяльності. Вирішальна роль відводиться ефективності використання наявних грошових коштів у конкретний проміжок часу.

При цьому значна увага приділяється стимулюванню комерційної ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат, тоді як стратегічний фінансовий менеджмент абстрагується від методів стимулювання, витрати розглядаються лише у зв’язку із фактором окупності, а капіталовкладення — з позицій майбутнього прибутку.

Разом із тим, незважаючи на відмінність строків, цілей та ступеня деталізії, стратегія і тактика фінансового менеджменту значною мірою взаємопов’язані і мають подібний алгоритм розробки (рис. 1.3).

І тактичні, і стратегічні цілі фінансового менеджменту є однаково пріоритетними, незважаючи на те, що згідно з принципом стратегічної орієнтованості тактика управління фінансами є формою деталізації стратегії і розробляється відповідно до визначених раніше стратегічних орієнтирів діяльності підприємства. Але нерідко в реальному житті у зв’язку з необхідністю покращити поточні фінансові показники фінансові менеджери вимушені на деякий час (або навіть зовсім) відмовитися від певних стратегічних дій.

 

Рис.1.2. Місце фінансової стратегії в системі довгострокових планів підприємства

Так, тактичні завдання можуть стати для підприємства першочерговими у таких випадках:

  •  якщо серйозно погіршиться фінансовий стан підприємства і виникне реальна загроза банкрутства;
  •  коли вилучення ресурсів для реалізації стратегічних завдань може призвести до погіршення фінансових показників підприємства протягом кількох років;
  •  якщо запропоновані стратегічні дії є дуже ризикованими і можуть справити непередбачуваний вплив на ринкові позиції підприємства та його платоспроможність.

Рис. 1.3. Процес розробки стратегії і тактики фінансового менеджменту.

1.5. Література

  1.  Бланк И.А. Финансовый менеджмент.-К.:Ника-центр, Ольга, 2000.
  2.  Данилюк М.О., Савич В.І. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 204 с.
  3.  Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. Видання третє, перероблене і доповнене. – Київ:»Центр навчальної літератури», 2004.-531 с.
  4.  Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент:Навч. Посіб. – 2-евид., пероб і доп. – К.:Знання, 2005.-485 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
  5.  Костирко Л.А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб’єкта: :методологія і організація. Монографія. - Луганськ:вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002.-560 с.
  6.  Савчук В.П. Управление финансами предприятия/ 2-еизд., стереотип.-М.:БИНОМ. Лаборатория знаний, 2005.-480 с.:ил.

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53300. Вивчення властивостей моноцукрів і дицукрів 102.5 KB
  АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Програмою предмету передбачено вивчення основних методів дослідження хімічного складу речовини, знання яких необхідні спеціалісту для контролю технологічного процесу обробки сировини, напівфабрикатів, кулінарних і кондитерських виробів. Вивчення теми сприяє розвитку творчого професіоналізму, навиків експериментальної роботи, розвитоку творчого мислення, встановлення причиннно - наслідкових зв´язків, інтересу до пізнавальної діяльності, навиків самостійної роботи з учбовою і науковою літературою.
53301. Хранение, использование и учет прекурсоров в химическом кабинете общеобразовательного учебного заведения 91.5 KB
  Прекурсоры вещества часто используемые при производстве изготовлении переработке наркотических средств и психотропных веществ включённых в Перечень наркотических средств психотропных веществ и прекурсоров утвержденный Постановлением Кабинета Министров Украины от 06. Согласно Закону Украины Об обороте в Украине наркотических средств присихотропных веществ их аналогов и прекурсоров от 15. № 503V необходимо вести строгий учет прекурсоров.
53302. Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана Івана Мазепи 46.5 KB
  Повстання гетьмана Івана Мазепи. Виявити роль і значення Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі. Внутрішня і зовнішня політика Мазепи. Мазепи.
53303. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої середини ХVІІ ст 64.5 KB
  Нагадую правила гри: за кожне порушення дисципліни викрики підказку журі має право зняти з команди від 2 до 5 балів. Кому розпочинати гру визначається за допомогою жеребкування Отже у нас все готове до початку КВК залишилось побажати тільки успіхів учасникам гри і оголосити склад журі. Оголошується склад журі Змагання сьогоднішнє я відкриваю 1 щиро усіх вас вітаю. Команда Ерудити Любить КВК наш дружний клас І оголосить засідання зараз Ось болільники а ось журі.
53304. Украинско-московский межгосударственный договор 1654 года. Продолжение Национально-освободительной войны 76.5 KB
  Цели: выяснить предпосылки и определить основные положения и значение украинско-московского договора 1654 года, а также дать историческую оценку событиям Национально-освободительной войны в 1654-1655 годах; развивать у учащихся жизненные умения и навыки: работать с историческими источниками и на основе их делать выводы и обобщения, давать оценку историческим событиям, высказывать свою точку зрения по отношению к ним...
53305. Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр.) 242.5 KB
  Назвіть події з історії України, які відбувалися після подій всесвітньої історії, визначених у першій колонці, але раніше, ніж події, визначені у третій колонці.
53306. НІКОПОЛЬЩИНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 133 KB
  МЕТА: Проаналізувати події другої світової війни на Нікопольщині, удосконалювати навички самостійної роботи з додатковою літературою, картою, продовжити формувати вміння учнів, аналізувати, узагальнювати історичний матеріал, виховувати учнів у дусі патріотизму, гордості за бойові та ратні подвиги наших земляків.
53307. Порядок начисления и учета амортизации нематериальных активов 22.39 KB
  Амортизация – это процесс систематического, ежемесячного переноса стоимости на себестоимость продукции либо за счет собственных источников и накопление амортизационного фонда для замены изношенных экземпляров.
53308. Український національний рух на території Польщі (20-30-і рр. ХХ ст.) 85 KB
  Метод Припущення на основі запропонованих слів Учитель перераховує кілька слів із біографії Дмитра Донцова ідеолога право радикального руху. Учитель. Що далі Учитель. Учитель вислуховує пари із похвалою але не каже схожі вони чи ні на те що має бути почути.