17939

ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

2. ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ 2.1. Лексичне значення слова 2.2. Однозначні і багатозначні слова 2.3. Пряме і переносне значення слова 2.4. Омонімія синонімія антонімія паронімія 2.5. Стилістична диференціація слова 2.6. Фразео

Украинкский

2013-07-06

119 KB

50 чел.

2. ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

 2.1. Лексичне значення слова

 2.2. Однозначні і багатозначні слова

 2.3. Пряме і переносне значення слова                            

 2.4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія

 2.5. Стилістична диференціація слова

 2.6. Фразеологія

 2.7. Запитання і завдання для самоперевірки

2.1. Лексичне значення слова

Сукупність усіх слів, наявних у будь-якій мови, називається лексикою, або словниковим складом мови. Крім того, терміном "лексика" також позначаються окремі шари (книжна, емоційно забарвлена, нейтральна) або групи (побутова, професійна) лексики, словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика творів Івана Франка).

Наука, яка вивчає лексичний склад, називається лексикологією. У лексикології слово ще має назву лексема.

Кожна мова складається із слів, слово є однією з основних одиниць мови. Окремо взяті мовні звуки, а також складові частини слова (корінь, суфікс, префікс, основа, закінчення) виявляють себе лише у слові. Із слів складаються словосполучення, сполучення слів і речення. Головна функція слова - називна. Співвідношення слова з уявленням про щось визначає лексичне значення слова, тобто його зміст.

Слово - одиниця мови, яка служить для найменування явищ та предметів, дій і процесів, властивостей (дерево, честь, туча, читати, ввічливий). Усі слова в мові за значенням поділяються на самостійні (ніч, слухати, добре) та службові (і, також, поміж). Самостійні слова обов'язково щось називають, а службові слова виражають різні відношення між самостійними словами. Самостійні слова можуть співвідноситися як з конкретними предметами, ознаками, діями (дім, червоний, читати), так і з абстрактними поняттями (хоробрість, сум), а також можуть виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти модальність висловлювання - можливість, неможливість, бажання тощо.

Слово як одиниця мови характеризується такими ознаками, за якими воно відрізняється від інших мовних одиниць:

-     складається із звуків і має один основний наголос;

-     має лексичне значення;

-     може поділятися на менші частини - морфеми (корінь, суфікс, префікс, закінчення).

Службові слова лексичних значень не мають, бо виконують службові функції у мові - для них характерні граматичні значення.

Слово, виражаючи назву предмета, ознаки, кількості, дії, стану, дає поняття про них. Слово позначає назву не кожного окремого предмета (ознаки, дії), а виступає назвою узагальненого поняття про нього. Тобто слово є узагальненим поняттям про однорідні предмети і явища.

Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкретними предметами, властивостями та діями, належать до слів з конкретним значенням (озеро, небо, зелений, стояти). В українській мові є слова з абстрактним значенням.

Спілкування між людьми відбувається не окремими словами чи словосполученнями, а реченнями, і конкретне значення кожного слова можна встановити лише в реченні, тобто через зв'язок його з іншими словами.

2.1. Лексичне значення слова

Сукупність усіх слів, наявних у будь-якій мови, називається лексикою, або словниковим складом мови. Крім того, терміном "лексика" також позначаються окремі шари (книжна, емоційно забарвлена, нейтральна) або групи (побутова, професійна) лексики, словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика творів Івана Франка).

Наука, яка вивчає лексичний склад, називається лексикологією. У лексикології слово ще має назву лексема.

Кожна мова складається із слів, слово є однією з основних одиниць мови. Окремо взяті мовні звуки, а також складові частини слова (корінь, суфікс, префікс, основа, закінчення) виявляють себе лише у слові. Із слів складаються словосполучення, сполучення слів і речення. Головна функція слова - називна. Співвідношення слова з уявленням про щось визначає лексичне значення слова, тобто його зміст.

Слово - одиниця мови, яка служить для найменування явищ та предметів, дій і процесів, властивостей (дерево, честь, туча, читати, ввічливий). Усі слова в мові за значенням поділяються на самостійні (ніч, слухати, добре) та службові (і, також, поміж). Самостійні слова обов'язково щось називають, а службові слова виражають різні відношення між самостійними словами. Самостійні слова можуть співвідноситися як з конкретними предметами, ознаками, діями (дім, червоний, читати), так і з абстрактними поняттями (хоробрість, сум), а також можуть виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти модальність висловлювання - можливість, неможливість, бажання тощо.

Слово як одиниця мови характеризується такими ознаками, за якими воно відрізняється від інших мовних одиниць:

-     складається із звуків і має один основний наголос;

-     має лексичне значення;

-     може поділятися на менші частини - морфеми (корінь, суфікс, префікс, закінчення).

Службові слова лексичних значень не мають, бо виконують службові функції у мові - для них характерні граматичні значення.

Слово, виражаючи назву предмета, ознаки, кількості, дії, стану, дає поняття про них. Слово позначає назву не кожного окремого предмета (ознаки, дії), а виступає назвою узагальненого поняття про нього. Тобто слово є узагальненим поняттям про однорідні предмети і явища.

Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкретними предметами, властивостями та діями, належать до слів з конкретним значенням (озеро, небо, зелений, стояти). В українській мові є слова з абстрактним значенням.

Спілкування між людьми відбувається не окремими словами чи словосполученнями, а реченнями, і конкретне значення кожного слова можна встановити лише в реченні, тобто через зв'язок його з іншими словами.

2.2. Однозначні і багатозначні слова

Значна частина слів в українській мові є однозначними або моносемічними. У період свого виникнення слово  завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом.

Однозначне слово може мати тільки одне значення: аудієнція - прийом у високопоставленої особи. Але слова можуть мати і кілька значень. Багатозначність є загальною властивістю переважної більшості слів, які здатні одночасно вбирати в себе різні значення (лексичну багатозначність слів засвідчують тлумачні словники). Багатозначність слова, тобто ряд його розгалужених значень, утримується в межах одного поняття, що графічно можна зобразити так: 

слово  D  поняття

 

Слово має певну кількість (більш одного) значень, що є лексичними гранями поняття, і не руйнують його стрижневого значення.

Властивість слова вживатицся у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією. В українській мові більшість слів є полісемічними. Наприклад, земля - ґрунт (основне значення), земля - наділ, земля - домівка, Батьківщина.

Багатозначність слова дає простір творчому використанню лексичних запасів в усіх стилях, але це явище неоднаково проявляє себе в різних стилях. Так, до однозначних слів належить більшість спеціальних наукових термінів: суфікс, флексія, синонім - мовознавчі терміни; епітет, оповідання, ямб - літературознавчі терміни; радіус, трикутник - математичні; бронхіт, нирки - медичні; малахіт, кварцит, срібло - геологічні; планета, зірка - астрономічні; шайба, втулка - технічні та ін. Проте й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, наприклад, корінь (мовознавчий, біологічний, медичний, математичний термін); криза (медичний, економічний, політичний термін) та ін.

Так, в офіційно-діловому стилі контекст звичайно дуже обмежує значення слова, тому однозначні слова характерні для цього стилю мови.

2.3. Пряме і переносне значення слова

Значення, з яким слово поширене в мові, визначається в конкретному словосполученні, сполученні слів чи реченні. Це значення може бути прямим (основним) і непрямим, переносним (вторинним).  

Прямим вважається таке лексичне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з відображенням предметів і явищ об'єктивної дійсності і сприймається як нейтральне, незалежне від зв'язку з іншими словами, тобто воно зберігає своє значення в контексті і поза контекстом.

Непряме, або переносне значення виникає у тому випадку, коли переноситься назва з одного явища дійсності на інше на основі спільності ознак. Переносне значення слів завжди пов'язане з прямим значенням. На основі переносного значення виникає метафора - перенесення значень одних предметів на інші, наприклад, "вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою..." (Т.Г. Шевченко); метонімія - перенесення назви з одного предмета на інший на підставі суміжності, наприклад, грав Лисенка; синекдоха - вживання назви частини предмета у значенні його цілого, наприклад, "На подвір'ї зібралась вся школа".

Слова і словосполучення, вжиті у переносному значенні з метою створення образу, називаються тропами.

У офіційно-діловому стилі слова у переносному значенні, тобто тропи, як правило, не вживаються, проте інколи (дипломатичні документи, комюніке, святкові накази) вони можуть використовуватися час від часу. 

2.4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія

Омонімія

Слова, різні за значенням, як правило, і не тотожні за звуковим складом (село, малювати, спільний). Але в мові є частина слів, які звучать однаково, проте мають різні лексичні значення.

Омоніми - слова, однакові за звуковим складом, але різні за значенням, наприклад, бал - танцювальний вечір, бал - одиниця виміру.

Графічно це можна зобразити так: 

слово

®

поняття

®

поняття

®

поняття

Розрізняють омоніми лексичні, граматичні і фонетичні.

лексичні омоніми - це слова, тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса - заплетене довге волосся; коса - сільськогосподарське знаряддя; коса - вузька смуга суходолу в морі, в озері, на річці.

граматичні омоніми (омоформи) - це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах: коса - іменник; коса (лінія) - прикметник ж. р.

фонетичні омоніми (омофони)  - це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти, мрія ти.

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням и наголосом: заўмок і замоўк, плаўчу и плачуў.

Омонімію слід відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в українській мові нічого спільного у значенні між собою не мають (склад - приміщення, склад - фонетична одиниця мови), а багатозначні слова пов'язані між собою значенням, одне з яких є прямим. Слова-омоніми утворюють різні синонімічні ряди чи пари (мукаў - борошно, муўка - страждання), а багатозначні слова в своїй основі спільні за значенням (семантикою), у тлумачних словниках багатозначні слова знаходяться в одній словниковій статті, а омоніми подаються в різних словникових статтях.

В офіційно-діловому стилі мови омоніми не використовуються, бо вони ускладнюють спілкування.

Синонімія

Точність і виразність нашого мовлення часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. 

Слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням, називаються синонімами. Наприклад, говорити, балакати, казати, розмовляти, гомоніти.

Графічно це можна зобразити так: 

поняття

®

слово

®

слово

®

слово

Розрізняють синоніми семантичні та стилістичні. 

Семантичні синоніми відрізняються відтінками у значенні, наприклад, давній, старий, колишній.

стилістичні синоніми - це слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками, наприклад, сміятися - стилістично нейтральне слово; реготати, хіхікати - розмовні слова; скалити - зневажливе слово. Встановити значення синонімів можна лише у словосполученні, сполученні слів чи реченні.

Синонімічний ряд слів дає можливість вибрати найточніше і найдоречніше слово. Це особливо важливо, коли у офіційно-діловому стилі мови виникає потреба якнайточніше виявити відтінки думки, у цьому стилю використовується усталене коло слів, нейтральних емоційно і безекспресивних, які і створюють типовий для цього стилю холодний, сухий колорит.

емоційно-експресивні синоніми, які відзначаються яскравими відтінками значень, в офіційно-діловому стилю вживаються обмежено.

Антонімія

Слова з протилежним значенням, які мають якусь лексичну спільність, називають антонімами. Наприклад, глибокий - мілкий (глибина); день - ніч (пори доби).Не можна, наприклад, вважати антонімами слова, які не мають прямого протиставлення: ніч та ранок, дитинство та юність.

Багатозначне слово може мати кілька антонімічних пар залежно від кількості значень: 

сухий - мокрий;

сухий - м'який;

сухий - емоційний.

В сучасній українській літературній мові антоніми бувають виражені такими частинами мови: 

1)  іменниками: добро - зло, день - ніч;

2)  прикметниками: холодний - теплий;

3)  займенниками: всі - жодний, всі - ніхто;

4)  дієсловами: сміятися - плакати;

5)  прислівниками: швидко - повільно;

6)  прийменниками: над - під; в - з.

Антонімічні протиставлення підсилюють виразність думки, надають їй більшої категоричності, викликають в уявленні живі образи названих предметів, явищ, подій. 

В офіційно-діловому стилі мови антоніми вживаються обмежено.

 

Паронімія 

У лексичному складі української мови є багато слів, подібних між собою за звучанням і частково за будовою, які називаються паронімами. Наприклад, адресат - адресант, абонент - абонемент, дипломат - дипломант. Тільки у контексті уточнюється, конкретизується значення цих слів. Явище паронімії - це досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина знає про цю небезпеку і завжди, відчуваючи її, перевіряє слово за словником. Наприклад,

адресат - одержувач чогось, адресант - відправник;

абонент - особа або заклад, що мають абонемент, абонемент - право користуватися чимось, а також документ, що стверджує це право.

В офіційно-діловому стилі мови досить часто вживаються пароніми.  

2.5. Стилістична диференціація слова

Слова сучасної української літературної мови неоднакові щодо їх використання в різних функціональних стилях - розмовно-побутовому, науковому, публіцистичному, офіційно-діловому, художньому. Деякі з них вживаються без будь-якого обмеження в усіх стилях літературної мови, в її усному і писемному різновидах. Одні стилістично нейтральні, загальновживані. Інші ж поширені лише в певних стилях.

Лексика в стилістичному плані може бути представлена різними словами :

1.     слова літературно-нормативні й позанормативні. При вживанні слів літературної мови не виникає уявлення про конкретну сферу спілкування, історичну епоху, професійне чи соціальне середовище. Лише потрапляючи у контекст, нейтральне слово літературної мови набуває відповідного відтінку;

2.     семантично повнозначні й неповнозначні (службові) слова;

3.     власномовні й запозичені слова;

4.     історично позначені й непозначені слова (неологізми, архаїзмі, історизми);

5.     нейтральна та експресивна лексика (нейтральна лексика - лише засіб комунікації, експресивна - і засіб комунікації, і засіб вияву експресивно-емоційних нюансів).

Усі слова української мови становлять її словниковий склад. Він є найбільше рухливим, бо в ньому відбиваються усі зміни в житті суспільства, проте переважна частина слів є нейтральною із стилістичного погляду і вживається у різних стилях мови. Ці слова належать до загальновживаної лексики, бо зрозумілі кожній людині, яка володіє українською мовою (родина, вітер, читати, лікувати). Загальновживана лексика становить основу лексики офіційно-ділового стилю мови.

У словниковому складі української мови є значна частина професійної лексики, пов'язаної з назвами різних знарядь, матеріалів, процесів виробництва. У кожній галузі виробництва, професійної діяльності створюється своя лексика (іменник, морфологія, руда, азот та ін.).

У складі професійної, наукової та науково-технічної лексики значне місце належить термінам.

Термін - це спеціальне слово, що вживається для найменування конкретного поняття з якоїсь галузі знання. Більшість термінологічної лексики співвідносна з певними науковими, виробничими, технічними та іншими галузями знань (бактерія, хлорид, інтеграл, планета, нація, кредит, хірургія, акорд).

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет);  утворюється за допомогою частин іншомовних слів або із запозичених складників (фотокамера).

В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому терміни і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, астрономічні, фізичні і т.д. Проте деякі з них мають кілька значень, особливо в діловодстві. Наприклад, справа - означає один документ, а також сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються у довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання.

для офіційно-ділового стилю теж властива спеціальна термінологія (акт, заява, протокол, нарада, паспорт, резолюція, посада, доручення).

Деякі слова сучасної української літературної мови функціонують переважно в усному мовленні, а інші - в писемному. На цій підставі у словниковому складі мови виділяють лексику розмовну (морока, балакун) і книжну (корифей, маніфестація). До розмовної лексики належить розмовно-знижена лексика (лупити, братва), лексика з позитивним (добряк, дівчинонька) і негативним (ненажера, нализатись) забарвленням, іронічна (тихоня), фамільярна (директорша), вульгарна (мерзотник) лексика.

До книжної лексики належать слова, що означають абстрактні поняття (істина, мислити), слова із значенням урочистості (велич, торжество), старослов'янізми, історизми (страж, дворянин), слова іншомовного походження (аномалія, вето), слова-терміни (модернізм, юстиція). Однак поділ лексики на розмовну й книжну - умовний, бо чіткої межі між ними не може бути.

Лексика сучасної української мови складалася й збагачувалася поступово протягом багатьох епох, тому й неоднорідна за своїм походженням. У ній розрізняються корінні українські слова й слова іншомовного походження.

Власне українська лексика є кількісно найбільшим шаром у словниковому складі української мови, те, чим вона на лексичному рівні відрізняється від інших слов'янських мов. Переважна більшість власне українських слів виникла на основі лексичного складу давньоруської і спільнослов'янської мов. Ці слова за будовою частіше є похідними (батьківщина, щодня). Специфічність власне української лексики зумовлюється, насамперед, вживанням особливих іменникових суфіксів:

-ин(а): година, хвилина;

-ин(и): роковини, заручини;

-анин(а): біганина;

-щин(а): Київщина;

-ник, -ниц(я): візник, заступниця;

-івник, -альник: газівник;

-ець: промовець;

  -к(а): вчителька;

-ень: красень;

-ання: змагання.

Ознакою власне української лексики є подовження попередніх приголосних в іменниках середнього роду на -я (гілля, волосся, зусилля), а також утворення слова префіксальним способом; словотворчими в цьому випадку є префікси: су- (сузір'я, суміш), перед- (передмова), між- (міжгір'я), по- (подвір'я), прі- (прізвище); слова, утворені словоскладанням двох слів, одним з яких є частки: аби- ,де-, будь-, хтозна- (абихто, дехто, хтозна-який).

Власне українські слова - це ті, що виникли вже на українському ґрунті, у період або після того, як на основі давньоруської мови сформувалися три східнослов'янські мови - російська, українська і білоруська (хист, лелека, мрія, міркувати).

Українська мова, як і будь-яка інша, постійно збагачується також за рахунок запозичених слів з інших мов. Між народами постійно здійснюються різні зв'язки - економічні, політичні, культурні та ін. Унаслідок цього до кожної мови проникають слова з інших мов, здебільшого позначаючи в ній нові поняття .

У складі іншомовної лексики, що вживається в українській мові, багато слів слов'янського (білизна, влада, табір) та неслов'янського походження (бібліотека, філософія, драма, календар, клімат, декрет, фізика).

Велика кількість запозичених українською мовою слів поширена й у багатьох інших мовах. Ці слова називаються інтернаціоналізмами (гімн, документ, педагог).

У діловому стилі запозичені слова та інтернаціоналізми часто виступають як терміни, які не мають стилістичного навантаження. Вони створюють колорит офіційності, сухості, книжності; помітне переважне вживання іншомовного слова при наявності українського відповідника (рентабельний - вигідний) тому, що воно позбавлене багатосторонніх зв'язків (семантичних, лексичних, граматичних) з лексичними елементами в різних стилях мови. Але вживання запозичених слів повинно бути доречним.

Словниковий склад української мови весь час змінюється, оскільки змінюються окремі предмети і явища, які оточують людину. В мові відбувається два протилежних процеси - одні слова у словниковому складі з'являються, а інші зникають. Це відбувається поступово. Нові і застарілі слова вживаються у мові рідко, тому їх відносять до пасивної лексики.

Застарілі слова є двох типів - історизми й архаїзми.

Історизми - це слова, що означають назви предметів і понять, які вийшли з ужитку (очіпок, пістоль). історизми вживаються або у спеціальній історичній літературі, або в художніх творах, коли треба відтворити певну історичну епоху.

Архаїзми - це ті слова, що позначають існуючі й нині предмети, явища, процеси, але з якихось причин перестали активно вживатися у мові чи й зовсім зникли з її словника (уста - губи). Архаїзми вживаються з певною стилістичною метою: для передачі урочистості, для вираження зневаги, іронії, сарказму.

В офіційно-діловому стилі застарілі слова вживаються дуже рідко.

Неологізми - це нові слова, що з'являються у мові разом з виникненням нових предметів, явищ, понять, процесів у суспільному житті (бистрозір, космодром).

Причини виникнення неологізмів різні: потреба називати нові предмети, явища (атомник, гідропоніка); для заміни вже існуючої назви іншою (причал - пірс).

Крім загальновживаних, існують ще індивідуально-авторські або стилістичні неологізми, створені письменниками.

Деякі неологізми тепер стали загальновживаними, а деякі зникли зовсім.

Неологізми, які поповнили словниковий склад сучасної української мови, міцно увійшли в мову ділової документації. Це назви нових установ, нових органів управління, нових професій, посад, виробничих дій та ін. Серед новотворів є значна кількість абревіатур (у зв'язку з тенденцією до уникнення надлишкової інформації та сама кількість інформації передається в скороченому слові меншою кількістю знаків, ніж у співвідносному словосполученні). Установлено норми, які регламентують вживання абревіатур у діловому стилі: правила скорочення слів, доцільність і межі вживання їх у документі, написання та ін. Серед абревіатур у писемному діловому мовленні розрізняють скорочення, призначені лише для зорового сприймання, і скорочення, придатні для вживання як в усній, так і в писемній мові (тов., м-цв).

Частина лексики сучасної української мови характеризується наявністю експресивності та емоційності.

Емоційно-експресивна лексика - це така категорія слів, які мають об'єктивне лексичне значення. До складу цієї лексики належать слова, які в своєму значенні містять позитивну або негативну оцінку й називають відчуття, настрої, процеси (нудьга, сум, кохання, пестити). Ці слова можуть виражати позитивну чи негативну оцінку явищ з точки зору мовця або будь-якої суспільної групи (щирий, любий, нещасний, страшно, чудово).

Частина слів української мови не має постійного емоційного забарвлення, а набуває його залежно від контексту. Для ділового стилю емоційно-експресивна лексика не властива. Лише в окремих видах документації, де поєднується ділова інформація з елементами публіцистики, можливе вживання слів і словосполучень, що не лише називають явища, а й виражають наше ставлення до них (керівник - глава, події - звершення). Лексика цього типу може вживатися в деяких резолюціях, наказах та ін.

Певна міра емоційності може бути виявлена в службовому листуванні, де слова якісної оцінки використовуються для досягнення більшої переконливості, створюють враження емоційності тексту. А взагалі мова службових документів емоційно нейтральна.

2.6. Фразеологія

У сучасній українській літературній мові є стійкі словосполучення, які називаються фразеологізмами.

Наприклад: бувати в бувальцях - мати досвід; за тридев'ять земель - далеко.

Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання слів.

Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (вдарити по ногах, по голові). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від кількості слів, які входять до його складу, виражає одне поняття і вживається в мові як одиниця мови (собаку з'їв - досвідчений, содом і гоморра - безпорядок).

У реченні фразеологізм виступає як один член речення.

Фразеологізми широко використовуються у мовленні, надаючи емоційності, вони можуть передавати відтінки жарту, іронії, насмішки, дорікання.

За злитістю компонентів, що входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності й фразеологічні сполучення.

До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, загальне значення яких не випливає із значень тих слів, які входять до словосполучення: за ніс водити - обманювати, зарубити на носі - запам'ятати.

До фразеологічних єдностей належать такі фразеологізми, переносне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: крапля в морі - небагато, замітати сліди - приховувати.

До фразеологічних сполучень належать такі стійкі звороти, які характеризуються деякою самостійністю компонентів. Центральне слово в них є стійким і не може бути замінене іншим, а залежні слова можуть мати взаємну заміну: порушити питання (справу); здобути перемогу (отримати, одержати).

В офіційно-діловому стилі мови фразеологізми позбавлені образності, емоційне забарвлення відсутнє, смислова насиченість незначна. Насамперед виділяється група фразеологізмів, що широко вживаються у повсякденному спілкуванні - у документах, на зборах, засіданнях, а також ще кілька груп, закріплених за певними галузями людської діяльності (торговельна, економічна, юридична та ін.)

Частина сполучень стандартизується, вони починають вживатися як готові формули в документах. Наводимо типові зразки офіційно-ділової фразеології: згідно з наказом, згідно з оригіналом, порядок денний, вжити заходів, оголосити догану, прийняти рішення, внести пропозицію, висловити довір'я, залишити за собою право, порушити питання, надати слово, взяти до уваги, накласти резолюцію, закликати до порядку, залишити питання відкритим.

фразеологія української мови дуже багата. Джерела розвитку українських фразеологізмів різноманітні:

-     народні прислів'я та приказки (під лежачий камінь вода не тече);

-     висловлювання виробничо-професійного походження (сім разів приміряй, а раз одріж);

-     крилаті вирази українських письменників (вогонь в одежі слова - І. Франко);

-     крилаті вирази російських та зарубіжних письменників (А судді хто? - О. Грибоєдов. Бути чи не бути? - В. Шекспір);

-     біблійні та євангельські вислови (вавілонське стовпотворіння);

-     античні вислови (розрубати гордіїв вузол).

2.7. Запитання і завдання для самоперевірки 

1.     Що вивчає лексикологія?

2.     Що таке "слово"? Якими ознаками воно характеризується?

3.     Які слова називаються багатозначними та однозначними? 

4.     Що таке пряме та переносне значення слова?

5.     Які слова називаються омонімами?

6.     Які слова називаються синонімами?

7.     Які слова називаються антонімами?

8.     Які слова називаються паронімами?

9.     Які слова складають лексику сучасної української літературної мови?

10. Які слова належать до загальновживаної лексики?  

11. Що таке термін?

12. Які ознаки власне української лексики? 

13. У чому різниця між історизмами та архаїзмами? 

14. Які слова називаються неологізмами?

15. Що таке фразеологізми?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66679. Задания муниципального этапа всероссийской олимпиады школьников по математике, решения задач 503.5 KB
  Почти у всех задач критерии написаны на основании «приведенного» к задаче решения. В случае «другого» решения нужно выработать другие критерии в соответствии с общими требованиями к критериям, которые помещены в конце брошюры.
66680. Жизнь и научная деятельность Натальи Ивановны Базилевич 136.45 KB
  Существует такое неофициальное, но очень почетное в профессиональных кругах звание - рыцарь науки. Его удостаиваются те, кто беззаветно служил избранному делу, посвятив свою жизнь исследованиям и добившиеся в этом деле выдающихся результатов. Бесспорно, таким рыцарем науки была Наталья Ивановна Базилевич.
66681. РАБОТА СО СПИСКАМИ ИЛИ БД 3.74 MB
  Excel может работать как с простыми и небольшими по размерам, так и с более сложными и занимающими большой объём дискового пространства базами данных (БД). В Excel БД это просто список, состоящий из одного или более столбцов.
66682. НАУКА І ТЕХНІКА ХУІІ-ХІХ СТОЛІТЬ 41.3 KB
  Розвиток матеріального виробництва стає тісно пов'язаний з досягненнями науки і використанням її результатів у практичному житті людей. На форми останніх впливали і особливості мануфактурного виробництва і наукова революція і зміни що виявлялись у самій техніці.
66683. Василий Васильевич Докучаев 123 KB
  Василий Васильевич родился 1 марта 1846 года и прожил 57 плодотворнейших лет, став родоначальником нашей науки, человеком, чье имя, пожалуй, в первую очередь приходит в голову, когда говоришь о почве и о почвоведении, ну да об этом несколько позже.
66684. Векторная графика 278.91 KB
  В зависимости от видов компьютерной графики под этим термином понимаются как и пиксели или спрайты в растровой графике так и векторные объекты такие как круг квадрат линия кривая и т. Для дальнейшего рассмотрения проблемы постройки объектов с помощью векторной графики...
66685. Времена года как тема искусства и музыки 87.63 KB
  Четыре времени года венецианского композитора Антонио Вивальди первые четыре из двенадцати скрипичных концертов его восьмого опуса одни из самых знаменитых его произведений и одни из известнейших музыкальных произведений в стиле барокко.
66686. Виды сетевых атак 206 KB
  Типичными угрозами в среде Интернета являются: Сбой в работе одной из компонент сети. Сбой изза ошибок при проектировании или ошибок оборудования или программ может привести к отказу в обслуживании или компрометации безопасности изза неправильного функционирования одной из компонент сети.