17949

КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Лекция

Иностранные языки, филология и лингвистика

12. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ 12.1. Вимоги до мови документів12.2. Основні риси культури мови12.3. Норми сучасної української літературної мови 12.4. Запитання і завдання для самоперевірки 12.1. Вимоги до мови документів Складання документів складний процес і велике значенн...

Украинкский

2013-07-06

63 KB

7 чел.

12. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

12.1. Вимоги до мови документів
12.2.
Основні риси культури мови
12.3.
Норми сучасної української літературної мови 
12.4.
Запитання і завдання для самоперевірки

12.1. Вимоги до мови документів

Складання документів - складний процес, і велике значення тут має мова документів, яка виконує активну роль. Розглянемо деякі принципи, яких слід дотримуватися при підготовці тексту документів.

Об'єктивність змісту документа проявляється у формах вираження в ньому громадських інтересів. Ці форми повинні відповідати нормам адміністративного права. Службові папери оформлюються переважно від імені юридичної особи - установи або її структурного підрозділу; тому особистий погляд в оцінці фактів та подій повинен бути зведений до мінімуму. Повна об'єктивність досягається високим ступенем безособовості, відсутністю будь-яких суб'єктивних оцінок у викладі, доборі лексики, синтаксичній будові. 

Повнота інформації полягає у тому, що всі необхідні для правильного розуміння документа складники думки мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущено і нічого не треба домислювати. Повним можна назвати документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов'язані з вирішенням питання, що розглядається.

Уніфікація текстів службових документів досягається за допомогою формалізованих типів текстів. Сучасний службовий документ - це, перш за все, письмовий текст, зафіксований засобами графіки. За способом синтаксичної організації мови і графічного оформлення виділяють такі формалізовані типи текстів:

-     традиційний лінійний запис складної мови - засіб фіксації на спеціальному матеріалі певної інформації;

-     трафарет - традиційний лінійній запис, але з пропусками, які заповнюються змінною інформацією. Постійна інформація і змінна інформація складають одне речення. Текст трафарету розташований горизонтально;

-     анкета - перелік питань, підготовлених раніше. Текст анкети розташовується вертикально, її зміст дрібніший, ніж зміст трафарету. В анкеті питання і відповідь - два самостійних речення;

-     таблиця - це сукупність даних, які подані у цифровій та словесній формі і представлені у графах вертикальної та горизонтальної площини.

Формалізовані типи текстів є головними засобами уніфікації текстів, яка здійснюється на основі інструктивних матеріалів. Уніфікація текстів документів важлива:

-     з психологічної точки зору, бо уніфікований текст сприймається у 10 разів інтенсивніше, ніж звичайний;

-     з правової точки зору, бо текст приймає "узаконений вигляд";

-     з технічної точки зору, бо все ширше вживається машинна обробка інформації.

Стандартизація мови службових документів дає можливість скоротити кількість зайвої інформації за рахунок термінів, формул, оборотів, конструкцій, що здатні точно відобразити певну ситуацію і підвищити інформативність документів.

Лаконічність викладу досягається попереднім обдумуванням змісту документа, складанням його плану, добором аргументів. Лаконічним вважається такий документ, в якому немає зайвих слів, повторень, розтягненої і багатослівної аргументації. Лаконізм досягається за рахунок правильного добору і розміщення аргументів, а також за рахунок правильного компонування документа.

Закони логіки важливі при складанні тексту службового документа, бо кожне висловлювання, кожна фраза, кожний текст повинні будуватися на основі послідовного і аргументованого мислення.

Закон тотожності. Згідно з цим законом предмет думки в межах одного міркування, одного доказу, однієї теорії має бути незмінним. Знання цього закону має важливе практичне значення, бо треба бути упевненим в тому, що всі, хто знайомиться з документами, вкладають в слова однаковий зміст. Дотримування цього закону дозволяє уникнути невизначеності, неконкретності міркування.

Закон суперечності. Згідно з цим законом не може бути дійсним два висловлення, одне з яких щось стверджує про предмет, а інше заперечує те ж  саме в тому ж предметі в той же час.

Закон вилученого третього. Якщо маємо дві суперечні одна одній думки, то одна з них обов'язково дійсна, а друга помилкова, і між ними не може бути середнього, тобто третьої думки, яка могла бути дійсною в той же час.

Закон достатнього заснування. Щоб визнати міркування про предмет дійсним, треба мати достатні докази і аргументи. Ще М.Ломоносов підкреслював, що нічого не відбувається без достатнього заснування. Цей закон вимагає переконливого підтвердження дійсності думок.

Знання законів логіки робить документ логічно послідовним, аргументованим і ефективним.

Переконливість викладу забезпечується обґрунтуванням висловленої в документах думки, точністю в доборі фактів і цифрових даних. Переконливим робить документ і вміння розмістити доказовий матеріал, і відображення лише важливих аргументів.

12.2. Основні риси культури мови

Культура мови тісно пов'язана з особливостями розвитку і функціонування мови, а також з мовною діяльністю. Мовна культура не обмежується тільки правильністю мови, вона надає можливість знаходити при спілкуванні нові мовні форми, регулює вживання мовних засобів, допомагає оволодіти нормами літературної мови.

До основних рис культури мови належать:

-     багатство і різноманітність словника;

-     чистота мови;

-     ясність та зрозумілість;

-     точність;

-     правильність мови.

Багатство і різноманітність мови визначається перш за все багатством її словникового складу, який зафіксований у словниках.

Людині необхідно мати достатній запас слів, щоб висловити свої думки чітко і ясно. Важливо постійно піклуватися про розширення цього запасу, намагатися використовувати багатство рідної мови, постійно працювати із словниками. М. Рильський радив:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Тож запашна, співуча, чарівна, сповнена музики і квіткових пахощів українська мова у словниках зберігає своє багатство і для теперішніх, і для прийдешніх поколінь.

Близько 135000 слів зафіксовано у "Словнику української мови" (в 11 томах), що виходив у 1970-1980 рр. Людина не може знати всі слова словника, але більшість дорослих людей розуміють близько 35000 слів, а користуються у своїй мові значно меншою частиною слів. Активний словниковий запас освіченої людини складає, за одними даними, 3500 слів, за іншими - 7000-9000 слів, або 11000-13000 слів.

Лексичне багатство мови створюється явищами багатозначності, синонімії, омонімії, антонімії, паронімії. Джерелом виразності мови є фразеологізми і прислів'я.

При підготовці тексту документа важливо використовувати лексичне багатство і різноманітність мови, добирати те єдине слово, яке якнайточніше передаватиме потрібний відтінок думки.

Чистота мови - це відсутність в ній зайвих слів, слів-паразитів. Звичайно, в мові зайвих слів не буває, такими вони стають при недоречному їх вживанні. Зайві слова не несуть ніякого змістового навантаження, не володіють інформативністю, відвертаючи увагу від змісту тексту. З'являються вони під час хвилювання при публічному виступі як невміння добирати потрібні слова для усного або писемного оформлення думки, як бідність індивідуального словника.

Ясність та зрозумілість мови залежить від правильного використовування лексичного складу мови, термінів, слів іншомовного походження, від правильного тлумачення значення слова. Застосування кожного слова в тексті документа повинне бути обов'язково мотивованим. Немотивований добір слова часто є результатом квапливості, намагання похапцем укласти документ, не завдаючи собі зайвого клопоту пошуками потрібного слова.

Точність мови визначається умінням чітко і ясно мислити, знанням предмета мови і її законів. Точність мови найчастіше пов'язується з точністю слововживання, правильним вживанням багатозначних слів, синонімів, антонімів, омонімів, паронімів. Для точного вживання слова важлива сфера його вживання, емоційна забарвленість, стилістична характеристика, граматична оформленість. Висока мовна культура і почуття мови не дозволять порушити її точність, бо слово - єдиний засіб спілкування людей, і щоб це спілкування було можливим, треба дбайливо і обережно ставитися до слова, піклуватися про культуру мови.

Правильність мови - це дотримання норм сучасної української літературної мови.

12. 3. Норми сучасної української літературної мови

Національна українська мова складається із літературної мови і діалектів.

Розрізняють три основних групи діалектів:

-     північна група;

-     південно-західна;

-     південно-східна.

Діалекти мають фонетичні, лексичні, орфоепічні і граматичні особливості, характерні тільки для певного діалекту. Одні і ті ж слова у різних діалектах можуть вимовлятися по-різному, мати різне значення, і носії діалектів ніколи не дійдуть згоди, бо немає мовної норми в діалектах. Наявність мовних норм і відрізняє літературну мову від діалектів і є основною ознакою літературної мови.

Норма - прийняте в суспільній практиці людей правило вимови, вживання та написання слова. Характерні особливості норми літературної мови:

-     відносна усталеність;

-     розповсюдженість;

-     загальновживаність;

-     загальнообов'язковість;

-     відповідність вживанню, традиціям і можливостям мовної системи.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і зрозумілість, вони захищають літературну мову від діалектної, жаргонізмів, просторіччя.

Літературна норма залежить від умов, за якими здійснюється мова. Мовні засоби, доречні в одній ситуації (побутове спілкування), можуть статися недоладними в іншій (офіційно-ділове спілкування).

У мові, усній і писемній, важливо дотримуватися норм літературної мови. 

Орфоепічні норми регулюють вимову звуків та наголошення слів.

Наприклад, повістка - повістці [сц], до'говір, ма'ркетинг, по'зика, вимо'ва

Лексичні норми регулюють вживання слів у властивих їм значеннях. 

Наприклад, неправильно "моя автобіографія", треба "автобіографія". 

Стилістичні норми регулюють вживання слів залежно від стилю.

Наприклад, у побутовому спілкуванні недоречне вживання речення "Ти з якого питання плачеш?", треба спитати "Ти чому плачеш?"

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів.

Наприклад, півяблука, пів-Європи, Аргентина, брошура.

Граматичні норми регулюють правильне використання морфологічних форм частин мови і синтаксичних конструкцій.

Наприклад, правильно вживати "один євро, традиційний запис, гострий біль, згідно з наказом, по містах і селах, на адресу".

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків.

Наприклад: Логічні елементи змісту службового листа такі: вступ, докази, висновки і заключення.

Норми літературної мови закріплюють традиції і культурні здобутки минулого, регулюють використання правил.

Дотримання літературних норм обов'язкове, бо мова - це візитна картка людини, проява її культури і освіченості. Сократ писав: "Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив".

Письменники, політичні діячі і діячі культури багато уваги приділяли культурі мови, умінню "приборкать" слово.

  Зім'ять, як віск, і сотворять дива.

І непокірне слово, як шовкове,

Стелилося б",

бо вважають "що влада слів солодша від шафрана,

а ще солодша - влада над словами".

                                                                               Б. Олійник

12.4. Запитання і завдання для самоперевірки 

1.     У чому проявляється об'єктивність змісту документа? 

2.     У чому полягає повнота інформації документа? 

3.     Як досягається уніфікація тексту документа? 

4.     Яке призначення має стандартизація мови? 

5.     У чому полягає переконливість документа? 

6.     Назвіть основні риси культури мови. 

7.     У чому полягає чистота мови? 

8.     Від чого залежить ясність і зрозумілість мови? 

9.     Назвіть основні групи діалектів. 

10.Назвіть особливості норми літературної мови. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81660. Різноманітність тварин в природі. Я і Україна (природознавство) 553.5 KB
  Удосконалювати навички роботи в малих групах формувати уміння порівнювати тварингрупувати їх. Виховна: виховувати любов до природи дбайливе ставлення до тварин. На нас чекають цікаві пригодиви дізнаєтесь які є групи тварин.
81661. Русская литерная критика эпохи предромантизма:полемика о «старом» и «новом» слоге; дискуссии о принципах перевода «Иллиады» Гомера; дискуссии о новых поэтических жанрах 31.86 KB
  Начав перевод Илиады поэт вскоре убедился что традиционный александрийский стих не передаст стих Гомера. В результате напряженных творческих исканий он понял Гомера как народного поэта Древней Греции как поэта общественнонациональной темы. Следовательно чтобы понять и почувствовать Гомера не надо ориентироваться на современный изящный вкус Переводчику Гомера должно отречься от раболепства перед вкусом гостиных перед сей прихотливой утонченностью и изнеженностью обществ.
81662. Становление русской романтической критики в тв-ве В.А.Жуковского, К.Н.Батюшкова. Типологический анализ 1й из статей Жуковского 32.99 KB
  Типологический анализ 1й из статей Жуковского. Создание новой школы в русской поэзии и соответствующей запросам этой школы новой критики связано с именем Василия Андреевича Жуковского 1783 I8S2. Статьи Жуковского его размышления об искусстве в письмах и дневниках многочисленные эстетические конспекты являющиеся важным свидетельством активного самообразования и самоопределения богатейший материал для осмысления вклада поэта в русскую критику. Обращает на себя внимание тесная сращенность критической и поэтической мысли Жуковского...
81663. Литературная критика русского гражданственного романтизма: представители, принципы, проблематика, жанровое своеобразие статей. Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики 28.98 KB
  Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики. Обращавшиеся к характеристике данного периода и данного круга имен исследователи истории отечественной критики предлагали разные дефиниции: литературная критика декабристов критика революционноромантического направления критика гражданского романтизма критика гражданственного романтизма и т. Сами критики ни революционными романтиками ни тем более декабристами себя не называли. и во многом определивших темы и проблематику критики гражданственного романтизма...
81664. Типологический анализ статей А.А.Бестужева или В.К. Кюхельбекера. Жанровое и стилевое своеобразие статей 35.18 KB
  Если в статье Взгляд на нынешнее состояние русской словесности 1817 своем первом критическом выступлении в печати Кюхельбекер приветствовал обновление русской поэзии произошедшее благодаря деятельности Жуковского и воспринимал привнесенный им в литературу германический дух свободный и независимый как близкий нашему национальному духу то в статье О направлении нашей поэзия особенно лирической в последнее десятилетие 1824 он подвергал резкой критике школу Жуковского и в особенности ее подражателей за мелкость тем...
81665. Особенности развития русской литературной критики 1830-х гг. Романтическая критика на страницах ж-ла Н.А.Полевого «Московский телеграф» 35.24 KB
  Полевого создавал атмосферу новизны непрестанного поиска. Полевого; с романтических повестей Вечера на хуторе близ Диканьки начинает писательское поприще И. Полевого ярко раскрылись и в его рецензии на книгу АГалича Опыт науки изящного 1826. Полевого О романах Виктора Гюго и вообще о новейших романах 1832 обнаруживала ориентацию автора на романтизм в его французской разновидности.
81666. Философская критика (Д.В.Веневитинов, И.В.Киреевский и др.). Литературно-критическая и журналистская деятельность Надеждина 37.23 KB
  Манна философская предоснова восприятия искусства строго говоря присущая любой художественной теории в том числе классицизму романтизму и т. здесь уже ощущается недостаточной и уступает место целенаправленному включению искусства в философское наукоучение. Высокую оценку Галича получали идеи натурфилософии Шеллинга понимание природы как целесообразного целого где происходит взаимодействие противоположно направленных сил и основные положения шеллинговой философии искусства: представление о самоценности искусства об идеале как...
81667. А.С. Пушкин как литературный критик. Проблематика его литературно-критических статей и заметок; жанровое, стилевое своеобразие. Типологический анализ одной из работ 35.6 KB
  Его статьи и художественные произведения становились итогом долгих и основательных раздумий о самых разнообразных теоретических проблемах художественного творчества о предмете и назначении искусства о взаимосвязи писателя и общества об историзме и народности литературы роли критики в развитии эстетического вкуса читателей путях становления русского литературного языка и т. В многообразном по своему составу литературнокритическом наследии Пушкина есть и опыты больших историколитературных обобщений незавершенная статья О ничтожестве...
81668. Творчество А. С. Пушкина в критике разных эпох. Сравнительный типологический анализ статей В. Г. Белинского (8-я, 9-я, из цикла «Сочинения Александра Пушкина»), Д. И. Писарева («Пушкин и Белинский»), Д. С. Мережковского («Пушкин») 39.06 KB
  Пушкина в критике разных эпох. Белинского 8я 9я из цикла Сочинения Александра Пушкина Д. Вообще творчеству Пушкина Белинский посвящает огромное количество критических статей и сочинений. Обратимся к 89 статьям сочинения Александра Пушкина.