17955

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Лекция

Деньги и денежные системы

Тема 8 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів. Знос і амортизація основних фондів. і 8.3. Сутність і склад капітальних вклад

Украинкский

2013-07-06

154.5 KB

12 чел.

Тема 8

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

  1.  Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів.
  2.  Знос і амортизація основних фондів. і    8.3. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень. і    8.4. Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення.

8.1. Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових
відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан
 підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні фонди це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру (рис. 8.1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Рис. 8.1. Склад основних фондів підприємства

З 1 липня 2000 р. відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку в Україні запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях (рис. 8.2.).

Рис. 8.2. Фактори, що впливають на структуру основних фондів

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом тривалого часу і частинами переносять свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів (ОВФ) проходить три стадії (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Стадії обороту основних фондів

Відтворення ОВФ — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють такі види відтворення:

просте відтворення, при якому відбувається створення ОВФ у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування є нарахована сума амортизації;

розширене відтворення, при якому здійснюється кількісне і якісне зростання ОВФ. Джерелом фінансування є використання частини створеного додаткового продукту.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

  1.  забезпечення підприємства основними фондами;
  2.  стан основних фондів;

ефективність використання основних фондів (таблиця 8.1).

Таблиця 8.1. Показники стану та ефективності використання основних фондів підприємства

Показник

Формула розрахунку

Характеристика

Показники, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами

  1. Фондомісткість

Фср/Вп

Визначає вартість ОФ на 1грн. виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства ОФ. Повинен мати тенденцію до зменшення.

2. Фондоозброєність

Фср/Ч

Показує величину ОФ на одного працівника. Збільшення рівня фондоозброєння є позитивним фактором

3. Коефіцієнт реальної вартості ОФ у майні підприємства

Фз/М

Відображає частку залишкової вартості ОФ у загальній вартості майна підприємства. Критичний розмір (0,2—0,3)

Показники, які характеризують стан ОФ підприємства

4. Коефіцієнт зносу ОФ

Зо/Фк

Показує ступінь зносу ОФ. Характеризує частку вартості ОФ, що її списано на витрати виробництва

5. Коефіцієнт придатності ОФ

1- Кз

Відображає частину ОФ, придатну для експлуатації

6. Коефіцієнт оновлення ОФ

Фв.в/Фк

Показує частку введених нових ОФ у загальній вартості ОФ

7. Коефіцієнт вибуття ОФ

Фвиб/Фп

Характеризує інтенсивність вибуття ОФ

8. Коефіцієнт приросту

Фв.в – Фвиб/Фк

Показує ступінь збільшення ОФ

у звітному періоді проти минулого року

Показники, які характеризують ефективність використання ОФ

9. Фондовіддача

Вп/Фк

Характеризує ефективність використання ОФ. Відображає суму виробленої продукції на 1 грн ОФ

10. Рентабельність ОФ

Пб/Фк*100%

Визначає ступінь використання ОФ

Фср — середньорічна вартість ОФ;

Фк — балансова вартість ОФ на кінець періоду;

Фп — балансова вартість ОФ на початок періоду;

Вп — вартість виробленої продукції;

Фз — залишкова вартість ОФ;

М -    вартість майна підприємства;

Зо – сума зносу ОФ;

Ч – чисельність працівників;

Фв.в – вартість введених ОФ;

Фвиб – вартість виведених ОФ;

Кз – коефіцієнт зносу ОФ;

Пб – балансовий прибуток підприємства.

8.2. Знос і амортизація основних фондів

У процесі виробництва основні фонди зношуються фізично і старіють морально.

Розрізняють два види зносу ОФ:

фізичний знос — це поступова втрата ОФ споживної вартості у процесі експлуатації. Розрізняють повний і частковий знос ОФ. Повний знос передбачає повну заміну зношених ОФ через нове будівництво або придбання нових ОФ; частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту ОФ;

моральний знос — це знос ОФ внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Сума нарахованого зносу характеризує стан ОФ, за її допомогою можна визначити залишкову вартість ОФ:

ЗВ = [В  (100-І)]: 100,                          (8.1)

де ЗВ — залишкова вартість ОВФ;

В — відновлювальна (первісна) вартість ОВФ;

І— ступінь зносу ОВФ (%).

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

За податковим обліком суми амортизаційних відрахувань визначаються за формулою

А = Ба *Н/100%,

де А — сума амортизаційних відрахувань (грн);

Ба — балансова вартість відповідної групи ОФ на початок звітного періоду (грн);

Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп ОФ (%).

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на кінець звітного періоду в таких розмірах:

На календарний рік     На квартал

Група 1 — 5 % Група 1 — 1,25%

Група 2 —25% Група 2 —6,25%

Група3 — 15 % Група 3 — 3,75 %

Балансова вартість груп ОФ на початок звітного періоду розраховується за формулою

Ба = Б3 + Па - Ва — Аа,

де Ба — балансова вартість ОФ на початок звітного періоду;

Бз — балансова вартість ОФ на початок періоду, що передував звітному;

Па — сума витрат, понесених на придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкцію та інші поліпшення ОФ протягом періоду, що передував звітному;

Ва — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи ОФ протягом періоду, що передував звітному;

Аа — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Підприємства також мають право проводити індексацію балансової вартості ОФ на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

Кі = (Іі-10%):100%,

де Кі — коефіцієнт індексації балансової вартості ОФ на початок звітного року;

Іі — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.

1-й рік — 15 %

2-й рік — ЗО %

3-й рік — 20 %

4-й рік — 15 %

5-й рік — 10 %

6-й рік — 5 %

7-й рік — 5 %

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не використовується. Норми прискореної амортизації встановлюються залежно від строку експлуатації ОФ тільки до третьої групи основних фондів, що пояснюється тим, що саме до третьої групи включається активна частина основних засобів, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва і зношується інтенсивніше, ніж інші основні засоби. Прискорений метод амортизації не поширюється на підприємства, що випускають продукцію, ціни на яку встановлюються державою.

Амортизація окремого об'єкта ОФ групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість відносять до валових витрат, а вартість об'єкта вважається нульовою.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.

Згідно з П(С)БО 7 амортизація — це систематичний розподіл амортизаційної вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів.

  1.  Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.
  2.  Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
  3.  Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
  4.  Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Перевага цього методу полягає в тому, що вже на початку експлуатації списується більша частина вартості основних засобів, у подальшому темп списання уповільнюється, що забезпечує зменшення собівартості продукції.
  5.  Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт,
    послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, яка амортизується, на
    загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство
    очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних
    засобів.

8.3. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень

Капітальні вкладення це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих ОФ. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення ОФ.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обчислення запланованих витрат на капітальні вкладення:

первісна вартість всіх ОФ на початок планового періоду;

наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

сума амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

приблизний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

приблизну суму амортизаційних відрахувань на придбані ОФ протягом планового періоду;

вартість ОФ та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

Принципи, згідно з якими фінансуються капітальні вкладення, представлені на рис. 8.4.

Рис. 8.4 Принципи фінансування капітальних вкладень

  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Рис. 8.5. Структура капітальних вкладень

.При складанні бюджету капітальних вкладень треба враховувати їхню структуру. Розрізняють технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень (рис. 8.5).

Підвищення частки у технологічній структурі витрат на придбання активної частини ОВФ сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Відтворювальна структура капітальних вкладень включає: витрати на нове будівництво, технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств; розширення діючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво підприємств, споруд, будівель на нових будівельних площах за затвердженим проектом.

Розширення діючих підприємств передбачає витрати на будівництво і розширення існуючих основних цехів, допоміжних і обслуговуючих виробництв і комунікацій на території підприємства і прилеглих до нього площ.

Під реконструкцією діючого підприємства розуміють повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширених діючих цехів основного виробничого призначення.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання відповідно до затвердженого плану комплексу заходів із підвищення сучасних вимог щодо технічного рівня окремих ділянок виробництва, агрегатів, устаткування шляхом впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації тощо.

Реконструкція і технічне переозброєння діючих підприємств дають змогу збільшити обсяг виробництва, покращити якість продукції та інші техніко-економічні показники з меншими витратами, ніж при будівництві нових підприємств. При цьому строки будівництва скорочуються в 1,5—2 рази.

Відтворювальна структура капітальних вкладень оцінюється як прогресивна, коли в її складі збільшується частка витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств.

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень (рис. 8.6). Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.

Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

оподаткування доходів підприємства;

темпів зростання реалізації товарної продукції і її стабільності;

структури активів підприємства;

стану ринку капіталу;

відсоткової політики комерційних банків;

рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;

суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт (якщо мова йде про будівництво).

Підрядний спосіб будівництва. Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядника, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажних, санітарно-технічних) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.

Рис. 8.6. Джерела фінансування капітальних витрат

Підприємство-замовник і підрядник укладають договір на будівництво із зазначенням форми розрахунків, договірної вартості будівництва, об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта, джерел фінансування будівництва, обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладення договору; інвентарної вартості об'єкта, переліку підрядників і підрядних робіт та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

Господарський спосіб будівництва. При веденні капітального будівництва господарським способом у підприємства створюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються у процесі будівництва.

До них належать: мобілізація внутрішніх резервів у будівництві, планові накопичення щодо будівельно-монтажних робіт, економія від зниження собівартості робіт, амортизаційні відрахування за основними засобами будов, які здійснюються господарським способом.

Мобілізація внутрішніх джерел у будівництві служить джерелом фінансування капітальних вкладень у тих випадках, коли у будов скорочується потреба в оборотних засобах на плановий період.

Суму мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) можна визначити за формулою

М = 0-Н + (-)К, (8.5)

де О — очікувана наявність оборотних активів на початок планового періоду;

Н — планова потреба в оборотних засобах будови на кінець планового періоду;

К — зростання (зниження) кредиторської заборгованості протягом планового періоду.

Результат розрахунку зі знаком "+" означає мобілізацію засобів, від'ємний результат — іммобілізацію оборотних засобів будов, що свідчить про зростання потреби в оборотних засобах для створення додаткових запасів і затрат.

Планові накопичення включаються до кошторисів будівництва в розмірі ЗО % кошторисної собівартості будівельно-монтажних робіт і враховуються в джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт виникає в результаті проведення заходів, які знижують вартість будівництва.

Залучені кошти можуть використовуватись банком у вигляді банківського кредиту, позик інших кредиторів під векселі та інші боргові зобов'язання, і грошових коштів, одержаних від розміщення облігаційних позик.

Фінансування державних централізованих капіталовкладень за рахунок державного бюджету, які надаються на безоплатній основі, здійснюється в тому випадку, коли об'єкти включено до затвердженого переліку будов і об'єктів для державних потреб. Це є можливим за відсутності інших джерел фінансування, а також у порядку державної підтримки будівництва пріоритетних об'єктів виробничого призначення при максимальному залученні власних, позикових та інших засобів.

В умовах ринкових відносин набувають розвитку нові форми мобілізації коштів, що використовуються на капітальні вкладення підприємств. Однією з таких форм є цінні папери: акції, облігації казначейські зобов'язання держави тощо. Кошти, одержані від цінних паперів, спрямовуються в оборот підприємств, а їхні власники отримують прибутки у вигляді дивідендів або процентів.

Створюються також спеціальні форми підтримки малих підприємств для фінансування заходів щодо створення нових і розвитку діючих малих підприємств. Засновниками фондів підтримки малих підприємств можуть бути державні, кооперативні та інші підприємства, організації і громадяни. Фонди підтримки створюються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, суспільних та інших підприємств, установ і громадян. У фонди підтримки направляються бюджетні кошти для стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств (виробництво товарів, надання послуг населенню тощо). Ці фонди надають позички малим підприємствам, встановлюють їм пільгові умови кредитування (субсидування).

8.4. Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення

Підприємство самостійно визначає всі види ремонтів та порядок їх проведення. Види ремонтів наведено на рис. 8.7.

Рис 8.7. Види ремонтів

Однією з форм відтворення основних засобів є капітальний ремонт, який відшкодовує частковий знос засобів праці заміною зношених конструкцій та деталей більш міцними та економічними, які поліпшують експлуатаційні показники об'єктів, що ремонтуються. Економічна доцільність капітального ремонту основних засобів визначається зіставленням витрат на капітальний ремонт з вартістю об'єктів, що ремонтуються.

Фінансування капітального ремонту здійснюється відповідно до плану капітального ремонту. Зазвичай він складається на рік у цілому по підприємству на підставі відповідних кошторисно-фінансових розрахунків.

Порядок фінансування капітального ремонту в основному залежить від способу його проведення (підрядного чи господарського). При проведенні капітального ремонту машин, обладнання і транспортних засобів підрядним способом на підставі договорів чи на-рядів-замовлень розрахунки здійснюються за рахунками за повністю завершені ремонтом роботи по об'єкту в цілому чи по окремих вузлах, до яких додаються акти приймання виконаних робіт. Сума витрат, зазначених в них, і буде складати витрати на ремонт основних засобів при даному способі його використання.

Законодавством України передбачено, що підприємства мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості груп 2 і 3, а з групи 1 за кожним об'єктом. Ці витрати підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

 

Контрольні запитання і завдання

  1.  Розкрийте сутність, склад і структуру основних фондів підприємства.
  2.  Визначте основні показники, які характеризують стан та ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
  3.  Розкрийте сутність та значення амортизаційних відрахувань.
  4.  Охарактеризуйте основні джерела фінансування капітальних вкладень підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12040. Охорона і раціональне використання атмосферного повітря 883 KB
  Dивчити теоретичні основираціонального ресурсозбереження у сфері природокористування в галузі охорони атмосферного повітря, джерела атмосферного забруднення, їх вплив, види забруднювачів, зміни хімічних та фізичних параметрів атмосфери під їх дією;
12041. Напрямки роботи НБУ і самих комерційних банків по підвищенню їх фінансової стабільності 335 KB
  ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Стабільність основна умова ефективної діяльності комерційних банків 1.Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України 2.Показники що використовуються в практиці оцінки фінансового стану комерційних банків РОЗДІЛ 2. Анал...
12042. Центральный банк Российской Федерации и его роль в регулировании банковской системы страны 264 KB
  Содержание Введение Основные этапы развития банковской системы России. Современная структура банковской системы России. Общая характеристика структуры...
12043. Организация кредитования населения в учреждениях СБ РФ 187 KB
  ПЛАН Введение Сберегательный банк РФ и его кредитная политика 1.1 Кредитная политика СБ РФ 1.2 Сущность и функции кредита 1.3 Принципы кредитования 1.4 Виды кредитов и общие условия кредито вания населения....стр.17 Организация кредитовани
12044. Риски коммерческих банков России 169 KB
  ВВЕДЕНИЕ Становление и развитие банковской системы не может не затрагивать такой стороны вопроса как наличие банковского риска. Денежный рынок относится к сфере обращения а современные российские коммерческие банки наиболее активное и мобильное звено сферы обращ
12045. Вопросы зарождения и дальнейшего совершенствования механизма функционирования фондового рынка на Украине 173 KB
  Введение €œРынок на котором происходит купляпродажа ценных бумаг называется фондовой биржей€. Этой единственной и неповторимой фразой походя как бы между прочим еще совсем недавно описывал фондовый рынок главный официальный учебник политэкономии. Хорошо впрочем...
12046. Банковское кредитование 148 KB
  Банковское кредитование ВВЕДЕНИЕ Актуальность темы данной работы обусловлена несколькими аспектами. Вопервых увеличением числа кредитнофинансовых организаций осуществляющих кредитные операции. Это требует выявление специфики именн
12047. Оптимізація біржової торгівлі конвертованими валютами на базі прогнозування їх крос-курсів на прикладі діяльності приватного підприємця 1.62 MB
  ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до дипломної роботи магістра спеціальності 8.050102 Економічна кібернетика на тему: Оптимізація біржової торгівлі конвертованими валютами на базі прогнозування їх кроскурсів на прикладі діяльності приватного підприємця ЗАВДАННЯ для диплом
12048. Сравнительный анализ условий предоставления потребительский кредитов на материалах банков г.Барнаула 1009.5 KB
  Содержание Введение Теоретические аспекты организации кредитования физических лиц Основы кредитования физических лиц Процедура выдачи кредита Способы опр...