17958

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

Лекция

Деньги и денежные системы

Тема 11 ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ Фінансова санація підприємств. Фінансова криза на підприємстві. Санаційний аудит. Розробка програми санації. Санація шляхом реорганізації реструктуризації. 11.1. Фінансова санація підприємств Заходи щодо о...

Украинкский

2013-07-06

133 KB

3 чел.

Тема 11

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

  1.  Фінансова санація підприємств.
  2.  Фінансова криза на підприємстві.
  3.  Санаційний аудит.
  4.  Розробка програми санації.
  5.  Санація шляхом реорганізації (реструктуризації).

11.1. Фінансова санація підприємств

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні результати тільки за умови санації фінансів базової ланки економіки — підприємств.

Останнім часом у країні зберігається стійка тенденція щодо збільшення кількості фінансово нестійких підприємств. Як наслідок, найбільша кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку із банкрутством підприємств. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, збільшення рівня безробіття, що в свою чергу може стати одним із чинників макроекономічної дестабілізації. Суттєвим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, дуже багато таких підприємств, які тимчасово потрапили у скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато більша за дебіторську заборгованість. За умови санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і успішно функціонувати далі.

У зв'язку з цим вивчення теми "Фінансова санація та банкрутство підприємств" є дуже актуальними.

Термін "санація" походить від лат. sanare — оздоровлення, або видужання.

Санація це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємва-боржника в довгостроковому періоді.

Мета фінансової санації — покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужною компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію.

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб).

Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

Рішення щодо проведення фінансової санації підприємства може прийматися в ряді визначених випадків.

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства представляє собою "класична модель санації"

  •  
  •  

 НІ ТАК

Рис. 11.1. Класична модель санації

(рис. 11.1), яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу фінансової кризи на підприємстві. На основі первинних бухгалтерських документів визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан підприємства.

11. 2. Фінансова криза на підприємстві

Під фінансовою кризою розуміють період розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини.

фактори, які можуть викликати фінансову кризу на підприємстві, поділяються на зовнішні (які не залежать від діяльності Підприємства) та внутрішні (які залежать від його діяльності).

 До зовнішніх факторів належать: спад в економіці в цілому, інфляція, нестабільність господарського та податкового законодавства, а також фінансового та валютного ринків, посилення конкуренції в галузі, криза окремої галузі, політична нестабільність у країні чи в країнах — постачальниках сировини.

До внутрішніх факторів належать: брак чітко визначеної стратегії в розвитку підприємства; низький рівень організаційної структури, менеджменту, маркетингу та втрата ринків збуту, незадовільне використання виробничих ресурсів, утримання зайвих робочих місць.

і Всі ці причини тісно взаємопов'язані. Типовими наслідками впливу вищеназваних причин на фінансово-господарський стан підприємства є:

втрата клієнтів та покупців готової продукції;

зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормованих запасів;

виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищений плинності кадрів;

підвищення тиску на ціни і зменшення обсягів реалізації.

Види кризи:

  1.  стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і це призводить до незадовільної структури балансу);
  2.  криза прибутковості (коли збитки з'їдають власний капітал);
  3.  криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним).

Рис. 11.2. Розвиток фінансової кризи на підприємстві

Ці кризи взаємопов'язані і одна переходить в іншу, все більше ускладнюючи ситуацію (рис. 11.2).

11.3. Санаційний аудит

Рішення про проведення санації підприємства чи про його ліквідацію приймається на основі рішення санаційного аудиту.

Аудит це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.

Окремим напрямком діяльності аудиторських фірм є санаційний аудит, характерна риса якого та, що він здійснюється на підприємствах, котрі перебувають у фінансовій кризі. Мета його — оцінювання санаційної спроможності підприємства, що досягається через вирішення таких завдань:

проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;

визначається глибина фінансової кризи;

робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін

підприємства;

здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;

робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.

Санаційна спроможність це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурнологічною схемою (рис. 11.3).

Джерела інформації для проведення санаційного аудиту діляться на внутрішні (баланси підприємства, звіти про фінансові результати, звіти про фінансово-майновий стан підприємства, про інвентаризацію, звіт про рух основних фондів, амортизацію, дані про наявність грошових коштів на банківських рахунках, кадровий склад підприємства, рівень заробітної плати та інше) та зовнішні (статистичні дані, що характеризують діяльність галузі в цілому, висновки незалежних експертів, нормативні документи, аналіз ринків збуту, фінансові плани та інші прогнозні розрахунки).

Складові санаційного аудиту:

  1.  Аудит фінансової сфери включає: оцінювання динаміки і структури валюти балансу, аналіз джерел власних коштів, аналіз структури дебіторської (кредиторської) заборгованості та структуру активів, аналіз формування та використання прибутку.
  2.  Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства та виявлення "слабких" місць у цій сфері, для чого проводиться така робота:
  •  вивчається загальна виробнича структура підприємства;
  •  оцінюється рівень існуючої технології виробництва;
  •  проводиться аналіз виробничих витрат;
  •  аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;
  •  оцінюються показники праці.

Особлива увага приділяється аналізу витрат, що входять у собівартість продукції і не пов'язані з виробничою діяльністю. Аналізується також фактична наявність сировини, матеріалів, палива,

  •  
  •  

  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

 

Рис. 11.3. Етапи проведення санаційного аудиту

покупних напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не мають відношення до виробничого процесу. На цій основі розробляються рекомендації до їх подальшого використання, в т. ч. продажу.

З. Дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції включає:

визначення попиту на продукцію та його прогнозування;

вивчення конкурентоспроможності товарів;

забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

розробка концепції життєвого циклу товарів (на стадіях запровадження, зростання, зрілості та спаду);

управління товарним асортиментом (розроблення нових видів, модифікація існуючих, зняття з виробництва застарілих моделей);

розрахунок прогнозних обсягів виробництва та визначення номенклатури продукції;

• розширення інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових продуктів із урахуванням ринкових вимог та стратегії
підприємства.

11.4. Розробка програми санації

Розробка програми санації здійснюється, як правило, фінансовими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, аудиторськими фірмами.

Програма санації складається із вступу та 4 розділів.

У вступі відображається загальна характеристика підприємства, а саме:

• правова форма організації бізнесу та форма власності;

організаційна структура;

сфера діяльності;

історична довідка.

І розділ відображає вихідну ситуацію на підприємстві. Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:

Оцінювання зовнішніх умов — оцінювання зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, що впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядаються розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінювання навколишнього середовища є оцінювання можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.

Аналіз фінансово-господарського стану — проводиться за двома напрямками:

аналіз виробничо-господарської діяльності;

аналіз фінансового стану.

У ході аналізу з'ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць — полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:

залучення капіталу (наприклад, утрата довіри кредиторів);

ринок (бар'єри на шляху входження чи виходу з ринку);

персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);

законодавство (податки, заборона звільнення працівників).

У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.

Наявний потенціал — тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

наявність кваліфікованого персоналу;

наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;

наявність ринків збуту продукції;

виробничий потенціал;

ефективна організаційна структура;

висока якість менеджменту.

На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У II розділі програми санації сформульовано стратегічні цілі санації, цільові орієнтири, а також розробляється стратегія санації підприємства.

Крім цього розділ має запропонувати оперативну (Crash) програму з відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може отримати можливість реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках Crash- програми можуть бути запропоновані такі, наприклад, заходи:

рефінансування дебіторської заборгованості (форвейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);

мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;

зменшення та збільшення статутного капіталу;

реструктуризація кредиторської заборгованості;

заморожування інвестиційних вкладень;

зворотний лізинг;

розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються

низьким попитом.

/// розділ є основною частиною плану санації. Це контактний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими цього розділу є:

План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісне оцінювання частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, наводяться перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізованої ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

План виробництва та капіталовкладень — містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонтом та реконструкцією), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.

Організаційний план — тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників і пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

 IV розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації. У цьому розділі деталізуються очікувані 

результати використання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.

Основними критеріями оцінювання ефективності санації є:

ліквідність та платоспроможність;

прибутковість;

додаткова вартість, створена в результаті санації;

конкурентні переваги.

Якщо брати за основу критерій прибутковості, то ефективність санації (£) можна визначити за такою формулою:

E= Прогнозований обсяг додаткового прибутку/ Розмір вкладень проведення санації

 (11.1)

Результати санації можна оцінити через додатковий прибуток підприємства, тобто різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення.

Мета санації вважається досягнутою, якщо за допомогою зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність на довгостроковий період.

11.5. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації)

Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація, використання якої передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншими нормативними актами. Реструктуризація — це один з найефективніших засобів відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Реструктуризація підприємства це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну фор ми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Поняття "реструктуризація" є ширшим за поняття "реорганізація", оскільки включає в себе заходи (поряд з іншими), спрямовані на реорганізацію виробництва.

Отже, основний зміст поняття реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду певної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

Форми реструктуризації (залежно від застосовуваних заходів):

1. Реструктуризація виробництва — передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства за рахунок таких заходів:

зміна керівництва підприємства;

введення нових, прогресивних, форм управління;

диверсифікація асортименту продукції;

підвищення ефективності маркетингу;

зменшення витрат на виробництво;

скорочення чисельності робітників.

2. Реструктуризація активів — включає заходи, результатом
яких є зміни у структурі та складі активної сторони балансу:

продаж частини ОФ, зайвого обладнання, запасів сировини, меблів тощо;

продаж окремих підрозділів підприємства;

зворотний лізинг;

рефінансування дебіторської заборгованості, тобто переведення дебіторської заборгованості в інші, ліквідні, форми оборотних активів (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

3. Фінансова реструктуризація — пов'язана зі зміною структури та розмірів власного і позиченого капіталів, а також зі змінами
в інвестиційній діяльності підприємства. При цьому використовуються такі заходи:

реструктуризація кредиторської заборгованості;

одержання додаткових кредитів;

збільшення статутного фонду;

заморожування інвестиційних вкладень.

4. Корпоративна реструктуризація — пов'язана з реорганізацією підприємства. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації належать:

• застава, або нова приватизація;

поділ великих підприємств на частини;

виокремлення об'єктів соцкультпобуту;

приєднання, злиття з більш потужними підприємствами.

За формальними ознаками розрізняють 3 види корпоративної реорганізації (рис .11.4).

 Рис. 11.4. Види корпоративної реорганізації

Міністерством економіки України затверджено методичні рекомендації щодо проведення санаційної реструктуризації підприємств.

Перед здійсненням санаційної реорганізації проводиться поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, яке перебуває у стані кризи. За його результатами роблять висновок щодо ліквідації підприємства чи доцільності його реорганізації.

План реорганізації (реструктуризації) повинен містити:

  1.  економічне обґрунтування необхідності реструктуризації;

2)визначення форм і методів реорганізації;

        3)суму витрат на проведення реструктуризації і джерела їх фінансування;

        4)інші конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану.

Така форма реорганізації, як злиття, здійснюється об'єднанням підприємства, яке перебуває у стані фінансової кризи, з іншим, фінансово стійким підприємством. Після злиття підприємств всі майнові права та обов'язки переходять до підприємства, яке виникло внаслідок злиття. Бухгалтерські баланси обох підприємств консолідуються.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Після приєднання підприємство-боржник виключається з державного реєстру і втрачає свій юридичний статус.

Поглинання відбувається шляхом придбання підприємством-санатором фінансово неспроможного підприємства.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникають у результаті цього поділу, переходять роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Якщо підприємство зловживає монопольним становищем на ринку, то може бути прийнято рішення про примусовий поділ цих монопольних утворень. Реорганізація такого підприємства здійснюється монополістом самостійно за умови, що після реорганізації монопольне утворення зникне з ринку.

При виділенні з підприємства одного чи кількох підприємств до кожного з них переходять за роздільним балансом майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Вибір умов реорганізації юридичної особи залишається за підприємством-боржником, коли воно самостійно звернулося до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом. Мета цієї пільги — стимулювати керівництво неплатоспроможного підприємства стосовно врегулювання своїх боргів до того, як вони стануть безнадійними.

Контрольні запитання і завдання

  1.  Визначте сутність фінансової санації підприємства, порядок її проведення.
  2.  Розкрийте поняття санаційного аудиту.
  3.  Вкажіть внутрішні фінансові джерела санації підприємства.
  4.  Визначте сутність санації реорганізацією (реструктуризацією).
  5.  Охарактеризуйте основні види реструктуризації підприємства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28481. Основні властивості розв’язків задач лінійного програмування 19.37 KB
  Основні властивості розв’язків задач лінійного програмування. Множина розв'язків нерівності заповнює суцільно одну із півплощин на які ділить площину гранична пряма аі1 x1 ai2 Х2= b Леми 1 та 2 дозволяють сформулювати:Властивість 1. Сукупність допустимих розв'язків задачі ] 2 заповнює опуклий многокутник або є порожньою множиною. Оптимальним розв’язком задачі ] 2називається такий її допустимий план на якому цільова функція 1 досягає екстремального найбільшого або найменшого значення.
28482. Алгоритм графічного методу розв’язування задач лінійного програмування 11.86 KB
  Алгоритм графічного методу розв’язування задач лінійного програмування. Графічний метод ґрунтується на геометричній інтерпретації ЗЛП і застосовується в основному при розв'язуванні задач в R2 і тільки деяких задач трьохмірного простору оскільки в R3 досить важко побудувати многогранник допустимих розв'язків що утворюється в результаті перетину півпросторів. Якщо ж ЗЛП записана в І стандартній формі система рівнянь якої містить n невідомих і m лінійно незалежних рівнянь то вона також може бути розв'язана графічним методом всякий раз коли...
28484. Ідея симплексного методу та його геометрична інтерпретація 14.2 KB
  Проте задачі лінійного програмування які доводиться розв'язувати на практиці характеризуються великими числами m та n а кількість опорних планів обмежена зверху числом Тому доцільніше було б вказати таку схему послідовного покрашення опорного плану що при переході від одного опорного плану вершини многогранника допустимих розв'язків до іншого опорного плану іншої вершини отримується збільшення цільової функції при максимізації функції 1 і зменшення її при мінімізації функції 1. Саме...
28485. Алгоритм симплексного методу 23.31 KB
  Заповнення початкової симплекстаблиці перша ітерація Таблиця 1 В рядках 1 3 записані відповідні рівняння системи 12 при цьому спочатку права частина в стовпці опорний план а потім коефіцієнти при відповідних змінних. Отже з початкової таблиці безпосередньо виписується початковий опорний план: Х1 оп = 0; 0; 182; 316; 238. В нульовому рядку міститься інформація про цільову функцію: для зручності функція 11 розглядається формалізовано як рівняння z 18х1 16х2 = О...
28486. Постановка транспортної задачі та її математична модель 31.64 KB
  Постановка транспортної задачі та її математична модель. Побудуємо математичну модель закритої транспортної задачі Позначимо через xij кількість одиниць вантажу запланованого до перевезення від iго постачальника до jго споживачаz сумарну вартість запланованих перевезень Для зручності умову задачі запишемо у вигляді таблиці табл 1 яку надалі будемо називати транспортною сіткою При цьому постачальників скорочено позначимо літерою П а споживачів С Таблиця 1...
28487. Методи побудови початкового опорного плану транспортної задачі 21.99 KB
  Рекомендуємо олівцем проставити прочерки в клітинках А2 В1 і А3 В1 потреби В1 задоволені а біля 300 справа записати залишки запасів в розмірі 150 од. запасів і 220 од. В напрямку який визначає діагональ переходимо до А2В2 в яку записуємо min70 230=70 виставивши прочерк в А3 В2 закресливши залишок потреб під В2 і записавши справа від 230 залишок запасів 23070=160. В клітинку А2В3 заносимо min 160 280= 160 виставляємо прочерк в А2В4 закреслюємо залишок запасів А2 160 а під потребами В3 записуємо залишок потреб В3 в розмірі...