17974

СУТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

ТЕМА1. СУТЬ ФІНАНСІВ ЇХ ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ Основні питання теми: Предмет науки про фінанси. Необхідність фінансів в умовах товарного господарства. Взаємозв'язок фінансів з іншими економічними категоріями. Поняття фінансової системи. Фінансова система Украї

Украинкский

2013-07-06

128 KB

34 чел.

ТЕМА1. СУТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ

Основні питання теми:

  1.  Предмет науки про фінанси.
  2.  Необхідність фінансів в умовах товарного господарства.
  3.  Взаємозв'язок фінансів з іншими економічними категоріями.
  4.  Поняття фінансової системи. Фінансова система України.
  5.  Фінансові ресурси.

1. Предмет науки про фінанси.

  1.  Функції фінансів. Дискусійні питання щодо функцій фінансів.

Поняття «фінанси» дуже часто порівнюють з грошима. Але, якщо фінанси - це гроші. то навіщо тоді існують два різних терміна для однієї й тієї ж самої категорії? Що ж таке фінанси? Для відповіді на це питання давайте звернемось до історії.

Термін «finansia» виник у ХІІІ-ХУ ст. у торгових містах Італії і з самого початку їм називали будь-який платіж. В подальшому цей термін отримав міжнародне розповсюдження і його використовували при визначенні взаємовідносин населення і держави з приводу утримання державних грошових коштів.

Як і будь-яка економічна категорія фінанси мають свої специфічні ознаки.

Специфічні ознаки фінансів.

обмінно-розподільчий характер;

рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

грошова форма відносин;

формування доходів і здійснення видатків;

еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

Таким чином, виходячи з цих ознак можна сформулювати загальне визначення фінансів:

Фінанси - це сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства.

Які ж передумови виникнення фінансів? Чому вони виникли лише в середні століття. адже людство задовго до цього мало гроші, товарно-грошові відносини, державний устрій.

Передумови виникнення фінансів.

Перша передумова.

Виникнення загальнодержавного фонду грошових коштів - бюджет, яким голова держави не міг одноособисто користуватись. Тобто в Центральній Європі в ході перших буржуазних революцій хоча і залишився монархічний режим, влада монархів була значно зменшена і головне відбулося відторгнення голови держави (монарха) від казни.

Друга передумова.

Формування і використання бюджету прийняло системний характер, тобто виникли системи держаних доходів і видатків з визначеним складом, структурою і законодавчим закріпленням.

Цікаво, що групи видаткової частини бюджету практично залишилися не змінними протягом багатьох століть. Вже тоді були визначені чотири напрямки видатків: на воєнні цілі, на управління, на економіку, на соціальні потреби.

Третя передумова.

Податки в грошовій формі прийняли переважний характер, тоді як раніш, доходи держави формувались головним чином за рахунок натуральних податей і трудових обов’язків.

Таким чином, тільки на даному етапі розвитку держави і грошових відносин стало можливим розподілення створеного продукту у вартісному вираженні. Розподільні відносини - частка економічних відносин в суспільстві, і фінанси, які є вираженням цієї об'єктивно існуючої сфери економічних відносин, є економічною категорією, фінанси також є історичною категорією так як вони мають стадії виникнення, розвитку (змінюються у часі).

2. Необхідність фінансів в умовах товарного господарства.

Фінанси не можуть існувати без грошей. Але якщо наявність грошей - обов'язкова вимога функціонування фінансів. то причиною, породжуючою їх виникнення можна вважати потребу суб’єктів господарювання і держави в ресурсах, які б забезпечили їх діяльність. Цю потребу в ресурсах без фінансів не можливо задовольнити а ні у сфері господарювання, а ні у сфері державного управління.

В сфері господарювання саме завдяки фінансам, які є інструментом самостійного розподілу суспільного продукту, забезпечується задовільнення постійно змінюючихся відтворювальних потреб. Фінанси не можна замінити тому. що вони дозволяють пристосувати (трансформувати) пропорції виробництва к потребам споживача.

Спочатку пропорції розподілу вартості суспільного продукту відображають структуру відносин самого виробництва - виручка розподіляється пропорційно елементам вартості. які відображають умови виробництва товарів. Але розподілена таким чином виручка не відповідає потребам динамічно змінюючогося суспільного виробництва, що викликає необхідність у її перерозподілі. Останнє здійснюється за допомогою формування грошових фондів цільового призначення. Розвиток суспільних потреб призводить до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, створених в розпорядження суб'єктів господарювання.

Фондова форма розподілу вартості суспільного продукту дозволяє органічно поєднати виробництво із споживанням, зробив споживання відправною точкою, начальною стадією відтворювального процесу.

У складі потреб розширеного відтворення важливе місце займають ті, що пов'язані з існуванням держави. Так регулювання масштабів суспільного виробництва у галузевому та територіальному аспектах, утримання і розвиток невиробничої сфери, захист навколишнього природного середовища та інші, подібні їм суспільні потреби задовольняються за допомогою державних фінансів. їх функціонування дозволяє сформувати у розпорядження держави бюджетні та позабюджетні фонди. які покликані задовольняти різноманітні загальнодержавні потреби.

Фінанси - невід'ємний елемент суспільного відтворення на всіх рівнях господарювання: вони однаково необхідні низовій ланці - підприємствам (організаціям, установам), і міжгосподарчим об'єднанням (асоціаціям, концернам), і держаній системі управління народним господарством. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний та суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати як найшвидше втілення науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.

3. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями

Процес вартісного розподілу суспільного продукту, в ході якого створена в виробництві вартість ділиться між суб'єктами господарювання, а у кожного з них – по цільовому призначенню, досить важкий Тому він здійснюється за допомогою різних економічних категорій, кожна з яких виконує специфічну, тільки їй притаманну роль. Фінанси, приймаючи участь в вартісному розподілі тісно пов'язані та взаємодіють із такими категоріями, як ціна, заробітна плата та кредит.

Фінанси і ціна.

Вихідним моментом появи фінансових відносин виступає процес первинного розподілу вартості на складові елементи (с,v,m), де с - фонд відтворення використаних засобів виробництва, V - необхідний продукт, m - додатковий продукт, а також створення різноманітних грошових доходів і накопичень. Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту отримує грошове вираження і стає об'єктом розподілу, є ціна. Але вона не може забезпечити ні розподілу по суб'єктам власності, ні функціонального обосіблення різних частин вартості.

Фінанси і заробітна плата.

В розподілі вартості суспільного продукту приймає участь й така економічна категорія, як заробітна плата. Ця форма розподілу (заробітна плата) обумовлена необхідністю формування доходів конкретних робітників. Як економічна категорія заробітна плата виражає вартісні взаємовідносини, які виникають в процесі розподілу знов створеної вартості шляхом формування особистих доходів, які надходять робітникам в залежності від кількості та якості витраченої ними праці.

Заробітна плата стоїть в одному ряду з фінансами, має однакову з фінансами економічну основу, але водночас між цими категоріями є певні відмінності:

сфера дії заробітної плати вужче, ніж у фінансів. За допомогою фінансів розподіляється і перерозподіляється весь валовий внутрішній продукт, а за допомогою заробітної плати розподіляється необхідний продукт і частково доданий;

розподільчі відносини, які складають заробітну плату, матеріалізуються у грошові кошти, які надходять в особисте користування окремих громадян та використовуються на задоволення особистих потреб громадян; між тим фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання і держави та мають призначення задовольняти різноманітні суспільні потреби;

функціонування заробітної плати - це двосторонній процес руху вартості, тому що вона є компенсацією трудових зусиль робітників і повинна знаходитись в тісному зв'язку із кількістю та якістю витраченої праці. Використання ж фінансових ресурсів передбачає, перш за все, авансування коштів на різноманітні цілі (в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), тобто односторонній рух коштів.

Фінанси і заробітна плата тісно пов'язані між собою, що призводить до їх взаємодії в процесі вартісного розподілу. 3 одного боку, фінанси "допомагають" заробітній платі формувати фонд оплати праці, відділяючи його від інших грошових фондів підприємства, а з другого боку - заробітна плата, нарахування якої у часі не співпадає з виплатою, виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів підприємства. (Таким чином, заборгованість по заробітній платі - це фінансовий ресурс, але не тому, що сама заробітна плата відноситься до фінансів, а тому, що нарахована заробітна плата не одразу попадає в руки її володаря).

Фінанси і заробітна плата повинні мати комплексне використання. Але до недавнього часу цей взаємозв’язок порушувався. Заробітна плата виплачувалася без належного обліку кількості і якості праці, широке розповсюдження отримав зрівнювальний підхід в оплаті праці, в цілому рівень заробітної плати був низьким і держава компенсувала громадянам більшість видатків із загальнодержавних фондів грошових коштів.

Фінанси і кредит.

В вартісному розподілі також приймає участь кредит. Фінансам і кредиту притаманні загальні риси, які говорять про їх близькість, рідство економічної природи:

основою функціонування і фінансів і кредиту є товарно-грошові відносини;

фінанси і кредит виражають рух вартості в її грошовій формі;

в фінансових і кредитних відносинах гроші використовуються в якості засобу обігу або засобу платежу;

за допомогою фінансів і кредиту формуються і використовуються фонди грошових коштів держави та суб'єктів господарювання;

в кругообігу фондів підприємства немає різниці між "власними" і "кредитними" грішми.

Але, на ряду з цим, характер функціонування фінансів і кредиту значно відрізняється: кредит. на відміну від фінансів функціонує на основі поверненості - будь-яка позика обов'язково повинна бути повернена кредитору після закінчення встановленого договором строку. Поверненість - найважливіша ознака кредиту.

Фінанси і кредит мають також багато інших відмін:

кредитний перерозподіл пов'язаний з рухом коштів між суб'єктами розподільчого процесу; фінансовий - здійснюється як між суб'єктами господарювання. так і з рамках кожного з них - по цільовому призначенню;

кредитні ресурси формуються в процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, органів державної влади, громадян; фінансові складаються з доходів та накопичень, які створюються на стадії вартісного розподілу;

кредитні ресурси надаються на певний строк на умовах поверненості і платності; фінансові - безкоштовно і без обговорення умов їх повернення;

на відміну від фінансів кредит має більш тісний зв'язок з грошовим обігом: з його допомогою задовольняються потреби суб'єктів господарювання в платіжних коштах, необхідних для обігу, відбувається регулювання грошових коштів, які знаходяться в обігу.

Тісний взаємозв'язок і взаємодія фінансів і кредиту дуже ярко проявляються в їх комплексному використанні: якщо у підприємства не вистачає фінансових ресурсів для нормального функціонування виробничого процесу, воно використовує банківські кредити. Тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств та господарюючих організацій знаходяться на рахунках в банках, що дозволяє раціонально використовувати їх у якості кредитних коштів для задоволення потреб розширеного відтворення. Таким чином функціонування фінансів сприяє створенню і росту кредитних ресурсів, а функціонування кредиту, в свою чергу, дозволяє формувати фінансові ресурси у розпорядження суб'єктів господарювання і держави.

4. Поняття фінансової системи. Фінансова система Україні.

Ми з'ясували, що фінанси виражають грошові відносини. Ці грошові відносини якісно однорідні, але все ж таки вони різняться між собою. Справа в тому, що кожна держава має декілька сфер фінансових відносин, кожна з яких має свої специфічні особливості, які проявляються перш за все у формах і методах мобілізації і використання фінансових ресурсів. Наприклад, у підприємств сфери матеріального виробництва, фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, виручки від продажу цінних паперів та інше. А державний бюджет країни створюється в основному за рахунок податків підприємств і населення. Неоднакові і канали використання фінансових ресурсів у підприємств і державного бюджету.

Таким чином, можна зробити висновок. що кожна сфера фінансових відносин є самостійною ланкою фінансової системи. Все ж всі ці ланки тісно пов’язані між собою і складають єдину фінансову систему.

Фінансова система - це сукупність обособлених, але взаємопов'язаних сфер фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин. Вона складається зі сфер і ланок. Фінансова система України складається із чотирьох сфер (рис. 1.4.1.).

Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об'єктом фінансових відносин.

Обмінно-розподільні відносини, що характеризують фінанси підприємств, поділяються на дві групи - внутрішні й зовнішні. Внутрішні характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв'язки з іншими сферами і ланками фінансової системи. Вони поділяються на вхідні та вихідні грошові потоки.

Фінанси суб'єктів господарювання складаються із двох підсфер: фінансів підприємств матеріального виробництва і фінансів установ і організацій невиробничої сфери, рис. 1.4.2 та рис. 1.4.3. В свою чергу кожна з цих підсфер поділяється на окремі ланки.

Страхування являє собою обособлену ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фінансами суб'єктів господарювання і державними фінансами.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Державні фінанси включають централізовані ланки -бюджет, фонди цільового призначення і державний кредит, а також децентралізовані - фінанси суб'єктів господарювання у державному секторі.

Фінансові відносини у сфері централізованих фінансів мають фондовий характер і поділяються на два напрями: мобілізація коштів держави та їх виділення. Мобілізація коштів здійснюється за допомогою податків, платежів, відрахувань, внесків і зборів, які надходять до бюджету та фондів цільового призначення. Виділення коштів здійснюється у формі інвестицій, дотацій і субсидій, кредитів, кошторисного фінансування, державних пенсій і допомог.

Державні фінанси складаються з чотирьох наступних ланок:

  •  Бюджет держави - це основний фонд фінансових ресурсів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансового забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної.
  •  Фонди цільового призначення характеризують централізацію фінансових ресурсів для вирішення конкретних завдань і проблем. їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами. тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи. Серед них виділяють такі, котрі носять стабільний характер, наприклад, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, в Україні існував Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Цільові фонди виникли за довго до появи державного бюджету. Спочатку вони мали вигляд спеціальних фондів і особих рахунків. Справа в тому, що з розширенням своєї діяльності державі були потрібні все нові і нові видатки. Кошти для покриття цих видатків централізувалися в особих фондах і мали спеціальне призначення. Вони носили, як правило, терміновий характер. Коли держава виконувала заходи за для яких були призначені ці цільові фонди, вони завершували своє існування. Тому кількість цих фондів постійно змінювалась: одні виникали, інші анульовувались. В цілому наблюдалась тенденція до росту кількості і об'єму цільових фондів. Велика кількість цих фондів створювала певні незручності (в одних фондах був надлишок коштів, в інших недолік), вони тягли за собою додаткові видатки для управління ними. Тому, на підставі об'єднання більшості фондів був створений державний бюджет, який після розгляду і затвердження парламентом, набирав силу закону. Виникає питання. чому все ж таки залишилася певна кількість цільових фондів, які існують окремо від держаного бюджету? Основна причина існування(цих фондів полягає в тому, що будучи автономними від бюджету, ці фонди призначаються для рішення найважливіших задач держави, які потребують особливої уваги. Саме існування позабюджетних цільових фонді із строго цільовим використанням коштів забезпечує найбільш ефективний державний контроль.
  •  Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником. Кредиторами можуть виступати юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Мобілізовані з допомогою держаного кредиту кошти спрямовуються переважно на покриття бюджетного дефіциту.
  •  Фінанси державного сектора економіки включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.

Фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі продажу фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ресурсами, насамперед у вигляді проценту.

5. Фінансові ресурси.

Фінансові ресурси - це фонди грошових коштів, які знаходяться розпорядженні держави, господарюючих суб'єктів і населення, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості внутрішнього продукту (ВВП), головним чином чистого доходу в грошовій формі, і призначені для забезпечення розширеного відтворювання та задоволення загальнодержавних потреб.

Чистий прибуток у складі валового внутрішнього продукту (ВВП) є основним джерелом формування фінансових ресурсів. Виходячи з розподілу і перерозподілу частки ВВП. створюються централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів.

Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні господарюючих суб'єктів (підприємств, об'єднань, організацій), тобто формуються на мікрорівні і використовуються на витрати по розширенню виробництва (на розширене відтворення), а саме:

нові капітальні вкладення;

збільшення оборотних коштів;

фінансування науково-технічного прогресу;

проведення заходів по охороні здоров'я і так далі.

Джерела формування децентралізованих фінансових ресурсів.

  •  Як вже було зазначено, основним джерелом формування децентралізованих фінансових ресурсів є частина чистого прибутку у складі ВВП.
  •  Крім чистого прибутку (частини ВВП) існує друге по величині джерело формування децентралізованих фінансових ресурсів - амортизаційні відрахування. Вони також є важливим джерелом розширеного відтворення і направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і модернізацію діючих основних фондів, на більш продуктивне устаткування та сучасні технології. (Амортизаційний фонд виступає не як джерело простого відтворення, оскільки просте заміщення на попередній техніко - технологічній основі не має сенсу.)
  •  Джерелом формування децентралізованих фінансових ресурсів є також економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконуємих господарським способом, мобілізація внутрішніх ресурсів в будівництві, виручка від реалізації вибувшого та зайвого майна та інші.
  •  В формуванні децентралізованих фінансових ресурсів приймають участь позичені та залучені кошти: кредити банків, кредиторська заборгованість. кошти, отриманні від випуску акцій, операції з іншими цінними паперами та інші.

Централізовані фінансові ресурси.

Централізовані фінансові ресурси є основою фінансового забезпечення загальнодержавних потреб і відображають макроекономічний рівень.

Джерела формування централізованих фінансових ресурсів.

  •  Друга частина чистого доходу у складі ВВП є основним джерелом формування централізованих фінансових ресурсів, тобто вони є результатом перерозподілу головним чином чистого прибутку через податкові і неподаткові платежі і відрахування.
  •  Джерелом формування централізованих фондів фінансових ресурсів є також відрахування господарюючих суб'єктів органам державного соціального страхування, майнового і особового страхування, в різноманітні позабюджетні фонди (фонд соціального захисту населення. фонд зайнятості та інші).
  •  Централізовані фінансові ресурси формуються також за рахунок частини національного багатства, залученої в господарчий обіг (від продажу золотого запасу країни. енергоносіїв, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та інше). а також за рахунок використання коштів. отриманих від продажу державних цінних паперів. облігацій, розташування займів і так далі.
  •  Незначна частина централізованих фінансових ресурсів формується за рахунок надходжень від населення (податків. зборів, доходів від займів і лотерей та інше).

  1.  Функції фінансів. Дискусійні питання щодо функцій фінансів.

Коли ми говоримо про функцію економічної категорії, то ми маємо на увазі проявлення її сутності в дії, специфічні засоби вираження притаманних, цій категорії якостей.

Фінанси виконують дві основні функції:

розподільчу;

контрольну.

Розподільча функція.

Фінанси - це інструмент вартісного розподілу; їх специфічне суспільне призначення - це розподіл та перерозподіл вартості валового продукту, яка виражена в грошовій формі, між різними суб'єктами господарювання і напрямками цільового використовування. Тому перш за все сутність фінансів, як особливої сфери розподільчих відносин проявляється за допомогою розподільчої функції. Саме через цю функцію реалізується суспільне призначення фінансів - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступають вартість валового суспільного продукту (в грошовій формі), а також частина національного багатства (що прийняла грошову форму).

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу виступають юридичні і фізичні особи. які приймають участь в відтворювальному процесі. в розпорядження яких формуються фонди цільового призначення (держава, підприємства. організації, установи, громадяни).

За допомогою розподільчої функції здійснюється відтворення вартості використаних засобів виробництва та створення доходів в різноманітних формах; вона допомагає підприємствам сформувати фонди цільового призначення, необхідні для задоволення потреб розвиваючогося виробництва і матеріального стимулювання працюючих; на підставі даної функції забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси для утримання і розвитку невиробничої сфери, здійснюється внутрігалузевий, міжгалузевий та міжтеріторіальний перерозподіл національного доходу.

Контрольна функція.

Розподільча функція, не дивлячись на її багатогранність, не відображає повністю сутність фінансів, не розкриває всіх якостей фінансів. Справа в тому, що фінанси пов'язані із рухом вартості суспільного продукту, вираженій в грошовій формі, володіють якістю кількісно (через фінансові ресурси і фонди) відображати відтворювальний процес в цілому та різноманітні його фази. Завдяки цій якості фінанси здатні "сигналізувати" про те, як складаються пропорції розподіляємого суспільного продукту, чи забезпечується неперервність відтворювального процесу, чи своєчасно і в повній мірі формуються фонди цільового призначення. Здатність фінансів кількісно відображати хід відтворювального процесу, "повідомляючи" про недоліки і відхилення, дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції, які склалися в суспільстві. Ця здатність проявляється через другу функцію фінансів - контрольну.

Основу контрольної функції фінансів складає рух фінансових ресурсів. Оскільки фінанси проходять крізь усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, всі рівні господарювання, вони виступають універсальним інструментом контролю з боку суспільства за виробництвом, розподілом та обігом сукупного суспільного продукту. Завдяки контрольній функції, її "сигналам" суспільство знає про те, як складаються пропорції в розподілі грошових коштів, на скільки своєчасно фінансові ресурси надходять в розпорядження різних суб'єктів господарювання. чи економно та ефективно вони використовуються.

Інструментом реалізації контрольної функції фінансів виступає фінансова інформація. Вона міститься в фінансових показниках, які знаходяться в бухгалтерських, статистичних. оперативних звітах. Фінансові показники - це різновид вартісних показників. їх особливість - в комплексному характері відображання різних сторін господарської діяльності підприємств. організацій, установ. Фінансові показники дозволяють побачити різні сторони роботи підприємств та оцінити результати господарської діяльності; на їх підставі приймаються міри, направлені на усування виявлених негативних моментів. Важливе значення має достовірність цієї інформації, тому що тільки на умовах достовірної інформації, яка відповідає реальному положенню справ в народному господарстві, можуть прийматися обґрунтовані рішення, направлені на зміну (коректировку. уточнення) ходу відтворювального процесу.

Розподільча та контрольна функції - це дві сторони одного й того ж економічного процесу. Тільки в їх єдності і тісній взаємодії фінанси можуть проявити себе в якості категорії вартісного розподілу.

Не дивлячись на тривалу історію існування фінансів, як наукового поняття, їх сутність поки що до кінця не розкрито. 3 цього приводу виникає ряд дискусійних питань, до яких відноситься і питання про функції фінансів.

Більшість економістів вважають, що фінанси виконують дві функції: розподільчу і контрольну. Але в літературі можна зустріти крім цих ще й інші функції: виробничу, стимулюючу, регулюючу. Це пов’язано з тим, що часто плутають, або не відрізняють поняття функції від поняття ролі. Функція – це засіб вираження сутності, яка притаманна тільки цій категорії. А роль – це конкретні результати, які ми маємо завдяки використанню цих функцій та їх поширеному впливанню на об’єкти, не всі з яких відносяться до меж економічних відносин цієї категорії. Дійсно, фінанси грають дуже важливу роль, з їх допомогою можна стимулювати ефективне використання факторів виробництва, регулювати вартісні пропорції, забезпечувати умови для проведення режиму економії. Але все це буде роллю фінансів у вартісному розподілі суспільного продукту.

Деякі економісти вважають, що існують три функції фінансів: формування грошових фондів, використання грошових фондів та контрольна. Тобто вони розділять розподільчу функцію на дві самостійні функції. Виходить, що формування грошових фондів є самоціллю і ця функція може існувати незалежно від інших функцій. Тоді виникає питання, а навіщо формувати ці грошові фонди? З іншого боку, якщо використання грошових фондів – це теж окрема функція, виникає питання, чи можна витрачати те, що не забезпечено доходом? Тому ми бачимо, що процес формування і використання фондів грошових коштів – це єдиний процес і не можна штучно розділяти його.

Питання для самоконтролю:

  1.  Сформулюйте визначення фінансів. Вкажіть на спеціальні ознаки фінансів.
  2.  Які економічні категорії приймають участь у розподілі суспільного продукту разом із фінансами? Вкажіть на їх спільні риси та відмінності.
  3.  Розкрийте структуру фінансової системи України, визначить необхідність та значення кожної сфери фінансових відносин.
  4.  Розкрийте необхідність утворення позабюджетних цільових фондів.
  5.  Охарактеризуйте сутність централізованих фінансових ресурсів, визначить джерела їх формування.
  6.  Охарактеризуйте децентралізовані фінансові ресурси, визначить джерела їх формування.
  7.  Назвіть і охарактеризуйте основні функції фінансів.
  8.  Розкрити поняття фінансової інформації, як інструмента реалізації контрольної функції фінансів.

Література:

  1.  Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. – Львів, Новий світ – 2000, 2006 -568с.
  2.  Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник – Херсон, Олді –плюс, 2002 – 352с.
  3.  Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 7-10, 17-19, 335-350.
  4.  Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка. 1997, -с. 3-4, 162-181.
  5.  Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.: КНЕУ, 1999, -с. 3-44.
  6.  Финансы/ Под ред.. Дробозиной Л.А. М.: Финансы, 1999, -с.8-75.
  7.  Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К. Центр навчальної літератури. 2003. -312с.

PAGE  9


Фінансова система України

Фінанси суб’єктів господарювання (мікрорівень)

Фінансовий ринок

(забезпечуюча сфера)

іжнародні фінанси

(рівень світового господарства)

Державні фінанси

(макрорівень)

Страхування

Бюджет держави

Фонди цільового призначення

Державний кредит

Фінанси державного сектора

Рис 1.4.1. Внутрішня побудова фінансової системи України

Комерційних фондів і організацій

Некомерційних фондів і організацій

Громадських фондів і організацій

Фінанси підприємств матеріального виробництва

Фінанси промисловості

Фінанси сільського господарства

Фінанси транспорту

Фінанси торгівлі

Фінанси будівництва

Фінанси зв’язку

Фінанси інших галузей

Рис. 1.4.2. Структура фінансів підприємств матеріального виробництва

Рис. 1.4.3. Структура фінансів невиробничої сфери

Фінанси науки

Фінанси комерційних, страхових, кредитних та ін. установ

Фінанси освіти

Фінанси оборони країни

Фінанси комунального господарства

Фінанси охорони здоров я

Фінанси культури й мистецтва

Фінанси невиробничої сфери

Фінанси пасажирського трансту

Фінанси суспільних організацій

  1.