17975

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Тема 2. Фінансова політика і фінансовий механізм. Основні питання теми: Фінансова політика і фінансовий механізм Управління фінансами Фінансове планування Фінансовий контроль Фінансова політика і фінансовий механізм Фінансова політик...

Украинкский

2013-07-06

119 KB

5 чел.

Тема 2. Фінансова політика і фінансовий механізм.

Основні питання теми:

  1.  Фінансова політика і фінансовий механізм
  2.  Управління фінансами
  3.  Фінансове планування
  4.  Фінансовий контроль

  1.  Фінансова політика і фінансовий механізм

Фінансова політика – сукупність заходів з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Зміст фінансової політики, її основні напрями ґрунтуються на теоретичних концепціях, які визначають ступінь участі держави в управлінні економікою і використанні окремих інструментів реалізації фінансової політики, тобто конкретних форм організації фінансових відносин.

Основні напрями в теорії фінансів відносно ролі держави в розвитку суспільства в двадцятому столітті визначались дослідженнями класиків політекономії Адама Сміта (1723-1790) і Давида Рікардо (1772-1823), а також англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) та їх послідовників.

Сутність концепції основоположників класичної політекономії Адама Сміта і Давида Рікардо зводилась до невтручання в економіку, збереження вільної конкуренції. У ній головна роль у регулюванні економічного життя суспільства відводилась ринковому механізму. Виходячи з цих принципів, фінансова політика до кінця 20-х років XX ст. була спрямована на обмеження державних витрат і податків, на забезпечення збалансованого бездефіцитного бюджету держави. Доходи бюджету формувались здебільшого за рахунок непрямих податків, а переважна частина бюджетних коштів спрямовувалася на фінансування військових, управлінських витрат і витрат на обслуговування та погашення державного боргу.

Наприкінці 20-х років та в 30-40-ві роки завдання фінансової політики зводилися до послаблення впливу кризи надвиробництва на економіку, підтримання високої ділової активності і розширення платіжного попиту. Основні засади такої політики базувалися на кейнсіанській теоретичній концепції, яка обґрунтовувала необхідність посилення ролі держави в розвитку економіки через втручання в регулювання циклічного розвитку відтворювального процесу.

Результатом практичної реалізації такої теоретичної концепції стало зростання державних витрат на створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення, скорочення безробіття, активізацію підприємницької діяльності і формування додаткового попиту, що дало змогу збільшити національний дохід, а звідси з'явились можливості для збільшення видатків на фінансування соціальних потреб.

Зросла роль прогресивного прибуткового податку у забезпеченні державних доходів.

На відміну від попередньої теоретичної концепції кейнсіанська фінансова політика допускала можливість бюджетного дефіциту. Це обумовило розвиток державного кредиту. Державні позики стають другим, після податків, джерелом формування фінансових ресурсів держави, що, у свою чергу, посилює роль фінансів у перерозподілі національного доходу.

У 70-х роках особливості фінансової політики визначаються неокласичним напрямом економічної теорії. Циклічні кризи 1974-1975 та 1980-1982 рр. переплелися з валютно-фінансовою, енергетичною, сировинною, екологічною та продовольчою кризами на тлі структурних змін, що відбувались у продуктивних силах. У таких умовах практичні рекомендації державного втручання стосувались не тільки доходів і видатків державного бюджету, а й регулювання грошового обігу, валютного курсу ринку позичкових капіталів і цінних паперів. Неокласики запропонували розробку довгострокової стратегії, яка дала змогу проводити стабільну фінансову політику. На їхню думку відсутність різких реакцій з боку держави на кожне циклічне зрушення - кращий спосіб не тільки пом'якшення самих коливань у довгостроковій перспективі, а й обмеження ролі держави і забезпечення вільної ринкової системи.

У сучасних умовах більшість розвинутих країн у своїй фінансовій політиці використовують різні елементи як кейнсіанської. так і неокейнсіанської теорії державного регулювання.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку фінансів, формуються концепції їх використання, визначаються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на розв'язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв'язків.

Щоб краще усвідомити зміст, завдання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну, митну політику.

Податкова політика реалізує інтереси держави. Ії головне призначення - вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, перерозподіляючи ці кошти через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою

- джерел формування доходів державного і місцевих бюджетів;

- пріоритетних напрямів видатків бюджету;

- допустимих меж розбалансованості бюджету;

- джерел фінансування бюджетного дефіциту;

- принципів взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи.

Зважаючи на те, що податкова і бюджетна політика тісно пов'язані між собою, вживають поняття бюджетно-податкової політики. При цьому виділяють:

- дискреційну фіскальну політику, коли парламент і уряд вносять зміни до податкової системи і видатків бюджету з метою впливу на ВВП, зайнятість, інфляцію. Ця політика може бути стимулюючою і стримуючою;

- недискреційну, або політику "вмонтованих стабілізаторів", яка базується на теоретичному допущенні, що податкова система сама по собі має властивість автоматично впливати на економічний цикл, тобто має стабілізаційний ефект.

Під грошово-кредитною політикою розуміють забезпечення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці; забезпечення своєчасності розрахунків у народному господарстві і в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії і розміщення державних і корпоративних цінних паперів і регулювання їх дохідності.

У грошово-кредитній політиці відносну самостійність набувають емісійна політика, цінова політика, валютна політика, кредитна політика - а в ній, у свою чергу, наприклад, процентна політика й інвестиційна політика.

Держава захищає свої інтереси через митну і валютну політику. Відповідно до заінтересованості держави в розширенні або скороченні свого експорту чи імпорту застосовується система митних платежів або конкретний митний режим. Головним завданням митної і валютної політики є забезпечення примноження золотовалютних резервів держави.

Завдання фінансової політики реалізуються через фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.


Фінансовий механізм

Фінансові методи

Фінансові норми і нормативи

Фінансові ліміти і резерви

Фінансові стимули

Фінансові санкції

Нормативно – правове забезпечення

Фінансове планування

Ставки податків і неподаткових платежів

Фінансові резерви підприємств

Податкові пільги

Санкції за порушення податкового законодавства

Конституція України

Фінансове оперативне управління

Норми амортизаційних відрахувань

Резервний фонд Кабінету Міністрів

Бюджетні кредити

Санкції за нецільове використання бюджетних коштів

Закони України

Фінансовий контроль

Норми витрат в бюджетних установах

Резервні фонди місцевих рад

Податкові канікули

Пені за несвоєчасну сплату платежів

Постанови Верховної Ради України

Фінансове забезпечення

Норми бюджетного забезпечення

Ліміти бюджетного фінансування

Відстрочки із сплати податків

Зменшення або призупинення бюджетного фінансування

Укази Президента

Фінансове регулювання

Розміри дотацій, субсидій, субвенцій

Резервні фонди комерційних банків і страхових компаній

Списання заборгованості за податками

Вилучення до бюджету коштів, використаних не за призначенням

Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України

Ставки заробітної плати, пенсій і стипендій

Валютні резерви національного банку

Надання фінансової допомоги

Відміна наданих пільг

Нормативні акти Міністерств

Нормативні акти місцевих рад


  1.  Управління фінансами.

Управління фінансамице дії держави, які спрямовані на виробітку, реалізацію та вдосконалення фінансової політики.

Зміст процесу управління фінансами – це створення, застосування перевірка, дотримання, вивчення, аналіз і вдосконалення форм фінансових відносин.

Об’єкт управління фінансами – централізовані і децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

Суб’єкт управління – сукупність органів управління і фінансових інститутів, кожен з яких має свої функції і сферу впливу на окремі складові фінансової системи, і утворюють фінансовий апарат.

Розподіл функцій в управлінні фінансами між органами державної влади і управління

Фінансові органи та інститути

Ланки фінансової системи

Напрями діяльності

Міністерство фінансів

Бюджет держави

Складання і виконання

Державний кредит

Випуск позик, використання залучених коштів, погашення боргів.

Міжнародні фінансові відносини

Взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовим інститутами

Фінанси підприємств

Організаційне регулювання фінансової діяльності

Державне казначейство

Бюджет країни

Виконання Державного бюджету

Контрольно-ревізійна служба

Бюджет держави

Ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань

Фінанси державного сектора

Контроль за фінансовою діяльністю

Державна податкова адміністрація

Бюджет держави

Облік платників податків і обов’язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства

Загальнодержавні цільові фонди

Рахункова палата Верховної Ради

Державний бюджет

Контроль за складанням і виконанням бюджету

Державний кредит

Контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик

Фінансовий ринок

Контроль у сфері грошово – кредитної політики

Комітет з нагляду за страховою діяльністю

Страхування

Здійснення страхових операцій

Аудиторська палата

Фінанси підприємств

Видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю

Аудиторські фірми

Фінанси підприємств

Проведення незалежного фінансового контролю

Національний банк

Кредитна система

Реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд

Державний кредит

Агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів

Бюджет країни

Організація касового виконання

Міжнародні фінансові відносини

Проведення міжнародних розрахунків держави

Комерційні банки

Банківська система

Здійснення банківських опре цій

Міжбанківська валютна біржа

Валютний ринок

Купівля – продаж валюти і визначення валютних курсів

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Ринок цінних паперів

Реєстрація випуску цінних паперів (крім державних); ліцензування діяльності фінансових посередників; регулювання операцій з цінними паперами; нагляд за діяльністю суб’єктів ринку

Фондова біржа

Ринок цінних паперів

Забезпечення первинного і вторинного ринку цінних паперів

Фінансові посередники

Ринок цінних паперів

Виконання доручень емітентів з випуску цінних паперів та інвесторів з питань їх придбання

Пенсійний фонд

Фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення

Акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій і допомог

  1.  Фінансове планування

Фінансове планування - діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом - різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план - це план формування і використання фінансових ресурсів. Фінансові плани мають форму балансу, тобто прибуткові й видаткові розділи. Фінансовий план тільки тоді має практичне значення, коли існує збалансованість прибуткової й видаткової частини.

За тривалістю дії розрізняють:

перспективні фінансові плани (складаються на період понад один рік);

поточні (складаються на один рік);

оперативні (складаються на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана зі складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт із використанням відповідних методів, а саме: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового, екстраполяції і методу економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові норми і нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував передплановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.

Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття та ув'язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів, які самі не були досліджені.

Досить перспективним є метод економіко - математичного моделювання. Ґрунтується він на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.

Розглянемо більш детально деякі види фінансових планів.

Баланс доходів і витрат підприємства - це індивідуальний поточний фінансовий; план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організації. методів управління.

Платіжний календар - це оперативний фінансовий план. Основна мета його складання - спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається на певний період.

Для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка бізнес-плану - плану реалізації певного проекту або угоди.

Кошториси доходів і видатків складають установи соціальної сфери, передусім бюджетні організації.

Єдиний кошторис доходів і видатків установи складається з таких розділів: бюджетні асигнування, інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на доходну та видаткову частину.

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини - дохідну і видаткову. Дохідна частина включає надходження податків і обов'язкових зборів, неподаткові платежі. У видатковій частині вказуються напрямки витрачання бюджетних коштів, які визначаються бюджетною політикою, а також чинним порядком розмежування видатків між окремими бюджетами.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави. Це документ, який відображає створення й використання фінансових ресурсів у межах даного адміністративно-територіального утворення.

  1.  Фінансовий контроль

Сутність фінансового контролю полягає в тому, що на основі аналізу отриманої інформації провадяться заходи по усуненню порушень, а при необхідності вносяться зміни в основні параметри функціонування об’єктів перевірки.

Для проведення фінансового контролю в усіх міністерствах і відомствах створені структурні підрозділи – ревізійні управління Загальне керівництво покладається на контрольно – ревізійну комісію Міністерства фінансів.

Головним завданням державної контрольно – ревізійної служби є здійснення державного контролю за витраченням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та уникнення їх у подальшому.

Завданням фінансового контролю є перевірка:

  1.  Складання і виконання бюджету всіх рівнів;
  2.  Надходження податків і зборів у всі ланки бюджетної системи;
  3.  Додержання положень фінансової дисципліни при виконанні видаткової частини бюджетів;
  4.  Заходів по виявленню резервів скорочення видатків бюджетів всіх рівнів.

Види фінансового контролю:

- попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;

- поточний, що проводиться у процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);

- наступний, що проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.

Форми фінансового контролю:

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії бувають: комплексні, часткові, тематичні, планові і позапланові, суцільні й вибіркові.

Перевірка - здійснюється з метою докладного вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Обстеження - ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони.

Методи фінансового контролю:

Метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошових ресурсів використовується для перевірки відповідності даних бухгалтерського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень, вжиття заходів по ліквідації відхилень.

Метод зустрічних перевірок потребує звірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку перевірювальної організації або установи з даними обліку організації або установи, яка надає сировину, матеріали чи продукцію перевірю вальної організації.

Метод рахункової перевірки бухгалтерських звітів і балансів використовується для перевірки достовірності відображення у них звітних показників, виявлення і усунення приписок та інших помилок, недопущення незаконного або неправильного використання коштів; забезпечення виконання обов’язків перед бюджетом і зміцнення звітної дисципліни.

Надання самостійності підприємствам та організаціям, їх приватизація і створення на їхній основі акціонерних товариств, приватних підприємств призвело до необхідності створення органу, в обов’язки якого входило б проведення перевірок фінансово – господарської діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій по фінансовим питанням. Цим органом, який провадить незалежний фінансовий контроль є інститут аудиторства.

Аудит – незалежна діяльність вповноважених на це організацій та фахівців по проведенню експертизи та аналізу фінансової звітності, по контролю за фінансово – господарською діяльність, по наданню інших видів послуг суб’єктам господарювання по їх дорученню та за їх рахунок.

Питання для самоконтролю:

  1.  Сутність фінансової політики. Які фактори впливають на фінансову політику країни.
  2.  Принципи (основні напрями) фінансової політики країн з ринковою економікою.
  3.  На які складові частини можна поділити фінансову політику. Дати характеристику кожному напрямку.
  4.  Що таке фінансовий механізм. Складові частини фінансового механізму.
  5.  Визначить сутність управління фінансами. Зміст процесу управління фінансами.
  6.  Що є об’єктом і суб’єктом управління фінансами.
  7.  Які ви знаєте методи управління фінансами. Що таке фінансове стимулювання.
  8.  Що таке фінансове регулювання. Хто виконує організаційну роботу по управлінню фінансами.
  9.  Сутність фінансового контролю. Головне завдання фінансового контролю.
  10.  Які ви знаєте види фінансового контролю.
  11.  Які ви знаєте форми фінансового контролю?
  12.  Які ви знаєте методи фінансового контролю?

Література:

  1.  Заяц Н.Е. Теория финансов. –М.:1998, стр. 127-198.
  2.  Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 11-15, 351-356, 362-370..
  3.  Єпіфанов А.О., Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. К.: Наукова думка. 1997, -с. 230-245.
  4.  Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.: КНЕУ, 1999, -с. 17-33.
  5.  Финансы/ Под ред.. Дробозиной Л.А. М.: Финансы, 1999, -с.30-54, 66-75.

PAGE  8


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9966. Парольная защита офисного электронного документооборота 85 KB
  Парольная защита офисного электронного документооборота Статья посвящена исследованию программных аспектов парольной защиты электронных документов. Проведена оценка эффективности распространенных программных средств взлома паролей. Показаны примеры программной р...
9970. Экономические основы прогнозирования и планирования 77 KB
  Экономические основы прогнозирования и планирования Функционирование экономики в условиях рынка. В доиндустриальном мире средний уровень жизни был чрезвычайно низок. Экономический рост был незначителен он почти не изменялся в период жизни одного поколения. В те...