18074

Екологічна оцінка технологічного процесу обробки граніту на виробничому підприємстві «Укр-Інтер-Граніт»

Дипломная

Экология и защита окружающей среды

Підприємство займається обробкою та реалізацією виробів з граніту. Головними технологічними процесами є розпилювання блоків граніту, переробка їх на вироби за кресленнями замовника, включаючи процеси шліфування і полірування.

Украинкский

2014-08-21

712 KB

8 чел.

Реферат

     Дипломна бакалаврська робота складається з вступу, 5-ти розділів, висновків, списку використаної літератури (31 літературне джерело), 7 додатків і містить 77 сторінок друкованого тексту, 18 таблиць.

     Об’єкт дослідження: діяльність підприємства ТОВ «Укр-Інтер-Граніт».

     Мета роботи: екологічна оцінка технологічного процесу обробки граніту  на виробничому підприємстві  «Укр-Інтер-Граніт».

        Підприємство займається обробкою та реалізацією виробів з граніту.    Головними технологічними процесами є розпилювання блоків граніту, переробка їх на вироби за кресленнями замовника, включаючи процеси шліфування і полірування.

      Підприємство використовує велику кількість природних ресурсів – водні (від р. Бистріївка), земельні (під виробничі площі), природний газ (для опалення приміщень).

     У процесі роботи підприємства з`являється велика кількість забруднюючих речовин, які негативно впливають на довкілля, але найбільше – на атмосферне повітря. Головними джерелами забруднення є котельня, каменеобробні верстати.

    Для запобігання  негативного впливу на  навколишнє природне  середовище  на підприємстві встановлено пиловловлювачі та горизонтальний відстійник. Для покращення технологічного процесу потрібно застосувати новітні технології та сучасне обладнання.

викиди, ПИЛ, джерела забруднення, ГРАНІТ, технологічна схема, природні ресурси, ПИЛОВЛОВЛЮВАЧ, ВІДСТІЙНИК.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………...6

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування  проблеми впливу гірничої галузі на стан довкілля……………………………………………………………………………..7

1.1.Стан навколишнього середовища в Україні………………………………….7

1.2.Вплив промисловості на навколишнє середовище…………………………..9

1.3.Вплив гірничої промисловості на навколишнє середовище……………….14

Розділ 2. Характеристика ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» та середовище його розміщення………………………………………………………………………...22

2.1. Характеристика природнього середовища розміщення підприємства.......22

2.2. Загальна характеристика діяльності підприємства………………………...25

РОЗДІЛ 3. Оцінка впливу ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»  на навколишнє середовище………………………………………………………………………...32

3.1. Вплив діяльності підприємства на стан атмосферного повітря…………...32

3.2.Вплив діяльності ТОВ на природні водні об’єкти………………..………....39

3.3. Аналіз поводження з відходами діяльності підприємства…………............44

3.4. Шум і вібрація………………………………………………………………...46

РОЗДІЛ 4.Аналіз економічного управління природокористуванням………….48

4.1.Економічні механізми регулювання природокористуванням підприємств.48

4.2.Екологічні відрахування на підприємстві……………………………………56

РОЗДІЛ 5.Організація дотримання безпеки та гігієни праці……………….…..59

5.1. Нормативна база охорони праці в Україні………………………………..…59

5.2. Екологічна безпека праці на підприємстві………………………………..…67

Висновки і пропозиції…………………………………………………………..…72

Додатки…………………………………………………………………………..…74

Література…………………………………………………………………………..75


ВСТУП

      Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості

Екологічна криза в державі продовжує розростатись, охоплюючи все більші території й поглиблюючись. Цьому сприяють майже повна відсутність асигнувань на серйозні природоохоронні заходи в усіх галузях виробництва; відсутність контролю й практична безкарність природозгубної діяльності; зростання кількості й потужності техногенних аварій через тотальну застарілість обладнання і технологій на виробництвах, а також дуже низька ефективність роботи очисних споруд чи повна її відсутність; відсутність ефективної системи державного контролю за станом довкілля й управління всією природоохоронною діяльністю та банку еколого-територіальних даних; надзвичайно низький рівень екологічної освіти населення.

    Одним з головних джерел забруднення навколишнього середовища є гірничодобувна промисловість, що має великий негативний вплив на стан атмосферного повітря, водного середовища та людину, тому у даній дипломній роботі аналізується екологічна оцінка викидів шкідливих речовин ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» та розглядаються напрямки зменшення антропогенного навантаження на природне середовище.

 Для вирішення поставленої мети вивчено теоретичні основи оцінки забруднення навколишнього середовища, проаналізована екологічна ситуація на підприємстві,  підраховано збитки, що несе підприємство за забруднення повітряного середовища та проаналізовано систему охорони праці.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ  ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ГІРНИЧОЇ ГАЛУЗІ НА СТАН ДОВКІЛЛЯ

  1.  Стан навколишнього середовища в Україні

      Стан навколишнього середовища в Укpaїнi незадовiльний, а у деяких peгioнax вкрай загрозливий. Головним джерелом забруднення є пiдприємства паливно-енергетичного комплексу – 36%, пiдприємства обробної – 35%  та видобувної промисловостi – 25%.

      Основними речовинами – забрудниками є оксиди карбону, нiтpoгeнy, дiоксиди сульфуру, aмiaк, феноли, формальдегiд. Особливо велика кiлькiсть викидiв спостерiгаcrься у містax: Кривому Розi, Марiуполi, Донецьку, Запорiжжi, Луганську тощо.

      Одне з провiдних мiсць у забрудненнi атмосферного повiтря належить автотранспорту i у багатьох містax України вони становлять 60-92% вiд загальної  кiлькостi викидiв по місту.[1]

      Сьогоднi в Укpaїнi не залишилося жодного поверхневого водного об'єкту, який би за екологiчним станом належав би до водних об'єктів першої категорії. Зоною екологiчної катастрофи є Азовське море, що забруднюється 66 пiдпpиє-мствами м.Марiуполя, якi щороку скидають у море понад 800 млн. куб.м. забруднених стiчних вод. Викликає занепокоєння стан екосистеми Чорного моря, де вiдбувається пiдняття рiвня сiрководневої зони, а також забруднення акваторiї промисловими i комунальними стоками, засобами хiмiзацiї сiльського господарства.

      За даними Міністерства екології та природних ресурсів України [3] щороку велику кiлькiсть речовин скидають у рiчки Днiпро (близько 25%), Сiверський Донець (15%), Днiстер (6%).

В критичному cтані грунти i надра України: гумус втрачається, врожайнiсть падає, грунти виснаженi, засоленi, за xiмiзованi, деградують. За ocтaннi 40 poків вміст гумусу зменшився  з  3,5  до  3,1%,  площа   кислих   грунтiв  збiльшилась  на  30%,  засолених   солонцюватих – на 25%. 6,7 млн. га сiльськогосподарських yгiдь забруднено радiонуклiдами. Щороку у сiльському господарствi використовується понад 4 млн. т мiнеральних добрив та до 40 т органiчних добрив, 175000 т пестицидiв. Причому, iз 170 видiв, якi застосовуються на території України, 49 – особливо небезпечні.

Великої шкоди довкіллю завдають iнтенсивнi розробки корисних копалин. У Донецько-Приднiпpовському peгioні знаходиться велика кількість териконів з вiдвальних порiд, кар'єpів. Фактично, майже весь peгioн став непридатним для життя.

      У статті «Людина і довкілля» Борисов Г.А. [4] стверджує, що поява на Землi людини дoкopiннo змiнила xiд еволюцiї бiосфери. Вiдбувається захворювання i загибель лiсiв, зникнення рослин, тварин. Нинi на земнiй кулi пiд загрозою зникнення опинилося близько 20-25 тисяч видiв рослин. За останнє тисячолiття на Землi вимерло або було знищено понад 140 видiв птахiв i понад 100 видiв тварин, зокрема i таких, як безкрила гагарка, голуб мандрiвник, морська корова. Причому швидкiсть вимирання тварин i птaxiв зростала пропорцiйно збiльшенню кiлькостi людей. Сьогоднi пiд загрозою зникнення опинилося близько 600 видiв птaxiв i 120 видiв ccaвцiв, багато риб, земноводних, молюскiв, комах. В Укpaїнi ще у XVI столiттi були винищенi кулани, у XVIII-XIX  ст. – сайгаки, тури, степовi орли. Досить рiдкiсними стали соколи, лебедi, кажани.[2]

      На порозi III тисячолiття, з подальшим розвитком техносфери обсяги змiн стають такими, що вже  загрожують icнуванню самої людини. Трагiзм ситуацiї не тiльки у загибелi природи, а й в адекватному погiршеннi здоров'я людини. Так, тiльки вiд вживания недоброякiсної води щорiчно вмирає майже 1 млн. мешканцiв планети. Cотнi тисяч помирають від різних oтpyєнь.

      На думку вченого В.А. Крапивницького [5] домiнуюче мiсце у структурi захворювань та cмертностi населення Укрaїни посiли хронiчнi неiнфекцiйнi захворювання, передусiм хвороби opгaнiв дихания, злоякiснi новоутворення, хвороби нервової системи та opгaнiв чуття, алергiчнi, генетичнi та iншi захворювання. Спостерiгається тенденцiя до зростання. Так, з 1982р. захворюванiсть на цукровий дiабет зросла у 2,1 рази, бронxiальну астму – 2,2 рази, на виразкову хворобу шлунку в 1,9 рази, opгaнiв кровообiгу у 8,6 рази, гострий iнфаркт мiокарда у 2,6 рази. З 1992 р. вiдзначено тривожну тенденцiю збiльшення захворюваностi на туберкульоз на 8,4%,  злоякiснi новоутворення зросли на 27,8%,  психiчнi розлади на 26,8%.

      Бiльше  30%  продуктiв  харчувания oтpyєнi нiтратами, фосфатами, пестицидами, ртуттю, радіоактивними речовинами. З 1992 р. cмертність у нашiй державi перевищує народжуванiсть. За показниками дитячої  cмертноcтi  Укpaїнa посiдає  одне  з  перших мicць у світі.

      Згубно вплинула Чорнобильська аварiя на здоров'я людей i це буде проблемою не тiльки для нас, а й для кiлькох поколiнь. З 1987 р. лише у Києвi кiлькiсть онкологiчних захворювань збiльшилась утричi, захворювань кpовi – у 6 разiв, ендокринної  системи – у 6,5 раза, opгaнiв дихання у 31 раз.[3]

  1.  Вплив промисловості на навколишнє середовище

      У процесі історичного розвитку людина поступово втрачала зв'язки з природою. Проблема забруднення навколишнього  середовища виникла у зв'язку з розвитком промислового виробництва.

     На стан біосфери впливають різні чинники, які в результаті своєї дії можуть негативно діяти на організм людини чи навіть на цілі екосистеми. Забруднення середовища негативно відображається на здоров’ї людей і на житті всього населення планети. При всіх безперечних успіхах у медицині та санітарному обслуговуванні збільшується кількість хворих на серцево-судинні, онкологічні захворювання, а також хвороби шлунку, печінки і нирок. Зростає чисельність вроджених паталогій. Від хвороб, спричинених забрудненням води, щорічно вмирає близько 5 млн. немовлят. У промислово-розвинутих країнах зафіксовані нові захворювання, викликані різними забрудненнями.

     За класифікацією П.Р. Липця [4] основними забруднювачами атмосферного повітря є різні галузі промисловості, а саме:

  •  теплоенергетика;
  •  підприємства металургійного комплексу;
  •  нафтовидобувна промисловість;
  •  нафтохімічна промисловість;
  •  автотранспорт.

      За статистикою держкомстату України [4] серед джерел забруднення атмосфери на першому місці є відпрацьовані гази автотранспорту (до 70 % усіх хвороб у містах викликано ними), на другому – викиди теплових електростанцій, на третьому – хімічна промисловість.

     Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 млн. м³ шкідливих скидів, у ґрунти вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т. пестицидів, більша частина яких накопичується у ґрунтах, а згодом виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани.

     Великі концентрації домішок та їх міграція в атмосферному повітрі призводить до утворення токсичних речовин (смог, кислоти) або до таких явищ, як парниковий ефект та руйнування озонового шару. Хімічні реакції, які відбуваються у повітрі, призводять до виникнення димних туманів – смогів. Кислотні дощі залишають на листі дерев чорні плями, закислюють озера й ґрунти, змінюють їх хімічний склад.[4]

       Промислові викиди в атмосферу порушують озоновий шар, який захищає Землю від ультрафіолетового опромінення, що може викликати фізіологічні зміни в організмах, призводити до розриву молекул білків, мутацій, загибелі живих організмів. Виявлено різке зменшення шару озону над Антарктидою – своєрідну “озонову дірку”. “Озонова дірка” існує не постійно, а близько місяця на рік, переважно в жовтні. Вона розширюється в бік Австралії, Південної Америки й Африки. “Озонова дірка” – це гігантський атмосферний вихор, який циркулює проти стрілки годинника.

     На думку Кимця В.Г. [5] вплив чорної металургії на навколишнє середовище досить значний. Чавуноплавильні агрегати є одним з основних джерел забруднення атмосфери. В ливарному виробництві повітря забруднюється, головним чином, пилом, оксидом карбону та сірчаним ангідридом. Джерелами інтенсивного пилоутворення є таке обладнання, як решітки, барабани, дробарки, сита. При утворенні коксу побічним продуктом є коксовий газ, який потрібно попередньо очищати. Джерелом надходження пилу в навколишнє середовище є вентиляційні гази підбункерних приміщень доменних цехів. Ці гази містять 2–5 г/м3 пилу, для очистки від якого використовують електрофільтри. Вони знижують вміст пилу в газах, що викидаються, до 60–80 г/м3. Джерелами утворення стічних вод від доменного виробництва є такі операції: очистка доменного газу, гідравлічне збирання осадженого пилу та просипи в підбункерному приміщенні, грануляція доменного  шлаку  та   розливка  чавуну. Доменне   виробництво  скидає  17,5%

від  загальної  кількості  стічних  вод  металургійного виробництва. При очистці

1000 м3 газу утворюється 4 – 6 м3 стічних вод, які містять пил (часточки руди, коксу, вапняку, агломерату), хімічні сполуки (сульфати, хлориди), розчинені гази. Забруднені стічні води утворюються: на розливних машинах чавуну у кількості 350 м3/т, грануляції доменного шлаку – 2 м3/т рідкого чавуну, гідроприбиранні пилу в підбункерному приміщенні – 300–360 м3/т чавуну. Для охолодження доменної печі потрібно до  4000 м3/год. води. Доменне виробництво утворює 1% брухту та відходів від усього металургійного виробництва. Джерелами утворення брухту та відходів головної переробки доменного виробництва є випуск та розливка чавуну по каналах та в чавуновізних ковшах (залишки, брак).

        На підприємствах хімічної промисловості часто виникають технологічні аварії, що призводять до масових отруєнь, важких уражень значної кількості людей, які перебувають в безпосередній близькості до осередку ураження, у закритому приміщенні та навколо нього. Через відсутність вентиляції забруднених приміщень створюються так звані невентильовані зони, в яких концентрація токсичних речовин найбільша і люди одержують дуже сильні отруєння. Винесення токсичних речовин у навколишнє середовище призводить до масових уражень населення та біологічного (тваринного, рослинного) світу. До важливих промислових отрут відносяться подразнюючі гази – хлор, хлорид водню, сірчаний газ, сірководень, оксиди нітрогену, аміак, оксид карбону та органічні розчини – бензин, метиловий спирт, сірковуглець, бензол, чотирихлористий карбон, дихлоретан, нітросполуки бензолу.[4]

        На думку Брувола К.С. [5] целюлозно-паперова промисловість є однією із найбільш водоємних галузей народного господарства. Тому найбільший вплив підприємства целюлозно-папорової промисловості здійснюють на стан поверхневих вод. Щорічне споживання свіжої води в галузі складає біля 2,1 – 2,0 млрд.м (біля 4,5 – 4,7% загального водокористування) при невисокій її економії (до 69%). Це зумовлено тим, що в ряді технологічних процесів необхідним з використання свіжої води. Для підприємств целюлозно-папорової промисловості очистка стічних вод має першочергове значення. Головним джерелом утворення забруднених стічних вод є виробництво целюлози, яке базується на сульфатному та сульфітному способах є виварювання деревини та відбілюванні напівфабрикату з використанням хролопродуктів. Забруднені стічні води підприємств галузі характеризуються наявністю в них таких шкідливих речовин, як сульфати, хлориди, нафтопродукти, феноли, формальдигіди, метанол, фурфурол, диметилсульфід, диметилдисульфід. Основна причина негативного впливу на навколишнє середовище підприємств галузі – використання старих технологій та обладнання. Зосередження промислових підприємств на невеликих площах призводить до деградації природних екосистем, аж до утворення зон індустріальних пустель. Це, насамперед, стосується великих промислових центрів.

        Шинов А.К. у статті «Нафтопромислова промисловість» [6] стверджує, що великої шкоди природі завдається від втрати нафтопродуктів при їх транспортуванні. До останнього часу вважалося допустимим, що до 5 % від здобутої нафти природним чином втрачається при її зберіганні і перевезенні. Це означає,   що   в   середньому  в  рік  потрапляє  в   навколишнє  середовище  до

150 млн. т нафти, не рахуючи різних катастроф з танкерами або нафтопроводами. При згоранні нафти і газу в атмосферу виділяються у великих кількостях вуглекислий газ, різні сполуки сульфуру, оксид нітрогену.

Авіров Б.К. у статті «Вплив АЕС на довкілля» [7] стверджує, що до Світового океану щорічно з тих або інших причин скидається від 2 до 10 млн. т нафти. Аерофотозніманням з супутників зафіксовано, що вже майже 30% поверхні океану покрито нафтовою плівкою. Джерел надходження нафти в моря і океани досить багато. Це аварії танкерів і бурових платформ, скидання баластних і очисних вод, принесення забруднюючих компонентів річками.

       Теплові електростанції викидають у атмосферу близько 30% загального обсягу всіх шкідливих промислових відходів. Вони істотно впливають на навколишнє середовище району їх розташування і на стан біосфери загалом. При спалюванні вугілля в атмосферу викидаються летка зола з частками незгорілого палива, сірчистий і сірчаний ангідриди, оксиди нітрогену, сполуки фтору, а також газоподібні продукти неповного згоряння палива. Летка зола часто містить шкідливі домішки – арсен, діоксид силіцію, оксид кальцію. При спалюванні рідких палив (мазутів) з димовими газами в атмосферне повітря потрапляють сірчистий і сірчаний ангідриди, оксиди нітрогену, газоподібні й тверді продукти неповного згоряння палива, сполуки ванадію, солі натрію.

        Атомна енергетика є джерелом утворення особливо небезпечних твердих відходів. Вже сьогодні сховища на багатьох українських АЕС заповнені відпрацьованим ядерним паливом. Зберігання та переробка цих відходів пов’язані з технологічними та екологічними проблемами. Питання знешкодження радіоактивних відходів або ж їх надійного безпечного захоронення не вирішене ніде в світі. При захороненні відходів атомної енергетики може статися стійке (на багато тисячоліть) забруднення природних екосистем.

         Зміна гідрогеологічного режиму річок під час роботи гідроелектростанцій може призводити до зміни перерозподілу стоку. Швидкість течії можуть зменшуватися в десятки разів, а в окремих зонах водосховища виникають цілком застійні зони. Істотних змін зазнають гідрохімічний і гідробіологічний режими водних мас. У верхньому б'єфі маси води насичуються органічними речовинами, що надходять разом з річковим стоком і вимиваються із затоплених ґрунтів. У нижньому, навпаки, збіднюються, оскільки мінеральні речовини внаслідок малих швидкостей течії осідають на дно. Як у верхньому, так і в нижньому б'єфі змінюється газовий склад і газообмін води. Під тиском величезних мас води, накопичених у водосховищах, нерідко відбувається просідання земної поверхні, зіставне із землетрусами силою до 2  3 балів. У результаті зміни руслових режимів у водосховищах осідають наноси. Зареґулювання річкового стоку відображається на стані морського середовища.

        На думку Гліцина Ю.Д. [6] основними джерелами забруднення довкілля на машинобудівних підприємствах є гальванічні цехи, цехи механічного оброблення, зварювальні ділянки. Галузь протягом року викидає у повітря близько 725 тис. т, у тому числі уловлюються лише 46,8 – 45,5%. Оскільки підприємства машинобудування розміщені по всій країні, більше об'ємів що скидалися стічні води забруднюють численні водойми, дрібні й великі річки. Протягом року у поверхневі водойми скидається 1,82 млрд. м3 стічних вод,  з яких 170 млн. м3 без очищення. Стічні води цих виробництв містять токсичні речовини, які утворюються з кислот, неорганічних солей хрому, цинку, купруму, нікелю, інших важких металів. На машинобудівних підприємствах утворюються тверді відходи (чорні і кольорові метали, шлак, зола, шлами і флюси, абразиви, пластмаси). Відходи гальванічного виробництва, які стосуються першому класу небезпеки, переважно, вивозяться на полігони чи накопичуються біля підприємств.

  1.  Вплив гірничої промисловості на навколишнє середовище

       Гірничопромисловий комплекс, як один із видів економічної діяльності, виступає серйозним забруднювачем навколишнього природного середовища, що проявляється в трьох основних напрямках; порушення земної поверхні, викиди в атмосферне повітря газових та пилових шкідливих речовин, забруднення водних ресурсів рідкими відходами гірничих підприємств.

        Негативні наслідки антропогенного впливу на атмосферу характеризуються підвищенням концентрації СО і CO2, надходженням до атмосфери сполук сульфуру, надходженням малих газових сполук (фреонів, сполук нітрогену), сполук хлору і фтору, надходженням додаткового тепла і енергії в атмосферу.

У статті «Забруднення атмосфери» Миколайчук П.Р. [7] вважає, що забруднення газоподібними продуктами відбувається через масові вибухи при відбиванні породи чи корисної копалини, експлуатація транспортних і технологічних машин, енергетичного обладнання, газовиділення із породних відвалів та масиву гірської породи, пожежі на кар’єрах та відвалах.

      Забруднення атмосфери мінеральним пилом відбувається через експлуатацію  на кар’єрах та відвалах доріг, що не мають твердого покриття, масові вибухи при відбиванні породи та корисної копалини, буріння свердловин, шпурів, машинне навантаження порід, їх подрібнення та транспортування, пиловидалення із породних відвалів

      Підраховано [7], що в середньому в світі щорічно при здійсненні вибухів виділяється біля 8 млн. т газів, що значно менше природного газовиділення, тому що лише на вугільних родовищах в атмосферу потрапляє більше 90 млн. т метану. Враховуючи, що бурові верстати в кар'єрах, особливо рудних, постійно готують вибухові свердловини, їх роботу слід віднести до неперервних і інтенсивних джерел пиловиділення. Найпотужніші викиди пилу до атмосфери потрапляють під час масових вибухів. Підраховано, що при середніх за розмірами вибухах на рудних кар'єрах у повітря одноразово викидається, причому на значну висоту, до 100 – 200 т пилу. При перфораторному бурінні шурфів без промивки, що проводиться в основному для вторинного дроблення негабаритів, інтенсивність пиловиділення становить до 190 мг/с. Слід також відмітити, що при вибухових роботах, особливо при масових вибухах, у повітря надходить значна кількість газоподібних продуктів, заряди яких нерідко сягають тисячі тонн. Шкідливі гази викидаються на значну – до 200-300 м у висоту і поширюються далеко за межі контуру кар'єра. Так, в залежності від місця взяття проб, концентрація забруднюючих речовин після масового вибуху становить: на уступі – 0,06% моноксид карбону (СО) і 0,65% діоксид карбону (CO2), в траншеї відповідно 0,15 і 0,85, за бортом кар'єра – 0,065 і 0,40%. В усіх місцях виявлено сліди діокисид нітрогену (NO2). При цьому тривалість зниження концентрації монооксиду карбону до гранично допустимих норм становила від 2 до 14 днів.[6]

       Липов В.К. у статті «Гірничодобувна промисловість» [8] зазначає, що завантаження сухої гірської маси, транспортування її в кар'єрі і на зовнішні відвали автотранспортними засобами супроводжується значним пилоутворенням. Підраховано, що при навантажуванні сухої маси екскаватором (ЕКГ-4, ЕКГ-8) на транспортні засоби виділяється 500 – 600 мг/с пилу. До 70 – 90% всього пилу, що виділяється на кар'єрах та на відвалах, припадає на автомобільні шляхи зі щебенево графійним покриттям.

       Значні обсяги пилу при відкритих розробках надходять у повітря при розвантажуванні гірської породи з транспортних засобів. При роботі каменерізальних машин у кар'єрах будматеріалів запиленість повітря в робочій зоні сягає 1500 мг/ м3.   

      На думку вченого К.С. Білецького [9] суттєвим джерелом пилогазових забруднень повітря є відвали порід, де відбуваються процеси ерозії, окислення та горіння. У породних відвалах вугільних шахт міститься 5 – 20% вугілля, до 10% піриту, 5% і більше сульфуру. Внаслідок самозаймання відвалів об'єм “пожежних” газів сягає 180 куб. м3/год. з 1 м2 поверхні відвалу, що горить. При цьому, якщо поверхневі вогнища швидко зникають після припинення експлуатації    відвалів,   то   горіння    всередині    відвалів    триває    протягом

7 – 12 років. Навантажування сухої гірської маси екскаватором (ЕКГ-4, ЕКГ-8) супроводжується виділенням 5000 – 6000 мг/с пилу, а при вийманні вугілля роторним екскаватором воно перевищує 8000 мг/с.

       Транспортування гірничої маси в кар'єрі та на зовнішні відвали супроводжується неабияким пиловиділенням. Найбільша інтенсивність якого спостерігається при використанні як транспортні засоби автосамоскидів.

      Автомобільні дороги із щебенево-гравійним покриттям у кар'єрах та особливо на відвалах – основні, постійнодіючі джерела пилоутворення. У деяких кар'єрах на їх частку припадає 70 – 90% всього пилу, що викидається в повітря. Так, інтенсивність пиловиділення доріг при використанні автотранспорту у Криворізькому басейні на кар'єрах складає 7000 мг/с, а на один самоскид припадає більше 10 кг зметеного пилу за добу. Значне пиловиділення присутнє при розвантаженні самоскидів та думпкарів, транспортуванні гірничої маси конвеєрами, подрібненні її у дробарних установках. При роботі бульдозерів на відвалах виділяється 1500 – 2500 мг/с.

      На гірничо-добувних підприємствах характерне значне перевищення об'ємів стічних вод над об'ємами водоспоживання для потеб забезпечення технологічних процесів. Дренажні води, які стікають із поверхні відвалів не можуть бути без відповідної підготовки і очистки використані в замкненому циклі гірничого виробництва. При відсутності очисних споруд недоброякісні стічні води потрапляючи у поверхневі забруднюють їх породним мінеральним пилом, зваженими частками, часточками глини, паливно-мастильними матеріалами, підвищеною температурою.

   При відкритій розробці корисних копалин, які розташовані у безпосередній близькості до поверхневих водойм та водотоків, відбувається механічне засмічення водного басейну і як наслідок змінюється характер і зовнішній вигляд берегової прибережної зони (смуги).

     При осушенні родовищ корисних копалин відбувається різкі зміни природного режиму поверхневих і підземних вод, зменшення запасів високоякісних прісних вод, які використовують для комунально-побутового комплексу. При спрацюванні динамічних запасів підземних вод виникає небезпека забруднення прісної води мінералізованою, що призводить до зниження якості води і робить не придатною для водоспоживання. Великі за об'ємом відвали мають велику площу водозбору води атмосферних опадів, які стікають з поверхні відвалів, або ті, що фільтруються через товщу порід відвалів забруднюють і засмічують поверхневі води механічними, хімічними, токсичними і радіоактивними домішками. Інфільтрація води в основі відвалу і спорудження газотранспортних систем призводять до підняття рівня ґрунтових вод, до заболочення прилеглих територій та заболочення контуру основи самого відвалу.[4]

     Карц Л.П. у статті «Людина і довкілля» [9] наголошує, що найбільшим фактором негативного впливу на довкілля при розробці корисних копалин є порушення земної поверхні при розробці родовищ корисних копалин, що призводить до зміни структури і погіршення якості або взагалі зникнення родючого шару, до зміни форм рельєфу, ландшафтних порушень. Це викликає, в свою чергу, загибель або деградацію рослинного та тваринного світу. Території, які порушуються при розробці родовищ корисних копалин, внаслідок чого вони втрачають свою господарську цінність або стають джерелом негативного впливу на природне середовище, називаються порушеними землями.

      При відкритій розробці покладів корисних копалин у великих обсягах витрачаються земельні ресурси, придатні для сільськогосподарського виробництва. Земля витрачається для безпосереднього проведення відкритих гірничих виробок, для складування відвалів, для прокладання енергетичних і транспортних комунікацій, для спорудження промплощадок та для інших потреб. Кар'єри часто досягають глибини 400-600 м, і відповідно велика кількість гірських порід вивозиться на поверхню. Площі, зайняті відвалами, в декілька разів перевищують площу кар'єру. При цьому відбуваються не тільки порушення грунтово-рослинного покриву на великих територіях, хоч значна частина його селективно виймається і складується в спеціальні відвали, а й порушується поверхня землі взагалі як гірничими виробками, так і відвалами. Зміни, зумовлені порушенням поверхні, негативно позначаються на її біологічних, ерозійних і естетичних характеристиках.

      Забруднення надр відбувається внаслідок захоронення відходів гірничого виробництва. Захоронення відбувається з використанням гірничих виробок, відпрацьованих шахт і кар'єрів або нагнітанням рідких відходів у гідрогеологічні структури (поглинаючі водоносні горизонти).[10]

      Значні порушення земної поверхні відбуваються при проведенні відкритих гірничих та резервних робіт і видобуванні корисних копалин в кар'єрах. Випереджуючим процесом при цьому є селективне (роздільне, розмежоване) зняття ґрунтового шару, перед яким проводяться підготовчі роботи: вирубка лісу, корчування пнів, збирання і видалення валунів, вирізання чагарників тощо

    На думку Лаврицього Л.В. [11] відкриті розробки родовищ корисних копалин характеризуються значними ландшафтними порушеннями, форми яких мають декілька класифікацій. Одна з них наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Види ландшафтних порушень земної поверхні при розробці родовищ корисних копалин

Види порушень земної поверхні

Форма рельєфу

Канави

Видовжені горизонтальні або похилі виїмки прямокутного або ступеневого перерізу

Траншеї

Видовжені горизонтальні або похилі виїмки трапецієвидного або ступінчатого перерізу

Кар'єри, розрізи, полігони

Вирівняні мульдоподібні западини

Мульдоподібні гребеневі западини

Трапецієвидні видовжені горизонтальні западини

Трапецієвидні терасовані видовжені горизонтальні западини

Циркоподібні терасовані западини

Відвали

Валоподібні трикутної, трапецієвидної

Пагорбоподібні, гребенеподібні

Платоподібні терасовані

    У статті «Гірничодобувна промисловість» Петрук С.В. [12] вважає, що в наслідок впливу відкритих гірничих робіт на землі виникають негативні екологічні наслідки:

  •  скорочення площ природних та культурних антропогенних ландшафтів;
  •  водна та вітрова ерозія;
  •  руйнування структури ґрунту;
  •  мінералізація ґрунтів;
  •  засолення ґрунтів;
  •  інтоксикація ґрунтів;
  •  перезволоження ґрунтів (заболочення чи підтоплення);
  •  формування карсту;
  •  зміна мікроклімату даної території.

      В залежності від масштабів та інтенсивності антропогенного впливу виділяють наступні зміни ландшафтів:

  •  глобальні зміни – відбувається зміна природного середовища на великих територіях в сукупності з змінами якості атмосферного повітря та вод світового океану;
  •  зональні зміни – в результаті тривалого антропогенного впливу формуються нові форми ландшафтних одиниць (гірничо-промисловий ландшафт);
  •  регіональні зміни – інтенсивному впливові підлягають природні географічні, господарські, економічні та соціально демографічні комплексів межах адміністративного поділу території даної держави;
    •  локальні зміни – ландшафтні зміни відбуваються в межах земельного відводу одного підприємства.

 В карстових пустотах, які формуються при вилужуванні легкорозчинних порід (карбонатів, сульфатів, солей) накопичується велика кількість підземних вод, які мають здатність прориватись в гірничі виробки, що несе небезпеку для розробки самого родовища. При наявності карстових пустот виникає небезпека попадання в них гірничого обладнання, транспортних засобів і людей. На родовищах, де розробляються вапняки, калійна та кам'яна сіль, карстові процеси ускладнюють технологічні процеси і змінюють форму тіла корисної копалини і, як наслідок, зменшення балансових запасів родовища.[6]

Отже, найбільш небезпечними для природного середовища є гірничо-металургійні підприємства. Великої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейну, спричинюючи появу кислотних дощів, земельним ресурсам, утворюючи кар'єри, а також зумовлюють значне теплове забруднення середовища.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «УКР-ІНТЕР-ГРАНІТ» ТА СЕРЕДОВИЩЕ ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ

2.1. Характеристика природнього середовища розміщення підприємства

      Товариство з обмеженою відповідальністю засноване в 1999 році. Юридична адреса – м. Житомир, вул. Київська,77. Виробничі потужності знаходяться у смт. Головине Черняхівського району Житомирської області України. Площа піприємства – 6 га. ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» межує:

  •  з півночі – землі гаражного кооперативу «Супутник»;
  •  зі сходу – землі не надані у власність чи користування, землі загального користування;
  •  з півдня – землі загального користування та річка Бистріївка;
  •  із заходу – землі не надані у власність чи користування.

    Підприємтсво знаходиться у  Житомирській області, більша частина якої  лежить у межах Придніпровської височини, північну і північно-східну частини займає Поліська низовина. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). У західній частині переважає слабохвиляста рівнина з незначним коливанням висот і наявністю мікрозападин. З нею пов’язані значні масиви торфових боліт (2,9% території області), окремі ділянки займають лесові «острови» з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині знаходяться рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький кряж з найвищою точкою області – 316 м, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж).

       Гідрографічна сітка густа. Всього на території області несуть свої води 2818 річок загальною довжиною 13,7 тис. км, з них 329 річок довжиною понад 10 км; їхня загальна довжина – 6691,6 км. Більшість рік беруть початок в області, лише Роставиця, Гуйва, Гнилоп’ять і Случ беруть початок у сусідніх областях й приносять незначні транзитні ресурси. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки за довжиною (у межах області): Тетерів – 276 км, Случ – 181 км, Ірпінь – 174 км, Уборть – 170,6 км, Уж – 159 км, Ірша – 126 км. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50% річкового стоку припадає на талі снігові води. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них – Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке – розташовані в басейні річки Уборть. Збудовано 16 водосховищ (загальною площею понад 2,9 тис. га); найбільші: Іршанське, Малинське, Житомирське й Лісне.

  Поряд з ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» протікає річка Бистріївка, звідки підприємство використовує воду для виробництва продукції.

      Клімат помірно-континентальний з теплим вологим літом та м’якою й хмарною зимою. Пересічна температура січня становить –5,7°С, липня – +18,9°С. Період з температурою понад +10°С становить 158 днів. Опадів на півночі випадає 600 мм, на півдні – 570 мм на рік; найбільше їх випадає влітку. 3  несприятливих  кліматичних  явищ  спостерігаються  бездощові  періоди   до

60 днів, можливі посухи й суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) дощі з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Тому, через від'ємні температури взимку на підприємстві «Укр-Інтер-Граніт» для опалення приміщень працює котельня, яка є одним з основних джерел забруднення атмосферного повітря

      Область розташована у двох природних зонах. Північна частина області лежить у межах Житомирського Полісся, південна – Дністровсько-Дніпровського лісостепу.

         Зона Полісся вкрита лісами (28% площі області). Головні лісо-утворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси, в усій поліській частині – сосново-дубово-березові. Значні площі займають дубово-грабові й грабові ліси. У лісостеповій частині Житомирської області ростуть дубово-грабові ліси, де переважає дуб з домішкою граба, ясена, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3-4%. Під луками – близько 5,3% території області.

        Тваринний світ області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Найпоширеніші тварини – лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, кроти, хом’як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів – тетерів, рябчик, шпаки, дятли, синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки. Акліматизовано оленя благородного й фазана. У річках і озерах – щука, краснопірка, лин, лящ, карась, сом, у ставках – короп, окунь.

           Серед зональних типів ґрунтів переважають дерново-підзолисті ґрунти піщані, глинисто-піщані й супіщані, оглеєні (52,4% площі області). У балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні й торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області – сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «островах» формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (3 % площі області).[10]

Область, де знаходиться підприємство представлена великою кількістю мінеральної сировини, а саме    511 родовищами корисних копалин, з яких нині розробляється понад 200. Серед них декоративний облицювальний камінь, мармур, самоцвіти, сировина для будівельної промисловості, вапняки, буре вугілля, торф. Розвідані запаси лужних каолінів. Є родовища високоякісного пірофіліту, керамічних глин. Область багата на цінні будівельні матеріали. Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Особливо багаті на поклади будівельних матеріалів Коростенський, Новоград-Волинський, Малинський і Овруцькийу райони.

      Запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро) практично не обмежені. Розвідані в області поклади лабрадоритів та габро становлять 86% запасів цих каменів в Україні. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальні за красою і якістю оздоблювальні каміння – пегматити й мармур, які мають малюнок надзвичайної краси, добре поліруються.[8]

      Широке застосування в промисловості знаходить п’єзокварц, без якого не можлива сучасна електроніка. Унікальним є родовище кварцитів, де сконцентровано майже 89% загальнодержавних запасів.

      В усьому світі відомі унікальні родовища лабрадоритів (в районі м.Коро-стишева, сіл Головиного, Турчинки), пегматитів, кварцитів (Овруцьке родовище). На ряді родовищ області добувають самоцвіти – берил, топаз, кварц, червону яшму, гірський кришталь, турмалін, аметист, опал, халцедон та багато інших – з подальшою його переробкою та виготовленням ювелірних виробів.

      Житомирщина має значні запаси високоякісного будівельного каменю, поклади якого поширені майже по всій її території. Запаси граніту залягають у сприятливих геолого-економічних зонах, що дає можливість видобувати та обробляти його у значних обсягах. Єдине в Україні Кур’янівське родовище пірофілітових сланців забезпечує потреби України в цьому мінералі.

      В області розвідані та експлуатуються джерела мінеральних вод, зокрема радонових, та лікарські грязі.[9]

Отже, ТОВ «Укр-Інтер-граніт» знаходиться в районі, багатому запасами декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро), родовищами кварцитів і саме граніт підприємство використовує як сировину для виготовлення своєї продукції.

2.2. Загальна характеристика діяльності підприємства

      Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Інтер-Граніт» займається обробкою та реалізацією виробів з граніту (пам`ятники, облицювальна плитка, бруківка, плити мощення, художні вироби, плити та блоки). Підприємство засноване в 1999 році. Юридична адреса – м. Житомир, вул. Київська,77. Виробничі потужності знаходяться у смт. Головине Черняхівського району Житомирської області України. Підприємство має один виробничий майданчик. ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» відноситься до ІV класу небезпеки з нормативною санітарно-захисною зоною 100 м. У ССЗ житлові забудови відсутні. Площа піприємства – 6 га. Загальна чисельність працівників – 172 особи.

       Підприємство займається обробкою та реалізацією виробів з граніту, виконуючи виріб за вимогами замовника.  В таблиці 2.2 більш детально наведений випуск виробів із граніту. Основними видами продукції є пам’ятники, бруківка, бордюр, плитка, підвіконня та столи, плитка. За останнє 10-річчя кількість виготовленої продукції зросла вдвічі.

Таблиця 2.2

                                               Вироби ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

Вид продукції

Річний випуск, одиниць

2002 рік

2007 рік

2012 рік

Пам'ятники

56

75

115

Бруківка

3456

8900

12789

Бордюр

201

312

546

Плитка

4507

10234

15670

Підвіконня

237

345

651

Столи,

49

134

458

Лавки

54

83

102

Сходинки

516

709

1115

Балясини

3245

4678

5123

Вази

70

123

142

Каміни

17

94

235

      З вище наведеної таблиці бачимо, що підприємство виготовляє досить великий асортимент продукції. Найбільшим попитом користуються бруківка, плитка, сходинки. З кожним роком кількість виготовленої продукції продовжує зростать.

Сировинна база представлена гранітом із Головинського кар`єру Черняхівського району Житомирської області. Основними мінералами граніту є мікроклін, плагіоклаз, кварц та біотит. Мінеральний склад граніту наведений в таблиці в 2.3.

Таблиця 2.3

Мінеральний склад граніту, що використовується на підприємстві, %

Мінерали

Відсоткове співвідношення, %

Мікроклін:

35

Плагіоклаз:

35

Кварц:

25

Біотит:

4

Інші

1

    З вище наведеної таблиці бачимо, що у відсотковому співвідношені граніт складається в  з таких мінералів - 35% мікрокліну, 35% плагіоклазу, 25% кварцу та 4% біотиту.

З  кар’єру граніт доставляється автосамоскидами КамАЗ-55111, камАз-65111, камАз-65111, вантажопідйомністю від 13 до 15 тонн та масою до 11050 тонн. Детальна характеристика наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Технічна характеристика автосамоскидів, що використовуються на підприємтсві

Показник

КамАз-55111

КамАз-65111

КамАз-65115

Колісна формула

6×4

6×6

6×4

Вантажопідйомність,т

13

14

15

Маса,т

9250

11050

10050

Об`єм платформи, куб.м

6,6

8,2

8,5; 11,5

Кут підйому платформи, град

60

52

60

Двигун

740.31-240 (Евро-2)

740.30-260 (Евро-2)

740.30-260 (Евро-2)

Потужність, кВт (к.с.)

165(225)

180(245)

180(245)

 Продовження таблиці 2.4

Максимальна швидкість, км/год

90

80

80

Максимальний підйом, який може подолати,%

25

30

25

Радіус повороту,м

9

4,3

9

Норма витрати палива, л/100 км

36,5

32,2

32,2

З вище наведеної таблиці бачимо, що на підприємстві використовуються  три    види   автосамоскидів    з   середньою    швидкістю    руху   85   км/год   та

потужністю до 245 кВт.

 Фізико-хімічні властивості граніту підприємства представлені питомою вагою, водопоглинанням, міцністю на стиск і наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Фізико-механічні властивості граніту, що використовуэться на ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

Питома вага, кг/ см3

2670

Водопоглиння, %

0,55

Міцнiсть
на стиск, МПа

225

Міцність при згині, МПа

19

Стираність, г/ см2

0,26

                             

  З вище наведеної таблиці бачимо, що граніт, що використовується на підприємства є високої якості.

 Структура ТОВ “Укр-Інтер-Граніт” відповідає технологічним схемам обробки каменю і забезпечує виробництво готової продукції встановленої номенклатури з наявної сировини. На території підприємства в установленому порядку розміщені споруди з виробничими ділянками, супутніми службами, споруди у вигляді закритих і відкритих складських площадок, автомобільних доріг. Виробнича структура підприємства наведена в таблиці 2.6. Суміжні виробничі ділянки ізольовані звукопоглинаючими стінами і перегородками. Будівлі основних цехів – це збірні залізобетонні каркаси із замуровкою стін цеглою.

Таблиця 2.6

Виробнича структура підприємства

Головний корпус

Камнерозпилювальний цех

Камнеобробний цех

Камнекольний цех

Ділянка термічної обробки

Ремонтно-механічний цех

Електротехнічна дільниця

Склад блочної сировини

Склад готової продукції

     З вище наведеної таблиці бачимо, що підприємство має шість виробничих цехів.

         Камнерозпилювальний цех забезпечує підприємство плитами-заготовками (слябами). Розпилювання блоків на плити-заготовки виконується на однодискових каменерізальних верстатах марки ZQJ-160A (4 шт.), фрезі LMQ-3000, багатопилі TGQ-160 та алмазно-канатному стаціонарному верстаті XINDA 1500.

        Камнеобробний цех – отримує плити-заготовки від камнерозпилю-вального цеху і переробляє їх на вироби з каменю по кресленнях замовника. Шліфування-полірування виробів здійснюється на колінно-важільних верстатах марки MS-1800 (3 шт.) та автоматичних шліфувально-полірувальних верстатах марки АШ-1 (2 шт.).  Окантовування виконується на верстатах марки PLC-600.

        Каменекольний цех налічує чотири каменекольних верстати марки SY-S90 і один верстат марки SY-S200 для виготовлення фігурної бруківки.
Ділянка термічної обробки застосовує ручний термоструминний пальник.
       Ремонтно-механічний цех виконує ремонт камнерозпилювального і камнеобробного обладнання, виготовлення запасних частин, виготовлення деяких видів обладнання. В цеху встановлено наступне металообробне обладнання: свердлильний верстат, токарний верстат, фрезерний верстат, прес. В складі цеху працює зварювальна дільниця.

       Електротехнічна дільниця забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт електротехнічного обладнання, ліній електропередач, трансформатор-них підстанцій.

       Склад блочної сировини – це відкритий майданчик з щебеневим покриттям, який обслуговується стріловим краном КС-5363.
       Склад готової продукції – це закритий майданчик, який обслуговується автонавантажувачем FL3nyTS вантажопідйомністю 5 т. 

ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» при виробництві продукції потребує великої кількості природних ресурсів, а саме земельних і водних, а також значної кількості природного газу. Використання  природних ресурсів наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Використання  природних ресурсів на виробничі потреби

Земельні ресурси

Під виробничі площі, при будівництві.

Водні ресурси

На технологічні потреби: побутові потреби, санітарно-гігієнічні потреби, в технологічній схемі охолодження котельні. Водопостачання  відбувається від р. Бистріївки і  є зворотним.

Природний газ

Для опалення приміщень, спалюється в котельні

     З вище наведеної таблиці бачимо, що на підприємстві найчастіше з природних резсурсів використовуються водні ресурси, адже вони задіяні майже на всіх ділянках виробництва. Для обробки граніту потрібно витримувати норми якості води. Максимально допустима крупність частинок в оборотній воді  – 50 мкм, для полірування – 10 мкм.

     Склад і структура ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» станом на 30 вересня 2013 року представлена 172 робітнимами. Якщо в 2011 році працювало 275 осіб, то у 2012 році  268, або на 7  осіб  менше, а за 9 місяців 2013 року чисельність зменшилась ще на 96 працюючих.  Склад і структура персоналу наведена в таблиці 2.8. Зменшення чисельності працюючих пов’язано на сам перед з різким зменшенням обсягів виробництва  з кінця 2012 року. Зменшення обсягів виробництва відбувається в результаті фінансової кризи і як слідство падінням платоспрожності покупців та замовників на продукцію підприємства.

Таблиця  2.8 

Склад і структура персоналу ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

Показники

2011р.

2012р.

9 міс. 2013р.

Осіб

%

Осіб

%

осіб

%

Всього персоналу

в т.ч.:

275

100,0

268

100,0

172

100,0

Управлінський персонал

з них спеціалісти

71

25,8

71

26,5

53

30,8

17

6,1

17

6,3

15

8,7

Виробничий персонал

з них основні робітники

204

74,2

196

73,5

119

69,2

98

35,6

84

31,3

59

34,3

      З вище наведеної таблиці бачимо, що за три останні роки кількість спеціалістів з управління персоналом майже не змінилась, але кількість працюючих працівників зменшилась в двічі.

Організація праці робітників регламентуються внутрішнім  трудовим  розпорядком   підприємства.   Формування   та   регулювання   оплати   праці   у

ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» базується на організації заробітної плати, яка  забезпечує взаємозв'язок кількості та якості праці з розміром її оплати. Для оплати праці основних  робітників застосовується відрядно – преміальна система оплати,  як для окремих робітників, так і для робітників в бригадах (колективна форма організації праці). Праця   допоміжних по почасово-преміальної системі.

     Оплата праці членів правління, управлінського персоналу, спеціалістів і службовців проводиться  згідно посадовим окладам.  З головою правління укладений контракт, в якому вказані розмір і умови оплати, з посадовими особами товариства (члени наглядової ради і ревізійної комісії) укладені договори цивільно-правового характеру. Тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів установлюються у колективному договорі з дотриманням норм, передбачених законодавством і галузевою угодою.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ВПЛИВУ ТОВ «УКР-ІНТЕР-ГРАНІТ» НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

       3.1. Вплив діяльності підприємства на стан атмосферного повітря

       Переробка граніту на підприємстві невід’ємно пов’язана з навколишнім середовищем. Основні забруднюючі речовини, які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери; оксиди нітрогену, оксиди карбону, сірчистий ангідрид, ртуть металева, пил абразивно-металевий, марганець та його оксиди, оксиди феруму, зола, аміак, фенол, пропіоновий альдегід, хлор, пил. Крім того викидаються діоксиди карбону, метан та оксиди нутрогену, що відносяться до парникових газів.

       На підприємстві знаходиться 16 джерел викидів, з яких 13 джерел є організованими і 3 джерела – неорганізованами .

      Організовані джерела викидів представлені трубами виходу продуктів згорання котельні і також гирлом виходу аспіраційних систем, систем пилогазоочистки, осьові і кришні вентилятори.

        Неорганізовані джерела викидів представлені нещільностями дверних і віконних проємів, люками ємностей.

Основні джерела забруднення  наведені на рис 3.1. Основними джеререлами забруднення є зварка, котельня, каменеобробні верстати та автосамоскиди, але найбільшої кількості викидів забруднюючих речовин становлять викиди із котельні. 

Основні джерела забруднення довкілля підприємством «Укр-Інтер-Граніт»:

  1.  Зварка. Джерело неорганізоване. Висота джерела 1 м. Діаметр гирла - 0,5м. Проводяться викиди марганцю та його сполук, феруму оксиду, карбону оксиду, нітрогену діоксиду. Час роботи 840 год/рік. Викид в атмосферу фенолу становить - 0,0027г/с.
  2.  Труба котельні. Котел ДКВР 4/13 працює на природному газі. Висота джерела 18 м. Діаметр гирла 1,0 м. Час роботи 6200 год/рік. Проводяться викиди: оксиду карбону, діоксиду нітрогену, метану, парів ртуті, парникових газів - діоксиду карбону, оксиду нітрогену.

Рис. 3.1. Джерела забруднення атмосферного повітря

         Проведена реконструкція котельні полягає в наступному: на заміну старої котельні з 4 котлами побудовано 2 котельні основних виробничих цехів каменерозпилювального і каменеобробного) та реконструйовано опалення адміністративно-побутових приміщень. Таким чином зменшилось споживання газу, а відповідно і величини викидів забруднюючих речовин.

  1.  Каменерізальні верстати  призводять до утворення великої кількості пилу. Рівень шуму на робочих місцях не перевищує вимог ГОСТ 12.1.003-83 і ДСН 3.3.6.0037-99. Обсяг викидів забруднюючих речовин по роках наведений в таблиці 3.1. Такі забруднюючі речовини, як пил, діоксид карбону та оксиди нітрогену не перевищуююит гранично допустимих концентрацій.

Таблиця 3.1

Обсяг викидів забруднюючих речовин на підприємстві

Назва

Речовини

Обсяг викидів по роках, мг/м3

Гранично-допутима концентрація, мг/м3

2009

2010

2011

2012

2013

Пил від камене-різальних верстатів

0,0012

0,0015

0,0015

0,0015

0,0015

0,0015

Діоксиди карбону

39,77

41,77

41,04

41,77

41,77

41,77

Оксиди нітрогену 

0,04

0,06

0,5

0,06

0,06

0,06

З наведеної таблиці  випливає, що за останні роки кількість забруднюючих речовин, головними з яких є пил від каменерізальних верстатів та діоксини карбону, значно зросла.

  1.  Транспортування граніту до підприємства супроводжується пиловиділенням, найбільша інтенсивність якого спостерігається при використанні автосамоскидів КамАз. Двигуни внутрішнього згоряння автосамоскидів виділяють велику кількість вихлопних газів. Склад вихлопних газів внутрішнього згорання наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Склад вихлопних газів двигунів внутрішнього згоряння

Вихлопні гази

Дизелі

Нітроген N2, об.%

76—78

Оксид карбону CO, об.%

0,01—0,5

Оксиди нітрогену NOx, об.%

0,0002—0,5

Вуглеводні CnHm, об.%

0,09—0,5

Альдегіди, об.%

0,001—0,009

Сажа г/м3

0,01—1,10

Бензопірен-3,4, г/м3

10×10−6

     З наведеної таблиці випливає, що двигуни внутрішнього згорання викидають  велику кількість забруднюючих речовин, основними з яких є нітроген, альдехіди, вуглеводні, бензапірен, оксиди нітрогену, оскиди карбону та сажа та ішні.

  1.  Дороги із щебенево-гравійним покриттям на підприємстві призводять до утворення пилу.

     Підприємство має велику кількість джерел забруднення. Це пов’язано із недосконалою технологією виробництва, застарілим обладнанням. Характеристику основних забруднюючих речовин на підприємстві наведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Викиди забруднюючих речововин ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

Забруднююча речовина

Клас небез-

печності

Фактичний обсяг викидів, (т/рік)

Викид, виражений у відсотках

Грачино допустимий обсяг викидів, тонн/рік

з/п

найменування

  1.  

Оксид карбону

4

0,71

0,16

1,5

  1.  

Дііоксид карбону

4

256

58,3

500

  1.  

Метан

4

0,018

2,1

10

  1.  

Метали та їх сполуки

-

0,028

2,2

-

  1.  

Миш’як

1

0,002

1

0,001

  1.  

Оксид феруму

3

0,012

0,04

0,1

  1.  

Оксид купруму

3

0,002

0,04

0,01

  1.  

Нікель металевий

3

0,002

0,001

0,001

  1.  

Ртуть металева

3

0,0001

0,002

0,0003

  1.  

Свинець

2

0,003

0,001

0,003

      Продовження таблиці 3.3

Хром шестивалентний

3

0,002

0,001

0,02

Цинку окис

3

0,005

0,001

0,1

Марганець та його сполуки

3

0,006

-

0,005

Ксилол

2

0,024

0,005

0,9

Речовини у вигляді суспензованих твердих частинок

-

9.387

2,14

10,8

Аерозоль лакофарбових матеріалів

3

0,014

0,003

3

Бор аморфний

2

0,001

-

1

Пил неорганічний

3

7,014

1,6

1

Сполуки нітрогену

4

2.712

0,62

0,8

Нітрогену діоксид

4

2,687

0,61

1

Ангідрид сірчистий

3

80,11

1,25

17

Кислота сульфатна

3

0,004

0,001

0,5

Спирт бутиловий

3

0,007

0,002

1,5

Бензин

3

0,01

0,002

1,5

Керосин

3

0,036

0,008

1,5

Всього

439,04

100

З наведеної вище таблиці випливає, що основними викидами  підприємства є діоксид карбону, діоксид нітрогену, пилу, речовин у вигляді суспензованих твердих частинок, сполук сульфуру, неметалевих органічних летких сполук. Порівнявши  викиди забруднюючих речовин на підприємстві з їх пороговими значеннями, видно що в поодиничних випадках потенційний обсяг викидів декількох речовин перевищує їх порогове значення, а саме  сполук плюмбуму та марганцю, що викидаються від котельні та зварки, великої кількості пилу, що  утворюється на каменеобробних верстатах. Отже близько 10-ти відсотків з всіх викидів забруднюючих речовин підприємства у атмосферне повітря спостерігається перевищення граничного допустимих концентрацій.

       Внаслідок викидів забруднених речовин  на даному об’єкті дослідження у працівників виникають різного роду професійні хвороби та захворюваннями. В основному вони пов’язані з вдиханням пилу, який осідаючи на легені викликає різного роду распіраторні захворювання та хвороби дихальних шляхів. Нітрогену діоксид потрапляючи через органи дихання в кровоносну систему викликає токсикацію організму, що проявляэться черезз запаморочення, головні болі, нудоту, підвищення температури організму, іноді це може призвести до летальних наслідків.

        Гази, пил, що містять різні компоненти, легко проникають у тканини рослини через устячка і можуть безпосередньо включатися у обмін речовин  клітинах, проводячи хімічні взаємодії лише на рівні клітинних стінок і мембран.

      Пил, осідаючи лежить на поверхні листя, утрудняє поглинання світла, порушує водний обмін. Під впливом забруднюючих речовин відбувається придушення фотосинтезу, порушення водообміну, багатьох біохімічних процесів, зниження транспірацію, загальне гноблення зростання і розвитку рослин. Це спричиняє зміни забарвлення листя, викликає некроз, опадання листя, зміни форми розвитку.

       Для зменшення кількості пилу на підприємстві у каменерозпилювальному та каменеобробному цеху для вловлювання пилу встановлено два мокрих пиловловлювача (рис.3.3.).

Рис.3.3.Мокрий пиловловлювач

  1.  Циліндроконічний резервуар; 2 – центральна труба; 3 – верхній патрубок; 4 –нижній патрубок.

Концентрація пилу у випадку з використанням мокрих пиловловлювачів наведена в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

         Концентрація пилу на ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

До очищення у мокрому пиловловлювачі, т/рік

Після очищення у мокрому пиловловлювачі, т/рік

Каменерозпилювальний цех

3,06

0,56

Каменеобробний цех

2,53

034

З вище наведеної таблиці бачимо, що  практично весь пил очищається на мокрих пиловловлювачах. Мокрий пиловловлювач на підприємстві призначений для очищення газів від пилу при пропусканні пилогазової суміші через шар води і являє собою циліндроконічний резервуарзаповнений водою, через яку барботує запилене повітря, що подається по зануреній під шар води центральній трубі. При проходженні крізь воду газ звільняється від пилу і видаляється через патрубок. Пил осаджується у воді і накопичується у конічній ділянці пиловловлювача, звідки він у вигляді шламу періодично випускається через патрубок 4. Даний пиловловлювач вловлюює пил крупністю до 5 мкм.

Отже, мокрі  пиловловлювачі є ефективними і вловлюють понад 97% часток пилу. На підприємстві їх кількість є достатньою для ліквідвції пилу.

        Для зменшення кількості пилу на підприємстві проводять профілактичні санітарно-гігієнічні заходи, що спрямовані на максимальне зниження запиленості повітря: проведення механізації та автоматизації виробництва, організація загальної та місцевої вентиляції, герметизація виробничого устаткування, заміна сухих способів роботи на вологі. Серед санітарно-технічних засобів боротьби з виробничим пилом найбільш важливим є загальнообмінна і місцева вентиляція, яка запобігає поширенню пилових часток в усьому об'ємі виробничого приміщення і надходженню їх у зону дихання працюючих. Високого протипилового ефекту досягають укриттям устаткування  і місць інтенсивного пилоутворення) з аспірацією повітря з-під укриттів.

 Отже, на підприємстві створює велику кількість викидів забруднюючих речовин, що призводять до погіршення здоров’я людей, виникнення хвороб, забруднення атмосферного повітря. Через недостатню кількість очисного обладнання спостерігається перевищення ГДК по таким речовинам, як оксид карбону, метан, свинець, хром шестивалентний, пил

3.2. Вплив діяльності ТОВ на природні водні об’єкти

        На підприємстві вода з річки Бистріїївки використовується для охолодження роботи каменерізальних вирастатів, для зменшення кількості пилу, що утворюються при роботі каменеокольних верстатах, а також для санітарно-гігієнічних потреб.  Побутові стічні води підприємства утворюються при експлуатації на його території душових кімнат, санвузлів, їдальні.

       Поверхневі стічні води утворюються в результаті змивання дощовою (зливною), талою та поливальною водою домішок, що накопичуються на території, дахах і стінах виробничих будівель. Основними домішками цих вод є тверді частинки (пісок, камінь, стружка, ошурки, пил, сажа, рештки рослин, дерев тощо); нафтопродукти (масла, бензин, газ), що використовуються у двигунах транспортних засобів, а також органічні та мінеральні добрива, що застосовуються у заводських квітниках, скверах.

        На підприємстві вода використовується для приготування мастильно-охолоджувальних рідин, промивання пофарбованих виробів для гідравлічних випробувань та проведення інших робіт. Основними домішками стічних вод є пил, металеві та абразивні частинки, мастила, розчинники, фарби та ін.

Стічні води, що виводяться з території підприємства і умовно поділяються на три групи:

  виробничі — використовуються в технологічних процесах;

— побутові — виводяться із санітарних вузлів, душових виробничих і невиробничих будівель;

— атмосферні — дощові води та води, що утворюються внаслідок танення снігу.

       Теплове забруднення річки відбувається внаслідок скидання стічних вод підвищеної температури з котельні і після охолодження каменерізальних верстатів. Надлишкове тепло, що надходить разом із нагрітими стічними водами у водоймища, істотно змінює термічний і біологічний режим водоймищ, що може спричиняти зміни мікроклімату та загибель флори і фауни навколо цих підприємств.

       Біологічне забруднення водного середовища полягає у надходженні до водоймищ разом із стічними водами різних видів мікроорганізмів. Основними джерелами біологічного забруднення на деревообробних підприємствах є побутові стоки від санвузлів, душових, їдалень. Ці стоки потрапляють до річки без достатнього очищення і частина хвороботворних вірусів і бактерій спричиняють біологічне забруднення.

Стічні води після відстоювання в горизонтальному відстійнику  потрапляють в річку Бистріївку. Горизонтальний відстійник – прямокутний, витягнутий в напрямку руху води, залізобетонний резервуар (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Горизонтальний відстійник: 1 – подача води; 2 – відведення води; 3 – зона освітлення; 4 – зона накопичення осаду; 5 – розподільний лоток; 6 –водозбиральний лоток; 7 – труба для відводу осаду

       У відстійник вода потрапляє з котельні і після охолодження каменерізальних верстатів через розподільчий лоток і після освітлення збирається на протилежному боці лотком або перфорованою трубою для подальшого відводу. Гравітаційне відстоювання відбувається протягом 8 годин. Відстійник поділений в повздовжньому напрямку перегородками на самостійні секції (коридори) шириною 3 м. Після очищення у річку потрапляє за хімічним складом вода хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатна і за макрокомпонентним складом вода відповідає ГОСТу 2874-82 "Вода питьевая". Скиди стічних вод з використанням горизонтального відстійника наведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Скиди стічних вод від ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

До очищення у відстійнику, т/рік

Після очищення у відстійнику, т/рік

Завислі речовини

31,4

15,45

Нафтопродукти

4,15

0,096

З наведеної таблиці бачимо, що завдяки наявності горизонтального відстійника, кількість завислих речовин зменшилась у двічі.

      Забруднюючі речовини, що скидаються в річку наведені в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Скиди стічних вод  ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» в річку Бистріївка

з/п

Показники скиду стічних вод

Затверджені ГДС, т/рік

Скид, т/рік

1

Завислі речовини

12,2

15,449

2

Мінералізація

683,07

152,42

3

Хлориди

20,4

16,3

4

Сульфати

21,5

16,3

5

БСК5

8,5

3,34

6

Нітроген амонійний

0,67

0,24

7

Нітрити

0,12

0,03

8

Нітрати

5,03

4,234

9

ХСК

28,9

21,345

10

Фосфати

0,48

0,327

11

Нафтопродукти

0,14

0,096

12

Залізо загальне

2,8

1,921

13

Марганець

1,4

0,96

Всього

785,21

232,96

       З наведеної таблиці бачимо, що основними забруднюючими речовинами води є завислі речовини, хлориди, сульфати, нітрити, фосфати, марганець, нітроген амонійний.

Порівняємо поверхневі води вище скиду та нище скиду. Поверхневі води вище скиду (р. Бистріївка). За аніоним складом вода змішана 3-х компонентна. За катіонним складом – магнієво-кальцієва. Води прісні. Сухий залишок  456 – 462  мг/дм3. Окислюваність 1,44 – 1,92 мг/дм3. Вуглекислотна агресивність 6,8 – 8,8 мг/дм3. Води м’які, жорсткість загальна 6,2-6,8 мг-екв/дм3, усувна – 0,2 – 4,6 мг-екв/дм3. рН 7,37 – 7,6. За макрокомпонентним складом відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая", окрім завислих речовин. Його вміст у воді досягає 0,05 – 1,3 мг/дм3, що в 4,3 рази перевищує ГДК для питної води.

       Поверхневі води нижче скиду. Вода за аніонним складом змішана 3-х компонентна – хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатна, за катіонним складом –  однокомпонентна – кальцієва. Сухий залишок 118 мг/дм3. Окислюваність 4,2 мг/дм3. Води дуже м’які,  м’які, жорсткість загальна 0,4 – 2,0 мг-екв/дм3, усувна – 0,4 мг-екв/дм3. Реакція води слаболужна, рН  7,8. За макрокомпонентним складом вода відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая". Хімічне споживання кисню (ХСК) становить 39 мгО2 /дм3, біологічне споживання кисню (БСК) – 4,3 мгО2 /дм3 .  Характеристика хімічного складу вод наведена в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Характеристика хімічного складу вод, що зазнають впливу ТОВ

«Укр-Інтер-Граніт»

Хімічні властивості

Відстояні (скидні) води

Поверхневі води вище скиду

Поверхневі води нижче скиду

Тип води

хлоридно- сульфатна

кальцієва

хлоридно-гідро-карбонатна кальцієва

сульфатно-гідрокарбонатна кальцієва

Сухий залишок

128 г/дм3

0,116 г/дм3

118 мг/дм3

Окислюваність

4,5 мг/дм3

4,2 мг/дм3

4,2 мг/дм3

Вуглекислотна агресивність

-

6,8-8,8 мг/дм3

-

Жорсткість:

м'які

м'які

дуже м'які,

- загальна

0,9-1,0 м-екв/дм3

1,8-2,5 м-екв/дм3

0,4-0,2 м-екв/дм3

- постійна

0,7 м-екв/дм3

0,7 м-екв/дм3

-

- тимчасчова

0,2 м-екв/дм3

1,8 м-екв/дм3

0,4 м-екв/дм3

Реакція води

Слаболужна

Нейтральна

Слаболужна

рН

7,7

7,0

7,8

За марокомпоне-нтним складом

0,5  мг/дм3

0,05 мг/дм3

-

Порівняльна характеристика якості поверхневих вод вище та нижче скиду

відстояних вод показує, що суттєвих змін в хімічному складі вод річки Бистріївки не відбулося.     

 Отже, перевищення гранично допустимих скидів спостерігається тільки для завислих речовин та заліза загального. Основна кількість забруднюючих речовин очищується у відстійнику з ефективністю 55% і у річку Бистріїївку потрапляє очищена вода, придатна для користування для санітарно-гігієнічних, промислових цілей.

3.3.Аналіз поводження з відходами діяльності підприємства

        На ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» утворюються наступні види відходів:

  •  Пил від процесів оброблення каменю.
  •  Відходи комунальні (міські) змішані, в тому числі сміття з урн.
  •  Шлак паливний.
  •  Масла моторні, трансмісійні відпрацьовані.

        Пил від процесів оброблення каменю. Агрегатний стан – тверді. Утворюються при роботі каменерізальних верстатів.

        Відходи комунальні (міські) змішані, в т.ч. сміття з урн. Агрегатний стан - тверді. Утворюються безпосередньо в процесі виробничо-господарської діяльності на виробництві. Склад: дворове сміття, пакувальний матеріал з паперу, зіпсовані пластикові пакети і пляшки, папір, ганчір'я, скло. Відходи комунальні (міські) змішані, в т.ч. сміття з урн малонебезпечні для здоров'я людини, 4-й клас небезпеки.

        Площа території складу для відходів підприємства – 150м2. Річний об'єм утворення відходів на території складу на підприємстві – 3,75 т/рік.

         Масла та мастила моторні, трансмісійні відпрацьовані. Агрегатний стан – рідкий. Утворюються від роботи транспортних засобів, де використовується машинні мастила, відносяться до групи хімічно-небезпечних виробничих факторів, проникають в організм людини через шкіру, органи дихання та зору. 

Відпрацьовані машинні мастила є високо-небезпечними для здоров'я людей, 2-й клас небезпеки. Об'єми утворення відходів наведені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Об'єми утворення відходів на підприємстві

з/п

 

Види відходів

Об'єми утворення відходів

1

Відходи комунальні (міські) змішані, у т.ч. сміття з урн

1,67 т/рік

2

Масла моторні відпрацьовані

0,23 т/рік

3

Батареї свинцеві відпрацьовані

0,21т/рік

4

Шини відпрацьовані

1,90 т/рік

5

Матеріали обтиральні забруднені

0,07 т/рік

6

Пил полірувальних кругів

0,05 т/рік

7

Зола летка

0,01 т/рік

8

Осад з відстійника  

13,0 т/рік

9

Осад з септику та нечистоти з вигребу туалету

6,6 т/рік

Всього:

23,74 т/рік

 З наведеної таблиці бачимо, що найбільша кількість відходів утворюється з осаду відстійника та нечистот з вигребу труби, комунальних відходів. Поводження з відховами наведено в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9

Поводження з  відходами ТОВ «Укр-Інтер-Граніт»

Люмінесцентні лампи

зберігаються в спеціально виділеному приміщенні (блок підсобних приміщень) в картонних ящиках, для пошкоджених ламп – закритий металевий ящик. Утилізуються на профільному НВП "ВІВАМ".

 

Продовження таблиці 3.9

Побутові відходи

зберігаються на території в спеціальному бетонованому приямку, де встановлено причеп для відходів. Вивозяться на звалище по договору з КАТП-0628.

Відпрацьовані нафтопродукти

зберігаються в металевих ємностях біля блоку підсобних приміщень. Використовується для змащування запчастин у транспортному цеху.

Бут

Застосовується як будівельний матеріал для фундаментів, огорож, доріг.

З наведеної таблиці випливає що більшість відходів, таких як люмінесцентні лампи, побутові відходи та відпрацьовані нафтопродукти відразу утилізуються  або використовуються як вторинні ресурси.

Отже на підприємстві «Укр-Інтер-Граніт» утворюється велика кількість відходів, але завдяки їх швидкій утилізації загрози навколишньому природньому середовищу не спостерігається.

3.4. Шум і вібрація

       Каменерізальні верстати-призводять до шумового забруднення (інтенсивний шум верстатів пояснюється не стільки величиною сил, що збуджують коливання диска, скільки малими декрементами затухання на всіх частотах власних коливань диска. На даному підприємстві рівень звуку становить 60-70 дБ.

       Рівень шуму на робочих місцях не перевищує вимог ГОСТ 12.1.003-83 і ДСН 3.3.6.0037-99. Контроль за рівнем шуму проводиться за ГОСТ 12.1.050-86. Рівень вібрації у виробничих приміщеннях знаходиться в границях норм, передбачених ДСН 3.3.6.03 9-99. На підприємстві вимірювання шуму на робочих місцях проводитися не менше одного разу на рік.

        Зниженню шуму, який створюється на робочих місцях і проникає ззовні, досягається використанням таких методів:

  •   зменшення шуму в джерелі;
  •   зменшення шуму на шляху його розповсюдження;
  •   акустична обробка приміщень;
  •   раціональна організація робіт.

        Зменшення шуму в джерелі забезпечується застосуванням в машинах і механізмах неметалевих деталей, металів, які мало шумлять, звукоізолюючих кожухів.

        Для зменшення загального шуму в приміщеннях проводилась їх акустична обробка, яка полягає в облицюванні стін і стель звукопоглинальними матеріалами (деревиною, волокнистими плитами, мінеральною ватою, капроновим волокном).

      Отже на підприємстві рівень шуму становить 65 Дб, що не перевищує норму. В окремих приміщеннях встановлена акустична обробка для нормальної роботи працівників.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

4.1. Економічні механізми регулювання природокористування підприємств

      Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

         Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі «забруднювач платить». В цьому принципі відображена політика покладення на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

        Вперше на міжнародному рівні принцип «забруднювач платить» був обґрунтований Організацією економічного співтовариства і розвитку в 1972 році. З цього часу вказаний принцип став активно використовуватись в законодавчій практиці європейських та інших країн світу.

        В Україні принцип «забруднювач платить» було запроваджено в 1991 році Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», стаття 44 якого встановила, що в Україні здійснюється плата за забруднення навколишнього природного середовища. Безпосередньо механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля був урегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. та відповідною Постановою від 1 березня 1999 року, якими затверджено Порядок встановлення нормативів збору і стягнення платежів за забруднення навколишнього середо-
вища.[9]

         До 1991 року в Україні економічні санкції за скидання забруднювальних речовин у водні об’єкти не застосовувались.

         В 1993 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені «Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України» та «Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища».

З набранням чинності Податкового кодексу України, з 1 січня 2011 року, загальнодержавний збір за забруднення навколишнього природного середовища замінено екологічним податком.

Платниками екологічного податку відповідно до п. 240.1 Податкового кодексу України є суб'єкти господарювання, юридичні особи, які не здійснюють підприємницьку діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та морської економічної зони здійснюються:

  •  викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
  •  викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива (у цьому випадку до загального переліку платників додаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства (п. 240.2 ПКУ));
  •  скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
  •  розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;
  •  утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
  •  тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, якими здійснюються:

  •  викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення (крім повітряних суден) у разі використання ними палива;
  •  викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітряними суднами.

Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

  •  уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання до підприємства – виробника або до підприємства-постачальника такого джерела;
  •  здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами.

Не є платниками податку, що справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк спеціалізовані суб'єкти господарювання, основною діяльністю яких є довгострокове зберігання та захоронення радіоактивних відходів.

Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщують на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері.

 Об’єктами оподаткування є:

  •  обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу стаціонарними джерелами;
  •  обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водний об’єкт, обсяги та види понаднормативних забруднень промислових та інших стічних вод через систему каналізації населених пунктів;
  •  обсяги та класи відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
  •  максимальна злітна маса повітряного судна та кількість зльотів-посадок, здійснених ним;
  •  обсяги та види палива, придбаного кінцевим споживачем;
  •  обсяги радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання, та/або тимчасово зберігаються понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Ставки екологічного податку за викиди наведені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря наведені в

окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

Назва забруднюючої речовини

Ставка податку, грн. за тонну

Азоту оксиди

1329,67

Аміак

249,38

Ангідрид сірчистий

1329,67

Ацетон

498,76

Бенз(о)пірен

1692679,53

Бутилацетат

299,48

Ванадій

4987,62

Водень хлористий

50,09

Вуглецю окис

50,09

Вуглеводні

75,14

Газоподібні фтористі сполуки

3292,05

Продовження таблиці 4.1

Тверді речовини

50,09

Кадмію сполуки

10524,1

Марганець та його сполуки

10524,1

Нікель та його сполуки

53620,18

Озон

1329,67

Ртуть та її сполуки

56363,37

Свинець та його сполуки

56363,37

Сірководень

4273,24

Сірковуглець

2776,95

Спирт н-бутиловий

1329,67

Стирол

9709,52

Фенол

6035,24

Формальдегід

3292,05

Хром та його сполуки

35696,33

Ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до таблиці 4.1 

  •  клас небезпечності І - 10261,55 грн. за 1 т;
  •  клас небезпечності ІІ - 2350,06 грн. за 1 т;
  •  клас небезпечності ІІІ - 350,16 грн. за 1 т;
  •  клас небезпечності IV - 81,08 грн. за 1 т.

Ставки екологічного податку за викиди у разі використання палива наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива

Вид палива

Ставка податку, грн. за тонну

Бензин неетилований

79,90

Бензин сумішевий

65,80

Продовження таблиці 4.2

Зріджений нафтовий газ

108,10

Дизельне біопаливо

68,15

Дизельне пальне із вмістом сірки:

більш як 0,2 мас. %

79,90

більш як 0,035 мас. %, але не більш як 0,2 мас. %

61,10

більш як 0,005 мас. %, але не більш як 0,035 мас. %

55,22

не більш як 0,005 мас. %

35,25

Мазут

79,90

Стиснений природний газ

54,05

Бензин авіаційний

55,22

Гас

68,15

Ставки податку залежно від орієнтовнобезпечних рівнів впливу речовин наведено в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Ставки податку залежно від установлених орієнтовнобезпечних рівнів впливу речовин (сполук) у атмосферному повітрі населених пунктів

Орієнтовнобезпечний рівень впливу речовин (сполук), міліграмів на 1 куб. М

Ставка податку, грн. за тонну

Менше ніж 0,0001

431955,50

0,0001 - 0,001 (включно)

37009,95

Понад 0,001 - 0,01 (включно)

5112,56

Понад 0,01 - 0,1 (включно)

1434,71

Понад 0,1

54,05

Ставка екологічного податку за викиди двоокису вуглецю становить 0,24 грн. за 1 тонну. Ставки екологічного податку за скиди водні об’єкти наведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Ставки екологічного податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти

Назва забруднюючої речовини

Основна Ставка податку, грн./т.

Азот амонійний

873,38

Органічні речовини (за показниками )

349,57

Завислі речовини

25,05

Нафтопродукти

5137,9

Нітрати

75,14

Нітрити

4289,57

Сульфати

25,05

Фосфати

698,05

Хлориди

25,05

У порівнянні з попереднім законодавством, Податковим кодексом передбачено зростання приблизно у 8,5 разів ставок податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів. Ставки податку за розміщення відходів наведені в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Ставки екологічного податку за розміщення відходів

Клас небезпеки відходів

Рівень небезпечності відходів

Ставка податку, грн. за тонну

I

Надзвичайно небезпечні

822,52

II

Високонебезпечні

29,96

III

Помірно небезпечні

7,52

IV

Малонебезпечні

2,93

Малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості

0,29

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка екологічного податку за розміщення відходів I класу небезпеки.

Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі наведений у таблиці 4.6.

Таблиця 4.6

Коефіцієнт до ставок податку, що встановлюється залежно від місця розміщення відходів

Місце (зона) розміщення відходів

Коефіцієнт

В адміністративних межах населеного пункту

5

На відстані менш як 3 км від адміністративних меж найближчого населеного пункту

3

На відстані від 3 км до 5 км від адміністративних меж найближчого населеного пункту

2

На відстані більш як 5 км від адміністративних меж найближчого населеного пункту

1

Суми податку обчислюються платниками податку самостійно щокварталу.У разі, якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючих речовин.

У разі невиконання заходів щодо скорочення викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у встановлений строк у перший рік такого невиконання застосовується коефіцієнт 1,2, який при подальшому невиконанні таких заходів щороку збільшується на 20 відсотків.

У разі відсутності у платника податку затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Суми податку, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщених протягом звітного кварталу відходів, ставок (проіндексованих ставок) податку та збільшуючих коефіцієнтів.

Суми податку, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються податковими агентами збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі ставок (проіндексованих ставок) податку виходячи з кількості фактично реалізованого кінцевому споживачу палива, або максимальної злітної маси повітряного судна та кількості зльотів-посадок, здійснених ним.

У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення або за кожним видом забруднюючої речовини.

4.2.Екологічні відрахування на підприємстві

На підприємстві ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» здійснюються такі види відрахувань, як:

  •  Екологічний податок за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (наведений в таблиці 4.6).

Таблиця 4.6

Екологічний податок за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

Назва

забруднюючої речовини

Ставка податку, грн/рік

Оксид карбону

35,56

Діоксид карбону

61,44

Продовження таблиці 4.6

Ртуть

0,001

Марганець

21,04

Свинець

20,6

Ксилол

233,2

Хром шестивалентний

71,39

Спирт бутиловий

9,30

Купруму оксид

21,35

Діоксид нітрогену

514,58

Нікель металевий

107,24

Всього

1187,6

Згідно з проведеними розрахунками об'єм викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які нормуються, сягає 439,04 т , річна сума збору за викиди забруднюючих речовин складає 1187,6 грн/рік. Найбільші ставки екологічного податку для підприємства становлять ставки за викиди діоксиду карбону, діоксиду нітрогену та ксилолу.

  •  Екологічний податок за за розміщення відходів, що утворюються у процесі виробництва наведений в таблиці 4.7.

Таблиця 4.7

Ставки екологічного податку за розміщення відходів

Клас небезпеки відходів

Рівень небезпечності відходів

Ставка податку, грн/рік

IV

Малонебезпечні

112

З вище наведеної таблиці бачимо, що підприємство сплачує на малонебезпечні відходи 112 грн/рік.

  •  Ставки податку за скиди у водні об'єкти наведені в таблиці 4.8

Таблиця 4.8

Ставки екологічного податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти

Показники скиду

стічних вод

Ставка податку, грн/рік

1) Завислі речовини

27,4

2) Хлориди

242,08

3) Сульфати

272,06

4) БСК5

132,30

5) Азот амонійний

294,92

6) Нітрити

375,12

7) Нітрати

30,04

8) ХСК

311,52

9) Фосфати

129,67

10) Нафтопродукти

280,06

11) Залізо загальне

435,45

12) Марганець

368,34

Всього

                              1563,40

З вище наведеної таблиці випливає, що підприємство сплачує екологічний податок за  скид забруднюючих речовин 1563,4 грнік. Найбільші ставки екологічного податку для підприємства становлять хлориди, марганець, нітрити, сульфати.

Отже, підприємство сплачує екологічний податок в розмірі 2863 грн/рік. В основному, це податок за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти та за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

РОЗДІЛ 5.ОРГАНІЗАЦІЯ ДОТРИМАННЯ БЕЗПЕКИ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ

НА ПІДПРИЄМСТВІ

       5.1. Нормативна база охорони праці в Україні

       Законодавство України про охорону праці - це система взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».
Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

        У Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, підкреслюється, що людина, її життя і здоров’я,  недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3), кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43), громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46), права і свободи людини захищаються судом (ст. 55).[10]
    
    Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності. Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю . Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку» (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

        Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 25) визначає, що підприємство зобов’язано забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці й несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров’ю і працездатності.
Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7) передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.[11]
      
  14 жовтня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», дія якого розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й видів їх діяльності, на всіх громадян,  які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
   
     У Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці у передових промислово розвинутих країнах, досвід охорони праці в Україні у попередні роки.
Особливу увагу в Законі звернено на гарантії прав громадян на охорону праці

право працівників на охорону праці при укладенні трудового договору,
право працівників на охорону праці під час роботи,
соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань,
право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів (ст. 7),відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті (ст. 11, 12).

       Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.[12]

       Соціально-економічними заходами щодо охорони праці передбачаються такі економічні методи управління охороною праці
обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків (ст. 5), збереження середнього заробітку за працюючим за період простою в разі відсторонення його від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я його самого або для людей, які його оточують (ст. 6), виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці .              

        Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві й такі технічні рішення з охорони праці для всього технологічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.
    
    До організаційних  заходів з охорони праці належать правильна поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18), правильне планування робочих місць; правильна організація праці; застосування безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу, справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

       Технологічними (інженерними) заходами і засобами охорони праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блокування сигналізації, системи дистанційного управління, спеціальних засобів).

       Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.
      Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.[13]
      
  Серед законодавчих актів, що регулюють охорону праці слід виділити Закон України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і Закон «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
   
    Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» регулює взаємовідносини  потерпілих на виробництві, роботодавців і страховика з питань відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівника під час виконання ним трудових обов’язків, роботодавців і страховика з питань усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів.[14]

        Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами (понад 500 видів робіт у різноманітних галузях виробництва), на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256. Метою цього документа є запобігання негативним наслідкам застосування праці жінок в умовах виробництва, створення безпечних умов праці з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей жіночого організму, збереження здоров’я працівниць.

       Для практично здорових жінок на всіх підприємствах повинні надаватися робочі місця з допустимими умовами праці, що характеризуються такими факторами середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються під час регламентованого відпочинку і не повинні мати несприятливого впливу в найближчому і віддаленому періодах на стан здоров’я працівниць. Наявність на робочому місці хімічних речовин першого і другого класів небезпеки, патогенних мікроорганізмів, а також речовин, що володіють алергічною, канцерогенною, мутагенною дією, протипоказана для праці жінок дітородного віку. Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України «Про охорону праці» не можна допускати жінок до наступних видів роботи, навіть якщо вони наполягають на виконанні роботи з важкими умовами праці, роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці.[15]
       Існують також норми гранично допустимих навантажень для жінок при підійманні та переміщенні важких речей вручну, що встановлені наказом № 241 МОЗ України «Про затвердження граничних норм підіймання та переміщення важких речей жінками» від 10.12.1993 року.
Забороняється використовувати жіночу працю в нічний час і надурочно. Щоправда, сучасне законодавство вже дозволяє залучати жінок до роботи в нічний час, але тимчасово й лише в тих галузях, де це необхідно. Щоправда, сучасне законодавство вже дозволяє залучати жінок до роботи в нічний час, але тимчасово й лише в тих галузях, де це необхідно. Забороняється залучати жінок до робіт, пов’язаних з постійним переміщенням протягом робочої зміни вантажів масою понад 7 кг. Норми гранично допустимих навантажень для жінок наведені в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками

Характер робіт

Гранично допустима вага вантажу, кг

Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину)

10

Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни

7

Сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кожної години робочої зміни

350

      Дозволяється виконання жінками робіт з підіймання, переміщення вантажів масою, яка перевищує 7 кг, але не більше 10 кг при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину). В обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг з робочої поверхні і 175 кг — з підлоги.
Забороняється використовувати жіночу працю в нічний час і надурочно.
Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, — законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.
        Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46. Цей перелік поширюється як на підземні роботи, так і на інші роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці.Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.[16]

       Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, — законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.
Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46. Цей перелік поширюється як на підземні роботи, так і на інші роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

       Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.

        Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Стаття 41 КУпАП передбачає, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах— від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Контроль і нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, з безпеки проведення робіт здійснюють органи державного нагляду за охороною праці.
Інспектори цього департаменту розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення. Невиконання законних вимог посадових осіб департаменту щодо усунення порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод діяльності цих органів згідно із ст. 188 КУпАП тягне накладення штрафу на працівників у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 10 до 14.[17]

      Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

       Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена у статтях 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Стаття 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати.[18]

    

 5.2. Екологічна безпека праці на підприємстві

       Згідно зі ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення», завданням адміністрації є розробка і проведення санітарних і протиепідеміологічних заходів, здійснення контролю за підтримкою вимог санітарних норм та інформування органів державної санітарної епідеміологічної служби про надзвичайні ситуації.Санітарія і гігієна праці включає до свого складу частини гігієни праці та санітарної техніки.

       Організація санітарно-захисних зон переслідує виконує крім основного завдання (захист повітряного середовища населеного пункту від промислових забруднень), також дотримання вимог архітектурно-композиційного ув'язування житлових районів міста і промислових об'єктів. Під час планування захисних зон необхідно враховувати, що одним з найважливіших факторів захисту повітряного середовища населеного пункту є його озеленення газостійкими деревинно-чагарниковими породами.

       Рослини, використовувані для озеленення санітарно-захисних зон, повинні бути ефективними в санітарному розумінні й досить стійкими до забруднення атмосфери і ґрунтів промисловими викидами. Під час проектування озеленення варто надавати перевагу створенню змішаних деревинно-чагарникових насаджень. При цьому не менше 50% від загальної кількості дерев повинна займати головна деревна порода, що має найвищий показник санітарно-гігієнічної ефективності та є життєздатною в конкретних погодно-кліматичних і токсикологічних для даного об'єкта умовах.[19]

       Територія об'єкта також повинна мати ділянки озеленення, що складають 10-15% від загальної площі об'єкта. Призначенням зелених насаджень на території об'єкта є, насамперед, їхня рекреаційна роль.

       Для забезпечення санітарного благополуччя працюючих на об'єкті необхідно дотримувати вимог санітарно-гігієнічних норм щодо будинків і приміщень, з урахуванням санітарної характеристики робочого процесу. Для цього необхідно дотримуватися норм корисної площі для працюючих, нормативних площ для розміщення устаткування, необхідної ширини проходів і проїздів, що створить умови для безпечної роботи та зручності в обслуговуванні машин і устаткування.

       Якщо в будинку розташовані приміщення з різним ступенем небезпечності, то вони ізольовані між собою. Не можна допускати, щоб більш небезпечні приміщення розміщалися під безпечними приміщеннями. Приміщення, у яких розміщаються електрощити, вентиляційне, компресорне устаткування, повинні бути завжди закриті на ключ.[20]

       До складу будь-якого об'єкта входять допоміжні приміщення, до яких відносять: санітарно-побутові, медичні, суспільного харчування, культурного обслуговування та адміністративні приміщення.

      Працівники повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями: роздягальнями, приміщеннями для відпочинку й обігріву, душовими, умивальниками, приміщеннями для сушіння спецодягу (у разі потреби), туалетами, оздоровчими пунктами (куточками), місцями для паління.

      Роздягальні для робочого одягу повинні бути розміщені ізольовано від роздягалень для вуличного та домашнього одягу. В роздягальнях для робочого одягу передбачаються відокремлені кладові площею не менше 3 м² для зберігання забрудненого та чистого одягу. Роздягальні повинні бути обладнані лавками шириною 0,3 м та мати шафи для працюючих. Відстань між рядами шаф у роздягальнях, обладнаних лавками, повинна становити 2 м, а в роздягальнях, не обладнаних лавками – 1,5 м. У випадку наявності забрудненого одягу шафи для спецодягу повинні забезпечуватися витяжною вентиляцією. При виконанні робіт на відкритому повітрі чи в умовах, що приводять до зволоження робочого одягу, повинні передбачатися відповідно обладнані приміщення для сушіння одягу.

      До вимог особистої гігієни відносяться заходи щодо миття рук, ніг, чищення зубів, прийняття душу, стрижки волосся і т.д.

      Засіб індивідуального захисту – засіб, що запобігає або зменшує вплив на одного  працюючого небезпечних і шкідливих факторів. Засоби індивідуального захисту необхідно застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування, організацією виробничого процесу, архітектурно- планувальними рішеннями й засобами колективного захисту.[21]

      Аналізуючи  стан охорони праці на ТОВ «Укр-Інтер-Граніт» можна зробити висновок, що  небезпечними  і шкідливими фактори є фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні і травмонебезпечні фактори. Це в першу чергу пов’язано з роботою  із різними матеріалами, роботою на рухомих машинах й механізмах, у виробничих приміщеннях розташовані відкриті pyxoмi елементи устаткування, гocтpi нерівності на устаткуванні, інструменті, заготовках, та інші небезпеки. А саме небезпечними та шкідливими факторами є: високий вміст пилу у повітрі робочої зони; шум та вібрація; неправильне освітлення робочого місця та робочого приміщення; температура та вологість у приміщенні; зміна концентрації іонів у повітрі робочої зони; наявність мікробних тіл та інших забруднювачів у повітрі робочої зони.

На підприємстві є служба промислової та екологічної безпеки, яка включає в себе:

  •  Начальник відділу промислової та екологічної безпеки;
  •  Інженер з охорони праці – 2 особи;
  •  Інженер з охорони навколишнього середовища.

Територія підприємства та розташовані на ній будівлі і споруди задовольняють технологічному процесу виробництва і вимогам «Санітарних норм проектування промислових підприємств» та «Протипожежним нормам будівельного проектування промислових підприємств та населених місць».

Територія підприємства спланована. Має рівний характер. У міру запилення стін цеху цегла миється працівниками господарчої служби.  Скло на вікнах щомісячно очищаються від пилу і бруду. У зимову пору року віконні прорізи утеплюються.

За справність обладнання, яке знаходиться в тому чи іншому цеху, відповідає начальник цеху. Всі робочі місця в цеху обладнані необхідними стелажами для зберігання інструментів, пристосувань. Розташування верстаків і верстатів у цехах відповідає вимогам техніки безпеки, що забезпечує нешкідливі умови праці.

Захаращення проходів, проїздів, захаращення робочого місця на підприємстві карається штрафом у вигляді позбавлення премії від 50 до 100 грн.

У кожному цеху на видному місці вивішені правила поведінки робітників у цеху, вимоги техніки безпеки при роботі на верстатах, гідравлічних пресах. Щодня дотримання цих вимог перевіряється інженерами з охорони праці. Виявлені порушення фіксуються в приписі, яке видається начальнику цеху або майстру. Не усунення порушень карається штрафом.

Основними шкідливими факторами на підприємстві є запиленість повітря, вібрація, шум,  викиди  діоксиду вуглецю, діоксиду нітрогену, сполук сульфуру, неметалевих органічних летких сполук, скиди сульфатів, хлоридів, нафтопродуктів.  

Головними джерелами пилоутворення на заводі є такі виробничі процеси як розпилювання блоків граніту, шліфування і полурування виробів, робота автотранспорту, робота на верстатах.

На підприємстві передбачено в кожному виробничому цеху витяжна вентиляція, яка зменшує вміст пилу в повітрі робочої зони.

Для виявлення шкідливих виробничих факторів на робочих місцях один раз на 5 років проводиться атестація робочих місць. Остання атестація проводилася в 2010 році по 12 професіям.

На підприємстві кожен працівник забезпечується спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту. Усім робітникам, які контактують з віброінструментом, видаються рукавиці з вібропоглинаючих матеріалів, допущених до використання органами санітарного нагляду. Робітники, які зайняті на роботах з очищення деталей від фарби, бруду забезпечуються захисними окулярами і респіраторами. Незастосування виданих засобів індивідуального захисту карається штрафом.

Робітники, які зайняті на роботах, при виконанні яких виділяються пил, іскри або відлітають осколки, забезпечені на підприємстві захисними окулярами, респіраторами та рукавицями.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

      В даній дипломній роботі була розглянута проблема забруднення навколишнього середовище ТОВ «Укр-Інтер -Граніт»

       Підприємство використовує велику кількість природних ресурсів – водні (від р. Бистріївка), земельні (під виробничі площі), природний газ (для опалення приміщень).

     У процесі роботи підприємства з`являється велика кількість забруднюючих речовин, які негативно впливають на довкілля, але найбільше – на атмосферне повітря. Головними джерелами забруднення є котельня, каменеобробні верстати. Основні забруднюючі речовини на підприємстві  які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери; азоту оксиди, вуглецю оксиди, ангідрид сірчистий, ртуть металева, пил абразивно-металевий, марганець та його оксиди, заліза оксиди, метан, зола, аміак, фенол, пропіоновий альдегід, хлор, пил. Для зменшення кількості пилу на підприємстві встановлено мокрий пиловловлювач.

       Основними забруднюючими речовинивами води є завислі речовини, хлориди, сульфати, нітрити, фосфати, марганець. Стічні води після відстоювання в горизонтальному відстійнику  потрапляють в річку Бистріївку.

         Площа території складу для відходів підприємства – 150м2. Річний об'єм утворення відходів на території складу на підприємстві – 3,75 т/рік. Найбільша кількість відходів утворюється з осаду відстійника та осаду з пептику та нечистот з вигребу труби, комунальних відходів. Більшість відходів відразу утилізуються  або використовуються як вторинні ресурси.

Для покращення технологічного процесу на підприємствіпотрібно засто-сувати і використати :

  •  новітні технології та сучасне обладнання;
  •  замінити застарілу технологію виробництва на більш сучасну, це призведе до зменшення викидів отруйних речовин в навколишнє середовище;
  •   залучити до процесу виробництва спеціалістів високого кваліфікаційного рівня та збільшити кадрове забезпечення спеціалістів- екологів, які б могли б контролювати викиди забруднюючих речовин, вести різного роду спостереження та контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря та водні джерела;
  •  Збільшити заробітну плату за шкідливість виробництва та забезпечити належним відпочинком на курортах та пансіонатах відпочинку для діагностики хвороб , зменшення розвитку  распіраторних та серцево-судинних  захворювань;
  •  Забезпечити працівників підприємства належною медичною допомогою;

-   Забезпечити працівників підприємства належними засобами захисту органів дихання (распіратори, марлеві пов'язки ).

ЛІТЕРАТУРА

  1.  Батлук В.А. Основи екології: Підручник / Батлук В.А. -К.: Знання, 2007.-519с.
  2.  Білявський Г.О. Основи екології.-2-ге вид. / Білявський Г.О., Бутченко Л.І., Навроцький В.М. -К.,1995.
  3.  Бакка М.Т. Техноекологія: Навчальний посібник / Бакка М.Т., Дорощенко В. В. – Житомир: ЖДТУ., 2007.-219с.
  4.  Довідник природних ресурсів Житомирщини. Житомир: Льонок – 1993р.
  5.  Еколого–економічні проблеми довкілля Житомирщини. [Науково– дослідний інститут статистики держкомстату України]. Державне управління екології та природних ресурсів в Житомирській області, Житомирське обласне управління. – Ж.,2001
  6.  Екологія: Підручник/ [С. І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін.] – Вид. 2-ге, без змін. – К.:КНЕУ. 2006. - 371с.
  7.  Голуб А.А., Струхова Е. Б. – М.: Аспект Пресе,1999.-319с.
  8.  Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. Навчальний посібник /  – Львів: Афіша. – 2004-272с.
  9.  Заверуха Н.М. Основи екології: Навч. посіб. / Серебряков В.В., Скиба Ю.А.  – К.: Каравела, 2006.-368с.
  10.  Подосенова М.Д. – М.:Машиностроение. 1980.-144с. ил.
  11.  Ратушняк Г. С. Технологічні засоби очищення газових викидів / Ратушняк Г. С., Лялюк О. Г. – навч. пос. – Вінниця:ВНТУ, 2005, – 158 с.
  12.  Родзевич Н.Н.  Охрана и преобразование природы. / Родзевич Н.Н., Пашканг К. В. – М.:Просвещение, 1979.
  13.  Сафонов В.В. Охорона праці при виготовленні та монтажі металевих конструкцій: [Навч. посібн.] / Сафонов В.В. – К.: Техніка, 2006.-288с.
  14.  Валацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища / Валацький О.Ф. -К.: Знаня,1997.-11с.
  15.  Веклич О.Л. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання.// Економіка України.-№10.
  16.  Воробйов В.А. Будівельні матеріали / Воробйов В. А. – М., 1995
  17.  Воронков Н.А. Основы общей экологии / Воронков Н.А. – М.: Агар.1997. – 87с.
  18.  Запольський А.К. Основи екології: [Підручник]/ Запольський А.К., Салюк А.І. за ред.. К. М. Ситника. – К.: Вища шк.., 2001. – 358с.:іл..
  19.  Клименко Л. П. Техноекологія: [Посібник для студентів вузів зі спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища»]/ Клименко Л.П. – 2-ге вид. переопрац. І доповн., - Одеса: Екопрінт; Таврія, 2000. – 542с.
  20.  Кодекс законів «Про працю України» з постатейними матеріалами // Бюл. законодав. і юрид. Практики України.- Харків: Форт,2004.-125с.
  21.  Костриця М. Ю. Географія Житомирської області / Костриця М.Ю. -Житомир; «Житомирський вісник» 2003.-198 с.
  22.  Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Білявський Г.О., Р.С. Фурдуй, І. Ю. Костіков. – К.: Либідь, 2004.- 408с.
  23.  Борщевский А.А. Механічне устаткування підприємств будівельної індустрії. / Борщевский А.А., Ильин И.С. – М.: Висш. школа,1986
  24.  Брайон А.В. Биосфера. Экология. Охрана природы / Брайон А.В., Гордецький А.В., Сытник К.М.  -К.: Лыбидь,1993.
  25.  Буткевич Г.Р. Стан та перспективи розвитку промисловості будівельних матеріалів / Буткевич Г.Р., Ковальов С.А. - Ж.:Будівельні матеріали, - 2006.
  26.  Голуб А.А. Экономика природних ресурсов: Учебное пособие для вузов/ Голуб А.А., Струхова Е. Б. – М.: Аспект Пресе,1999.-319с.
  27.  Орлов Г.Г. Охорона праці в будівництві - М.: Вища школа, 1984 - 343с.
  28.  Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ [Бойчук Ю. Д., Шульга М. В. та ін. ]; за заг. ред.. Ю. Д. Бойчука.-2-ге вид.- Суми: ВТД «Університетська книга», К..: Видавничий дім, 2005. –  368.
  29.  Основи екології. [Екологічна економіка та управління природокористуванням. Підручник] / [За заг. ред. д.е.н., проф.. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф.. М.К. Шапочка.] – Суми: ВТД «Університетська книга» , 2005. – 750с.
  30.  Лірник С.С. Охорона праці/ Буренко К.Р. – К.: Техніка, 2010.-32с.
  31.  Буринський  С.П. Охорона навколишнього середовища / Коваленко О.Ф. -К.: Знаня,1999.-18с.

ВІДГУК

на дипломну бакалаврську роботу  студента 4-го курсу Житомирського державного технологічного університету денної форми навчання за напрямом підготовки 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Мельничук Ліди Михайлівни

На тему: “Оцінка впливу каменеобробного підприємства на стан довкілля на прикладі ТОВ «Укр-Інтер-Граніт

Дипломна робота присвячена актуальній темі забруденення довкілля промисловим підприємством. Метою даної роботи  була екологічна оцінка діяльності ТОВ «Укр-Інтер-Граніт».

Для виконання завдання дипломної роботи студент детально розглянув і охарактеризував фізико-географічні і кліматичні умови  регіону ТОВ. У дипломній роботі зроблено детальний опис виробничого процесу підприємства, його впливу на стан атмосферного повітря та водне середовище та наведений аналіз поводження з відходами. Надано екологічні оцінку діяльності підприємства, охарактерезовані основні напрямки зменшення надходження забруднюючих речовин та подано загальну характеристику екологічної безпеки на підприємтві.

Позитивним у дипломній роботі студентки Мельничук Л.М. є те, що вона не лише вказала основні характеристики існуючої технології, але і виявила її негативні риси. Надано детальний аналіз економічного управління природоко-ристуванням. Робота виконано самостійно.

Дипломна робота студентки Мельничук Л.М. заслуговує на оцінку               

Керівник дипломної роботи,                                                                 Давидова І.В.

Доцент, кандидат сільськогосподарських наук

РЕЦЕНЗІЯ

на дипломну бакалаврську роботу  студента 4-го курсу Житомирського державного технологічного університету денної форми навчання за напрямом «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування»

Мельничук Ліди Михайлівни

На тему: “Оцінка впливу каменеобробного підприємства на стан довкілля на прикладі ТОВ «Укр-Інтер-Граніт

Метою даної роботи  була екологічна оцінка діяльності ТОВ «Укр-Інтер-Граніт», тому дипломна робота присвячена актуальній темі забруденення довкілля промисловим підприємством.

У дипломній роботі зроблено детальний опис виробничго процесу підприємства, його вплив на стан атмосферного повітря та водне середовище та наведений аналіз поводження з відходами. Надано екологічні оцінку діяльності підприємства, охарактерезовані основні напрямки зменшення надходження забруднюючих речовин та подано загальну характеристику екологічної безпеки на підприємтві. Анліз екологічної характеристики проводився на базі звітної та облікової документації  ТОВ «Укр-Інтер-Граніт».

Робота виконана самостійно. Надано детальний аналіз економічного управління природокористуванням. Позитивним у дипломній роботі студентки Мельничук Л.М. є те, що вона не лише представила основні характеристики існуючої технології, але і виявила її негативні наслідки. В цілому дана робота відповідає стандартним вимогам і заслуговує на оцінку               

Рецензент,                                                                                       Скрипніченко С.В.

Доцент кафедри екології,  к. с-г. н

Додаток 1

Матеріали дипломної роботи

п/п

Формат

Назва матеріалів

Кількість

Аркушів

Примітка

Текстова частина

1

А4

Пояснювальна записка

72

Ілюстративний матеріал

2.

А1

Блок схема виробництва продукції ТОВ «Укр-Інтер-Граніт».

1

3.

А1

Основні джерела забруднення атмосферного повітря.

1

4.

А1

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря

1

5.

А1

Мокрий барботажний пиловловлювач

1

6.

А1

Скиди стічних вод у річку Бистріїївку

1

7.

А1

Горизонтальний відстійник

1

8.

А1

Об’єми утворення відходів

1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

77257. Вегетативная НС. Ее отличия от анимальной НС 2.28 MB
  ВНС Центральный отдел Периферический отдел надсегментарные центры: вегетативные нервные волокна ядра гипоталамуса ретикулярная вегетативные ганглии формация мозжечок лимбическая вегетативные сплетения система кора полушарий...
77258. Симпатическая нервная система. Отделы, ядра, узлы, нервы 691.91 KB
  Каждый из этих двух симпатических стволов слагается из ряда нервных узлов первого порядка соединяющихся между собой посредством продольных межузловых ветвей rmi intergnglionres состоящих из нервных волокон. Кроме узлов симпатических стволов gngli trunci sympthici в состав симпатической системы входят указанные выше gngli intermedi. От узлов симпатического ствола или от промежуточных узлов отходят безмиелиновые волокна постганглионарного пути. В его состав входят 1012 узлов более или менее треугольной формы.
77259. Симпатический ствол, его отделы, строение, связи. Чревные нервы 14.65 KB
  Симпатический ствол образуют паравертебральные ганглии и межузловые ветви. От узлов отходят постганглионарные волокна которые следуют либо в состав спинномозгового нерва rmi communicntes grisei либо образуют паравазальные сплетения по ходу сосудов. Периферические ветви от 69 узлов образуют n.
77260. Парасимпатическая нервная система, ее отделы. Ядра, узлы, нервы, содержащие парасимпатические волокна 13.71 KB
  В составе парасимпатической нервной системы выделяют центральный и периферический отделы. Центральный представлен парасимпатическими ядрами III VII IX X пар черепных нервов краниальный отдел и парасимпатическими крестцовыми ядрами. В краниальном отделе различают мезенцефалический отдел содержащий nuclei ccessorii n.
77263. Плечевое сплетение. Нервы его подключичной части 15.59 KB
  Нервы его подключичной части В межлестничном промежутке выше подключичной артерии демонстрируют плечевое сплетение pi. brchilis которое образовано передними ветвями четырех нижних шейных и частично первого грудного спинномозговых нервов. Из этих пучков происходят длинные нервы иннервирующие кожу и мышцы свободного отдела верхней конечности. Из латерального пучка происходят: 1 мышечнокожный нерв п.
77264. Формирование спинномозгового нерва, его ветви, состав волокон. Межреберные нервы 14.99 KB
  СМН он отдает 4 ветви: менингеальную заднюю переднюю и белую соединительную. Передняя и задняя ветви r. При этом менингеальная и задняя ветви имеют сегментарный принцип иннервации передние ветви участвуют в образовании сплетений шейного плечевого поясничного и крестцового.