18090

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 1.2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ Практичне заняття 2 години. Навчальні питання занять: Гарантії прав громадян з охорони праці. Нормування праці і відпочинку. Трудова дисципліна. Література: Законодавство України про охорону праці // Зб...

Украинкский

2013-07-06

70 KB

0 чел.

Тема 1.2.   ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Практичне заняття 2 години.

Навчальні питання занять:

  1.  Гарантії прав громадян з охорони праці.
  2.  Нормування праці і відпочинку.
  3.  Трудова дисципліна.

Література:

  1.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 1. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
  2.  Науково практичний коментар трудового законодавства України (КЗпП).

МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ЛЕКЦІЇ

  1.  ГАРАНТІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН З ОХОРОНи праці

Згідно Закону України “Про охорону праці”, всі громадяни, що працюють на підприємствах України, мають наступні гарантії по охороні їх праці:

А)  При укладанні трудового договору (ст. 5 Закону)

  •  Трудовий договір не може містити положень, які перечать вимогам законодавства з охорони праці.
  •  Роботодавець повинен проінформувати працівників під розписку щодо:
  •  наявності на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів;
  •  можливі наслідки їх впливу на здоров’я працівника;
  •  пільги і компенсації за роботу в таких умовах.
  •  Забороняється пропонувати працівникам роботу, яка протипоказана їм за медичним висновком і за станом їх здоров’я.
  •  До роботи з підвищеною небезпекою допускаються лише ті працівники, які пройшли відповідну психофізіологічну експертизу.
  •  Усі працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Б)  Під час роботи на підприємстві (ст. 6 Закону)

  •  Умови праці повинні бути безпечними у відповідності до вимог чинного законодавства.
  •  При утворені небезпечної виробничої ситуації працівник має право відмовитися від дорученої йому роботи. А якщо простій виробничого процесу відбувається не з вини працівника, то за ним зберігається його середній заробіток.
  •  При невиконанні роботодавцем вимог законодавства про охорону праці, працівник має право розірвати трудовий договір з отриманням вихідної допомоги в розмірі не менше 3-х місячного окладу.
  •  Відповідно до медичного висновку працівник може бути переведений на легшу і менше оплачувану роботу зі щомісячною компенсацією йому частини втраченого заробітку від попередньої роботи.
  •  При вимушеній зупинці підприємства за працівниками зберігається їх місце роботи і безперервний трудовий стаж.

Крім того, законодавством про охорону праці передбачається:

  •  Пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці;
  •  Забезпечення працівників спецодягом, засобами індивідуального захисту та мийними і знешкоджуючими речовинами;
  •     Відшкодування працівникам фізичної та моральної шкоди;
  •  Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

  1.  Нормування праці і відпочинку

Нормування праці – це законодавче встановлення інтенсивності праці і відпочинку, та оплати праці робітників.

Головним органом нормування праці є Міністерство праці і соціальної політики України, яке визначає:

  •  нормування робочого часу;
  •  нормування часу відпочинку;
  •  нормування оплати праці.

2.1.     Нормування робочого часу

Робочий час – це термін, протягом якого працівник зобов’язаний працювати згідно укладеного трудового договору та законодавства про працю.

Згідно ст.50 КЗпП норма тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але підприємства і організації, при укладені колективного договору, можуть встановлювати меншу тривалість робочого часу, ніж це передбачено чинним законодавством.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється (ст. 51 КЗпП):

  •  на шкідливих і важких умовах праці – не більше 36 годин на тиждень;
  •  для неповнолітніх віком 16 і 17 років – 36 годин на тиждень;
  •  для неповнолітніх віком 14 і 15 років – 24 години на тиждень;
  •  для окремих категорій працівників (вчителі, лікарі, та інші) – від 6 до 3 годин на добу (згідно Переліку професій затверджених відповідними міністерствами);
  •  для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – згідно укладеного трудового договору за кошти підприємства.

Скорочення тривалості робочого часу означає, що термін виконання трудових обов’язків зменшується, але оплата праці залишається у повному розмірі тарифної ставки або повного окладу.

За особистою згодою працівника може бути встановлений йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата в таких випадках проводиться пропорційно до відпрацьованого часу, або в залежності від виробітку.

Згідно ст. 52 КЗпП для працівників установлюється 5-ти денний робочий тиждень з двома вихідними. Але для підприємств, де умови технологічного процесу потребують більшого робочого терміну – впроваджується 6-ти денний робочий тиждень з одним вихідним.

Напередодні святкових, неробочих та вихідних днів, а також при роботі в нічну зміну – тривалість робочого часу скорочується  на  одну годину,  як при 5-ти денному, так і при 6-ти денному робочому тижні.

Це положення стосується для всіх працівників, окрім тих категорій, яким і без цього встановлений скорочений робочий час.

Час початку і закінчення щоденної роботи або зміни передбачається правилами розпорядку трудового дня та графіками змінності. Це надає власнику право вимагати від працівника виконання ним своїх трудових обов’язків протягом робочого часу, і дотримання розпорядку трудового дня. Порушення працівником цих обов’язків тягне за ним дисциплінарну відповідальність. Наприклад, запізнення працівника на роботу на 5 хв. не виключає можливості позбавити його премії чи застосувати інше дисциплінарне стягнення, хоч він в той день виконає норму виробітку на 150 %.

2.2.   Нормування часу відпочинку

Згідно чинного законодавства про охорону праці, до часу відпочинку відносяться:

  •  перерва для відпочинку і харчування;
  •  вихідні дні;
  •  святкові і неробочі дні;
  •  щорічні відпустки;
  •  творча відпустка.

Перерва для відпочинку і харчування 

Ст. 66 КЗпП: Перерва для відпочинку і харчування надається не пізніше ніж через 4 години з початку роботи і повинна триватию не більше 2-х годин.

Ця перерва не включається в робочий час, і працівники можуть використовувати її на свій розсуд, навіть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва загальну перерву встановити неможливо, кожному працівнику на протязі робочого часу повинна надаватися особиста перерва для прийняття їжі. Перелік таких робіт та порядок і місце прийняття їжі працівниками встановлюється власником підприємства за погодженням з профспілками.

Вихідні дні

Ст. 67 КЗпП: При 5-ти денному робочому тижні працівникам надається 2-а вихідних дні, а при 6-ти денному робочому тижні – один вихідний день.

У всіх випадках загальним вихідним днем є неділя. А другий вихідний день (при 5-ти денному робочому тижні) визначається любий інший день, який узгоджується профспілками за графіком роботи підприємства, і, як правило, повинен бути підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли вихідний день співпадає зі святковим або неробочим днем, то він переноситься на наступний день після святкового чи неробочого дня (ст. 73 КЗпП).

На постійно діючих підприємствах, роботу яких неможливо зупинити, вихідні дні встановлюються почергово кожній групі працівників згідно графіку, затвердженого власником і за погодженням з профспілками.

На підприємствах, де робота не може бути перервана у зв’язку з обслуговуванням населення у загальний вихідний день (магазини, театри, будинки побуту, тощо), для них вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.

Робота у вихідні дні забороняється. Але, за письмовим наказом керівника підприємства та за погодженням з профспілками, дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників у випадку (ст. 71 КЗпП):

  •  відвернення громадського або стихійного лиха чи аварії, та усунення їх наслідків;
  •  відвернення нещасних випадків або загибелі людей, чи псування державного або громадського майна;
  •  для виконання невідкладних робіт, які раніше не були передбачені, і від яких залежить подальше нормальне функціонування підприємства;
  •  для проведення раптових вантажних робіт з метою запобігання простою транспорту та скупчення вантажів.

При цьому, робота у вихідні або в святкові чи неробочі дні може компенсуватися за угодою сторін, а саме (ст. 72 і 107 КЗпП):

  •  наданням іншого дня відпочинку (ст. 72 КЗпП);
  •  виплатою грошової компенсації у подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП).

Святкові і неробочі дні

Стаття 73 КЗпП встановлює наступні святкові і неробочі дні:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України;

один день (неділю) – Паска (Великдень);

один день (неділю) – Трійця.

При цьому, вихідні дні неділі, що припадають на Паску і на Трійцю, переносяться на наступні після них дні.

За поданням інших релігійних громад, що зареєстровані в Україні, керівник підприємства надає їм протягом року додатково ще до 3-х днів для святкування їх великих свят з послідуючим відпрацюванням за ці дні.

Підприємства і організації можуть встановлювати свої святкові і вихідні дні для відзначення ювілейних дат цих підприємств.

Щорічні відпустки

Громадянам, що працюють на будь яких підприємствах або у фізичних осіб – надаються щорічні відпустки зі збереженням їх місця роботи і заробітної плати (ст. 74 КЗпП). Ці відпустки поділяються на основні і додаткові.

Основна щорічна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік з дня укладання трудового договору. Перша основна щорічна відпустка надається не раніше 6 місяців з початку трудової діяльності працівника на даному підприємстві, а послідуючі основні щорічні відпустки надаються згідно графіку, встановленого трудовим колективом.

Особи віком до 18 років отримують основну щорічну відпустку терміном 31 календарний день у літній період або за їх бажанням поза графіком чергових відпусток.

А деяким категоріям працівників надається основна щорічна відпустка більшої тривалості.

Додаткові щорічні відпустки надаються працівникам:

а) за роботу у важких та шкідливих умовах праці;

б) за особливий характер праці:

  •  з підвищеним нервово-емоційним навантаженням;
  •  в особливих природних та географічних умовах;
  •  в умовах підвищеного ризику;
  •  з ненормованим робочим днем;

в) в інших випадках, передбачених законодавством, а саме:

  •  державним службовцям;
  •  суддям;
  •  атестованим працівникам прокуратури.

Творча відпустка

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників, та в інших випадках, передбачених законодавством. Термін творчої відпустки становить:

  •  для кандидатської дисертації – 3 місяці;
  •  для докторської дисертації – 6 місяців;
  •  для написання підручника – 3 місяці.

Умови, тривалість, та порядок надання і оплати творчих відпусток установлено Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 19 січня 1998 р.

2.3.   Нормування оплати праці

Нормування оплати праці визначається:

– нормою виробітку – це кількість одиниць продукції, яку працівник повинен виготовити за одиницю часу.

– нормою часу – це затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.

– нормою обслуговування – це кількість об’єктів, які працівник має обслужити протягом одиниці робочого часу.

– нормою чисельності – це кількість працівників, необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Згідно цих норм для працівника визначається і оплата його праці.

Оплата праці – це грошовий еквівалент винагороди працівникові за виконану ним роботу. Тобто, його заробітна плата.

Розмір заробітної плати залежить від:

  •  складності та умов виконаної роботи;
  •  професійно-ділових якостей працівника;
  •  результатів його праці;
  •  виду господарської діяльності підприємства.

В основу нарахування будь якої заробітної плати покладена мінімальна заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту і некваліфіковану працю, нижче якої не може бути оплачена будь яка робота. До неї не входять ніякі доплати, надбавки, та різні заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

  •  вартісної величини мінімального споживчого бюджету;
  •  загального рівня середньої заробітної плати;
  •  рівня зайнятості населення;
  •  інших економічних умов країни.

Розмір мінімальної заробітної плати щорічно переглядається при ухвалені річного бюджету країни.

Для остаточного нарахування заробітної плати законодавством установлена тарифна система оплати праці. В основу цієї системи покладена мінімальна заробітна плата, яка перераховується в більшу сторону за допомогою:

  •  тарифної сітки;
  •  тарифної ставки;
  •  схеми посадових окладів;
  •  тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Власник не має права (навіть за погодженням працівника) встановити нижчі оклади, ніж вони зазначені тарифною системою.

Але згідно ст. 91 КЗпП, власник може за свої кошти нараховувати працівникові вищий оклад від тарифної сітки як заохочення та надання працівникам додаткових матеріальних пільг.

  1.  Трудова дисципліна

Трудова дисципліна – це сумлінне виконання працівником своїх трудових обов’язків.

Трудові обов’язки працівника містять:

  •  бездоганне виконання роботи, обумовленої трудовим договором;
  •  дотримання установленого розпорядку дня та робочого часу;
  •  свідоме виконання вимог охорони праці;
  •  бездоганне утримання свого робочого місця і устаткування;
  •  бережливе відношення до майна підприємства;
  •  лагідне поводження з іншими працівниками, не заважаючи їм у виконанні своїх трудових обов’язків.

Трудова дисципліна забезпечується (ст.140 КЗпП):

  •  створенням необхідних умов праці;
  •  свідомим ставленням трудового колективу до роботи;
  •  методами переконання, виховання, та заохочення працівників;
  •  дисциплінарним впливом на порушників трудової дисципліни.

Створення необхідних умов праці

Згідно ст.141 КЗпП роботодавець зобов’язаний:

  •  організувати трудовий процес згідно вимог охорони праці;
  •  створити умови для зростання продуктивності праці;
  •  неухильно дотримуватися законодавства про працю;
  •  уважно ставитися до потреб і запитів працівників;
  •  постійно поліпшувати умови праці і побуту.

Свідоме ставлення трудового колективу до роботи

Свідомість працівників до трудової дисципліни визначається:

  •  виконанням ними трудового розпорядку дня;
  •  дотримань вимог галузевих дисциплінарних статутів.

Розпорядок дня установлюється власником підприємства згідно типових правил, введених чинним законодавством, та за узгодженням з профспілками і трудовим колективом (ст.142 КЗпП).

Дисциплінарні статути введені в деяких галузях народного господарства, наприклад:

  •  Дисциплінарний статут прокуратури України;
  •  Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту;
  •  Статут про дисципліну працівників зв’язку, та інші.

Крім того, державні службовці, у доповнення до норм КЗпП, несуть дисциплінарну відповідальність і отримують заохочення відповідно до вимог Закону України “Про державну службу"

Методи переконання, виховання, та заохочення працівників

Даний метод дотримання трудової дисципліни передбачає:

а) заохочення працівників за їх успіхи в роботі у вигляді:

  •  подяка;
  •  грамота;
  •  преміювання;
  •  нагородження нагрудним знаком “Почесний працівник”;
  •  цінний подарунок;

б) надання переваг і пільг сумлінним працівникам:

  •  в соціальному і житлово-комунальному обслуговуванні;
  •  позачергові путівки до санаторіїв та будинків відпочинку;
  •  поліпшення житлових умов;
  •  просування по службі, тощо.

в) Державні нагороди від Президента України:

  •  присвоєння звання “Герой України” з врученням ордена “Золота Зірка” та ордена Держави;
  •  вручення ордену князя Ярослава Мудрого I, II, III, IV та V ступенів;
  •  вручення ордену “За заслуги” І, ІІ та ІІІ ступенів.

Заохочення оголошується наказом в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників.

Дисциплінарний вплив та стягнення за порушення трудової дисципліни

Згідно ст. 147 КЗпП до працівників можуть застосовуватися  стягнення:

  •  догана;
  •  звільнення з роботи.

А галузеві статути і положення про дисципліну передбачають:

  •  попередження про неповну службову відповідність;
  •  затримка у присвоєнні чергового звання;
  •  пониження у званні або в посаді:
  •  переведення на нижче оплачувану роботу (до 3-х місяців);
  •  позбавлення нагрудного знаку “Почесний працівник”.

Згідно зі ст. 150 КЗпП працівник може в 3-х місячний термін оскаржити накладене на нього стягнення. Для цього він має право (ст. 221 і 225 КЗпП):

  •  звернутися з заявою до комісії по трудовим спорам;
  •  подати позов до районного або міського суду.

Дисциплінарне стягнення діє на протязі 1 року, після чого воно автоматично втрачає свою чинність. А якщо працівник сумлінно виконує свої обов’язки, то стягнення може бути зняте раніше однорічного терміну.

За термін дії стягнення працівник позбавляється від отримання будь яких видів заохочення (премії, путівки, поліпшення житлових умов, тощо).

Інші заходи впливу на правопорушників трудової дисципліни

Замість накладання дисциплінарного стягнення власник має право передати правопорушника на розгляд його вчинку трудовим колективом або товариським судом.

Ці органи мають право накласти на правопорушника:

а) громадське стягнення:

  •  товариське зауваження;
  •  громадську догану;

б) громадський вплив у вигляді клопотання перед власником щодо:

  •  притягнення правопорушника до дисциплінарної або матеріальної відповідальності;
  •  позбавлення порушника премій та винагород.

Крім того, товариський суд ще має право:

  •  зобов’язати порушника публічно вибачитися перед потерпілим або перед колективом;
  •  клопотати перед власником щодо звільнення порушника з роботи.

Завдання на самопідготовку

  1.  Гарантії прав громадян на охорону праці.
  2.  Нормування робочого часу.
  3.  Нормування часу відпочинку.
  4.  Нормування оплати праці.
  5.  Трудова дисципліна та чим вона забезпечується.
  6.  Методи заохочення та переконання працівників.
  7.  Дисциплінарний вплив на правопорушників трудової дисципліни.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21506. Структурно-функциональные связи легких, воздухоносных путей и паренхимы легких 226 KB
  Структурнофункциональные связи легких воздухоносных путей и паренхимы легких 1.1 Структура воздухоносных путей паренхимы легких Механика дыхания Распределение вентиляции 2. Легочное кровообращение и его отношение к вентиляции Легочное кровообращение Вентиляционноперфузионные отношения Обмен газов и их транспорт Обмен газов в легких Транспорт газов к периферическим тканям и в обратном направлении Регуляция дыхания Основная функция легких обмен газов: поглощение кислорода из окружающей среды удаление из организма двуокиси кислорода....
21507. РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ ВЗРОСЛЫХ 366 KB
  Этиология РДСВ.Petti описал РДСВ ARDSкак синдром острой дыхательной недостаточности характеризуемой некардиогенным отеком легких с тяжелой гипоксемией вызываемой интрапульмональным шунтированием справа налево с вторичным ателектазированием и заполнением воздушного пространства отечной жидкостью. О распостранености РДСВ дают представления следующие данные: в США частота распостранения РДСВ составляет 06 1000при этом летальность на 150000 случаев РДСВ приблизительно равна 5060 в то же время WebsterCohen и...
21508. Деполяризующий и недеполяризующий блок 41 KB
  Механизм действия Деполяризующие миорелаксанты по структуре напоминающие ацетилхолин взаимодействуют с нхолинорецепторами и вызывают потенциал действия мышечной клетки. Однако в отличие от ацетилхолина деполяризующие миорелаксанты не гидролизуются ацетилхолинэстеразой и их концентрация в синаптической щели достаточно долго не снижается что вызывает длительную деполяризацию конечной пластинки. Деполяризующие и недеполяризующие миорелаксанты Деполяризующие миорелаксанты Недеполяризующие миорелаксанты Короткого действия Длительного...
21509. МИОРЕЛАКСАНТЫ, ИХ ПРИМЕНЕНИЕ В АНЕСТЕЗИОЛОГИИ И РЕАНИМАТОЛОГИИ 186 KB
  Классификация миорелаксантов по химической структуре Дериваты изохинолина Дериваты стероидов Другие препараты Атракурий Доксакурий Метокурий Мивакурий Тубокурарин Панкуроний Пипекуроний Рокуроний Векуроний Галламин Сукцинилхолин По механизму действия миорелаксанты подразделяют на 2 класса: деполяризующие и недеполяризующие. Таблица 2 Классификация миорелаксантов по механизму и длительности действия Деполяризующие Недеполяризующие Короткого действия сукцинилхолин дитилин декаметоний мивакурий мивакрон Средней продолжительности атракурий...
21510. НОВЫЕ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА И МЕТОДЫ ПРИ ОКАЗАНИИ АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ 117 KB
  ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ КЛИНИЧЕСКОГО ПРИМЕНЕНИЯ КЛОФЕЛИНА В АНЕСТЕЗИОЛОГИИ Клофелин клонидин синтезирован в 1962 г. Фармакологические эффекты клофелина: как агонист постсинаптических Ф2АР в ЦНС вызывает гипотензию брадикардию аналгезию седативный эффект способствует высвобождению гормонов роста. Периферическое действие клофелина проявляется в усилнии сокращений гладких мышц агрегации тромбоцитов липолизу угнетению секреции ринина и инсулина. При приеме внутрь абсорбция клофелина составляет практически 100.
21511. ОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ САНИТАРНО - ГИГИЕНИЧЕСКИХ И ПРОТИВОЭПИДЕМИЧЕСКИХ МЕРОПРИЯТИЙ 134 KB
  €œОСНОВЫ ОРГАНИЗАЦИИ САНИТАРНО ГИГИЕНИЧЕСКИХ И ПРОТИВОЭПИДЕМИЧЕСКИХ МЕРОПРИЯТИЙ€ САНИТАРНОГИГИЕНИЧЕСКИЕ МЕРОПРИЯТИЯ. Санитарногигиенические мероприятия проводятся с целью сохранения боеспособности и укрепления здоровья личного состава путем строгого выполнения установленных гигиенических норм и правил при организации размещения питания водоснабжения баннопрачечного обслуживания обеспечении безопасных условий труда военнослужащих и захоронении погибших в бою умерших а также путем соблюдения правил личной и...
21512. Мероприятия медицинской службы по защите личного состава войск, частей и подразделений медицинской службы от оружия массового поражения 202.5 KB
  €œМероприятия медицинской службы по защите личного состава войск частей и подразделений медицинской службы от оружия массового поражения€ 1.МЕРОПРИЯТИЯ МЕДИЦИНСКОЙ СЛУЖБЫ ПО ЗАЩИТЕ ЛИЧНОГО СОСТАВА ВОЙСК ОТ ОРУЖИЯ МАССОВОГО ПОРАЖЕНИЯ Мероприятия медицинской службы по защите войск от оружия массового поражения являясь с одной стороны частью общего комплекса защиты войск схема 61 а с другой стороны частью медицинского обеспечения войск схема 62 проводится с целью предупреждения или максимального ослабления воздействия...
21513. МЕДИЦИНСКАЯ РАЗВЕДКА 79 KB
  ПОНЯТИЕ О МЕДИЦИНСКОЙ РАЗВЕДКЕ ЕЁ ВИДЫ И ЗАДАЧИ. Медицинская разведка представляет собой совокупность мероприятий проводимых медицинской службой по добыванию разведывательных сведений о природных социальноэкономических условиях территории боевых действий передвижения размещения войск и о противнике необходимых для успешного медицинского обеспечения. При ведении медицинской разведки сбор данных о природных и социальноэкономических условиях территории противнике и его медицинской службе осуществляется различными путями и способами....
21514. Основы организации обеспечения медицинским имуществом частей и соединений 100.5 KB
  Основные задачи медицинского снабжения войск: 1. Накопление запасов медицинского имущества и содержание их в постоянной готовности к выдаче и использованию по предназначению. Создание и поддержание условий обеспечивающих быстрый перевод сил и средств медицинского снабжения с мирного положения на военное. Формы и методы организации снабжения медицинским имуществом находятся в прямой зависимости от принятых в настоящее время общих принципов тылового и медицинского обеспечения ВС а также от экономических возможностей страны уровня развития...