18091

ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК, НЕПОВНОЛІТНІХ, ТА ІНВАЛІДІВ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 1.3 ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ІНВАЛІДІВ Лекція 2 години Навчальні питання лекції: Охорона праці жінок. Охорона праці неповнолітніх. Охорона праці інвалідів.. Література: Законодавство України про охорону праці // Збірни

Украинкский

2013-07-06

72.5 KB

52 чел.

Тема 1.3   ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК, НЕПОВНОЛІТНІХ, ТА ІНВАЛІДІВ

Лекція 2 години

Навчальні питання лекції:

  1.  Охорона праці жінок.
  2.  Охорона праці неповнолітніх.
  3.  Охорона праці інвалідів..

Література:

  1.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 1. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
  2.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 3. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
  3.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 4. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.

МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ЛЕКЦІЇ

Вступ

Статті 10, 11 і 12 Закону України “Про охорону праці” передбачають захист охорони праці жінок неповнолітніх та інвалідів.

Порядок трудової діяльності цих категорій громадян визначається відповідними Положеннями, а саме:

“Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок” – наказ Міністерства охорони здоров’я від 29 грудня 1993 р. № 256 (зареєстроване в Мін’юсті України за №51/260 від 30 березня 1993 р.).

“Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх” – наказ Мін.Охорон.Здоров’я від 31.03.94р. №46 (зареєстроване в Мін’юсті за № 176/385 від 28 липня 1994 р.)

“Положення про робоче  місце інвалідів, та про порядок їх працевлаштування” (постанова Кабміну України від 3.05.95р №314).

Саме ці законодавчі акти визначають порядок застосування праці жінок, неповнолітніх, та інвалідів у виробничій діяльності суспільства.

1.    Охорона праці жінок

Згідно ст.10 Закону України “Про охорону праці” та ст.174 КЗпП забороняється застосування праці жінок:

  •  на роботах із шкідливими і важкими умовами праці;
  •  на підземних роботах (крім нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню);
  •  на роботах, пов’язаних з підійманням та переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок затверджений наказом Міністра охорони здоров’я від 29 грудня 1993 р. №256.

Даний перелік складається з 2-х розділів:

  •   І розділ – містить перелік робіт, на яких забороняється праця жінок з часу введення даного переліку (з 29 грудня 1993 р.);
  •  ІІ розділ – містить перелік робіт, на яких допускається праця жінок до особливої заборони (до створення необхідних на це економічних і технічних умов).

При забороні таким чином праці жінок та звільнені їх з даних робот, їм забезпечується:

  •  збереження безперервного трудового стажу (до працевлаштування на іншу роботу на  протязі 6 місяців);
  •  збереження середнього заробітку від попередньої роботи на час перенавчання або перекваліфікації (але не більше ніж 6 місяців);
  •  збереження права користування відомчим житлом та дитячими дошкільними закладами за місцем попередньої роботи.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками установлені  наказом  Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. за № 241, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 р. за № 194.

Згідно з положеннями даних законодавчих актів жінкам дозволяється:

  •  Періодичне підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – до 10 кг.
  •  Постійне підіймання і переміщення вантажів протягом робочої зміни – до 7 кг.
  •  Сумарна вага вантажу, що переміщується жінкою протягом кожної години робочої зміни не повинна перевищувати:
  •  з робочої поверхні – 350 кг, (робочий рівень конвеєра, стола, верстата згідно з ГОСТом 12.2.032-78 та 12.2.033-78).
  •  з підлоги – 175 кг.

При цьому, у вагу вантажу, що переміщується жінками, включається вага тари і упаковки, а при переміщенні вантажу на візках – то докладне до нього зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

Особлива увага надається охороні праці вагітних жінок та жінок, які мають неповнолітніх дітей. Для них вводиться

  •  максимально сприятливий режим праці і відпочинку;
  •  обмеження праці в нічний час;
  •  перевід жінки під час вагітності на більш легку роботу;
  •  заборона притягнення вагітних жінок до нічних і надурочних робіт, та робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження;
  •  надаються оплачувані відпустки по вагітності і при пологах:
  •  70 днів – до пологів;
  •  56 днів – після пологів, (або 70 днів – при ускладненні пологів чи народжені 2-х і більше дітей).
  •  надаються перерви для годування дітей віком до 1, 5 року (на 30 хв);
  •  надання вагітним жінкам та жінкам з дітьми до 14 років путівок до санаторію або будинку відпочинку з матеріальною допомогою;
  •  надання жінкам, що мають дітей до 15-ти річного віку, додаткової відпустки протягом 5 днів на рік.

На підприємствах, де переважно працюють жінки, організовуються дитячі ясла і дитячі садки, а також кімнати для годування грудних дітей і кімнати особливої гігієни жінки.

Важливим значенням в охороні праці жінок є заборона у відмові їм в прийомі на роботу або у звільнені їх з роботи по мотивам, пов’язаним з вагітністю, годуванням дитини, та за інших подібних причин.

2.    Охорона праці неповнолітніх

Законодавство України, враховуючи фізіологічні та інші особливості неповнолітніх, проявляє турботу щодо їх здоров’я і життєдіяльності.

Це закріплено в ст. 43 Конституції України, в ст. 11  Закону України “Про охорону праці”, та в ст. 187 КЗпП.

Ст.11 Закону України “Про охорону праці” та ст.188 КЗпП встановлюють наступні вікові нормативи щодо працевлаштування неповнолітніх:

  1.  Повноцінний трудовий вік неповнолітніх розпочинається з 16 років.
  2.  Як виняток, і за письмовим погодженням одного з батьків, на постійну роботу може бути прийнятий неповнолітній і у віці 15 років.
  3.  Дозволяється приймати на тимчасову роботу учнів загальноосвітніх шкіл та інших спеціальних навчальних закладів віком з 14 років у вільний від навчання час та за письмовим погодженням одного з батьків (з метою підготовки їх до виробничої діяльності).

При цьому забороняється :

  •  застосовувати на тяжких, шкідливих і на підземних роботах осіб, що не досягли 18-ти річного віку;
  •  притягувати неповнолітніх до нічних і надурочних робіт та до робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП).
  •  залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Придільні норми підйому і переміщення важких предметів неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 рю № 59, і становлять:

Граничні норми підіймання ваги

Календарний вік, (років)

Придільні норми ваги (кг)

Короткочасна робота

(1-2 рази на годину)

Постійна робота

(більше 2-х раз на годину)

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2,5

15

12

6

8,4

4,2

16

14

7

11,2

5,6

17

16

8

12,6

6,3

Сумарна вага вантажу за зміну

Календарний вік, (років)

Придільні норми ваги (кг/годину)

З робочої поверхні

З рівня підлоги

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

10

5

15

48

12

24

6

16

160

40

80

20

17

272

72

130

32

 “Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх” затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.94 р. № 46  і зареєстрований у Мін’юсті України 28.07.94 р. за № 176/385.

Даний Перелік передбачає усі важкі і шкідливі професії усіх галузей народного господарства України, на яких недопустиме застосування праці неповнолітніх (до 18 років). При цьому дозволяється навчати неповнолітніх у навчальних закладах цих професій, якщо вони по закінчені навчання досягнуть 18-річного віку.

Прийом на будь-яку роботу осіб, що не досягли 18-ти річного віку, здійснюється лише після  попереднього  медичного  огляду. А  в подальшому до досягнення ними 21 року проводиться щорічний обов’язковий медичний огляд (ст. 191 КЗпП).

Для  неповнолітніх  віком від 16 до 18 років установлюється скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 14-ти і 15-ти річних – 24-годин на тиждень.

Норми виробітку для неповнолітніх пропорційно зменшуються пропорційно до їх скороченого робочого часу, а їх заробітна платня становить (ст. 193 і 194 КЗпП):

  •  для постійних працівників віком до 18 років – повна ставка цієї професії за повний робочий день (при їх скороченому робочому часу);
  •  для учнів за їх працю у вільний від навчання час – відповідно відпрацьованому часу або їх виробітку.

Щорічні відпустки для неповнолітніх представляються у літній період або за їх бажанням в любу другу пору року терміном на один календарний місяць (ст. 195 КЗпП).

Звільнення неповнолітніх з роботи без їх бажання і за ініціативою власника підприємства допускається лише з погодження районної чи міської комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).

При цьому, звільнені неповнолітні працівники повинні бути в подальшому працевлаштовані у випадках:

  •  ліквідації, реорганізації чи банкрутства підприємства;
  •  при невідповідності неповнолітнього працівника даній професії;
  •  при поновлені на роботу працівника, якого заміщав даний неповнолітній працівник.

3.    Організація робочих місць для інвалідів

Ст.12 Закону України “Про охорону праці” та ст.172 КЗпП наголошує:

  1.  Якщо працівник отримав інвалідність внаслідок нещасного випадку на підприємстві, то власник повинен працевлаштування його. Для цього він за кошти підприємства організовує навчання та перекваліфікацію інваліда, та створює йому робоче місце згідно програми  реабілітації даного інваліда.
  2.  Якщо працівник під час перебування у трудових відносинах з підприємством став інвалідом внаслідок побутової травми, то він згідно рекомендацій МСЕК, лише переводиться на легшу роботу на данім підприємстві.

Навчання та перекваліфікація інваліда здійснюється по рекомендації МСЕК за індивідуальною програмою його реабілітації.

При цьому, якщо з дня установлення інвалідності пройшло не більше одного року, то за інвалідом на час навчання і перекваліфікації (окрім пенсії по інвалідності) зберігається ще й середній заробіток з попереднього місця роботи (ст. 25 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні).

Робоче місце інваліда створюється відповідно до “Положення про робоче  місце інваліда і про порядок їх працевлаштування” (постанова Кабміну України від 3 травня 1995 р № 314)

Дане положення визначає:

Робоче місце інваліда – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві будь-якої форми власності і виду діяльності, де створені необхідні умови для праці інваліда.

Робочим місцем інваліда може бути:

  •  звичайне робоче місце, якщо воно відповідає фізичним можливостям інваліда, і може бути використано для його працевлаштування;
  •  спеціалізоване робоче місце інваліда – яке обладнане спеціальним оснащенням для зручності роботи інваліда в залежності від його анатомічних дефектів.

При створені спеціалізованого робочого місця інваліда враховуються рекомендації МСЕК та професійні знання і навички інваліда.

Це робоче місце може бути створене як на виробництві, так і вдома.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно:

  •  відповідає встановленим вимогам робочого місця інваліда;
  •  атестоване спеціальною комісією (за участю представників  МСЕК,  Держнаглядохоронпраці, та громадських організацій інвалідів);
  •  введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Такі робочі місця інвалідів створюються на всіх підприємствах незалежно від їх форм власності і виду діяльності.

Нормативна кількість робочих місць для інвалідів встановлюється Фондом соціального захисту інвалідів з розрахунку не менше 4% від загальної чисельності всіх робітників підприємства будь якої форми власності і виду діяльності. Підприємства, що мають загальну чисельність до 15 працівників, звільняються від обов’язків створення робочих місць для інвалідів.

Таким чином:

  •  якщо на підприємстві працює 15 – 25 працівників, то на ньому створюється лише 1 робоче місце для інваліда;
  •  якщо на підприємстві працює більше ніж 25 працівників – то на ньому створюється 4% робочих місць інвалідів від всієї чисельності працівників (ст. 19 Закону “Про основи соціального захисту інвалідів).

Якщо на підприємстві буде створено менша кількість таких робочих місць, то це підприємство повинно щорічно відраховувати до Фонду соціального захисту інвалідів кошти у розмірі середньомісячної зарплати даного підприємства. Ці кошти призначаються для працевлаштування інвалідів.

У працевлаштуванні інвалідів приймають участь:

  •  органи соціального захисту населення;
  •  державна служба зайнятості;
  •  місцеві Ради народних депутатів;
  •  громадські організації інвалідів.

Органи соціального захисту населення:

  •  реєструють інвалідів, які звернулися до них з бажанням працювати;
  •  подають заявку у місцеву Раду народних депутатів на необхідну  кількість робочих місць інвалідів;
  •  надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати по конкретним професіям;
  •  замовляють у державній службі зайнятості місця для професійного навчання інвалідів;

Державна служба зайнятості населення:

  •  веде облік інвалідів та створених для них робочих місць;
  •  сприяє працевлаштуванню інвалідів по рекомендаціям МСЕК;
  •  надає консультації інвалідам з питань їх працевлаштування;
  •  направляє на професійне навчання непрацюючих інвалідів;
  •  надає органам соціального захисту населення інформацію, щодо працевлаштування інвалідів.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів:

  •  призначає підприємствам нормативну кількість робочих місць для інвалідів та контролює їх реалізацію;
  •  повідомляє державну службу зайнятості населення і місцеві органи соціального захисту про наявність робочих місць інвалідів;
  •  розглядає пропозиції підприємств щодо створення додаткових понад планових робочих місць інвалідів;
  •  надає фінансову допомогу підприємствам по створенню додаткових робочих місць для інвалідів.

Підприємства:

  •  визначають види виробництв, цехи та ділянки, де доцільно використовувати працю інвалідів;
  •  створюють за власні кошти робочі місця для інвалідів (у межах зазначеного їм нормативу);
  •  розробляють інструкції про робоче місце інваліда;
  •  створюють для інвалідів умови праці з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації;
  •  забезпечують для них соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
  •  при необхідності запроваджують посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухонімими працівниками;
  •  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця для інвалідів;
  •  щорічно до 1 березня повідомляють місцеві відділення Фонду соціального захисту інвалідів про чисельність працюючих у них інвалідів, та про їх середньорічну заробітну плату;

Згідно положень ст. 12 Закону України “Про охорону праці”, власник у відповідності до медичних рекомендацій зобов’язаний:

  •  організувати навчання і перекваліфікацію інвалідів,
  •  встановити за проханням інвалідів неповний робочий день або неповний робочий тиждень;
  •  вжити додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
  •  надати інвалідам пільгові умови праці.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

Інваліди, які не мають змоги працювати на підприємствах, можуть займатися надомною формою праці відповідно до рекомендацій МСЕК та наявності у них відповідних на те побутових умов.

Для виконання роботи вдома підприємство забезпечує інвалідів основною і допоміжною сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментом, та всім необхідним для виконання поставленої роботи.

Місячні завдання таким інвалідам повинні мати індивідуальних характер, і повинні коригуватися підприємством з урахуванням результатів їх праці.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63643. УПРАВЛIННЯ IНВЕСТИЦIЯМИ 304.68 KB
  Економічна сутність інвестицій та їх класифікація Ефективне управління інвестиціями обумовлює необхідність: зясування сутності інвестицій та можливості їх реалізації в різних формах; розробки і реалізації інвестиційної стратегії як головної мети інвестиційної діяльності...
63644. СОВРЕМЕННАЯ ЗАПАДНАЯ ФИЛОСОФИЯ 241.5 KB
  Далее вспомним Юма утверждавшего что действительность для человека поток его ощущений; кантовскую критику разума по которой мы видим не то что есть а только то что можем видеть в силу своего устройства; странное положение Фихте весь мир это Я преломляющее реальность...
63645. Русская философия. Конец ХVIII – начало ХIХ веков 165 KB
  Одна из основных проблем его философии концепция бытия и человека в нем. Таким образом Чаадаев по существу утверждает иррациональность бытия человека. К философии истории тесно примыкает концепция человека. Однако раздвоенность природы человека обусловила трагизм его положения.
63646. Evolution of views on the role of state in the market economy 144.5 KB
  Became a base for development of now industrialized countries, played a key role in mixed economy formation. Appeared in the wake of Great Depression in the USA. State should actively interfere in the economy because free market does not posses mechanisms to help the economy struggle out from crisis.
63647. Теоретические проблемы периодизации развития Российского государства 82.1 KB
  С момента своего возникновения и до конца XIX века ведущую роль в системе политической власти играл класс феодалов основной собственник земли с постепенно закрепленными на ней крестьянами. Этот период делят на следующие этапы: а Раннефеодальное государство с VIII до середины XV века.
63649. УПРАВЛİННЯ ФİНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ 420.02 KB
  Ризики у фінансово-господарській діяльності субєктів господарювання Ефективне забезпечення моделі управління фінансовими ризиками передбачає зокрема вирішення таких проблемних питань: аналіз умов виникнення і формування комерційних ризиків...