18095

ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 2.2 ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ Практичне заняття 2 години Навчальні питання занять: Основні поняття гігієни праці і виробничої санітарії. Класифікація умов праці. Пільги і компенсації за шкідливі і важкі умови праці. Література: ...

Украинкский

2013-07-06

56.5 KB

62 чел.

Тема 2.2  ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Практичне заняття 2 години

Навчальні питання занять:

  1.  Основні поняття гігієни праці і виробничої санітарії.
  2.  Класифікація умов праці.
  3.  Пільги і компенсації за шкідливі і важкі умови праці.

Література:

  1.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 1. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
  2.  М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2003. – 408с.

МЕТОДИЧНИЙ   МАТЕРІАЛ   ЛЕКЦІЇ

  1.  Основні ПОНЯТТЯ ГІГІЄНИ ПРАЦІ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Гігієна праці та виробнича санітарія – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на:

  •  оздоровлення умов праці,
  •  усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,
  •  попередження нещасних випадків та професійних захворювань.

Умови праці – це сукупність виробничих факторів, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності.

Небезпечний виробничий фактор – це негативні умови праці, які призводить до травмування працівника, або до іншого раптового погіршання його здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – це негативні умови праці, що призводять до поступового захворювання працівника, та заниження його працездатності.

Нещасний випадок на підприємстві – це раптова дія на працівника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним трудових обов’язків.

Професійне захворювання – це патологічна зміна стану здоров’я  працівника пов’язана з постійним впливом на нього шкідливих виробничих факторів, або з надмірним його трудовим перевантаженням.

Виробничо-обумовлені захворювання – це звичайні захворювання, які частіше виникають у працівників з тяжкими і шкідливими умовами праці, і у яких від цього гірше проходить процес видужування.

За природою дії небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні, та психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74).

Фізичні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  рух автомашин і різноманітних механізмів;
  •  рухомі частини виробничого обладнання;
  •  підвищення запиленості і загазованості виробничого середовища;
  •  підвищення рівня шуму, вібрації, та різного роду випромінювань;
  •  підвищення напруги електричного та магнітного поля;
  •  недостатня освітленість робочої зони, і таке інше.

Хімічні небезпечні і шкідливі фактори – це хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:

  •  загально токсичні;
  •  подразнюючі;
  •  сенсибілізуючі (що занижують чутливість);
  •  канцерогенні (що викликають виразкові хвороби [рак]);
  •  мутагенні (що змінюють клітинну структуру [мутація]);
  •  що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);
  •  продукти їх життєдіяльності;
  •  макроорганізми (рослини, комахи, тварини).

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  фізична втома працівника (статична і динамічна);
  •  нервово-психічне (розумове) перевантаження організму;
  •  монотонність праці;
  •  емоціональні спалахи працівника.

  1.    КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

Для оцінки умов праці законодавством України розроблена  “Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливих і небезпечних виробничих факторів та тяжкості і напруженості трудового процесу”. (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. №528).

Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праціпри яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й утворюються посилання для підтримки високого рівня їх працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – коли рівні шкідливих і небезпечних факторів не перевищують гігієнічних нормативів, а працездатність працівника відновлюється за термін необхідного відпочинку без негативного впливу на стан його здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці – коли шкідливі фактори перевищують гігієнічні норми, та негативно впливають на організм працівника.

3-й клас умов праці поділяється ще на 4 ступені шкідливості:

І ступінь (3.1) – коли працездатність працівника не в повній мірі відновлюється за термін відпочинку до наступної зміни, що збільшує ризик погіршення його здоров’я.

ІІ ступінь (3.2) – коли шкідливі фактори на протязі перших 10 років їх дії призводять до виробничо-обумовлених захворювань працівника без втрати його професійної працездатності.

 ІІІ ступінь (3.3) – коли шкідливі фактори призводять до професійних захворювань з втратою фахової працездатності працівника в період активної його трудової діяльності.

ІV ступінь (3.4) – коли шкідливі фактори призводять до тяжких форм професійного захворювання з повною втратою будь якої трудової діяльності працівника.  

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – коли на протязі однієї зміни рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів становлять надмірну загрозу для життя і здоров’я працівника (ризик тяжких захворювань, отруєнь, каліцтва, або смерті).

Оцінка умов праці базується на диференційному аналізу усіх виробничих факторів, які мають місце у даній робочій зоні. До таких виробничих факторів відносяться:

  •  мікроклімат виробничого середовища;
  •  важкість і напруженість праці;
  •  вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;
  •  ступінь освітленості робочого місця;
  •  рівень шуму і промислової вібрації;
  •  інфразвук та ультразвук;
  •  іонізуюче та електромагнітне випромінювання;
  •  аероіонізація;
  •  дія біологічних чинників.

Для усіх цих факторів “Санітарні норми і правила” містять таблиці гігієнічної класифікації умов праці, які мають форму:

Виробничий фактор

Клас умов праці

1 клас

оптимальний

2 клас

допустимий

3 клас (шкідливий)

4 клас

небезпечн

3.1

3.2

3.3

3.4

  1.  Мікроклімат.
  2.  Шум.
  3.  Вібрація.
  4.  Освітленість

і так далі.

  1.   Пільги та компенсації за шкідливі і важкі умови праці

Ст. 7 Закону України “Про охорону праці” передбачає наступні пільги і компенсації деяким категоріям працівників за шкідливі та важкі умови праці:

  •  видача молока та лікувально-профілактичного харчування;
  •  забезпечення газованою солоною водою;
  •  перерви у роботі для обігрівання і відпочинку;
  •  скорочення робочого часу;
  •  щорічні додаткові відпустки;
  •  підвищена оплата праці;
  •  пільгові пенсії.

Видача молока здійснюється на основі “Переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендовано вживати молоко або інші молочні продукти” (наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 4 листопаду 1987 р. № 4430);

Молоко видається по 0,5 л за зміну у лише у робочі дні.

Забороняється видавати молоко за декілька змін наперед або за попередні дні, чи заміняти його іншими не молочними продуктами, або компенсувати грошима.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам згідно “Переліку виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці” (Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 р № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування готується згідно спеціальних “Раціонів лікувально-профілактичного харчування і вітамінних продуктів”, а видається згідно “Правил видачі лікувально-профілактичного харчування”.

Працівникам, що отримують лікувально-профілактичне харчування, молоко за шкідливі умови праці не надається.

забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємства, і здійснюється за його рахунок.

Основою для цього є Постанова Секретаріату ВЦРПС “Про забезпечення робітників гарячих цехів газованою солоною водою” (від 11 червня 1934 р).

В цій постанові приводиться перелік гарячих цехів:

  •  домені, мартенівські, прокатні, випалювальні, та інші цехи металургійної промисловості;
  •  гути скляних заводів;
  •  горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів;
  •  котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.

Ця постанова є обов’язковою, але не вичерпною.

Всі виробництва і цехи, де працівники мають право на отримання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником.

Норма забезпечення газованою солоною водою становить 4–5 л на особу. Але це не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення прісною водою на загальних підставах.

Перерви для обігрівання і відпочинку надаються:

  •  працівникам, що працюють при низьких температурах;
  •  вантажникам;
  •  та деяким іншим категоріям працівників.

Ці перерви зараховуються в робочий час, і для їх проведення обладнується спеціальне місце.

Кількість і тривалість цих перерв визначає власник за погодженням з профспілками.

Нормативними актами надання перерв є:

  •  для обігрівання – п.2 постанови Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р;
  •  для відпочинку – п.23 Правил умов праці вантажників (затверджених Наркомпрацею СРСР 20 вересня 1931 р).

Скорочення тривалості робочого часу – це менший термін роботи при повній тарифній ставці її оплати (ст. 51 КЗпП).

Скорочений термін робочого часу встановлюється:

  •  для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  •  для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень;
  •  для працівників зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;
  •  для деяких категорій працівників (вчителів, лікарів, та інших) – згідно чинного законодавства від 6 до 3 годин на день;
  •  для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – за домовленістю з власником та за його кошти.

Щорічні додаткові відпустки (ст.76 КЗпП) надаються працівникам, що працюють:

  •  зі шкідливими і важкими умовами праці;
  •  з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;
  •  в особливих природних та геологічних умовах;
  •  в умовах підвищеного ризику;
  •  з ненормованим робочим днем;
  •  в інших випадках, передбачених законодавством.

Підвищена оплата праці (ст. 100 КЗпП) встановлюється за роботу:

  •  зі шкідливими і важкими умовами праці;
  •  в особливих природних та геологічних умовах;
  •  в умовах підвищеного ризику.

Перелік цих робіт та розмір їх оплати визначається чинним законодавством.

Пільгові пенсії – заниження пенсійного віку на 5–10 років працівникам, які певний час відпрацювали:

  •  на підземних роботах;
  •  на роботі зі шкідливими і особливо важкими умовами праці;
  •  на території радіаційного забруднення (Чорнобильці);
  •  в умовах підвищеного ризику;
  •  в інших випадках, при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження (вихователі дитячих садків, вчителі, медичні робітники)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23302. Історія української культури 22.5 KB
  Українська наука та національна культура. Народна культура та її матеріальні і духовні складові та їх елементи. Культура і побут населення України 1. розвитку і представлений кількома історикогеографічними регіонами: Полісся та Волинь Волинська Рівненська Житомирська Чернігівська частина Київської та Сумської областей Карпати Львівська ІваноФранківська Закарпатська Чернівецька області Поділля Хмельницька Рівненська частина Житомирської областей Наддніпрянська Україна або середина Подніпров’я Черкаська Кіровоградська...
23303. Культурно-мистецьке життя Київської держави 26 KB
  Запровадження християнства Образотворче мистецтво Київської держави архітектура Літературний процес Київської держави Література: 1. Перша стадія Київської держави умовно поділяється на два великих етапи згідно з археологічними розкопками та літописами: VIII – початок ІХ ст. про хрещення Київської держави за князя Аскольда.
23304. Культурно-мистецьке життя Київської держави. Літературний процес 16 KB
  Літературний процес Традиції писемності давніх слов’ян зокрема давньослов’янських племен Київської держави пов’язані з писемністю цивілізацій Давнього Світу свідченням чого є написи малюнковозвукового письма у кургані €œКам’яна Могила€ у Запорізькії області в якій відображена історична самосвідомість зокрема уявлення про те як вони з Індії з Месопотамії прийшли до Карпат. Отже на території Київської держави існували цивілізації при чому в ІХХ ст. Літературні пам’ятки Київської держави умовно поділяються на: Перекладна література:...
23306. Етномовні макроспільності первісності - загальна хар-ка; індоєвропейська родина 19 KB
  Ностратична макроспільнота Ескалеутська родина екімоси алеути – мови народів Півночі Алтайська родина – тюркська татарська узбецька киргизька туркменська турецька монгольська бурятська калмицька Уральські мови фіноугорські мови та діалекти Дравідійська родина – еламська протоіранська Картвельська – грузинська та діалекти народів Закавказзя Індоєвропейська – 12 мов та мовних груп: 1. індоіранські давньоіндійські мови зокрема мова Вед санскрит давньоіранські мови Авести 3. тохарські мови 7. альбанські мови 8.
23307. Археологічні культури первісності на території України 18.5 KB
  ; €œІсторія української культури€ т. 1 Основні етапи розвитку матеріальної та духовної культури первісного суспільства на території України 1. Головним об’єктом дослідження історії первісних суспільств зокрема на території України є так звані археологічні культури – група або декілька груп чи комплексів груп матеріальних викопних археологічних знахідок які харся трьома спільностями: спільність території поширення цих пам’яток часу або хронологічного періоду поширення технології виготовлення 1 знаряддя праці з природних та штучних...
23308. Культурно-мистецьке життя Галицько-Волинського князівства 15 KB
  життя ГВК літературни процес образотворче мистецтво та архітектура ГВК 1 Впродовж другої половини ХІІІ ст. процеси давньоукраїнського державотворення переміщується на західноукраїнські землі де галицькі князі Роман Мстиславич і його син Данило Галицький створили ГВК. Протяго майже 40 років Данило Романович об’єднав етнічні українські землі у складі ГВК. ГВК втратило політичну незалежність і було поділено між Польським та Угорським королівствами.
23309. ІУК як наукова дисципліна 26.5 KB
  Розвиток ІУК в ХХ ст. Важливий внесок у становлення ІУК як науки про культуру протягом ХІХ ст. зробили: вихованці та викладачі внз Харківський Київський університети науковці з академічних установ Росія АвстроУгорщина Німеччниа Франція представники різних державних і громадських наукових товариств ІсторикоФілологічне Товариство Харківський унт КАК Київська археографічна комісія Південнозахідний відділ РГТ Російське географічне товариство комісій КАК об’єдання наковців та окремі дослідники Основними напрямами...
23310. Культура як об’єкт наукового дослідження 18.5 KB
  Дослідженням культури в усіх її проявах займаються науки про культуру: історія культури теорія культури філософія культури соціологія культури культурологія соціальна онтологія. більшість наук використовують методи а загальноісторичний окремий тип соціальноекономічного розвитку суспільства ототожнюється із однойменним типом культури б локальногеографічний поділ культур світу на етнічні народні регіональні континентальні Інші типи культур: класові професійні субкультури молодіжні етнічні та інші 2. Чинники формування...