18095

ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 2.2 ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ Практичне заняття 2 години Навчальні питання занять: Основні поняття гігієни праці і виробничої санітарії. Класифікація умов праці. Пільги і компенсації за шкідливі і важкі умови праці. Література: ...

Украинкский

2013-07-06

56.5 KB

68 чел.

Тема 2.2  ГІГІЄНА ПРАЦІ І ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

Практичне заняття 2 години

Навчальні питання занять:

  1.  Основні поняття гігієни праці і виробничої санітарії.
  2.  Класифікація умов праці.
  3.  Пільги і компенсації за шкідливі і важкі умови праці.

Література:

  1.  Законодавство України про охорону праці // Збірник нормативних актів. – том 1. – РВО “Поліграфкнига”. – К, 1995.
  2.  М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2003. – 408с.

МЕТОДИЧНИЙ   МАТЕРІАЛ   ЛЕКЦІЇ

  1.  Основні ПОНЯТТЯ ГІГІЄНИ ПРАЦІ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Гігієна праці та виробнича санітарія – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на:

  •  оздоровлення умов праці,
  •  усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,
  •  попередження нещасних випадків та професійних захворювань.

Умови праці – це сукупність виробничих факторів, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності.

Небезпечний виробничий фактор – це негативні умови праці, які призводить до травмування працівника, або до іншого раптового погіршання його здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – це негативні умови праці, що призводять до поступового захворювання працівника, та заниження його працездатності.

Нещасний випадок на підприємстві – це раптова дія на працівника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним трудових обов’язків.

Професійне захворювання – це патологічна зміна стану здоров’я  працівника пов’язана з постійним впливом на нього шкідливих виробничих факторів, або з надмірним його трудовим перевантаженням.

Виробничо-обумовлені захворювання – це звичайні захворювання, які частіше виникають у працівників з тяжкими і шкідливими умовами праці, і у яких від цього гірше проходить процес видужування.

За природою дії небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні, та психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74).

Фізичні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  рух автомашин і різноманітних механізмів;
  •  рухомі частини виробничого обладнання;
  •  підвищення запиленості і загазованості виробничого середовища;
  •  підвищення рівня шуму, вібрації, та різного роду випромінювань;
  •  підвищення напруги електричного та магнітного поля;
  •  недостатня освітленість робочої зони, і таке інше.

Хімічні небезпечні і шкідливі фактори – це хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:

  •  загально токсичні;
  •  подразнюючі;
  •  сенсибілізуючі (що занижують чутливість);
  •  канцерогенні (що викликають виразкові хвороби [рак]);
  •  мутагенні (що змінюють клітинну структуру [мутація]);
  •  що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);
  •  продукти їх життєдіяльності;
  •  макроорганізми (рослини, комахи, тварини).

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

  •  фізична втома працівника (статична і динамічна);
  •  нервово-психічне (розумове) перевантаження організму;
  •  монотонність праці;
  •  емоціональні спалахи працівника.

  1.    КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

Для оцінки умов праці законодавством України розроблена  “Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливих і небезпечних виробничих факторів та тяжкості і напруженості трудового процесу”. (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. №528).

Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праціпри яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й утворюються посилання для підтримки високого рівня їх працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – коли рівні шкідливих і небезпечних факторів не перевищують гігієнічних нормативів, а працездатність працівника відновлюється за термін необхідного відпочинку без негативного впливу на стан його здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці – коли шкідливі фактори перевищують гігієнічні норми, та негативно впливають на організм працівника.

3-й клас умов праці поділяється ще на 4 ступені шкідливості:

І ступінь (3.1) – коли працездатність працівника не в повній мірі відновлюється за термін відпочинку до наступної зміни, що збільшує ризик погіршення його здоров’я.

ІІ ступінь (3.2) – коли шкідливі фактори на протязі перших 10 років їх дії призводять до виробничо-обумовлених захворювань працівника без втрати його професійної працездатності.

 ІІІ ступінь (3.3) – коли шкідливі фактори призводять до професійних захворювань з втратою фахової працездатності працівника в період активної його трудової діяльності.

ІV ступінь (3.4) – коли шкідливі фактори призводять до тяжких форм професійного захворювання з повною втратою будь якої трудової діяльності працівника.  

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – коли на протязі однієї зміни рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів становлять надмірну загрозу для життя і здоров’я працівника (ризик тяжких захворювань, отруєнь, каліцтва, або смерті).

Оцінка умов праці базується на диференційному аналізу усіх виробничих факторів, які мають місце у даній робочій зоні. До таких виробничих факторів відносяться:

  •  мікроклімат виробничого середовища;
  •  важкість і напруженість праці;
  •  вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;
  •  ступінь освітленості робочого місця;
  •  рівень шуму і промислової вібрації;
  •  інфразвук та ультразвук;
  •  іонізуюче та електромагнітне випромінювання;
  •  аероіонізація;
  •  дія біологічних чинників.

Для усіх цих факторів “Санітарні норми і правила” містять таблиці гігієнічної класифікації умов праці, які мають форму:

Виробничий фактор

Клас умов праці

1 клас

оптимальний

2 клас

допустимий

3 клас (шкідливий)

4 клас

небезпечн

3.1

3.2

3.3

3.4

  1.  Мікроклімат.
  2.  Шум.
  3.  Вібрація.
  4.  Освітленість

і так далі.

  1.   Пільги та компенсації за шкідливі і важкі умови праці

Ст. 7 Закону України “Про охорону праці” передбачає наступні пільги і компенсації деяким категоріям працівників за шкідливі та важкі умови праці:

  •  видача молока та лікувально-профілактичного харчування;
  •  забезпечення газованою солоною водою;
  •  перерви у роботі для обігрівання і відпочинку;
  •  скорочення робочого часу;
  •  щорічні додаткові відпустки;
  •  підвищена оплата праці;
  •  пільгові пенсії.

Видача молока здійснюється на основі “Переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендовано вживати молоко або інші молочні продукти” (наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 4 листопаду 1987 р. № 4430);

Молоко видається по 0,5 л за зміну у лише у робочі дні.

Забороняється видавати молоко за декілька змін наперед або за попередні дні, чи заміняти його іншими не молочними продуктами, або компенсувати грошима.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам згідно “Переліку виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці” (Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 р № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування готується згідно спеціальних “Раціонів лікувально-профілактичного харчування і вітамінних продуктів”, а видається згідно “Правил видачі лікувально-профілактичного харчування”.

Працівникам, що отримують лікувально-профілактичне харчування, молоко за шкідливі умови праці не надається.

забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємства, і здійснюється за його рахунок.

Основою для цього є Постанова Секретаріату ВЦРПС “Про забезпечення робітників гарячих цехів газованою солоною водою” (від 11 червня 1934 р).

В цій постанові приводиться перелік гарячих цехів:

  •  домені, мартенівські, прокатні, випалювальні, та інші цехи металургійної промисловості;
  •  гути скляних заводів;
  •  горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів;
  •  котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.

Ця постанова є обов’язковою, але не вичерпною.

Всі виробництва і цехи, де працівники мають право на отримання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником.

Норма забезпечення газованою солоною водою становить 4–5 л на особу. Але це не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення прісною водою на загальних підставах.

Перерви для обігрівання і відпочинку надаються:

  •  працівникам, що працюють при низьких температурах;
  •  вантажникам;
  •  та деяким іншим категоріям працівників.

Ці перерви зараховуються в робочий час, і для їх проведення обладнується спеціальне місце.

Кількість і тривалість цих перерв визначає власник за погодженням з профспілками.

Нормативними актами надання перерв є:

  •  для обігрівання – п.2 постанови Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р;
  •  для відпочинку – п.23 Правил умов праці вантажників (затверджених Наркомпрацею СРСР 20 вересня 1931 р).

Скорочення тривалості робочого часу – це менший термін роботи при повній тарифній ставці її оплати (ст. 51 КЗпП).

Скорочений термін робочого часу встановлюється:

  •  для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  •  для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень;
  •  для працівників зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;
  •  для деяких категорій працівників (вчителів, лікарів, та інших) – згідно чинного законодавства від 6 до 3 годин на день;
  •  для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – за домовленістю з власником та за його кошти.

Щорічні додаткові відпустки (ст.76 КЗпП) надаються працівникам, що працюють:

  •  зі шкідливими і важкими умовами праці;
  •  з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;
  •  в особливих природних та геологічних умовах;
  •  в умовах підвищеного ризику;
  •  з ненормованим робочим днем;
  •  в інших випадках, передбачених законодавством.

Підвищена оплата праці (ст. 100 КЗпП) встановлюється за роботу:

  •  зі шкідливими і важкими умовами праці;
  •  в особливих природних та геологічних умовах;
  •  в умовах підвищеного ризику.

Перелік цих робіт та розмір їх оплати визначається чинним законодавством.

Пільгові пенсії – заниження пенсійного віку на 5–10 років працівникам, які певний час відпрацювали:

  •  на підземних роботах;
  •  на роботі зі шкідливими і особливо важкими умовами праці;
  •  на території радіаційного забруднення (Чорнобильці);
  •  в умовах підвищеного ризику;
  •  в інших випадках, при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження (вихователі дитячих садків, вчителі, медичні робітники)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32168. ПЕРЕСТРАХОВАНИе И СОСТРАХОВАНИЕ 118 KB
  Сущность и роль перестрахования. Методы перестрахования. Особенности перестрахования рисков у нерезидентов. Сущность и роль перестрахования.
32169. Доходы, расходы и прибыль страховщика 143.5 KB
  Расходы страховой компании. Главной особенностью деятельности страховой компании является то что в отличие от сферы производства где товаропроизводитель сначала осуществляет расходы на выпуск продукции а потом уже компенсирует их за счет выручки от реализации страховщик вначале аккумулирует средства которые поступают от страхователя создавая необходимый страховой фонд а лишь после этого несет расходы связанные с компенсацией убытков по заключенным страховым соглашениям. Двойственный характер деятельности страховщика одновременное...
32170. ФИНАНСОВАЯ НАДЕЖНОСТЬ СТРАХОВЩИКА 104.5 KB
  Особенностью деятельности страховщика является обеспечение страховой защиты при условии аккумулировании средств в виде поступлений страховых премий в страховые резервы. Использование средств страховых резервов имеет целевое назначение. Страховщик в отличие от промышленных и коммерческих предприятий принимает от страхователя деньги не в обмен на материальный товар или услуги а в обмен на услугу которая обеспечивает страховую защиту в виде будущих страховых выплат только тем страхователям которые понесли урон и требуют финансовой помощи....
32171. Сущность, функции и роль страхования 52.5 KB
  Сущность функции и роль страхования. Возникновение страхования и основные этапы его развития. Сущность и функции страхования. Принципы страхования.
32172. Страховая терминология и классификация 44.5 KB
  Характеристика основных понятий договора страхования. Классификация страхования. Характеристика основных понятий договора страхования. Страховые термины можно условно разделить на три подгруппы: Страховые понятия и термины выражающие наиболее общие условия страхования.
32173. СТРАХОВЫЕ РИСКИ 61 KB
  Понятия риска связывается с осознанием опасности угрозы ненадежности неопределенности неуверенности случайности убытка. На протяжении продолжительного времени понятие риска не только ассоциировалось с отрицательными проявлениями жизненных ситуаций а и часто употреблялся как их синоним. В экономической литературе известны попытки сформулировать теоретическое определение понятия риска. Понятие риска в противоположность понятию неопределенности имеет практическое применение а потому его содержание требует объективного определения.
32174. Страховой рынок, его характеристика и государственное регулирование страховой деятельности 44 KB
  Страховой рынок его характеристика и государственное регулирование страховой деятельности. Государственное регулирование страховой деятельности в Украине. Государственное регулирование страховой деятельности в Украине. Государственное регулирование страховой деятельности осуществляется по трем основным направлениям: Правовое; Экономическое; Социальное.
32175. Страховая организация 84.5 KB
  Стратегия страховой компании. Ресурсы страховой компании. Не все страховщики имеют вид страховой компании. В Украине как и во многих других государствах основу страховой системы составляют компании в виде акционерных обществ.
32176. Актуарные расчеты 59.5 KB
  Основные показатели страховой статистики. С их помощью определяется: себестоимость и стоимость страховой услуги; доля каждого клиента в формировании страхового фонда; производится перерасчет страховых взносов при изменении условий договора страхования. Основными задачами актуарных расчетов являются: 1 изучение и классификация рисков по определенным признакамгруппам в рамках страховой совокупности; 2 исчисление математической вероятности наступления страхового случая определение частоты и степени тяжести последствий причинения...