18101

ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 2.8. ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ Практичне заняття 2 години. Навчальні питання занять: Фізична сутність іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру іонізуючого випромінювання. Дія іонізуюче випромінювання на людину. Література: М.П.Гандзюк....

Украинкский

2013-07-06

71 KB

3 чел.

Тема 2.8.   ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Практичне заняття 2 години.

Навчальні питання занять:

  1.  Фізична сутність іонізуючого випромінювання.
  2.  Одиниці виміру іонізуючого випромінювання.
  3.  Дія іонізуюче випромінювання на людину.

Література:

  1.  М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2003. – 408с.

  1.  ФІЗИЧНА СУТНІСТЬ ІонізуючОГО випромінювання

Іонізуюче випромінювання – це потік елементарних частинок в наслідок самостійного розпаду важких ядер радіоактивних ізотопів і утворення на їх місці нових більш легких ядер хімічних елементів.

Такий процес називається радіацією, яка існує протягом всього часу існування Землі, і якій придатна більша частина наявних у природі земних мінералів. Так, із відомих науці 1300 ядер, більше 1000 є радіоактивними, і лише близько 300 ядер становлять стабільні ізотопи. Тому радіоактивними є не лише уранові руди, а й інші копалини, які широко застосовуються на виробництві і в будівництві  (щебінь, цемент, цегла, мармур, асфальт тощо).

Джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні і штучні.

Природні джерела – це:

  •  сонячна енергія;
    •  космічне опромінення;
    •  радіоактивні земні копалини.

Штучні джерела – це:

  •  ядерні реактори;
    •  рентгенівські установки;
    •  штучні радіоактивні ізотопи (збагачений уран);
    •  засоби зв’язку високої напруги тощо.

Природне і штучне іонізуюче випромінювання буває корпускулярним і квантовим (фотонним).

Корпускулярне випромінювання – це потік елементарних частинок, які мають масу і володіють певною енергією. До них відносяться:

  •  α-частинки;
    •  β-частинки;
    •  потік нейтронів (n) і протонів (p).

Квантове (фотонне) випромінювання – це специфічні промені електромагнітного походження, що утворюються під час руху елементарних частинок. До них відносяться γ-промені та рентгенівські Х-промені. Ці промені позбавлені будь якої маси, але вони володіють певною енергією, яка вимірюється в позасистемних одиницях електрон-вольт (еВ):

1 еВ = 1,6 · 10 – 19 Дж.

α-частинки – це потік тяжких ядер гелію, які рухаються зі швидкістю 20000 км/с і мають енергію 2-8 МеВ. Вони володіють значною іонізуючою силою, але мають слабку проникаючу здатність. Вони проникають:

  •  в повітрі – до 10 см;
    •  в біологічну тканину – на 30-40 мкм;
    •  повністю затримуються аркушем паперу.

Тому α-частинки не спричиняють значної небезпеки для людини, поки не потрапляють до її організму через органи дихання, відкриту рану, або до шлунку сумісно з радіоактивною стравою.

β-частинки – це потік легких електронів, які рухаються зі швидкістю близькою до швидкості світла (300000 км/г) і мають енергію 0,02 - 13,4 МеВ:

  •  0,02 МеВ – при розпаду ядер тритію 1Н3;
    •  13,4 МеВ – при розпаду ядра ізотопу бору 5В12.

Вони володіють меншою іонізуючою і більшою проникаючою здібністю ніж α-частинки. Вони проникають:

  •  в повітрі – до 20 м;
    •  в біологічній тканині – на глибину до 1-2 см;
    •  повністю затримуються шаром ґрунту в 3 см.

Потоки нейтронів (n) і протонів (p) виникають при ядерних вибухах, і їх дія залежить від енергії, що виділяється при цих вибухах.

γ-промені – це специфічне електромагнітне випромінювання, яке утворюється під час руху елементарних частинок, поширюється зі швидкістю світла (300000 км/г), і володіють енергією:

  •  в природних перетвореннях – від 0,001 до 5 МеВ:
    •  при ядерних вибухах – до 70 МеВ.

Характеризуються значною проникаючою здатністю:

  •  тіло людини пронизують наскрізь;
    •  свинець товщиною в 1 см лише послаблює їх дію в 2 рази.

Рентгенівське випромінювання (Х-промені) – виникають при зміні стану електрона і володіють енергією до 1 МеВ. Вони можуть бути:

  •  характеристичним – при переході електрона з одного на інший енергетичний рівень в атомі;
    •  гальмівним – при різкій зупинці руху електрона (використовується в рентгенівських трубках).

2.  ОДИНИЦІ ВИМІРУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Дія радіації характеризується активністю, щільністю радіаційного забруднення, а також дозою  та  потужністю опромінення.

Активність (А) – характеризує кількість розпадів ядер за 1 секунду. Визначається в кюрі і бекерель.

За еталон було взято 1 грам радію і підраховано, що він за 1 секунду утворює 37 міліардів розпадів ядер. Це значення і було принято вважати за 1 Кі.

1 Кі = 3,7 х 1010 розпадів ядер за 1 сек.

1 Бк (бекарель) = 1 розпаду ядра за 1 сек.

Щільність радіоактивного забруднення (Q) – характеризує кількість радіоактивної речовини, що приходиться на одиницю площі, обєму або маси.

Вимірюється  

  •  для площі в Кі/м2;
  •  для об’єму в Кі/м3;
  •  для рідин в Кі/л;
  •  для маси в Кі/кг.

Дози опромінення

Експозиційна доза (Х) – це кількість пар іонів що діють в певнім об’ємі повітря. Вона  характеризує проникаючу радіацію і вимірюється в рентгенах

Один рентген (Р) це така доза рентгенівського або γ-випромінювання, яка утворює в 1 см3  повітря 2 мільйона пар іонів.

1Р = в 1 см3 повітря діє 2,1.109  пар іонів.

1Р = 2,58 Кл/кг

Поглинена доза (Д) – це кількість енергії як приходиться 1 кг тіла людини або на 1 кг будь якої речовини, що потрапили під опромінення.

Характеризує наведену (поглинену) радіацію і вимірюється в одиницях рад, Гр (Грей), або Зв (зіверт).

 1 рад – це 1 кг тіла або речовини отримав 0,01 Дж енергії. 

1 Гр  –  це коли 1 кг тіла або речовини отримав 1 Дж енергії. 

1 Зв = 100 рад

1 рад = 0,88 Р

Еквівалентна доза (Н) – характеризує степінь ураження біологічного тіла в залежності від виду опромінення α, β чи γ-променями.

Визначається в одиницях бер (біологічний еквівалент рентгена) 

1 бер становить:

  •  для α і β променів 1 рад;
  •  для  γ-променя 20 рад.

Потужність дози (Р) – це кількість випроміненої або поглиненої енергії за одну годину, і визначається:

  •  для експозиційної дози – Р/годину;
  •  для поглиненої дози – рад/годину;
  •  для еквівалентної дози – бер/годину.

3.  ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ЛЮДИНУ

Надмірне опромінення призводить до незворотних біохімічних процесів у організмі людини, що виражається в хронічній формі променевої хвороби.

Передвісниками такої хвороби є променеві катаракти і злоякісні пухлини.

В залежності від дози опромінення виділяється 4 ступені променевої хвороби.

Сту-пінь

Доза

опроміненя

Результат дії опромінення

Прихований період дії

Термін лікування

до 25 бер

25-50 бер

50-100 бер

Видимих порушень немає

Зміни в складі крові

Порушується працездатність

Не визначається

Відбувається самолікування при відсутності радіації

І

100-200 бер

Втрата працездатності

2-3 тижні

Потребує медичного  втручання

ІІ

200-400 бер

Можливі смертельні наслідки

до 1 тижня

Стадіон. лікування

1,5 – 2 місяці

ІІІ

400-500 бер

50% смертельних наслідків

1-2 доби

Стадіон. лікування

6 – 8  місяців

ІV

500-600 бер

100% смертельних наслідків

декілька годин

Постійне лікування

1000 бер

Смерть під променем

декілька хвилин

Не виліковується

Виділяється три групи критичних органів людини, від ураження яких залежить ступінь променевої хвороби:

  І група – все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

  ІІ група – м’язи, печінка, легені, селезінка, нирки та інші;

  ІІІ група – шкіра, кістки, гомілки, стегна.

Опромінення значно впливає на репродукційну функцію людини і залежить від її статі:

  •  для чоловіків:   10 бер – тимчасова стерильність;

                             200 бер – стійка стерильність;

  •  для жінок:   300 бер – призводить до безпліддя.

НОРМИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

“Норми радіаційної безпеки України” (НРБУ- 97) поділяють населення на три категорії, які можуть зазнати опромінення:

  •  категорія А – персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами;
    •  категорія Б – особи, які не працюють з радіоактивними речовинами, але за місцем роботи або проживання піддаються дії опромінення;
    •  категорія В – інше населення України.

Для цих категорій введена система дозових меж опромінення:

  •  Гранично допустима доза (ГДД) – це доза щорічного опромінення персоналу, яка протягом 50 років не викликає суттєвих змін у його здоров’ї;
    •  Межа дози (МД) – це доза щорічного опромінення осіб категорії Б, яка протягом 70 років не приводить до суттєвих змін у їх здоров’ї;
    •  Межа річного надходження (МРН) – це таке щорічне надходження радіонуклідів до організму людей категорії В, яке протягом 70 років може створити у критичному органі максимальну еквівалентну дозу опромінення.

Допустимі дози опромінення

Групи критичних органів

ГДД (бер/рік)

МД (бер/рік)

МРН (бер/рік) 

І група – все тіло, гонади, червоний кістковий мозок

5

0,5

0,5

ІІ група – м’язи, печінка, легені, селезінка, нирки та інші органи, що не входять до І і до ІІ категорій

15

1,5

1,5

ІІІ категорія – шкіра, кістки, гомілки, стопи.

30

3,0

3,0

Норми радіаційної безпеки

Категорія осіб

День

(мбер)

Тиждень

(мбер)

Рік

(бер)

А

17

100

5

Б

17

10

0,5

В

Не вище категорії Б

Допустима разова доза опромінення:

  •  для чоловіків – 2,3 бер;
    •  для жінок – 1,3 бер.

ЗАХИСТ ВІД ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЕННЯ

  •  Захист відстанню – збільшення відстані між людиною і джерелом          

                                          випромінювання;

  •  Захист часом – скорочення тривалості роботи в зоні опромінення;
    •  Захист екраном – екранування джерела випромінювання;
    •  Індивідуальні засоби захисту – спеціальні комбінезони, взуття,

                                                            рукавиці, респіратори.

На дверях приміщень з джерелами радіоактивного випромінювання наноситься знак радіаційної безпекитри червоних пелюстка на жовтому фоні.


γ - промені

Іонізуюче випромінювання

орпускулярне

Квантове (фотонне)

α - частинки

β - частинки

Потоки нейтронів і протонів (n, p)

Рентгенівські

(Х- промені)


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33517. Периодизация русской литературы ХХ века 14.73 KB
  Периодизация русской литературы ХХ века. Принято считать что первый период развития русской литературы ХХ века начинается с 90х годов ХIХ века и заканчивается в 1917 году. С точки зрения собственно литературной как правильно отмечала эмигрантская критика это было прямое продолжение литературы предреволюционной. Но в ней вызревали качественно новые признаки и великий раскол на три ветви литературы произошел в начале 20х.
33518. Белая гвардия 15.21 KB
  Семья Турбиных типичная интеллигентная семья военных где старший брат полковник младший юнкер сестра замужем за полковником Тальбергом. Алексей Турбин на наш теперешний взгляд очень молод: в тридцать уже полковник. Особенно близок Турбин к Рощину из “Хождения по мукамâ€. В пьесе две сцены когда Алексей Турбин проявляется как характер.
33519. Идейно-тематические и художественные особенности лирики Бродского 16.94 KB
  Однако через постижение этих отдельных пространств и их бытия Бродский выводил общие законы. Бродский являет собой историка межвременных коллизий и событий исследуя которые можно понять общее для всей человеческой истории. Это значит что Бродский приверженец в своей основе классицистической поэтики использует в стихотворениях только ту лексику которая максимально отвечает его замыслу. Бродский может изменять по своему желанию устойчивые словоформы отрекается от постоянства метра в одном стихотворении.
33520. Ведущие темы в лирике Есенина 22.6 KB
  Ведущие темы в лирике Есенина. Сложная и интересная судьба поэта множество путешествий смена мест и образа жизни в сочетании с творческим подходом к осмыслению действительности обусловили богатство и разнообразие тем и мотивов лирики Есенина. Время творчества Есенина время крутых поворотов в истории России. Есенина.
33521. Тема революции в поэме С. Есенина «Анна Снегина» 18.29 KB
  Есенина Анна Снегина. Поэма Анна Онегина написанная незадолго до смерти поэта в 1924 году явилась своеобразным обобщением размышлений Есенина об этом драматическом и противоречивом времени и вобрала в себя многие мотивы и образы его лирики. Это ощущение усиливается в поэме тем что на её страницах в качестве олицетворения его юности появляется Анна Снегина – первая любовь девушка в белой накидке которая ласково сказала: Нет Несмотря на былые воспоминания автор прекрасно понимает что прошлое вернуть невозможно:...
33522. Творчество В.Набокова (роман по выбору). Проблематика, конфликты, герои 16.5 KB
  Защита Лужина Роман Защита Лужина привлекает и своим заглавием и своим содержанием писатель неоднократно объяснял его замысел: Русское заглавие этого романа – Защита Лужина – относится к шахматной защите будто бы придуманной моим героем сочинять книгу было нелегко надо был ввести роковое предназначение в жизнь Лужина и придать очертанию сада поездки событиям подобие замысловатой игры а в последних главах – настоящей шахматной атаки разрушающей до основания здоровье моего героя. У Лужина неожиданно счастливая семейная жизнь...
33523. Особенности композиции и система образов в романе М. Булгакова «Мастер и Маргарита» 22.64 KB
  Особенности композиции и система образов в романе М. Булгакова Мастер и Маргарита Роман в романе М. Сожженное в печи произведение Мастера так называемый внутренний роман возрождается будто Феникс из пепла так как он связан с персонажами романа внешнего. С внешним романом его соединяет образ Алоизия Могарыча предателя которого Мастеру изображать неинтересно поэтому что уже был в его творчестве Иуда.
33524. Проблематика романа «Мастер и Маргарита» 16.97 KB
  Более всего тема угнетения преследования неординарной талантливой личности государством присутствует в судьбе Мастера. Маргарита громит квартиру критика Латунского погубившего Мастера но отвергает предложение уничтожить своего врага. После бала у Сатаны героиня в первую очередь просит за страдающую Фриду забывая о собственном страстном желании вернуть Мастера. Именно Воланд приводит Мастера и его подругу в их вечный дом даруя им покой.
33525. Тема репрессий в поэме А.Ахматовой «Реквием» 17.6 KB
  Ахматова начала писать свою поэму Реквием в 1935 году когда ее единственный сын Лев Гумилев был арестован. Как и другие матери жены сестры Ахматова много часов стояла в молчаливой очереди что вела к петербургской тюрьме Кресты. Только в 1940 году Ахматова завершила свое произведение опубликовано же оно было в 1987 году много лет спустя после смерит автора. Ахматова рассказывает об истории создания поэмы.