18102

ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Тема 3.1. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ Лекція 2 години Навчальні питання лекції: Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів. Особливості експлуатації систем підвищеної небезпеки. Навчання та інструктаж з техніки безпеки. Забезпечення спецодягом та засоба

Украинкский

2013-07-06

81 KB

2 чел.

Тема 3.1. ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

Лекція 2 години

Навчальні питання лекції:

  1.  Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів.
  2.  Особливості експлуатації систем підвищеної небезпеки.
  3.  Навчання та інструктаж з техніки безпеки.
  4.  Забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту

Література:

1. В.Ф.Кобевник. Охрана труда // Учебник. – «Выща школа». – К. – 1990.

МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ЛЕКЦІЇ

  1.  Загальні  вимоги  безпеки  до  виробничих  процесів

Основними причинами виробничого травматизму і профзахворювань є:

  •  організаційні;
  •  технічні;
  •  санітарно-гігієнічні;
  •  психофізіологічні.

Організаційні причини – це:

  •  відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці:
  •  відсутність контролю за додержанням вимог охорони праці;
  •  невиконання заходів з охорони праці;
  •  порушення технологічних регламентів та правил експлуатації обладнання, знарядь праці, транспортних засобів, тощо;
  •  порушення норм і правил планово-випереджувальних ремонтних і профілактичних робіт з обладнанням і технікою;
  •  недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;
  •  використання не за призначенням обладнання, та різного роду інструментів і механізмів.

Технічні причини – це:

  •  несправність виробничого обладнання, механізмів, та інструменту;
  •  неудосконаленість технологічних процесів;
  •  конструктивні недоліки обладнання;
  •  неудосконаленість або відсутність захисних загороджень, попереджувальних пристроїв, а також засобів блокування та сигналізації.

Санітарно-гігієнічні причини – це:

  •  підвищена концентрація в повітрі шкідливих речовин;
  •  недостатнє або нераціональне освітлення;
  •  підвищений рівень шуму та вібрації;
  •  незадовільні мікрокліматичні умови виробничого середовища;
  •  наявність всілякого роду випромінювання вище допустимого значення;
  •  порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини – це:

  •  помилкові дії працівників внаслідок їх перевтоми;
  •  монотонність праці;
  •  хворобливий стан працівника;
  •  необачність;
  •  невідповідність антропометричних даних працівника до техніки, тощо.

Безпека виробничих процесів забезпечується комплексом організаційно-технічних рішень, які визначені в ГОСТ 12.3.002-75 “ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности”

Згідно даного ГОСТу техніка безпеки досягається шляхом;

  •  оптимального планування і забудови виробничих приміщень і ділянок;
  •  вибору безпечних технологічних процесів і обладнання;
  •  розподіл функцій між людиною і обладнанням;
  •  заниження тяжкості праці робітників;
  •  професійний відбір працівників;
  •  застосуванням індивідуальних і колективних засобів захисту.
  •  безпечним зберіганням і транспортуванням сировини, готової продукції та промислових відходів.

В цілому виробничі процеси повинні бути пожежо- і вибухонебезпечні та екологічно чистими для оточуючого середовища. А одним з найголовніших аспектів безпеки праці є організація безпечного робочого місця..

Вимоги безпеки до організації робочих місць

Основне значення в організації робочих місць надається ергономічним вимогам, які установлюють відповідність технологічного обладнання антропометричним, психічним і фізіологічним особливостям працівника.

В ГОСТ 12.2.049 – 80 “ССБТ Оборудование производственное. Общие эргономические требования” приведені:

  •  загальні вимоги до робочого місця;
  •  вимоги до органів управління;
  •  вимоги до засобів відображення інформації.

В ГОСТ 12.2.032 – 78 “ССБТ Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования” приводяться уточнення вимог до робочого місця при виконані роботи в сидячім положенні.

А в ГОСТ 12.2.033 – 78 “ССБТ Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования” – приводяться уточнення вимог до робочого місця при виконані роботи в стоячім положенні.

Згідно до вимог цих нормативних актів, конструкція робочого місця і взаємне розташування його елементів повинно відповідати характеру роботи, а також антропометричним та психофізіологічним характеристикам людини.

Зручність робочого місця досягається регулюванням положення крісел, необхідною висотою і розміром робочої поверхні, а також висотою та кутом нахилу підставок для ніг при їх використанні.

Виконання трудових операцій, в залежності від необхідної точності та частоти дій, повинно відбуватися в зоні моторного поля, яке характеризує оптимальну досягаємість робочої зони.

Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення і свободу дії працівника, безпеку виконуємих ним операцій, та по можливості усувати роботу в незручних позах, що надає підвищену втому працівнику.

Загальні принципи організації робочих місць:

  •  на робочому місці не повинно бути нічого зайвого, а необхідні для роботи предмети повинні знаходитися поруч з працівником і не заважати йому;
  •  предмети, що використовуються частіше, повинні бути поблизу з працівником, ніж ті, що використовуються рідше;
  •  предмети, що беруться лівою рукою, повинні знаходитися ліворуч, а предмети, що беруться правою рукою – праворуч;
  •  більш небезпечне обладнання, що може травмувати працівника, повинно розташовуватися вище ніж менш небезпечне. Але при цьому необхідно враховувати, що тяжкі предмети зручніше опускати, ніж підіймати;
  •  робоче місце повинно забезпечувати необхідний кругозір, та не бути загромаджене сировиною і готовою продукцією.

Засоби відображення інформації на робочих місцях повинні розташовуватися у зоні інформаційного поля працівника. При цьому необхідно враховувати:

  •  значимість інформації та частоту її подачі;
  •  тип засобу відображення інформації;
  •  точність спостереження за інформацією;
  •  швидкість сприйняття інформації.

Знаки безпеки і сигнальні кольори

Безпека праці в значній мірі залежить від швидкості і точності сприйняття людиною зорової інформації, на чому засновано використання знаків безпеки і сигнальних кольорів. Саме вони і відіграють роль закодованих носіїв відповідної інформації.

Згідно з ГОСТ 12.4.026–76 “Цвета сигнальные и знаки безопасности” в Україні, як і в інших державах, прийняті наступні основні сигнальні кольори:

  •  Червоний – “небезпека”;
  •  Жовтий – “увага”;
  •  Зелений – “безпечність”;
  •  Синій – “інформація”;
  •  Білий – “розмітка”.

Червоний колір призначений для зазначення протипожежних засобів і безперечної зупинки. Крім того ним фарбують обладнання, прилади і місця, де може виникнути пожежна або аварійна ситуація.

Жовтий колір призначений для зазначення:

  •  небезпечних зон обладнання;
  •  низько розташованих над проходами конструкцій;
  •  виступи на підлозі;
  •  засоби внутрішньо-цехового транспорту, тощо.

Для більшої замітності застосовується чергування жовтих і чорних смуг.

Зелений колір свідчить про безпеку (головним чином безпеку руху).

Синій колір надає інформацію.

Білий колір призначений для розмічення меж проїздів, проходів, та місць складування.

Крім того, даний ГОСТ 12.4.026–76 регламентує також і відповідне фарбування інженерних конструкцій, трубопроводів та електричних шин.

Знаки безпеки призначені для попередження працівників:

  •  про можливу небезпеку;
  •  про необхідність застосовування відповідних засобів захисту;
  •  про дозвіл або заборону деяких дій працівників.

Згідно даного ГОСТ 12.4.026–76 установлені такі групи знаків безпеки:

  •  заборонні;
  •  попереджуючі;
  •  передписуючі;
  •  указові.

  1.  особливості  експлуатації  технічних  систем  підвищеної  небезпеки

До технічних систем підвищеної небезпеки, відносяться:

  •  посудини, що працюють під тиском;
  •  котельні;
  •  компресори;
  •  трубопроводи;
  •  криогенна техніка (що має  низьку температуру);
  •  вантажі;
  •  підйомно-транспортне обладнання.

Небезпечні посудини, що працюють під тиском це:

  •  герметично закриті ємності для хімічних і теплових процесів, а також для збереження і перевезення стиснених, згущених, або розчинених газів і рідин;
  •  балони та цистерни, що працюють під тиском більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), або мають температуру рідин вище 115 оС;
  •  різного роду барокамери.

Головна небезпека при експлуатації таких посудин – це можливість їх вибуху при раптовому адіабатичному розширені пару або газу, що утримується у цих посудинах. Потужність такого вибуху може бути дуже великою.

Наприклад, потужність вибуху посудини ємністю 1 м3 при тиску в 1 МПа (10 кгс/см2), складає 13,2 МВт. А якщо в цьому посуді знаходиться ще й водяний пар – то потужність вибуху буде становити близько 200МВт.

Найбільш частими причинами руйнувань таких посудин є:

  •  недоліки в їх конструкції;
  •  перевищення допустимого в них тиску;
  •  втрата механічної крепкості матеріалу посудини внаслідок корозії, внутрішніх дефектів, місцевого перегріву, та інших причин;
  •  несправність їх захисних пристроїв;
  •  порушення правил експлуатації.

Аналогічну небезпеку можуть спричинити і різноманітні котельні та компресори.

Для запобігання аварій таких устаткувань існує ряд державних нормативних актів з охорони праці, а саме:

ДНАОП 0.00-1.07-94 “Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів”

ДНАОП 0.00-1.08-94 “Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”

ДНАОП 0.00-1.26-96 “Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 оС”

Ці нормативні акти установлюють спеціальні вимоги до конструкції і матеріалів зазначених устаткувань, а також порядок їх виготовлення, монтажу, та експлуатації.

Під час експлуатації такі устаткування обов’язково реєструються, та підлягають періодичному освідченню експертами ЕТЦ (Експертно технічного центру).

При освідченні цих устаткувань визначається їх справність, та можливість подальшої їх експлуатації. Періодичність і порядок освідчення цих обладнань визначається у вище зазначених ДНАОП, а з простроченим терміном освідчення вони до подальшої експлуатації не допускаються.

Безпечність експлуатації трубопроводів

Безпека експлуатації трубопроводів досягається:

  •  правильною їх прокладкою та якісним монтажем;
  •  установкою необхідної арматури, компенсаторів та пристроїв;
  •  створенням при необхідності обігріву та дренажу;
  •  постійним контролем за їх технічним станом та своєчасним ремонтом.

Згідно з ГОСТ 12.4.026–76 “Цвета сигнальные и знаки безопасности” трубопроводи також мають своє сигнальне забарвлення відповідно до речовин, що транспортуються по ним:

  •  вода – зелений;
  •  пар – червоний;
  •  повітря – синій;
  •  пальний газ – жовтий;
  •  кислоти – рожевий;
  •  луг (щелочь) – фіолетовий;
  •  рідинне паливо (бензин) – коричневий;
  •  інші речовини – сірий.

Для виділення виду небезпеки, на трубопроводах наносяться сигнальні кольорові кільця:

  •  червоні кільця – при транспортуванні по трубопроводам вибухо- і пожежонебезпечних та легкозаймистих речовин;
  •  зелені кільця – безпечні або нейтральні речовини;
  •  жовті кільця – токсичні речовини.

Крім того, жовті кільця вказують і на інші види небезпеки (високий вакуум, високий тиск, наявність радіації). А кількість попереджувальних кілець відповідає степені небезпечності речовин, що транспортуються по цих трубопроводах.

Сумісно з кольоровими сигнальними кільцями використовуються також і попереджувальні знаки, та надписи на трубопроводах, які розташовуються в небезпечних зонах.

Криогенна техніка

Криогенні продукти – це речовини, що знаходяться при занадто низьких криогенних температурах 0 – 120 оК.

До основних криогенних речовин відносяться низькотемпературні продукти, а саме: азот, кисень, аргон, неон, криптон, ксенон, озон, фтор, метан, водень, гелій.

Небезпечні фактори криогенних речовин – це:

  •  низька їх температура;
  •  самостійне підвищення тиску газоподібних і рідинних криогенних речовин при їх збереженні і транспортуванні;
  •  можливість опіків або обмороження відкритих ділянок тіла людини внаслідок дотику до криогенних речовин;
  •  термічна деформація та хрупкість матеріалів при їх взаємодії з криогенними речовинами;
  •  можливість витікання криогенних речовин внаслідок термічної деформації деталей обладнання;
  •  можливість вибуху криогенних речовин із-за підвищення тиску при їх випаровуванні в замкненій ємності.

Так, при роботі з чистим киснем існує небезпека виникнення вибуху або пожежі. Постійне вдихання чистого кисню на протязі 5 годин викликає отруєння, а при його вдиханні при тиску 0,5 МПа, отруєння наступає через декілька хвилин.

Азот не токсичний, але при вдиханні чистого азоту, потерпілий миттєво втрачає свідомість. При цьому технічний азот вибухонебезпечний.

Вдихання гелію, аргону, неону також викликає миттєву втрату свідомості.

Водень, метан, природний газ в суміші з киснем і повітрям утворюють горючі і детонуючі системи.

Криптон і ксенон – це інертні гази, але одночасно при їх вилученні з повітря утворюється і радон, який сильно радіоактивний.

Озон також токсичний, і є досить активним окислювачем. А в рідинному або в твердому стані озон здібний до вибуху з виділенням значної кількості тепла.

Вантажі

Небезпечність вантажних робіт поділяється на:

  •  мало небезпечні (метали, ліс, будматеріали);
  •  матеріали що утворюють пил (цемент, крейда, вапно, тощо);
  •  небезпечні (поділяються на 9 класів):

     1   – вибухові речовини;

     2   – гази;

   3 і 4 – легко запалювальні рідини і речовини;

      5   – окисли;

      6   – отруйні та інфекційні речовини;

      7   – радіоактивні речовини;

      8   – їдкі та корозійно-активні речовини;

      9   – інші небезпечні речовини.

На упаковці з небезпечними вантажами окрім стандартного маркування наносяться і відповідні знаки небезпеки. Цей знак має форму квадрата в чорній рамці , повернутий на кут і розділений на два трикутника. У верхньому трикутнику наноситься символ небезпеки, а в нижньому – робиться надпис про небезпечність вантажу.

Підйомо-транспортне обладнання

До підйомно-транспортного обладнання відносяться транспортні машини, вантажопідйомники, та крани.

Вантажопідйомники – це  ліфти, а також електро- і автозавантажувачі.

Крани можуть бути: баштові, козлові, мостові, кран-балки, електроталі.

Особливістю підйомно-транспортного обладнання є переміщення самих машин сумісно з вантажами, що вони їх підіймають.

Конструкція підйомно-транспортних машин утримує велику кількість рухомих частин, які становлять їх потенціальну небезпеку. Ця небезпека головним чином обумовлюється обривом канатів і ланцюгів, за які підіймається вантаж, в наслідок чого можливе:

  •  руйнування крану;
  •  втрата стійкості крану;
  •  “набігання” вантажу на елементи конструкції крана;
  •  зіскакування вантажу із захватних пристроїв, тощо.

Все це може привести до нещасних випадків на підприємстві. Тому, до підйомно-транспортного обладнання також пред’являються значні вимоги з точки зору безпеки їх технологічних процесів.

  1.  Навчання та інструктаж  з техніки безпеки

Одним із найголовніших напрямків забезпечення безпеки технологічних процесів – це навчання та інструктаж працівників з питань техніки безпеки.

Зміст і об’єм навчання в учбових закладах з питань охорони праці і безпеки життєдіяльності регламентується типовими навчальними програмами, які затверджені Міністерством освіти України.

В дошкільних навчальних закладах вихованці вивчають питання охорони життя, здоров’я і норм поведінки.

В середніх учбових закладах учні вивчають питання охорони життя, здоров’я і безпеки праці. Для них проводиться щорічна перевірка знань по цим питанням, з відповідним записом їх результатів у класнім журналі.

У вищих навчальних закладах студенти вивчають нормативні учбові дисципліни “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони праці”, та “Охорона праці в галузі”. Для них також виносяться окремі питання з охорони праці і безпеки життєдіяльності до курсових і контрольних робіт профілюючих загально-технічних і спеціальних дисциплін.

З працівниками підприємств будь яких категорій, що працюють на постійній чи тимчасовій роботі, проводяться інструктажі з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим, та правил поведінки при виникненні аварійних ситуацій, пожеж, і стихійних лих.

Ці інструктажі поділяються на:

  •  увідний інструктаж;
  •  первинний інструктаж;
  •  повторний інструктаж;
  •  позаплановий інструктаж;
  •  цільовий інструктаж.

Увідний інструктаж проводиться одночасно з групою працівників усіх професій, що приймаються на роботу. На цьому інструктажі висвітлюються загальні вимоги щодо безпеки праці на данім підприємстві.

Цей інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в іншому приміщені, яке спеціально обладнане для цих цілей, з використанням технічних засобів та наглядних навчальних посібників.

Програма і тривалість увідного інструктажу затверджується керівником підприємства, а перелік його питань установлюється Типовим положенням з урахуванням особливостей підприємства.

Відмітка про проведення увідного інструктажу проводиться в “Журналі реєстрації увідних інструктажів”, який зберігається в службі охорони праці, та в документі працівника, який приймається на роботу, і з яким проведено увідний інструктаж.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально з кожним працівником або з групою працівників однієї професії у відповідності до специфіки виконуємої ними роботи. Цей інструктаж проводиться згідно з чинних на підприємстві інструкцій з охорони праці, та з урахуванням вимог орієнтованого переліку питань первинного інструктажу, що приведені в “Типовім положенні”.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипну роботу. Об’єм і зміст повторного інструктажу – це більш докладніше висвітлення питань первинного інструктажу, з наголосом на специфіку виконуємої працівниками роботи.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників однієї професії. Об’єм і зміст позапланового інструктажу визначається в кожнім конкретному випадку в залежності від причин і умов, що потягли за собою необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з окремим працівником або з групою працівників перед виконанням деякої специфічної роботи, не пов’язаної з їх повсякденною діяльністю. Об’єм і зміст цільового інструктажу визначається в залежності від виду робіт, які будуть ними виконуватися.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводять безпосередні керівники робіт (начальник підприємства, цеху, ділянки, майстер) і завершують вони ці інструктажі перевіркою знань проінструктованих у вигляді усного їх опитування, або за допомогою технічних засобів. При цьому також можуть перевірятися і надбані ними навички безпечних методів праці.

При незадовільних результатах перевірки знань первинного, повторного або позапланового інструктажів, для працівників на протязі 10 днів проводяться додаткові ці інструктажі і перевірка їх знань.

Якщо і після додаткових інструктажів працівники показали незадовільні знання, то питання щодо їх працевлаштування вирішується згідно чинного законодавства.

При незадовільному засвоєні цільового інструктажу – такі працівники до виконання цільових робіт не допускаються, і з ними додаткові цільові інструктажі не проводяться.

Працівники, що суміщають професії (або працівники комплексних бригад) проходять інструктажі як по основним, так і по сумісним професіям.

Про проведення первинного, повторного, позапланового і цільового інструктажів та про допуск проінструктованих осіб до роботи, робиться запис в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. В цих журналах обов’язково розписуються як проінструктовані, так і ті особи які проводили ці інструктажі.

Ці журнали мають важливу звітність, тому їх сторінки повинні бути пронумеровані, прошнуровані, та завірені відповідною печаткою.

  1.  Забезпечення ПРАЦІВНИКІВ спецодягом та засобами індивідуального захисту

Ст. 163 КЗпП наголошує:

“На роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, що пов’язані з забрудненням та несприятливими температурними режимами, видається спецодяг, взуття, та інші засоби індивідуального захисту”.

Ця стаття не встановлює ні типу ні порядку видачі зазначених засобів індивідуального захисту працівників.

В Україні діє ГОСТ 12.4.011-89 “ССБТ. Засоби захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація”.

Цей ГОСТ передбачає наступні засоби індивідуального захисту:

  •  ізолюючі костюми (пневмо- і  гідроізолюючі костюми, скафандри);
  •  засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);
  •  спеціальний одяг (комбінезони, куртки, брюки, плащі, фартухи, жилети, нарукавники, та налокітники);
  •  спеціальне взуття (чоботи, черевики, калоші, боти);
  •  засоби захисту рук (рукавиці та рукавички);
  •  засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети, шляпи);
  •  засоби захисту обличчя (захисні маски та щитки);
  •  засоби захисту органу слуху (протишумові шоломи, навушники, вкладиші);
  •  засоби захисту очей (захисні окуляри);
  •  запобіжні пристрої (запобіжні пояси, наколінники, налікотники, діелектричні килими);
  •  захисні дерматологічні засоби (миючі засоби, пасти, креми, мазі).

Порядок видачі спецодягу та засобів індивідуального захисту встановлено наказом Держнаглядохоронпраці від 29 жовтня 1996 року № 170.

Забезпечення засобами індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту є власністю підприємства, і вони повинні зберігатися поблизу робочих місць у спеціально відведених сховищах. Працівники мають право залишати їх у себе лише у тому випадку, якщо на підприємстві відсутні такі сховища поблизу їх місця роботи (на лісозаготівлях, геологорозвідці, тощо).

За незбереженність засобів індивідуального захисту працівники несуть матеріальну відповідальність, а на власника покладається обов’язок організації догляду за ними (хімчистка, прання, дегазація, тощо).

Забезпечення спецодягом

(Наказ МВС №623–92р.“Про норми речового забезпечення працівників МВС)

Спецодяг видається працівникові в натурі на певний термін роботи. Видача замість спецодягу грошей або матеріалу, для його придбання чи виготовлення – забороняється.

При відсутності на підприємстві спецодягу, працівник має право придбати його за власні кошти, і вимагати від власника компенсації цих витрат. При цьому враховується:

  •  наявність такого спецодягу на підприємстві;
  •  термін користування працівником раніше виданим йому спецодягом;
  •  необхідність працівника в даному спецодягу;
  •  межі роздрібних цін, що існують в даній місцевості на даний спецодяг;
  •  умови колективного договору на придбання спецодягу.

Забезпечення милом та знешкоджуючими засобами

Ст. 165 КЗпП лише наголошує, що:

  •  на роботах, пов’язаних з брудом, працівникам видається мило;
  •  на роботах зі шкідливими речовинами працівникам видаються змивачі та знешкоджуючі засоби.

А сам порядок видачі мила та знешкоджуючих засобів, зазначається в колективному договорі і угодах.

Знешкоджуючі засоби – це профілактичні мазі та пасти. Вони призначені для захисту шкіри працівників від подразнюючої дії шкідливих промислових речовин (п.129 “Інструкції з санітарного утримання приміщень та устаткувань виробничих підприємств” від 31 грудня 1966 р).

Мило видається по 400 грам на місяць лише тим працівникам, у яких робота пов’язана з брудом і на підприємстві відсутні душові та умивальники, які забезпечені милом.


Радіаційна

небезпека


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76981. Обстоятельства, исключающие административную ответственность. Освобождение от административной ответственности 26.69 KB
  Освобождение от административной ответственности. Обстоятельства исключающие административную ответственность установленные законодательством юридические факты схожие с административными правонарушениями но при которых отношения ответственности не возникают: недостижение возраста административной ответственности для физических лиц крайняя необходимость невменяемость для физических лиц. Невменяемость состояние при котором лицо не могло сознавать фактический характер и противоправность своих действий бездействия либо руководить...
76982. Административное правонарушение как основание административной ответственности: понятие, сущность, признаки, отличающие от других видов правонарушений 29.81 KB
  Лицо может быть привлечено к административной ответственности если в его действиях со держатся все признаки конкретного состава правонарушения и отсутствуют основания исключающие ответственность.
76983. Юридический состав административного правонарушения. Виды составов. Под составом административного правонарушения 29.42 KB
  Юридический состав административного правонарушения. Под составом административного правонарушения понимается установленная правом совокупность признаков элементов при наличии которых антиобщественное деяние может повлечь административную ответственность. Элементами состава административного правонарушения являются: объект субъект объективная сторона субъективная сторона. Объект административного правонарушения общественные отношения возникающие в сфере государственного управления регулируемые нормами права и охраняемые мерами...
76984. Административное наказание как средство реализации административной ответственности: понятие, цели, система административных наказаний 25.62 KB
  Административное наказание является установленной государством мерой ответственности за совершение административного правонарушения и применяется в целях предупреждения совершения новых правонарушений как самим правонарушителем так и другими лицами. За совершение административных правонарушений могут устанавливаться и применяться следующие административные наказания...
76985. Краткая правовая характеристика каждого вида наказания 25.52 KB
  Конфискацией орудия совершения или предмета административного правонарушения является принудительное безвозмездное обращение в федеральную собственность или в собственность субъекта Российской Федерации не изъятых из оборота вещей. Административное выдворение за пределы Российской Федерации иностранных граждан или лиц без гражданства заключается в принудительном и контролируемом перемещении указанных граждан и лиц через Государственную границу Российской Федерации за пределы Российской Федерации а в случаях предусмотренных законодательством...
76986. Общие правила наложения административных наказаний, учет смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств 27.21 KB
  Общие правила наложения административного наказания. Административное наказание за совершение административного правонарушения назначается в пределах установленных законом предусматривающим ответственность за данное административное правонарушение в соответствии с КоАП. При назначении административного наказания физическому лицу учитываются характер совершенного им административного правонарушения личность виновного его имущественное положение обстоятельства смягчающие административную ответственность и обстоятельства отягчающие...
76987. Назначение административных наказаний. Сроки давности привлечения к административной ответственности. Сроки действия административных наказаний 27.49 KB
  Сроки давности привлечения к административной ответственности. Если срок давности привлечения к административной ответственности истек то дело об АПН не м. После вынесения постановления сроком давности мы не связаны т. обжаловать можно без привязки к сроку давности.
76988. Административный процесс: понятие, сущность, признаки в широком и узком понятии. Структура административного процесса 28.72 KB
  Структура административного процесса. Административный процесс урегулированный нормами административного права порядок правоприменительной деятельности органов государственной власти органов местного самоуправления и их должностных лиц по реализации полномочии соответствующих органов. административную юрисдикцию в сфере административной ответственности; в порядок осуществления правосудия по публичноправовым административным спорам между органами публичной власти с одной стороны и гражданами и организациями юридическими лицами с...
76989. Понятие административно-процессуального права. Административно-процессуальные нормы и административно-процессуальные отношения 27.7 KB
  Административное процессуальное право представляет собой систему административно-процессуальных норм, регулирующих порядок (процедуры) осуществления управленческих отношений, возникающих в процессе: -построения и функционирования исполнительных органов государственной власти