18162

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 4. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ План: 1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту. 2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками. 3. Особливість права користування земельними ділянками. 4. Особливіст...

Украинкский

2013-07-06

75.5 KB

7 чел.

Лекція 4.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

План:

1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту.

2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками.

3.  Особливість права користування земельними ділянками.

4. Особливість права розпорядження земельними ділянками.

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку.

1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту.

Право власності на землю традиційно розглядається у суб'єктивному та об'єктивному розумінні.

У суб'єктивному розумінні право власності на землю - повноваження (правомочності) суб'єктів по відношенню до землі (земельної ділянки) як об'єкта права.

Акад. В. І. Андрейцев визначає право власності [на природні ресурси] як "сукупність повноважень різних суб 'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами" (у т. ч. земельними).

Ч. 1 ст. 316 ЦК України  визначає право власності загалом як "право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб". Таке визначення, на наш погляд, є більш вдалим, ніж визначення права власності через його зміст, проте воно не відбиває всіх істотних ознак права власності і, фактично, охоплює всі речові права.

З метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, з урахуванням наведеного вище право власності на землю (земельну ділянку) слід визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним.

У об'єктивному розумінні право власності на землю слід розглядати як систему правових норм, що регулюють відносини щодо здійснення суб'єктивного права власності на землю.

В більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право власності на землю, йдеться не про власне "землю", а про "земельну ділянку", оскільки лише земельна ділянка може бути об'єктом, яким можна володіти на праві власності, річчю - "предметом, матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки" (ст. 179 ЦК України; див. також ст. 125 та ін. ЗК України), а отже, майном (ст. 190 ЦК України). Таким чином, усталений термін "право власності на землю" в більшості випадків фактично означає "право власності на земельну ділянку".

2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками.

Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗК України, ст. 317 ЦК України).

Легального визначення володіння як складової права власності не існує. У спеціальній літературі існують різноманітні визначення права володіння земельними ділянками.

Визначення права володіння містить у собі два критерії - 1) фактичний (фактична можливість мати річ під своїм пануванням, в римському праві — corpus, "тіло") та 2) вольовий (усвідомлення можливості і бажання панування над річчю в своїх інтересах, апітus, лат. "душа ") .

Слід, проте, звернути увагу на специфіку  застосування цього визначення у випадку із таким особливим майном, як земельна ділянка. Йдеться, насамперед, про фактичний критерій володіння.

Специфіка земельної ділянки як об'єкту права власності полягає у тому, що земельна ділянка "за визначенням" не може бути переміщена у просторі, і "фактичне панування" над земельною ділянкою є умовністю.

 Закон прирівнює до фактичного панування над земельною ділянкою оформлення прав на неї (видачу державного акту на право приватної власності, внесення записів до земельно-кадастрової документації щодо земель державної та комунальної власності). Див. ч. 1 ст. 125 ЗК України:

"Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації."

Право володіння земельними ділянками можна визначити як усвідомлену юридично гарантовану можливість панування над земельною ділянкою на підставі оформленого права.

У спеціальній літературі висловлюється думка, за якою "акти чинного законодавства не містять вимоги обов'язкового попереднього поділу земельної ділянки перед відчуженням її частини". Виходячи із цього, допускається існування права власності (отже, володіння) невиділеною в натурі земельною ділянкою. Такий підхід видається таким, що суперечить ст. 125 ЗК України, за якою "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється". Встановлення ж меж і видача документу, що посвідчує право, перетворюють частину земельної ділянки на земельну ділянку.

Виходячи із сказаного, щодо земельної ділянки фактичне позбавлення власника володіння неможливе, і будь-які фактичні порушення права власності на земельну ділянку (т. з. самовільне захоплення) не можуть бути поєднані із позбавлення права володіння, а є за своєю природою лише обмеженням прав власника. Така позиція підтверджується судовою практикою. Натомість, позбавлення права володіння може бути юридичним, наприклад, шляхом неправомірного оформлення правоустановчих документів на іншу особу.

3.  Особливість права користування земельними ділянками.

Закон не наводить визначення права користування. У спеціальній літературі право користування земельними ділянками визначається як:

"юридично забезпечена можливість спеціально уповноважених державних органів і органів самоврядування на отримання диференційної ренти за платне використання землі, юридично гарантована можливість суб'єктів права власності самостійно господарювати на землі та використовувати її для задоволення різноманітних потреб" (В. І. Андрейцев);

"гарантована Конституцією України свобода особи, яка полягає в можливості і здатності власника земельної ділянки вільно використовувати її, освоювати і здійснювати господарську експлуатацію природних властивостей землі для задоволення власних і суспільних потреб та інтересів, з урахуванням встановлених законом, договором чи адміністративним актом обмежень" (В. В. Носік);

"юридично надана власникові можливість господарського та іншого використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ від корисних властивостей землі" (П. Ф. Кулинич    );

"визнані законом можливості привласнення власником земельної ділянки її корисних властивостей шляхом одержання сільськогосподарської та іншої продукції і доходів в результаті її господарської експлуатації для задоволення своїх матеріальних потреб та реалізації інших інтересів" (І. І. Каракаш);

в доктрині цивільного права право користування традиційно визначається як     юридично    забезпечена    можливість    застосовувати     корисні властивості речі в процесі її особистого чи виробничого споживання".

На відміну від загального правила,  встановленого ст. 319 ЦК України ("власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону"), обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка може (і повинна) використовуватися лише за цільовим призначенням (ст. 91 ЗК України, п. 4 ст. 373 ЦК України).

Також до особливостей користування земельною ділянкою належить спеціальний порядок справляння плати за землю (відповідає економічному поняттю "диференційована рента"), яка може виступати у формі земельного податку або орендної плати (ст. 2 Закону України "Про плату на землю").

4. Особливість права розпорядження земельними ділянками.

Легальне визначення права розпорядження земельними ділянками у законодавстві України відсутнє. У спеціальній літературі право розпорядження земельними ділянками визначається по-різному. Акад. В. І Андрейцев розділяє право розпорядження держави, територіальних громад та суб'єктів права приватної власності, при цьому фактично заперечуючи існуючий в доктрині з часів римського права поділ статусу держави у майнових відносинах на ітреrіит (статус як публічного утворення) та doтіпіит (статус як власника):

право розпорядження держави - юридично забезпечена можливість органів держави на визначення режиму земель, встановлення загальних засад землекористування, порядку та розмірів плати, розподілу та перерозподілу земель, передачу їх у власність та надання в користування юридичним і фізичним особам;

право розпорядження комунальними землями - юридично гарантована   можливість   розподілу   і   перерозподілу земель, визначення середніх часток, які підлягають передачі у власність юридичним та фізичним особам, надання в користування цих земель, відчуження їх іншим особам відповідно до умов чинного законодавства; - право розпорядження суб'єктів приватної власності - юридично забезпечена можливість самостійного використання земель відповідно до їх цільового призначення, надання у використання та відчуження іншим суб 'єктам на договірних засадах.

Право розпорядження земельними ділянками має і певні особливості. Законодавством передбачені:

особливі правила відчуження земельних ділянок;

особливі правила щодо падання земельних ділянок в користування;

особливі правила щодо обмеження та обтяження права власності за волею власника ;   

особливий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Питання для самоконтролю

1. Поняття права власності у суб’єктивному розумінні?

2. Критерії права володіння?

3. Як визначається право користування земельними ділянками?

4. Як визначається право розпорядження земельними ділянками?

Питання на самостійну підготовку.

1. Визначення права володіння земельними ділянками?

2. Права власника землі?

3. Момент виникнення права власності на землю?

4. Самовільне зайняття особами земельних ділянок?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25177. «ПОВСТАННЯ МАС» як проблема історії ХХ ст.. (Х. Ортега-і-Гассет) 24.5 KB
  Маса за ОртегоюіГасеттом це середня людина без обличчя загальний тип. Маса – це кожен хто сприймає себе як усіх інших тобто маса поглинає особистість тому залишається посередність. Маса завжди має жагу до відновлення переходить до насилля це є одичавінням процес розпаду у розумінні ортегаіГассета тому маса переходить до прямих форм дії губить духовні форми. Маса ненавидить тих хто до неї не входить.
25178. Філософія позитивізму та неопозитивізму 29.5 KB
  Філософія позитивізму та неопозитивізму 1. Класичний позитивізм Конт Спенсер Міль 1й позитивізм Наука не пояснює а описує явища. позитивізм переживає кризу викликану прогресом природничонаукового знання. Адже прогрес науки заперечував і знецінював ті синтетичні€ узагальнення що розглядалися позитивізмом як вічні і незаперечні істини.
25179. «Ідеологія і утопія» (К. Манхейм) 26 KB
  Манхейм Системна спроба дослідження ідеології була зроблена К. Марксу надмірно широке розуміння ідеології. Подруге німецький соціолог виокремив таку важливу характеристику ідеології як систематизованість саме тому ідеологія претендувала на науковість. За цими ознаками виокремлюють два основні різновиди – відкриті і тоталітарні ідеології.
25180. Предмет історико-філософської думки 88 KB
  Пригадайте ще років 1520 тому історії філософії відводили місце на крайній периферії у табелі про ранги філософських дисциплін. Головними вважали дослідження з діамату істмату філософських проблем природознавства етики та естетики а історія філософії розташовувалася десь за ними. Приблизно такий самий статус зберігався і в системі викладання: справа зводилася до короткого історикофілософського вступу якому присвячували двітри лекції і на тому історію філософії забували. Є підстави констатувати докорінну зміну статусу історії...
25181. Києво-Могилянська Академія та її роль у формуванні української філософії 25.5 KB
  КиєвоМогилянська Академія та її роль у формуванні української філософії Заснована Петром Могилою у 1632 р. В академії вперше для східних слов'ян почалося систематичне викладання філософії. Викладання філософії передбачало: діалектику логіку фізику математику та метафізику. Про це свідчить хоча б те що кожен професор філософії повинен був виробити собі свій оригінальний курс.
25182. Cимволізм культури. Сутність символу 28 KB
  Зміст поняття символу розкривається через суміжні до нього поняття знаку і образу. Усвідомлення сутності символу неможливе без співвіднесення його з образом. Образ не є уявленням він скоріше предмет уявлення. Будьякий смисл є образом і будьякий образ є хоча б певною мірою символом.
25183. Буття-в-собі і буття-для-себе в параці Ж.-П.Сартра Буття і ніщо 26.5 KB
  Буттявсобі і буттядлясебе в параці Ж.Сартра €œБуття і ніщо€. Буття – не створене ніким і нічим воно просто є воно не активне не пасивне не імманенте. Буття є те що воно є це позитивність непов’язана з часом.
25184. Філософські школи античності 30.5 KB
  Філософські школи античності Немає філософії взагалі існують її конкретні історичні прояви. Усю 1200 річну історію античної філософії можна розбити на 3 етапи: класика або еллінська філософія еліністична філософія та філософія доби Римської імперії. Рання класика або натурфілософія – початковий період філософії. До філософії можна прийти лише знаючи математику.
25185. Основні засади ФІ Гегеля та Канта 34.5 KB
  Історія людства в своїй цілісності стає об'єктом теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта а своє логічне завершення ці пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум раціональне впорядкування історії. ФІ на відміну від емпіричних описових досліджень історії має представити всесвітню історію як систему€...