18162

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 4. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ План: 1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту. 2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками. 3. Особливість права користування земельними ділянками. 4. Особливіст...

Украинкский

2013-07-06

75.5 KB

7 чел.

Лекція 4.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

План:

1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту.

2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками.

3.  Особливість права користування земельними ділянками.

4. Особливість права розпорядження земельними ділянками.

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку.

1. Поняття права власності на землю та особливості його об'єкту.

Право власності на землю традиційно розглядається у суб'єктивному та об'єктивному розумінні.

У суб'єктивному розумінні право власності на землю - повноваження (правомочності) суб'єктів по відношенню до землі (земельної ділянки) як об'єкта права.

Акад. В. І. Андрейцев визначає право власності [на природні ресурси] як "сукупність повноважень різних суб 'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами" (у т. ч. земельними).

Ч. 1 ст. 316 ЦК України  визначає право власності загалом як "право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб". Таке визначення, на наш погляд, є більш вдалим, ніж визначення права власності через його зміст, проте воно не відбиває всіх істотних ознак права власності і, фактично, охоплює всі речові права.

З метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, з урахуванням наведеного вище право власності на землю (земельну ділянку) слід визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним.

У об'єктивному розумінні право власності на землю слід розглядати як систему правових норм, що регулюють відносини щодо здійснення суб'єктивного права власності на землю.

В більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право власності на землю, йдеться не про власне "землю", а про "земельну ділянку", оскільки лише земельна ділянка може бути об'єктом, яким можна володіти на праві власності, річчю - "предметом, матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки" (ст. 179 ЦК України; див. також ст. 125 та ін. ЗК України), а отже, майном (ст. 190 ЦК України). Таким чином, усталений термін "право власності на землю" в більшості випадків фактично означає "право власності на земельну ділянку".

2. Змісту права власності на землю та особливості права володіння земельними ділянками.

Зміст права власності на землю (земельну ділянку) складають повноваження з володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою (ст. 78 ЗК України, ст. 317 ЦК України).

Легального визначення володіння як складової права власності не існує. У спеціальній літературі існують різноманітні визначення права володіння земельними ділянками.

Визначення права володіння містить у собі два критерії - 1) фактичний (фактична можливість мати річ під своїм пануванням, в римському праві — corpus, "тіло") та 2) вольовий (усвідомлення можливості і бажання панування над річчю в своїх інтересах, апітus, лат. "душа ") .

Слід, проте, звернути увагу на специфіку  застосування цього визначення у випадку із таким особливим майном, як земельна ділянка. Йдеться, насамперед, про фактичний критерій володіння.

Специфіка земельної ділянки як об'єкту права власності полягає у тому, що земельна ділянка "за визначенням" не може бути переміщена у просторі, і "фактичне панування" над земельною ділянкою є умовністю.

 Закон прирівнює до фактичного панування над земельною ділянкою оформлення прав на неї (видачу державного акту на право приватної власності, внесення записів до земельно-кадастрової документації щодо земель державної та комунальної власності). Див. ч. 1 ст. 125 ЗК України:

"Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації."

Право володіння земельними ділянками можна визначити як усвідомлену юридично гарантовану можливість панування над земельною ділянкою на підставі оформленого права.

У спеціальній літературі висловлюється думка, за якою "акти чинного законодавства не містять вимоги обов'язкового попереднього поділу земельної ділянки перед відчуженням її частини". Виходячи із цього, допускається існування права власності (отже, володіння) невиділеною в натурі земельною ділянкою. Такий підхід видається таким, що суперечить ст. 125 ЗК України, за якою "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється". Встановлення ж меж і видача документу, що посвідчує право, перетворюють частину земельної ділянки на земельну ділянку.

Виходячи із сказаного, щодо земельної ділянки фактичне позбавлення власника володіння неможливе, і будь-які фактичні порушення права власності на земельну ділянку (т. з. самовільне захоплення) не можуть бути поєднані із позбавлення права володіння, а є за своєю природою лише обмеженням прав власника. Така позиція підтверджується судовою практикою. Натомість, позбавлення права володіння може бути юридичним, наприклад, шляхом неправомірного оформлення правоустановчих документів на іншу особу.

3.  Особливість права користування земельними ділянками.

Закон не наводить визначення права користування. У спеціальній літературі право користування земельними ділянками визначається як:

"юридично забезпечена можливість спеціально уповноважених державних органів і органів самоврядування на отримання диференційної ренти за платне використання землі, юридично гарантована можливість суб'єктів права власності самостійно господарювати на землі та використовувати її для задоволення різноманітних потреб" (В. І. Андрейцев);

"гарантована Конституцією України свобода особи, яка полягає в можливості і здатності власника земельної ділянки вільно використовувати її, освоювати і здійснювати господарську експлуатацію природних властивостей землі для задоволення власних і суспільних потреб та інтересів, з урахуванням встановлених законом, договором чи адміністративним актом обмежень" (В. В. Носік);

"юридично надана власникові можливість господарського та іншого використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ від корисних властивостей землі" (П. Ф. Кулинич    );

"визнані законом можливості привласнення власником земельної ділянки її корисних властивостей шляхом одержання сільськогосподарської та іншої продукції і доходів в результаті її господарської експлуатації для задоволення своїх матеріальних потреб та реалізації інших інтересів" (І. І. Каракаш);

в доктрині цивільного права право користування традиційно визначається як     юридично    забезпечена    можливість    застосовувати     корисні властивості речі в процесі її особистого чи виробничого споживання".

На відміну від загального правила,  встановленого ст. 319 ЦК України ("власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону"), обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка може (і повинна) використовуватися лише за цільовим призначенням (ст. 91 ЗК України, п. 4 ст. 373 ЦК України).

Також до особливостей користування земельною ділянкою належить спеціальний порядок справляння плати за землю (відповідає економічному поняттю "диференційована рента"), яка може виступати у формі земельного податку або орендної плати (ст. 2 Закону України "Про плату на землю").

4. Особливість права розпорядження земельними ділянками.

Легальне визначення права розпорядження земельними ділянками у законодавстві України відсутнє. У спеціальній літературі право розпорядження земельними ділянками визначається по-різному. Акад. В. І Андрейцев розділяє право розпорядження держави, територіальних громад та суб'єктів права приватної власності, при цьому фактично заперечуючи існуючий в доктрині з часів римського права поділ статусу держави у майнових відносинах на ітреrіит (статус як публічного утворення) та doтіпіит (статус як власника):

право розпорядження держави - юридично забезпечена можливість органів держави на визначення режиму земель, встановлення загальних засад землекористування, порядку та розмірів плати, розподілу та перерозподілу земель, передачу їх у власність та надання в користування юридичним і фізичним особам;

право розпорядження комунальними землями - юридично гарантована   можливість   розподілу   і   перерозподілу земель, визначення середніх часток, які підлягають передачі у власність юридичним та фізичним особам, надання в користування цих земель, відчуження їх іншим особам відповідно до умов чинного законодавства; - право розпорядження суб'єктів приватної власності - юридично забезпечена можливість самостійного використання земель відповідно до їх цільового призначення, надання у використання та відчуження іншим суб 'єктам на договірних засадах.

Право розпорядження земельними ділянками має і певні особливості. Законодавством передбачені:

особливі правила відчуження земельних ділянок;

особливі правила щодо падання земельних ділянок в користування;

особливі правила щодо обмеження та обтяження права власності за волею власника ;   

особливий порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Питання для самоконтролю

1. Поняття права власності у суб’єктивному розумінні?

2. Критерії права володіння?

3. Як визначається право користування земельними ділянками?

4. Як визначається право розпорядження земельними ділянками?

Питання на самостійну підготовку.

1. Визначення права володіння земельними ділянками?

2. Права власника землі?

3. Момент виникнення права власності на землю?

4. Самовільне зайняття особами земельних ділянок?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21879. БАЛЬНЕОЛОГИЧЕСКИЕ РЕСУРСЫ КБР: ПРОБЛЕМЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ (НА ПРИМЕРЕ КУРОРТА НАЛЬЧИК) 1.61 MB
  Изучение природных условий и ресурсов КБР, населения и трудовых ресурсов, хозяйства и экономических предпосылок развития рекреации; Составление характеристики рекреационных ресурсов КБР и их использования: природных, социально-экономических, культурно-исторических ресурсов; Рассмотрение современного курортно-рекреационного комплекса КБР...
21880. Бандитизм (статья 209 УК РФ) 250.5 KB
  Бандитизм - преступления против общественной безопасности, т.е. деяния, признанные уголовным законом грубо нарушающими нормальные условия повседневной жизни и деятельности людей. Эти преступления причиняют или могут причинить существенный вред личным, общественным, и государственным интересам, здоровью, телесной неприкосновенности и достоинству граждан.
21881. Влияние восточных элементов на режиссуру ХХ века 1.24 MB
  Рассмотреть основные принципы театра «Но», охарактеризовать функции маски в театре «Но», выявить аналогии основных принципов театра «Но» в европейской режиссуре, проанализировать функции маски в европейской режиссуре XX века.
21882. Основы организации обслуживания потребителей 87.5 KB
  1 Метод обслуживания официантами .2 Самообслуживание его сущность и формы Комплексная оценка показателей качества обслуживания 1. Процесс обслуживания потребителей это совокупность операций которые выполняются исполнителем при непосредственном контакте с потребителем услуг во время реализации кулинарной продукции и организации досуга.
21883. Меню и карта вин 153.11 KB
  Назначение и принципы составления меню 2. Последовательность расположения в меню закусок блюд и напитков 3. Виды меню 4.
21884. Организация самообслуживания на предприятиях общественного питания 46.88 KB
  1 Немеханизированные линии раздач .2 Механизированные линии отпуска обедов .1 Механизированные линии непрерывного отпуска обедов .2 Механизированные линии периодического отпуска обедов 1 Классификация линий раздач В зависимости от формы самообслуживания на предприятиях общественного питания принимается два основных типа раздач: специализированные раздачи раздачи на которых устанавливают специализированные секции для реализации отдельных видов блюд холодные блюда и закуски горячие блюда сладкие блюда и напитки.
21885. Специальные виды услуг и формы обслуживания 126.2 KB
  Обслуживание в гостиницах Предприятия общественного питания при гостиницах предназначены в основном для обслуживания проживающих в них гостей. Однако в зависимости от конкретных условий местонахождения гостиницы степени обеспечения жителями данного района предприятиями общественного питания количество мест в ресторанах буфетах при гостиницах может быть изменено при соответствующем техникоэкономическом обосновании. Предприятия общественного питания при гостиницах начинают свою работу не позднее 8 часов утра по местному времени. В...
21886. Столовая посуда, приборы и столовое белье 149.67 KB
  Майоликовая гончарная а также деревянная посуда применяется как правило для подачи национальных блюд и напитков в специализированных предприятиях питания. Для подачи хлеба тостов мучных кулинарных изделий служат: тарелки пирожковые d = 170180 мм используется при индивидуальном обслуживании для подачи хлеба тостов расстегаев пирожков; хлебницы используются при групповом обслуживании. Для подачи холодных закусок применяют: тарелки закусочные d = 200; 220240 мм их используют также в качестве подставных тарелок под...
21887. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ТЕОРИИ ЧС 358.5 KB
  ОБЩИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЧРЕЗВЫЧАЙНЫХ СИТУАЦИЙ В ФЗ О защите населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера чрезвычайная ситуация определяется как обстановка на определенной территории сложившаяся в результате аварии опасного природного явления катастрофы стихийного или иного бедствия которые могут повлечь или повлекли за собой человеческие жертвы ущерб здоровью людей или окружающей природной среде значительные материальные потери и нарушения условий жизнедеятельности людей . По скорости...