18166

ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 8 ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ План: Припинення права приватної власності як санкція за вчинене правопорушення. Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб Примусове припинення права власності. Викуп земельних...

Украинкский

2013-07-06

84 KB

8 чел.

Лекція 8

ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

План:

  1.  Припинення права приватної власності як санкція за вчинене правопорушення.
  2.  Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб  
  3.  Примусове припинення права власності.
  4.  Викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Питання для самоконтролю:

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Припинення права приватної власності як санкція за вчинене правопорушення

Земельне законодавство передбачає кілька випадків, у яких право приватної власності може бути припинене як санкція за вчинене правопорушення. Так, згідно зі ст. 140 "Підстави припинення права власності на земельну ділянку" ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є "конфіскація за рішенням суду" (п. "д") та "невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк" (п. "е").

Конфіскація за рішенням суду

Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України:

"Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. "

Законом, який передбачає "випадки, обсяги та порядок" конфіскації майна, є Кримінальний кодекс України (далі - КК України). Відповідно до ст. 59 КК України:

1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. "

Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК України), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 КК України), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК України) та ін.

Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України)), проте передбачена цими актами конфіскація не може бути застосована щодо земельних ділянок.

Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк

Ч. 4 ст. 81, ч. 4 ст. 82 ЗК України передбачають обов'язок іноземних фізичних та юридичних осіб, осіб без громадянства протягом року відчужити набуті у спадщину землі сільськогосподарського призначення. У разі порушення цієї вимоги земельна ділянки підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ст. 145 ЗК України). Кодекс не деталізує процедури примусового відчуження, не визначає суб'єктів звернення до суду з вимогою про відчуження земельної ділянки, що не сприяє ефективній реалізації норми. Крім того, немає повної впевненості у конституційності вказаної норми, адже, відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України.

 

  1.  Викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб

Законодавством (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 140, 142, 146, 147 та ін. ЗКУкраїни) передбачена можливість викупу земельних ділянок приватної власності. Земельне законодавство розділяє викуп земельних ділянок (1) для суспільних потреб та (2) з мотивів суспільної необхідності.

Так, викуп земельної ділянки для суспільних потреб може здійснюватися для визначених у ч. 1 ст. 146 ЗК України потреб за умови дотримання наступної процедури:

(1) погодження питань, пов'язаних із викупом земельної ділянки, що включає (а) подачу клопотання про погодження розташування об'єкту до органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, (б) розгляд клопотання відповідним органом та надання такого дозволу, (в) власне погодження місця розташування об'єкту з власником земельної ділянки, районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, територіальним органом виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічним органом, органами містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, (г) подання матеріалів до органу, який має право викупати земельну ділянку, причому у визначених законом випадках матеріали передаються не безпосередньо, а через інші органи, що готують свої висновки, (д) прийняття рішення про викуп земельної ділянки (ст. ст. 150, 151 ЗКУкраїни);

(2) завчасного (не пізніше, ніж за рік до викупу) письмового попередження власника земельної ділянки про викуп (ч. 2 ст. 146 ЗК України). Важко зрозуміти, чому не допускається більш ранній викуп за згодою власника;

(3) попереднього і повного відшкодування вартості земельної ділянки у тих випадках, коли власник заперечує проти викупу (ч. 5 ст. 41 Конституції України);

(4) у випадку, коли викупається частина земельної ділянки, необхідними передумовами для укладення договору купівлі-продажу є розробка землевпорядного проекту та його затвердження у порядку, визначеному ст. 186 ЗК України.

Видається, що описана вище ускладнена процедура викупу земельних ділянок для суспільних потреб виправдана лише у випадках, коли йдеться про зміну цільового призначення земельної ділянки, та (або) власник земельної ділянки не дає згоди на її викуп. Для випадків, коли такої зміни не вимагається, і є згода щодо умов договору купівлі-продажу, доцільно було б законодавчо встановити, що договір купівлі-продажу можна укладати в загальному порядку.

  1.  Примусове припинення права власності.

Істотною особливістю угод про викуп земельних ділянок для суспільних потреб є можливість їх укладення в примусовому порядку. Така можливість випливає із положень п. "ґ" ст. 140, п. "г" ст. 143 ЗК України, де передбачено можливість примусового припинення права власності шляхом викупу для суспільних потреб, а також ст. 146, яка визначає (ч. 1) перелік таких потреб:

а)  під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого,   самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки та під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Із формулювань ст. 146 може випливати, що право органів державної влади та місцевого самоврядування на викуп при наявності перерахованих потреб є безумовним. Згідно із ч. 4 статті, "якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку". Це можна розуміти так, що власник може оспорювати лише викупну вартість, проте не сам викуп.

На наше переконання, так тлумачити ст. 146 не можна. Слід враховувати положення ч. 5 ст. 41 Конституції України, за якою

"Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх   вартості.    Примусове   відчуження   таких   об'єктів з наступним   повнимвідшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. "

Очевидно, що далеко не всі потреби, перераховані у ст. 146 ЗК України, можуть розглядатися як "виняток з мотивів суспільної необхідності" (адже поняття "потреба" набагато ширше, ніж "необхідність"). Тому, на наш погляд, при незгоді власника на викуп ст. 146 ЗК України можна застосовувати лише у сукупності із ч. 5 ст. 41 Конституції і в частині, що не суперечить конституційній нормі.

  1.  Викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності передбачений ст. 147 ЗК України:

1.У разі введення воєнного або надзвичайного стану земельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом.

2.Припинення права власності на земельну ділянку у таких випадках
здійснюється за умови повного відшкодування її вартості.

3.Особа, у якої була примусово відчужена земельна ділянка, після припинення дії обставин, у зв'язку з якими було проведено примусове відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки.

4.У разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.

 Дана норма не відповідає конституційному розумінню терміну "суспільна необхідність" та містить низку внутрішніх суперечностей, що фактично унеможливлює її застосування.

Насамперед, процитована вище ч. 5 ст. 41 Конституції України допускає примусове відчуження земельних ділянок лише з мотивів суспільної необхідності, у тому числі в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Ст. 147 ЗК України, з одного боку, звужує розуміння терміну "суспільна необхідність", визнаючи можливість її існування лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану; з іншого боку, стаття абсолютно не конкретизує зміст терміну "суспільна необхідність". Крім того, механізму припинення права власності ст. 147 не встановлює, відсилаючи до "порядку, встановленого законом" (ч. 1). Такого порядку на сьогодні не існує, а отже, припинити право власності з підстав, наведених у ст. 147 ЗК України, неможливо.

Крім того, сам підхід щодо припинення права власності, закріплений у ст. 147 ЗК України, виглядає нелогічним, адже в умовах воєнного чи надзвичайного стану існуватиме потреба скоріше в тимчасовому зайнятті земельної ділянки, а не в набутті права власності на неї.

Питання для самоконтролю:

1. Випадки припиненн права приватної власності?

2. Правове регулювання випадків конфіскації майна?

3. Процедура викупу земельної ділянки для суспільних потреб?

4. Які Ви знаєте особливості угод про викуп земельної ділянки?

5. Дайте визначення терміну «суспільна необхідність»?

Питання на самостійну підготовку:

1. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку?  

2. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності?

3. Який характер носить обов’язкове відчуження земельноїмділянки?  

4. Істотна особливість угод про викуп земельних ділянок для суспільних потреб?

5.Перелічіть потреби, які передбачають можливість примусового припинення права власності шляхом викупу для суспільних потреб?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34730. Меры веса и объема централизованного государства 16.98 KB
  В XVI XVII вв. Вместе с тем Торговая книга называет и другие весовые единицы ансыръ или фунт: В документах XVI XVII вв. В течение XVII в. Новой мерой по сравнению с предыдущим периодом является четверик появившийся в начале XVII в.
34731. Единицы длины, расстояния и площади в Российской империи 17.9 KB
  Образованной для разработки мероприятий по уточнению мер и организации поверочного дела а также обмеры подлинной линейки начала XVIII в. которой пользовался Петр I свидетельствуют что меры длины в первой половине XVIII в. омимо аршина и сажени в XVIII XIX вв. В XVIII в.
34732. Единицы веса и объема в Российской империи 18.05 KB
  Рассмотрим систему русских мер веса в XVIII в. встречаются следующие меры веса: берковец пуд фунт золотник грен крата и доля. На основе этой системы единиц измерения веса складываются наиболее употребительные наборы гирь.
34733. Обеспечение единства измерений и надзор за мерами и весами в Российской империи 16.29 KB
  в связи с экономическим развитием страны встал вопрос не только о единообразии мер и единой для всей страны системе мер как это было в XVI и XVII вв. Вопрос об основных эталонах оказался непростым так как было неясно какие образцы мер следует взять за основу. Предстояло прежде всего найти основания для установления величин той или иной меры а затем разработать принципы организации поверочного дела.
34734. Введение метрической системы в России. Метрические единицы измерения, принятые в СССР 17.08 KB
  Совет Народных Комиссаров Российской Советской Федеративной Социалистической Республики по указанию В. И. Ленина 11 сентября 1918 г. принял декрет «О введении международной метрической десятичной системы мер и весов». Декрет определял «положить в основание всех измерений, производимых в Российской Социалистической Федеративной Советской Республике...
34735. Историческая генеалогия: история развития, предмет и задачи, смежные дисциплины 13.87 KB
  Лихачева разработавшего научную методику исследования генеалогических источников и Л. Появляются исследования по истории отдельных дворянских родов работы Барсукова Васильчикова. многие отечественные генеалоги оказались за границей и там продолжили свои исследования. генеалогические исследования значительно сокращаются.
34736. Источники по генеалогии дворянства 16 - 17вв.: Государев родословец и Бархатная книга (история создания, структура, содержание) 13.23 KB
  : Государев родословец и Бархатная книга история создания структура содержание Государев родословец История создания: Составлен Разрядным приказом в 1555 1556 году. В XVII веке Государев родословец включён в Бархатную книгу. Структура: 1 часть государев родословец был составлен при Иване 4; 2 часть составлена на основе приказов. В Бархатную книгу включены: Государев родословец 1555 1556 состоящий преимущественно из родословных записей Рюриковичей и Гедиминовичей царский княжеские боярские роды а также материалы за вторую...
34738. Ревизские сказки как источник по генеалогии непривилегированных слоев населения 15.76 KB
  Это документы именной переписи податного населения Российской Империи XVIII середины XIX вв. Проведение реформы потребовало организации подушного учета населения. Ревизские сказки являлись поимёнными списками населения в которых указывались имя отчество и фамилия владельца двора его возраст имя и отчество членов семьи с указанием возраста отношение к главе семьи.