18172

ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 13 ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ ПАЙ План: Правова природа права на земельну частку пай Право на земельну частку пай у землях що були передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств Співвідношення права на земельну частку пай із...

Украинкский

2013-07-06

83.5 KB

5 чел.

Лекція 13

ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)

План:

  1.  Правова природа права на земельну частку (пай)
  2.  Право на земельну частку (пай) у землях, що були передані  у колективну власність сільськогосподарських підприємств
  3.  Співвідношення права на земельну частку (пай) із правом на частку у спільній частковій власності
  4.  Право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств

Питання для самоконтролю:

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Правова природа права на земельну частку (пай)

Правова природа права на земельну частку пай істотно відрізняється в залежності від того, які землі паюються: (1) землі державних або комунальних сільськогосподарських підприємств, або (2) землі, передані свого часу у колективну  власність  недержавним сільськогосподарським  підприємствам.

Розглянемо обидва випадки.

  1.  Право на земельну частку (пай) у землях, що були передані  у колективну власність сільськогосподарських підприємств

Розвиток законодавства про право на земельну частку (пай).

Правове регулювання відносин щодо права на земельну частку (пай) у землях, переданих у колективну власність, пройшло досить довгий та складний шлях, на якому можна умовно виділити кілька етапів. Розглянемо їх нижче.

1. Закріплення   правил   про   т. з.    "середню   земельну   частку".   Із прийняттям ЗК України у редакції від 13.03.1992 була передбачена передача земельних ділянок державної власності, що перебували у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств,  сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, сільськогосподарських  акціонерних  товариств,   у  колективну   власність   цих суб'єктів. Наводимо повний текст ст. 5 кодексу (аналогічні положення містяться у ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

"Стаття 5. Право колективної власності на землю. Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами   права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські  кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Право на отримання середньої земельної частки не мало механізму своєї реалізації, крім того, передбачений механізм визначення середніх земельних часток не враховував постійних змін у складі осіб, що мали право на частку, а також того, що частки однакової площі мали різну вартість через різну якість земель. Ці обставини призвели до того, що право на середню земельну частку фактично не реалізовувалося.

2. Встановлення правил про "право на земельну частку (пай)" (паювання земель). В умовах, коли положення ЗК України щодо права на вихід із господарств і отримання "своєї частки землі в натурі" не реалізовувалися, а у сільському господарстві наростала криза, Указами Президента України був запроваджений механізм визначення права на земельну частку (пай), відмінний від передбаченого ЗК України механізму визначення середньої земельної частки. Зокрема, ст. 2 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994 № N 666/94 було передбачено, що "кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі".

Таким чином, право на земельну частку (пай), передбачене Указами Президента, істотно відрізнялося від права на середню земельну частку, передбаченого чинним на той час ЗК України, як за об'єктом (землями, що підлягали паюванню), так і за колом осіб, що мали право на частку (див. виділені фрагменти). Законність та конституційність Указів викликала і викликає великий сумнів, проте процес паювання набув незворотного характеру, й існування прав на земельні частки (паї) було згодом визнано законодавчо (п. п. 16, 17 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та ін.).

3. Встановлення механізму виділення права на земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) (розпаювання земель). Тривалий час у питанні регулювання процедури виділення земельних ділянок в рахунок земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) існувала прогалина. За умов нормативно-правової неврегульованості застосовувалися Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Держкомзему, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 №47/172/48, що не мали характеру обов'язкового нормативно-правового акту, проте застосовувалися різними правозастосовчими органами, у т. ч. судами. 05.06.2003 було прийнято Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким прогалина була ліквідована.

Право на земельну частку (пай) як речове право вимоги є своєрідним різновидом т. з "прав на чужі речі". На речову природу права на земельну частку (пай) вказує: 1) його існування незалежно від можливої ліквідації суб'єкта права колективної власності (право слідує за земельною ділянкою). Про це свідчать положення абз. 2 п. 17 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, прийнятого вже після того, як більшість суб'єктів права колективної власності було ліквідовано: 2) його пріоритет над правом власності (колективної або державної) та правом користування відповідною земельною ділянкою. 

  1.  Співвідношення права на земельну частку (пай) із правом на частку у спільній частковій власності

Існує думка, за якою колективна власність підприємства (КСП) перетворилася у спільну часткову власність його членів після припинення КСП або після набрання чинності новим ЗК України, який не передбачає колективної власності на землю. Незважаючи на речову природу права на земельну частку (пай), ототожнювати його із правом на частку у спільній частковій власності немає підстав. Суб'єкти права не мають можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ні тією земельною ділянкою, що припадає на їхню частку, ні (разом) всім масивом земель, переданих свого часу у колективну власність. З формальної точки зору достатньо вже того, що для виникнення права спільної часткової власності обов'язковою передумовою є видача відповідного державного акту (ст. ст. 125, 126 чинного ЗК України), чого у випадку із землями колективної власності не відбувалося. ЗК України в редакції 1992 р. взагалі спільної часткової власності на землю не передбачав, а механізм оформлення такого права був відсутній. Таким чином, у разі припинення діяльності КСП (або іншого суб'єкта права колективної власності) в силу формальних положень закону право власності на земельну ділянку колишньої колективної власності припиняється, і земельна ділянка переходить у власність держави (ч. 1 ст. 84 ЗК України). Цей висновок підтверджується положеннями ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)", яка передбачає можливість розпорядження місцевими радами або районними державними адміністраціями невитребуваними   земельними   ділянками   колишньої   колективної   власності шляхом здавання в оренду.

Крім того, слід вказати, що поширення режиму права спільної часткової власності на земельні ділянки колишньої колективної власності було б надзвичайно шкідливим. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України, здійснення прав на спільну ділянку можливе лише за спільною згодою співвласників. У ситуації, коли таких співвласників десятки і навіть сотні, здійснення права спільної власності фактично є неможливим. Шляхом законодавчого "перейменування" колективної власності на землю на спільну часткову приватну пішла свого часу РФ; проте цей шлях "панацеєю" не виявився і був підданий гострій критиці російськими вченими-юристами.

Існує ще одна точка зору: П. Ф. Кулинич у своїх публікаціях неодноразово зазначав, що після ліквідації суб'єктів права колективної власності на землю земельна ділянка не переходить до державної власності, а залишається немов би "нічийною", хоча одночасно вказував на перехід до державної власності земель під господарськими спорудами . Проте погодитися з такими міркуваннями не можна: в силу положень ч. 1 ст. 4 ЗК України в ред. 1992 р., ч. 1 ст. 84 чинного ЗК України, нічийних земель в Україні існувати не може: землі, що не перебувають у власності інших суб'єктів, автоматично вважаються державними.

  1.  Право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств

ЗК України від 25.10.2001 передбачене раніше невідоме законодавству України право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.

Коло суб'єктів права визначається ч. 1 ст. 25 ЗК України: право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств надається "працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа".

Об'єктом паювання є різниця "між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій,  і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд)."

 (ч. 4 ст. 25). Ч. ч. 6, 7 ст. 25 конкретизують це положення:

"6. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

7. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів,  підприємств і організацій культури,   освіти та охорони здоров'я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу,  не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам,   встановлених законом  для  ведення  особистого селянського господарства."

Таким чином, право на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств за своєю природою є специфічним правом на приватизацію земельної ділянки державної або комунальної власності. На відміну від права на земельну частку (пай) у землях, переданих у колективну власність, таке право на приватизацію має публічно-правове походження і має особистий характер; воно не може бути відчужене, у т. ч. в порядку спадкування.

Питання для самоконтролю:

1. Етапи правового регулювання відносин щодо права на земельну частку (пай)?

2. Які землі можуть бути передані у колективну власність?

3. Що є об’єктом паювання?

4. Якими законодавчими актами регламентуються права на земельну частку (пай)?

5. Хто виступає субєктами права на земельну частку (пай) у землях державних та комунальних сільськогосподарських підприємств?

Питання на самостійну підготовку:

1. Правила розрахунку «середньої земельної частки»?

2. Механізм визначення права на земельну частку (пай)?

3.  Речова чи зобов'язальна  природа  права на земельну частку (пай)?

4. Використання нерозподілених земельних ділянок?

5. Сертифікати на право на земельну частку (пай)?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23225. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу 33 KB
  Світогляд як духовнопрактичний спосіб освоєння світу Філософія має органічний звязок зі світоглядом. Що ж таке світогляд Слід підкреслити що у визначенні цього поняття немає чіткості. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: €œсвітогляд це форма суспільної відомості; €œсвітогляд це форма самоусвідомлення особистості€; €œсвітогляд це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі€; €œсвітогляд це система принципів діяльності людини€; €œ світогляд це погляд людини на світ як ціле€; світогляд це...
23226. Поняття суспільного виробництва та його різновиди 35.5 KB
  Поняття суспільного виробництва та його різновиди. Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного виробництва. Адже в процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою а й один з одним. Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва дістали назву виробничі відносини і представляють другу складову способу виробництва.
23227. Поняття власності та її норми 31.5 KB
  Власність означає право на дії з речами які підлягають обміну. Важливі типи власності включають нерухомістьземля особисту власністьінша фізичне майно та інтелектуальну власністьправа на артистичні творінням винаходам і т. Право на власність пов'язано з власністю яка встановлює відношення між товарами послугами та іншими людьми або групами запевняючи власника на право обійтися без власності в манері яку він або вона вважає доцільною. Громадська власність це будьяка власність якою керує держава або ціле співтовариство.
23228. НТР:сутність, закономірності та соціальні наслідки 41 KB
  НТР це поступальний рух науки і техніки еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи це об'єктивна постійнодіюча закономірність розвитку матеріального виробництва результатом якої є послідовне вдосконалення техніки технології та організації виробництва підвищення його ефективності. Виявом науковотехнічної революції є до корінна перебудова всієї технічної і технологічної основи виробництва його організації й управління які здійснюються на...
23229. Поняття політики 32.5 KB
  Отже політична система як одна із частин або підсистем соціальної системи дає змогу виявити межі політики та політичних відносин їхні елементи та взаємозвязок між ними функції. Як одна з форм соціального руху матеріїполітична система тісно повязана з особливою формою діяльності людей політикою. На відміну від інших систем суспільного життя політична система має ряд особливостей: вона бере участь у розвязанні таких загально соціальних завдань як інтеграція суспільства розподіл в ньому матеріальних і духовних цінностей. Важливим...
23230. Поняття політичної системи та її структури 39 KB
  Поняття політичної системи та її структури Політична система це цілісна інтегрована сукупність політичних суб'єктів структур і відносин що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил. Ознаки політичної системи: 1. Структура політичної системи: 1. Політизовані або невласне політичні організаціїучасть у здійсненні політичної влади для яких є лише одним з аспектів їх функціонування.