18174

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 15. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН План: Поняття управління у галузі земельних відносин Організаційно – правове забезпечення управління в галузі земельних відносин Поняття функцій управління Встановлення меж ад

Украинкский

2013-07-06

83.5 KB

12 чел.

Лекція 15.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

План:

  1.  Поняття управління у галузі земельних відносин
  2.  Організаційно – правове забезпечення управління в галузі земельних відносин
  3.   Поняття функцій управління
  4.  Встановлення меж адміністративно – територіальних утворень

Питання для самоконтролю:

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Поняття управління у галузі земельних відносин

У доктрині земельного права вживаються терміни (1) "управління у галузі земельних відносин", (2) "державне управління земельним фондом", (3) "державне регулювання земельних відносин". Часто вони застосовуються як синоніми, що, як видається, не зовсім вірно.

  1.  Управління у галузі земельних відносин доцільно визначати як діяльність із використанням владного примусу, спрямовану на забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель.
  2.  Державне управління земельним фондом у спеціальній літературі визначається як:

"діяльність державних органів з забезпечення раціонального використання та ефективної охорони земель на основі проведення організаційно-правових та адміністративно-управлінських заходів у поєднанні із стимулюючими заходами економічного характеру" ;

"організаційно-правова діяльність уповноважених органів з забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України" .

Використовується також термін (3) "державне регулювання земельних відносин", який розглядається по-різному, наприклад, як цілеспрямована діяльність державних органів з організації раціонального використання земель та їх охорони шляхом застосування економіко-правових заходів (Б. В. Єрофеєв). Але більш загальноприйняте розуміння , закріплене, наприклад, у ст. З ЗК України, розглядає державне регулювання як встановлення правових норм, що регулюють земельні відносини (нормативне регулювання).

  1.  Організаційно – правове забезпечення управління в галузі земельних відносин

Під організаційно-правовим забезпеченням управління мають на увазі систему органів, що здійснюють управління, та спосіб правового закріплення цієї системи.

В залежності від обсягу компетенції виділяють органи (1) загальної, (2) міжгалузевої, (3) галузевої компетенції, (4) спеціально уповноважений орган з питань земельних ресурсів.

(1) До органів загальної компетенції (компетенція цих органів не
обмежена ні певною галуззю, ні функціональним напрямком) належать:

Верховна Рада України (ст. 6 ЗК України);

Кабінет Міністрів України (ст. 13 ЗК України);

Рада Міністрів АР Крим (ст. 16 ЗК України);

місцеві державні адміністрації (ст. 17 ЗК України, ст. ст. 16, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації");

Верховна Рада АР Крим (ст. 7 ЗК України);

місцеві ради (ст. ст. 8-12 ЗК України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про столицю України -місто-герой Київ").

  1.  Міжгалузевими органами (компетенція цих органів охоплює певний
    функціональний напрямок діяльності) є:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

(ст. 14 ЗК України, ст. 17 Закону України "Про охорону земель", ст. 20
Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",
Положення, затверджене постановою КМ України від 02.11.2006 №
1524); міністерство, зокрема, організовує моніторинг земель,
проведення державної екологічної експертизи, здійснює контрольні повноваження тощо;

Міністерство аграрної політики України (ст. 18 Закону України "Про охорону земель"; Положення, затверджене постановою КМ України від 02.11.2006 № 1524); бере участь у моніторингу та охороні земель сільськогосподарського призначення, тощо;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Положення затверджено постановою КМ України від 02.11.2006 № 1539). В складі міністерства діє державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, який, відповідно до постанови КМ України від 11.08.2000 № 1263 (затверджено Положення), уповноважений "надавати в оренду земельні ділянки у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення на тих територіях, з яких відселено жителів та припинено діяльність рад" (законність чого викликає певний сумнів), здійснює реабілітацію, моніторинг земель та контроль за використанням земель;

Міністерство культури і туризму України (Положення затверджене постановою КМ України від 08.11.2006 № 1566). Міністерство здійснює окремі повноваження у галузі використання земель історико-культурного призначення;

Міністерство оборони України (Положення затверджене постановою КМ України від 03.08.2006 № 1080): забезпечує використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил;

державні органи приватизації (ст. 17-1 та ін. ЗК України).

(3) Галузеві органи (здійснюють повноваження у певній галузі):

Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1725) здійснює нормативно-правове регулювання земельних відносин, бере участь у контролі та моніторингу земель;

Державний комітет лісового господарства України (Положення затверджено Указом Президента України від 14.08.2000 № 969/2000) здійснює державний нагляд і контроль за використанням земель лісового фонду;

Державний комітет України по водному господарству (Положення затверджене Указом Президента України від 14.07.2000 № 898/2000) здійснює низку повноважень у галузі меліорації земель;

Міністерство транспорту та зв 'язку України (Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789) здійснює низку повноважень по відношенню до земель транспорту та зв’язку.

  1.  Поняття функцій управління

У спеціальній літературі функції управління у галузі екології визначаються як "основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань в сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" (В. І. Андрейцев).

Функції управління у галузі земельних відносин у доктрині визначаються як види (напрями) діяльності уповноважених органів щодо забезпечення раціонального й ефективного використання, охорони та відтворення земель (за основу взяте визначення А. П. Гетьмана ).

Існують різні доктринальні підходи щодо виділення тих чи інших функцій управління у галузі земельних відносин. Нижче наведена коротка характеристика тих функцій, що, на думку автора, на сьогодні отримали найбільше "законодавче визнання".

  1.  Встановлення меж адміністративно – територіальних утворень

Встановлення меж адміністративно територіальних утворень як окрема функція управління полягає у встановленні та зміні уповноваженими органами меж адміністративно-територіальних утворень.

На даний час процедура визначення меж населених пунктів регламентується насамперед ст. ст. 173-176 ЗК України. Спеціального Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій", який має детально врегулювати відносини щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, досі не прийнято.

Процедура визначення меж включає в себе (1) розробку відповідного проекту землеустрою, (2) затвердження проекту та (3) посвідчення меж.

(1) Розробка проекту землеустрою. У ч. 2 ст. 174 ЗК України передбачено, що межі районів, селищ, міст, районів у містах встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до "техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів". Як видається, землевпорядним проектом щодо встановлення і зміни земель населених пунктів може бути план земельно-господарського устрою населеного пункту. Декларативні і неконкретні положення щодо проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень передбачені у ст. 46 Закону України "Про землеустрій".

Слід наголосити, що розробка проекту землеустрою щодо зміни меж населеного   пункту   без   розробки   генерального   плану   населеного   пункту

суперечить законодавству, проте на практиці такі випадки достатньо поширені . Разом із тим, чинне законодавство далеко на завжди вимагає існування техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) розвитку населеного пункту. Відповідно до п. п. 2.1-2.3. ДБН Б.1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів", ТЕО розвитку населеного пункту розробляється у вигляді концепції розвитку міста, селища як стадія розробки генерального плану. ДБН Б.2.4-2-94 "Види, склад, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівної документації для сільських поселень" не передбачає розробку ТЕО розвитку сільських поселень. Таким чином, вважаємо, що необхідною і достатньою підставою для розробки проекту землеустрою повинен бути генеральний план населеного пункту, який у будь-якому випадку містить обґрунтування його розвитку.

(2) Затвердження проекту землеустрою.

Компетенція   щодо  затвердження  згаданих  проектів  розподілена таким чином:

відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, п. "г" ст. 6, ч. 1 ст. 174 ЗК України, визначення меж районів і міст віднесено до компетенції ВР України. Встановлення і зміна меж здійснюється за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад (ч. 1ст. 174 ЗК);

п. "з" ст. 7, п. "ж" ст. 8, п. "д" ст. 10, п. "і" ст. 12, ч. 2 ст. 174 ЗК України надають повноваження щодо встановлення і зміни меж сіл і селищ Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним радам, та Київській і Севастопольській міським радам, за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад. Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26, п. 26 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення з питань адміністративно-територіального устрою приймаються виключно на пленарних засіданнях. Ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування та забудову територій" передбачає можливість підготовки пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів також виконавчими органами відповідних рад. Існують також Технічні вказівки по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів, затверджені Держкомземом України 30.10.1991;

межі районів у містах визначаються міською радою (п. "и" ст. 12, ч. 3 ст.
174 ЗК України) виключно на пленарних засіданнях (п. 41 ч. 1 ст. 26,
п. 26 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") за
поданням відповідних районних у містах рад (
проблемою є те, що
реалізувати дане правило неможливо, якщо поділ на райони
запроваджується вперше). Повноваження міських рад визначати межі
районів у містах прямо Конституцією України не передбачені, проте
випливають із наданих радам ч. 5 ст. 140 Конституції України
повноважень щодо
"організації управління районами в містах". Таке
розуміння наведених норм Конституції України є офіційним і
загальнообов'язковим, оскільки закріплено рішенням Конституційного
суду України у справі про адміністративно-територіальний устрій від
 13.07.2001 N 11 -рп/2001 (п. 2 резолютивної частини); - чинне законодавство обходить питання щодо того, який орган уповноважений визначати межі областей та Автономної Республіки Крим. Видається, що із урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, за якою територіальний устрій України визначається законами України, на сьогодні визначати межі областей та Автономної Республіки Крим має ВР України. Слід також враховувати, що визначення меж областей пов'язано зазвичай із визначенням меж районів, що віднесено законодавством саме до компетенції ВР України.

(3) Посвідчення меж.

Механізм посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень на сьогодні є несформованим. Ст. 176 ЗК України встановлює, що межі адміністративно-територіальних утворень посвічуються державним актом України, форма та порядок видачі якого встановлюються ВР України. На сьогодні ВР України ні форми, ні порядку видачі таких державних актів не визначила. Повністю приєднуємося до позиції П. Ф. Кулинича, який обґрунтовує недоцільність та навіть шкідливість посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень державними актами та пропонує виключити ст. 176 із ЗК України.

Питання для самоконтролю:

  1.  Як визначається державне управління земельним фондом?
  2.  Що розуміють під організаційно-правовим забезпеченням управління?
  3.  Які органи належать до органів компетенції?
  4.  В чому полягає встановлення меж адміністративно територіальних утворень?
  5.  Яким чином затверджується проект землеустрою?

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Що розуміють під функціонально-правовим забезпеченням управління у галузі земельних відносин?
  2.  Планування використання земель?
  3.  Розподіл та перерозподіл земель?
  4.  Правова основа складання та затвердження державних та регіональних програм використання земель?
  5.  Здійснення природно – сільськогосподарського районування земель?

 

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69471. Проза А. П. Чехова: проблематика, концепция человека, специфика повествования, проблема эволюции (на конкретных примерах) 25.35 KB
  Раннее творчество: «Толстый и тонкий», «Хамелеон», «Друзья на охоте» и др. – переработка классич традиции – новая трактовка «маленького человека»: боязнь высших чинов, пиитет перед вышестоящими. Мир изображается изнутри человека.
69473. Уменьшение доли населения экономически развитых стран в мировом населении 24.76 KB
  Общий рост населения идет нарастающими темпами. За длительный исторический период временные отрезки удвоения численности населения сокращаются. В западных странах наиболее высокие темпы прироста населения были в 1760-1820 гг.
69474. «Шестидесячничество» как социокультурный феномен 20.2 KB
  На 60-ые годы 20 века приходится так называемая эпоха «оттепели». Одной из важнейших характеристик литературы этого времени является легализация прозы, то есть, формирование исповедального начала, в рамках которого актуализируются такие жанры, как лирико-исповедальная повесть...
69475. Проблемы коренных малочисленных народов Севера 48.5 KB
  В настоящее время в 28 субъектах Российской Федерации компактно проживают 48 малочисленных народов Севера. Причём численность отдельных народов колебалась от 41 тысячи человек ненцы до 240 человек энцы. Около 65 процентов граждан из числа малочисленных народов Севера...
69478. Отношения России и Запорожской Сечи после воссоединения Украины с Россией 31.5 KB
  Когда Юрий Хмельницкий перешёл на сторону поляков, Запорожье уже от себя выставило кандидатом в гетманы И. Брюховецкого и отдало ему гетманскую булаву на т. н. «чёрной раде» в Нежине (1668). Первые годы этого гетманства были вместе с тем и годами наибольшего влияния Запорожья на дела Малороссии...
69479. Б.Л. Пастернак (1890-1960) 51.5 KB
  Пастернак надеялся раскрыть тайну лермонтовской сущности; сам он полагал что ему это удалось сделать в романе Доктор Живаго. Эти мысли обретут особый смысл в творческой судьбе поэта зимой 19451946 годов когда он приступит к написанию романа Доктор Живаго.