18176

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ, ОХОРОНИ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 17 ЕКОНОМІКОПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ ОХОРОНИ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ План: Поняття та загальна характеристика економікоправового механізму у галузі використання охорони та відтворення земель Правове регулювання плати за землю. Загальн...

Украинкский

2013-07-06

68 KB

16 чел.

Лекція 17

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ, ОХОРОНИ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЗЕМЕЛЬ

План:

  1.  Поняття та загальна характеристика економіко-правового механізму у галузі використання, охорони та відтворення земель
  2.  Правове регулювання плати за землю. Загальна характеристика
  3.  Форми плати за землю
  4.  Правовий режим земельного податку
  5.  Правовий режим орендної плати за землю

Питання для самоконтролю:

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Поняття та загальна характеристика економіко-правового механізму у галузі використання, охорони та відтворення земель

 Економіко-правовий механізм у галузі використання, охорони та відтворення земель включає в себе засоби майнового характеру, що спрямовані, з одного боку, на створення фінансової основи для виконання функцій держави, насамперед у галузі земельних відносин, а з іншого — на стимулювання економічними засобами раціонального використання, охорони та відтворення земель.

Виходячи із цього, можна виділити такі основні складові економіко-правового механізму у галузі земельних відносин, спрямовані на мобілізацію необхідних коштів:

1) плату за землю;

2) засоби  економічного  стимулювання раціонального  використання, відтворення та охорони земель;

3) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

4) запровадження платних управлінських послуг у галузі земельних відносин.

Інший бік економіко-правового механізму - засоби, спрямовані на розподіл та витрачання коштів для забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель.

  1.  Правове регулювання плати за землю. Загальна характеристика

Поняття плати за землю законодавчо не закріплене, проте, виходячи із положень законодавства (Законів України "Про плату за землю", "Про оренду землі" та ін.), плату за землю можна визначити як періодичний платіж до бюджету або на користь орендодавця земельної ділянки, що підлягає сплаті землевласниками та землекористувачами за використання земельних ділянок. Економічна природа плати за землю - диференційна рента (доход, який отримує власник від використання землі).

Під однією назвою ("плата за землю") законодавець об'єднав різні за своєю правовою природою платежі - земельний податок та орендну плату.

Значення плати за землю полягає не лише у наповненні відповідних бюджетів або реалізації економічних інтересів власника. Плата за землю стимулює ефективне та раціональне використання землі.

За своєю природою плата за землю є одним з видів збору за спеціальне використання природних ресурсів (див. ст. ст. 38, 43 та ін. Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"), проте законодавство України встановлює особливий правовий режим плати за землю, відмежовуючи її від збору за спеціальне використання природних ресурсів (див. ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування").

  1.  Форми плати за землю

Чинне законодавство України визначає на сьогодні дві форми плати за землю: земельний податок та орендну плату (ст. 2 Закону "Про плату за землю" від 03.07.1992 в ред. Закону України від 19.09.1996).

Земельний податок - це "обов'язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками" (ст. 1 Закону України "Про плату за землю"). На наш погляд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю", більш точно було б визначати земельний податок як обов'язковий платіж, який підлягає внесенню особою (окрім інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції), що використовує земельну ділянку на праві власності або постійного користування.

Орендна плата - це періодичний платіж, що справляється особою, яка використовує земельну ділянку на праві оренди (таке визначення випливає з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про плату за землю"), "платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою" (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в чинній редакції). При цьому є істотна відмінність у правовій природі   орендної плати  за  землі  державної та  комунальної власності (віднесена до загальнодержавних податків п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування") та орендної плати за інші землі (є приватноправовим платежем, що справляється на засадах диспозитивності).

  1.  Правовий режим земельного податку

Земельний податок у ст. 1 Закону України "Про плату за землю" визначається як "обов'язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками". У свою чергу, поняття обов'язкового платежу, яким є земельний податок, визначається ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" як "обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування".

Земельний податок законодавством віднесений до загальнодержавних податків (ст. 14 Закону "Про систему оподаткування"), що означає особливий правовий режим, який характеризується специфічним порядком встановлення, визначення ставок, об'єкту оподаткування. Цей режим на сьогодні визначається насамперед п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, ст. ст. 14, 17 та ін. Закону "Про систему оподаткування", Законом України "Про плату за землю".

Основними юридичними ознаками земельного податку, що випливають із положень чинного законодавства, є специфічні (1) об'єкти оподаткування та (2) платники податку, а також (3) правила обчислення та (4) порядок сплати земельного податку як форми плати за землю, а також (5) пільги щодо його сплати.

Об'єкти оподаткування

Закон України "Про плату за землю" (ст. ст. 2, 5) визнає об'єктами плати за землю земельні ділянки, а також земельні частки (паї). Ці положення слід застосовувати з урахуванням положень ст. 206 ЗК України, який визнає об'єктом плати за землю (а отже, і земельного податку) лише земельні ділянки.

Таким чином, вважаємо єдиним об'єктом оподаткування земельним податком земельну ділянку.

Платники земельного податку

Суб'єктами, що зобов'язані вносити земельний податок, закон називає: (1) власників земельних ділянок, (2) власників земельних часток (паїв) та (3) землекористувачів, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції (ч. 2 ст. 2, а також ч. 2 ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

 Правила обчислення.

Ставки податку. Правила обчислення сум земельного податку, що підлягають сплаті, визначається ст. ст. 6-11 Закону України "Про плату за землю". Ставки податку встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗК України (ст. 19) поділом земель за категоріями.

Для земель сільськогосподарського призначення Закон (ст. 6, ч. 1) встановлює ставки земельного податку у відсотках від грошової оцінки відповідних земельних ділянок. Ставки встановлено для ріллі, сіножатей та пасовищ (0,1 %) та для багаторічних насаджень (0,03 %).

За загальним правилом, ставки земельного податку для земель населених пунктів встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, якщо грошову оцінку земельних ділянок встановлено (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю")- Якщо ж грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, встановлюються середні ставки земельного податку в твердій грошовій сумі за квадратний метр (ч. 2 ст. 7). При цьому ці ставки диференціюються в залежності від чисельності населення у населеному пункті (від 1,5 до 21 копійок), а для міст Києва, Севастополя, Сімферополя та міст обласного підпорядкування ще й встановлено коефіцієнти (від 1,2 до 3).

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, що знаходяться за межами населених пунктів, справляється відповідно до ст. 8 Закону України "Про плату за землю". Ставка земельного податку відносно цих ділянок встановлена у розмірі 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Винятком із цього правила є оподаткування земельних ділянок, наданих для залізничного транспорту, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, у разі їх використання за цільовим призначенням, для яких встановлюється ставка у розмірі 0,02 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (ч. 2 та 3 ст. 8). Щоправда, дія цієї норми регулярно зупиняється законами про державний бюджет на відповідний рік.

За земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів податок справляється лише у випадку їх надання у тимчасове користування. Його ставка становить 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (ст. 9 Закону України "Про плату за землю").

Податок за земельні ділянки земель лісогосподарського призначення (у Законі вжитий застарілий термін "землі лісового фонду") справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством. Винятком з цього правила є земельні ділянки лісогосподарського призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами. З цих земельних ділянок податок справляється за ставкою 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (ст. 10 Закону України "Про плату за землю").

Податок за земельні ділянки водного фонду справляється у розмірі 0,3 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

  1.  Правовий режим орендної плати за землю

Закон України "Про плату за землю" (ст. 2) передбачає, що за земельні ділянки, надані в оренду, плата за землю справляється у вигляді орендної плати.

Поняття орендної плати встановлене ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" і визначається як "платіж, який орендар вносить орендодавцеві за використання земельної ділянки на праві оренди відповідно до договору оренди".

Оскільки об'єктом оренди землі є виключно земельна ділянка, не можуть визнаватися відносинами з оренди землі відносини щодо оренди земельних часток (паїв).

Орендна плата за землі державної та комунальної власності.

Орендна плата за землі державної та комунальної власності віднесена законом (п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування") до загальнодержавних податків і має спільний правовий режим (зокрема, однаковий порядок і строки внесення, а також режим відповідальності за невнесення) із земельним податком, за винятком правил про визначення розміру орендної плати. Розмір орендної плати визначається у договорі оренди (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ч. 1 ст. 19 Закону України "Про плату за землю").

Відповідальність за несплату орендної плати настає на тих самих підставах, як і за несплату земельного податку. Крім того, за порушення у сфері справляння орендної плати (її невнесення та несвоєчасне внесення) настає цивільная відповідальність У випадку з орендою земель державної та комунальної власності пеня є тією самою, що і за несплату податку, і сама пеня не має цивільно-правового характеру. Проте несплата орендної плати може бути підставою для припинення права оренди шляхом розірвання договору (п. "д" ст. 141 ЗК України).

Відповідно, до даних правовідносин не може бути застосована ст. 781 ЦК України, що передбачає право наймодавця на розірвання договору шляхом відмови від нього у разі несплати наймачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль.

Орендна плата за інші землі

Регулювання справляння орендної плати за інші землі здійснюється у приватноправовому порядку - за допомогою договору оренди земельної ділянки, де визначаються розмір, форма та строки внесення орендної плати (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про плату за землю", ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі"). Законодавче регулювання цих відносин має дуже обмежений характер.

Розмір орендної плати визначається у договорі оренди земельної ділянки. Можна сказати, що відносно розміру орендної плати діє обмеження суто економічного характеру: здавати земельну ділянку в оренду з рівнем орендної плати нижче від розміру земельного податку орендодавцеві просто заздалегідь збитково.

Питання для самоконтролю:

1. Основні складові економіко – правового механізму?

2. В чому полягає забезпечення плати за землю?  

3. Розкрийте поняття «земельний податок»?  

4. Розкрийте поняття «орендна плата»?

5. Назвіть основні юридичні ознаки земельного податку?

Питання на самостійну підготовку:

1. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок?

2. Пільги зі сплати земельного податку?

3. Порядок сплати земельного податку?

4. Порядок і строки внесення орендної плати?

5. Юридична відповідальність за несплату земельного податку?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78930. Вера, знание и сомнение в СГН 24.5 KB
  Вера знание и сомнение в СГН. Это означает вопервых что вера есть известие весть надеющихся то есть вера раскрывает выявляет тех кто надеется на чтото во что они верят или хотят верить. Вовторых вера обнаруживает то что невидимо недоступно простому взгляду обыкновенному глазу. Другими словами вера это сверхвйдение дополнительное умозрение таинственный если угодно магический или мистический свет с помощью которого человек видит то что не видит человек без веры.
78931. Основные исследовательские программы СГН 29 KB
  Убежденность в том что опираясь на рационализм можно раскрыть глубинную устойчивую внутреннюю основу любого социального объекта лежала в основе поиска экономистами фундаментального экономического отношения историками основного фактора исторического развития юристами центральной идеи права философами социологами и психологами рациональной сущности общества и человека. Прежде культура понималась как деятельность как правило творческая направленная на реализацию природной сущности человека. Теперь культура стала рассматриваться...
78932. Проблема разделения социальных и гуманитарных наук 28 KB
  Предмет науки это ограниченный исследовательскими целями и способами концептуализации фрагмент объективной или мысленной реальности. Социальногуманитарные науки исследуют закономерности социальной жизни ценностные состояния и мотивы действующих субъектов. Социальные науки изучают общие социальные закономерности структуру общества и его законы тогда как предметом гуманитарных наук является человеческий мир. Социальные науки используют натуралистическую программу с присущей ей моделью объяснения разделением субъектобъектных отношений.
78933. Дисциплинарная структура СГН и ее эволюция 28 KB
  Одной из актуальных проблем современного социально-гуманитарного знания является его интеграция, которая выражается в развитии междисциплинарных научных исследований. Общими причинами их появления и развития были, прежде всего, наличие «стыковых» проблем, не укладывающихся в границы предмета существующих дисциплин
78934. Монархия как форма правления 133 KB
  Дать общую характеристику формы правления и рассмотреть её классификацию. Разобраться с понятием монархии как формы правления. Обозначить отличительные признаки данной разновидности формы правления. Рассмотреть существование монархии в России. Рассмотреть абсолютную монархию вместе с её признаками. Проанализировать конституционную монархию с её подвидами и признаками
78936. Ряд Фурье 2.11 MB
  Ввести понятия ряда Фурье с опорой на физический контекст лекций. Рассмотреть физические задачи, приводящие к понятию ряда Фурье. Изучить свойства четной и нечетной периодической функции, а также ряд Фурье в комплексной области. Дать характеристику приложению рядов Фурье
78937. Постпозитивизм. Тезисы Поппера 23.5 KB
  Постпозитивизм Постпозитивизммножество концепций на смену позитивизму; внимание уделяется рациональным методам познания. Постпозитивизм – историческая школа течение: критический рационализм наиболее авторитетная часть постпозитивизма.
78938. Социологический и культурологический подходы к исследованию науки 25 KB
  Основные функции современного соц. сциентизма: социолог не определяет цели и их проблемы исследования, это результат руководства общества; так называемые руководители общества получают от социологов данные, рекомендации и прочие «орудия» технологического плана, которые они могут применять или нет в каждом нужном направлении; для выработки своих рекомендаций социологи должны полностью отказаться от фил. взглядов на общество.