18179

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 23 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ План: Поняття земель населених пунктів Склад земель населених пунктів Особливості правового режиму земель населених пунктів Особливості управління в сфері використання і охорони земель населених пункт...

Украинкский

2013-07-06

77 KB

16 чел.

Лекція 23

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

План:

  1.  Поняття земель населених пунктів
  2.  Склад земель населених пунктів
  3.  Особливості правового режиму земель населених пунктів
  4.  Особливості управління в сфері використання і охорони земель населених пунктів
  5.  Правовий режим поселень за межам населених пунктів

Питання для самоконтролю: 

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Поняття земель населених пунктів

До земель населених пунктів можна віднести усі землі, розташовані у межах населених пунктів (сіл, селищ та міст).

Землі населених пунктів, займаючи незначну частину земельного фонду України (наприклад, землі міст складають лише біля 2 % території України), з одного боку, концентрують на собі більшу частину продуктивних сил України, левову частку факторів, що складають антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище і являють собою небезпеку для людини. З іншого боку, в населених пунктах проживає все населення, захистити яке від несприятливих впливів та створити якому сприятливі умови життя і покликані вимоги щодо раціонального використання, охорони та відтворення населених пунктів.

Співвідношення понять "землі населених пунктів" та "землі житлової та громадської забудови"

Чинний ЗК України (на відміну від чинних раніше кодексів) не виділяє землі населених пунктів як окрему категорію земель. Натомість, в окрему категорію виділені землі житлової та громадської забудови (ст. 38 ЗК України):

"До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування."

Отже, поняття "землі населених пунктів" та "землі житлової та громадської забудови" співвідносяться як загальне та конкретне.

Мотивом законодавчої "заміни" категорії "землі населених пунктів" на "землі житлової та громадської забудови" стало те, що категорія земель населених пунктів виділялася, на думку багатьох вчених, не за критерієм цільового призначення, а за критерієм територіального розміщення. На перший погляд, дане зауваження виглядає логічним, проте повністю погодитися з ним все-таки не можна. Призначенням земель населених пунктів є створення територіальної основи для компактного розселення людей, обслуговування потреб мешканців населених пунктів, на що ще у 1976 році звертав увагу Б. В. Єрофеєв. Крім того, чинний ЗК України і при виділенні земель житлової та громадської забудови не відмовився від критерію територіального розміщення: до даної категорії земель відносяться лише землі в межах населених пунктів. Не варто також забувати, що виділення земель в окрему категорію - не самоціль, а визнання однорідного і усталеного правового режиму земель, відмінного від режиму інших земель.

  1.  Склад земель населених пунктів

Характерною ознакою земель населених пунктів є входження до їх складу земель різних категорій.

Входження до складу земель населених пунктів різних категорій земель було одним з аргументів на користь невизнання земель населених пунктів окремою категорією земель.  Проте варто  зазначити,  що  належність  однієї земельної ділянки одночасно до кількох категорій земель - явище поширене і земельним законодавством не забороняється (наприклад, землі лісового та водного фонду можуть входити до складу земель оборони, природного заповідного фонду тощо).

Деякі землі у складі населених пунктів важко віднести до будь-якої із існуючих категорій. Це стосується, зокрема, земель загального користування. Ці землі лише побіжно згадуються у ЗК України (ст. 83), їх правовий режим на рівні закону не визначений. Землі загального користування займають значні площі та значно відрізняються за характером їх використання: вони включають як землі, ніким не зайняті (вулиці, проїзди, тощо), так і землі, відведені певним суб'єктам -парки, кладовища, тощо.

За видом населеного пункту землі населених пунктів можна поділити на (1) землі міст, (2) землі селищ міського типу, (3) землі сільських населених пунктів (сіл). Такий поділ має важливе значення і впливає на правовий режим відповідних земель насамперед тому, що законодавство передбачає різні правила планування та забудови різних населених пунктів.

Законодавство також передбачає поділ земель населених пунктів на зони. Так, відповідно до п. 2.1 ДБН 360-92** територія міста поділяється за функціональним призначенням на сельбищну, виробничу (в т. ч. зовнішнього транспорту), і ландшафтну рекреаційну зони. Здійснюється і дрібніший поділ: зокрема, промислові райони в місті за архітектурно-планувальними умовами і факторами формування поділяються на містобудівні категорії, для кожної з яких передбачено "функціонально-адекватний склад" підприємств, що розміщуються: промислова зона, комунально-складська зона, тощо. Проблемою, на наш погляд, є те, що такий поділ не співпадає із законодавчим поділом земель на категорії.

  1.  Особливості правового режиму земель населених пунктів

 Основною особливістю правового режиму земель населених пунктів, що випливає з їх цільового призначення, є обов'язковість їх використання відповідно до містобудівної документації (ст. 38 ЗК України, низка положень Закону України "Про планування та забудову територій").

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про планування та забудову територій",

"містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій;"

До складу містобудівної документації входить:

  •  генеральна схема планування території України - "містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України" (ст. 1 Закону України "Про планування та забудову населених пунктів"). Вимоги до цього документу визначені ст. ст. 5, 6 Закону, а сама схема затверджена Законом України "Про Генеральну схему планування території України" від 07.02.2002;
  •  схема планування території - "містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин" (ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій"). Положення, що стосуються схеми, вміщені у ст. ст. 7-9 Закону;
  •  генеральний план населеного пункту. Ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" визначає генеральний план населеного пункту як містобудівну документацію, "яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту". Детальні вимоги щодо змісту генерального плану, а також повноваження щодо його реалізації визначаються ст. 12 Закону;
  •  детальний план території - "містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів" (ст. 1 Закону України "Про планування та забудову територій"). Вимоги до плану вміщені у ст. 13 Закону;
  •  проект забудови територій — "документація, що поєднує властивості містобудівної   та   проектної  документації,   яка  розробляється   для будівництва комплексів будинків і споруд"
  •  планування і забудову територій"). Правовий режим даного різновиду документації визначений ст. 15 Закону;
  •  план  червоних  ліній - складова  генерального  плану або  окремий документ,   яким   визначається   розташування   т. з.   червоних   ліній   - визначених в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі меж існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення (ст. ст. 1, 14 Закону України "Про планування і забудову територій");
  •  проект розподілу територій - "містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок" (ст. 16 Закону України "Про планування і забудову населених пунктів").

Вимоги до змісту та порядку розробки та затвердження різних видів містобудівної документації конкретизовані у регіональних правилах забудови (відповідно до ст. 1 Закону України "Про планування та забудову території", це "нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок.

  1.  Особливості управління в сфері використання і охорони земель населених пунктів

Головною особливістю управління є, як вже зазначалося, здійснення подвійного планування використання земель: на основі містобудівної та землевпорядної документації.

Крім того, дуалізм присутній і у веденні кадастру: крім кадастру земельного, ведеться ще й містобудівний кадастр (див. ст. ст. 2, 14, розділ 4 Закону України "Про основи містобудування", постанову Кабінету Міністрів "Про містобудівний кадастр" від 25.03.1993 № 224). М. І. Краснов відзначав також як особливість режиму населених пунктів те, що при веденні кадастру земель населених пунктів немає потреби здійснювати бонітування ґрунтів, а також те, що реєстрація прав на земельні ділянки тісно пов'язана із реєстрацією прав на нерухомість.

Закон не містить спеціальних положень щодо режиму земельних ділянок, наданих для розміщення інших об'єктів: будинків державної влади та місцевого самоврядування, об'єктів соціальної, культурно-побутової та інженерної інфраструктури, тощо. Режим таких ділянок визначається містобудівною документацією на підставі чинних нормативних документів, насамперед, у галузі будівництва.

  1.  Правовий режим поселень за межам населених пунктів

Відповідно до ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови відносяться земельні ділянки лише в межах населених пунктів, відповідно, норми законодавства про дану категорію земель не поширюються на земельні ділянки під поселеннями за межами населених пунктів. Між тим, житлові будинки можуть знаходитися і поза межами населених пунктів на землях, наданих для садівництва (ст. 35 ЗК України), ведення особистого підсобного (ст. 7 Закону України "Про особисте селянське господарство") або фермерського господарства (ст. 16 та ін. Закону України "Про фермерське господарство"); на землях рекреаційного призначення (ст. 51 ЗК України), землях транспорту (приміщення для проживання стрілочників, бакенників), оборони тощо. Фактично сьогодні закон не регламентує розміщення службового житла на різних категоріях земель.

Правовий режим земель поселень за межами населених пунктів має чимало прогалин, що призводить до численних зловживань (створення поселень на землях природно-заповідного, водного фонду тощо під виглядом об'єктів рекреаційного призначення). При заповненні існуючих прогалин доцільно використати історичний досвід (положення ЗК УРСР 1970 р.) та відповідні норми законодавства зарубіжних країн, насамперед, РФ (Містобудівний кодекс, Земельний кодекс).

Питання для самоконтролю:

1. Які землі відносяться до земель населених пунктів?

2. Які землі належать до земель житлової та громадської забудови?

3. Як можна поділити землі населених пунктів?

4. Що входить до складу містобудівної документації?

5. Які Ви знаєте особливості  управління в сфері використання і охорони земель населених пунктів?

Питання на самостійну підготовку:

1. Особливий режим земель приміської та зеленої зони?

2. Яку площу займають землі житлової та громадської забудови?

3. Суб'єкти права власності на земельну ділянку під багатоквартирним житловим будинком?

4.Нормативні документи у яких виміщені вимоги до містобудівної документації?

5. Як розробляються регіональні правила забудови?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58294. Лічба і порівняння предметів. Знаки «більше», «менше», «дорівнює». Написання цифр 1 і 2 36 KB
  Вчитель показує картку з цифрою а учні відкладають відповідну кількість однакових геометричних фігур. Ознайомлення з математичними знаками Діти викладають на партах ліворуч 1 геометричну фігуру а праворуч дві.
58298. Склад числа 4. Чотирикутник. Розпізнавання геометричних фігур. Написання цифр 32.5 KB
  Мета: формування в учнів вміння порівнювати числа; познайомити з чотирикутником; вчити розпізнавати геометричні фігури й називати їх; вдосконалювати навички усної лічби; розвивати спостережливість увагу логічне мислення.