18181

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Лекція 25 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ План: Поняття та склад земель лісогосподарського призначення їх співвідношення з понятям ліс Відмежування земель лісового фонду від земельних ділянок під нелісовими насадженнями Склад ...

Украинкский

2013-07-06

76 KB

55 чел.

Лекція 25

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

План:

  1.  Поняття та склад земель лісогосподарського призначення, їх співвідношення з понятям "ліс"
  2.  Відмежування земель лісового фонду від земельних ділянок під нелісовими насадженнями
  3.  Склад та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення
  4.  Правові форми використання земель лісогосподарського призначення

Питання для самоконтролю: 

Питання на самостійну підготовку:

  1.  Поняття та склад земель лісогосподарського призначення, їх співвідношення з понятям "ліс"

Згідно із ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, мелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Дещо більш детальне визначення земель лісогосподарського призначення наведено у ч. 1 ст. 5 ЛК України: "До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства."

Легальне поняття лісу наведене у ст. 1 ЛК України: "Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище."

Таким чином, за ЛК України поняття "ліс" як природний комплекс фактично охоплює і землі. З іншого боку, ЛК України (ст. 6) чітко розмежовує поняття "землі" та "лісові ресурси", адже відносить до останніх лише:

"... деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.

До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати грунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб."

  1.  Відмежування земель лісового фонду від земельних ділянок під нелісовими насадженнями

Виходячи лише із законодавчо закріпленого визначення (ст. 1 ЛК України), за яким до лісу слід відносити природні комплекси, в яких "поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним, світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище", лісом слід було б вважати сади, парки, сквери, насадження на присадибних ділянках та інші види зелених насаджень, що у загальномовному розумінні лісом не вважаються. Природно, що поширення на такі насадження правового режиму лісу було б недоречним.

Щоб уникнути невиправданого розширення розуміння лісу, закон конкретизує поняття лісу через характеристику лісового фонду (за ст. 1 ЛК України, лісовий фонд становлять ліси). Так, ст. 4 кодексу передбачає, що:

"До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках."

На розвиток такого підходу, ч. 2 ст. 55 ЗК України передбачає правило, за яким "до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

(Пункт "б" частини другої статті 55 виключено на підставі Закону

N 3404-ІУ від 08.02.2006)

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках."

Правовий режим нелісових зелених насаджень та земельних ділянок під ними визначається Законом України "Про рослинний світ", Наказом Мінбуду України від 10.04.2006 № 105 "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України" та ін. нормативно-правовими актами.

  1.  Склад та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення

Загальні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення

1. Насамперед, основною рисою земель лісогосподарського призначення, що випливає із назви даної категорії земель, є призначення цих земель для ведення лісового господарства. Зміст ведення лісового господарства визначений ст. 63 ЛК України.

2. Однією із основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. У деяких випадках дозвіл на лісокористування фактично є дозволом і на землекористування, і навпаки.

3. Іншою характерною рисою правового режиму земель лісогосподарського призначення є багатофункціональне призначення лісів, тобто можливість одночасного використання лісу різними особами для різних потреб, наприклад, тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу (ч. 6 ст. 18 ЛК України).

4. Істотними особливостями характеризується управління у відносинах щодо використання, охорони та відтворення земель лісогосподарського призначення. Деякі функції управління існують паралельно або поглинаються
аналогічними функціями, що стосуються лісів.

Так, планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає "складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням" (п. ІЗ ст. 46 ЛК України).

Функція контролю за використанням земель лісогосподарського призначення тісно поєднана із аналогічною функцією щодо лісів. Наряду із іншими контролюючими органами, створена державна лісова охорона.

Спеціально уповноваженим органом у сфері лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України, діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 № 969/2000.

Важлива роль належить також держлісгоспам, що виконують низку функції управління на землях лісового фонду (планування, контроль та ін.)

Склад земель лісогосподарського призначення

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЛК України, землі лісогосподарського призначення складаються з лісових та нелісових земель.

При зміні цільового призначення лісових земельних ділянок виникає обов'язок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва. Разом із тим, встановлений спрощений порядок переведення земельних лісових ділянок до нелісових у цілях, пов'язаних із веденням лісового господарства (при цьому, очевидно, закон виходить із того, що складання нового землевпорядного проекту не вимагається).

При переведенні в нелісові землі вирішується питання про вирубування та використання деревини. Може бути встановлений обов'язок зберігати лісові насадження та доглядати за ними навіть у разі переведення лісових земель у нелісові (ч. 2 ст. 58 ЛК України).

Особливості правового режиму земельних ділянок лісогосподарського призначення, що зазнали радіоактивного забруднення Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ч. 2 ст. 2) передбачено існування чотирьох зон з особливим правовим режимом (відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю).

Правовий режим земельних ділянок полезахисних лісосмуг

Починаючи з 50-х рр. минулого сторіччя була відсутня послідовність у визначенні правового режиму лісосмуг: вони визнавалися то лісами, то нелісовими насадженнями. Із прийняттям нової редакції ЛК України знову відбулися зміни - відповідно до ч. 1 ст. 4 кодексу, лінійні насадження площею понад 0,1 га належать до лісового фонду.

На сьогодні спеціального правового регулювання потребують насамперед відносини із створення захисних лісосмуг. Свого часу проект захисних насаджень у колгоспах був складовою частиною проекту внутрігосподарського землеустрою, передбачалося фінансування створення полезахисних насаджень за державні кошти та за кошти колгоспів . Як видається, подібний підхід повинен бути застосований і сьогодні.

  1.  Правові форми використання земель лісогосподарського призначення

Право власності на землі лісогосподарського призначення

Законодавство передбачає можливість перебування земель лісогосподарського призначення у будь-якій формі власності, про що наголошено у ч. 1 ст. 56 ЗК України, проте встановлює обмеження на передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення із комунальної та державної власності у приватну: така передача заборонена (п. "г" ч. З ст. 83 щодо комунальної власності, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України щодо державної), крім "замкнених" земельних ділянок лісогосподарського призначення "загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств" (ч. 2 ст. 56 ЗК України). Це не означає неможливості набуття земельних ділянок лісового фонду від приватних власників (вторинне набуття), або зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності на землі лісового фонду (первинне набуття) - при створенні лісів. У ч. З ст. 56 ЗК України спеціально наголошено, що "громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення". Така можливість підтверджена і ст. 12 ЛК України.

Право постійного користування землями лісогосподарського призначення

На       сьогодні       можливість       використання       земельних      ділянок лісогосподарського   призначення  на  праві  приватної  власності  залишається здебільшого теоретичною, практично всі землі лісогосподарського призначення в Україні перебувають у власності держави. Ч. 1 ст. 57 ЗК України передбачає, що "Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства."

Як видно із положень даної статті, для користування лісами цілком достатньо оформлення права користування ними. Земельна ділянка у власників або користувачів не вилучається, право користування земельною ділянкою окремо не оформлюється, хоча використання лісових ресурсів, поза сумнівом, передбачає і використання відповідних ділянок.

Лісовий сервітут

Ст. 23 ЛК України передбачає існування лісових сервітутів. Незважаючи на деяку нечіткість норми, видається, що лісовий сервітут - це різновид земельного сервітуту. Про це свідчать положення ч. ч. 4-6 статті: "Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.

Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.

Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу."

Співвідношення видів лісокористування із можливими правовими формами використання земельних ділянок лісогосподарського призначення

Використання лісових ресурсів неможливе без використання земельних ділянок, на яких ці ресурси розташовані. Підсумовуючи, пропонуємо своє бачення того, як у випадку використання лісових ресурсів повинно вирішуватися питання належної правової форми використання земель.

Питання для самоконтролю:

1. Які землі належать до земель лісогосподарського призначення?

2. Дайте визначення понятю «ліс»?

3. Які природні комплекси слід відносити до лісу?

4. Назвіть основні риси правового режиму земель лісогосподарського призначення?

5. Розкрийте поняття «лісовий сервітут»?

Питання на самостійну підготовку:

1. Зміст ведення лісового господарства?

2. Які акти регламентують  відносини   із   здійснення   лісокористування  ?

3. Планування використання земель лісогосподарського призначення?

4. Ведення державного лісового кадастру?

5. Розкрийте поняття «лісова ділянка»?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22462. Предмет, метод, цели и задачи товароведения как научной дисциплины 16.02 KB
  Товароведение - наука и учебная дисциплина об основополагающих характеристиках товаров, определяющих их потребительскую ценность, и факторах обеспечения этих характеристик или комплексная дисциплина, которая изучает потребительскую стоимость...
22463. Роль и значение товароведения в таможенном деле 17.68 KB
  Внешнеторговая деятельность – это деятельность по осуществлению сделок в области внешней торговли товарами, услугами, информацией и интеллектуальной собственностью. Она регулируется Федеральным законом...
22464. Товар в таможенном деле. Товар как объект исследования при таможенном декларировании и контроле. Товары риска и товары прикрытия 28.32 KB
  Потребительная стоимость товаров выступает как мера их полезности и проявляется через основополагающие товароведные характеристики. Характеристика – совокупность отличительных свойств, признаков предмета или явления.
22465. Сущность и цели классификации товаров. Методы классификации 17.85 KB
  Развитие товароведения, совершенствование организации торговли, осуществление маркетинговой деятельности невозможны без объединения товаров в классы, группы и другие категории классификации
22466. Структура и система классификации и кодирования товаров в ТН ВЭД ТС 17.69 KB
  Основным классификационным признаком, на основе которого товары распределялись в Брюссельской товарной номенклатуре, был вид материала, из которого они изготовлены.
22467. Важнейшие классификаторы России 17.68 KB
  Объектом классификации и кодирования в этой системе является информация в областях статистики, финансовой и правоохранительной деятельности, банковского дела, бухгалтерского учета, стандартизации, сертификации, таможенного дела, торговли, внешнеэкономической деятельности.
22468. Разновидности методов кодирования. Штриховое кодирование товаров. Правила и примеры штрихового кодирования 37.69 KB
  Целью кодирования является систематизация объектов путем их идентификации максимально коротким способом, то есть с помощью минимального числа знаков.
22469. Сущность, цели и функции стандартизации. Значение стандартизации в международной торговле. Национальный орган по стандартизации в РФ 20.65 KB
  Стандартизация — деятельность по установлению правил и характеристик в целях их добровольного многократного использования, направленная на достижение упорядоченности в сферах производства и обращения продукции и повышение конкурентоспособности продукции, работ и услуг.
22470. Категории стандартов. Общая характеристика стандартов разных категорий. Их объекты, разработка, обозначение и утверждение. Изменения в ГСС в свете закона «О техническом регулировании 19.24 KB
  Система стандартизации Российской Федерации — это совокупность организационно-технических, правовых и экономических мер, осуществляемых под управлением федерального органа исполнительной власти по стандартизации и направленных на разработку и применение нормативных документов в области стандартизации с целью защиты потребителей и государства