18194

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Лекция

Педагогика и дидактика

Тема 6. ПСИХОЛОГОПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ Мета: Опанування матеріалів лекції студентами слухачами має сформувати у них знання основних підходів до визначення принципів мети змісту методів форм навчання обдарованих дітей та шляхів підготовк

Украинкский

2013-07-07

172 KB

26 чел.

Тема 6.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Мета:

Опанування матеріалів лекції студентами (слухачами) має сформувати у них знання основних підходів до визначення принципів, мети, змісту, методів, форм навчання обдарованих дітей та шляхів підготовки фахівців для його здійснення.


Тема 6.

Психолого-педагогічна робота з обдарованими дітьми

  1.  Принципи, цілі, зміст і методи навчання
  2.  Форми навчання обдарованих дітей
  3.  Професійно-особистісна кваліфікація й підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми
  4.  ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

ЛІТЕРАТУРА

  1.  Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, 1983.- 218с.
  2.  Вильчек В. М. Алгоритмы истории. М.: Прометей, 1989. С. 20.
  3.  Ломброзо Ц. Гениальность и помешательство. СПб., 1992. С. 15-16, 21-23.
  4.  Одаренные дети / Общ.ред. Г.В. Бурменской и В.М.Слуцкого – М.: Прогресс, 1991. – 371с.
  5.  Пономарев Я. А. Психология творчества // Тенденции развития психологической науки. М.: Наука, 1988. С. 21-25.
  6.  Развитие и диагностика способностей // Под ред. В. Н. Дружинина и В.В.Шадрикова. М.: Наука, 1991.- 193с.
  7.  Хоровитц Ф. Д., Байер О. Одаренные и талантливые дети: состояние проблемы и направления исследований // Общественные науки за рубежом. Р. Ж. Серия Науковедение, 1988. № 1.
  8.  Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб: Питер, 1997.- 583с.
  9.  Шадриков В. Д. О содержании понятий «способность» и «одаренность» // Психологический журнал, 1983. Т. 4. № 5. С. 3—10.


1. Принципи, цілі, зміст і методи навчання

  1.  Принципи навчання. До основних загальних принципів навчання обдарованих, як і всіх дітей шкільного віку, належать:


- Принцип
розвиваючого й виховуючого навчання. Цей принцип означає, що цілі, зміст і методи навчання повинні сприяти не тільки засвоєнню знань і вмінь, але й пізнавальному розвитку, а також вихованню особистісних якостей учнів.

- Принцип індивідуалізації й диференціації навчання. Він полягає в тому, що цілі, зміст і процес навчання повинні як можна більш повно враховувати індивідуальні й типологічні особливості учнів. Реалізація цього принципу особливо важлива при навчанні обдарованих дітей, у яких індивідуальні розходження виражені в яркій й унікальній формі.

- Принцип урахування вікових можливостей. Цей принцип передбачає відповідність змісту освіти й методів навчання – специфічним особливостям обдарованих учнів на різних вікових етапах, оскільки їх більш високі можливості можуть легко провокувати завищення рівнів труднощів навчання, що може привести до негативних наслідків.

  1.  Цілі освіти 

Психологічні особливості обдарованих дітей поряд зі специфікою соціального замовлення відносно цієї групи учнів обумовлюють певні акценти в розумінні основних цілей навчання й виховання, які визначаються як формування знань, умінь і навичок у певних предметних областях, а також створення умов для пізнавального й особистісного розвитку учнів з урахуванням їх обдарованості. Залежно від особливостей що навчаються й різних систем навчання та або інша мета може виступати в якості основної. Стосовно до обдарованих дітей необхідно звернути особливу увагу на наступні моменти.

Обдаровані діти повинні засвоїти знання у всіх предметних областях, що становлять загальну середню освіту. У той же час психологічні особливості обдарованих дітей, а також соціальні очікування відносно цієї групи учнів дозволяють  виділити й специфічну у тридцятилітній відносно традиційної мети навчання, пов'язаної із засвоєнням певного обсягу знань у рамках шкільних предметів.

Цією специфічною складовою є високий (або підвищений) рівень і широта загальноосвітньої підготовки, що обумовлюють розвиток цілісного світорозуміння й високого рівня компетентності в різних галузях знань відповідно до індивідуальних потреб і можливостями учнів. Незважаючи на більш високі здібності в окремих предметних загальноосвітніх областях або в інших галузях, не включених у зміст загальної середньої освіти, для багатьох обдарованих дітей засвоєння такої розмаїтості знань може бути нелегкою справою.

Для всіх дітей найголовнішою метою навчання й виховання є забезпечення умов для розкриття й розвитку всіх здібностей і дарувань із метою їхньої наступної реалізації в професійній діяльності. Але стосовно до обдарованих дітей ця мета особливо значима. Варто підкреслити, що саме на цих дітей суспільство в першу чергу покладає надію на рішення актуальних проблем сучасної цивілізації. Таким чином, підтримати й розвити індивідуальність дитини, не розгубити, не загальмувати ріст її здібностей — це особливо важливе завдання у навчанні обдарованих дітей.

Розуміння обдарованості як системної якості припускає розгляд особистісного розвитку як основну мету навчання й виховання обдарованих дітей. При цьому важливо мати на увазі, що системостворюючим компонентом обдарованості є особлива, внутрішня мотивація, створення умов для підтримки й розвитку якої повинне розглядатися як центральне завдання особистісного розвитку.

Конкретні цілі навчання обдарованих учнів визначаються з урахуванням якісної специфіки певного виду обдарованості, а також психологічних закономірностей її розвитку. Так, пріоритетними у навчанні дітей із загальною обдарованістю можуть бути наступні цілі:

  •  розвиток духовно-моральних основ особистості обдарованої дитини, вищих духовних цінностей (важливо не саме по собі дарування, а те, яке застосування воно буде мати);
  •  створення умов для розвитку творчої особистості;
  •  розвиток індивідуальності обдарованої дитини (виявлення й розкриття самобутності й індивідуальної своєрідності його можливостей);
  •  забезпечення широкої загальноосвітньої підготовки високого рівня, що обумовлює розвиток цілісного світорозуміння й високого рівня компетентності в різних галузях знань відповідно до індивідуальних потреб і схильностей учнів.

  1.  Зміст освіти

У навчанні обдарованих застосовуються чотири основних підходи до розробки змісту навчальних програм.

1. Прискорення. Цей підхід дозволяє врахувати потреби й можливості певної категорії дітей, що відрізняються прискореним темпом розвитку. Але він повинен застосовуватися з особливою обережністю й тільки в тих випадках, коли в силу особливостей індивідуального розвитку обдарованої дитини й відсутності необхідних умов навчання застосування інших форм організації навчальної діяльності не представляється можливим.

Систематичне застосування прискорення у формі раннього надходження й/або перестрибування через класи своїм неминучим результатом має більш раннє закінчення школи, що може звести нанівець всі переваги просування обдарованих учнів відповідно до їх підвищених пізнавальних можливостей. Варто мати на увазі, що прискорення навчання виправдане лише стосовно збагаченого й тією чи іншою мірою поглибленому навчальному змісту. Позитивним прикладом такого навчання в нашій країні можуть бути літні й зимові табори, творчі майстерні, майстер-класи, що припускають проходження інтенсивних курсів навчання по диференційованих програмах для обдарованих дітей з різними видами обдарованості.

2. Поглиблення. Даний підхід ефективний стосовно дітей, які виявляють особливий інтерес стосовно тієї або іншої конкретної області знання або області діяльності. При цьому передбачається більше глибоке вивчення ними тим, дисциплін або галузей знання. У нашій країні широко поширені школи з поглибленим вивчанням математики, фізики й іноземних мов, де навчання ведеться по поглиблених програмах відповідних предметів. Практика навчання обдарованих дітей у школах і класах з поглибленим вивчанням навчальних дисциплін дозволяє відзначити ряд позитивних результатів: високий рівень компетентності у відповідній предметній галузі знання, сприятливі умови для інтелектуального розвитку учнів і т.п.

Однак застосування поглиблених програм не може вирішити всіх проблем. По-перше, далеко не всі діти із загальною обдарованістю досить рано виявляють цікавість до якійсь одній сфері знань або діяльності, їхні інтереси найчастіше носять широкий характер. По-друге, поглиблене вивчання окремих дисциплін, особливо на ранніх етапах навчання, може сприяти «насильницькій» або занадто ранній спеціалізації, що наносить збиток загальному розвитку дитини. По-третє, програми, побудовані на постійному ускладненні й збільшенні обсягу навчального матеріалу, можуть привести до перевантажень і, як наслідок, фізичному й психічному виснаженню учнів. Ці недоліки багато в чому знімаються при навчанні по збагачених програмах.

3. Збагачення. Цей підхід орієнтований на якісно інший зміст навчання з виходом за рамки вивчення традиційних тем за рахунок установлення зв'язків з іншими темами, проблемами або дисциплінами. Заняття плануються таким чином, щоб у дітей залишалося досить часу для вільних, нерегламентованих занять улюбленою діяльністю, що відповідає виду їхньої обдарованості. Крім того, збагачена програма припускає навчання дітей різноманітним прийомам розумової роботи, сприяє формуванню таких якостей, як ініціатива, самоконтроль, критичність, широта розумового кругозору й т.д., забезпечує індивідуалізацію навчання за рахунок використання диференційованих форм пред'явлення навчальної інформації. Таке навчання може здійснюватися в рамках інноваційних освітніх технологій, а також через занурення учнів у дослідницькі проекти, використання спеціальних тренінгів. Вітчизняні варіанти інноваційного навчання можуть розглядатися як приклади збагачених навчальних програм.

4. Проблематизація. Цей підхід припускає стимулювання особистісного розвитку учнів. Специфіка навчання в цьому випадку складається у використанні оригінальних пояснень, перегляді наявних  відомостей, пошуку нових змістів і альтернативних інтерпретацій, що сприяє формуванню в учнів особистісного підходу до вивчення різних галузей знань, а також рефлексивного плану свідомості. Як правило, такі програми не існують як самостійні (навчальні, загальноосвітні). Вони є або компонентами збагачених програм, або реалізуються у вигляді спеціальних позанавчальних програм.

Важливо мати на увазі, що два останніх підходи є найбільш перспективними. Вони дозволяють максимально врахувати пізнавальні й особистісні особливості обдарованих дітей.

Зміст навчального плану й програм навчальних дисциплін можуть впливати на розвиток особистісних якостей всіх учнів, у тому числі й інтелектуально обдарованих, при цьому важливі як природничі, так і гуманітарні дисципліни. Для реалізації виховних цілей навчання необхідно в змісті всіх навчальних предметів виділяти елементи, що сприяють розвитку таких особистісних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, альтруїзм, дружелюбність, співчуття й співпереживання, позитивна самооцінка й упевненість у собі, адекватний рівень домагань і ін.

  1.  Методи й засоби навчання

Методи навчання, як способи організації навчальної діяльності учнів, є важливим чинником успішності засвоєння знань, а також розвитку пізнавальних здібностей і особистісних якостей.

Стосовно до навчання інтелектуально обдарованих учнів, безумовно, що ведуть і основними є методи творчого характеру — проблемні, пошукові, евристичні, дослідницькі, проектні — у сполученні з методами самостійної, індивідуальної й групової роботи.

Ці методи мають високий пізнавально-мотивуючий потенціал і відповідають рівню пізнавальної активності й інтересів обдарованих учнів. Вони винятково ефективні для розвитку творчого мислення й багатьох важливих якостей особистості (пізнавальної мотивації, наполегливості, самостійності, упевненості в собі, емоційній стабільності й здатності до співробітництва й ін.).

Процес навчання обдарованих дітей повинен передбачати наявність і вільне використання різноманітних джерел і способів одержання інформації, у тому числі через комп'ютерні мережі. У тій мері, у якій в учня є потреба у швидкому одержанні більших обсягів інформації й зворотного зв'язку про свої дії, необхідне застосування комп’ютерних засобів навчання. Корисними можуть бути й засоби, що забезпечують багатий зоровий ряд (відео й т.п.).

У цілому, у навчанні обдарованих ефективність використання засобів навчання визначається головним чином змістом і методами навчання, які реалізуються з їхньою допомогою.


2. Форми навчання обдарованих дітей

2.1.  Типи освітніх структур для навчання обдарованих

У якості основних освітніх структур для навчання обдарованих дітей варто виділити:

а) систему дошкільних освітніх установ, у першу чергу, дитячі садки загальнорозвиваючого виду, Центри розвитку дитини, у яких створені найбільш сприятливі умови для формування здібностей дошкільників, а також навчальні установи для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, що забезпечують наступність середовища й методів розвитку дітей при переході в школу;

б) систему загальноосвітніх шкіл, у рамках яких створюються умови для індивідуалізації навчання обдарованих дітей;

в) систему додаткової освіти, призначену для задоволення постійно змінюються індивідуальних соціокультурних і освітніх потреб обдарованих дітей і що дозволяє забезпечити виявлення, підтримку й розвиток їхніх здібностей у рамках позашкільної діяльності;

г) систему шкіл, орієнтованих на роботу з обдарованими дітьми й покликаних забезпечити підтримку й розвиток можливостей таких дітей у процесі одержання загальної середньої освіти (у тому числі ліцеї, гімназії, нетипові освітні установи вищої категорії й т.п.).

2.2.  Навчання дітей в умовах загальноосвітньої школи

Навчання обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи може здійснюватися на основі принципів диференціації й індивідуалізації (за допомогою виділення груп учнів залежно від виду їхньої обдарованості, організації індивідуального навчального плану, навчання по індивідуальних програмах по окремих навчальних предметах і т.д.). На жаль, сучасна практика зводиться в основному до навчання за індивідуальними програмами в одній предметній галузі, що не сприяє розкриттю інших здібностей дитини, що лежать поза нею. Варто також стежити за тим, щоб робота з індивідуальних програм, що включає й навчання через екстернат, не приводила до відриву дитини від колективу однолітків.

Робота з індивідуального плану й складання індивідуальних програм навчання припускають використання сучасних інформаційних технологій (у тому числі дистанційного навчання), у рамках яких обдарована дитина може одержувати адресну інформаційну підтримку залежно від своїх потреб.

Істотну роль в індивідуалізації навчання обдарованих може зіграти наставник (тьютор).

Тьютором може бути висококваліфікований фахівець (учений, поет, художник, шахіст і т.п.), готовий взяти на себе індивідуальну роботу з конкретною обдарованою дитиною. Основне завдання наставника - на основі діалогу й спільного пошуку допомогти своєму підопічному виробити найбільш ефективну стратегію індивідуального росту, опираючись на розвиток її здібності до самовизначення й самоорганізації. Значення роботи наставника (у якості значимого дорослого, шановного й авторитетного фахівця) полягає в координації індивідуальної своєрідності обдарованої дитини, особливостей його способу життя й різних варіантів змісту освіти.

Заняття за вільним виборомфакультативні й особливо організація малих груп — більшою мірою, ніж робота в класі, дозволяють реалізувати диференціацію навчання, що припускає застосування різних методів роботи. Це допомагає врахувати різні потреби й можливості обдарованих дітей.

Більші можливості містяться в такій формі роботи з обдарованими дітьми, як організація дослідницьких секцій або об'єднань, що надають учням можливість вибору не тільки напрямку дослідницької роботи, але й індивідуального темпу й способу просування в предметі. Як уже було відзначено, програми роботи з обдарованими дітьми, побудовані на постійному ускладненні й збільшенні обсягу навчального матеріалу, мають істотні недоліки. Зокрема, ускладнювати програму, не викликаючи перевантажень, можна тільки до певної межі. Подальший розвиток можливостей учня повинне проходити в рамках його залучення в дослідницьку роботу, оскільки формування творчих здібностей здійснюється тільки через включення особистості у творчий процес. Дослідницька діяльність забезпечує більше високий рівень системності знання, що виключає його формалізм. Перефразовуючи Монтеня, можна стверджувати, що при цьому саме ті, «хто знає більше», стають тими, «хто знає краще».

Мережа творчих об'єднань дозволяє реалізувати спільну дослідницьку діяльність педагогів і учнів. Обдаровані учні можуть залучатися до спільної роботи з педагогами й одночасно бути керівниками класних дослідницьких секцій з даного предмету. Міжкласні об'єднання-секції можуть очолювати викладачі. Створення міжвікових груп, об'єднаних одною проблематикою, знімає основну складність становища обдарованих дітей, які тепер можуть рухатися вперед з різким випередженням, залишаючись, проте, у середовищі однолітків. Крім того, спільна дослідницька робота зі шкільним учителем робить учня на уроці його співробітником. Досягнення обдарованого учня впливають на весь клас, і це не тільки допомагає росту інших дітей, але й має прямий виховний ефект: зміцнює авторитет даного учня й, що особливо важливо, формує в нього відповідальність за своїх товаришів.

Разом з тим така форма роботи дозволяє уникнути ранньої спеціалізації й забезпечує більш універсальну освіту дітей.

Однак залучення обдарованих учнів до роботи дослідницьких об'єднань припускає попередню підготовку, метою якої є розвиток інтересів і загальних навичок дослідницької роботи. Цей підготовчий етап, особливо значимий для молодших школярів і підлітків, може здійснюватися як у рамках спеціального навчання в шостий (розвиваючий) день, так і під час факультативних занять.

Ця система може дати оптимальний ефект лише за умови формування в учнів пізнавальної спрямованості й вищих духовних цінностей. Із цією метою програми навчальних предметів повинні включати вивчення особистісних стратегій і моральних вчинків, що стоять за науковим відкриттям.

Розповсюдженою формою включення в дослідницьку діяльність є проектний метод. З урахуванням інтересів і рівнів дарування конкретних учнів їм пропонується виконати той або інший проект: проаналізувати й знайти рішення практичного завдання, вибудувавши свою роботу в режимі дослідження й завершивши її публічною доповіддю із захистом своєї позиції. Така форма навчання дозволяє обдарованому учневі, продовжуючи вчитися разом з однолітками й залишаючись включеним у звичні соціальні взаємини, разом з тим якісно поглиблювати свої знання й виявити свої ресурси в області, що відповідає змісту його обдарованості. Проекти можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Групова форма роботи й соціально значима громадянська спрямованість проектів мають чимале значення для виховання дітей.

У школах, де не застосовуються зазначені вище форми навчання, для обдарованих дітей є доцільним сполучення шкільного й позашкільного навчання. Наприклад, навчання обдарованої дитини у звичайній школі за індивідуальним планом може сполучатися з її участю в роботі «школи вихідного дня» (математичних, історико-археологічних, філософсько-лінгвістичного профілів), що забезпечує спілкування з талановитими фахівцями-професіоналами, включає в серйозну науково-дослідну роботу й т.д. Години занять у такій школі повинні бути компенсовані за рахунок зменшення годин на даний предмет в загальноосвітній школі.

Більшу допомогу в здійсненні диференціації навчального процесу для обдарованих дітей в умовах масових загальноосвітніх шкіл може зробити застосування різних форм організації навчання, які засновані на ідеї групування учнів у визначені моменти освітнього процесу. Вибір тієї або іншої форми залежить від особливостей школи: її розміру, традицій, наявності кваліфікованих кадрів, приміщень, фінансових можливостей, кількості обдарованих дітей у школі й т.д.

Найбільш сприятливі можливості для навчання обдарованих дітей надають наступні форми навчання.

Диференціація паралелей. У школі передбачається кілька класів усередині паралелей для дітей з різним   видом здібностей. Ця форма навчання є перспективною починаючи зі старшого підліткового віку (з 9-го класу) і особливо актуальна для тих обдарованих дітей, у яких до кінця підліткового віку сформувався стійкий інтерес до певної області знання.

Дана форма навчання досить широко поширена в школах великих російських міст і має різновид, при якій паралель старшої школи включає спеціалізовані (наприклад, хіміко-біологічні, гуманітарні й фізико-математичний) класи для більше здатних учнів і звичайний неспеціалізований клас (або класи). Диференціація освітнього процесу на основі спеціалізації навчання обдарованих школярів (поглибленого проходження навчальних предметів) припускає використання різних типів змісту й методів роботи, урахування вимог індивідуального підходу з орієнтацією на майбутній професійний вибір.

Перегрупування паралелей. Школярі одного віку розподіляються для занять по кожному навчальному предметі в групи, що враховують їхні подібні можливості. Той самий учень може займатися якими-небудь предметами (наприклад, математикою й фізикою) в «просунутій групі», а іншими (наприклад, гуманітарними) - у звичайній. Це припускає, що у всіх паралелях заняття по однакових предметах ідуть у той саме час і для кожного предмета учні групуються по-новому. Ця форма навчання виявляється корисною для учнів всіх рівнів, у чому й полягає її особливе достоїнство. Так, в обдарованих дітей зростають академічні успіхи, поліпшується відношення до шкільних дисциплін, підвищується самооцінка. В інших дітей також спостерігається ріст академічних досягнень, хоча й менш виражений, ніж в обдарованих. Крім того, у них зростає інтерес до навчання. Включеність дітей у різні колективи, як однорідні, так і різнорідні, забезпечує максимально широке коло спілкування, що позначається сприятливим чином на ході процесу соціалізації як обдарованих дітей, так і всіх інших учнів школи.

Складність цього виду навчання полягає в організаційних аспектах, зокрема в необхідності достатньої кількості вчителів і шкільних приміщень. Якщо всі паралелі одночасно займаються фізикою, хімією й біологією, то це означає, що школа повинна мати у своєму розпорядженні таку ж кількість учителів і класів, де можна проводити відповідні заняття.

Виділення групи обдарованих учнів з паралелі. Передбачається об'єднання в групу 5-8 найбільш устигаючих у кожній паралелі школярів, що міститься в один із класів, де крім них перебувають ще близько 20 учнів. Із цим класом звичайно працює спеціально підготовлений учитель, що дає групі обдарованих ускладнену й збагачену програму. Навчання основної частини класу й групи обдарованих ведеться паралельно, що передбачає різні завдання. Ця форма навчання впливає в першу чергу на академічні результати групи обдарованих дітей.

Поперемінне навчання. Ця форма навчання припускає групування дітей різних віків, однак не на весь навчальний час, а тільки на його частину, що дає обдарованим дітям можливість для спілкування з однолітками й дозволяє їм знаходити рівних собі в академічному відношенні дітей і відповідний зміст освіти. При цій формі здатні учні мають можливість брати участь протягом частини навчального дня в заняттях старшокласників. Найбільш природний варіант полягає в тому, що обдаровані діти мають можливість займатися зі старшими школярами тим предметом, по якому вони найбільше встигають, займаючись всіма іншими предметами зі своїми однолітками. В останній рік або кілька років обдаровані діти повинні одержати можливість доступу до занять по вибраним ними предметам на університетському рівні.

Дана форма навчання впливає на академічну успішність, а також соціальні навички й самооцінку обдарованих дітей, оскільки вона враховує таку особливість розвитку обдарованих дітей, як диссинхронія (нерівномірність розвитку). Відповідно диференціація навчання здійснюється не глобально, а лише в деякій вибраній предметній області. Складність проблеми полягає в реалізації цієї форми навчання в умовах школи. Якщо мова йде про заняття одного-двох учнів по одному-двох предметах, спеціальних організаційних питань не виникає. Якщо ж ця форма застосовується систематично, то виникає необхідність координації індивідуальних розкладів учнів. Ця форма навчання може бути рекомендована для невеликих приватних шкіл, що спеціалізуються на роботі з обдарованими дітьми.

Збагачене навчання для окремих груп учнів за рахунок скорочення часу на проходження обов'язкової програми. У цьому випадку для обдарованих дітей здійснюється заміна частини звичайних занять на заняття, що відповідають їхнім пізнавальним запитам. Учня оцінюють перед тим, як він починає освоювати черговий розділ. Якщо він показує високий результат, йому дозволяється скоротити навчання по обов'язковій програмі й замість надаються програми збагачення. Установлено позитивний вплив цієї форми навчання на засвоєння математики й природничих наук і в трохи меншому ступені - гуманітарних наук. З організаційної точки зору необхідно, щоб школярам не просто дозволяли пропускати уроки по предметах, програму яких вони вже освоїли, а пропонували замість діяльність, необхідну для їхнього розвитку.

Групування учнів усередині одного класу в гомогенні малі групи за тими або іншими підставами (рівнем інтелектуальних здібностей, академічним досягненням тощо). Ця форма організації навчання має ряд переваг у порівнянні з іншими. Серед найбільш значимих можна відзначити наступні: створення оптимальних умов розвитку для всіх груп учнів (а не тільки для обдарованих) завдяки диференціації, індивідуалізації й гнучкості навчального процесу; реалістичність здійснення, обумовлена відсутністю необхідності в яких-небудь організаційних, управлінських змінах на рівні організації навчального процесу в школі, наявності додаткових приміщень, викладацьких кадрів і т.п.; «масовість» застосування, що пов'язане з тим, що обдаровані діти є скрізь (в великих і малих містах, селах, населених пунктах тощо).

Таким чином, можливість застосування цієї форми навчання обдарованих дітей обмежується готовністю й умінням учителя застосовувати у своїй практиці технології навчання в малих групах, з одного боку, і вмінням диференціювати навчальну програму для різних груп учнів на підставі тих вимог, які обумовлені специфічними потребами й можливостями тієї або іншої групи учнів, - з іншої. Зрозуміло, що це вимагає спеціальної підготовки вчителя, особливої майстерності, вільного й оперативного доступу вчителя до різноманітних джерел інформації й технічних засобів.

Важливо мати на увазі, що вибір і застосування тієї або іншої форми індивідуалізації й диференціації навчання повинні бути засновані не тільки на можливостях конкретної школи, але, насамперед на урахуванні індивідуальних особливостей дитини, які й повинні визначати вибір оптимальної для нього стратегії розвитку. Зокрема, застосування різних форм організації навчального процесу з метою диференціації навчання для обдарованих учнів, заснованих на ідеї групування обдарованих дітей у певні моменти освітнього процесу, може бути ефективно тільки за умови зміни змісту й методів навчання. У противному випадку навчання обдарованих дітей буде відрізнятися від традиційного тільки темпом проходження навчальної програми, що не є достатнім для дійсного розвитку таких дітей, задоволення їх індивідуальних пізнавальних запитів, у силу чого виділення обдарованих учнів в окрему групу може мати більше негативних наслідків, ніж позитивних.

2.3. Навчання дітей у системі додаткової освіти

Додаткове утворення надає кожному учневі можливість вільного вибору освітньої області, профілю програм, часу їхнього освоєння, включення в різноманітні види діяльності з урахуванням їхніх індивідуальних схильностей. Особистісно-діяльнісний характер освітнього процесу дозволяє вирішувати одну з основних завдань додаткової освіти – виявлення, розвиток і підтримку обдарованих дітей.

Додаткова освіта – процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення й послідовно переходить із однієї стадії в іншу. Індивідуально-особистісна основа діяльності установ цього типу дозволяє задовольняти запити конкретних дітей, використовуючи потенціал їхнього вільного часу.

У системі додаткової освіти можуть бути виділені наступні форми навчання обдарованих дітей:

  1.  індивідуальне навчання або навчання в малих групах по програмах творчого розвитку в певній області;
  2.  робота з дослідницьких і творчих проектів у режимі наставництва (як наставник виступають, як правило, учений, діяч науки або культури, фахівець високого класу);
  3.  очно-заочні школи;
  4.  канікулярні збори, табори, майстер-класи, творчі лабораторії;
  5.  система творчих конкурсів, фестивалів, олімпіад;
  6.  дитячі науково-практичні конференції й семінари.

Сприятливі можливості додаткової освіти чітко проявляються, зокрема, у сфері художнього розвитку. У ці установи часто приходять діти, обдарованість яких уже початку розкриватися. На відміну від більшості школярів вони мотивовані на оволодіння художньо-творчою діяльністю, і це створює умови для плідного освоєння спеціальних умінь і знань. Але й тут, у спеціальній ланці навчання, необхідно дотримувати пріоритету змістовних творчих завдань, зберігаючи за знаннями, уміннями, навичками роль засобу, що не підмінює собою ціль.

У додатковій освіті можна використовувати такий потужний ресурс розвитку обдарованості, як єдність і взаємодія мистецтв, що у звичайній школі утруднено предметним розчленовуванням змісту освіти.

Разом з тим дана форма роботи з обдарованим учнем таїть серйозні небезпеки. Дуже важливо не створювати в нього «почуття винятковості»: і тому що воно може не одержати підтвердження в подальшому житті, і тому, що кружки й студії відвідують не тільки особливо обдаровані діти, але й ті, кому просто робить приємність займатися мистецтвом, і відносини з ними повинні складатися гармонійно.

Дві інші небезпеки, на жаль, нерідко виходять від педагогів. Перша — це експлуатація неординарних здібностей учня (вокальних, сценічних, музичних і т.д.) заради престижу навчального закладу або його керівника, що часто йде на шкоду самому учневі. Друга — це неусвідомлене прагнення керівника реалізуватися через учнів, що веде до гаданої успішності результату за рахунок нівелювання особистого естетичного досвіду й індивідуальності дітей. В обох випадках обдарований учень виявляється не метою, а засобом для рішення завдань дорослих.

Якщо всіх цих труднощів вдається уникнути, то область додаткової художньої освіти стає винятково значимою для розвитку обдарованої дитини, підготовляючи її до професійного шляху в мистецтві.

2.4. Навчання в школах, орієнтованих на роботу з обдарованими дітьми (ліцеях, гімназіях, нетипових освітніх установах вищої категорії й т.п.)

Якщо доцільність навчання дітей з певними видами обдарованості (наприклад, в області музики або балету) у спеціальних школах і класах не піддається сумнівам, то питання про необхідність створення спеціальних класів і шкіл для навчання дітей із загальною обдарованістю продовжує залишатися предметом гострих дискусій.

Це пов'язане з тим, що роздільне навчання дітей із загальною обдарованістю має як очевидні переваги, так і недоліки. Більшою перевагою однорідних груп є можливість досягнення найбільш адекватної швидкості просування в навчанні. В однорідному класі можуть бути створені умови, найбільш підходящі для кожного учня, у той час як у різнорідному класі самі здатні часто виявляються недовантаженими. По-друге, в однорідних класах, як правило, з обдарованими дітьми працюють більше досвідчені вчителі. У різнорідних класах, де серед 20-30 дітей перебувають лише декілька особливо здібних учнів, учителі не встигають накопичити достатнього досвіду роботи з ними. В однорідних класах, навпроти, вчителі мають можливість стати фахівцями з навчання обдарованих.

У той же час об'єднання в однорідні класи має й недоліки, оскільки це звужує коло спілкування дітей, створює подобу соціальних бар'єрів, формує в учнів елітарна свідомість. Отже, оптимізація освіти для обдарованих полягає в знаходженні балансу між навчанням в однорідних і різнорідних групах і індивідуальних заняттях. Необхідно підкреслити, що доцільність будь-якої форми диференціації повинна оцінюватися з позицій користі не тільки для групи обдарованих, але й всіх учнів.

При ухваленні рішення в створенні особливих шкіл і класів варто виходити з аналізу досвіду закордонної й вітчизняної практики роздільного навчання обдарованих дітей. Такий аналіз дозволяє вважати за доцільне створення подібного роду шкіл і класів для дітей із загальною або спеціальною обдарованістю тільки в тих випадках, коли є:

  1.  науково обґрунтована програма навчання обдарованих дітей і позитивні результати її застосування на практиці;
  2.  відповідній цій програмі система виявлення дітей, у найбільшій мері нужденних у застосовуваному типі навчання;
  3.  кваліфіковані кадри педагогів і психологів, здатних забезпечити відповідне навчання обдарованих дітей;
  4.  система зворотного зв'язку, що дозволяє відслідковувати ефективність роботи освітньої установи й поява будь-яких небажаних відхилень у його роботі (у тому числі відпрацьована система експертизи роботи подібних шкіл, психолого-педагогічний моніторинг учнів і т.д.);
  5.  гарантії залучення дітей у школи й класи для обдарованих на добровільній основі, а також гарантії максимальної гнучкості залучення дітей у ці школи й класи на будь-якому віковому щаблі, у тому числі й можливості «нестресового» виходу звідти на будь-якому віковому етапі;
  6.  безкоштовне навчання в школах і класах для обдарованих.

Важливо мати на увазі, що незалежно від того, у яких умовах відбувається навчання обдарованих учнів — в умовах спеціалізованої школи й/або класу, а також масової загальноосвітньої школи, принциповим є те, чому і як  учиться обдарована дитина.

Навчальні програми, форми й методи навчання, так само як і особливості навчального процесу, орієнтованого на навчання обдарованих дітей із загальною обдарованістю й деякими видами спеціальної обдарованості (наприклад, лінгвістичної, математичної й т.д.), повинні відповідати цілому ряду специфічних вимог. З огляду на особливі потреби й можливості дітей із загальною обдарованістю, а також цілі навчання таких дітей, можна виділити необхідні вимоги до програм навчання для інтелектуально обдарованих учнів.

Програми навчання повинні:

  •  включати вивчення широких (глобальних) тим і проблем, що дозволяє враховувати інтерес обдарованих дітей до універсальне й загальному, їхнє підвищене прагнення до узагальнення, теоретичну орієнтацію й інтерес до майбутнього;
  •  використовувати в навчанні міждисциплінарний підхід на основі інтеграції тем і проблем, що належать до різних областей знання. Це дозволить стимулювати прагнення обдарованих дітей до розширення й поглиблення своїх знань, а також розвивати їхні здібності до співвіднесення різнорідних явищ і пошуку рішень на «стику» різних типів знань;
  •  припускати вивчення проблем «відкритого типу», що дозволяють ураховувати схильність дітей до дослідницького типу поведінки, проблемності навчання й т.д., а також формувати навички й методи дослідницької роботи;
  •  ураховувати інтереси обдарованої дитини й у максимальній мері заохочувати поглиблене вивчання тим, обраних самою дитиною;
  •  сприяти вивченню способів одержання знань (процедурних знань, або «знань про те, як»);
  •  забезпечувати гнучкість і варіативність навчального процесу з погляду змісту, форм і методів навчання аж до можливості їхнього коректування самими дітьми з урахуванням характеру їхніх мінливих потреб і специфіки їхніх індивідуальних способів діяльності;
  •  підтримувати й розвивати самостійність у навчанні;
  •  гарантувати наявність і вільне використання різноманітних джерел і способів одержання інформації;
  •  передбачати якісну зміну самої навчальної ситуації й навчального матеріалу аж до створення спеціальних навчальних кімнат з необхідним устаткуванням, підготовки спеціальних навчальних посібників, організації польових досліджень, створення «робочих місць» при лабораторіях, музеях і т.п.;
  •  навчати дітей оцінювати результати своєї роботи за допомогою змістовних критеріїв, формувати в них навички публічного обговорення й відстоювання своїх ідей і результатів творчої діяльності;
  •  сприяти розвитку рефлексії, самопізнання, а також розумінню індивідуальних особливостей інших людей;
  •  включати елементи індивідуалізованої психологічної підтримки й допомоги з урахуванням своєрідності особистості кожної обдарованої дитини.

З огляду на різноманіття й індивідуальну своєрідність феномену обдарованості, організація роботи з навчання й розвитку обдарованих дітей вимагає попередньої відповіді на наступні питання:

1) з яким видом обдарованості ми маємо справу (загальною або спеціальною у вигляді спортивної, художньої або іншої);

2) у якій формі може виявитися обдарованість: явній, схованій, потенційній;

3) які завдання роботи з обдарованими є пріоритетними: розвиток наявних здібностей; психологічна підтримка й допомога; проектування й експертиза освітнього середовища, включаючи розробку й моніторинг освітніх технологій, програм і освітніх установ і т.д.;

4) який тип освітньої установи доцільно використовувати: спеціально орієнтовану на роботу з обдарованими дітьми гімназію, загальноосвітню масову школу, установу додаткової освіти й т.д.

Насамкінець необхідно підкреслити, що, безперечно, кожний учень повинен мати можливість одержати в школі таку освіту, що дозволить йому досягти максимально можливого для нього рівня розвитку. Тому проблема диференціації навчання актуальна для всіх дітей, і тим більше для дітей обдарованих.

Варто брати до уваги та обставина, що диференціація навчання має дві форми.

Перша — диференціація на основі роздільного навчання обдарованих дітей (у вигляді їхнього відбору для навчання в нетиповій школі або селекції при розподілі в класи з різними навчальними програмами й спеціалізованим освітнім середовищем).

Друга — диференціація на основі змішаного навчання обдарованих дітей у звичайному класі загальноосвітньої школи (при відсутності будь-якого відбору, однак з наданням можливості вибірного навчання по індивідуальних програмах в умовах різнорідного й варіативного освітнього середовища). Першу форму диференціації навчання умовно позначають як «зовнішню» (або селективну), другу — як «внутрішню» (або елективну).

Кожна форма диференціації має свої плюси й мінуси. Так, навчання обдарованих дітей в особливих класах або школах, орієнтованих на роботу з обдарованими дітьми, може обернутися серйозними проблемами в силу мінливості проявів обдарованості в дитячому віці. Становище погіршують порушення природного ходу процесу соціалізації, атмосфера елітарності і ярлик «приреченості на успіх». У свою чергу, практика навчання обдарованих дітей у звичайних школах показує, що при не урахуванні специфіки цих дітей вони можуть понести непоправні втрати у своєму розвитку й психологічному благополуччі.

Проте, необхідно визнати, що найбільш перспективною і ефективною є робота з обдарованими дітьми в межах «внутрішньої диференціації», тобто на основі змішаного навчання за умови здійснення диференційованого й індивідуалізованого підходів.

У міру підвищення якості освітнього процесу в масовій школі, росту кваліфікації педагогів, впровадження розвиваючих і особистісно-орієнтованих методів навчання, використання ресурсів Інтернет-технологій, створення збагаченого шкільного освітнього середовища й т.д. існуючі на даний момент варіанти «зовнішньої диференціації», можливо, виявляться зведеними до мінімуму.


3. Професійно-особистісна кваліфікація й підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми

3.1. Професійно-особистісна кваліфікація педагогів для роботи з обдарованими дітьми

Основні компоненти професійної кваліфікації педагога
Базовий компонент професійної кваліфікації педагогів для роботи з обдарованими дітьми складають:

а) загальна професійна педагогічна підготовка — предметні, психолого-педагогічні й методичні знання, уміння й навички;

б) основні професійно значимі особистісні якості педагога.
Специфічний компонент професійної кваліфікації педагогів для роботи з обдарованими дітьми утворять:

а) психолого-педагогічні знання, уміння й навички, що є результатом активного засвоєння психології й педагогіки обдарованості (знання про обдарованість, її видах, психологічних основах, критеріях і принципах виявлення; знання про психологічні особливості обдарованих дітей, їх віковому й індивідуальному розвитку; знання про особливості професійної кваліфікації фахівців для роботи з обдарованими дітьми; знання про напрямки й форми роботи з обдарованими дітьми, про принципи й стратегії розробки програм і технологій навчання обдарованих дітей; уміння й навички в області розробки й реалізації методів виявлення обдарованих дітей на основі ознак обдарованості; уміння й навички в області дидактики й методики навчання обдарованих дітей з урахуванням видів і особливостей обдарованості учнів, їхнього контингенту й конкретних умов навчання; уміння й навички психолого-педагогічного консультування обдарованих дітей, їхніх батьків і інших членів сім'ї);

б) професійно-особистісна позиція педагогів, що дозволяє

- не стільки успішно реалізовувати традиційний тип навчання (викладання) для обдарованих дітей, скільки успішно активізувати й розвивати дитячу обдарованість;

- не стільки керувати процесом навчання й контролювати його, скільки надавати учням можливість вчитися;

в) професійно значимі особистісні якості педагогів: високі рівні розвитку пізнавальної й внутрішньої професійної мотивації, емпатії; внутрішній локус контролю; висока й адекватна самооцінка; прагнення до особистісного росту й т.д. Ці якості спрацьовують ефективно лише в системі й тоді, коли підпорядковані найважливішій якості педагога — «бажанню жити в учні».

3.2. Професійно-особистісна підготовка педагогів для роботи з обдарованими дітьми

Підготовка педагогів для роботи з обдарованими дітьми — її стратегія, зміст, форми й методи — повинна забезпечувати становлення й розвиток як базового, так і специфічного компонентів їхньої професійної кваліфікації. У процесі підготовки педагогів варто забезпечити формування не тільки відповідних умінь, але й «шліфування» якостей особистості, необхідних для роботи з обдарованими дітьми.

Специфіка такої підготовки фахівців повинна відповідати цілому ряду вимог:

1) професійно-особистісна позиція педагогів. З обліком психологічних, дидактичних і інших особливостей навчання й розвитку обдарованих дітей основною вимогою до підготовки педагогів для роботи з ними є зміна педагогічної свідомості. А саме, ламання сформованих раніше в даного педагога стереотипів сприйняття (учня, навчального процесу й самого себе), спілкування й поведінки (способів взаємодії) і в підсумку методів навчання й виховання.

Саме діти з ознаками обдарованості вільно або мимоволі можуть створювати своєю поведінкою нестандартні ситуації, для рішення яких сформовані раніше «учительські» стереотипи не тільки марні, але навіть шкідливі як для дитини, так і для самого вчителя.

Однією із причин виникнення подібних ситуацій є те, що, наприклад, внаслідок високого темпу інтелектуального розвитку обдаровані діти (а за великим рахунком й будь-які інші діти) усвідомлено або неусвідомлено вимагають до себе ставлення як до повноправного суб'єкта навчальної діяльності, спілкування й т.д. Разом з тим, один з найпоширеніших стереотипів традиційної вчительської свідомості полягає в тому, що учень (саме тому, що він учень) розглядається як об'єкт педагогічного впливу, але не як суб'єкт спільного освітнього процесу.

Це означає, що, працюючи з обдарованими дітьми, педагог повинен уміти вставати в рефлексивну позицію до самого себе. Так, одним з основних психологічних принципів роботи з дітьми є принцип «прийняття іншого», відповідно до якого вчитель повинен споконвічно приймати учня як індивідуальність зі своїми вже сформованими особливостями;

2) комплексний (психолого-педагогічний і професійно-особистісний) характер освіти педагогів;

3) створення системи консультування й тренінгів. Саме в цій формі, як показує досвід навчання педагогів, їм легше усвідомити власні особистісні проблеми, що заважають у роботі. Ця форма ефективна для формування необхідних учителеві навичок самопізнання, самоконтролю, а також потреби саморозвитку;

4) створення психолого-педагогічних умов (системи факультативів, кружків, секцій) для розвитку професійної майстерності;

5) демократизація й гуманізація всіх навчальних процедур, створення творчої й вільної атмосфери навчання;

6) освітній щабель і сфера діяльності педагогів (педагоги дошкільних установ, учителі початкової школи, учителі-предметники, педагоги, що працюють у системі додаткового утворення, педагоги-дефектологи, практичні психологи, а також представники шкільної адміністрації й т.п.);

7) особливості контингенту учнів (їхнього віку, стану здоров'я й т.п., при цьому спеціальна увага повинне приділятися специфічним групам обдарованих дітей — дітям-сиротам, дитятам-інвалідам і ін.);

8) професійна, постпрофесійна підготовка й професійний досвід педагогів:

а) досвід педагогічної, виховної роботи з дітьми (студенти, що навчаються в педагогічному й психологічному навчальному закладах; педагоги й психологи, що мають досвід роботи в масових школах; педагоги й психологи, що мають досвід роботи з обдарованими дітьми в спеціалізованих школах-інтернатах, у школах і класах «для обдарованих» і т.п.);

б) рівень отриманої раніше спеціальної підготовки для роботи з обдарованими дітьми (зміст і обсяг отриманої інформації з виявлення, навчання, розвитку й виховання обдарованих дітей, участь у спеціальних тренінгових заняттях з розвитку здібностей, навичок педагогічної взаємодії й ін., проходження стажування й практики й т.п.);

9) специфіка освітньої інфраструктури. Характерні риси умов, у яких проводиться робота з обдарованими дітьми, пов'язані з наявністю (або, навпроти, відсутністю) тих або інших компонентів освітньої системи, які значимі для навчання й розвитку обдарованих дітей (необхідних учбово-методичних матеріалів, музеїв, концертних залів, бібліотек, театрів, а також ряду фахівців, наприклад психологів, педагогів додаткової освіти й т.п.).

Відповідно до цього підготовка педагогів може будуватися з урахуванням наступних принципів: 

1. Принцип єдності й диференціації загального й спеціального навчання.

У рамках загального навчання розділ з проблематики обдарованості має бути включений у курс психології у всіх психологічних і педагогічних вузах. У такий спосіб може здійснюватися необхідна первинна підготовка всіх фахівців, що працюють із дітьми.

Спеціальне навчання має будуватись з урахуванням специфіки підготовки педагога, що працює з обдарованими дітьми.

2. Принцип етапності навчання. Підготовка повинна проводитися на різних етапах навчання й подальший професійній діяльності (вуз, магістратура, курси підвищення кваліфікації й т.п.).

3. Принцип єдності теоретичної й практичної підготовки. У ході підготовки фахівців, що працюють із обдарованими дітьми, необхідно адекватно сполучити теоретичну й практичну спрямованість. Реалізація даного принципу вимагає використання існуючих або підготовки відповідних експериментальних площадок, на базі яких може проводитися стажування фахівців для роботи з обдарованими дітьми, що сполучиться з послідовним або одночасним слуханням теоретичних курсів.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

  1.  Обдарованість як важлива якість людини потребує відповідних умов навчання й виховання в дитячому (підлітковому) віці для становлення й розвитку.
  2.  Необхідно дотримуватись відповідних принципів, основна ідея яких полягає в тому, щоб створити соціально контрольовану ситуацію системного врахування обдарованості у всіх видах навчальних (виховних) закладів. Масова (загально освітня) школа й спеціалізована школа (в широкому сенсі) мають створювати широкі можливості для розкриття обдарованості дітей (та підлітків) шляхом індивідуалізації, особистісного підходу, творчого характеру навчально-пізнавальної й соціально-здорієнтованої діяльності, створення відповідного освітнього середовища, що визначається духом розвитку й самореалізації.
  3.   Роботу з обдарованими дітьми мають вести підготовлені фахівці, відбір яких потребує врахування специфічних особистісно-педагогічних властивостей, опанування принципово іншими, творчо зорієнтованими методами роботи з обдарованими дітьми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13459. Анализ и оптимизация плана работ 1.12 MB
  Урок 4. Анализ и оптимизация плана работ. Для анализа плана работ проекта применяют две классические методики: PERT и метод критического пути СРМ. При анализе стоимости проекта используют настраиваемые поля формулы и группировки создаются формулы с условиями выявляют
13460. Анализ рисков в Microsoft Project 882.5 KB
  Анализ рисков. Анализ опасностей которые могут возникнуть при выполнении составленного плана один из самых интересных и сложных этапов планирования проекта. От того как проведен анализ зависит будет ли проект успешно завершен. В этом уроке вы научитесь определять
13461. Метод освоенного объема 1.38 MB
  Лабораторная работа Метод освоенного объема Для определения состояния проекта методом освоенного объема используется три величины: Базовая стоимость запланированных работ БСЗР обозначает сводную стоимость работ которые должны были быть осуществлены к текущем
13462. Совместное использование ресурсов 906.5 KB
  Лабораторная работа Совместное использование ресурсов Одновременное управление несколькими проектами в рамках организации осложняется тем что сотрудники и материальные ресурсы должны назначаться на задачи так чтобы назначения одних проектов не противоречили друг...
13463. Подготовка отчетов. Статистика проекта 2.45 MB
  Лабораторная работа Подготовка отчетов Статистика проекта Самым простым отчетом содержащим обобщенные данные о проекте является окно статистики проекта изображенное на рис.48. Рис.48.Статистика проекта Это окно открывается кнопкой Статистика из окна сведени
13464. МАГНИТНОЕ ПОЛЕ 103.67 KB
  ЛАБОРАТОРНАЯ РАБОТА № 1 Тема: МАГНИТНОЕ ПОЛЕ Цель работы: знакомство с моделированием магнитного поля от различных источников. экспериментальное подтверждение закономерностей для магнитного поля прямого провода и кругового витка контура с током. эксперим...
13465. ЭЛЕКТРОМАГНИТНАЯ ИНДУКЦИЯ 44.27 KB
  Лабораторная работа № 2 Тема: ЭЛЕКТРОМАГНИТНАЯ ИНДУКЦИЯ Цель работы: знакомство с моделированием явления электромагнитной индукции ЭМИ. экспериментальное подтверждение закономерностей ЭМИ. Бригада №____. Ход работы: Закрыли окно теории нажав...
13466. РАБОТА В СИСТЕМЕ EGROUPWARE 2.04 MB
  РАБОТА В СИСТЕМЕ EGROUPWARE. Управление проектом Внедрение программы 1С Предприятие 8.1 в торговом предприятии с помощью web – ориентированной системы Для начала работы регистрируемся Администратором для входа в систему. Далее входим в систему на вкладку Администрирован...
13467. УПРАВЛЕНИЕ ПРОЕКТОМ ВНЕДРЕНИЕ БУХГАЛТЕРСКОЙ СИСТЕМЫ» С ПОМОЩЬЮ IBN 4.7 1.43 MB
  УПРАВЛЕНИЕ ПРОЕКТОМ ВНЕДРЕНИЕ БУХГАЛТЕРСКОЙ СИСТЕМЫ С ПОМОЩЬЮ IBN 4.7 Регистрация в системе Для того чтобы получить доступ к тестовой версии на 14 дней необходимо зарегистрироваться на сайте www.pmbox.ru. После чего вам предоставляется портал с именем вида project.ibnportal.ru Вхо...