18207

Загальна характеристика права інтелектуальної власності

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Тема: Загальна характеристика права інтелектуальної власності План Інтелектуальна діяльністьяк об’єкт правої охорони Поняття права інтелектуальної власності Субєкти та об’єкти права інтелектуальної власності Система права інтелектуальної власност

Украинкский

2013-07-07

114.5 KB

4 чел.

Тема: Загальна характеристика права інтелектуальної власності

План

  1.  Інтелектуальна діяльність,як об’єкт правої охорони
  2.  Поняття права інтелектуальної власності
  3.  Субєкти та об’єкти права інтелектуальної власності
  4.  Система права інтелектуальної власності
  5.  Джерела права Інтелектуальної власності
  6.   Захист права Інтелектуальної власності

І. Інтелектуальна діяльність, як об’єкт правої охорони

Інтелектуальна діяльність- це розумова(духовна), творча праця людини в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва, художнього конструювання.

Навідміну від фізичної праці –результатом якої є речі , результатом інтелектуальної діяльності є втілений в об’єктивній формі продукт, який залежно від характеру- називається : творои науки,  літератури, мистецтва або промисловим зразком

Функції цивільного права щодо охорони та використання результатів інтелектуальної діяльності:

• визнання авторства на результати розумової праці;
• встановлення режиму їх використання;
• матеріальне та моральне заохочення;
• захист прав авторів, роботодавців та інших осіб, які набувають право інтелектуальної власності.

ІІ. Поняття права інтелектуальної власності

Виникнення терміна «інтелектуальна власність» припадає на кінець XVIII ст. Він уперше з’явився у французькому законодавстві. Теоретичне підґрунтя  авторського і патентного права виникло у Франції на засадах теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату є його невід’ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою».
Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.
 

Перше згадування про інтелектуальну власність сягає часів Великої французької революції XVIII ст.,

У 1967 р. термін інтелектуальна власність стає терміном міжнародного права коли його було вжито в Стокгольмській Конвенції про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної власності.(ВОІВ)

 Інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) - означає закріплені законом права що є результатом  інтелектуальної творчості в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Право інтелектуальної власноті – є непорушним, ніхто неможе бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків передбачених законом.

право інтелектуальної власності - це право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної діяльності, визначений законом.

ІІІ.Субєкти та об’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати особисті немайнові та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Суб’єктами права інтелектуальної власності є два види суб’єктів:

1) автор (творець) об’єкта права інтелектуальної власності;

2) інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Автор – це особа, в результаті інтелектуальної, творчої діяльності якої створені об’єкти права інтелектуальної власності. Автори не обмежені вимогами до їх віку, стану здоров’я, дієздатності тощо. Творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи.

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Інша річ, що здійснювати майнові права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо).

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути держава, яка в особі своїх державних органів здійснює такі функції:

  1.  регулює правовідносини в галузі інтелектуальної власності  (створення нових нормативних актів);
  2.  охороняє правовідносини інтелектуальної власності (діяльність суду, прокуратури, міліції, створення відповідних нормативних актів і реалізація державної політики);
  3.  здійснює стимулювання творчої, винахідницької діяльності громадян;
  4.  вирішує суперечки в галузі правової охорони інтелектуальної власності і захищає права, інтереси суб’єктів через суди;
  5.  реєструє (веде облік) об’єктів інтелектуальної власності.

Об’єктом права інтелектуальної власності є не кожен результат творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам закону.

Обєкти права інтелектуальної власності:

  1.  Літературні , наукові, художні твори;
  2.  Діяльність артистів;
  3.  Звукозапис радіо та телевізійних предач
  4.  Инаходи в різних галузях людської діяльності
  5.  Наукові відкриття
  6.  Промислові зразки
  7.  Товарні знаки
  8.  Комерційні найменування

Відповідно до переліку об’єктів, визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні:

1) право інтелектуальної власності на літературний, художній та інші твори (авторське право),  гл.36 ЦКУ;

2) право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права), гл.37 ЦКУ;

3) право інтелектуальної власності на наукове відкриття, гл.38 ЦКУ;

4) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок,

5) право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми,

6) право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію,  гл.41 ЦКУ;

7) право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, гл.42 ЦКУ;

8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування, гл.43 ЦКУ;

9) право інтелектуальної власності на торговельну марку, гл.44 ЦКУ;

10) право інтелектуальної власності на географічне зазначення, гл.45 ЦКУ;

11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, гл.46 ЦКУ.

IV. Система права інтелектуальної власності

Система «Право інтелектуальної власності в Україні»,складається з двох основних розділів:

1 . Авторське право і суміжні права,.

2. Право промислової власності.

Перший розділ (найменування «розділ» умовне), який у спеціальній літературі часто називають «літературна і художня власність», поділяється на два основних інститути :

  1.  Авторське право і суміжні права.

Авторське право (скор.: АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. 

Авторське право об'єднує всі літературні і художні об'єкти творчої діяльності.

Об'єкти авторського права:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті (1) цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

2. Суміжні права складаються із таких видів об'єктів:

1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних хореографічних, фольклорних та інших творів;

2) фонограми, відеограми;

3) передачі (програми) організацій мовлення.

Другий розділ права інтелектуальної власності у спеціальній літературі називають «право промислової власності» або «патентне право». Патентним правом цей розділ називається тому, що об'єкти, які його складають, охороняються патентами. До нього належать винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

«Право промислової власності» поділяють на два підрозділи:

-- «Патентне право»,

--«Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг».

Патентне право передбачає юридично забезпечену можливість суб'єкта звернутися до компетентного державного органу з вимогою про видачу патенту на створений винахід, корисну модель, промисловий зразок. Відносини, що виникають між особою, яка подала заявку про видачу патенту, і компетентним державним органом при здійсненні права на патент, мають публічно-правовий характер;

Винахід – це ідея, яка уможливлює практичне вирішення конкретної проблеми в галузях техніки

Корисна модель -  найменування винаходів певних видів в галузі техніки

Промисловий зразок – орнаментальне або естетичне зовнішне оформлення промислового виробу.

Засоби індивідуалізації промислових товарів:

  1.  Торгові марки;
  2.  Комерційні найменування;
  3.  Географічні зазначення

Нетрадиційні результати інтелектуальної власності- це наукові відкриття, комерційна таємниця, компонування інтегральних мікросхем, нові сорти рослин та породи та тварин (селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції)

  1.  Джерела права Інтелектуальної власності

Конституція України

Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно частини 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

[ред. Цивільний кодекс

Цивільний кодекс України визначає поняття «право інтелектуальної власності», відображає його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об'єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту. Цивільний кодекс також дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Цей перелік не є виключним.

Джерела права інтелектуальної власності в Україні поділяються:

  •  нормативно-правовий акт;
  •  міжнародний нормативно-правовий договір;
  •  правовий звичай;
  •  правовий прецедент.

Основні нормативні акти, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності

  1.  Конституція України;
  2.  Кодекси України: цивільний та господарський;
  3.  Закон України «Про авторське право і суміжні права»;
  4.  Закон України «Про видавничу справу»;
  5.  Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»;
  6.  Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
  7.  Закон України «Про електронний цифровий підпис»;
  8.  Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
  9.  Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»;
  10.  Закон України «Про інформаційні агентства»;
  11.  Закон України «Про інформацію»;
  12.  Закон України «Про кінематографію»;
  13.  Закон України «Про науково-технічну інформацію»;
  14.  Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу»;
  15.  Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;
  16.  Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
  17.  Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;
  18.  Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;
  19.  Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»;
  20.  Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»;
  21.  Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;
  22.  Закон України «Про рекламу»;
  23.  Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»;
  24.  Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України»;
  25.  Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна:

  1.  Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);
  2.  Римська конвенція 1961 р.;
  3.  Женевська конвенція 1974 р.;
  4.  Договір ВОІВ про авторське право;
  5.  Паризька конвенція, Стокгольмський акт;
  6.  Договір про патентну кооперацію 1970 р.;
  7.  Договір про патентне право 2000 р.;
  8.  Мадридська угода 1891 р.;
  9.  Мадридський протокол 1989 р.;
  10.  Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.;
  11.  Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин;
  12.  Будапештський договір 1977 р.

VI. Захист права інтелектуальної власності

Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеокасет, комп'ютерних програм тощо, а також пов'язані з цим ускладнення міжнародних торгових відносин у цій та суміжних сферах. З цих міркувань наслідкам порушення права інтелектуальної власності та захисту від порушень присвячена низка норм ЦК та спеціального законодавства.

Порушення права інтелектуальної власності можливе:

- у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);

- у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності);

- у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищаються на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захищалися чи захищаються ці об'єкти в країнах походження.

Водночас навіть за наявності ознак порушення права інтелектуальної власності, дії, які законом визнаються правомірними, порушеннями права інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фізична або юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від порушень встановлені ч.З ст.418 ЦК, яка зазначає, що таке право є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право,

внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до цих засад, які у свою чергу грунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної власності здійснюється судом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності . Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1) визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об'єкта тощо),

2) визнання правочину недійсним (наприклад, визнаная недійсним ліцензійного договору);

3) припинення дій, які порушують право (наприклад припинення використання твору без згоди його автора);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору);

5) примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

6) зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця),

7) припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захисту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порущенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з порушенням права Інтелектуальної власності (контрафактних виробів);

4) вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхідна наявність таких умов: 1) існують достатні підстави вважати, що ця особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товаром); 3) є достатні підстави вважати вироби контрафактними; 4) зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний обіг цих контрафактних виробів (товарів).

За своєю природою це - - прогібіторний позов, можливість якого передбачена ч.2 ст.386 ЦК. Принагідне слід зазначити, що у тих випадках, коли порушення права інтелектуальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку із аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної програми тощо), для їх захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені гл.29 ЦК.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78317. ЭМОЦИОНАЛЬНО-ВОЛЕВАЯ СФЕРА ЛИЧНОСТИ 118 KB
  Эмоции и чувства. Он не только познает объективную и субъективную действительность но и как-то относится к предметам событиям другим людям к своей личности. Они образуют единую подструктуру личности –ее эмоциональную сферу. Чувства являются ведущими образованиями эмоциональной сферы личности определяющие динамику и содержание эмоций.
78318. МОТИВАЦИЯ И НАПРАВЛЕННОСТЬ ЛИЧНОСТИ 87 KB
  Потребности как источник активности человека. Потребности как источник активности человека Понятие мотивации и потребностей. Многие психологи полагают что главной причиной активности является стремление человека удовлетворить свои потребности. Потребности – это состояние индивида создаваемое испытываемой им нужды в объектах необходимых для его существования и развития.
78319. РЕЧЬ И ОБЩЕНИЕ 101 KB
  Понятие речи. Речь это особая и наиболее совершенная форма общения, свойственная только человеку. Она обладает огромными выразительными возможностями, которые передают психические переживания говорящего. С позиции психологии речь – это вынесенная во вне психика человека
78321. ПСИХОЛОГИЯ МАЛЫХ ГРУПП 162 KB
  Понятие группы и их классификация Человек это общественное существо и вся его жизнь от рождения до смерти протекает в различных группах: семье школьном студенческом производственном армейском коллективах спортивной команде кругу друзей подруг и т. Традиционная психология не делает акцент на социальной характеристике группы. Психологию интересует не характер содержательной социальной деятельности группы а скорее форма действий индивида в условиях присутствия других людей или...
78322. ПРЕДМЕТ И МЕТОДЫ ПСИХОЛОГИИ 112 KB
  Характерной чертой развития современного общества является постоянно возрастающий интерес к человеческой индивидуальности. Именно эту задачу позволяет нам решить изучение психологии в вузе. Объектом психологии как области научного знания является все то в реальном мире что выступает действительным или потенциальным носителем психического; совокупность изучаемых психологией явлений реального мира взаимодействующая с психикой. Предмет психологии психика психическое во всех формах и разновидностях его...
78323. ПСИХИКА И ОРГАНИЗМ. МОЗГ И ПСИХИКА 118.5 KB
  Кеннона является неспецифическая структура головного мозга – таламус. Возникновение эмоции есть результат одновременного возбуждения через таламус симпатической нервной системы и коры головного мозга. Собственно с эмоциями из всех структур головного мозга связан больше не таламус а гипоталамус и центральная часть лимбической системы. Таким образом теория КеннонаБарда связывает психические явления не только с физиологическими процессами в организме но и с особенностями функционирования центральной нервной системы – структурами головного...
78324. ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ 122 KB
  Темперамент личности – совокупность динамических особенностей психической деятельности зависящих от особенностей высшей нервной деятельности конкретного человека. Эстраверсия – интроверсия – выражаются в преимущественной направленности активности личности либо вовне на мир внешних объектов: окружающих людей событий предметов либо вовнутрь на свои переживания и мысли. Темперамент как биологически обусловленное качество индивида не определяет содержание личности ее...
78325. КИСЛОТНО-ОСНОВНОЙ ГОМОГЕННЫЙ КАТАЛИЗ 93.87 KB
  Гетерогенный катализ позволяет интенсифицировать производственные процессы, использовать более доступные и дешёвые исходные материалы, получать новые вещества с нужными свойствами. В настоящее время гетерогенн-каталитические процессы используют в таких важнейших производствах, как получение серной кислоты