18213
Основи методики фізкультурно-оздоровчих занять із школярами
Лекция
Физкультура и спорт
Змістовий модуль 6 Тема 12. Основи методики фізкультурнооздоровчих занять із школярами. Здоровя та фактори що на нього впливають. 1.1. Визначення поняття здоровя. Здоровя в ієрархії потреб людини. 1.2. Здоровий спосіб життя та фактори що впливають на здор
Украинкский
2013-07-07
158 KB
28 чел.
Змістовий модуль 6
Тема 12. Основи методики фізкультурно-оздоровчих занять із школярами.
1.1. Визначення поняття „здоровя”. Здоровя в ієрархії потреб людини.
1.2. Здоровий спосіб життя та фактори що впливають на здоровя дитини.
1.3. Рухова діяльність як спосіб підтримання гомеостазу та необхідна умова збільшення функціональних резервів організму людини.
1.4. Фізіологічна природа впливу рухової активності на організм людини.
2.1. Сучасні підходи до оцінки соматичного здоровя школярів. Кількісна оцінка здоровя за Г.Л. Апанасенко.
3. Основні вимоги до структури, змісту, нормуванню навантажень на одному та комплексі занять.
3.1. Основні форми оздоровчих фізичних вправ і завдання, які ними вирішуються.
3.2. Форми оздоровчих фізичних вправ, які забезпечують зняття втоми і відновлення працездатності.
3.3. Вимоги, яких належить дотримуватись при нормуванні навантажень в тижневому циклі занять оздоровчими фізичними вправами.
3.4. Особливості нормування навантажень спрямованих на розвиток окремих рухових здібностей школярів.
Однією із найважливіших груп завдань Української системи фізичного виховання, а також завдань які вирішуються на кожному окремому занятті фізичної культури є оздоровчі завдання. Нагадаємо те, що в групу оздоровчих завдань фізичного виховання входять:
Зважаючи на чітко визначені завдання, необхідно так саме чітко знати, як їх реалізувати, а для цього необхідно володіти методами, засобами, уміти нормувати навантаження на заняттях оздоровчого характеру, але насамперед, необхідно знати, що ж таки означає поняття „здоровя” і яке значення має „здоровя” в ієрархії потреб людини.
Поняття „здоровя” з давніх-давен не мало конкретного наукового значення. Витоки уявлень про здоровя криються в глибіні віків. Проблема збереження здоровя постійно цікавила людство. Віками найкращі представники людства прагнули розкрити його сутність. Історія розвитку знань про здоровя нараховує понад 2000 років. Весь історичний період розуміння здоровя не як відсутність захворювань, а як самостійного стану організму розподіляється на два етапи. Перший з них тривав з IVст. до н.е. і до 1941 року коли здоровя розглядалося з позицій відсутності захворювань або фізичних дефектів. Другий етап розпочався у 1941 році з публікацій американського вченого Генрі Сигериста, які поклали початок новому, сучасному періоду валеології. За визначенням Г. Сигериста: „Здоровим може вважатися людина, яка характеризується гармонійним фізичним і розумовим розвитком, добре адаптована до фізичного й соціального середовища, що її оточує. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін у навколишньому середовищі, якщо ці зміни не виходять за межі норми, і робить свій внесок у добробут суспільства, відповідний до своїх здібностей. Здоровя тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо додатне, це життєрадісне й охоче виконання обовязків, що їх життя покладає на людину”. Ґрунтуючись на визначенні Г. Сигериста у 1948 році ВООЗ прийняла таке означення здоровя: „Здоровя це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи фізичних вад”. Таке визначення, за думкою провідних вчених, має у конструктивній частині означення надто неконкретний характер і не дає можливості його використання для кількісного оцінювання стану організму. Такий підхід призвів до того, що кожний із спеціалістів розглядав здоровя із позицій своєї науки, відповідно до спрямування своїх досліджень. Наслідком цього була поява зовсім різних означень здоровя, яких в теперішній час налічують близько ста. Автори різних дефініцій здоровя використовують багато критеріїв, які характеризують, з різних точок зору, сутність здоровя. Це і „комфортність” (ВООЗ, 1974, 1998), і „оптимальне функціонування організму”, і рівновага між індивідом і оточуючим середовищем, і повнокровне існування людини і т.п. Одним з найпоширеніших є визначення академіка В.П.Казначєєва: „Здоровя індивіда - це процес збереження його психічних, фізіологічних та біологічних здібностей, оптимальної працездатності, соціальної активності за умов максимальної тривалості активного життя”. Також, широко застосовується дефініція здоровя, яка ґрунтується на позиціях біоенергетичного підходу до визначення кількісних його параметрів: „Здоровя це гармонія, внутрішньо системний лад, який забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре себе почувати та оптимально виконувати біологічні та соціальні функції".
Поставивши в центр своїх наукових інтересів індивідуальне здоровя, валеологія, фізичне виховання зуміли конкретизувати це поняття, позбавившись від критеріїв, які не мали прямого відношення до суті здоровя. Вона виходить із уявлення про здоровя, як єдину цілісну структуру, що складається із взаємозалежних частин, функціональних систем у їхній тісній взаємодії з навколишнім середовищем.
Таким чином, сучасна наука у фізичному здоровї розрізняє два компоненти: енергетичний та організаційний, які тісно повязані між собою, і тому найбільш повним і точним вважається визначення здоровя за І.В. Муравомим, 1997 року.
Здоровя це динамічний стан найбільшого фізичного і психоемоційного добробуту, в основі якого лежить гармонійне співвідношення взаємозвязаних функцій і структур, що забезпечується високим енергетичним рівнем організму при найменшій „ціні” адаптації його до умов життєдіяльності.
Пять особливостей здоровя відрізняють це визначення від означення ВООЗ.
Сьогодні виділяють такі складові здоровя: фізичне, психічне, соціальне, особистісне, духовне, репродуктивне, інтелектуальне.
Під фізичним аспектом здоровя розуміють те, як функціонує організм, ступінь виснаженості його функціональних систем, узгодженість в роботі, стан антропометричних даних, адаптаційно-пристосувальні можливості, норми адаптації.
Під інтелектуальним аспектом здоровя розуміють те, як людина може засвоювати інформацію, користуватися нею, поширювати необхідні уміння щодо здобуття знань з різноманітних джерел і її вміння користуватися ними на благо свого організму.
Психічний аспект здоровя означає розуміння людиною своїх почуттів і вмінням їх виражати. Здатністю до керування станами психіки з елементами самопізнання та психічного оздоровлення.
Соціальний аспект здоровя передбачає усвідомлення людиною самої себе як особистості з урахуванням статі і взаємодії у сучасному суспільстві.
Особистісний аспект здоровя передбачає усвідомлення і розуміння того, як розвивається наше „Я”, чого намагаємося досягти, що кожний розуміє під успіхом. До поняття „здоровя особистості” входять процеси розвитку самовідчуття і самореалізації. Кожна людина реалізується по своєму, і спосіб самореалізації залежить від того, що вона цінує і чого хоче домогтися для себе й суспільства.
Рівень репродуктивного здоровя залежить від репродуктивного потенціалу людини, сумісності партнерів, статевої культури, розуміння феномену чоловіка та жінки, вмілого регулювання дітородіння.
Духовний аспект здоровя відбиває суть нашого життя, забезпечує цілісність нашої особистості і дає можливість зрозуміти інші аспекти здоровя, і на основі цих знань реалізовувати принципи здорового способу життя.
Здоровя в ієрархії потреб людини повинно займати головне місце. Коли ж головною метою життя стають матеріальні блага і для їх досягнення людина нехтує фізичним і духовним удосконаленням, гармонійність розвитку особистості порушується. Така людина не лише не дбає про своє здоровя, а й недбало ставиться до довкілля, знищує природу, чим завдає непоправної шкоди власному здоровю і шкодить здоровю майбутніх поколінь.
На жаль, більшість осіб (особливо молодих) ціну здоровя усвідомлюють лише тоді, коли воно вже втрачене, а рівень функціональних резервів знижений до мінімуму і людина хворіє. Тільки тоді виникає мотивування вилікуватись, стати здоровим. Недостатність мотивування бути здоровим у алкоголіків, наркоманів зумовлено деструктивними змінами їхньої нервової системи, які лежать в основі зниження розумових і вольових якостей.
Тому, здоровя людини це життєва цінність, яка займає верхній щабель в ієрархічній системі якісних виявів кожної особистості: інтереси, ідеали, гармонія, краса, сутність життя та інше. Іншими словами, стан здоровя людини впливає і водночас зумовлює всі сторони і сфери життєдіяльності особистості з біологічного, духовного й соціального поглядів.
При розвязанні проблеми здоровя підростаючого покоління на сучасному етапі особливу увагу звертають на співвідношення факторів, які визначають здоровя людини:
Давайте розглянемо більш детально основний фактор, який впливає на здоровя людини, а саме спосіб її життя. Що ж містить здоровий спосіб життя? Здоровий спосіб життя містить: оптимальний руховий режим, загартування, раціональне харчування, особистісну гігієну, вміння керувати своїм емоційним станом, використання активного відпочинку, чергування праці й відпочинку, відсутність шкідливих звичок. Як доведено провідними вченими однією із найголовніших складових здорового способу життя є оптимальний руховий режим або рухова діяльність. Чому? Для цього нам необхідно дати відповіді на такі питання: Як рухова діяльність впливає на гомеостаз внутрішнього середовища організму? За яких умов збільшуються функціональні резерви організму людини? Як рухова активність впливає на організм людини?
На всіх етапах історичного розвитку суспільства, починаючи з первіснообщинного, людина повинна була бути винятково витривалою і сильною. Напружена фізична праця для первісної людини була визначальним чинником у її боротьбі за існування. Вона зумовила відповідний розвиток інших функції організму, підкоривши їх головній функції руху.
Фізична робота завжди повязана з підвищенням енергетичних затрат і збільшенням засвоєння кисню. Забезпечення цих підвищених вимог призводить до стимулювання функції усіх органів і систем організму і, в першу чергу, серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної. Таким чином, скорочення скелетних мязів, спричинене виконанням фізичних вправ, є основним чинником активізації механізмів, спрямованих на збільшення обсягів функціональних резервів киснезабезпечуючих систем, а отже збереження і зміцнення здоровя людини. Отже, як бачимо, скорочення мязів є основним чинником для збереження і зміцнення здоровя. Які ж функції виконують мязи? Скелетні мязи виконують опорно-рухову, інтерорецептивну, депонуючу, теплотворну та насосну функції. Скелетні мязи як і серцевий мяз, здатні виконувати роль потужної, постійно діючої присмоктувально-нагнітаючої помпи крові і лімфи. Для виконання своєї нагнітальної функції по перекачуванню крові та лімфи серцевий мяз мав би бути в 40 разів потужнішим, ніж є. Допомагають серцю рухати кров по судинах поперечносмугасті скелетні мязи „внутрішньомязові серця”. „Внутрішньомязові серця” функціонують як в умовах фізичних навантажень, так і в стані спокою, що зумовлено постійною мікровібрацією мязових волокон. Найбільш високі показники роботи периферійних мязових помп характерні для спортсменів витривалісних видів спорту. Таким чином, регулюючи інтенсивність і обсяг рухової активності, можна направлено змінювати ефективність насосної функції скелетних мязів, а отже, керувати центральним та периферійним кровообігом, покращувати цим роботу серцево-судинної системи, а значить зміцнювати здоровя.
Також, загальновідомо те, що в умовах оптимального емоційного збудження людина може виконати значно більший обсяг роботи, ніж в умовах відсутності вольового зосередження. Значно більші можливості мобілізації функцій має фізично натренований організм в порівнянні з нетренованим. Таким чином, резервні можливості організму зростають у процесі систематичних фізичних тренувань в умовах тривалої дії тих чи інших несприятливих чинників довкілля (тепла, холоду, атмосферного тиску тощо).
Натренована людина відрізняється від нетренованої не лише за обсягом фізіологічних резервів, а і за будовою тіла, розвитком мязової і кісткової тканин, міцністю і рухливістю звязок та суглобів. Виходячи із цього, всі резерви умовно поділяють на функціональні та морфологічні. До складу функціональних резервів входять резерви біологічні (біохімічні та фізіологічні) і соціальні (психічні та спортивно-технічні).
Психічні резерви повязані з пусковими (оцінки значимості сигналів до діяльності) і корегуючими (вольові зусилля) механізмами мобілізації функцій. Спортивно-технічні резерви визначаються наявністю рухових і тактичних навичок, спроможністю до їх вдосконалення, ефективністю формування нових навичок на базі старих. Біохімічні резерви лежать в основі ефективності енергозабезпечення діяльності та швидкості відновлення енергоресурсів. Фізіологічні резерви повязані із інтенсивністю і тривалістю роботи окремих клітин, органів, систем органів, з досконалістю механізмів нейрогуморальної регуляції функцій. Основною умовою збільшення обсягу фізіологічних резервів організму людини є фізичні тренування. Фізіологічні системи в організмі взаємоповязані і входять до складу функціональних систем, які зумовлюють вирішення конкретних завдань і досягнення певної мети (П.К. Анохін, 1968, 1975). Для обєктивної оцінки міри резервів організму людини академік Амосов М.М. (1989) запропонував користуватись терміном „кількість здоровя”, як сумарної величини резервів легень, серця, нирок, інших органів і організму в цілому, якими володіє конкретна людина. Про рівень резервів окремих органів і систем організму судять за показниками коефіцієнту резерву. Показники рівня фізіологічних резервів систем кровообігу і дихання представлені у таблиці.
Таблиця
Величини фізіологічних резервів кардіореспіраторної системи.
Функціональні показники |
Стан спокою |
При максимальному навантаженні |
Коефіцієнт резерву |
Частота серцевих скорочень, ск/хв. |
45-60 |
230 |
4 |
Систолічний обсяг кровообігу, л/хв. |
50-80 |
200 |
4 |
Хвилинний обсяг кровообігу, л/хв. |
4,0-6,0 |
40 |
8 |
Артеріальний тиск, мм.рт.ст. |
|||
систолічний |
110-120 |
200 |
2 |
діастолічний |
60-80 |
20 |
2 |
Частота дихання, дих.цикл/хв. |
10-16 |
80 |
7 |
Дихальний обсяг, л/хв. |
400-800 |
3000 |
6 |
Хвилинний обсяг дихання, л/хв. |
6,0-8,0 |
200 |
30 |
Киснева ємність крові, об. % |
17-19 |
23 |
1 |
Споживання кисню, л/хв. |
0,25 |
6 |
25 |
Отже, можна зробити висновок про те, що заняття фізичними вправами призводять до збільшення фізіологічних резервів, та усіх резервів взагалі, і як наслідок поліпшується рівень здоровя особистості.
Фізіологічна природа позитивного впливу на організм людини рухової активності зумовлена складними взаємозалежними і взаємообумовленими звязками між мязовою системою та внутрішніми органами, які полягають у наявності двох типів рефлекторних впливів, а саме з внутрішніх органів на мязи вісцеромоторні рефлекси та із мязів на внутрішні органи моторно-вісцеральні рефлекси. Посередником у цьому взаємозвязку є центральна нервова система.
У відповідності до потреб організму в діяльності вегетативних систем (дихання, кровообіг) моторно-вісцеральні рефлекси направлено змінюють (шляхом зміни обміну речовин) функціональний стан цих систем. Так, одночасно зі скороченням мязів, що виникають при збудженні моторної зони кори мозку, зменшується нервова стимуляція симпатичних волокон, що йдуть до кровоносних судин працюючих мязів, розширюються капіляри, судини, покращується кровообіг. Слід памятати, що нічого специфічного, безпосередньо направленого проти конкретних захворювань у захисній дії моторно-вісцеральних рефлексів немає: при покращенні обміну речовин і тканинного живлення, ці рефлекси стимулюють фізіологічні процеси, підвищують стійкість органів і систем організму до дії шкідливих чинників довкілля, і відповідно зміцнюють здоровя.
Важливими чинниками які суттєво впливають на здоровя індивіда є такі явища, як гіподинамія і гіпокінезія. Це не зовсім тотожні поняття. Гіподинамія це суттєве відхилення силових навантажень від норми в сторону зменшення. Гіпокінезія це недостатня рухова активність, суттєве відхилення рухової активності від норми в сторону зменшення. Обмеження рухової активності супроводжується рядом функціональних і морфологічних змін в організмі. Найважливішими наслідками гіпокінезії є: атрофія скелетних і серцевого мязів (атрофія часткова смерть живої протоплазми клітини в ще живому організмі), порушення структури і функції мязів, звязок, сухожиль, нервово-мязових синапсів, зниження функціональної активності ЦНС і залоз внутрішньої секреції, надмірне накопичення в організмі недоокислених продуктів обміну у вигляді молочної кислоти та неорганічних фосфатів, зменшення функціональної активності легень, зменшення загальної кількості крові в організмі, збільшення ваги тіла за рахунок жирових відкладень.
Для порівняння давайте розглянемо таблицю у якій представлено дані щодо впливу фізичного тренування і гіподинамії на організм людини.
Таблиця
Вплив фізичного тренування і гіподинамії на організм людини.
Фізіологічні системи, органи і показники життєдіяльності організму |
Зміни, зумовлені тренуванням |
Зміни, зумовлені гіподинамією |
Мязи |
Збільшення мязів (гіпертрофія) |
Зменшення мязової маси (атрофія або інволюція) |
Вегетативна нервова система |
Відносна ваготонія, зняття напруження нервової системи, трофотропна направленість обміну речовин. |
Відносна симпатикотонія, енерготропна направленість обміну речовин. |
Серце і система кровообігу |
Економізація роботи серця зі збільшенням обсягу наповнення, зниження ЧСС і артеріального тиску. |
Економізація не розвивається, як наслідок, посилюється зношення серцево-судинної системи |
Холестерин сироватки крові |
Зниження. |
Збільшення. |
Глюкоза крові |
Збільшення, включення в обмін речовин. Поліпшення пристосувальних реакцій. |
Зменшення. Погіршення пристосувальних реакцій. |
Маса тіла |
Зменшення за рахунок жирової тканини. |
Збільшення за рахунок жирової тканини (при відсутності обмежень надходження поживних речовин з їжею). |
Важливим для практики фізичного виховання є питання визначення рівня соматичного здоровя школярів, адже знаючи його рівень можна здійснювати конкретні заходи щодо його зміцнення адекватними такому рівню засобами і методами фізичного тренування.
На теперішній час наукою розроблено достатньо велику кількість схем визначення рівня соматичного здоровя. Це і експрес-тест визначення рівня здоровя, оцінка здоровя за віком, оцінка здоровя за співвідношенням зросту і маси тіла, погіршення стану здоровя курців, оцінка статичного здоровя, оцінка динамічного здоровя за швидкістю відновлення пульсу після дозованого навантаження, оцінка здоровя за активною мязовою діяльністю і т.д. Ми з Вами розглянемо найбільш розповсюджені і ефективні з точки зору кількісного виразу „міри” здоровя методики кількісної експрес-оцінки рівня фізичного здоровя дітей і підлітків за Г.Л. Апанасенко та методики фізіологічних резервів М.М. Амосова.
Визначення рівня здоровя за Г.Л. Апанасенко.
Зазначена методика передбачає визначення: життєвого і силового індексів, індексів Робінсона і Руфє, а також зросто-вагового співвідношення за оціночними таблицями. З цією метою вимірюються:
На підставі отриманих даних розраховуються відповідні індекси:
Таблиця
Експрес-оцінка фізичного здоровя школярів 7-16 років
Найменування показника |
Одиниці вимірювання |
Оцінка фізичного здоровя |
||||
Низька |
Нижче середнього |
Середня |
Вище середнього |
Висока |
||
Життєвий індекс |
мл/кг, бали |
45 (0) |
46-50 (1) |
51-60 (2) |
61-69 (3) |
70 (4) |
Силовий індекс |
%, бали |
45 (0) |
46-50 (1) |
51-60 (2) |
61-65 (3) |
66 (4) |
Індекс Робінсона |
бали |
101 (0) |
100-91 (1) |
90-81 (2) |
80-75 (3) |
74 (4) |
Відповідність маси довжині тіла |
кг/см, бали |
(-3) |
(-2) |
(-1) |
(0) |
(0) |
Індекс Руфє |
бали |
14 (-2) |
13-11 (-1) |
10-6 (2) |
5-4 (5) |
3 (7) |
Сума балів |
бали |
2 |
3-5 |
6-10 |
11-12 |
13 |
Визначення рівня здоровя за коефіцієнтом резерву. Академік М.М. Амосов (1989) пропонує оцінювати рівень здоровя за коефіцієнтом резерву. Згідно з концепцією вченого, здоровя це сума резервних потужностей основних систем (нервової, дихальної, серцево-судинної та ін.), це стійкість організму до агентів, що викликають патологію (резерви гомеостазу відношення максимального рівня специфічної функції до її рівня в стані спокою). Межі експериментальних умов, у яких може існувати організм, визначаються обсягом резервів, і передусім енергетичних. Чим більший обсяг резервів, тим стійкіші клітини організму до дії ушкоджу вальних агентів, до порушення гомеостазу.
Коефіцієнт резерву (КР) або рівень здоровя це величина, яка вказує на можливість максимального посилення рівня функціонування даної фізіологічної системи щодо рівня її функціонування в стані спокою. Так, якщо хвилинний обєм дихання у досліджуваного учня в стані спокою 8,4 л/хв. (частота дихання 14, дихальний обєм 0,6л) то КР (рівень здоровя) за даним показником становитиме 14,2 (120:8,4). Отже, ХОД у обстежуваного в експериментальних умовах може бути збільшеним у 14,2 рази, що і вказує на його рівень здоровя за даним показником системи дихання.
Яких же вимог слід дотримуватись для того щоби ефективно вирішувати оздоровчі завдання на кожному уроці і на серії уроків фізичної культури в школі? В першу чергу необхідно дотримуватись таких вимог:
В залежності від завдань, які вирішуються тією чи іншою формою оздоровчих фізичних вправ їх поділяють на розвиваючі, підготовчо-стимулюючі, відновні.
До розвиваючих форм ОФВ відносять: урок фізичної культури, тренування в групі здоровя та самостійні заняття фізичними вправами.
До підготовчо-стимулюючих форм ОФВ відносять: ранкову гігієнічну зарядку, зарядку після обіднього сну, вправи перед початком роботи.
До відновних форм ОФВ відносять: прогулянки, туристичні походи на невеликі відстані, фізкультпаузи, фізкультхвилинки, малорухливі ігри.
До структури, змісту і нормуванню навантажень розвиваючих форм занять ОФВ ставляться такі гігієнічні вимоги:
Особливості проведення уроку фізичної культури.
Підготовча частина. Найбільш сприятливі умови для ефективної роботи мязів створюються тоді, коли їх температура досягає приблизно +38С. При цьому знижується вязкість мязів, зменшуються втрати енергії на внутрішньомязове тертя, підвищується еластичність мязів і звязок, знижується можливість їх пере розтягнень і пошкоджень (розривів). Для цього необхідно проводити розминку. Розминка, як складова підготовчої частини уроку повинна включати гімнастичні вправи на усі суглоби з помірним зусиллям та розтягненням. Також необхідно виконання циклічних вправ (біг, ходьба), які сприяють активізації функцій киснезабезпечуючих систем. Оскільки період впрацьовування кардіореспіраторної системи триває більше трьох хвилин, тривалість виконання циклічних вправ повинна бути не менше 5-6 хвилин, інтенсивність навантаження близько 50% від величини максимального споживання кисню, що дорівнює приблизно ЧСС 150-160 уд/хв.
Основна частина. Необхідно забезпечити належний тренувальний ефект щодо розвитку рухових здібностей, тому необхідно дотримуватись таких правил:
В заключній частині уроку використовують комплекс спеціальних вправ (на розслаблення, дихальні), направлених на активізацію відновних процесів в організмі та зменшення збудження нервової системи. Роль цієї частини заняття значно зростає після виконання інтенсивних циклічних вправ, які призводять до виразного перерозподілу крові. Після припинення таких навантажень ЧСС і хвилинний обсяг кровообігу ще протягом 3-5 хв. залишається підвищеним. Для того щоб значна частина крові не затрималась на периферії і не розвинулась внаслідок цього серцево-судинна недостатність із подальшою втратою свідомості (гравітаційний шок) необхідно продовжувати рух (заминку), а при не можливості виконувати роботу лягти і підняти ноги вгору. Це сприятиме притоку крові з периферії до правого передсердя.
Підготовчо-стимулюючі форми ОФВ. Найбільш поширеною формою є ранкова зарядка. Її основним завданням є стимулювання функції організму для переходу до нового, більш високого рівня активності після сну. Вправи ранкової зарядки сприяють активізації функції сухожилків, зменшують вязкість мязів, посилюють периферійний і центральний кровообіг, активізують дихання. Скорочення і розслаблення мязів, рефлекторно посилюючи мозковий кровообіг, підвищують працездатність нервової системи; скорочення діафрагми і мязів черевного пресу посилює функцію шлунково-кишкового тракту.
Відновні форми ОФВ. В основі позитивного впливу відновних форм ОФВ лежить механізм активного відпочинку, який полягає у відновленні функцій втомлених органів і систем після роботи і який проходитиме більш швидко за умови активізації тих органів і систем, які під час основної роботи були менш активними (бездіяльними). Для мязів, які тривалий час знаходяться без дії, рекомендуються вправи на розтягування. При робочих позах, які можуть призвести до порушень постави, варто виконувати вправи на розтягування хребта. Для активізації функції кардіореспіраторної системи та більш швидкого виведення продуктів обміну із тканин, використовують циклічні вправи аеробної спрямованості. При розумовій праці, і як наслідок втомі, виконують різні рухи головою, рухи очей, вправи з напруженням мязів шиї, спини, живота.
Фізкультурні паузи проводяться протягом 5-7 хвилин після кожних 45 хвилин розумової праці. Режим виконання фізкультхвилинок для учнів початкових класів (через 20 хвилин роботи) складаються із двох-трьох вправ: потягування, присідання, нахили, крутіння головою.
Рухливі ігри на великих перервах бажано проводити на свіжому повітрі протягом 20-30 хвилин. Їх мета активний відпочинок, відновлення розумової працездатності, профілактика гіподинамії. Інтенсивність навантажень помірна (ЧСС до 130 уд/хв.), моторна щільність висока (80% і більше).
Гігієнічні вимоги, яких належить дотримуватись при нормуванні навантажень в тижневому циклі занять ОФВ полягають у наступному:
Загалом заняття оздоровчими фізичними вправами повинні відповідати таким загальним вимогам: неперервність, комплексність, адекватність.
Неперервність фізичне виховання має відбуватись протягом усього життя і особливо в період інтенсивного росту і формування організму. Якщо діти в будь-якому віковому періоді не отримали нормативної дози рухової активності, то в наступні періоди компенсувати прогаяне неможливо.
Комплексність це паралельний і одночасний розвиток усіх рухових здібностей загальної витривалості, сили, швидкості, гнучкості і т.д.
Адекватність відповідність фізичних вправ стану здоровя, віку, статі тих хто займається. Фізичні навантаження не повинні перевищувати функціональних можливостей організму, тобто не повинні приносити шкоди здоровю, і разом з тим їх величина має бути достатньою для попередження гіподинамії і досягнення модельних показників фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
Під час складання програм оздоровчих занять необхідно дотримуватись наступних вимог, щодо розвитку рухових здібностей із метою досягнення кумулятивного тренувального ефекту, а саме:
Для складання фізкультурно-оздоровчих програм слід дотримуватись кроків: 1) Оцінити рівень фізичного розвитку; 2) Оцінити рівень соматичного здоровя; 3) Оцінити функціональний стан кардіореспіраторної системи; 4) Оцінити рівень фізичної підготовленості; 5) Оцінити рівень фізичної працездатності; 6) Оцінити показники захворюваності; 7) Обрати спрямованість фізкультурно-оздоровчих занять, сформулювати задачі занять, обрати засоби, форми, методи занять; 8) Підібрати комплекси вправ, визначити дозування навантажень на кожному занятті та серії занять; 9) Обрати контрольні нормативи.
PAGE 1
А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать | |||
40389. | Умственная отсталость | 64 KB | |
Дать представление об основных методах медикопедагогической коррекции и профилактике олигофрении. В результате изучения темы студент должен: иметь представление об этиологии олигофрении наследственных факторах патофизиологических биохимических и морфологических основах распространенности олигофрении. знать клинические проявления олигофрении особенности течения и коррекции олигофрении при разных этиологических факторах основные принципы лечения и медикопсихологической коррекции проведения экспертизы при олигофрении. | |||
40391. | Антипсихотики второго поколения в лечении шизофрении и близких к ней расстройств | 104.5 KB | |
Сюда относятся: рисперидон оланзапин кветиапин зипразидон сертиндол амисульприд зотепин арипипразол и др. В Республике Беларусь в настоящее время наряду с клозапином азалептин зарегистрированы два из них рисперидон рисполепт и оланзапин олеанз. Некоторые из них клозапин оланзапин рисперидон и амисульприд показали большую эффективность чем антипсихотики первого поколения другие же не выявили таких преимуществ [5]. Учитывая что оланзапин лишь недавно стал доступен на отечественном фармацевтическом рынке целью данной статьи... | |||
40392. | Лечение бредового расстройства | 30 KB | |
Первоначальные лекарства которые используются для попыток лечения бредового расстройства называются нейролептиками. Используемые лекарственные препараты включают в себя следующие: Традиционные антипсихотические препараты: Их еще называют нейролептиками и они применяются для лечения психотических расстройств с середины 1950х. Другие медикаменты: Транквилизаторы и антидепрессанты тоже могут применяться для лечения бредового расстройства. Антидепрессанты могут использоваться для лечения депрессии которая часто возникает у людей с... | |||
40393. | Лечение нневростенических расстройств | 28.5 KB | |
Лечение невротических расстройств лучше всего проводить в профилированных отделениях; их чаще всего называют санаторными или отделениями клиниками неврозов. При медикаментозной терапии обсессивнокомпульсивных расстройств в первую очередь используются серотонинергические антидепрессанты. Медикаментозная терапия истероконверсионных расстройств особенно при эпизодически возникающих кратковременных истерических реакциях проводится транквилизаторами назначаемыми в небольших дозах и непродолжительными курсами. | |||
40394. | Методы купирования психомоторного возбуждения при различных психических заболеваниях | 40.5 KB | |
Наилучший способ экстренного купирования всех видов возбуждения внутривенное введение аминазина если удастся удержать больного для проведения этой процедуры. Практически этим способом удается купировать большинство видов возбуждения или значительно уменьшить его в течение 1 2 дней создав тем самым условия для транспортировки больного или проведения дальнейшей терапии. Алкогольный делирий Необходимы купирование психомоторного возбуждения и устранение бессонницы поскольку наступление сна свидетельствует о приближающемся окончании психоза. | |||
40395. | Особенности дпрессий в пожилом возрасте | 62.5 KB | |
Так называемый соматический синдром не внесенный в МКБ10 в число облигатных при неглубоких депрессиях позднего возраста нередко выступает в качестве ведущего. Это связано с двумя факторами неглубоким уровнем нарушения психической деятельности и собственно влиянием возраста. В этих случаях феномен соматизации депрессивных расстройств представляет собой главную причину трудностей выявления и диагностики этих нарушений у пациентов позднего возраста. Степень выраженности и значимость изменения самочувствия в телесной сфере предполагает их не... | |||
40396. | ПСИХОТРОПНЫЕ СРЕДСТВА | 42 KB | |
А поэтому их используют при нарушениях психической деятельности при невротических и неврозоподобных расстройствах состояниях внутреннего напряжения страха тревоги беспокойства. 4 В связи с альфаадреноблокирующим эффектом используют при купировании гипертонического криза. При лечении больных манией используют: 1 нейролептики; 2 соли лития. Соли лития используют для лечения и профилактики маний. | |||
40397. | Методика сочинений отдельных видов | 41.5 KB | |
Подготовка материала его систематизация обдумывание композиции и плана сочинения установление логических связей выбор слов фразеологизмов словосочетаний построение предложений и связи между ними проверка орфографии весь этот комплекс сложных действий требует от школьника не только высокого напряжения всех его умственных сил но и умения управлять своей интеллектуальной деятельностью. Сочинения классифицируются по источникам материала по степени самостоятельности по жанрам и по языковым особенностям. В зависимости от источников... | |||