18216

Планування, контроль та облік навчальної діяльності учнів

Лекция

Физкультура и спорт

Змістовий модуль 4 Тема 9. Планування контроль та облік навчальної діяльності учнів. Технологія планування та його функції. 1.1. Функції планування вимоги до планування перспективне поточне оперативне планування. 1.2. Технологія планування встановлення мет...

Украинкский

2013-07-07

141.5 KB

14 чел.

Змістовий модуль 4

Тема 9. Планування, контроль та облік навчальної діяльності учнів.

  1.  Технологія планування та його функції.

1.1. Функції планування, вимоги до планування, перспективне, поточне, оперативне планування.

1.2. Технологія планування (встановлення мети і завдань, визначення головних розділів програми, відбір навчального матеріалу за мірою важливості, визначення тем кожного розділу, корегування навчального матеріалу, підрахування часу, відпрацювання всіх розділів навчального плану).

1.3. Документи планування. Державні документи планування (навчальний план, навчальні програми). Документи планування, що складаються вчителем (річний графік навчально-виховної роботи, календарний план уроків на півріччя, чверть, конспект уроку).

1.4. Планування позаурочної роботи (загально шкільний річний план позаурочної роботи школи, календар спортивно-масових заходів, розклад занять секцій).

  1.  Види контролю та вимоги до обліку навчальної діяльності учнів.

2.1. Педагогічний контроль (система факторів впливу на учнів, контроль стану учнів до і після впливу на них, оцінка ефективності впливу).

2.2. Вимоги до контролю та обліку.

2.3. Види контролю (етапний, поточний, оперативний контроль). Методи контролю. Способи контролю (спостереження, хронометраж, загальна й моторна щільність уроку, пульсометрія).

2.4. Самоконтроль та його види (профілактичний, корекційний, констатуючий самоконтроль).    

  1.  Документи контролю та обліку.

3.1. Журнал обліку навчальної роботи класу

3.2. Медична картка.

3.3. Облікова картка виконання державних тестів і нормативів фізичної підготовленості, книга обліку вищих спортивних досягнень учнів школи.

3.4. Журнал обліку травм.

3.5. Щоденник педагога.

Технологія планування та його функції.

Демократизація школи не тільки не знімає необхідності планування, а навпаки, посилює увагу до цієї проблеми. Широкі можливості в самостійному виборі засобів, посилення уваги до особистості кожного учня потребують більш чіткої організації усього навчально-виховного процесу, його планування та контролю.

Функції педагогічного планування полягають у: 1) передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому "проектуванню" того, як буде (повинен) розгортатися процес виховання у конкретних умовах; 2) визначенні мети, конкретних завдань; 3) передбаченні найефективніших засобів фізичного виховання, методів; 4) визначенні видів контролю та сторін навчальної діяльності учнів за якими він буде здійснюватись.

Досвід роботи з фізичного виховання у школі свідчить, що найкращих результатів досягають педагоги, котрі сумлінно ставляться до проектування своєї діяльності.

Слід зауважити те, що як би старанно не розроблявся план, процес фізичного виховання далеко не завжди збігається з його запланованими контурами. Причин тому декілька: по-перше, закономірності фізичного виховання мають не однозначно-зумовлений характер, а ймовірний; по-друге, наші знання про ці закономірності ніколи не є вичерпними; по-третє, реальні життєві ситуації, що впливають на хід фізичного виховання, вельми варіативні та динамічні. Усе це зумовлює дотримання певних вимог до процесу планування. До них відносять: 1) відповідність плану нормативним документам керівних органів; 2) врахування основних закономірностей та принципів формування фізичної культури людини; 3) реальність, конкретність, гнучкість. Гнучкість – це постійний зв’язок планування і контролю, необхідність регулярної корекції планів згідно з конкретними даними контролю.

Отже, планування – це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує системи навчання і виховання, це проникнення в сутність явищ і закономірностей процесу фізичного виховання.

В залежності від термінів дії розрізняють наступні види планування: 1) перспективне планування – дорівнює до одного навчального року і зводиться до розподілу навчального матеріалу за учбовими періодами, семестрам, навчальним чвертям; 2) поточне планування – відрізняється більшою конкретністю роботи вчителя по реалізації завдань і послідовного використання засобів їх вирішення, термін поточного планування семестр, навчальна чверть; 3) оперативне планування – охоплює часові межі одного заняття, уроку.

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, які становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати інакше, ніж із певного вихідного пункту ("із початку"). Водночас його планування починається ніби "із кінця" – із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, із принципових підходів до розв'язання методичних питань.

Зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підготовленості учнів приводить до певних її коректив. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Далі проектується бажаний стан рівнів теоретичної, фізичної і технічної підготовки у вигляді певних результатів. Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань щодо засвоєння теоретичної інформації, виховання фізичних якостей та опанування фізичних вправ, передбачених шкільною програмою, а також оздоровчих і виховних завдань.

Для розв'язання висунутих завдань учитель визначає систему педагогічного виливу на учнів (засоби, методи й умови праці). Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі фактори, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (негативне ставлення батьків або педагогів, друзів і оточення загалом до фізичної культури, порушення режиму, шкідливі звички тощо). Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється підсистема поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів. Якщо на кожному етапі одержаний від контролю результат переважно відповідає запланованому, то робиться висновок про правильність планування, підстав для занепокоєння немає. Якщо за умови сумлінної реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то в системі планування допустилися помилок. Для їх виявлення необхідно: по-перше, перевірити, чи всі несприятливі фактори враховані при плануванні; по-друге, піддати ревізії систему педагогічного впливу, і якщо тут не виявлено помилок, перевірити реальність висунутих педагогічних завдань.

Підготовка до планування. Безпосередньо перед тим, як взятися за складання планів, учитель повинен виконати підготовчу роботу, що полягає у зборі необхідної інформації. Ця інформація, яка потім буде використана для визначення порядку проходження навчального матеріалу, засобів, форм роботи тощо, передбачає:

1. Визначення обсягу матеріалу, який належить засвоїти учням певного класу в навчальному році, його зв'язок з матеріалом суміжних класів. Задля цього вчитель аналізує базову і регіональну навчальні програми і, пов'язуючи її з місцевими умовами, рівнем підготовки класу, власним досвідом та інтересами учнів, формує навчальну програму школи. Скорочуючи або доповнюючи навчальний матеріал базової і регіональної програм, учитель пам'ятає, що це не повинно негативно позначитися на руховій підготовленості учнів, на опануванні життєво важливими уміннями і навичками. Паралельно визначається матеріал для самостійної роботи, зміст допоміжних завдань.

2. Вивчення складу учнів, стану їхнього здоров'я, рівня знань, технічної та фізичної підготовленості. Учитель повинен знати рівень загального розвитку і вихованості учнів, їхньої громадської активності, ставлення до навчання, світогляд, інтереси і нахили, успішність з усіх предметів тощо.

3. Дослідження рівня роботи з фізичного виховання за попередні роки і стан матеріальної бази школи. Водночас визначаються шляхи її розвитку й удосконалення.

4. Ознайомлення із загальним планом роботи школи з метою визначення ставлення до фізичної культури керівництва й усього педагогічного колективу школи та його мобілізація на вирішення завдань фізичного виховання школярів.

5. Вивчення кліматичних умов населеного пункту та екологічної ситуації.

6. Опрацювання календаря спортивно-масових заходів району, області. Ця інформація необхідна вчителеві для визначення по черговості проходження навчального матеріалу.

7. З’ясування загальних і спортивних традицій школи, населеного пункту. Йде пошук шляхів їх розширення й удосконалення, підвищення ефективності всього навчального процесу.

8. Формування програм вивчення всіх рухових дій. Програма передбачає відповіді на такі питання:

  •  яка мета ставиться на поточний і наступні роки, якщо вправа запланована навчальною програмою в декількох класах;
  •  які фізичні якості і знання потрібно мати учням, щоб успішно вивчити рухову дію;
  •  скільки уроків треба витратити на її опановування і як їх варто розмістити протягом навчального року;
  •  які конкретні завдання передбачається розв'язати на кожному із запланованих уроків;
  •  які засоби необхідно використовувати на кожному уроці;
  •  які завдання для самостійної роботи доцільно давати учням для засвоєння запланованої вправи;
  •  як і коли контролювати хід засвоєння вправи;
  •  як використовувати певну вправу для самовдосконалення.

9. Формування програм по розвитку рухових здібностей учнів.

Документи планування. Документи планування можна поділити на дві групи: державні документи і документи, що складаються вчителем.

Державні документи планування:

  •  навчальний план, що зумовлює кількість годин, відведених на предмет "Фізична культура";
  •  навчальні програми (базова, регіональна).

Сьогодні вже зрозуміло, що не можуть навчатися за єдиною програмою школярі різних регіонів України і навіть різні райони однієї області. Корективи у базову та регіональну програми мають право вносити за рішенням своєї ради окремі загальноосвітні школи. Крім урахування кліматичних умов, шкільна програма повинна відповідати соціальним і побутовим умовам її реалізації. При цьому виняткова увага надається народним іграм і танцям, національним видам спорту.

Головна вада сьогоднішньої базової програми в її перевантаженості навчальним матеріалом, який значно перевищує бюджет часу, відведений на його засвоєння. Вона містить підготовчі та підвідні вправи, які повинні підбиратися самим учителем. Вадою програми є і те, що вона не визначає на якому рівні (уміння, навички чи уміння вищого порядку) повинні бути засвоєні передбачені нею фізичні вправи.

Навчальна програма освітнього закладу повинна мати чотири розділи "Мета і навчальні, виховні й оздоровчі завдання фізичного виховання"; "Зміст навчального матеріалу"; "Діяльність учителя та учнів у навчальному процесі"; "Рівні особистого розвитку учнів — очікувані результати".

Перший розділ є визначальним. Мета має першорядне значення для визначення загальної стратегії, (ідеології) процесу фізичного виховання. У діючій програмі мета і завдання формулюються формально і не забезпечують справжньої цілеспрямованості й ефективності навчально-виховного процесу. Ще Я. Коменський підкреслював, що основною хибою в педагогічній діяльності є невизначеність її мети. Успішне вирішення проблеми адекватного визначення мети навчання і виховання у фізичній культурі та пошук об'єктивних показників, за якими можна точно визначити ступінь реалізації поставлених завдань, є важливою умовою ефективного управління навчально-виховним процесом. Щоби стати конкретним керівництвом до дії, мета навчання повинна бути виражена не тільки в загальній формі, але й у вигляді конкретних вимог до рівня і характеру знань, умінь, здібностей та можливостей учнів, їх психічної діяльності на різних етапах навчання.

Другий розділ передбачає такий підбір і структурування навчального матеріалу, який забезпечить досягнення поставленої мети і розв'язання завдань та буде сприяти розвитку учнів.

Програма повинна чітко визначати рівень засвоєння навчального матеріалу (уміння, навички, уміння вищого порядку) залежно від його значення для майбутньої життєдіяльності.

Третій розділ зовсім відсутній в діючих навчальних програмах. Тобто вони не містять найсуттєвішого. Цей розділ програми повинен передбачати конкретні вміння учнів, які будуть формуватись у кожному класі, і загалом сформують у випускників шкіл уміння самовдосконалюватися та звичку до систематичних занять фізичними вправами.

Проектуючи конкретні кроки на цьому шляху, варто відштовхуватися від загальновизнаного сьогодні положення, що навчальний процес — це єдність двох нерозривно зв'язаних між собою основних видів діяльності: навчаючої діяльності вчителя та усвідомленої активної навчальної діяльності учнів. При цьому сучасна дидактика розглядає учнів як головну фігуру навчального процесу, як його суб'єкта. Він творить навчальний процес разом з учителем.

Програмуючи процес фізичного виховання, варто також враховувати сучасну специфіку навчання, яка полягає в тому, що учень не тільки засвоює конкретні знання та фізичні вправи, але й, що головне, повинен оволодіти способами діяльності (оперування ними). Він засвоює прийоми одержання знань, формування навичок, розвитку фізичних якостей і їхнє застосування у практиці фізичного виховання та життєдіяльності. За раціональної організації навчання обидва ці процеси рівномірно прогресують. За неправильної організації – нагромадження інформації випереджує ріст умінь оперувати нею. Щоби цього не трапилось, пам'ятаймо, що накопичення інформації поза діяльністю втрачає силу стимулів навчання.

Ці положення повинні бути відображені в навчальних програмах через визначення конкретних видів діяльності, які учень повинен засвоїти і виконувати відповідно до вимог творчого типу навчання та з погляду гармонійного розвитку особистості.

Четвертий розділ є визначальним з погляду реального виміру результатів навчання та виховання. Сьогодні теорія і практика фізичного виховання має своєму розпорядженні об'єктивні методи визначення рівня фізичних якостей, їхньої технічної підготовленості.

Навчальні програми постійно вдосконалюються, періодично змінюються. Найсуттєвішими причинами їх удосконалення є:

  •  значне поліпшення матеріальної бази, впровадження в навчальний процес досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду;
  •  піднесення освітнього цензу вчителя, рівня підготовленості учнів;
  •  постановка суспільством нових завдань щодо фізичного виховання, котрі потребують пошуку нових засобів і форм роботи.

Документи планування, що складаються вчителем. Багаторічний передовий досвід показує, що для ефективного розв'язання завдань фізичного виховання, на уроках фізичної культури необхідно створити систему планування. Ця система представляє собою завершений, логічний ряд планів, кожен з яких має чітко визначені функції, а загалом вони дають змогу найдоцільніше побудувати процес фізичного виховання.

Оскільки реальний процес фізичного виховання будується у формі великих, середніх і малих циклів, то їхня тривалість переважно і становить, масштаби планування, а саме: річний графік навчально-виховної робот, робочий план на чверть, конспект на урок (декілька уроків).

Структура планування навчально-виховного процесу з фізичної культури у школі представлена на рисунку.

Річний графік навчально-виховної роботи. Графік складається для кожної паралелі класів. Його функція – рівномірно, доцільно розподілити навчальний матеріал і систематизувати роботу на рік. Складання графіка починається з передбачення результатів, які належить здобути до кінця року, та з аналізу навчального матеріалу для визначення опорних (основних) вправ і розрахунку часу, необхідного для їх засвоєння (складання програм вивчення).

Враховуючи кліматичні умови, вчитель визначає порядок проходження навчального матеріалу.

Відомо три способи планування розділів шкільної програми: паралельний, послідовний і змішаний. За паралельного проходження розділів матеріалу в уроки одночасно включають матеріал із різних розділів (комплексні уроки). Послідовне проходження розділів практикується у старших класах і передбачає почергове вивчення вправ легкої атлетики, спортивних ігор, гімнастики тощо (предметні уроки). Змішане планування проходження навчального матеріалу передбачає комбінацію першого і другого способів, тобто деякі розділи вивчаються паралельно, інші – окремо. За будь-якого способу планування матеріал із лижної підготовки і плавання завжди вивчається концентровано.

Кожен із названих способів має свої переваги і вади. Питання про те, якому з них надати перевагу, розв'язуйте, враховуючи вік учнів, їхню підготовленість, етап навчання, кліматичні умови, матеріальну базу. Проте пам'ятайте: паралельне проходження матеріалу прогресивніше. Воно дає змогу ефективно здійснювати навчання, створюючи умови для тривалого використання засобів, сприяючи формуванню стійких навичок. За законами нервової діяльності, утворені тимчасові зв'язки інтенсивно згасають у перші години і дні після вивчення нового. Багаторазове, сконцентроване в часі повторення вправи вповільнює процес згасання утворених рефлекторних зв'язків. Водночас засвоєне значно повільніше забувається. Це дозволяє поступово збільшувати інтервали між заняттями без шкоди для міцності та якості засвоєних знань, умінь і навичок. І лише після засвоєння вправи на рівні навички можна повторити її спочатку через урок, згодом через декілька уроків і, нарешті, перейти до епізодичного повторення вивченої та закріпленої вправи протягом навчального року і періоду навчання у школі.

Аналогічним чином, із певними застереженнями, необхідно діяти під час розвитку фізичних якостей.

Крім цього, таке планування урізноманітнює уроки, робить їх цікавими, але потребує ретельної підготовки та відповідної матеріальної бази.

Графік навчально-виховної роботи належить до перспективного планування.

У графу "Зміст навчального матеріалу" учитель вносить вправи з програми, ігри і контрольні тести для визначення рівня розвитку фізичних якостей. Запис вправ бажано подавати одним рядком.

У графу "Теоретичні відомості" вчитель записує лише загальні питання, наприклад, правила безпеки на уроках, інформацію щодо значення вправ для підвищення працездатності, гігієнічні вимоги. Дані щодо методики самостійних занять і техніки учні отримують під час опанування основних, підготовчих і підвідних вправ.

"Виховні завдання" можуть плануватись як до групи вправ, так і до кожної вправи. Так, вправи з розділу легкої атлетики сприятимуть формуванню позитивного ставлення до занять, а під час вивчення вправ із розділу спортивних ігор створюються найсприятливіші умови для поглиблення почуття колективізму, розвитку уваги до дій партнера і суперника.

Наступні графи – це номери уроків. Згідно з навчальним планом у кожному класі треба провести по 70 уроків. Проте, враховуючи святкові дні та інші непередбачені обставини, рекомендуємо планувати не більше 64 уроків. В основі планування лежать серії уроків, і бажано, щоби вони розміщувались у межах чверті.

Серії уроків рекомендуємо формувати так, щоб раціонально поєднувати різні значення завдання. Так, вивчення нового матеріалу поєднується із завданнями повторення і закріплення. Визначаючи в серії кількість уроків для вивчення і закріплення, варто дотримуватися відомого в теорії фізичного виховання положення про те, що закріплення рухових дій вимагає 50-75% загальної кількості часу, необхідного для його засвоєння.

Навколо стрижневих вправ групуються вправи для розвитку фізичних якостей (рухливі ігри, естафети, смуги перешкод, спеціально-підготовчі та загально розвиваючі вправи). Всього таких вправ в уроці може бути від 8 до 12.

Виправдовує себе також планування на кожну серію уроків 3-4 фронтальних домашніх завдань.

Безпосереднє планування навчального матеріалу за уроками досягається шляхом розміщення певних умовних позначок у клітинках, що відповідають конкретним вправам і номерам уроків. Пропонуємо використовувати такі позначки: безпосередня підготовка до розучування, повторення найважливіших вправ для певної серії уроків (П); попереднє розучування (ПР); поглиблене розучування (Р); закріплення (3); удосконалення (У); контроль (К); домашнє завдання (ДЗ). Якщо матеріал використовується на уроці у вигляді стрижневого, то проставляються великі букви, якщо у вигляді допоміжного – малі букви. Щоправда, різні вчителі користуються різними позначками (кольоровими, штриховими, символічними тощо).

Перевірка якості графіка здійснюється по горизонталі і по вертикалі.

По горизонталі до нього висуваються такі вимоги:

  •  дотримання наступності засвоєння матеріалу всередині розділів і між ними;
  •  забезпечення випереджаючого розвитку фізичних якостей;
  •  поступове підвищення функціональних можливостей організму учнів;
  •  періодичне повторення вправ на уроці й у самостійних заняттях для міцного засвоєння;
  •  забезпечення системи контролю за ходом навчального процесу.

По вертикалі річний план повинен забезпечити:

  •  використання різноманітних засобів для формування оптимального емоційного стану учнів;
  •  різнобічний вплив на опорно-руховий апарат і функції організму;
  •  оптимальне розумове, фізичне і координаційне навантаження;
  •  відповідність обсягу навчального матеріалу тривалості уроку.

Примірні плани, що часто публікуються в журналах, не радимо використовувати у готовому вигляді. У кращому випадку, вони можуть стати орієнтиром для пошуку власних шляхів вирішення завдань фізичного виховання.

Пам'ятаймо, що готовий сценарій практичної педагогічної діяльності не може передбачити всіх можливих ситуацій і нюансів, на які вчитель натрапляє щодня. У кожній з них учитель повинен діяти самостійно, вирішуючи кожен раз нові практичні педагогічні завдання. Для того, щоби відтворити досвід, його треба осмислити. Проте копіювання взірця без розуміння його суті призводить, зазвичай, до невдач, а інколи може скомпрометувати навіть найпередовіший досвід. Звідси випливає завдання – бути належно підготовленим, щоби самостійно осмислити досвід і творчо сприйняти його на рівні ідеї.

Робочий план. Заплановане в річному плані уточнюється і конкретизується в етапних планах на семестри. Етапний план є фрагментом річного плану. Він складається безпосередньо перед початком чергового семестру з урахуванням досягнутого у попередньому. У практиці цей документ часто називають календарним або поурочним планом. У системі планування він виконує функцію методичного забезпечення.

Об’єктом поурочного планування є не тільки основні вправи, передбачені програмою і графіком, а й відповідні підготовчі, підвідні та контрольні вправи та допоміжні завдання. Значна увага при цьому надається так званим наскрізним вправам, які використовуються в усіх класах. До таких вправ належать стрибки зі скакалкою, які розвивають загальну і спеціальну  витривалість, координацію рухів, стрибучість.

У робочому плані вчитель спочатку визначає завдання і засоби основної частини кожного заняття, використовуючи при цьому раніше складені програми навчання. Після визначення змісту основної частини обирають засоби підготовчої. Тут записують характер загальнорозвиваючих вправ (наприклад, вправи з гімнастичними палицями, в парах, без предметів тощо) і конкретно вказують, які спеціальні вправи будуть запропоновані учням.

Плануючи заключну частину, завжди передбачайте зв'язок проведеного уроку з наступним. Це досягається шляхом спрямування учнів на самостійну роботу, на закріплення вивченого і підготовку до засвоєння матеріалу на наступних уроках. Робочий план відносять до поточного планування.

Конспект уроку — це найконкретніший план роботи вчителя. Він належать до оперативного планування і завершує систему планування уроків та виконує в ній організаційну функцію. Конспект – це результат безпосередньої підготовки вчителя до уроку. Він розробляється на основі робочого плану для паралельних класів, але зазначаються особливості роботи в кожному з них.

Конспект містить конкретні завдання, які повинен розв'язати вчитель на уроці. При цьому враховується рівень підготовленості всіх груп учнів (для забезпечення оптимальних педагогічних дій). Завдання переважно записують під заголовком конспекту. Далі конкретизують зміст навчання з урахуванням досягнень учнів і прогалин у процесі навчання. У конспект послідовно записують вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості та домашні завдання. Підкреслюються можливі міжпредметні зв'язки, за потреби обґрунтовується доцільність цих вправ на уроці.

Далі в конспект записують дані про дозування (кількість повторень, час виконання, довжину дистанції, вагу вантажів тощо). Дозування визначається окремо для хлопців і дівчат (за обсягом та інтенсивністю).

У графу "Методичні вказівки" записують: методи і прийоми роботи; шляхи взаємодії педагога й учня; виховний і оздоровчий впливи; додаткові завдання; способи підготовки до уроку активу; форми і методи контролю; вказівки щодо самостійної роботи тощо.

Особливе місце посідає в конспекті остання графа "Організаційні вказівки". Тут фіксуються: способи управління класом і його групами; розміщення учнів і місце вчителя під час всіх фрагментів уроку; способи підготовки, роздачі та прибирання інвентарю і приладів, місць їхнього розміщення; особливості організації ігор; види робіт, які необхідно виконати до початку уроку; шляхи забезпечення техніки безпеки.

У кінці конспекту вказують на необхідну матеріально-технічну базу: прилади, обладнання, основний і допоміжний інвентар, наочні посібники, технічні засоби навчання тощо.

Конспект можна виконувати у вигляді рисунків і схем. Проте конспект уроку не є обов'язковим документом для досвідчених учителів. Його написання є не метою, а засобом її досягнення.

Планування позаурочної роботи. Робота з фізичного виховання школярів виконується всім педагогічним колективом із залученням медперсоналу, громадських організацій і батьків. Загальне керівництво здійснюється адміністрацією, а практичне - учителем. У цій ситуації успіху можна досягти лише за умови чіткого і конкретного планування.

Позаурочну роботу регламентують такі документи:

  •  загально шкільний річний план позаурочної роботи з фізичного виховання школярів або відповідний розділ у шкільному плані;
  •  календар спортивно-масових заходів;
  •  розклад занять секцій.

Загально-шкільний річний план позаурочної роботи передбачає напрями діяльності колективу і може містити такі розділи: аналіз роботи за минулий рік і основні завдання на наступний; організаційна робота; навчальна робота; організація оздоровчих заходів у режимі навчального дня; спортивно-масова робота; робота за місцем проживання; просвітницька діяльність; медичний контроль; господарська робота.

Календар спортивно-масових заходів складається відповідно до календаря змагань. У календарі передбачаються всі шкільні змагання у хронологічному порядку. Розклад занять складається на рік. У клітинках проти кожної секції і дня занять проставляють час їх початку і скінчення.

Види контролю та вимоги до обліку навчальної діяльності учнів.

Контроль навчального процесу. У школі рідше з'являються комісії, відходять у минуле фронтальні перевірки. Але це зовсім не означає, що минає контроль навчального процесу. Контролювати треба систематично і хід, і результати навчальної діяльності. При цьому до контролю бажано залучати учнів, учителів, батьків, адміністрацію. Контроль – один з найважливіших елементів управління навчальним процесом.

Головна мета приїзду інспектора до школи – допомогти колективу утвердити творчий дух, виявити резерви поліпшення якості роботи. Деколи інспектор зустрічається з неординарним учителем, що дозволив собі мислити і діяти не за інструкцією. І в цьому виявляється його новаторство. Із таких "порушень" починається творчість.

Сьогодні серйозно акцентують на інспекторській функції шкільного керівництва. Але вчитель повинен сприймати директора (і його заступників) не як контролера, а як учителя вчителів. У будь-яких випадках інспектування – це форма налагодження співробітництва з учителем. Як директор, завуч, інспектор ставляться до вчителя, так і вчитель ставиться до учнів.

Для фізичного виховання властиві два типи контролю: педагогічний контроль (здійснюється вчителем-спеціалістом) і самоконтроль (суб'єкт і об'єкт контролю збігаються).

Педагогічний контроль охоплює всі сторони педагогічного процесу, його умови та результати і розглядає їх у взаємозв'язках, як єдине ціле. Здійснюється спеціалістом із використанням тих засобів і методів, які він може і повинен кваліфіковано застосовувати. Його основними складовими частинами є:

  •  система факторів впливу на учнів;
  •  контроль стану учнів до і після впливу на них;
  •  оцінка ефекту впливу.

Загалом контроль повинен виявити співвідношення впливу і його ефекту, оцінити їх відповідність результатам, що планувались, і тим самим дати підстави для прийняття відповідних рішень щодо подальшого ходу навчально-виховного процесу.

Педагогічний контроль розпочинається з вивчення вихідного рівня можливостей і готовності учнів до реалізації завдань. Він, звичайно, починається до процесу навчання або чергового циклу занять і є необхідною передумовою доцільної організації педагогічного процесу, включаючи і розподіл учнів за групами (згідно з їхніми індивідуальними можливостями).

Вихідний педагогічний контроль передбачає також оцінку індивідуального рівня здоров’я і фізичного розвитку, рухового досвіду, фізичної підготовленості, мотивацій і установок, що віддзеркалюють ставлення учнів до майбутніх занять.

Контроль факторів, що впливають на учнів у процесі фізичного виховання повинен охоплювати щонайменше три роди впливів: ті, що йдуть безпосередньо від педагога; ті, що чинять умови зовнішнього середовища; ті, що випливають із діяльності та взаємодії учнів.

Контролюючи першу групу впливів, учитель повинен здійснювати педагогічний самоконтроль, тобто шляхом самоспостереження та інших методів контролювати власні дії, вчинки, вказівки, повідомлення тощо, звернені на вихованців.

Контроль факторів зовнішнього середовища передбачає оцінку метеорологічної інформації, гігієнічних умов занять, обладнання, інвентарю, одягу. Педагогічний аспект контролю тут полягає у зіставленні наявних умов і можливостей досягнення передбаченого ефекту.

Чільне місце в контролі специфічних факторів фізичного виховання по сідає контроль рухової діяльності і безпосередньо пов'язаної з нею взаємодії учнів. Оцінюючи рухову діяльність як фактор впливу на учнів, важливо врахувати величину навантажень, режим чергування навантажень і відпочинку.

До найбільш розроблених розділів контролю у фізичному вихованні належить контроль динаміки функціональних зрушень поточних впливів і загальних результатів фізичного виховання. Оцінка зміни стану учнів у ході і внаслідок занять здійснюється за обліком і аналізом сукупності показників. До уваги, як мінімум, необхідно брати самооцінку учнями свого стану, зовнішні об'єктивні ознаки їхнього стану, які виявляються в працездатності, результативності дій і поведінки, певних характеристиках зовнішнього вигляду, окремих показниках функціонального стану (ЧСС, динамометрія, реакціометрія), а також окремих морфометричних показниках (вага, об'єми тіла).

Для поглибленого контролю стану організму недостатньо лише педагогічних методів. Педагогічний контроль у фізичному вихованні повинен бути тісно пов'язаний з медико-біологічним контролем.

Найважливіше значення у педагогічному контролі має визначення внеску занять у формування знань, умінь, навичок, розвиток здібностей, удосконалення особистих якостей учнів. Контролюючи це в процесі фізичного виховання, використовують як загальнопедагогічні методи контролю результатів навчання і виховання, так і специфічні методи оцінки техніки рухових дій, зрушень у рівні розвитку фізичних якостей і фізичної підготовленості. Важливу роль відіграють методи, організовані у формі тестових та інших контрольних вправ.

Фізкультурний самоконтроль. У фізичному вихованні частіше, ніж в інших видах виховання, використовуються об'єктивні форми самоконтролю. Самоконтроль – обов'язкова умова ефективності самостійних занять і одне з основних джерел інформації, необхідної для педагогічного контролю.

Під фізкультурним самоконтролем розуміють сукупність операцій самоконтролю (самоспостереження, аналіз і оцінка власного фізичного стану, поведінки, реагування), що здійснюється індивідуально, безпосередньо в процесі занять, у загальному режимі життя, згідно з правилами, прийнятими у сфері фізичної культури. У процесі занять фізичними вправами він передбачає самостійну оцінку учнями готовності до дії, поточний контроль параметрів рухів, що виконуються, усвідомлене відчуття їх ключових моментів, самооцінку рівня навантажень. В інтервалах між заняттями самоконтроль, крім іншого, спрямований на оцінку відновних процесів, аналіз самопочуття, визначення статусу організму і готовності до наступного заняття.

Із викладеного нескладно побачити, що два види контролю, представлені і безпосередньо в процесі фізичного виховання, педагогічний контроль і самоконтроль учнів не тільки тісно взаємопов'язані, а й за змістом певною мірою ідентичні.

В умовах педагогічного контролю самоконтроль є одним з основних джерел інформації як про стан "об'єкта впливу", так і про параметри та ефективність впливу. При цьому провідна роль залишається за педагогічним контролем. У свою чергу, дані педагогічного контролю необхідно органічно поєднувати з аспектами контролю органів охорони здоров'я, що офіційно передбачено відповідними положеннями щодо організації лікарсько-фізкультурного контролю.

Часові параметри контролю. Контроль у процесі фізичного виховання, як і планування, належить за часом до певних структурних ланок цього процесу і водночас у певному розумінні є безперервним. Він характеризується послідовним виконанням контролюючих операцій у ході окремого заняття, в інтервалах між ними, а крім цього, і по завершенні серії занять, їхніх циклів і етапів на шляху до мети.

Постійний контроль, який можна назвати оперативно-поточним, регулярно доповнюється підсумковим цикловим контролем, в якому сумарно оцінюється зроблене і досягнуте в межах більш (або менш) тривалих циклів занять (малі, середні, великі).

Конкретні завдання, що розв'язуються при оперативно-поточному контролі:

  •  негайно оцінити передумови виконання запланованого на заняття, передусім стан готовності учнів до реалізації головного з наміченого (розучування вправ, освоєння навантажень), проаналізувати показники оперативної працездатності, втоми і відновлення в ході занять;
  •  проконтролювати риси рухових дій, що виконуються, параметри навантажень і відпочинку, освітній, тренувальний, виховний ефекти занять;
  •  дійти загальних висновків про якість заняття, позитивні сторони і хиби його змісту і методики;
  •  оцінити зміну показників індивідуального стану в інтервалі між поточними і черговими заняттями (в аспекті оцінки "післядії" минулого заняття і ходу відновних процесів, від динаміки котрих залежить ефект чергового заняття).

Для оперативно-поточного контролю найпридатніші методи, що дають змогу одержати необхідну інформацію з мінімальною витратою часу. Суттєво також, щоб операції, котрі виконуються в його ході, не вимагали б від учнів значних додаткових зусиль, не відволікали б їх від розв'язання основних завдань, на які спрямоване заняття, не утворювати б перерви у них, а органічно вписувались би в його структуру.

Основними способами оперативно-поточного контролю є: 1) пряме, інструментально забезпечене спостереження, самоспостереження, опитування, самоаналіз; 2) одержання інформації шляхом використання контрольних рухових завдань з визначенням поточних результатів їх використання у порівняно стандартних умовах. При цьому завдання пов'язуються з виконанням основних і підготовчих вправ, що передбачені змістом занять і реалізуються згідно з логікою цілісної побудови заняття. Так, в інтересах оперативно-поточного контролю стандартизують певну частину "розминки" і виконують слідом за нею короткочасні вправи з установою на результат, що дає підставу судити про рівень оперативної готовності до виявлення швидкісно-силових якостей (наприклад, темпові стрибки з дотиком рукою відповідної розмітки, стартові рухи, короткі прискорення з виміром часу  реакції і швидкості пересування).

В інтервалах між заняттями оперативно-поточний контроль практично звужується до меж індивідуального самоконтролю.

Узагальнений облік і аналіз матеріалів оперативно-поточного контролю пов'язані з великим обсягом рукописної роботи. Ступінь детальності записів у різних умовах не однаковий. Але в усіх випадках бажано, щоби вони хоча б стисло містили:

  •  висновок щодо реалізації завдань (виконано, не виконано), оцінки результативності дій;
  •  перелік основних компонентів занять (помітки конспектів про виконання вправ), дані про фактично витрачений час, параметри навантаження, функціональні зрушення (за даними ЧСС);
  •  висновок про хиби методики побудови занять та їхні наслідки;
  •  висновок про достатність інтервалів відпочинку між заняттями та ефективність застосованих засобів оптимізації відновних процесів.

Із нагромадженням даних оперативно-поточного контролю створюються і умови для виявлення тенденцій у системі занять. У цьому полягає нерозривний зв'язок оперативно-поточного і циклового контролю.

Призначення циклового етапного контролю, інтегрально оцінити систему занять, що відбулися в межах завершеного циклу (етапу), отримати інформацію, необхідну для правильної орієнтації наступних дій. Крім операцій, характерних для контролю загалом, цикловий і етапний контролі передбачають три групи процедур.

Перші група процедур передбачає узагальнену обробку матеріалів оперативно-поточного контролю, взятих у сукупності за малі цикли і отриманих цим шляхом сумарних даних, які в поєднанні віддзеркалюють загальні риси і параметри процесу, що контролюється в його середніх циклах, етапах і великих циклах.

Елементарними операціями обробки є:

  •  підрахунок суми часу, витраченого на заняття протягом циклу або етапу загалом і за основними розділами їх змісту (на вивчення нового, виховання різних здібностей тощо), порівняння одержаних величин з аналогічними в попередньому циклі, етапі;
  •  підрахунок занять, пов'язаних з основними фізичними навантаженнями, і визначення їх співвідношення із загальним числом занять і числом днів, вільних від них у циклі (етапі);
  •  підрахунок сумарних величин фізичного навантаження за окремими нормативами і визначення частки різних за рівнем і спрямованістю навантажень у загальному обсязі навантаження;
  •  визначення середніх величин, що відбивають зміни фізичного стану учнів протягом циклу або етапу (за даними оперативно-поточного контролю).

Друга група процедур – тестування в кінці циклу, а також в окремих його фазах для визначення кумулятивного ефекту занять, одержання інформації про зрушення, що відбулись у цей час у стані учнів, рівні їхньої тренованості і підготовки. Наприкінці серії уроків доцільно відводити одне заняття спеціально для комплексного тестування, забезпечивши "підведення" до результату виділенням відповідно побудованого мікроциклу.

Третя група процедур – порівняльний аналіз динаміки показників, виявлених процедурами І та ІІ типів, осмислення виявлених тенденцій і співвідношень з висновками для наступних дій.

Такий аналіз найкраще робити за допомогою графіків, які відбивають, з одного боку, параметри впливів, а з іншого – результати контрольних вправ та інших показників змін у стані учнів.

Перераховане разом складає послідовні ланки "технології" циклового і етапного контролю, яка повинна спиратися на знання закономірностей, що визначають динаміку контрольованих показників. Без таких знань аналіз неможливий.

Загалом можна визначити загальні вимоги до контролю та обліку навчальної діяльності учнів: своєчасність, об’єктивність, точність та достовірність, повнота та інформативність, простота та наочність.

Документи контролю та обліку.

Основними документами обліку та звітності є: журнал обліку навчальної роботи класу, медична карточка, журнал обліку травм, журнал обліку наявності і стану обладнання, книга обліку спортивних досягнень, протоколи змагань, протоколи здачі державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості, щоденник педагога.

Журнал обліку навчальної роботи класу є основним документом обліку. Він має загальновстановлену форму: список учнів, загальні відомості про учнів, дані лікарняного контролю, облік відвідування занять, обліг пройденого програмового матеріалу, облік годин, дати проведення занять, облік успішності.

Медична карточка необхідна для обліку даних лікарського контролю, який здійснюється медичними працівниками.

Журнал обліку травм необхідний для реєстрації кожного випадку травматизму. При цьому фіксуються: призвіще, ім’я по батькові; дата, місце і конкретні обставини отримання травми; номер уроку і назва, зміст вправи, з якою пов’язана пригода; в якій частині заняття трапився випадок; причина отримання травми, її назва; медичний діагноз та місце ушкодження; чи є травма первинною або повторною; яке лікування було призначене і його результати; тривалість лікування; яких заходів вжито до винного в порушенні посадових обов’язків з техніки безпеки; яких заходів вжито для усунення причин травматизму.

Книга обліку спортивних досягнень необхідна для реєстрації рекордів та чемпіонів за видами спорту. В ній фіксуються: призвіще, ім’я по батькові; місце, дата, рівень змагань; результат, зайняте місце.

Протокол державних тестів і нормативів фізичної підготовленості необхідний для реєстрації результатів здачі тестів фізичної підготовленості, за оцінкою яких, визначають загальний рівень фізичної підготовленості учнів в кінці кожного навчального року. Дана звітність є обов’язковою і подається у вищі інстанції (управління по справам фізичної культури і спорту).

Щоденник педагога хоч і не є обов’язковим і офіційним документом обліку, однак, його слід мати для реєстрації, обліку, накопичення даних педагогічного досвіду. В ньому доцільно відображати: зміст і методичні особливості занять; ефективність вправ що використовуються; застосування нових методичних прийомів; форми організації роботи та спілкування із учнями; позитивні і негативні сторони викладацької діяльності; характеристику тих хто займається (відношення до занять, дисципліна, відношення до оточуючих, наполегливість у навчанні, облік успіхів та невдач, їх причини, самооцінка учнів, відношення до педагога, реакція на виховні впливи); самокритичні замітки (вміння триматись перед групою, дотримання такту, необхідного тону, вдач і невдач власної поведінки, недоліки у знаннях та навичках, шляхи їх подолання).


Логічні операції планування

окументи планування

Визначення мети і завдань навчально-виховного процесу

Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу

Розробка послідовності оволодіння розділами програми

Визначення послідовності засвоєння вправ у середині розділів програми

Рівномірний розподіл навчального матеріалу протягом року

Визначення доз навчального матеріалу на кожний урок і системи педагогічного впливу на учнів

Розробка методики і організації занять

ПРОГРАМИ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ПЛАН-ГРАФІК НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА РІК

РОБОЧИЙ ПЛАН НА ЧВЕРТЬ

(ПІВРІЧЧЯ)

КОНСПЕКТ УРОКУ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55982. Літературно-музична композиція, присвячена Дню народження Тараса Шевченка 79.5 KB
  Мета: Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу - Т.Г.Шевченка. Розвивати творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості; Виховувати любов і повагу до традицій нашого народу, патріотизм.
55983. Taras Hryhorovych Shevchenko – poet, citizen artist 49.5 KB
  Equipment: multimedia projector, computers, audio CDs with songs based on Shevchenko’s poems. The classroom is decorated with reproductions of T.H. Shevchenko’s paintings, samples of Ukrainian embroidery and guilder rose (калина). The first slide of computer presentation reads
55985. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… 504 KB
  Важко,через сніги і морози, пробивається цього року весна. Але знаменна вона тим, в березневі дні народився геніальний співець і пророк нації Т. Шевченко. Він не просто поет, він – Пророк і Учитель.
55986. Свіча Шевченкова горить… 13.39 MB
  Мета заходу: викликати у студентів інтерес до постаті Великого Кобзаря; виховувати почуття патріотизму, національної гордості за свій народ і його видатних людей Звучить мелодія кобзи. Звук стихає, під тихий звук кобзи ведучі, одягнені в українські вишиванки – хлопець і дівчина студенти.
55987. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине! 68.82 KB
  В похилій хаті край Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка мати вбита горем. Ведучий: Скільки тих шляхів на світі і куди вони всі ведуть Увечері сяде дід на призьбі малий Тарас коло нього показує дід на темне небо на зорі.
55988. Тарас Григорович Шевченко в англомовному світі 113.5 KB
  Англійська мова якою зараз говорять і яку розуміють на всіх континентах представила Шевченка для світової читацької громади найбільше. Майже всі поезії Шевченка відтворюють англійською мовою.