18238

РОЗРАХУНОК ПОЛІГОНОМЕТРІЇ ЗГУЩЕННЯ

Курсовая

География, геология и геодезия

Номенклатура топографічної карти – це система позначень листів топографічних карт. Розграфлення – система поділу топографічних карт на частини з метою одержання листів карт більш крупного масштабу.

Украинкский

2014-11-21

1.55 MB

16 чел.

РОЗРАХУНОК ПОЛІГОНОМЕТРІЇ ЗГУЩЕННЯ

Зміст:

1.Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії     3-8          

2.Фізико-географічна характеристика району робіт                 8-14

3.Топографо-геодезична вивченість району робіт        14

4.Характеристика полігонометрії згущення                14-15

5.Характеристика паралельно-прокладених ходів полігонометрії             15-16

6.Можливі схеми побудови полігонометрії та елементів ходу              17-18

7.Умови проектування полігонометричних ходів        19

8.Проектування полігонометрії: 4 клас, 1розряд, 2 розряд      20

9.Визначення центру ваги окремого ходу полігонометрії графічним і аналітичним

способами             21

10.Визначення форми ходу           22

11.Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії        22

12.Зворотний розрахунок окремого ходу полігонометрії       23

13.Типи центрів пунктів полігонометрії                23-28

14.Схеми закріплення полігонометрії стінними знаками             28-32

15. Карточка закладки геодезичного пункту         33

Список використаної літератури

Додатки:

Додаток 1: Проект полігонометрії 4 класу на кальці

Додаток 2: Визначення центра ваги ходу графічно на кальці

Додаток 3: Карточка закладки пункту полігонометрії 4 класу

  1.  Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії

Вихідні дані:

      Довгота λ = 25˚56'        Широта φ =48˚18'

      м. Київ

За вихідними  даними  знаходимо :

Номенклатуру листа карти масштабу 1: 25000 та географічні координати його рамки; Прямокутні координати; Номенклатуру сусідніх листів карти 1: 25000; Номенклатуру листа карти 1 :5000 ;Географічні та прямокутні координати  листа 1 : 5000.

Після цього проектуємо полігонометрію 4-класу на карту М 1: 25000 яку нам потрібно буде замовити в геодезичній організації згідно нашої номенклатури

Розграфка і номенклатура аркушів топографічних карт і планів

Номенклатура топографічної карти – це система позначень листів топографічних карт. Розграфлення – система поділу топографічних карт на частини з метою одержання листів карт більш крупного масштабу.

Основою номенклатури топографічних карт різних масштабів є карта масштабу 1:1000000, розміри кожного листа якої 4˚ по широті і 6˚ по довготі.

Довгота λ відраховується від початкового меридіана на захід і схід. Широта φ відраховується від екватора на північ і південь.Номенклатура листа карти 1:1000000 складається з літери  пояса і номера зони.

Визначення номенклатури карти М 1:25 000 виконують поділом:

1:1000 000 на 144 частини і отримаємо аркуш карти 1:100 000. Розміри аркуша карти за широтою 20 і за довготою 30.

1:100 000 на 4 частини – одержимо аркуш карти масштабу 1:50 000. Розміри аркуша карти за широтою 10 і за довготою 15. Позначимо літерами  від А до Г.

1:50000 на 4 частини -  одержимо аркуш карти масштабу 1:25000. Позначається літерами а, б, в, г. Розміри аркуша карти за широтою 5 і за довготою 730.

1: 100 000 на 256 частин – отримаємо аркуш карти 1:5000 з розмірами по широті 115, по довготі 152,5, які позначаються цифрами від (1) до (256).

         Розраховуємо літеру поясу і номер колони:

Номером колони є 6, однак згідно номенклатури використовується номер зони, тому визначаю номер зони:

Nз =Nк + 30 = 30 + 5 = 35

Номенклатура карти 1:1000000 : М-36

Визначаю номенклатуру карти 1:100000.

Поділимо карту М:1000000 на 144 частин

М-35

М:1000000

24

5200′

00′

30

00′

4800′

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

24

25

36

48

60

72

84

96

108

120

132

4800′

136

144

4800′

24

00′

30

00′

Для визначення координат рамок трапеції необхідно номер поясу помножити на 4˚

Отримана величина є координатою північної рамки трапеції: 52˚00'. Аналогічно визначається координата східної рамки трапеції, множенням на номер колони: 36˚00

Від координат верхньої рамки трапеції відняти 4˚, отримаємо координату південної рамки: 48˚00’.Аналогічно визначаємо координати західної рамки : 24˚00’.

Номенклатура карти М 1:100000: М-35-136

З карти М 1:1000000 необхідно визначити координати рамки трапеції М 1:100000:

М-35-136

25

4820'

30'                 25

45'

2600'

4810'

А

Б

В

Г

4800'

2530'

25

45'

1:100000

М-35-136-Б                                         

25˚45'26˚00'           25˚30’

48˚20'

48˚10'

а

Б

в

г

25˚52'30”            26˚00'

48˚20'

48˚15'

М-35-136-Б-б


                                        1:50000
1:25000

З карти М 1:100000 (М-35-136) визначаю карту М 1:5000, поділом на 256 частин

(16х16).

М-35-136

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

36

37

38

39

40

41

42

43

44

45

46

47

48

49

50

51

52

53

54

55

56

57

58

59

60

61

62

63

64

65

66

67

68

69

70

71

72

73

74

75

76

77

78

79

80

81

82

83

84

85

86

87

88

89

90

91

92

93

94

95

96

97

98

99

100

101

102

103

104

105

106

107

108

109

110

111

112

113

114

115

116

117

118

119

120

121

122

123

124

125

126

127

128

129

130

131

132

133

134

135

136

137

138

139

140

141

142

143

144

145

146

147

148

149

150

151

152

153

154

155

156

157

158

159

160

161

162

163

164

165

166

167

168

169

170

171

172

173

174

175

176

177

178

179

180

181

182

183

184

185

186

187

188

189

190

191

192

193

194

195

196

197

198

199

200

201

202

203

204

205

206

207

208

209

210

211

212

213

214

215

216

217

218

219

220

221

222

223

224

225

226

227

228

229

230

231

232

233

234

235

236

237

238

239

240

241

241

243

244

245

246

247

248

249

250

251

252

253

254

255

256

М : 100000

Номенклатура сусудніх листів карти М 1:5000

М-35-136-13

М-35-136-14

М-35-136-15

М-35-136-16

М-35-136-29

М-35-136-30

М-35-136-31

М-35-136-32

М-35-136-45

М-35-136-46

М-35-136-47

М-35-136-48

М-35-136-61

М-35-136-62

М-35-136-63

М-35-136-64

Визначення прямокутних координат кутів рамки трапеції М-35-136-Б-б

За географічними координатами визначаємо прямокутні координати вершин кутів рамки трапеції 1:25000 з таблиць Гаусса-Крюгера по широті і різниці довгот вершин кутів рамки трапеції і осьового меридіана зони. Довготу осьового меридіана визначають за формулою:

L0 = 6n - 3,

n - номер координатної шестиградусної зони,в якій розміщено аркуш карти.

L0 = 6*6 - 3 = 33

Bизначення розмірів рамки та площі трапеції M-35-136-Б-б, М 1:25 000

а північне

c

 а південне

Р =85,95cма півн. = 37,07 см;

c = 37,07 см;а півд. = 37,13 см.d = 52,45 см;

Визначення прямокутних координат кутів рамки трапеції М-35-136-Б-б,

L

L0

Bl

2552' 30"

2600' 00"

2700' 00"

2700' 00"

-107' 30"

-100' 00"

Абсциси Х(м)

4815'

1)5 346 931,9

4)5 346 803,4

4820'

2)5 356 198,2

3)5 356 069,7

Ординати у (м)

4815'

83 547,9

74 264,9

4820'

83 412,1

74 144,2

„Умовні” ординати Y(м)

4815'

1)(5) 416 452,1

4)(5) 425 735,1

4820'

2)(5) 416 587,9

3)(5) 425 855,8

2.Фізико-географічна характеристика

Місто  Київ  розташовано  в  центрі  східної  Європи  на  обох  берегах р. Дніпро, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки – р. Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов’язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та  мішаних лісів. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південно-західна (правобережна) – на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) – на Придніпровській низовині.

Поверхня правобережної частини міста – підвищена платоподібна лісова рівнина, розчленована ярами та балками, долинами невеликих річок, лівобережної – низовинна рівнина. Характерні форми рельєфу правобережжя – гори-останці, зокрема, Печерська (її висота найбільша – 196 м над рівнем моря), Старокиївська (188 м), Батиєва (176 м), Хоревиця (174 м), Багринова (170 м), Щекавиця, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса. Найвідоміші яри: Бабин, Смородинський, Кмитів, Протасів, Цимбалів та інші.  

Найнижчі  ділянки  міста  відповідають  рівню  води  в  Дніпрі – близько 92 м над рівнем моря.

У геологічному відношенні м. Київ з прилеглими до нього територіями розташований у зоні стику двох регіональних структур північно-східного схилу Українського щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання.

Місто Київ є багатим на воду: існують значні запаси підземної води; окрім цього, великою є кількість поверхневих водних об'єктів: річок, озер, ставків.  Загалом  водні  об'єкти  на  території  міста  займають  6,7  тис. га, або 8,0 % території.

Гідрографічна мережа району представлена р. Дніпро, річками його басейну (Десна, Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами.

р. Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово-промислової агломерації.

Характерним для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням ґрунтовими водами.

Місто Київ характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом і м’якою зимою, оптимальною є зволоженість.

Погода у місті і клімат, визначаються передусім атмосферною циркуляцією, зокрема, чергуванням циклонів та антициклонів. Основна   причина   їх   утворення  –  нерівномірність   нагрівання   суходолу  та моря.

Протягом року переважає антициклонічна діяльність, якій властива доволі стійка, безхмарна погода. Прихід циклонів супроводжується значними змінами температури, опадами та вітром.

Середньорічна температура повітря +8.9 – +11.90С. Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київ. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто – розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв’язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях. Підвищення температури повітря у Києві за останні десятиріччя є більшим, ніж глобальне на планеті. Середньорічна кількість опадів становить 600-700 мм. Переважаючий напрямок вітру влітку – західний, взимку – північно-західний.

Загальна площа м. Києва становить 83,6 тис. га. Забудовані землі міста – 34,1 тис. га або 40,8 %, із них під житловою та громадською забудовою знаходиться 11,3 тис. га або 13,5 %. Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 5,6 тис. га, об’єктами транспорту та зв’язку – 2,2 тис. га, оборони та ін.

По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони: - селітебну (міська і сільська забудова);

      - промислову;

      - рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об’єкти природоохоронного фонду, водоймища).

Кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище.

Селітебна зона призначена для проживання населення і характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах- Оболонь, Виноградар, Теремки та ін., на Лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою сільського типу, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній.

Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. В межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболоньський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний.

Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парками, лісозахисними смугами і т.п.). Зона позитивно впливає на стан навколишнього природного середовища і є показником екологічного благополуччя.

Характеристика річок

Назва

Протяжність по території м.Києва, км

Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги

Кількість гребель (водосховищ)

Кількість трубопроводів, які проходять через річку

Кількість напірних каналізаційних колекторів, що перетинає водний об»єкт

Газо-

Нафто-

Аміако-

Продукто-

Великі річки

Канівське вдсх (р.Дніпро)

м.Київ

1

-

Всього

1

-

Малі річки

Десенка

10,2

м.Київ

-

-

Віта

9,9

м.Київ

-

-

Притока р.Віта

13,9

м.Київ

-

-

Горенка

4,4

м.Київ

-

-

Катурка

2,96

м.Київ

-

-

Коник

3,8

м.Київ

-

-

Либідь

11,0

м.Київ

-

-

Нивка

11,42

м.Київ

-

-

Сирець

5,7

м.Київ

-

-

Всього

73,28

-

-

Всього по всіх річках в місті

-

-

*Інформація щодо кількості трубопроводів та напірних каналізаційних колекторів знаходиться в матеріалах „Для службового використання”

Одиниця виміру

Кількість

Примітка

Водоймища

шт.

269

з них 38 штучних водойм (в т.ч. 6 – технічних)

у тому числі:

передано в оренду

шт.

-

-

Одиниця виміру

2003 рік

2004 рік

2005 рік

Забрано води з природних джерел, всього

млн.м3

911,7

929,4

938,1

у тому числі :

забір з поверхневих джерел

млн.м3

826,9

847,4

861,8

        забір з підземних джерел

млн.м3

84,81

82,02

76,27

Втрати води при транспортуванні

млн.м3

147,13

111,15

103,14

Загальне водовідведення

млн.м3

865,6

890,2

899,6

у тому числі :

відведено в підземні горизонти

млн.м3

-

-

-

   відведено у накопичувачі та на поля фільтрації

млн.м3

-

-

-

   відведено в поверхневі водні об”єкти

млн.м3

865,6

890,2

899,6

з них :

-нормативно очищені води на

очисних спорудах

млн.м3

-

0,013

0,019

-нормативно чисті води

млн.м3

386,9

432,4

462,1

-недостатньо очищені стоки та без

очистки

млн.м3

-

432,3

413,16

Використання свіжої води, всього

млн.м3

824,5

856,4

872,5

у тому числі :

на господарсько-питні потреби

млн.м3

372,6

358,9

346,2

   на виробничі потреби

млн.м3

451,8

497,5

526,2

   на сільськогосподарське        водопостачання

млн.м3

0,001

0,004

0,012

  на зрошення

млн.м3

0.031

0,027

0,032

Інформація про земельні ресурси (земельний фонд)

Тип земель та угідь

Площа земель та угідь за роками, тис.га.

2001р.

2002р.

2003р.

2004р.

2005р.

Разом (територія)

83,6

83,6

83,6

83,6

83,6

Сільгоспугіддя,

у тому числі:

5,5

5,5

5,5

5,5

5,9

Рілля

1,1

1,1

1,1

1,1

1,2

Багаторічні насадження

3,2

3,1

3,2

3,2

3,3

Перелоги

-

-

-

-

-

Сіножаті

1,2

1,2

1,2

1,2

1,1

Пасовища

0,1

0,1

0,1

0,1

0,1

Ліси та інші лісовкриті площі, з них:

36,1

36,1

36,1

36,1

36,2

вкритих лісовою рослинністю

36,0

36,0

36,0

36,0

36,0

Забудовані землі

33,9

33,9

34,0

34,1

34,5

Відкриті заболочені землі

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

Відкриті незаболочені землі (піски, яри, землі під зсувами, щеберенм, галькою, голими скелями)

-

-

-

-

-

Інші землі

-

-

-

-

-

Всього земель (суша)

76,9

76,9

76,9

76,9

76,9

Води (території, що покриті поверхневими водами)

6,7

6,7

6,7

6,7

6,7

Загальна інформація про землі лісового фонду

з/п

Кількість

Примітка

1

Загальна площа земель лісового фонду

тис.га

34.1

2

з них вкритих лісом

тис.га

30.7

3

Площа земель лісового фонду, які віднесені до державних лісогосподарських підприємств

тис.га,

%

-

-

4

Площа земель лісового фонду, які віднесені до відання інших лісокористувачів

тис.га,

%

34.1

100

5

Площа лісів на 1 особу населення регіону

Га

6

Запас деревини

млн.м.куб.

9.86

7

Запас деревини на 1 особу населення регіону

м.куб.

8

Запас деревини на 1 тис.га

м.куб.

289

3.Топографо-геодезична вивченість району робіт.

На даній ділянці земної поверхні необхідно скласти проект полігонометрії 4 класу, та згустити її полігонометрією 1 та 2 розряду, на основі трьох наявних пунктів вищого розряду, з відповідними координатами та висотою:

Назва пункту

X, м

Y, м

H, м

Пн.-Зх.

5 346 962,5

5 417 617,5

167,7

Г. вел. Михайлівська

5 351 510

5 422,610

213,8

Пд.-Зх

5 354 960

5 417 110

219,2


4.Харктеристика полігономерії згущення

Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів створюються у вигляді окремих ходів а систем ходів.

Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути.

Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами видимості з землі, допускається:

  •  прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два вихідні пункти без кутової прив'язки і одному з них. Для контролю кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтир пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих сторін, які одержані астрономічних вимірів з середньою квадратичною помилкою 5" або вимірів гіротеодолітами середньою квадратичною помилкою 10";
  •  координатна прив'язка до пунктів геодезичної мережі. При цьому для контролю кутових вимірів метою виявлення грубих помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні пункт або азимути, що одержані з астрономічних або гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних пунктів.

Прокладання висячих ходів не допускається.

При створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог, що наведені в таблиці

5. Характеристика параленьно прокладених ходів полігонометрії

Показники

4-й клас

1-й розряд

2-й розряд

Гранична довжина ходу, км:

окремого

між вихідною і вузловою точками

між вузловими точками

14,0

9,0

7,0

7,0

5,0

4,0

4,0

3,0

2,0

Граничний периметр полігону, км

40

20

12

Довжини сторін ходу, км:

найбільша

найменша

середня

3,00

0,25

0,50

0,80

0,12

0,30

0,50

0,08

0,20

Кількість сторін у ході, не більше

15

15

15

Відносна помилка ходу, не більше

1:25000

1:10000

1:5000

Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев'язками у ходах і в полігонах), кутові секунди, не більше

3

5

10

Кутова нев'язка ходу або полігона, кутові секунди, не більше, де р кількість кутів у ході

Середня квадратична помилка

вимірювання довжини сторони, см:

до 500 м 1

від 500 до 1000 м

понад 1000 м

1

2

1:40000

1

2

-

2

-

                   Паралельно прокладені ходи

6.  Можливі схеми побудови полігонометрії та елементів ходу.

Окремий хід

Pпункти ходу

S сторони ходу

L замикальна лінія

α – дирекцій ний напрямок

β – виміряні кути

                                 Хід з однією вузловою точкою

Хід з кількома вузловими точками

7. Задані умови та вихідні дані для проектування .

Довжина ходу повинна бути визначена в межах від 0,25км до 3 км ;

Пункти полігонометрії повинні розташовуватись в місцях довготривалого зберігання ;

Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості, найбільш сприятливій для проведення кутових і лінійних вимірювань.

Сторони ходу повинні мати приблизно однакову довжину ;

Вихідні данні для проектування :

Топографічна карта М 1 : 2000 та номенклатура карти .

Задано три пункти тріангуляції для проектування ходів 4 класу . Вони повинні розташовуватись так, щоб утворилось замкнена система пунктів .

Середня щільність пунктів ДГМ для  М 1:25000 становить 1 пункт на

50-60 км кв. Для М 1:5000 – 1 пункт на 20-30 км кв. Для М 1:2000 – 1 пункт на 5-10 км кв.

Для масштабу 1:500 на незабудованій території 1 пункт  на 1 км кв., на слабозабудованій – 4 пункти на 1 км кв., на забудованій потрібно брати 8 пунктів на 1 км кв.

окремий хід полігонометрії повинен  опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути (прилеглі кути – кути між дирекційним і виміряним по ходу);

при створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог;

при вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших;

лінії полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забеспечують необхідну точність вимірювання.

Вимоги до положення пунктів полігонометрії:

пункти повинні знаходитись в місцях довготривалого зберігання (обочини доріг, лінії передачі енергії, на межах землекористувань та ін.)

сторони полігонометрії ходи повинні бути приблизно однакової довжини;

повинна бути забспечена видимість між пунктами із землі;

повинні бути доступні і зручні  пункти для спостереження;

хід не повинен бути у формі «пилки».

Вимоги до місцезнаходження пунктів полігонометрії 4 класу

         Проектуються полігонометричні ходи вздовж: автомобільних, польових доріг, залізниць, річок, лісових стежок, просіках і т.д. Місце розташування пунктів позначають у місцях, які доступні для встановлення теодоліта і світловіддалеміра, в яких є видимість на суміжні пункти, а також у місцях, які забезпечують непорушність пункту і його довготривале збереження. Це місце у посадках на узліссях, під лінією електропередач, на перехрестях доріг та в інших місцях. Довжина сторін ходу повинні бути приблизно одинакові .

8. Пректуванння полігонометрії 4 классу, 1 і 2 розряду

9. Визначення центру ваги ходу полігонометрії

Визначити центр ваги ходу можна двома способами графічним і аналітичним .Для знаходження центра ваги окремого ходу графічним методом необхідно перенести його  на кальку . Від середини відрізка між південним та 419 пунктом проводимо відрізок до 420 пункту. Ділимо його на 3 частини і проводимо до 421 пункту, потім розділяємо і цей відрізок на 4 частини і проводимо до 425 пункту і так далі. Точку переносять на карту і графічно визначають її координати.

    № пункту

Координати, км

Довжини

S(м)

Кути

D0, і,

     м

D0,і  2

      км

 Тип центру

X

Y

П. тр. Г. вел. Михайлівська

5351,51

5422,61

810

237

3200

10 240

У15н

1

5350,758

5422,903

1040

104

2587,5

6 695,16

У15н

2

5350,533

5423,923

967,5

152

2965

8 791,22

У15н

3

5349,685

5424,378

912,5

21

2762,5

7 631,41

У15н

4

5348,830

5424,045

907,5

173

2187,5

4 785,16

У15н

5

5347,958

5424,163

900

262

2325

5 405,63

У15н

6

5347,848

5423,285

887,5

278

1482,5

2 197,81

У15н

7

5347,955

5422,405

892,5

257

532,5

283,13

У15н

8

534,758

5421,535

780

198

722,5

522,01

У15н

9

5347,025

5421,333

820

249

1480

2 190,4

У15н

10

5346,745

5420,565

1215

273

2125

4 515,53

У15н

11

5346,783

5419,355

862,5

274

3015

9 090,23

У15н

12

5346,803

5418,480

885

283

3757,5

14 115,05

У15н

п. тр. Пд. Зх.

5346,963

5417,618

4512,5

20 362,66

У15н

Σ

74 825,64

75 906,60

11 880

96 825,4

Для знаходження центра ваги ходу аналітичним методом необхідно визначити координати за допомогою таблиці .

Х= 5348,368 км   Y = 5421,900 км

Графічним способом ми отримали такі координати:

Х=5348,400 км    Y=5421,900 км

10. Визначення форми ходу полігонометрії

Форма ходу визначається за такими критеріями:

  1.  Якщо кут між замикальною і найбільш відхиленою стороною становитиме більше ніж 24̊ то він зігнутий.

В цьому випадку кут між замикальною та найбільш відхиленою стороною становить 152>24̊ , отже за першим критерієм хід зігнутий.

  1.  Якщо відношення суми довжин сторін ход  до довжини замикаючої Lперевищує 1.3, тобтото він зігнутий.

=11880 м

L=6750 м

= =1.76>1.3

         За другим критерієм хід зігнутий.

  1.  Якщо хоч одна точка ходу буде розміщена за межами коридору шириною 2а то хід зігнутий.

а==2,376 км, що на карті М 1:25000 ця відстань дорівнюватиме 3,36 см

Y

Через центр ваги ходу проводимо лінію паралельну замикаючій (L). Від цієї лінії в обидва боки відкладемо значення а.

Пункти під номером 2,3,4,5,6,7,8,9,10,11 знаходятся за межами коридору, тому за цим критерієм хід зігнутий.

За всіма критеріями хід зігнутий, отже хід зігнутий

11.Прямий розрахунок ходу полігонометрії

Визначаємо граничну похибку положення точки ходу в слабкому місці.

В моєму випадку хід зігнутий тому використовуємо формулу для зігнутого ходу з попереднім вирівнювання кутів :

де       відстань від центру ваги ходу до кожного його пункту.

Похибка за вимірювання ліній

Похибка за вимірювання кутів(Прилад:Trimble 3500)

mS=(Smin(mm)/25000) мм=(750000/25000)мм=30мм,

=n=13*=0.117м=117мм

=0,117+=0,153

=2*0,153= 0,306 м 

Висновок: Відносна точність вимірювання ліній задовольняє інструкцію

12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії

 

Обернений розрахунок ходу є окремою операцією, та ніяк не пов'язаний з прямим. За його результатами знаходять СКП вимірювання кутів і ліній, користуючись якими, визначаємо типи кутомірних та віддалемірних приладів.

Розрахунок ведеться від граничної похибки ходу 1/Tвідповідної категорії ходу:

- визначимо граничну похибку положення точки всередині ходу через граничну відносну похибку 1/Т:

M = [S]/2T = 11 880/2*25 000 = 0,2376 м

- на основі рівного впливу визначимо СКП вимірювання ліній:

[m²s]= 0.0021713 м

ms = 0.04659713 м

- визначаємо СКП вимірювання кута:

² = 3.093975

=1,76´´

Середню квадратичну похибку за центруванням та за редукцією обчислимо за формулою: (адже кількість джерел похибок при кутових вимірах дорівнює п’яти)

= 0.786

- точність центрування теодоліта:

0.032 м

- точність центрування візирної марки:

0.045

ВИСНОВОК: для вимірювання кутів необхідно обрати теодоліт з СКП 3 і менше, тому краще всього обрати теодоліт типу Т2, чи його модифікацій. Вимірювання ліній слід виконувати за допомогою світловіддалеміра з СКП менше 34 мм, для цього нам підійде світловідділемір типу СТ5 «Блиск».

13. Типи центрів пунктів полігонометрії

Вибрані в натурі місця для закладання пунктів закріплюють тимчасовими знаками (кілками, металевими штирями, обкопуванням тощо) і на них складають абриси з прив'язкою до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами. При закладанні проміри уточнюють.

На пунктах мереж тріангуляції, трилатерації і, як виняток, полігонометрії, що створюються як основа великомасштабних знімань, установлюють зовнішні геодезичні знаки таких типів: тури і металеві піраміди-штативи із візирними цілями, що знімаються, чотиригранні і тригранні металеві піраміди (див. рисунки нижче).

Г-подібні віхи (див.  мал. 25) можуть використовуватися тільки як тимчасові геодезичні знаки.

Установлення зовнішніх знаків слід виконувати відповідно до вимог діючих нормативних документів.

На забудованих територіях зовнішні геодезичні знаки пунктів тріангуляції і трилатерації можуть установлюватися на дахах будівель. Для цього застосовують металеві піраміди-штативи або тури з візирними цілями, що знімаються (див. мал. 26, 28), а також: тимчасові металеві віхи з візирними циліндрами на трьох-чотирьох відтяжках (див. мал.29).

Центрами таких пунктів слугують марки, які закладаються в тур або верхнє перекриття. Для закріплення центрів можуть також використовуватися конструктивні елементи на дахах будівель.

Візирні цілі геодезичних знаків повинні бути малофазними та мати такі розміри: висота візирного циліндра 0,50 м, діаметр 0,25 м. Відстань від інструментального столика до нижнього диска візирного циліндра повинна бути не менше 0,8 м.

Малофазна циліндрична поверхня створюється краями радіально розташованих планок, що прикріплені до дисків.

Зовнішні знаки повинні бути стійкими та міцними, щоб забезпечити можливість вимірювання кутів при вітрі середньої сили.

Знаки мають бути симетричними відносно вертикальної осі. Відхилення проекцій центрів візирного циліндра і столика для приладу від центра пункту може бути не більше 5 см.

На геодезичних знаках, що встановлені на дахах будівель, елементи приведення повинні бути зведені до нуля.

У всіх випадках піраміда-штатив або внутрішня піраміда простого сигналу, на яких кріпиться столик для приладу, не повинні стикатися з площадкою для спостерігача.

На час спостережень на піраміді - штативі дозволяється встановлювати віхи висотою не більше їх подвійної висоти, піднявши стандартну візирну ціль на спеціальних трубчастих елементах з відтяжками.

Металеві геодезичні знаки повинні бути захищені від корозії спеціальним антикорозійним покриттям.

Пункти геодезичних мереж 4 класу, 1 і 2 розрядів закріплюють центрами відповідно до вимог, що викладені в діючій Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів (ГКНТА-2.01.02-01-93, К., 1994).

При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти тріангуляції, трилатерації і полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.

Центри мають розташовуватися попарно, забезпечуючи закріплення обох кінців лінії. Вузлові точки підлягають обов'язковому закріпленню постійними центрами типу У15 або У15Н.

Пункти ходів полігонометрії, на яких центри типів У15, У15Н не закладаються, слід закріплювати центрами тривалого збереження, що передбачені для знімальної мережі (див. мал. 39-41).

На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків.

Зовнішнє оформлення центрів пунктів 4 класу, 1 і 2 розрядів виконують обкопуванням круглої (у плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1,3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см (див.  мал. 33).

На забудованих територіях, а також коли на геодезичних пунктах 4 класу, 1 і 2 розрядів встановлені металеві або залізобетонні зовнішні знаки, обкопування не виконують.

В окремих випадках, при відсутності зовнішніх знаків та обкопування, встановлюються розпізнавальні стовпи на відстані 1-3 м від центра пункту.

Пункти знімальної мережі закріплюють на місцевості центрами, що забезпечують тривале збереження пунктів (див.  мал. 39-41) та тимчасовими центрами з метою збереження їх на час знімальних робіт (див.  мал. 42-44).

Центрами тривалого збереження можуть бути:

  •  бетонний паралелепіпед з розмірами 10x10x70 см, у вершину якого закладають штир або кований цвях;
  •  марка, штир, труба, болт, залізничний костиль тощо, які закріплюють цементним розчином у бетонні основи різноманітних споруд, на ділянці землі з твердим покриттям або в скелі;
  •  пень свіжозрубаного дерева діаметром не менше 15 см, що оброблений у вигляді стовпа, з вирізом для напису, поличкою і забитим кованим цвяхом.

Бетонні центри тривалого збереження закладають на глибину 60 см і обкопують канавами у вигляді квадрата із сторонами 2,0 м, глибиною 0,3 м, шириною в нижній частині 0,2 м і верхній частині 0,5 м.

Центри тривалого збереження в теодолітних ходах закладають по 2-3 у ряд з таким розрахунком, щоб вони закріплювали одну чи дві суміжні лінії ходу через 500 — 800 м.

Допускається замість двох-трьох сусідніх точок ходу закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети-орієнтири: флюгери, радіо- і телевізійні щогли, антени, заводські труби тощо.

У всіх випадках центри тривалого збереження встановлюють у місцях, що забезпечують їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при

топографічному зніманні, вишукуваннях і будівництві, а також наступну їх експлуатацію. Не дозволяється проводити закладання центрів тривалого збереження на ріллі та болотах, проїжджій частині, поблизу брівок русел річок, що розмиваються, і поблизу берегів водосховищ.

Тимчасовими центрами можуть бути пеньки дерев, дерев'яні кілки діаметром 5 — 8 см із цвяхом, забитим у верхній зріз кілка (пенька), а також залізні труби, штирі, кутова сталь, забиті в ґрунт на 0,3 — 0,4 м з насічкою на металі.

Пункти планової основи нумерують порядковими номерами таким чином, щоб на об'єкті не було однакових номерів.

14.Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками.

 На забудованій території пункти полігонометричного ходу закріплюються тимчасовими центрами, а центри закріплюються стінними знаками.

                   Стінний знак:

Стінні знаки бувають:

відновлювальні (не мають координат)

орієнтирні (мають координати)

З допомогою відновлювальних знаходять місцеположення тимчасового центру, координати якого є в каталозі.

   Орієнтирні мають координати. З їх допомогою знаходять координати будь-якого центру, що лежить поблизу тимчасового.

Схеми закріплення відновлювальних стінних знаків:

створний стінний знак

 

створний стінний знак із контролем

Створний між двома будинками

-створний на перехресті

Трикутні відновлювальні схеми

Орієнтирні стінні знаки:

одинарні

подвійні

потрійні

Координати від тимчасового центру до стінних знаків передаються за допомогою полярного способу.

α – дирекцій ний кут

X, Yкоординати стінного знака

Польові роботи при передачі координат від тимчасового центру на стінний знак:

кути на стінний знак в полігонометрії вимірюють одночасно з кутами в полігонометричному ході.

В полігонометрії 4 класу окремо вимірюють кути в полігонометричному ході, та окремо кути на стінний знак.

Лінії l вимірюються 3 рази методом зсуву

15. Карточка закладки геодезичного пункту

Підприємство  

Об’єкт

Кроки пункту полігонометрії

Пункт Клас,розряд Трапеція Тип центру

Опис місцеположення

Технічний стан

Видимість на суміжні пункти

Рік закладки та обстеження      Креслив

Склав  Нач.партії  

Кожен центр повинен мати карточку закладки, яка необхідна для подальшого знаходження пункту полігонометрії в разі його втрати.

Відомості, які містить карточка:

Об’єкт

Номер пункту

Категорія ходів полігонометрії

Тип центру

Номенклатура трапеції

Детальний абрис місцеположення пункту з трьома промірами до сантиметрів

Стан пункту

Список використаної літератури:

Селіханович В.Г. «Геодезія» - М.:Недра, 1981. – 543с

Литвин Г.М. «методичні вказівки до виконання курсового проекту» - К.:КНУБА, 2007. – 28с.

Шевченко Т.Г. «Геодезичні прилади» - Л.: Львівська політехніка, 2006. – 464с.


Рис.31

d


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31136. Модели реализации объектно-ориентированных программных систем 34.82 KB
  Модели реализации обеспечивают представление системы в физическом мире рассматривая вопросы упаковки логических элементов в компоненты и размещения компонентов в аппаратных узлах. Рисунок 1 – обозначение компонента Сходные характеристики: наличие имени; реализация набора интерфейсов; участие в отношения зависимости; возможность быть вложенными; наличие экземпляров экземпляры у компонентов только у диаграмм размещения № Описание различий 1 Классы – логические абстракции компоненты – физические предметы. 2 Компоненты являются...
31137. Стандартные методы совместного доступа к базам и программам в сложных информационных системах 150.16 KB
  ODBC – это программный интерфейс PI доступа к базам данных разработанный фирмой X Open. ODBC – это широко распространенный комплекс драйверов фирмы Microsoft для связи с разнородными базами данных удовлетворяющий стандартом ISO. Технологии связи с разнородными базами данных в условиях архитектуры клиент – сервер с использованием ODBC. Клиентская часть состоит из: Управляющий модуль ODBC.
31138. Проектирование интегрированных ИС 68.03 KB
  Требование к корпоративным информационным системам: Функциональная часть: это функциональная интеграция и полнота; функциональная локализация; мониторинг функционирования. Организационное обеспечение: модульность; интеграция структуры; информационная безопасность. Применительно к промышленному предприятию состав систем составляющих корпоративную информационную систему во взаимосвязи с пользователями на различных уровнях управления может быть представлен в следующем виде: Интеграция функциональной части системы – предполагает решение...
31139. Архитектура ЭИС 33.93 KB
  ЭИС – совокупность организационных технических программных и информационных средств объединенных в единую систему с целью сбора обработки хранения и выдачи необходимой информации предназначенной для выполнения функций управления. ЭИС связывает объект и систему управления между собой и внешней средой через информационные потоки: ИП1 – нормативная информация создаваемая государственными учреждениями в части законодательства; поток информации о конъюнктуре рынка создаваемые конкурентами потребителями поставщиками; ИП2 – отчетная...
31140. Общая характеристика процесса проектирования ИС 32.86 KB
  Экономикоорганизационные принципы: Принцип эффективности ИС. Принцип стандартизации. Принцип системного подхода. Принцип интеграции.
31141. Технология проектирования ИС 82.83 KB
  Состав компонентов технологии проектирования Таким образом проектирование ИС задается регламентированной последовательностью технологических операций выполняемых в процессе создания проекта на основе того или иного метода в результате чего стало бы ясно не только что должно быть сделано для создания проекта но и как кому и в какой последовательности это должно быть сделано. Методология проектирования ИС предполагает наличие некоторых концепций принципов проектирования реализуемых набором методов проектирования которые в свою очередь...
31142. Понятия и процессы ЖЦ ПО 43.11 KB
  Он охватывает работы по созданию ПО и его компонентов в соответствии с данными требованиями включая оформление проектной и эксплуатационной документации подготовку материалов необходимых для проверки работоспособности и соответствующего качества программных продуктов материалов необходимых для организации обучения персонала и т. Определение компонентов ее оборудования ПО и операций выполняемых эксплуатирующим систему персоналом. Разработка и документирование программных интерфейсов ПО и БД разработка предварительной версии...
31143. Модель ЖЦ 86.63 KB
  Стадия создания ПО – это часть процесса создания ПО ограниченная некоторыми временными рамками и заканчивающаяся выпуском конкретного продукта модели ПО программных компонентов и документация определяемого заданными для данной стадии требованиями. Состав ЖЦ ПО обычно включает следующие стадии: Формирование требований к ПО. TOBE как должно быть – модель SIS с устраненными недостатками Результат стадии – техникоэкономическое обоснование. Стадии 2 и 3 иногда объединяют в одну и называют технорабочим проектированием или системным...
31144. Структурная парадигма проектирования ИС 61.9 KB
  Основными компонентами диаграмм потоков данных являются: Внешняя сущность – это материальный предмет или физическое лицо являющееся источником или приемником информации например заказчики клиенты бухгалтерия. Хранилище данных – это абстрактное устройство для хранения информации которую можно в любой момент поместить в него и через некоторое время извлечь причем способы помещения и извлечения могут быть любыми. Хранилище данных может быть реализовано физически в виде микрофиши ящика в картотеке таблицы в оперативной памяти файла...